Головна Історія Інтелігенція і влада ОДЕСЬКИЙ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ІНСТИТУТ НА ПОЧАТКУ 20-Х РР. XX СТ
joomla
ОДЕСЬКИЙ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ІНСТИТУТ НА ПОЧАТКУ 20-Х РР. XX СТ
Історія - Інтелігенція і влада

УДК 378:63(477.74)«192»

В. В. Покалюк

У статті висвітлено діяльність Одеського сільськогосподарсько­го інституту на початку 20-х рр., показано початковий період його функціонування, аналізується навчальна та практична робота, стан матеріально-технічної бази.

Зі встановленням на теренах України радянської влади акту­альним питанням було забезпечення сільського господарства ква­ліфікованими кадрами.

Маловідомим сюжетом у підготовці фахівців для аграрного сек­тора УРСР є функціонування Одеського сільськогосподарського ін­ституту. Окремі відомості про цей навчальний заклад містяться у працях дослідників С. В. Тарнавської [1], В. А. Вергунові [2], Д. О. Мельничук, М. В. Зубець, Л. Ю. Беренштейна [3] та ін.

Ключові слова: навчання, інститут, факультет, викладач, студент.

Одеський сільськогосподарський інститут було створено 10 лю­того 1918 р. Першим його ректором був професор Г. А. Боровиков.

Вищим органом вишу було Бюро інституту, яке складалося з ректора, проректора з навчальної роботи, чотирьох деканів факультетів та секретаря бюро. Він допомагав ректору у спра­ві управління інститутом. Його члени брали участь у роботі різних комісій, виконували окремі доручення, складали звіти, кошториси, доповіді.

У структурі інституту діяли чотири факультети — загаль­ний, рослинництва, тваринництва та загальної агрономії [4, арк. 5].

Професорсько-викладацький колектив складався з високо­кваліфікованих фахівців. Серед них — професори Г. А. Боро­виков, А. А. Кіпен, Н. Г. Лігнау, П. Н. Павлов, П. І. Петренко- Крепиченко, А. А. Сапегін, Г. І. Танфільєв, Д. К. Третьяков, Є. А. Бичихина, доценти та викладачі Т. І. Акимович, Б. Н. Ак - сентьєв, Д. В. Олександров, А. Г. Алексеева, М. І. Архипов, Д. І. Баранський, В. А. Бертенсон, І. С. Блажко, А. А. Брау - нер, В. К. Бутмиде-Кацман, А. А. Бичихин, М. С. Биценко,

0. І. Володина, А. І. Голубков, П. І. Гончаров, М. К. Діаманді - ді, П. Т. Дегтярев, М. А. Єгунов, Ф. С. Єфатов, Л. С. Жакулін,

H. А. Загоровський, Б. Я. Калустов, Д. І. Кардашев, В. І. Кі - пер, М. Г. Кожевніков, П. П. Козакевич, Ф. Ф. Конєв, А. І. Кар - тацці, Б. І. Крокос, Н. Г. Лігнау, А. М. Мелід-Маграбов,

1. А. Мих-Маленко, Н. К. Могилянський, М. Я. Москален­ко, Н. І. Озолін, І. К. Павлович, В. І. Підлісний, А. І. Піо - тровський, П. В. Савостін, Ф. Ф. Селиванов, І. Л. Сербінов, М. І. Сидоренко, Е. І. Синельников, Г. Г. Сушкін, Н. В. Смір- нов, Г. І. Тіктін, А. Н. Токаржевський, П. М. Толстой, К. І. То - чидловська, І. Я. Точидловський, Н. Н. Фаворін, К. В. Флеров,

I. П. Хоменко, В. А. Худенко, В. П. Цветкова, І. С. Чехович, С. К. Шарахович, І. Д. Щербак, В. Д. Якубович та ін. [4, арк.12; 6, арк. 21].

Все ж в інституті не всі викладацькі посади були заміщені. Так, були вакансії на кафедрах землеробства, тваринництва та фізіологічної хімії. В зв’язку з цим були відправлені оголошен­ня в виші міст Києва, Харкова, Саратова та Новоросійська [5, арк. 32].

У закладі навчалися переважно студенти Херсонської, Тав­рійської, Катеринославської, Полтавської та Подільської губер­ній [4, арк. 5].

Певні зміни відбувалися у студентському середовищі, на­самперед у кількісному вимірі. Так, у 1918 р. на перший курс вступило 42 особи, 1919 р. — 40 осіб, 1920 р. — 73 особи,

1921 р. — 73 особи, 1922 р. — 93 особи, 1923 р. — 36 осіб [4, арк. 24].

Станом на 1 жовтня 1922 р. у виші навчалася 161 особа [1108, арк. 6], а на 1 жовтня 1922 р. — 330 осіб [4, арк. 21].

З цієї кількості до вступу у виш середню школу закінчили 224 особи, неповну середню школу — 49, профшколу — 29, трудову школу — 4, домашню освіту здобули — 3 та вищу осві­ту — 1 особа [4, арк. 24].

За віковим цензом в інституті навчалися особи від 18 до 30 і більше років. Переважну кількість становили студенти віком 23-25 років — 111 осіб, 26-30 р. — 68, 22 р. — 48 осіб, 20 р. — 41 особа, 21 р. — 35 осіб, більше 30 р. — 17 осіб, 19 р. — 9 осіб, 18 р. — 1 особа [4, арк. 24 зв.].

Що стосується соціальної приналежності, то переважну біль­шість студентства на 1922-1923 н. р. становили селяни. Вони налічували 126 осіб. Були також 104 службовці, 46 робітників та 54 особи належали до інших станів [4, арк. 21 зв].

За статевою ознакою на 1 жовтня 1923 р. абсолютно пере­важали чоловіки (їх нараховувалося 244, жінок — 86) [4, арк.

34 зв.].

На 1 жовтня 1923 р. представники титульної нації станови­ли 101 осіб, росіяни — 111, євреї — 86, німці — 8, болгари — 8, чорногорці — 5, молдовани — 5, поляки — 2, білоруси — 1, греки — 1, латвійці — 1 [4, арк. 35].

Основним видом діяльності студентства була навчальна ро­бота. Навчання проводилося російською мовою [4, арк. 5 зв.].

Студенти опановували такі навчальні дисципліни: неорга­нічна хімія, загальна ботаніка, зоологія, земельне креслення, систематичне рослинництво, анатомія рослин, мінералогія, історичне матеріалознавство, метеорологія, геологія, мікро­біологія, зоогігієна, сільськогосподарська технологія, годівля тварин, варіаційна статистика, виноградарство, сільськогоспо­дарська меліорація, агрохімія, загальна агрономія, сільсько­господарська кооперація, ветеринарія, земельне законодавство, молочна справа [6, арк. 38].

Відвідування лекцій було незадовільним, оскільки майже всі студенти змушені були через бідність заробляти гроші, щоб прохарчуватися. У 1922 р. відвідування становило 50 % [4, арк. 3]. Так, на першому курсі — 58 осіб, II — 44, III — фа­культет рослинництва — 21, загальної агрономії — 9, тварин­ництва — 6. Відвідування лабораторій становило на І курсі — 49 осіб, ІІ — 42, ІІІ — 21,6,6 [4, арк. 9].

Практичні заняття проводили на дослідному господарстві. З ранньої весни всі студенти проходили практичні заняття в полі та городі. Перший курс навесні 1922 р. в кількості 239 осіб проходив практику під керівництвом В. І. Кіпера. В рад­госпах працювали 130 студентів. На протязі всієї весни, літа та першої половини осені 30 студентів працювали на одеських полях зрошування. Догляд за пасікою на хуторі Тимірязєва проводили 12 студентів. Студенти третього курсу працювали на Одеській дослідній станції — по полівництву, Червоному хуторі — виноградарству, радгоспі Єленівка — по полівництву, тваринництву та плодівництву, радгоспі Іванолюбовці — мо­лочному господарству [5, арк. 31].

Навчання в інституті було платним. Розмір оплати становив

12 золотих рублів [1108, арк. 6]. Студенти перебували у важко­му матеріальному становищі. В зв’язку з цим для них встанов­лювалися пільги. Так, у 1922 р. від оплати було звільнено 161 особу [4, арк. 6].

Термін підготовки фахівців в інституті тривав 4 роки. При­йом студентів проводився один раз в рік. Навчальні дисципліни першого та другого курсів базувалися на вивченні теоретичних наук, а інші присвячувалися більше практичним заняттям [4, арк. 5 зв.]. Перший випуск студентів відбувся 1921 р. в кількос­ті 37 осіб, у 1922 р. — 29 осіб, 1923 р. — 50 осіб [4, арк. 8 зв.].

Станом на 1 жовтня 1922 р. у виші нараховувалося лише 15 студентів членів КП(б)У, 14 студентів комсомольці та 279 без­партійних [4, арк. 23].

Важливе значення в житті інституту відігравав студент­ський загально-агрономічний гурток імені Жовтневої револю­ції [4, арк. 3].

Чималих зусиль було докладено для формування навчально - матеріальної бази. Спочатку виш не мав власного навчального корпусу та користувався аудиторіями Новоросійського універ­ситету, що викликало труднощі. Лекції потрібно було стави­ти так, щоб не заважати студентам університету. Канцелярія вишу знаходилася в одній кімнаті товариства Сільського гос­подарства [5, арк. 25]. Радянська влада під час перебування у

1919 р. в місті визнала заклад державним та виділила йому приміщення колишньої жіночої гімназії. Важким для вишу став 1921 р. під час об’єднання з політехнічним інститутом. Так, у власності СГІ залишилася будівля жіночої гімназії та навчальний город для студентів І та ІІ курсів [5, арк. 27].

На жовтень 1922 р. Одеський СГІ мав у своєму розпоря­дженні 29 учбових кабінетів і лабораторій, з яких 5 були об­ладнані та 7 напівобладнаних, а інші 17 знаходилися на стадії організації [4, арк. 8 зв.].

Велику увагу закладу приділяли міське товариство управ­ління, міський відділ землеробства, відділення сільського гос­подарства УРСР та земське відділення [5, арк. 26].

З відкриттям інституту розпочала роботу бібліотека та чи­тальня. Під час об’єднання з політехнічним інститутом вона за­знала великих збитків [5, арк. 27]. Її становище покращилося у 1922 р. в кількості 8 тис. примірників [5, арк. 33]. А у 1923 р. у фондах книгозбірні нараховувалося 1 520 монографій, 1 250 примірників періодичних видань, 300 довідкових видань та 198 дефективних. Книги поділялися по міжнародній бібліогра­фічній класифікації системи професора Мельвиц-Дюи. Бібліо­тека носить характер сільськогосподарських видань. Студенти користуються книгами в читальні. Додому книги видаються викладачам і студентам у виключних випадках з дозволу Губ - профобра. Власних видань та наукових праць викладачів немає [4, арк. 8 зв.].

Інститут мав підсобне господарство площею 98 десятин. Яке складалося з 75 десятин польової землі, 6 виноградників — в десятин, сад — э десятини [4, арк. 7].

Таким чином, аналіз архівних документів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління Украї­ни дає змогу прослідкувати процес формування Одеського СГІ, а також його перші кроки у напрямку кількісного і якісного зростання професорсько-викладацького складу, формування студентського середовища, організації навчального процесу, за­безпечення вишу матеріальною базою.

Література та джерела

1. Тарнавська С. В. Мережа та структура вищих навчальних закла­дів УРСР в 1920-1933 роки [Електронний ресурс] / С. В. Тар­навська // Гілея: науковий вісник: зб. наук. пр. — К., 2011. — Вип. 50 (8). — Режим доступу: htt:// Www. nbu. dov. ua

2. Вергунов В. А. Нариси історії аграрної науки, освіти та техніки / В. А. Вергунов; УААН, ДНСГБ. — К.: Аграр. наука, 2006. — 490 с.

3. Мельничук Д. О. Становлення і розвиток аграрної освіти та науки в Україні (з найдавніших часів до сьогодення) / Д. О. Мель­ничук, М. В. Зубець, Л. Ю. Беренштейн та ін. — К.: НАУ, 2005. — 224 с.

4. Центральний державний архів вищих органів влади та управ­ління, ф. 166, оп. 2, спр. 1108, 55 арк.

5. Там само, спр. 1449, 250 арк.

6. Там само, спр. 1472, 65 арк.

Анотації

Покалюк В. В. Одесский сельскохозяйственный институт в на­чале 20-х гг. XX ст.

В статье отражена деятельность Одесского сельскохозяйствен­ного института в начале 20-х гг., показано начальный период его функционирования, анализируется учебная и практическая рабо­та, состояние материально-технической базы.

Ключевые слова: обучение, институт, факультет, преподава­тель, студент.

Pokalyuk V. V. Odessa Agricultural Institute in the early 20-ies of the XX century.

This article deals with the activities of Odessa Agricultural In­stitute in early 1920s and shows the primary stage of its formation, analyses educational and practical work, state of material-technical base.

Key words: education, Institute, department, teacher, student

Надійшла до редакції 14 квітня 2014 року


Похожие статьи