Головна Історія Інтелігенція і влада ПЕРШИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ З’ЇЗД ДЕПУТАТІВ ВСІХ РІВНІВ У СЄВЕРОДОНЕЦЬКУ НА СТОРІНКАХ ОДЕСЬКОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПРЕСИ
joomla
ПЕРШИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ З’ЇЗД ДЕПУТАТІВ ВСІХ РІВНІВ У СЄВЕРОДОНЕЦЬКУ НА СТОРІНКАХ ОДЕСЬКОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПРЕСИ
Історія - Інтелігенція і влада

А. А. Іщенко

Ключові слова: революція, президентські вибори, революційна ситуація, «помаранчева революція», регіональна преса, Сєвєродо­нецький з’їзд, Одеса.

Ключевые слова: революция, президентские выборы, револю­ционная ситуация, ««оранжевая революция», региональная пресса, Северодонецкий съезд, Одесса.

Key words: revolution, presidential elections, the revolutionary sit­uation, ««orange revolution», regional press, Congress of Severodonetsk, Odessa.

Одним із вирішальних чинників, що призвів до процесу ви­зрівання революційної ситуації листопада-грудня 2004 року в Україні був розкол панівного класу. Однак розкол, тріщина панівного класу, почавши визрівати ще з часів «справи Гон - гадзе» і відставки Ющенка і Тимошенко з урядових посад в 2001 році [1, с. 107], досягли свого апогею у другій половині листопада 2004 року. Водночас подолання цього розколу і зре­штою компроміс, прийнятий українськими «верхами» не без участі міжнародних посередників, стали значними факторами, що спричинили штучне переривання революційної ситуації та подальше утихомирювання протестів, що кінець-кінцем в умовах недозрілості українського громадянського суспільства призвело до неможливості трансформації революційної ситуа­ції у справжню революцію, яка одна тільки і могла провести докорінні соціально-економічні зміни в країні. Як результат — сьогоднішня консервація української моделі периферійного капіталізму, капіталізму особливого типу, що насичений су­перечностями, які виключають ймовірність його прогресивного розвитку.

Перший всеукраїнський з’їзд депутатів усіх рівнів, що від­бувся 28 листопада 2004 року в Сєвєродонецьку, проходив в той переламний історичний момент, коли компроміс фінансово - промислових угруповань вже намітився шляхом спільної заяви першого «круглого столу» за участю міжнародних посередни­ків 26 листопада 2004 року [2, с. 276] та постанови Верховної Ради України «Про політичну кризу у державі, що виникла у зв’язку з виборами Президента України» від 27 листопада 2004 року [3], проте ще не дійшов остаточного юридичного оформ­лення через Рішення Верховного Суду України від 3 грудня 2004 року щодо другого туру виборів Президента України [4, с. 251-256] та прийняття пакетом Закону України «Про вне­сення змін до Конституції України» [5], Закону України «Про особливості застосування Закону України «Про вибори Прези­дента України» при повторному голосуванні 26 грудня 2004 року» [6] та Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) За­кону України «Про особливості застосування Закону України «Про вибори Президента України» при повторному голосуван­ні 26 грудня 2004 року» (справа про особливості застосування Закону України «Про вибори Президента України») [7]. Тепер вже можемо констатувати, що в руках правлячого класу, перед загрозою подальшого розгортання активності «низів» та пере­ростання революційної ситуації на революційний процес, наро­чито показний з’їзд чиновників південно-східних областей став лише додатковим важелем для поспішного досягнення компро­місу «верхами».

В контексті дослідження перебігу та наслідків всеукраїн­ського з’їзду депутатів всіх рівнів 28 листопада 2004 року в Сєверодонецьку необхідно відзначити працю Станіслава Куль - чицького [8]. Знаний історик справедливо відзначає, що «по­дії неділі 28 листопада надзвичайно вагомі. Відбираючи їх для аналізу, слід зупинитися на чотирьох: з’їзді в Сєвєродонецьку, засіданні РНБО, ультиматумі опозиції Л. Кучмі і спробі влади застосувати силу щодо народу, який вийшов на вулиці і май­дани. Було б помилково перераховувати ці події по черзі, не вбачаючи органічного зв’язку між ними. Напередодні вирішаль­ної проби сил у понеділок, 29 листопада, вони об’єднувались у певну цілісність». Він не сумнівається, що «загроза прийнят­тя Верховним Судом України найбільш логічного і природного рішення тиснула на свідомість усіх представників «партії влади» [8, с. 215].

Авторитетний історик Георгій Касьянов небезпідставно за­уважує, що 28 листопада на з’їзді в Сєверодонецьку «звучали заявления, свидетельствующие не столько о реальных намере­ниях, сколько о желании нейтрализовать успехи оппозиции» [9, с. 369].

Відомий історик і політолог Кость Бондаренко слушно від­значає стосовно Сєверодонецького з’їзду, що «собрание прохо­дило слишком поспешно и неподготовленно, было отмечено множество досадных экспромтов» [10, с. 597].

Завданням цього невеличкого дослідження є описове відо­браження фрагменту помаранчевих подій листопада-грудня 2004 року, а саме Першого всеукраїнського з’їзду депутатів усіх рівнів 28 листопада 2004 року в Сєверодонецьку на сто­рінках одеської регіональної преси. Це дозволить нам на при­кладі регіональної преси «біло-синього» регіону прослідкувати логіку дій політичних акторів протистояння, які на початку у суперечностях між собою намагались знайти і заручитись під­тримкою мас українських громадян, а згодом, неочікувано для самих себе отримавши її та через кілька днів отямившись від розгубленості і масштабів протестів, усвідомили необхідність негайно дійти компромісу, надалі всіма засобами і з обох бо­ків намагаючись приборкати основного політичного гравця — мільйони громадян України.

Напередодні з’їзду, 27 листопада, газета Одеської обласної ради «Одесские известия» на всю першу сторінку цитує спе­ціальну заяву для преси голови Одеської обласної адміністра­ції Сергія Гриневецького: «Я как депутат от города Одессы, получивший наибольшее количество голосов избирателей, совершенно серьезно могу заявить, что если только будет нарушена Конституция Украины и прольется кровь, нам ничего не останется делать, как говорить языком ультиматума. Суть его будет заключаться в том, что на территории Одесской области будет действовать Конституция Украины и законы Украины» [11]. Взагалі треба відмітити, що саме в цей момент, напередодні Сєверодонецького з’їзду, тональність провладної регіональної преси є досить різкою та безумовно не­примиренною. Це підтверджується, якщо тільки перелічити назви заміток та статей, розміщених в цьому ж номері газе­ти Одеської обласної ради: «С осуждением грязной политики», «Остановить политических экстремистов», «Не самозванцы, а закон!» [12] і т. д.

В ці дні не менш войовничою виглядає і газета Одеської місь­кої ради «Одесский вестник», яка публікує звернення Одесько­го міського голови до співвітчизників: «Цель и средства этих авантюристов от политики ясны: подстрекательство к гражданскому неповиновению, попирание принципов местного самоуправления, устройства государства и, как итог — за­хват власти любой ценой. Но не для того Украина и Одесса прошли сложный тринадцатилетний путь независимости к стабильности к экономическому росту... Одесситы, призываю вас в это непростое время сохранять спокойствие, не подда­вайтесь на провокации и наглую ложь лже-демократов. Мы отвергаем возможность развития силового сценария в нашем городе, но в то же время готовы дать решительный отпор всем противоправным действиям так называемой оппози­ции» [13].

30 листопада, через два дні після Сєверодонецького з’їзду, га­зета Одеської міської ради в матеріалі «Обеспечить спокойствие в городе» публікує повний текст рішення зібрання — «Решение Всеукраинского съезда депутатов Верховной Рады АР Крым, местных советов всех уровней», в якому учасники з’їзду вира­жають «веру и надежду на то, что конституционность и здра­вый смысл восторжествуют, и нам не придется применять крайние меры для самозащиты десятков миллионов граждан Украины» і заявили, що «при самом худшем, кризисном ва­рианте развития общественно-политической обстановки в стране будем едины и решительны в защите волеизъявления народа Украины вплоть до проведения референдума по вопросу возможного изменения административно-территориального устройства Украины» [14]. Повідомляється, що з’їзд також створив Міжрегіональний союз органів місцевого самовряду­вання, для керівництва яким створюється Координаційна рада

З представництвом у складі ради по дві людини від кожної з областей — учасниць ради. Для організаційної роботи Коорди­наційній раді доручається створити Виконавчу дирекцію, а міс­цем дислокації обох визначається місто Харків. В інформації, що присвячена позачерговій сесії Одеської міської ради, прове­деній на другий день після Сєверодонецького з’їзду, цитується учасник з’їзду та мер Одеси Руслан Боделан: «Непримиримая борьба за власть ведет Украину к всеобщему хаосу. При этом органы самоуправления на местах остаются по сути наедине со всемножащимися в их городах проблемами. Им одним прихо­дится отвечать за обеспечение тепла в домах, работу город­ского пассажирского транспорта, выплаты зарплат бюджет­никам. Действия же оппозиции препятствуют конкретному решению насущных вопросов жизнедеятельности, и именно она должна нести ответственность за ухудшение ситуации в экономике. Надо браться за наведение порядка, если пока не получается в стране, то хотя бы в своем городе» [15]. В цьому ж числі опубліковане Звернення, прийняте 29 листопада XXII позачерговою сесією Одеської міської ради IV скликання:

«В эти трудные и трагические дни депутаты Одесского городского совета призывают всех членов территориальной громады объединиться для решения самых насущных задач го­рода и предлагают:

Во-первых. Прекратить в городе проведение всяких митин­гов, пикетирований и других действий, не способствующих стабилизации социально-экономической обстановки. ...

Во-вторых. Прекратить существование в городе каких-либо незаконных органов, комитетов и других формирований. ...

В-третьих. Все силы вновь сформированных отрядов добро­вольных дружин, отрядов самообороны и других направить на борьбу с преступностью и правонарушениями, поручив коорди­нацию их работы управлению внутренних дел города. .

В-четвертых. Мы призываем коллективы предприятий, учреждений, организаций всех форм собственности не под­даваться на различного рода провокации, воздерживаться от участия в политических забастовках, а их руководителей обеспечить надлежащую работу подведомственных им пред­приятий, учреждений, организаций.

В-пятых. Мы призываем всех граждан города с понимани­ем относиться к вопросам проплаты коммунальных плате­жей» [16].

30 листопада найбільш тиражна провладна регіональна газета «Вечерняя Одесса» повідомляє, що учасники з’їзду в Сєверодонецьку прийняли рішення «признать официаль­ное постановление ЦИК Украины легитимным и в полной мере отвечающим нормам Конституции, а законно избран­ным президентом считать Виктора Януковича» [17]. Та­кож повідомляється, що «в случае прихода к власти нелеги­тимного президента, участники съезда оставляют за собой право на адекватные действия по самозащите граждан» [18]. В тому числі називається право на проведення «<референ­дума по вопросу возможного изменения административно­территориального устройства Украины» [19]. Ниж­че повідомляється, що Комітет національного порятунку попереджує від прийняття будь-яких рішень, котрі можуть поставити під загрозу цілісність України. Далі газета пише, що Віктор Ющенко «<напомнил об уголовной ответственно­сти за разжигание сепаратистских настроений и заявил

О требовании КНС возбудить уголовные дела в отношении председателей облгосадминистраций, призывающих к созда­нию восточно-южной автономии» [20].

Натомість, не дуже потужна в електоральному розрізі ре­гіональна опозиція та її преса, на хвилі неабиякої вуличної активності своїх низових прихильників, розгорнула гостру та доволі успішну критику ідей та рішень Сєверодонецького з’їзду та їх одеських адептів — насамперед мера Одеси Руслана Боде - лана та частково губернатора Сергія Гриневецького. Зокрема, 30 листопада близько двох тисяч учасників загальних зборів жителів Одеси прийняли рішення:

«1. Мы считаем безответственными и чрезвычайно опас­ными заявления ряда политиков, в том числе руководителей Одесской территориальной громады, депутатов местных со­ветов и работников органов исполнительной власти Одесской области, направленные на нарушение территориальной це­лостности и изменение административно-территориального устройства страны, в том числе и методами, противореча­щими действующей Конституции страны.

2. Мы заявляем, что отделение Одесской области от Укра­ины не только противоречит Конституции Украины, но и не соответствует интересам ее жителей и приведет к ката­строфическому ухудшению уровня жизни членов территори­альной громады Одессы.

3. Мы убеждены, что основную заинтересованность в пре­ступной сепаратизации Украины и создании так называе­мого Новороссийского края проявляют нынешние депутаты областного и городского советов, руководство областной го­сударственной администрации и исполнительных органов местного самоуправления, предполагающие таким образом со­хранить занимаемые должности и избежать ответственно­сти за совершенные ими действия.

4. Мы выражаем недоверие политикам, игнорирующим ин­тересы одесситов и покушающихся на основы государственного устройства страны, и требуем от правоохранительных орга­нов немедленно отреагировать на наше заявление, неукосни­тельно придерживаясь действующих уголовно-процессуальных норм.

5. Мы выражаем серьезную обеспокоенность в связи с тем, что руководство и ряд депутатов Одесского городского совета принимают решения и создают не предусмотренные законом военизированные формирования, грубо нарушая при этом свои полномочия, а также требуют введения режима чрезвычай­ного положения. Это может привести к дестабилизации об­становки в городе и является угрозой для жизни и здоровья одесситов.

6. Мы настаиваем, чтобы в соответствии с ч.2 ст.8 Зако­на Украины «Про місцеве самоврядування в Україні», данное решение было учтено при осуществлении деятельности соот­ветствующих органов...» [21].

Аналогічні збори громадян зі схожими вимогами пройшли і у багатьох районних центрах Одеської області. Наприклад, 28 листопада на центральній площі районного центру Сарата відбувся мітинг солідарності громадян України на захист своїх конституційних прав (близько 150 осіб), на якому одноголос­но прийнято резолюцію, яка засуджує «сепаратистские дей­ствия Харьковской, Донецкой, Луганской, Одесской областей и поддержку их незаконных действий по расколу Украины в Северодонецке премьер-министром В. Ф. Януковичем» [22].

2 грудня в газеті «Юг» в замітці «Сушите сухари» публі­кується інформація про порушення карної справи Службою безпеки України по факту закликів про створення автономії у складі Криму, Донецької, Харківської, Херсонської, Одеської, Дніпропетровської областей з їх подальшим приєднанням до Російської Федерації [23].

Газета «Чорноморські новини» подає матеріал під назвою «Очиститися від сепаратизму», в якому інформує читачів про загальні збори Одеської обласної організації Національної спілки письменників України і відповідну ухвалу, в якій за­суджуються сепаратистські тенденції та наміри порушити те­риторіальну цілісність України [24]. В цьому ж номері газети вміщено замітку під красномовною назвою «Не потурати сепа­ратистським настроям», в якій подається інформація про від­критий лист російських політиків та журналістів ліберально­го спрямування до президента РФ Володимира Путіна: «Росія не повинна потурати сепаратистським настроям, звідкіля б вони не йшли: зі Сходу чи із Заходу України. Тому що завтра наші доморощені російські сепаратисти стануть використо­вувати ці технології для розвалу Росії» — відзначається в лис­ті до президента Росії Путіна [25].

Останні потуги безкомпромісної риторики ще відчуваються в газеті «Вечерняя Одесса» 2 грудня, де публікується Звернен­ня до територіальної громади м. Одеси, прийняте 29 листопа­да 2004 року XXII позачерговою сесією Одеської міської ради [26]. Поряд з цим «Вечерняя Одесса» вже пише: «Генеральная прокуратура возбудила уголовное дело по факту совершения преднамеренных действий, направленных на насильственное изменение и низвержение конституционного строя, захват го­сударственной власти, посягательство на территориальную целостность и неприкосновенность Украины» [27]. В повідом­ленні зазначається, що карна справа відкрита за ознаками злочинів, що передбачені частиною 1 статті 109 і частиною 1 статті 110 Карного кодексу України, а слідство повинна вес­ти Служба безпеки України. В той же час повідомляється про заяву Генпрокурора Геннадія Васильєва, в якій підкреслюєть­ся, що рішенням про порушення карної справи «прокурату­ра дала правовую оценку действиям как одной, так и другой стороны» [28]. Підкреслено слова Геннадія Васильєва, що «не разделяя политические окраски, прокуратура опротестова­ла незаконные решения Луганского, Львовского, Харьковского,

Ивано-Франковского, Черкасского и Волынского местных Со­ветов. Поставлен вопрос об отмене около 40 незаконных ре­шений» [29].

Починаючи з 4 грудня, одразу після спільної заяви другого «круглого столу» за участю міжнародних посередників та відо­мого рішення Верховного Суду України, войовнича тональність провладної преси різко спадає, адже на ситуацію суттєво впли­ває загальноукраїнський розвиток ситуації, що у відповідності із досягнутими домовленостями чітко прямує до компромісних пакетних угод «верхів».

4 грудня, намагаючись перехопити втрачену інформаційну ініціативу та немов би виправдовуючись, міський голова Оде­си Руслан Боделан на сторінках «Вечерней Одессы» змушений був дати відповідь на лист учасників загальних зборів жителів міста Одеси:

«В адрес Одесского городского Совета поступило письмо, подписанное главным редактором независимой газеты «Юг» В. Куренным, председателем Одесской областной организации УРП «Собор» Ф. Нарийчуком, членом Союза театральных дея­телей Украины Ф. Ткач, вторым секретарем Одесского област­ного комитета Социалистической партии Украины Н. Сал - тановским, под названием «Решение общего собрания жителей города Одессы».

В данном письме руководство и депутатов Одесского город­ского Совета необоснованно обвиняют в «заинтересованности в преступной сепаратизации Украины и создании так назы­ваемого «Новороссийского края», не предусмотренных законом военизированных формирований и грубом превышении своих полномочий».

Одесский городской Совет со всей ответственностью за­являет, что изложенное в письме не соответствует действи­тельности» [30].

Поряд з цим газета публікує дружелюбну інформацію під назвою «В Одессе будет заложен парк Примирения»:

«В субботу, 4 декабря, в Одессе пройдут митинг и обще­городской субботник. Об этом сообщил на пресс-конференции городской голова Руслан Боделан. По словам мэра, субботник пройдет «по предложению граждан города». В рамках акции будет заложен сквер, который одесситы предложили назвать парком Примирения или Дружбы. Место под зеленую зону определяют городские архитекторы.

Кроме того, в ходе субботника одесские школьники будут собирать металлолом, который затем планируется отпра­вить на металлургические предприятия Донбасса.

Планируется также провести лотерею, во время кото­рой будут разыграны 3 автомобиля ЗАЗ. «Таким образом мы поддержим отечественного производителя, а деньги, посту­пившие от продажи лотерейных билетов, пойдут на оздоров­ление в Одессе детей из Западной Украины», — заявил Р. Бо - делан» [31].

«Вечерняя Одесса» за 7 грудня повідомляє про Другий з’їзд депутатів всіх рівнів, що відбувся 4 грудня в Харкові, де основний доповідач голова Харківської облдержадміністра­ції Євген Кушнарьов заявив: «Сегодня не надо спрашивать, кто — за Ющенко, а кто — за Януковича, главное — кто за Украину?» [32].

8 грудня у Верховній Раді України відбулось пакетне голо­сування, а вже 9 грудня «Вечерняя Одесса» повідомляє: «Пала­точные городки «оранжевых» и «сине-белых» демонтированы с площадей возле облгосадминистрации и здания горисполко­ма. Как сообщил руководитель пресс-службы Одесского регио­нального штаба Виктора Ющенко Сергей Филичкин, на днях состоялась встреча главы стачечного комитета Евгения Вру­блевского с городским головой Русланом Боделаном, инициато­ром проведения которой выступил мэр. На ней шел разговор о том, что будет демонтирован палаточный городок в поддерж­ку Ющенко, если пустующие палатки уберут и с Думской площади. Нам стало известно, что вчера сине-белый город де­монтировали» [33].

Отже, спробуємо підвести короткі підсумки. В перші дні після проведення Сєверодонецького з’їзду депутатів всіх рів­нів 28 листопада 2004 року в Одеській області його активни­ми інформаційними провідниками стали високопосадові регіо­нальні чиновники — міський голова Одеси Руслан Боделан та голова Одеської обласної адміністрації Сергій Гриневецький. Проте ідеї Сєверодонецького з’їзду та їх одеських адептів, не­зважаючи на серйозну інформаційну підтримку місцевої пре­си, не отримали відчутної підтримки населення на Півдні і не були сприйняті навіть частиною провладної команди. Крім ре­гіональної бізнес-бюрократії, що була не дуже однорідною та жадала за будь-яку ціну лише гарантій збереження власної, насамперед економічної, а при нагоді і політичної влади, ці ідеї не знайшли своїх прихильників і чітко вираженої соціальної бази. Значна частина місцевої (як і всеукраїнської) влади при цьому вже знаходилась на етапі активної інтеграції в опозицій­ні структури.

Безпосереднім поштовхом до негайного проведення ради­кального Сєверодонецького з’їзду стали кроки з консолідації частини провладної команди і опозиції — рішення «кругло­го столу» за участю міжнародних посередників 26 листопада та постанова Верховної Ради України «Про політичну кризу у державі, що виникла у зв’язку з виборами Президента Украї­ни» від 27 листопада. На стрімкий розвиток подій також впли­вав призначений на 29 листопада початок розгляду справи з оскарження результатів виборів у Верховному Суді України. Фактично з’їзд в Сєверодонецьку 28 листопада став лише до­датковим важелем впливу та аргументом на переговорах щодо приборкання масових протестів, досягнення компромісних рішень «верхами», які ставили собі за мету недопущення пе­реростання революційної ситуації на справжні революційні зміни. Допоки компроміс у «верхах» лише намічався і про­довжувала існувати реальна загроза революційного сценарію, регіональна преса, що знаходилася в основному під контролем влади, активно просувала рішення Сєверодонецького з’їзду, тим самим зберігаючи один із сценаріїв розвитку контрреволю­ції. Як тільки кабінетний компроміс у «верхах» був досягну­тий, а революційна загроза минула — регіональна преса припи­няє безкомпромісну риторику. Щоправда, по інерції подекуди ще продовжується «революційна» риторика опозиції та опози­ційної преси, але лише тимчасово. Тепер залишаються лише формальності — дочекатись механістичної заміни у владних кабінетах одних чиновників на інших, поміняти таблички та інтерпретувати це як «революцію».

Джерела та література

1. Іщенко А. А. Соціально-політичний характер та періодизація «помаранчевої революції» 2004 року // Інтелігенція і влада: громадсько-політ. наук. зб. Вип.26. — Одеса: Астропринт, 2012. — 232 с. — (Серія: Історія).

2. «Помаранчева» революція. Версії, хроніка, документи. — К.: Оптима, 2005. — 416 с.

3. Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 50. — С. 544.

4. Помаранчева революція. Версії, хроніка, документи / Упоряд. М. Погребинський. — К.: Оптима, 2005. — 416 с.: іл. — рос. мо­вою.

5. Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 2. — С. 44.

6. Там само. — 2004. — № 52. — С. 566.

7. Офіційний вісник України від 14.01.2005. — 2004. — № 52. — Т. 1. — С.328.

8. Кульчицький С. Помаранчева революція. — К.: Генеза, 2005. — 368 с.

9. Касьянов Г. Украина 1991-2007: очерки новейшей исто­рии. — К.: Наш час, 2008. — 480 с.

10. Бондаренко К. Леонид Кучма. Портрет на фоне эпохи. — Харьков: Фолио, 2007. — 636 с.

11. Одесские известия. — 2004. — 27 нояб. — № 224-225. — С. 1.

12. Там само. — С. 2-3.

13. Одесский вестник. — 2004. — 27 нояб. — № 234-235.

14. Там само. — 30 нояб. — № 236. — С. 2-3.

15. Там само. — С. 2.

16. Там само. — С. 1.

17. Вечерняя Одесса. — 2004. — 30 нояб. — № 183. — С. 1.

18. Там само.

19. Там само.

20. Там само.

21. Юг. — 2004. — 4 декаб. — № 92. — С. 2.

22. Там само. — 2 декаб. — № 91. — С. 4.

23. Там само. — С. 1.

24. Чорноморські новини. — 2004. — 4 груд. — № 124-125. — С. 1.

25. Там само. — С. 3.

26. Вечерняя Одесса. — 2004. — 2 декаб. — № 184. — С. 1.

27. Там само.

28. Там само.

29. Там само.

30. Там само. — 4 декаб. — № 185-186. — С. 1.

31. Там само.

32. Там само. — 7 декаб. — № 187. — С. 1.

33. Там само. — 9 декаб. — № 188. — С. 1.


Ищенко A. A. Первый всеукраинский съезд депутатов всех уровней в Северодонецке на страницах одесской региональной прессы.

В статье отображается фрагмент «оранжевой революции» ноя­бря-декабря 2004 года, а именно, Первый всеукраинский съезд депутатов всех уровней в Северодонецке, на страницах Одесской региональной прессы.

Ischenko A. A. Odessa press about the First All-Ukrainian Con­gress of all levels deputies in Severodonetsk.

This article shows an episode of «The Orange Revolution» in No- vember-December of 2004, namely, the First All-Ukrainian Congress of all levels deputies in Severodonetsk reflected in Odessa regional press.

Похожие статьи