Головна Історія Інтелігенція і влада РОЗВИТОК МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ НА ПОДІЛЛІ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ (БЕРЕЗЕНЬ — ЛИСТОПАД 1917 р.)
joomla
РОЗВИТОК МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ НА ПОДІЛЛІ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ (БЕРЕЗЕНЬ — ЛИСТОПАД 1917 р.)
Історія - Інтелігенція і влада

О. О. Вітюк

Ключові слова: земські збори, революційний комітет, комісар, губернська рада, ради, управа, виконком.

Ключевые слова: земское собрание, революционный комитет, комиссар, губернский совет, советы, управа, исполком.

Key words: zemstvo assembly, revolutionary committee, the com­missioner, the provincial council, board, council, executive committee.

Національно-визвольні змагання українського народу 1917­1921 рр. стали наслідком логічного розвитку подій, що відбу­валися в контексті європейської історії. Перша світова війна та спричинені нею катаклізми викликали незворотні процеси в надрах Російської імперії. Прагнення народів, що населяли її, до самовизначення й незалежності вилилося в могутній сплеск національно-визвольного руху.

1917 р. дав поштовх до його кульмінаційного піднесення. В Україні визвольні змагання набули специфічних рис, що було пов’язано з її місцем у геополітичній системі координат, осо­бливостями соціально-економічного, національно-культурного, релігійного життя. Це надзвичайно важливий момент націо­нальної історії, який до сьогодні відіграє визначальну роль у долі українського народу. В результаті цієї боротьби «україн­ське питання» вийшло на арену світової геополітики. До цього моменту в світі Україну загалом не розглядали як окремий на­род, однак після 1917-1921 рр. факт її існування визнали всі, включно із радянською Росією.

Своєрідна стратифікація українського суспільства відбула­ся на співвідношенні політичних сил, які репрезентували його різні соціальні ніші. Основну масу населення України станови­ло селянство, що не виявило особливої політичної активності в питаннях, які не торкалися землі.

Визвольні змагання українського народу 1917-1921 рр. — надзвичайно драматичний, суперечливий, насичений багатьма політичними та соціально-економічними подіями. Політичні баталії за незалежність України виявились тією рушійною си­лою, які яскраво вплинули на піднесення національної свідо­мості українського народу.

В часи становлення та розвитку молодої незалежної України підвищується інтерес до національної історії, уроків та досвіду минулого, що перш за все сприяє зростанню вимог до історіо­графічних досліджень з даної проблематики.

Розбудова незалежної України ставить перед дослідниками завдання щодо узагальнення всього накопиченого українським народом досвіду, адже певні колізії сучасного державотворення багато в чому схожі з проблемами, які постали перед творцями української державності в період національно-визвольних зма­гань 1917-1921 рр.

Нестабільний політичний та соціально-економічний стан дає можливість порівняти сучасні тенденції в нашому державно­му житті з подіями 1917-1921 рр., коли стверджувалася ідея української державності. Складність та суперечливість держа­вотворчого процесу 1917-1921 рр. в Україні, слабкий розвиток політичних сил, відсутність у більшості лідерів зрілості в прак­тиці і теорії, велика заполітизованість даного періоду робить тему дослідження актуальною, особливо в частині функціону­вання органів місцевого самоврядування.

Враховуючи те, що в період існування СРСР про об’єктивне висвітлення вказаного періоду вітчизняної історії не могло бути й мови, замовчувались безліч подій, архівні матеріали знаходи­лись під грифом «цілком таємно», об’єктивно вивчити та оці­нити події Української революції 1917-1921 рр., в тому числі і становлення та розвиток органів місцевого самоврядування, було повністю неможливо. Однак успішний розвиток історич­ної науки неможливий без ґрунтовного вивчення і творчого ви­користання величезної наукової спадщини, створеної поперед - никами. В зв’язку з цим особливого значення і актуальності набуває історіографічний аналіз наукового доробку з проблеми.

Неупереджене, об’єктивне історіографічне дослідження пу­блікацій учасників революційних подій в Україні, західних до­слідників, вітчизняних науковців, істориків діаспори, а також переосмислення елементів конструктивного досвіду радянської історіографії — все це становить інтелектуальний простір су­часної української історичної науки. Значне зростання кількос­ті праць з досліджуваної проблеми в умовах незалежності свід­чить, що період українських національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. є однією з найпривабливіших для дослідників сторінок вітчизняної історії.

З точки зору історіографії, проблема формування та розви­тку органів місцевого самоврядування не була достатньо висвіт­лена. Серед радянських дослідників, в чиїх працях міститься значний фактичний матеріал з даної проблеми, необхідно виді­лити Б. М. Бабія [1], Ю. М. Гамрецького [2], Ю. І. Терещенка [3] та І. С. Зеленюка [4].

Важливим джерелом для дослідження розвитку органів міс­цевого самоврядування на Поділлі саме на початковому етапі національно-визвольних змагань є праці (спогади) активних учасників революційних подій, а саме, М. П. Тарногродського [5], В. Красноленського [6] та О. В. Снєгова [7]. Сучасні дослід­ники та історики дану проблему зображували фрагментарно, однак завдяки їхнім доробкам джерельна база отримала певне розширення, зокрема, це праці О. М. Завальнюка [8], В. С. Ло­зового [9], О. Б. Комарніцького [10] та В. Б. Стецюк [11].

Проте узагальнюючі історіографічні дослідження, в яких би комплексно було висвітлено дану проблему, а саме діяльність органів місцевого самоврядування на Поділлі в період двовлад­дя, на сьогодні відсутні. Все це визначає об’єктивну потребу узагальнення й підведення підсумків осмислення істориками досвіду національного державотворення доби Української рево­люції початку XX ст. і тому комплексної оцінки, яка залиша­ється актуальною в наш час.

Метою даного дослідження є висвітлення процесу розви­тку місцевого самоврядування на Поділлі на початковому етапі національно-визвольних змагань українського народу (березень-листопад 1917 р.) в період двовладдя, існування та функціонування Української Центральної Ради та Тимчасово­го Уряду.

На Поділлі про повалення самодержавства звістка дійшла на другий день, 28 лютого 1917 р., однак розгублені з своїх діях царські чиновники намагалися приховати даний факт від простого народу [12, с. 58]. Значного розмаху повідомлення про революцію 1917 р. у подолян не набуло, однак вже 3 бе­резня 1917 р. на чергових зборах Подільського губернського земства, на якому головував П. М. Александров, було визнано повалення монархії та надіслано на адресу голови Державної Думи М. В. Родзянко вітальну телеграму наступного змісту: «Зібрання зі свого боку докладе всіх сил і впливу на населення, щоб полегшити новій владі заспокоїти батьківщину й перемо­гою закінчити війну» [13, с. 6].

6 березня 1917 р. у Кам’янці-Подільському губернатором О. П. Мякініним було передано справи губернському коміса­ру Тимчасового уряду П. М. Александрову [14, с. 45]. Губерн­ський комісар, як і інші комісари Тимчасового уряду, це перш за все службові особи, які обиралися для адміністративного управління губернією замість губернатора. На початку 1917 р. кандидатури комісарів затверджував Тимчасовий уряд, а по­чинаючи з літа цього ж року — Українська Центральна Рада.

Днем раніше було сформовано офіційний орган влади — Раду представників громадських організацій (РГО), та затверджено її статут і обрано виконавчий орган — комітет ради. Головою РГО було обрано З. С. Грохольського. До складу комітету ради увійшли З. С. Грохольський, Л. А. Длуголенцький, В. Е. Ва­щенко, І. В. Каплан, И. І. Лозино-Лозинський, П. М. Реннен - кампф, В. М. Рабинович, І. Л. Некрич, П. В. Юр’єв, Д. В. Мар­кович, А. А. Мутафов та І. С. Олтаржевський [14, с. 44]. Комітети громадських організацій були створені в Проскурові, Могилеві-Подільському, Жмеринці та інших значних населе­них пунктах губернії [12, с. 61].

Значного поширення набувають Ради робітничих та солдат­ських депутатів. Згідно даних, що були наведені подільським науковцем В. С. Лозовим, на Поділлі в першій половині 1917 р. утворилось 14 Рад [9, с. 5]. Однією з перших була Вінницька Рада робітничих депутатів (ВРРД). У Кам’янці-Подільському Раду робітничих депутатів засновано 12 березня 1917 р. Але її виконком почав діяти лише у квітні. Слід зазначити, що Кам’янець-Подільська Рада вирішувала переважно економічні, а не політичні питання.

У березні 1917 р. Ради робітничих депутатів було організо­вано в Проскурові, Барі, Жмеринці, Новій Ушиці, Могилів - Подільському, Летичеві, Меджибожі, Дунаївцях. До липня 1917 р. Ради робітничих і солдатських депутатів були створені в усіх повітових центрах Поділля [4, с. 18]. _

Перше засідання Вінницької ради робітничих депутатів (ВРРД І скликання) відбулось в приміщенні міської управи 6 березня 1917 р., на якому були присутні 56 представників від 5 підприємств: фабрики «Ястреб», підковного та валкового за­водів графа Грохольського, заводу «Молот» та шкіряного за­воду Клейнерта [15, с. 24]. На цьому ж засіданні було обрано і виконавчий комітет ВРРД, головою якого став І. Гроссман, заступником — Ф. Салтиков, секретарем — В. Гантимуров.

Позиція Ради І скликання в основному зводилась до прого­лошення свободи слова і друку, легалізації політичних партій, утворення спілок, демократизації міського і земського самовря­дування, наділення селян землею та запровадження 8-годинного робочого дня. На владу з початку створення вона не претендува­ла, оскільки більший вплив мали урядові комісари та РГО.

Одночасно створювалися і комітети у військових частинах. З 7 березня 1917 р. розпочала свою роботу Вінницька рада офі­церських та солдатських депутатів (ВРСД) та був створений її виконавчий комітет під керівництвом С. П. Ігнатенка. ВРСД також сприйняла позиції Тимчасового уряду та висловила свою підтримку.

10 березня 1917 р. на засіданні Вінницької міської Думи було озвучено телеграму Тимчасового уряду про перейменуван­ня поліції в міліцію та перехід її у підпорядкування місцевому самоврядуванню [14, с. 53]. Певну структуризацію пройшли

І Ради. 19 березня 1917 р. ВРРД розпочала переговори про об’єднання з ВРСД. В результаті переговорів було оприлюдено рішення: «В зв’язку з тим, що Вінниця є центром Поділля, іме­нуватися Радою робітничих і солдатських депутатів Поділля» [16, арк. 6]. У Статуті нового представницького органу зазна­чалось, що «Вінницька Рада робітничих і солдатських депута­тів ставить собі за мету об’єднати солдатів, робітників і селян

Вінниці і її повіту, керувати політичним рухом, організацією робітників, солдат та трудового селянства Подолії на ґрунті по­літичної боротьби за їх вимоги, культурне просвітництво і ви­рішення різних питань моменту» [16, арк. 1].

На початку квітня 1917 р. через конфлікт (з нез’ясованих причин) І. Гроссмана та В. Гантимурова обох було усунено від керівництва, новий об’єднаний виконком ВРРСД очолив офі­цер Всеросійської спілки земств і міст П. С. Казанасмас. Його заступником став І. Ш. Лейбельман.

Зміну влади у Вінниці довершило обрання 6 квітня 1917 р. радними міської Думи нового міського голови І. С. Олтаржев- ського замість М. В. Оводова [17, арк. 222].

Навесні 1917 р. політично активні громадяни для своєї са - мореалізації влаштовували на вулицях міста масові мітинги та акції. Про даний факт влучно висловився головний редак­тор «Подільської волі», губернський комісар освіти на Поділ­лі В. К. Приходько: «...Весна та літо 1917 року стали добою якогось оп’яніння, я би сказав, масової психози. Люди дуже часто робили тоді те і так, чого, скажімо, нині, «в нормально­му стані» ніколи не зробили б і про що навіть дивно, а часом і ніяково згадати» [18, с. 138].

Наприкінці квітня 1917 р. всередині ВРРСД утворилася се­лянська секція. А в травні було ухвалено рішення іменуватися Вінницькою Радою робітничих, солдатських і селянських депу­татів [13, с. 82]. Проте присутність селян на засіданнях Ради була зрідка та епізодично.

Головними питаннями, які розглядала ВРРСД і які підви­щили її авторитет, стали конфлікти між керівниками підпри­ємств і робітниками, найманими працівниками і наймачами, скорочення робочого дня і захисту від звільнень. Робітникам, що страйкували, з каси ВРРСД надавалась допомога. Влас­никам магазинів, які відмовлялись виконувати рішення ви­конкому, оголошувалися бойкоти. 15 квітня 1917 р., за згоди Вінницької міської Управи та при допомозі міліції, комісари ВРРСД реквізували 5 булочних, хазяї яких не погодилися під­вищувати платню працівникам і почали скорочувати виробни­цтво хліба [16, арк. 18 зв.].

7 травня 1917 р. у м. Кам’янці-Подільському відбулось перше засідання Подільської губернської Ради громадських організацій (ПГРГО). Збори проголосили себе «головним адмі­ністративним і колегіальним органом губернії» і визначили, що до компетенції виконкомів Рад та комітетів громадських організацій відносяться всі питання місцевого життя, за ви­нятком судових. До обраного комітету увійшло 12 осіб, по два представники від робітників і солдат, три — від україн­ських, єврейських, польських культурно-просвітницьких ор­ганізацій та п’ять — від селян. Зібрання висловило недовіру губернському комісару, члену союзу російських націоналістів П. М. Александрову, про що й сповістили телеграмою Тимча­совий уряд. Після цього П. М. Александров склав свої повно­важення.

На його посаду більшістю голосів було обрано тодішнього начальника проскурівської міліції П. Д. Шостаковського, який по голосах обійшов Д. В. Марковича. Однак таке обрання ви­кликало протести ВРРСД і Подільської губернської ради. Про таке рішення Д. В. Маркович писав Подільському губернсько­му виконавчому комітету: «Перша і головна причина це наше глибоке переконання, що ні одна вища посада на Україні не може бути затверджена без згоди на те Української Центральної Ради як представника всього українського народу, їм обраної, а на Поділлі — без порозуміння з Подільською Губернською Радою. Друга причина це наше переконання, що керуючим на­родними справами не може бути людина, яка служила полі­цейському ладу царизму і ганяла наших братів і сестер, борців за волю, у кайданах на Сибір; ні поліцейський, на жандарм, ні начальник арештанської пересильної команди у Сибіру — не можуть займати таких посад, а капітан Шостаковський був на­чальник такої команди у Сибіру. Третя причина — це таємне діло нашої душі і совісті, як ми маємо загальнолюдське право не оголошувати і по якому, не дивлячись на красномовство ка­пітана Шостаковського, ми признаємо його нездатним у часи волі ні до якої громадської посади» [19, арк. 12].

9 червня 1917 р. на другому засіданні Подільської губерн­ської Ради громадських організацій у Вінниці губернським ко­місаром було обрано лікаря М. А. Стаховського. Варто зазначи­ти, що це засідання стало останнім реальним актом публічної діяльності РГО, яка вже до кінця літа втратила не лише ре­альний вплив на події, а й не могла здійснювати елементарний контроль за дотриманням різноманітними органами законодав­ства в губернії [14, с. 111].

Літо 1917 року приносить Поділлю кризу влади та господар­ську розруху. З 9 липня 1917 р. постановою ВРРСД було введе­но карткову систему на хліб. Продавати хліб з рук у місті та на залізничній станції було заборонено, постачання продуктів до військових частин повністю перейшло під контроль комісарів при ВРРСД. Для запобігання збільшення кількості безробітних

11 серпня 1917 р. при ВРРСД було засновано «Бюро праці», яке розглядало заявки громадян щодо вільних робочих місць [14, с. 85].

8-12 вересня 1917 р. у Вінниці відбувся II Подільський гу­бернський з’їзд робітничих, солдатських і селянських депута­тів, на якому одним із центральних питань було ставлення до автономії України та українського руху взагалі. Резолюція по даному питанню була наступною: «Виходячи з принципу само­визначення народів, революційна демократія всіляко підтри­мує намагання українського народу до самостійного та вільного розвитку, а тому з’їзд визнає: 1) Що Україна буде вільною, ав­тономною та федеративно-демократичною лише за збереження незалежності російської держави та завоювань великої росій­ської революції; 2) Закликає демократію до підтримки автоно­мії України, а українців до спільної боротьби з іншою револю­ційною демократією для порятунку держави та соціалістичних ідеалів; 3) Сприяти закріпленню демократичних крайових ор­ганізацій України (Центральної Ради і Секретаріату)» [20].

На розвиток органів місцевого самоврядування на Поділлі саме на початковому етапі національно-визвольних змагань свій вплив здійснили муніципальні вибори радних до Вінниць­кої міської Думи, які відбулись 27 серпня 1917 р. Саме ці вибо­ри показали дійсну позицію політичних сил напередодні Жов­тневої революції, а також було зафіксовано основні програмні засади партій, які боролися за владу. Муніципальні вибори радних до Вінницької міської Думи були першими і останніми виборами органів місцевого самоврядування в їх сучасному ро­зумінні, а саме, загальні, рівні, таємні та прямі.

2 серпня 1917 р. ВРРСД прийняла постанову «Про вибори до міської Думи», а також закликала всіх голосувати за список соціалістів [21, арк. 33]. Першим у списку блоку соціалістів значився голова виконкому ВРРСД П. С. Казанасмас. Загалом у виборах брали участь 15 політичних партій та блоків.

Результат проведених виборів 27 серпня 1917 р., у яких про­голосувало 15845 виборців (45,36 % від загальної кількості), у тому числі 11676 вінничан (59,23 %) та 4169 військовослуж­бовців (27,39 %), 435 бюлетенів (3,06 %) були визнані недій­сними, дав чітко зрозуміти, що перемога списку більшовиків (лідером яких був М. П. Тарногродський), за яких проголо­сувало 3239 виборців (21 %), з яких 2686 солдат (67 %), не є випадковою. І в подальшому саме партія РСДРП (б) була ке­рівною при визначенні напрямків діяльності органів місцевого самоврядування на Поділлі.

Ради робітничих і солдатських депутатів та земства на По­діллі стали на початковому етапі національно-визвольних змагань у березні-листопаді 1917 р. серйозними чинниками соціально-економічного і політичного життя краю. Поділля стало активним учасником революційних подій в Україні. На території краю було сформовано нові органи влади. На життя подолян надзвичайно впливала близькість до фронту, що озна­чало військове втручання в соціально-політичну стабільність. Жителі краю, нові органи влади, громадські організації про­тягом березня-листопада 1917 р. внесли значний вклад у роз­гортання національного піднесення України, виборення укра­їнської державності. Наступав період Жовтневого перевороту

1917 р. і чергової зміни органів місцевого самоврядування.

Джерела та література

1. Бабій Б. М. Місцеві органи державної влади Української РСР в 1917-1920 рр. — К., Вид-во Акад. наук УРСР, 1956. — 268 с.

2. Гамрецький Ю. М. Ради України в 1917 р. (липень-грудень 1917 р.). — К., «Наукова думка», 1974. — 343 с.

3. Терещенко Ю. І. Політична боротьба на виборах до міських дум України в період підготовки Жовтневої революції. — К., «На­укова думка», 1974. — 144 с.

4. Зеленюк І. С. 1917 рік на Поділлі. — Львів: Каменяр, 1966. — 176 с.

5. Тарногродский Н. П. Возникновение и первые шаги боль­шевистской организации на Подолии // Летопись революции. — 1923. — № 5. — 212 с.

6. Красноленский В. Большевики Подолии перед Октябрем // Летопись революции. — 1927.

7. Снегов О. В. За владу рад // Вінниччина: Літ.-худ. альманах Вінницького обласного літературного об’єднання. — Вінниця, 1957. — 61 с.

8. Завальнюк О. М. Земства Поділля в добу Української револю­ції 1917-1920 рр. / О. М. Завальнюк, В. Б. Стецюк. — Кам’янець - Подільський : Аксіома, 2009. — 220 с.

9. Лозовий В. С. Поділля в добу Центральної Ради : іст. нарис /

В. С. Лозовий. — К. : Комітет виборців України, 1999. — 27 с.; Лозовий В. С. Комітети громадських організацій на Поділлі на­весні-влітку 1917 р. // Тези доповіді XII Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції, Вінниця, 1993. — 55-57 с.

10. Завальнюк О. М. Подільські містечка в добу Української революції 1917-1920 рр. : [монографія] / О. М. Завальнюк, О. Б. Комарніць - кий. — Кам’янець-Подільський : Абетка-НОВА, 2005. — 320 с.

11. Стецюк В. Б. Вінницьке повітове земство в період національно - демократичної революції 1917-1920 рр. // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: історичні на­уки. — Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2004. — Т. 13. — С. 365.

12. Воловик В. П., Воловик О. В. Події лютневої 1917 р. революції на Поділлі // Наукові записки Вінницького державного педагогіч­ного університету імені Михайла Коцюбинського. Вип. 1. Серія: Історія: Збірник наукових праць /За заг. ред. проф. П. С. Григор­чука/ — Вінниця, 1999. — С. 58-62.

13. Тарнопольський Л. Жовтень на Вінниччині. Історичний нарис. — Вінниця, 1927. — С. 6.

14. Логінов О. В., Семенко Л. І. Вінниця у 1917 році: Революція у провінційному місті. — Вінниця, 2009. — 272 с.

15. Снегов А. В. Боевое прошлое. Октябрьская Социалистическая революция на Подолии (Воспоминания участника). — (Машино­пись). — (Б. м.), (1957) // Фонди Вінницького обласного краєзнав­чого музею. — КП 7155. — Д 3614.

16. Державний архів Вінницької області (далі — ДАВО). — Ф. Р. — 4364. Виконавчий комітет Вінницької Ради робітничих, селян­ських і солдатських депутатів. — Оп. 1. — Спр. 3.

17. ДАВО. — Ф. Р. — 262. Вінницька міська Дума. — Оп. 1. — Спр. 22.

18. Приходько В. К. Україна у потягах. Спомини із 1917 року // Іс­торичний календар Червоної Калини на 1937 р. — Львів, 1936.

19. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі — ЦДАВОВУ). — Ф. 2520. Подільський губернський виконавчий комітет громадських організацій. — Оп. 1. — Спр. 3.

20. Свободный голос. — 1917. — 14 сентября.

21. ДАВО. — Ф. Р. — 4364. Виконавчий комітет Вінницької Ради ро­бітничих, селянських і солдатських депутатів. — Оп. 1. — Спр. 2.


Витюк А. О. Развитие местного самоуправления на Подолье на начальном этапе национально-освободительной борьбы украин­ского народа (март — ноябрь 1917 г.).

В статье отражено становление и развитие органов местно­го самоуправления на Подолье на начальном этапе национально­освободительной борьбы украинского народа, в период двоевластия. Определены полномочия и функции органов местного самоуправле­ния на данном этапе, определена их роль в дальнейшем развитии самоуправления на Подолье.

Vitiuk A. O. The development of local self-government in Podolia in the initial stage of the movements of Ukrainian people for na­tional liberation (march — november 1917).

The article describes the formation and development of local self­government in Podolia in the initial stage of the struggle of the Ukrainian people for national liberation (the period of dual power). The powers and functions of local government at this stage are de­fined, their role in the further development of self-government in Podolia is determined.

Похожие статьи