Головна Історія Інтелігенція і влада ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКУБА ГОФФМАНА (1896-1964 рр.) ТА ЙОГО ПЕДАГОГІЧНО - ОРГАНІЗАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ У СПРАВІ ВИВЧЕННЯ ВОЛИНІ У 1930-х РОКАХ
joomla
ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКУБА ГОФФМАНА (1896-1964 рр.) ТА ЙОГО ПЕДАГОГІЧНО - ОРГАНІЗАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ У СПРАВІ ВИВЧЕННЯ ВОЛИНІ У 1930-х РОКАХ
Історія - Інтелігенція і влада

І. І. Ярмошик

Польські історики традиційно приділяли значну увагу до­слідженням історичного минулого різних регіонів України, особливо тих, котрі входили до складу Речі Посполитої, через що їх минуле було тісно переплетене з державними долями польської держави. З-поміж цих регіонів у першу чергу слід назвати Волинь, Поділля та Київщину (до останньої польські науковці упродовж XIX — початку XX ст. вживали термін «Україна»). У XIX ст. ці вивчення були поставлені на науко­ву основу, сформовано ґрунтовну джерельну базу для подаль­ших історичних студій. Важливим етапом розвитку історико- краєзнавчого вивчення Волині стали 1930-ті роки. Унаслідок політичних потрясінь, викликаних Першою світовою війною, визвольним рухом у Польщі, умови розвитку історичних до­сліджень Волині суттєво змінилися. Було відновлено Польську державу, значна частина земель колишньої Волинської губер­нії, в територіальних рамках котрої проходив процес історико - краєзнавчих досліджень Волині у XIX ст., відійшли до складу II Речі Посполитої.


У 1921 р. після адміністративного поділу польської держа­ви було утворено Волинське воєводство із центром в м. Луцьк [1]. Тут, як і раніше у Волинській губернії, не було наукових осередків університетського рівня, які могли б задавати тон у історичних дослідженнях. Цими роботами займалися пред­ставники польської інтелігенції — вчителі, працівники музеїв, журналісти, урядовці, які направлялися на роботу у Волинське воєводство. Головними організаторами наукового дослідження Волині стали Волинське Товариство Краєзнавче та опіки над пам’ятками старовини у Луцьку, музеї, Товариство Прияте­лів Наук у Луцьку, Кременецький ліцей, відроджений за роз­порядженням Ю. Пілсудського 27 травня 1920 р., Правління спілки польських учителів у Рівному. Напрямки їх науково - дослідницької роботи були досить різнобічними. Вони до сьо­годні іще не знайшли належного висвітлення у вітчизняній іс­торіографії, а вивчення їх наукового доробку на разі є досить актуальним.

Важливим осередком історико-краєзнавчого вивчення Воли­ні у цей час стало місто Рівне, де найбільш активним організа­тором дослідницького процесу був учитель місцевої гімназії, го­лова Рівненського Правління спілки польських учителів Якуб Гоффман. У цій статті автор ставить завданням висвітлити на основі архівних матеріалів його організаційну та науково - дослідницьку роботу із вивчення минулого Волині.

Уродженець містечка Коломия Якуб Гоффман (1896-1964) університетської освіти не мав, був істориком самоуком. У часи Першої світової війни воював у рядах І бригади польських легі­онів, був учасником польсько-радянської війни 1919-1920 рр, брав участь у бойових діях на території Волині й Поділля [2]. Упродовж 1925-1926 рр він закінчив у Кракові Вищі учитель­ські курси. Бойове минуле визначило наукові дослідницькі за­цікавлення Я. Гоффмана. Він підтримував стосунки із ветера­нами польських легіонів, співпрацював з Науково-видавничим військовим інститутом у Варшаві у справі публікації «Альбому польських легіонів» (Album Legionуw Polskich) [3, арк. 28]. На початку Другої світової війни Я. Гоффман був арештований та засланий радянськими органами на територію Горьківської об­ласті. Після звільнення у 1942 р. воював у рядах польської армії генерала Андерса. По закінченні війни проживав у Лон­доні, брав участь у науковому житті польської еміграції, про­довжував досліджувати історію Волині, публікував статті на сторінках таких періодичних видань, як «Теку Нізіогусгпе», «Иосгпік TPN па ОЬвгсгуіпіе», «Niepodleglosc», співпрацював в інституті Ю. Пілсудського [4].

Головним напрямком діяльності Якуба Гоффмана була пе­дагогічна нива, налагодження діяльності місцевого відділення Спілки польських учителів. З-поміж проблем, що хвилювали цього діяча, як він зазначив у одному із своїх листів до прав­ління Польського Товариства Історичного, був низький рівень освіченості тутешніх педагогів, які мало читають [3, арк.51]. Серед комплексу заходів, спрямованих на те, щоб зарадити такому стану речей (лекторії, зібрання), найбільш важливим стало видання часопису «Иосгпік Wolynski», який виходив у Рівному упродовж 1930-1939 рр. Ініціатором заснування і го­ловним його редактором був Я. Гоффман. Мету часопису ред­колегія вбачала у тому, щоб розширити знання учителів про край, де вони працюють [5]. Загалом з’явилося 8 випусків цьо­го річника, дев’ятий планувалося видати до травня 1940 р, він приурочувався до VII з’їзду польських істориків [6], який мав на той час відбутися у Львові.

До співробітництва у «Косгпіки...» Я. Гоффман залучав польських істориків зі Львова, Кракова, Варшави. Голов­ною темою публікацій була Волинь у кордонах колишньої (до 1917 р.) Волинської губернії. Авторами історичних статей, які друкувалися на його сторінках, були відомі у Польщі істори­ки: Казимєж Ходиницький (Познанський університет), Марія Данілевичева (із Варшави), Броніслав Павловський (на тоді працівник Центрального військового архіву у Варшаві, піз­ніше — професор Торуньського університету), Кароль Бучек (працівник бібліотеки Чарториських у Кракові, медієвіст, іс­торик картографії), Адам Бар (працівник Ягеллонської бібліо­теки у Кракові, пізніше професор Ягеллонського університету), Владислав Томкевич (Варшавський університет), Броніслав Во­лодарський (учитель Львівської гімназії) та інші автори. Вихід часопису «Иосгпік Wolynski» та науково-організаційна діяль­ність Я. Гоффмана були помітними у науковому світі ІІ Речі Посполитої. Це засвідчує його участь у нараді, яку скликало у Львові 6 грудня 1937 р. Правління Польського Товариства Іс­торичного з метою координації наукової діяльності часописів, що спеціалізувалися на історичній тематиці. Окрім Я. Гофф­мана в нараді брали участь редактори таких помітних тогочас­них польських наукових видань, як «К^агіаіпік Нізіогусгпу», «Przegl^d Нізіогусгпу», «Przegl^d Historyczno-Wojskowy», «Иосгпік Dziejуw Spolecznych і Gospodarczych», «Rocznik Oddzialu Lуdzkiego Polskiego Towarzystwa Historycznego», «Ziemia Czerwienska», «Niepodleglosc» [7].

До сьогоднішнього дня внесок у історичне краєзнавство Во­лині «Rocznika Wolynskiego» іще не знайшов належного ви­світлення у вітчизняній історіографії. Можливо, одною із при­чин такого стану є те, що часопис був орієнтований лише на учительство Рівненського повіту, виходив обмеженим тиражем. Намагаючись розширити аудиторію своїх читачів, редакція надсилала примірники випусків у бібліотеки різних наукових установ. Окрім закладів Польщі, його томи мали б отримува­ти в УРСР Коростенський музей краєзнавства, Волинський науково-дослідний музей у Житомирі, бібліотека Академії Наук УРСР [8]. Однак його примірників у бібліотеках згаданих закладів не виявлено. Нині екземпляри часопису збереглися у бібліотеці Рівненського обласного краєзнавчого музею та в бібліотеці Державного архіву Рівненської області.

Зважаючи на те, що на шпальтах «Rocznikа Wolynskiеgo» опубліковано чимало ґрунтовних розвідок про важливі сторінки історії волинського регіону історіографічне дослідження цього видання вбачається актуальним для волинського історичного краєзнавства. Автором цієї статті зроблено аналіз публікацій про волинські події Листопадового та Січневого польських по­встань проти царського режиму на його сторінках [9].

Участь відомих польських дослідників із провідних науко­вих осередків тогочасної Речі Посполитої забезпечила високий науковий рівень цьому журналу та зробила його помітним яви­щем у дослідному процесі вивчення історії Волині польськими авторами. Часопис «Rocznik Wolynski» став важливим науко­вим органом, який за рівнем публікованих на його сторінках матеріалів та науковою структурою не поступався кращим ака­демічним виданням тогочасної Польщі. Варто відмітити, що про його випуски друкувалися схвальні відгуки на сторінках польської преси, зокрема відомих науковців Адама Чартков - ського [10], Здіслава Денбіцького, Болеслава Гриневецького та інших.

Важливими науково-організаційними осередками дослі­джень минулого Волині покликані були стати музеї, поява яких у Волинському воєводстві припадає на кінець 1920 — по­чаток 1930-х років. Я. Гоффман був причетний до вироблення науково-теоретичних основ їх діяльності. На зламі 1920-1930-х років серед інтелігенції Волині відбулася дискусія про перспек­тиви розвитку музейної справи у воєводстві. Практичний план заснування та розвитку Волинського музею виклав у своїй статті на сторінках газети «2іешіа» Якуб Гоффман [11]. Автор зазначив, що було б доцільним, щоби держава підтримувала такий музей, у тому числі й коштами. Окрім того, він звернув увагу на відсутність у воєводстві належно підготовленого керів­ника такого закладу.

У іншій своїй статті Я. Гоффман стверджував, що музеї повинні стати головними науковими осередками Волині, без ґрунтовного вивчення терену воєводства вони не зможуть дати суспільству ніякої користі. На думку Я. Гоффмана, такі музеї слід намагатися створити не в усіх повітових містах, а лише у 3-4-х: у Кременці, Луцьку, Ковелі, Володимирі, Рівному, де для цього є найбільш потрібні умови [12]. У наступних роках окремі волинські музеї стали помітними центрами науково - дослідницької роботи. Важливі дослідження проводив Волин­ський музей у Луцьку, завдяки активним роботам Яна Фітцке та Юліана Нєча і Волинський музей при Кременецькому ліцеї, який із 1936 р. очолював Олександер Цинкаловський.

Важливий внесок у розвиток робіт по вивченню історії Во­лині у другій половині 1930-х рр. в межах Волинського регіо­ну зробило «Волинське товариство приятелів наук» («Wolynskie Towarzystwo Р^уіасіоі Nauk» — надалі WTPN). Ідея утворення такого товариства, яке об’єднало б дослідників регіону, виникла у 1933 р. Тоді було проведене організаційне засідання, де ухва­лили статут і бюджет Товариства. У силу ряду обставин — зміни в складі організаційного комітету, виїзд із Луцька кількох по­стійних членів, — проект тоді не вдалося втілити у життя [13].

Упродовж 1934 р. визрів новий план створення «WTPN» на інших науково-організаційних засадах. Організаційне засідан­ня нового товариства відбулося 13 грудня 1934 року у примі­щенні Волинського воєводського правління під головуванням віце-воєводи Юзефа Слєшинського, секретарем засідання був Якуб Гоффман. На ньому прийняли новий статут «WTPN», який був затверджений воєводою 2 січня 1935 р. [14].

Поява WTPN не залишилася непоміченою у науковому жит­ті Польщі. Редакція журналу «Nauka Polska» у січні 1935 р. звернулася із проханням надіслати повідомлення про заснуван­ня, мету, напрями діяльності товариства для розміщення від­повідної інформації у розділі «Хроніка» XX тому цього часо­пису [15, арк. 3]. Секретар Товариства Я. Гоффман відповів на це звернення, що конкретні напрямки діяльності остаточно іще не визначені, до статуту будуть вноситися поправки, та все ж належні відомості надішлють до часопису [15, арк. 6].

У структурі WTPN було утворено ряд секцій, серед них гу­маністична комісія, яка безпосередньо проводила історичні до­слідження та займалася видавничою діяльністю [15, арк. 19]. Основними напрямками її роботи були археологічні, етногра­фічні та архівні пошуки.

Товариство планувало видати Млинівський архів. Справу його видруку Я. Гоффман обговорював із головою Польсько­го Товариства Історичного професором Буяком [15, арк. 43, 62]. 11 травня 1935 р. було проведено засідання Наукової Ради WTPN, на якому обговорили проблему видання цього архіву. Спочатку планували упорядкувати ту його частину, яка знахо­дилася у м. Млинові, а потім опрацьовувати іншу частину, яка зберігалася у Кракові [15, арк. 62]. Однак через брак коштів справа видання Млинівського архіву повисла в повітрі.

Я. Гоффман був причетний до реалізації й інших ініціатив Товариства. Зокрема планувалися до друку міські книги Рів­ного, які зберігалися у Польській Академії Знань (Akademji Umiej^tnosci) [15, арк. 73]. До підготовки видання міських книг Рівного було залучено краківського професора Сємков - ського, який на замовлення WTPN переписував ці книги та готував їх до друку. Наприкінці червня 1939 р. він повідомляв Товариство, що вже половину книг переписав і планує працю­вати й надалі, для цього просив вислати йому 200 злотих на виконання цієї роботи. У березні 1939 р. товариство розпочало роботу над видруком Волинської Метрики, для цієї мети було виділено субвенцію у сумі 1000 злотих [16].

Важливою була ініціатива видати трьохтомну працю Казі - мєжа Пуласького «Кгопіка роІвкіеЬ rodуw вгІаеЬеекіеЬ Podola, Wolynia і икгаіпу». Із цього приводу Товариство вело пере­писку із сином автора Францішком Пулаським. Той висловив свою згоду безкоштовно передати підготовлений до друку ма­шинопис праці свого батька. Він же запропонував, що оскільки перший том був видрукуваний у Бродах у 1911 р., розійшовся і став рідкістю, то слід опублікувати його одночасно із 2-м та 3-м [17]. У 1938 році усі три томи праці К. Пуласького були під­готовлені до друку і Товариство вивчало матеріально-фінансові умови їх видруку. Переговори з цієї проблеми велися із дер­жавною друкарнею у Луцьку, друкарнею В. Цвіка у Кременці та друкарнею Анчиця і Спулкі в Кракові [18]. Однак війна за­вадила втіленню цієї важливої ініціативи товариства, як, зре­штою, й багатьох інших.

Рукопис праці К. Пуласького після війни довгий час вва­жався втраченим. Фрагмент автографу був виявлений у зібран­нях Національної Бібліотеки (ВіЬІюіекі Narodowej) у Варшаві. Цей збережений фрагмент став предметом публікації у 1991 р. [19] та повторного її видання у 2004 р. [20]. Польські історики Т. Епштейн та С. Ґужинський, які опрацювали та підготували його до видання, вважають, що він не повний, до нього бракує 350 сторінок, і висловлюють надію на віднайдення нових час­тин праці К. Пуласького [21]. Автором цієї статті у Державно­му архіві Рівненської області у фонді Я. Гоффмана були зна­йдені її машинописні фрагменти [21, арк. 12]. їх порівняння із матеріалом, видрукуваним у Варшавському виданні 2004 р., стане предметом дальшого вивчення.

Цікавим епізодом дослідницької діяльності науковців Воли­ні стала їх участь у підготовці статей до «Polskiego Slownika biograficznego» (надалі — Р8В). Волинський регіональний комітет для підготовки Polskiego Slownika biograficznego по­став у 1932 р. Його організаційне засідання пройшло у Луцьку 13 лютого під головуванням віце-воєводи Юзефа Слєшинсько - го. На ньому були присутні 18 осіб, серед яких науковці, осві­тяни, урядовці, військові із різних міст Волинського воєвод­ства — Луцька, Кременця, Рівного, Корця [22]. За дорученням Польської Аи на це засідання прибув професор Люблінського університету Леон Бялковський, який ознайомив присутніх із головними засадами видання словника та рішенням Ради «Р8В» від 24.Х.1931 р. заснувати, з-поміж інших осередків, і регіональний комітет на Волині. На цьому засіданні було об­рано Президію Волинського регіонального комітету «РвВ» у складі 5 чоловік: віце-воєводи Ю. Слєшинського (голова), се­кретаря Я. Гоффмана, ксьондза Єловицького, бібліотекаря із Рівного пані Фельцівної, полковника Савчинського із Дубно. Уже на першому своєму засіданні 20 лютого 1932 р. Президія звернулася до Аи із пропозицією розширити компетенцію ді­яльності Волинського комітету на колишню Херсонську губер­нію та просила виділити кошти [23].

Комітет вважав своїм завданням збір матеріалів про тих діячів, які працювали на теренах колишніх Волинської, По­дільської, Київської та Херсонської губерній. Члени комітету намагалися зібрати відомості про усіх діячів без огляду на на­ціональність, віросповідання та сферу діяльності [24].

Я. Гоффман підготував відозву до жителів воєводства, яку було опубліковано у місцевій пресі. У ній містився заклик до обивателів надсилати до комітету біографічні відомості про кожного, бодай найскромнішого, діяча та його працю. Поляки, діяльність яких проходила в чужоземних осередках, мали бути включені до «Р8В» у тому разі, якщо вони не піддалися де­націоналізації. У разі якщо вони внесені до енциклопедичних словників інших народів, то вони пропонувалися до публікації в «Р8В» у частині їх діяльності на благо польського народу. Комітет оголосив і пункти необхідної інформації про персона - лії для підготовки статей: рік і місце народження, освіта, сфе­ра діяльності, які факти життя свідчать про необхідність його включення до Р8В, інші можливі дані про особу. Обов’язковим було зазначити джерела, звідки автор черпав інформацію про діяча (друковані видання, рукописи, спогади). Такі положення коротко повторювали вимоги головної редакційної колегії [25, арк. 15].

На засіданні 23 квітня Президія запропонувала організувати спеціальний Комітет Кресов’яків, які проживають у Варшаві та інших містах (Львові, Познані, Бидгощі), щоб вони допо­магали збирати матеріали про відомих волинян для «РвВ» [25, арк. 29]. Щоправда, на такий заклик жодного відгуку не на­дійшло.

Кореспонденція, яку вів Волинський комітет «РвВ», за­свідчує активну діяльність, секретаря Президії Я. Гоффмана у справі підготовки матеріалів до словника. Він мав власну принципову позицію та послідовно переконував інших, у тому числі й головну редакцію «Р8В» у Кракові, у своїй правоті. Як видно із листа голови редакційного комітету В. Конопчин - ського від 12.111.1932 р., він не зовсім підтримував енергійні заходи волинян, радив звузити коло осіб та надсилати до ре­дакційного комітету лише їх прізвища, а не розгорнуті життє­писи [25, арк. 73]. Я. Гоффман у свою чергу наголошував на принциповій різниці роботи Волинського комітету, оскільки на Волині, через відсутність університету, не вистачає потріб­них фахівців. Він просив не підганяти їх із роботою, бо вони іще не до кінця вияснили, хто і що конкретно писатиме у їх комітеті [25, арк. 117].

У червні 1932 р. до головної редакції «Р8В» у Кракові наді­слали список осіб, які регіональний комітет вважав необхідним внести до біографічного словника [25, арк. 123]. Більшість із них були включені до його загальної картотеки. Усього Волин­ський регіональний комітет зібрав на теренах довіреного регіо­ну близько 1500 прізвищ діячів.

Після цього у діяльності Волинського регіонального комі­тету наступив новий етап — формування авторського колек­тиву для написання біографічних нарисів. 22 березня 1934 р. редакція «Р8В» у Кракові просила надіслати їм перелік мож­ливих авторів [25, арк. 123]. Із цим на Волині виникли певні труднощі. Президія регіонального комітету на своєму засіданні 22 березня 1934 р. не змогла визначитися по цьому питанню. Через це Я. Гоффман 24 березня 1934 р. на власний розсуд повідомив редакційній колегії у Кракові свої пропозиції. Як можливих авторів він вказав полковника Л. Савчинського із Дубно, бібліотекаря Фельцівну із Рівного, ксьондза Єловиць - кого із Луцька, але вони іще не визначились, про кого мо­гли б написати. Особисто Я. Гоффман зголошувався взятися за підготовку біографічних нарисів про історика та учасника повстання 1863-1864 рр. Мар’яна Дубецького, активних учас­ників визвольної боротьби польського народу у ХІХ ст. Кароля та Едмунда Ружицьких, Станіслава Ворцеля та про княгиню Гальшку Острозьку [25, арк. 123].

Із авторів за межами Волині, котрі могли б написати про її діячів, Я. Гоффман рекомендував: окружного суддю із Влоцлав- ка Яна Мьодушевського, який міг би підготувати нариси про Т. Рильського та В. Антоновича (він і став автором статті про історика Володимира Антоновича); працівника Варшавської Національної бібліотеки Марію Данілевичеву, яка погодилася написати про А. Анджейовського, 3. Доленгу-Ходаківського (Адама Чарноцького), А. Осіньського, М. Гославського, П. Хлє - бовського, М. Фричинського, Ю. Коженьовського, Т. Заборов - ського та інших осіб, життя та діяльність яких були пов’язані із Кременецькою гімназією/ліцеєм [25, арк. 123].

Редакційний комітет у Кракові частково дослухався до про­позицій Я. Гоффмана. Полковника Л. Савчинського, ксьондза Єловицького та бібліотекаря Фельцівної ми не знаходимо серед авторів «Р8В», але зустрічаємо інших, запропонованих ним. 3начну кількість статей написала М. Данілевичева. Редакція «Р8В» звернулася до Я. Гоффмана із проханням написати на­риси про поета Францішка Бараньського, Адама Арцімовича, Андраулта Антоновича, Бежевічего (повстанець 1831 р.), Тео - філа Бентковського (повстанець 1863 р.). Частину цих замов­лень Я. Гоффман виконав, зокрема підготував статті про Адама Арцімовича й Бентковського. Із пропозицією написати біогра­фію Андраулта Антоновича радив звернутись до працівника Центральної бібліотеки Товариства військових знань у Варшаві

С. Зелінського [25, арк. 132, 134]. Нарис про поета Ф. Барань­ського написала М. Данілевичева, як і низку інших статей.

Прізвище Я. Гоффмана ми зустрічаємо у списку авторів (wspуlpraciownikуw) 1-го та 2-го тому «Р8В», але не знаходимо статей ним підписаних. У томах «РвВ», які вийшли до Другої світової війни, немає і статей про ті персоналії, про написан­ня яких повідомив цей дослідник. Очевидно, редакція відмо­вилася включати до словника нариси про рядових учасників Листопадового та Січневого повстань. Статтю про відомого іс­торика, дослідника минулого Волині Мар’яна Дубецького під­готував науковець із Кракова Міхал Янік. Під статтею про куратора Одеського навчального округу Адама Арцімовича за­значено авторство редакції «Р8В». Після 40-х років матеріали до «Polskiego Slownika biograficznego» готувалися вже іншим авторським колективом, без участі волинських краєзнавців.

Таким чином, науково-організаційна діяльність Якуба Гоф­фмана (поруч із іншими науковцями) сприяла розгортанню на­укових досліджень з історико-краєзнавчого вивчення Волині у 1930-х роках. Його праця була одною з найпомітніших з-поміж інших тогочасних дослідників, які працювали в умовах тодіш­нього Волинського воєводства.

Джерела та література

1. Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. — 1921. — № 16. — Poz. 93.

2. Державний архів Рівненської області (далі Держархів Рівненської обл.), ф. 160, оп. 1, спр. 1, 9 арк.

3. Держархів Рівненської обл. ф. 160, оп. 1, спр. 6, 120 арк.

4. Sreniowska K. Hoffman Jakub / Krystyna Sreniowska. // Slownik histo - rykуw polskich. — Warszawa: Wiedza Powszechna, 1994. — S. 185.

5. Sprawozdanie z dzialalnosci zarz^du Wolynskiego okrqgu zwi^zku nauyciсelstwa polskiego za rok 1932. — Rуwne, 1933. — S. 12.

6. Держархів Рівненської обл., ф. 160, оп. 1, спр. 71, арк. 18.

7. Kondracki T. Polskie Towarzystwo Historyczne w latach 1918-1939 / Tadeusz Kondracki. — Torun; Wydawnictwo Naukowe GRADO,

2006. — S. 164.

8. Держархів Рівненської обл., ф. 184, оп. 1, спр. 23, 4 арк.

9. Ярмошик І. Листопадове (1830-1831) та Січневе (1863) польські повстання проти царизму на сторінках часопису «Rocznik Wolynski» (1930-ті рр.) / Іван Ярмошик // Мандрівець. — 2010. — № 1 (85). — Січень — лютий. — С. 24-27.

10. Czartkowski A. Encyklopedia Wolynia w 8 pracach naukowych — po - zyteczne dzielo nauczycieli szk^t powszechnych / Adam Czartkowski. // Ekspress Poranny. — 1930. — N 79. — 1930. — 30 czerwca.

11. Hoffman J. Odpowiedz na ankietq w sprawie potrzeb i najblizszych zadan muzealnictwa regionalnego / Jakub Hoffman // Ziemia. — 1930. — R. XV. — № 18. — S. 311-312.

12. Hoffman J. W sprawie muzeуw powiatowych. // Dziennik Urzqdowy Kuratorium Okrqgu Szkolnego Wolynskiego. — 1930. — № 1/63. —

S. 11-23.

13. Держархів Волинської обл., ф. 46, оп. 4, спр. 122, арк. 1.

14. Statut Wolynskiego Towarzystwa Przyjaciol Nauk w £ucku. — £uck: druk Panstwowy, 1935. — 9 s.

15. Держархів Рівненської обл., ф. 160, оп. 1, спр. 24, 76 арк.

16. Держархів Рівненської обл., ф. 160, оп. 1, спр. 72, арк. 1, 2, 3.

17. Pulaski K. Kronika polskich rodуw szlacheckich Podola, Wolynia i Ukrainy / Kazimierz Pulaski. — Warszawa, 1991. — T.1. — [4], VIII, 261 s.; T. II. — [4], XIII, [2], 269, XVII s.

18. Pulaski K. Kronika polskich rodуw szlacheckich Podola, Wolynia i Ukrainy. — T. II. — Warszawa: DIG, 2004. — 310 s.

19. Epstein T. Gyrzynski S. Wstqp / Tadeusz Epstein, Slawomir Gyrzynski. // Pulaski K. Kronika polskich rodyw szlacheckich Po - dola, Wolynia i Ukrainy. — T. II. — Warszawa: DIG, 2004. — 16 s.

20. Держархів Рівненської обл., ф. 160, оп.1, спр. 39, 117 арк.; спр. 40, 349 арк.

21. Держархів Рівненської обл., ф. 202, оп. 1, спр. 1, арк. 6.

22. Держархів Волинської обл., ф. 46, оп. 2, спр. 1033, арк. 3.

23. Przedmowa // Polski Slownik Biograf iczny. — T. 1. — Krakyw, 1935. — S. IX.

24. Держархів Рівненської обл., ф. 202, оп. 1, спр. 1, арк. 26.

25. Держархів Рівненської обл., ф. 202, оп. 1, спр. 2, 134 арк.

Анотації

Ярмошик И. И. Историко-краеведческие исследования Якуба Гоффмана (1896—1964 рр) и его педагогически-организационная деятельность в изучении Волыни в 1930-х годах.

В статье на архивных матералах исследуется научно-организа­ционная и исследовательская деятельность Якуба Гоффмана (1896­1964) по историко-краеведеческому изучению прошлого волынско­го региона в 30-х годах XX ст.

Yarmoshyk I. I. Scientific-organizational and research activities of Yakub Hoffman (1986—1964) in local history research of Volyn in 1930s.

This article describes scientific-organizational and educational ac­tivities of Yakub Hoffman (1896-1964s) in the research of local his­tory of Volyn region in 1930s according to archive materials.