Головна Історія Інтелігенція і влада ДІТИ ПІД ЧАС ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РОКІВ В УКРАЇНІ
joomla
ДІТИ ПІД ЧАС ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РОКІВ В УКРАЇНІ
Історія - Інтелігенція і влада

В. М. Осипов

Ключові слова: діти, голод, безпритульність, батьки, допомо­га, переслідування, догляд.

Ключевые слова: дети, голод, беспризорность, родители, по­мощь, преследование, присмотр.

Key words: children, hunger, homelessness, parents, help, pursuit, supervision

Голодомор винищив або покалічив ціле покоління селян­ських дітей. Згубність такого явища неможливо переоцінити. Доля дітей у цій величезній катастрофі найбільше приголомшує розум і не може бути виправдана з будь-якого погляду. Що ж до майбутнього країни, то чисельне зменшення цілої генерації призвело до наслідків, котрі відчуваються і досі.

Голод вбив у свідомість дітей, переживших це лихоліття, страх, пасивність, а пізніше, в дорослому віці — політичну апа­тію. Голод перервав тяглість поколінь у розвитку української національної еліти.

У сучасній історіографії проблемі положення дітей під час Голоду 1932-1933 років в Україні, дитячої злочинності, без - призорства приділяється недостатньо уваги, тому ця тема є досить актуальною на загальному тлі популярності вивчення теми Голодомору 1932-1933 років в Україні.


Діти залишалися без догляду, коли вмирали батьки, хоч, як правило, кістлява рука голоду торкалася дитячого організму раніше (1).

Знімки дітей із кінцівками, що виглядають як палиці, і вес - лоподібними головами доводять до нестями, як це завжди бу­ває в подібних обставинах. Але цього разу, на відміну від голо­ду 1921 р., на цих знімках не видно працівників благодійних організацій, які намагаються, хай і з незначними шансами, врятувати їх.

Війну проти дітей більшовики виправдовували «історичною потребою», і відсутність «буржуазної сентиментальності» у ви­конанні рішень партії стала засобом перевірки якостей справж­нього комуніста.

Коли секретар одного з окружкомів партії заявив, що слід залишати куркулям стільки насіння, щоб вони могли сіяти і годувати своїх дітей, його піддали критиці.

Переслідування дітей за дії їхніх батьків стало вже традицією нового режиму. Досить згадати розстріл 14-річного царевича в 1918 р. чи його ровесника — сина старого більшовика Н. Ла - коби у 1937 р. У 1930-х роках дітей та їхніх матерів повсюдно засуджували як так званих «ЧСИР» («член семьи изменника Ро­дини») — обвинувачення, яке неможливо було спростувати (2).

Не в силах дивитися на те, як згасає дитина, батьки везли її до найближчого міста і там залишали — в установах, лікарнях, на вокзалах, просто на вулиці (3). Десятки тисяч підкидьків створили серйозну проблему, якою з ініціативи П. П. Пости - шева зайнялося Політбюро ЦК КП(б)У. Держава виділила пев­ні кошти, щоб терміново створити дитячі притулки. Частково розв’язання цієї проблеми переклали на колгоспи, де організо­вувався патронаж. Було звернуто особливу увагу на своєчасне підбирання бездоглядних дітей силами міліції. В умовах, коли поширився канібалізм, життю беззахисної дитини кожного дня загрожувала смертельна небезпека (4).

Діти жили на межі людського існування, і багато з них померло. Як і стосовно дорослих, неможливо сказати точно, скільки дітей стали жертвами депортацій, а скільки — голоду, але існують докази того, що голод був страшнішим лихом.

Отож, у 1932 р. становище дітей українських селян було вкрай жахливим (5).

Було багато безпритульних, малодітних дітей, котрі обкра­дали людей (6) і групувалися у зграї (7). На вулиці вони пла­кали від голоду і просили їсти (8). Навіть серед дітей були ви­падки канібалізму (9).

Багато тих, хто пережив голод, за їхніми словами, вижили тільки тому, що вони, як маленькі діти, ходили з протягнутою рукою. Діти старшого віку разом з дорослими шукали бодай якусь їжу. Багатьох дітей врятувала праця в полі нарівні з пов­нолітніми, за що отримували плохеньке харчування.

Після голоду батьки розшукували своїх дітей, існували спе­ціальні брошури, де записувались прикмети дітей. У більшості дітей, котрі виросли в дитбудинках, немає ніяких відомостей про долю їхніх батьків.

Нелегким було життя дітей і в дитбудинку, адже діти вми­рали і тут від недоїдання. Ізолятори в дитбудинках були пере­повнені хворими дітьми.

Більшість дитбудинків була в жахливому стані: без опален­ня зимою, по четверо дітей на односпальному ліжку, діти без одягу і взуття роздіті сидять в спальнях, не завжди ходять в школу.

Багато дітей не мали ні сил, ні одягу, щоб відвідувати шко­лу. Якщо ходили до школи, то хіба заради баланди чи каші, що там готували для них.

Голодуючим дітям допомогали вчителі, організовували всяки­ми силами шкільне харчування (10). Для дитячого харчування в районах Одеської області, що перебувають у найбільш важкому стані, відпускали: крупи 9,1 т, кондитерських виробів — 9,1 тонн (11). Деколи діти спасали батьків — віддавали їм мізерну пайку зі школи, а самі помирали. Смерть мільйонів дітей є най­страшнішим боком голоду 1932-33 років. Найбільша смертність припадає на дітей віком від 3 до 10 років (12).

Спогади очевидців:

«А один у мене капелюх украв навіть, з голови. Я їхав в трамваї. В мене був гарний капелюх, такий Барселіноа, фір­ми італійської, дуже дорогий. Я випадково дістав, мені один моряк Крих привіз подарок з-за кордону. То я їхав у трамваї, сидів, а він з другої сторони на підножку став, протягнув руку через вікно й зірвав мені з голови той капелюх. Поки я виско­чив за ним, то він у одну місцевість. Там якраз поле було, там чагарник був — зник. Я вискочив за ним: не знайшов його — пропало. То їхня праця була, все зривати» (13).

«У сім’ї було п’ятеро дітей. Батьки померли. Діти зали­шились одні, вимирали по черзі. Залишилась одна дівчинка. Поховавши усіх, дитя ходило по селу, плакало і зі сльозами промовляло до матері, якої вже не було в живих» (14).

Найбільш вразливими до голоду завжди є діти — ті, хто за­втра мали б стати продуктивним населенням і основою еконо­мічної могутності країни (15).

Джерела та література

1. Колективізація і голод на Україні: 1929-1933. Збірник матеріалів і документів. Передмова / АН України. Інститут історії України та ін.: Упоряд.: Г. М. Михайличенко, Є. П. Шаталіна; Відп. ред.: Кульчицький С. В. — Київ: Наукова думка, 1992. — 736 с.

2. Роберт Конквест. Жнива скорботи // Http://zhnyva33.narod. ru/ раИ3.Ыт1#Ь16

3. Колективізація і голод на Україні: 1929-1933. Збірник ма­теріалів і документів. Передмова / АН України. Інститут історії України та ін.: Упоряд.: Г. М. Михайличенко, Є. П. Шаталіна; Відп. ред.: Кульчицький С. В. — Київ: Наукова думка, 1992. — 736 с.

4. Кушнір В. Г., Петровський Е. П. Національна трагедія в Укра­їні: гірка правда Голодомору на Одещині // Національна Книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Одеська область. Державний архів Одеської області. Частина I. — С. 9 / Редакційна колегія: (співголови — М. Д. Сердюк і М. Л. Скорик), автори-упорядники Л. І. Білоусова (керівник), М. Г. Батуріна,

А. Є. Бух, О. В. Мартиненко, Г. М. Паніван. — Одеса: Астропринт, 2008. — 1008 с.

5. Роберт Конквест. Жнива скорботи // Http://zhnyva33.narod. ru/ раИ3.Ыт1#Ь16

6. Анонімний чоловік 1915 р. н., Саврань, Одеська обл. том III. /. / Громадський проект: матеріал комісії Конгресу США по україн­ському голоду 1932-33 років на мережі // Http://www. maidan. org. ua/ho1odomor/tom-III_htm1/SW69.htm1

7. Костирко М. Свідчення очевидців Голоду. Том II. / Громад­ський проект: матеріал комісії Конгресу США по українському голоду 1932-33 років на мережі // Http://www. maidan. org. ua/ ho1odomor/tom-II_htm1/SW50.htm1

8. Гетманець Дарія Хомівна, Березівський район // Правда про Голо­домор на Одещині. Березівський район. Одеська обласна державна адміністрація. Державний архів Одеської області / Редакційна ко­легія: Ніточко І. І., Білоусова Л. Г., Бурчо И. О., Корецька О. А., Патраманська Т. П., Кулініч Л. В. Одеса, 2008 — С. 14.

9. Ярещенко О. Т. Голодомор 1932-1933 pp. в Україні (на матеріалах Півдня України). — Одеса: Астропринт, 2008. — С. 81.

10. Голодомор. Голод очима дітей. Http://www. ukrajinci. hu/holod/ pro_holod_dite_u. htm

11. № 52 Телеграма ЦК КП(б)У Одеському ОБКОМу партії про на­дання продовольчої допомоги районам області, які перебувають у найбільш тяжкому становищі від 25 травня 1932 р. // Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів / Кер. кол. упоряд. р. Я. Пиріг. — К.: Політвидав України, 1990. — 605 с

12. Голодомор. Голод очима дітей. Http://www. ukrajinci. hu/holod/ pro_holod_dite_u. htm

13. Костирко М. Свідчення очевидців Голоду. Том II. / Громадський проект: матеріал комісії Конгресу США по українському голоду 1932-33 років на мережі // Http://www. maidan. org. ua/holodomor/ tom-II_html/SW50.html

14. Азарова Катерина Микитівна. Правда про Голодомор на Одещині. Березівський район. Одеська обласна державна адміністрація. Дер­жавний архів Одеської області./ Редакційна колегія: Ніточко I. I., Білоусова Л. Г., Бурчо И. О., Корецька О. А., Патраманська Т. П., Кулініч Л. В. Одеса, 2008 — с. 14 Http://www. archives. gov. ua/ Archives/Reestr/Kniga2_Berezivskij. pdf

15. Палій О. Голодомор як масове убивство за етнічною ознакою // Http://www. aratta-ukraine. com/text_ua. php? id=468

Анотації

Осипов В. Н. Дети во время Голодоморе 1932—1933 годов в Украине.

В данной статье рассматривается положение детей украинских крестьян во время Голодомора 1932-1933 годов в Украине. Под­нимаются вопросы детской преступности, беспризорности, а также приведены воспоминания очевидцев тех событий.

Osipov A. N. The children during the famine of 1932—1933 in Ukraine.

The article examines the state of children of the Ukrainian peas­ants during the Holodomor in 1932-1933 in Ukraine.. Issues of the child crime, homelessness, and memories of the witnesses of those events are considered.


Похожие статьи