Головна Історія Інтелігенція і влада МОНОПОЛІЗАЦІЯ ВУГІЛЬНОЇ ТА МЕТАЛУРГІЙНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ КАТЕРИНОСЛАВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ ПОЧ. XX ст
joomla
МОНОПОЛІЗАЦІЯ ВУГІЛЬНОЇ ТА МЕТАЛУРГІЙНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ КАТЕРИНОСЛАВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ ПОЧ. XX ст
Історія - Інтелігенція і влада

О. П. Саманцов

Ключові слова: історіографічна думка, металургійна промис­ловість, вуглевидобувна промисловість, синдикат, «Продамет», «Продвугілля», Катеринославська губернія.

Ключевые слова: историографическая мысль, металлургиче­ская промышленность, угольная промышленность, синдикат, «Продамет», «Продуголь», Екатеринославская губерния.

Key words: historiographical thought, metallurgical industry, coal industry, the syndicate, «Prodamet», «Produgol», Ekaterinoslavskiy region.

Розвиток сучасних наукових технологій, особливо комп’ю­терних комунікацій, дозволив ввести в науковий обіг велику кількість літератури, раніше невідомої. Створення електрон­них бібліотек, електронних ресурсів і персональних сайтів як рівноправних партнерів наукових бібліотек приводить до по­стійного збільшення джерельної бази досліджень, розширення методів наукового аналізу й формування точок зору, постійного переосмислювання накопичених результатів.


Така потреба обумовлена спробами науковців простежити за­кономірності історичного процесу в різних історичних періодах, але за сприяння однакових економічних умов, що постійно при­вертає увагу до розвитку кам’яновугільної та металургійної про­мисловості Катеринославської губернії кін. XIX — поч. XX ст.

Особливістю наукового дослідження визначеної теми було те, що в різні історичні періоди проблематика розвитку промис­ловості була прерогативою економістів більше, аніж істориків. Відповідно, це заклало специфічність актуальних досліджень.

Радянська історична наука розглядала процес розвитку еко­номіки у контексті «визріванням економічних передумов соціа­лістичної революції». I тільки К. Тарновский у 50-ті рр. XX ст. спробував провести узагальнююче дослідження стану наукової думки [8].

На початку XXI ст. ця тематика так й залишилась сферою інтересів невеликої групи вітчизняних дослідників. Захист кандидатської дисертації та спроба узагальнити стан історичної думки XX ст. О. Саманцова [6; 7], галузеві роботи А. Михнен - ко [4], О. Щербініної [12] та ін. не дають підстав стверджува­ти про завершеність даної тематики. А політизація історичних досліджень зробила її не достатньо актуальною, хоча значен­ня наукових результатів мають велике практичне значення не тільки для історичної науки, а й реалізації знань у сферу про­мислового розвитку країни та окремих її регіонів.

Географічні рамки роботи визначені однією із самих вели­ких промислових губерній Російської імперії, у яку входили частково або повністю сучасні Донецької, Луганська, Запорізь­ка, Область війська Донського й ін.

Джерельну базу роботи становлять дослідження економістів й істориків поч. XX ст.

Використовуючи визначену джерельну базу, простежи­ти основні тенденції розвитку історико-економічної думки та поглядів науковців на процес формування монополій у кам’яновугільній та металургійній промисловості Катеринос­лавської губернії кін. XIX — поч. XX ст.

Початок колективно-капіталістичних об’єднань у Катери­нославській губернії було покладено утворенням Донецько - Юріївського металургійного товариства (ДЮМО) у 1895 р., у 1902 р. створений синдикат «Продамет», у 1908 р. «Продаруд».

Відповідно до процесу монополізації промисловості розвивалась й науково-економічна думка.

Так, однією з перших побачила світ робота А. Рафаловича «Промышленные синдикаты за границей и в России» у 1904 році. В ній дослідник намагався висвітлити питання розвитку процесу синдиціювання, його місце в економіці та його майбут­нього, порівнюючи аналогічні процеси в промислово розвине­них державах.

Відповідно, головним питанням роботи виступали причи­ни утворення синдикатів у кам’яновугільній та металургійній промисловості в цілому та Катеринославської губернії зокрема. Аналізуючи велику кількість статистичних даних, промисло­вих звітів, автор доходить висновку, що утворення синдикатів відбувалось штучно внаслідок неорганізованості промисловос­ті, дисбалансу між попитом та пропозицією, але із фактором збільшення прибутку. Окрім того, на його думку, початок про­цесу синдиціювання було покладено XXVI з’їздом гірничопро­мисловців Росії у кінці 1901 р., на якому було прийнято рішен­ня про необхідність створення синдикатських організацій для південних залізних підприємств, окрім того, вироблені головні підстави для цього. А відтак впродовж 1902 року «було вирі­шено створити синдикати по окремих видах виробництва вна­слідок неможливості об’єднати одночасно в одному синдикаті усі галузі південної промисловості, внаслідок відмови деяких великих підприємств залучитись до домови» [5, 44]. І таким чином, для Півдня Росії «самим значним є «Перше акціонерне товариство для продажу виробів руських металургійних заво­дів «по торгівлі чавуном, сталлю, залізом та ін., з загальним капіталом 900 000 карбованців» [Там само].

Аналіз матеріалів з’їзду гірничопромисловців дозволив ви­ділити головне завдання синдикатів, яке, на думку А. Рафа - ловича, полягало: у залізоробній промисловості — угода ма- шинобудівельних підприємств з метою «контингентування виробництва» та встановлення однакових цін для усіх учасни­ків синдикату; у вугільній промисловості — вивіз мінерально­го палива. Форма утворення монополій — на підставі простої нотаріальної домови [ 5, 49].

Але в силу малої кількості синдикатів, відомостей про їх діяльність дослідник ідеалізує прогресивну роль колективно - капіталістичних об’єднань, сподіваючись, що їх виникнення приведе до революції в виробництві, а це, у свою чергу, про­гресивно відобразиться на економічному розвитку, призведе до припинення надмірної конкуренції, призведе до зменшення ви­трат на виробництво; із збільшенням виробництва зменшаться витрати на адміністрацію; зменшення собівартості зробить ви­роби більш доступними [5, 49].

В свою чергу, доповідь комісії XXIX з’їзду гірничопромис­ловців Півдня Росії дає можливість простежити практичну ді­яльність колективно-капіталістичних об’єднань у вуглевидобу- ваючої промисловості та її реальне становище.

У 1909 році виходить у науковий світ дослідження В. Геф - дінга «Промышленные синдикаты в Росии и условия их разви­тия», у якій автор ставить собі за мету дослідити особливості формування та розвитку вже існуючих синдикатів «Продамет», «Продвугілля» та «Продаруд».

На підставі опрацьованого матеріалу він доходить виснов­ку, що «Подавляюча більшість синдикатів виникає після 1902 року. Причина — криза 1901-1902 років» [1, 156]. Саме ця криза та затяжна депресія, на думку дослідника, поступово об’єднали продаж п’яти продуктів, які і являють собою синди­кат. Такий продаж складався із: листового заліза (з 1902 р.), балок та швелерів (з 1903 р.), бондажів та вісів (з 1904 р.), чавунних труб (з 1905 р.) та сортового заліза (з 1908 р.) [Там само, 157].

Аналізуючи побудову «Продамету», науковець виділяє до­сить цікаву організаційну рису, на яку ще не звернули ува­ги фахівці. До «Продамету» входять підприємства не тільки Півдня Росії, але й Центру, Північного економічного району та Царства Польського. А так як «більшість підприємств виробля­ють багато продукції, вони за принципом синдиціювання одно­го виробу можуть входити до кількох синдикатів« [Там само]. Така структурова заплутаність учасників об’єднання позбав­ляла можливості відслідковувати реальне місце підприємств у структурі синдикату та участі у вробництві.

На думку науковця, типова картина відображається таким чином, що «окремі синдикати, які входять до «Продамету», об’єднують виробництво виробів в різному ступені. Так, в син­дикат по сортовому залізу входять усі підприємства Європей­ської Росії, що в свою чергу сягає 60 % всього державного виробництва сортового заліза» [1,159]. В свою чергу, до син­дикату «Продаруд» входять рудники, які видобувають більш аніж 80 % усього видобуваного незаводськими підприємствами [Там само]. І вже у 1906 р. вони видобули 100,7 млн пудів за­лізної руди проти 112 млн пудів, які видобули рудники, які належали залізоробним підприємствам [Там само].

У 1913 році виходить нове дослідження Г. Циперовича «Успехи картельного движения» як логічне продовження його попередніх робіт [9; 10]. В ній науковець намагався розширити межі досліджень, за рахунок акцентуації уваги на аналізі ді­яльності синдикату «Продамет».

Відповідаючи на питання, чому саме дослідник аналізує ді­яльність тільки «Продамету», ми знайдемо таку відповідь «І за досканалістю організації» і за розмахом діяльності, і за впли­вом на всі інші галузі промисловості, а також на хід державної машини, «Продамет» можна порівняти тільки-но з американ­ським сталевим трестом, або німецьким сталевим синдикатом, головні риси яких він сумлінно відтворив« [11, 276].

Аналізуючи його структуру він відмічає, що на 1912 рік ядро «Продамету« находиться на Півдні, і до нього примика­ють заводи царства Польського («Гута Банкова», «Островець- кий», «Гонтке», «Катерина» та ін.), прибалтійські («Беккер», «Спб. Прокатний», «Фенікс»), центральний (Московські та Виксунські металургійні), приволзькі, уральські та ін.

Таке об’єднання підприємств в межах цілої імперії вразило дослідника, так як і вага «Продамету» в металевій промисловос­ті, в руках якого було сконцентровано «сортового заліза та ба­лок 81 %, листового заліза 74 %, бандажів та вісів 68 %» [Там само]. Тобто під його контролем «знаходяться усі важливі опе­рації по обробці заліза» [Там само]. І, таким чином, виокремлює ще до одну рису колективно-капіталістичних об’єднань — вони підпільно розпоряджаються на внутрішньому ринку [11, 276].

Невеликий обсяг статті не дає нам можливість більш деталь­но висвітлити еволюцію поглядів науковців поч. XX ст., але наведені роботи відображають найбільш характерні. А відтак, ми можемо дістатись висновків:

• Центром формування колективно-капіталістичного руху стала кам’яновугільна та металургійна промисловість, яка гео­графічно була розташована в Катеринославській губернії, що складала значну частину Донецько-Придніпровського еконо­мічного регіону, або Півдня Росії, на якій були розташовані синдикати «Продамет», «Продвугілля» та ін.

• Найбільш поширеною формою організації колективно - капіталістичних об’єднань першого десятиліття XX ст. стали синдикати.

• Дослідники сходились на тому, що утворення синдикатів відбувалось штучно й свідомо як протидія власників підпри­ємств кризі 1901-1902 рр.

• Головними галузями синдиціювання стали металургійна та кам’яновугільна промисловість як такі, що взаємопов’язані між собою із однаково великим припливом стороннього капі­талу.

•Як відзначали фахівці, складна організація синдикату, ве­лика кількість його членів із різних регіонів не дають можли­вості чітко визначити кількісний склад, та його діючу структу­ру. А це, у свою чергу, унеможливлювало визначення реальних обсягів оборотів капіталу, матеріалів та визначення прибутку.

• Незалежно від реальної влади, синдикати концентрують у своїх руках економічні важелі управління економікою, вплива­ючи не тільки на приватний сектор, а й на державний.

•Більш детальний аналіз цього процесу потребує подальшо­го дослідження.

Джерела та література

1. Гефдинг В. Промышленные синдикаты в России и условия их развития / В. Гефдинг // Русская мысль. — 1909. — № 12. — С. 155-173.

2. Доклад комиссии XXIX съезду горнопромышленников Юга России по 3-му и 5-му вопросам программы: «О современном положении каменноугольной промышленности Юга России». — Xарьков.: ти­политография В. М. Зильберберга и С., 1905. — 214 с.

3. Михненко Анатолій Михайлович. Історія Донецького басейну другої половини XIX — першої половини XX ст.: дис. на здобут­тя наук. ступеня доктора іст. наук : спец.: 07.00.01 — «Історія України»/ Анатолій Михайлович Михненко. — Донецьк, 2001. — 607 с.

4. Михненко А. М. Історія Донецького басейну другої половини XIX — першої половини XX ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора іст. наук : спец.: 07.00.01 — «Історія України» / Анатолій Михайлович Михненко. — Дніпропетровськ, 2001. — 35, [1] с.

5. Рафалович А. Промышленные синдикаты за границей и в России. Их экономическое и социальное значение / А. Рафалович. — СПб.: Тип. Стасюлевича, 1904. — 67 с.

6. Саманцов О. П. Вітчизняна історіографія поч. XX ст. про монопо­лістичні об’єднання /Саманцов О. П. // Наукові праці Кам’янець- Подільського державного педагогічного університету: історичні науки / Українська історіографія на рубежі століть: Матеріали між­народної наукової конференції, 25-26 жовтня 2001. — Кам’янець - Подільський: Оіюм. — С. 306-311.

7. Саманцов О. П. Кам’яновугільна та металургійна промисловість Донецько-Придніпровського економічного регіону кінця XIX — початку XX ст. (проблеми історіографії): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.06 — «історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни»/ Олександр Петрович Саманцов. — Запоріжжя, 2007. — 20, [1] с.

8. Тарновский К. Н. Формирование государственно-монополистиче­ского капитализма в России в годы Первой мировой войны /К. Н. Тарновський. — М: Изд. МГУ, 1958. — 286 с.

9. Цыперович Г. Синдикаты и тресты /Г. Цыперович // Современный мир. — 1909. — № 3. — С. 16-45.

10. Цыперович Г. Борьба гигантов /Г. Цыперович // Современник. — 1912. — № 5. — С. 238-265.

11. Цыперович Г. Успехи картельного движения в России /Г. Цыперович // Современник. — 1913. — № 4. — С. 268-292.

12. Щербініна О. В. Іноземні капітали в металургійній та вугільній промисловості Донбасу і Придніпров’я (1861-1914): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец.: 07.00.01 — «Іс­торія України»/О. В. Щербініна. — Донецьк, 1999. — 19, [1] с.

Анотації

Саманцов А. П. Монополизация угольной и металургической промышленности Екатеринославской губернии нач. XX в.

В статье автор рассматривает наиболее распространенные точки зрения историков и экономистов нач. XX ст. на процесс формиро­вания монополистических объединений в каменноугольной и ме­таллургической промышленности.

Samatsov O. P. Monopolization of coal and metallurgical industry in Ekaterinoslavskaya province in the early 20th century.

The author considers the most common point of view of historians and economists of the early 20th century on the formation of monopo­lies in coal and steel industry.


Похожие статьи