Головна Історія Інтелігенція і влада ШЛЯХИ РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ
joomla
ШЛЯХИ РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ
Історія - Інтелігенція і влада

УДК 94(447):331.25:340.134

В. С. Лопаков

Робота присвячена процесу реформування пенсійного забезпе­чення в Україні для створення основ функціонування трирівневої системи. Надаються конкретні рекомендації щодо вдосконалення пенсійного забезпечення.

Ключеві слова: пенсія, система пенсійного забезпечення, рефор­мування, трирівнева система, пенсійний фонд, накопичувальна пенсійна система.

Однією з найважливіших складових діяльності держави у галузі соціальної політики є законодавче регулювання та орга­нізація пенсійного забезпечення громадян. З переходом еконо­міки України від командно-адміністративної системи до ринко­вих відносин стара державна система пенсійного забезпечення перестала виконувати свою основну функцію — забезпечення гідного прожиття непрацездатних громадян. Безумовно, голов­ною причиною вкрай незадовільного пенсійного забезпечення на сучасному етапі є економічна криза і пов’язані з нею низькі надходження до Пенсійного фонду, до державного та місцевих бюджетів, але надзвичайно важливими є і суто демографічні фактори, які сьогодні є чи не найбільш серйозним бар’єром на шляху реформування системи пенсійного забезпечення в Україні.

Пенсійна система вимагає змін, які б відповідали сучасним умовам з урахуванням передового світового досвіду. Це зумовило необхідність наукового аналізу проблем, пов’язаних з реалізаці­єю пенсійної реформи, її наслідками, функціонуванням пенсій­ної системи і, головне, діяльністю Пенсійного фонду держави.

Ця стаття направлена на дослідження становлення пен­сійного забезпечення на території сучасної України, тому що вивчення періоду реформування чинної пенсійної системи є актуальним, а зазначене питання недостатньо висвітлене у віт­чизняній історичній літературі.

Вивченню проблем пенсійного забезпечення присвячено праці таких учених та науковців, як І. Багнюк, І. Шклярська, Л. Поволоцька, Б. Надточій та ін., які ще раз доводять акту­альність обраної теми.

Актуальність дослідження та наявність великої кількос­ті нерозв’язаних теоретичних та практичних проблем, що стосуються становлення на території сучасної України систе­ми пенсійного забезпечення, обумовили мету роботи: розгляд передумов, закономірностей і проблем становлення системи пенсійного забезпечення. Не всі аспекти цієї складної та бага­тогранної проблеми вивчені та отримали належне наукове об­ґрунтування.

Зміст пенсійного реформування в Україні полягає в пере­ході до трирівневої пенсійної системи: солідарної, обов’язкової накопичувальної та недержавного пенсійного забезпечення. «Пенсійна реформа в Україні покликана створити надійну сис­тему соціального захисту непрацездатного населення адекватно до ринкових умов» [1].

В сьогоднішніх економічних умовах в Україні пенсійна ре­форма стала вкрай необхідною [2]. Необхідність реформування пенсійного забезпечення викликана низкою об’єктивних факто­рів: економічних, демографічних, соціально-політичних. Сьо­годні ця проблема особливо актуальна в багатьох країнах сві­ту, незалежно від рівня економічного розвитку, що обумовлено старінням населення, зміною його вікової структури, усклад­ненням економічної ситуації. «Головна причина необхідності пенсійних реформ — старіння населення, яке є результатом зниження народжуваності та збільшення середньої тривалості життя» [3]. Низка демографічних чинників, що коротко опису­ється низьким рівнем народжуваності та смертності одночасно, є характерною як для всіх розвинених країн, так і для Украї­ни. Можна стверджувати, що фінансова криза поглибила кризу демографічну. Але розв’язувати проблему потрібно, ретельно зваживши всі фактори та можливості як держави, так і її гро­мадян. При цьому необхідно враховувати національні традиції та менталітет людей.

Основою пенсійної системи України є та ще довгий час за­лишатиметься розподільний механізм, на який в період кри­зи впливає ціла низка факторів різної природи: економічні, соціальні, демографічні, політичні. Для того, щоб вирішити більшість проблем, необхідне функціонування накопичуваль­ного та недержавного пенсійного страхування [4]. З цією ме­тою Верховною Радою України були остаточно схвалені базові закони з реформування системи пенсійного забезпечення — «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [5] і «Про недержавне пенсійне забезпечення» [6], які вступили в дію з 1 січня 2004 року та «Про заходи щодо законодавчого за­безпечення реформування пенсійної системи» [7], який вступив в силу з 1 січня 2012 року.

Це рішення парламенту остаточно сформувало правову базу нової системи і фактично дало старт широкомасштабній пен­сійній реформі. «Пенсійна реформа в Україні покликана ство­рити надійну систему соціального захисту непрацездатного на­селення адекватно ринкових умов» [8].

В Україні створена система пенсійного забезпечення, що складаються з трьох компонентів: солідарного (перший рівень), обов’язкового накопичувального (другий) і додаткового, або до­бровільного, накопичувального (третій рівень) [9]. Якщо солі­дарна система (перший рівень) чутлива переважно до демогра­фічних ризиків, то накопичувальна (другий і третій рівні) — до принципово інших, пов’язаних з довготривалим захистом пен­сійних засобів від інфляції [10].

У солідарній системі, яка діє сьогодні і яка буде основною системою декілька десятків років у майбутньому, призначати­муть і виплачуватимуть 3 види пенсії: за віком, по інваліднос­ті, та у разі втрати годувальника. І тут держава несе повну від­повідальність у забезпеченні безперервного процесу їх виплати для тих, хто сплачував страхові пенсійні внески.

Головним правовим чинником для призначення та виплати будь-якої пенсії у солідарній системі (крім віку, факту смерті годувальника чи визнання особи інвалідом) є наявність страхо­вого стажу.

І розмір пенсії чи за віком, чи по інвалідності, чи у разі втрати годувальника залежить від заробітної плати та страхо­вого стажу: чим більші стаж і заробітна плата, тим більший розмір пенсії.

Кошти для виплати пенсії сьогоднішньому пенсіонеру у со­лідарній системі формуються лише від сьогоднішнього працю­ючого. Успішно функціонує солідарна система тоді, коли п’ять працюючих утримують одного пенсіонера. Завдяки такій солі­дарності поколінь формується фінансовий ресурс, тобто кошти для виплати пенсій.

Накопичувальна система (другий рівень) передбачає капіта­лізацію внесків. Внески, сплачені до накопичувального фонду, вкладатимуться в різноманітні інвестиційні проекти, що має убезпечити їх від інфляції і сприятиме піднесенню економіки. Перевагою накопичувальної системи є також право приватної власності на акумульовані кошти, тобто вони будуть виплачені застрахованій особі протягом певного періоду після досягнення пенсійного віку або успадковані її родиною. «Накопичувальна система забезпечує високий рівень гарантій» [11].

Участь в додатковій (добровільній) накопичувальній системі (третій рівень) розрахована на тих людей, хто хоче і може зро­бити більші, ніж звичайно, накопичення на старість.

Впровадження накопичувальної системи в Україні дасть змогу урізноманітнити джерела доходів майбутніх пенсіонерів і забезпечити більш високий рівень пенсій [12].

Водночас не варто переоцінювати можливості накопичуваль­них пенсійних систем. Вони дуже залежні від економічних ри­зиків (рівня інфляції, ставки інвестиційного доходу, стабіль­ності фондового ринку тощо) і теж не зовсім вільні від впливу демографічних процесів — зокрема, зростання тривалості жит­тя у пенсійному віці.

Накопичувальні пенсійні схеми зумовлюють збільшення різниці в розмірах пенсій представників високооплачуваних та низькооплачуваних професій. Тому для запровадження нако­пичувальної пенсійної системи надзвичайно важливе значення має встановлення обґрунтованої, справедливої диференціації в розмірах заробітної плати залежно від складності та соціальної значущості виконуваної роботи.

Особливо слід застерегти від очікувань, що другий рівень може забезпечити значне підвищення розмірів пенсій. Звісно, багато залежить від вибору інструментів інвестування та ре­ального інвестиційного прибутку. Проте не варто забувати, що другий рівень створюється не додатково, а на часткову заміну солідарної системи — зміна механізму фінансування частини пенсійних виплат за рахунок їх накопичення та інвестування дасть змогу уникнути підвищення розміру пенсійних внесків для майбутніх малочисельних поколінь працюючих. Якщо ко­ефіцієнт заміщення з другого рівня компенсує або перевищує відсоток заробітної плати, що йде на сплату внесків — це озна­чає, що одержаний інвестиційний дохід забезпечує повноцінну актуалізацію пенсійних заощаджень відповідно до темпів зрос­тання заробітної плати.

Необхідно звернути увагу, що для одержання коефіцієнту заміщення з накопичувального фонду на рівні, не нижчому роз­міру внеску, тривалість участі у дворівневій пенсійній системі має бути значно довшою, ніж необхідний стаж для одержання мінімальної пенсії за віком у солідарній системі, передбаче­ний чинним законодавством. Оскільки тривалість періоду на­копичення та інвестування внесків відіграє дуже велику роль у формуванні пенсійних активів, гідний розмір пенсії неможливо заробити за короткий термін. «Необхідно контролювати процес утворення своєї майбутньої пенсії» [13].

В цілому ж держава зобов’язана створити необхідні умови для збереження пенсійних засобів громадян — потрібен спеці­альний регулятивний орган, що забезпечує прозорість і коор­динацію всієї системи.

Різноманітність можливостей робити заощадження на ста­рість дозволить кожному вибрати саме той спосіб, який зда­ється найпривабливішим. Саме тому пенсійне забезпечення повинне проводитися не тільки пенсійними фондами, але і бан­ківськими установами і страховими організаціями.

Надзвичайно важливо вирішити питання про оподаткуван­ня засобів, які напрваляються в пенсійну систему, формуються в ній або вилучаються з неї. Податкові пільги мають вирішаль­не значення і значною мірою визначають вибір працедавцями і найнятими робітниками схеми пенсійного забезпечення.

Процес реформування пенсійної системи — це довготрива­лий процес, розрахований на багато років, бо навіть у тому випадку, коли одночасно будуть введені в дію усі рівні пенсій­ної системи, реальні результати громадяни відчують на собі не раніше як через 30 років їх функціонування.

Джерела та література

1. Ткаченко Л. Важливий етап пенсійної реформи // Праця і зарпла­та. — 2007. — № 7. — С. 7.

2. Бенько І. Д. Проблеми пенсійного забезпечення громадян Украї­ни// Економічна думка. — 2004. — С. 96-98.

3. Зарічук О. Становлення системи недержаваного пенсійного за­безпечення в Україні // Вісник Пенсійного фонду України. — 2004. — № 6. — С. 15.

4. Сальникова Т. Недержавна пенсія: головне — надійність / Т. Сальникова // Вісник Пенсійного фонду України. — 2008. — № 6. — С. 20-21.

5. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 49.

6. Закон України «Про недержавні пенсійні забезпечення» від

09.07.2003 № 1057-ІУ // Відомості Верховної Ради України. —

2003. — № 47.

7. Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-УІ // Ві­домості Верховної Ради України. — 2012. — № 12-13.

8. Ткаченко Л. Важливий етап пенсійної реформи // Праця і зарпла­та. — 2007. — № 7. — С. 6.

9. Гнибіденко І. В. Пенсійна реформа в Україні: стан, проблеми, пер­спективи // Економіка України. — 2006. — № 4. — С. 4-11.

10. Зарічук О. Становлення системи недержавного пенсійного забезпе­чення в Україні// Вісник Пенсійного фонду України. — 2004. — № 6. — С. 14.

11. Бахмач А. Розвиток системи недержавного пенсійного забезпечен­ня в Україні / А. Бахмач // Вісник Пенсійного фонду України. — 2008. — № 3. — С. 12-13.

12. Сандлер Д. Пенсійне реформування в сучасному світі // Соціаль­ний захист. — 2005. — № 8. — С. 16.

13. Дзюба Л. Пенсійна реформа в контексті реформи заробітної плати // Вісник Пенсійного фонду України. — 2005. — № 6. — С. 21.

Анотаци

Лопаков В. С. Пути реформирования пенсионного обеспечения в Украине.

Работа посвящена процесу реформирования пенсионного обеспе­чения в Украине создания основ функционирования трехуровневой системы. Предоставляются конкретные рекомендации относитель­но совершенствования пенсионного обеспечения.

Ключевые слова: пенсия, система пенсионного обеспечения, ре­формирование, трехуровневая система, пенсионный фонд, накопи­тельная пенсионная система.

Lopakov V. S. Ways of pension reformation in Ukraine.

The article is devoted to the process of pension reformations in Ukraine and creation of the basis for the three-level system function­ing. Exact recommendations are given as to the improvement of pen­sion regulations.

Key words: pension, system of the pension regulations, reforma­tion, three-level system, pension fund.

Надшшла до редакци 23 жовтня 2013 p.