Головна Історія Інтелігенція і влада ДЖЕРЕЛОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ РОЗМІННИХ БІЛЕТІВ І МАРОК МІСТА ОДЕСИ
joomla
ДЖЕРЕЛОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ РОЗМІННИХ БІЛЕТІВ І МАРОК МІСТА ОДЕСИ
Історія - Інтелігенція і влада

Є. К. Шишкіна

Період 1917-1920 став поворотним етапом в історії україн­ського грошового обігу — з’явилася можливість створення вла­сної грошової системи. Значну роль в цьому процесі зіграла діяльність одеських спеціалістів різних профілів, оскільки міс­то Одеса в ті часи було великим емісійним центром, де виготов­лялись українські національні гроші. Однак, треба зауважити, що ці ж люди мали відношення і до випуску інших, менш відомих, але теж дуже важливих в історії нашої держави гро­шей — міських бон Одеси.

Досі це питання було мало вивчено в історіографії, відомі лише невеличкі публікації, а також згадки у каталогах, науко­вих та науково-популярних статтях, монографіях, докторській дисертації [1-6].

Джерел з цього питання збереглося багато. Це спомини су­часників, офіційні повідомлення, статті та замітки в періоди­чних виданнях, архівні матеріали і самі бони, що нині збері­гаються в багатьох історичних музеях України (автору відомо, що такі є в Харківському і Львівському історичному музеї, На­ціональному музеї історії України в Києві, Одеському музеї ну­мізматики, Одеському історико-краєзнавчому музеї), а також у приватних колекціях.

Наявність достатньої кількості джерел дозволила провести дане дослідження, і таким чином освітити один із маловивче - них аспектів історії грошового обігу, оцінити роль, яку зіграла одеська міська емісія в економіці громадянської війни.

Метою дослідження стало з’ясування особливостей викорис­тання у фінансово-грошових відносинах міста Одеси та Херсон­ської губернії взагалі розрахункових білетів і марок Одеського міського управління та встановлення деяких загальних рис мі­ського грошового обігу України в ті роки.

У період революції і громадянської війни в країні гостро від­чувалася нестача державних грошових знаків. Особливо важко було у великих, традиційно торговельних містах. Фінансовий стан в Одесі в ті роки яскраво відображають гроші, особливо міські, оскільки вони в більшій мірі, ніж загальнодержавні, були пов’язані з історією міста, діяльністю його організацій, товариств, установ, життям місцевих жителів. Деякі з письмо­вих джерел років революції і громадянської війни цікаві тим, що дуже близько підходять до повсякденного життя мешкан­ців міста і показують грошовий обіг таким, яким його бачили сучасники, як прості люди, що не мали прямого відношення до випуску бон Одеси, але були їх активними користувачами, так і місцеве керівництво, що безпосередньо займалось цією грошовою емісією [7-9].

Певне коло джерел і літератури дозволяють встановити про­цес підготовки і випуску розрахункових білетів і марок Одеси. Відбувалось це наприкінці 1917 року, коли 9 грудня Коміте­том кредитних установ м. Одеси був прийнятий “Проект Драго” щодо випуску муніципальних грошей. При цьому у нього були внесені деякі зміни, зокрема, установою, що випускала розмін­ні білети, стало Одеське міське громадське управління замість Комітету кредитних установ м. Одеси (запропонованого в про­екті). Текст проекту ліг в основу підписаної угоди між Коміте­том і Міським управлінням про випуск розмінних білетів [1].

На підставі постанови Одеської міської думи в обігу повинні були опинитись бони у сумі п’ять мільйонів карбованців купю­рами в три, п’ять і десять карбованців [10].

Сутність постанови скоро була оприлюднена. У січні 1918 року в газетах вже активно рекламувалася міська емісія, за­охочувалось придбання та використання розмінних білетів на­селенням: “.Бажаючі користуватися цими білетами [Одеського міського управління] можуть одержати їх в Одеській Конторі Державного Банку, пред’являючи для розміну на них державні кредитні білети або 5 % короткострокові зобов’язання держав­ної скарбниці минулих термінів...” [10].

Шляхом подальших угод випущені були нові купюри: у 25 і 50 карбованців і розмінні марки в 15, 20 і 50 копійок, а також допущений випуск розмінних білетів [1].

Випуск розмінних білетів і марок Одеси значно сприяв поле­гшенню грошової кризи. Вони широко використовувались насе­ленням усієї Херсонської губернії. Було підписано договір між відповідними установами Одеси і Миколаєва, за яким остан­ньому були надані розмінні білети Одеси на суму 5 мільйонів карбованців і визнано офіційний їх обіг у м. Миколаєві на тих же підставах, що й в Одесі [1]. У Херсоні бони Одеси з’явились у вересні 1918 року відповідно до міжміської угоди [11].

Однак, успішна муніципальна емісія не могла подолати ін­фляцію, грошовий і розмінний голод в місті, необхідний був випуск все більшої кількості грошей.

В кінці березня 1918 року газети писали: “Гострота грошо­вої кризи в Одесі хоча і трохи згладилася під впливом випуску міських бон, але загальне положення все-таки потрібно визна­ти далеко не втішливим і навіть загрозливим. Кількість грошо­вих знаків, які циркулюють серед населення, значно менша за потребу, що існує, і вже помічається деяка грошова затримка, яка надалі може привести до серйозної кризи.” [12]. У цей період, за даними одеської преси, в обігу вже було розмінних білетів на 36 мільйонів карбованців. В той же час існувала по­треба збільшити цей обсяг до 80 мільйонів [13].

Внаслідок такого стану речей Одеське міське самоврядуван­ня виявило бажання здійснювати подальший випуск бон. Зупи­нка була тільки за відповідним забезпеченням. Внаслідок цього міська управа просила головного комісара С. С. Коморного до­битись гарантії державної скарбниці для подальшого випуску бон. Відати емісійною справою в Одесі повинна була комісія представників міського управління, біржі, банків і державно­го банку [13] Після повернення С. С. Коморного з Києва, він заявив делегації банківських представників, що місцева скарб­ниця незабаром отримає великий державний кредит і буде ви­давати ордери, необхідні для забезпечення бон [12].

Випуск муніципальних грошей продовжився. Згідно поста­нови загальних зборів Комітету кредитних установ від 27 бере­зня 1918 року в обігу з’явились розмінні білети 50 і 100 карбо­ванців і дрібні марки-копійки [5].

У кінці червня 1918 року кількість бон зросла ще більше. У пресі того часу констатується, що “.сума випущених місь­ких бон уже значно перевалила за 2 сотню мільйонів...” [14]. Архівні матеріали говорять про 26 757 367 купюр номіналами 15, 20 і 50 копійок, 3,5,10 і 25 карбованців на суму 115 299 321 карбованців [15]. (Вперше ця інформація була представлена бо- ністом Е. Вайнштейном у 1927 році) [1].

Одеські бони були дуже популярними серед населення мі­ста. Частина заробітної плати видавалась Одеськими розмін­ними білетами і марками [16]. Після захоплення навесні 1918 року німецькими і австро-угорськими військами міста бони Одеси не зникли з обігу, як деякий час вважали боністи [17]. Навпаки, Австро-Угорське командування у квітні 1918 року поряд з курсом царських, українських і “керенських” грошей, навіть зазначало у офіційних повідомленнях курс бон Одесько­го міського управління, що становив 160 крон за 100 бон (тобто стільки ж, скільки коштували “керенки” і на 20 крон менше, ніж царські і українські).

Фактично бони Одеси іноді цінились[2] навіть вище, ніж авс­трійські крони і накопичувались населенням[3]. Так, внаслідок невигідного для торговців курсу останніх, за даними преси у травні 1918 року, “.всюди почали збувати крони, приховуючи “міські”, “керенки” і ін. грошові знаки.” [18].

Цікавим є факт підробки розмінних марок Одеси. Впродовж червня-липня 1918 року уряд гетьмана виявив 4 фабрики, що друкували фальшиві бони [18]. Цей факт говорить про популяр­ність муніципальних грошей серед населення, широку сферу та доволі велику, як для бон, територію вжитку, тривалий час обі­гу, активне використання під час купівлі-продажу товарів [19].

Обіг бон був настільки активним, що і так не дуже якісні розмінні марки надто швидко старіли [20].

Проблема фальшування бон та їх старіння дуже непокоїла місцеву владу, яка вимушена була весь час збільшувати емісію, боротися з підробкою бон (29 червня було прийнято закон про покарання та відповідальність за фальшування [20]) та прийма­ти інші міри для вирішення розмінної кризи в місті. У повід­омленнях населенню наголошувалось на тому, що знаходження в обігу “керенок” і “міських” бон для міста дуже важливе, бо зменшує розмінну кризу. Треба зазначити, що до бон Одеси мешканці міста, вочевидь, відчували більшу повагу, ніж до “керенок”. Про це говорить, хоча б те, що у повідомленнях на­селенню місцева влада не ставила під питання наявність в обігу бон, і навпаки різко наголошувала на вимушеності залишити в обігу “керенки”: “...Ринок, незважаючи на успішність міських грошей, все таки недостатньо багатий розмінними одиницями і позбавляти його знаків [“керенок”], значить повторити нову грошову кризу...” [5].

Після чергового приходу радянської влади гроші Одеси ви­йшли з обігу [18].

На сьогоднішній день відомі паперові розмінні білети достоїнс­твом у 3, 5, 10, 25 і 50 карбованців, розмінні марки у 15, 20 і 50 копійок [21], а також зразок металевої розмінної марки достоїнс­твом 5 копійок м. Одеси [22-25]. Те, що це дійсно бона Одеського міського управління підтверджують написи на монеті: на авер­сі — “Розмінна марка”, “м. Одеса”, на реверсі — “Міське управ­ління”, а також наявність зображення герба міста на металевому боні. Випущена монета була, судячи з хронологічних ознак, у 1917 році. Носила типову для муніципальних бон назву — “роз­мінна марка”, але виконана була на відміну від інших відомих нам бон Одеси не з паперу, а з металу — латуні. Сьогодні зберег­лося дуже мало таких монет, за даними В. Корченова — всього 4 монети (одна в Одесі, одна у Харкові, дві інших у США) [2].

Бони м. Одеси значно відрізняються від багатьох інших мі­сцевих грошей України навіть зовні. Видно, що до виготовлен­ня бон підходили старанно: зі смаком були виготовлені ескізи, якістю вирізнявся друк грошей. Певно, значний вплив мало те, що Одеса була одним з емісійних центрів українських на­ціональних випусків. Відомо, що автором проектів марок у 15, 20 і 50 копійок був відомий український художник А. Ждаха; авторство інших проектів належить граверу О. Адамеку [2].

Одразу помітними на розмінних білетах і марках міста є гера­льдичні та емблематичні ознаки. Наявність на бонах герба (вір­ніше емблеми)[4] міста, прийнятого 22 квітня 1798 року [5], є яс­кравим свідченням, того, що розмінні білети і марки Одеси були випущені в першу чергу для мешканців міста, хоча фактично бони будуть мати набагато ширшу територію використання.

Типовим для марок і білетів є вживання зооморфних елемен­тів, зображень пам’ятників архітектури та скульптур міфічних богів, не типових для більшості міських і приватних грошей України (для них в більшій мірі характерні геометричні, рідше флористичні деталі).

Серед палеографічних ознак особливу увагу привертає наяв­ність таких ознак як попередження про покарання за фальшу­вання та забезпечення розмінних білетів, оскільки більшість бон України не має таких написів. Так, на 25 і 50 карбованцях Одеської міської управи вказувалось: “Усі випущені в обіг роз­мінні білети м. Одеси повністю забезпечені державними кре­дитовими білетами і п’ятивідсотковими короткостроковими зобов’язаннями Державної скарбниці, які зберігаються в Оде­ській конторі Державного Банку”.

Наявність серії і номера, а також підписів виконуючого обов’язки голови та скарбника підтверджують знаходження розмінних білетів в обігу. На бонах навіть представлений спи­сок банківських відділень та банків міста, а також кредитних установ, які зобов’язуються приймати розмінні білети м. Одеси в платежі та до обміну: “Під час усього обігу розмінних білетів м. Одеси: Одеська Контора Державного Банку, Одеські Відді­лення: Азовсько-Донського Комерційного Банку, Петроград­ського Міжнародного Комерційного Банку, Російського для Зовнішньої Торгівлі Банку, Російського Торгового і Транспорт­ного Банку, Російського Торгово-Промислового Банку, Російсь­ко-Азіатського Банку, Сибірського Торгового Банку і З’єднано­го Банку, Одеський обліковий Банк в Одесі, Південний Банк в Одесі, Одеський Міський Суспільний Банк, Одеське Товариство Взаємного Кредиту, 2-ге Одеське Товариство Взаємного Креди­ту, Одеське Купецьке Товариство Взаємного Кредиту, Одеське Купецьке і Промислове Товариства Взаємного Кредиту, Това­риство Взаємного Кредиту Домовласників і Землевласників Херсонської губернії, Одеське Сільсько-Господарське Товарист­во Взаємного Кредиту, Одеське Товариство Взаємного Дрібного Кредиту, Банкірські Будинки: М. Ашкеназі, Р. Зоншейн і Ко, И. Ксидіас, Бр. Кусис і О. Хаіс виплачують за кожну тисячу карбованців кредитними білетами або зобов’язаннями Держа­вної скарбниці і приймають розмінні білети міста Одеси в уся­кого роду платежі у будь-якій сумі” [26].

Палеографічні дані вказують на тимчасовість обігу бон мі­ста. На реверсі розмінних білетів відзначалось: “Коли мине необхідність у розмінних білетах, публікується в загальну ві­домість населення м. Одеси термін, протягом якого даний роз­мінний білет повинен бути представлений в Одеську Контору Державного Банку для одержання, карбованців державними кредитовими білетами”.

Про тимчасовість емісії і сурогатну роль бон свідчать також інші письмові джерела. У них прямо говориться про те, що гроші міста — це “тимчасові розмінні білети, що могли б замі­нити державні кредитні білети” і, що “по настанні умов, коли мине потреба у випуску білетів, буде призначений термін для зворотного обміну” [10].

Звернемось до метрологічного аналізу. Одразу помітною є назва бон — “розмінна марка” та “розмінний білет”. Цей неве­личкий елемент — свідчення того, що бони були в обігу у пе­ріод революції і громадянської війни, оскільки носять типову для міських і приватних грошей цього періоду назву.

Хронологічні дані вказують на рік випуску бон — 1917. Інші джерела дозволяють встановити більш конкретну дату — зако­нодавча база для випуску муніципальних грошей почала ство­рюватись 9 грудня 1917 року.

Підводячи підсумки, можна сказати: гроші Одеси є типови­ми бонами України, з одного боку, і мають певні особливості, з іншого.

Для них, як і для багатьох інших бон, характерні: поява вна­слідок “грошового голоду” та розмінної кризи, недбале відношен­ня до захисту грошей, тимчасовість випусків і заява про обов’яз­ковий обмін бон на офіційні гроші після того, як мине грошова криза, використання типових для періоду 1917-1920 років назв.

В той же час, бони Одеси мали багато особливостей: чітко була визначена законодавча основа емісій, старанно підготовле­ні ескізи одеських грошей, залучені не типові для бон елементи орнаменту, здійснений доволі якісний друк (особливо розраху­нкових білетів), бони мали офіційне забезпечення, виконували не тільки функцію обміну, а й зрідка накопичення, що не ти­пово для загального кола міських грошей.

Загалом, вивчення грошей, таких як бони м. Одеси, є ва­жливим елементом досліджень у сфері української боністики. В перспективі така робота може закласти основу для більш ши­рокого наукового дослідження.

Джерела і література:

1. Вайнштейн Э. Одесская эмиссия бон // Советский филателист 1927. — № 9. — С. 19.

2. Корченов В. Одесса в медалях, жетонах, знаках: Каталог 1817-1941 годов. — New York: Laocon, 2000. — С. 142.

3. Рябченко П. Ф. Полный каталог бумажных денежных знаков и бон России, СССР и стран СНГ (1769 — 1994 гг.). — 2-е изд., перераб. и доп. — Киев: Издат.-культурологич. центр “Софія” — “Лисбанк”, 1995. — С. 408.

4. Нумизматика: Каталог / Сост. Г. Ф. Иосиков, Днепропетровский государственный исторический музей им. ак. Д. И. Яворницко - го. — Днепропетровск: Промінь, 1965. — Вып. 2. — С. 132.

Б. Гроші в Україні / Дмитрієнко М., Ющенко В., Литвин В., Яковле­ва Л. — Київ.: ЛКС-иККЛШЕ, 1998. — С. 68-69.

6. Тхоржевский Р. И. Бумажные денежные знаки и боны как ис­торико-экономические источники и объект бонистики (1917-1925) / Диссертация на соискание степени доктора исторических наук

07.0. 06. — Тернополь.,1995. — С. 74, 269, 320-322.

7. Страхов В. Деньги. // Молодая Украина. — 1918. — 30 (17) июня. — С. 2.

8. Думский Л. Деньги. Деньги. Деньги. // Одесская почта. — 1918. — 13 марта. — С. 3.

9. Рузер Т. Комиссариат финансов // Октябрь на Одещине 1917-1927: Сб. статей и воспоминаний к 10-летию Октября. — Одесса: Одес­ская окружная октябрьская комиссия и истпарт отдел окркома КПБУ, 1927. — С. 146-149.

10. Соб. кор. Замена денег // Жизнь России. — 1918. — 19 января. —

С. 3.

11. ЦДАВО України. — Ф. 2199. — Оп. 1. — Спр. 30. — Арк. 7-12.

12. Денежный кризис // Одесский листок. — 1918. — 30 марта. — С. 2.

13. Муниципальные боны // Одесский листок. — 1918. — 28 марта. —

С. 2.

14. А. Г. Денежный рынок // Одесский листок. — 1918. — 23 июня. —

С. 4.

15. ЦДАВО України — Ф. 2199. — Оп. 1. — Од. зб. 30. — Арк. 116. 16.Злоупотребления с кронами // Одесский листок 1918. — 1мая. —

С. 4.

17. Тхоржевский Р. И. Бумажные денежные знаки и боны как ис­торико-экономические источники и объект бонистики (1917-1925) /Диссертация на соискание степени доктора исторических наук

07.0. 06. — Тернополь.,1995. — С. 322.

18. Денежный рынок // Одесский листок. — 1918. — 18 мая. — С. 3.

19. ЦДАВО України. — Ф. 2199. — Оп. 1. — Спр. 20. — Арк. 50-60.

20. Денежный рынок // Одесский листок. — 1918. — 1 мая. — С. 4.

21. ЦДАВО України. — Ф. 2199. — Оп. 1. — Од. зб. 30. — Арк. 3.

22. Харківський історичний музей, ДБЗ-30-32, ДБЗ-169, ДБЗ-831, ДБЗ-1198, ДБЗ-1212-1215, ДБЗ-1230, ДБЗ-1427, ДБЗ-1430-1431, ДБЗ-1690, ДБЗ-1700.

23. Львівський історичний музей, БН — 702-708, БН — 1399-1401, БН - 2117, БН — 2378.

24. Національний музей історії України. — м. Київ, ПГЗ - 602-609; 1751.

25. Колекція П. Ф. Рябченко.

26. Харківський історичний музей, ДБЗ-30; ДБЗ-1212; ДБЗ-1215.

Похожие статьи