Головна Історія Інтелігенція і влада БАЛТСЬКИЙ ПОВІТ В ДОБУ ГЕТЬМАНАТУ ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО (КВІТЕНЬ — ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ)
joomla
БАЛТСЬКИЙ ПОВІТ В ДОБУ ГЕТЬМАНАТУ ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО (КВІТЕНЬ — ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ)
Історія - Інтелігенція і влада

А. П. Антонишин,

Ключові слова: Гетьманат, Центральна Рада, Балтський по­віт, реформи, староста.

Ключевые слова: Гетманат, Центральная Рада, Балтский уезд, реформы, староста.

Key words: Hetmanat, the Central Rada, Balta district, reform, mayor.

Дослідження процесу діяльності гетьманської адміністрації в конкретно взятому регіоні зумовлене необхідністю всебічного аналізу та наукового узагальнення власного українського істо­ричного досвіду у створенні чіткої і дієвої системи державного управління в умовах суспільної та економічної нестабільнос­ті. Вперше в історіографії розглядається комплекс терміно­вих заходів, вжитих Українською державою, по відновленню соціально-економічного потенціалу Балтського повіту, який в цей історичний період входив до складу Подільської губернії.

Історіографія даного питання є досить неоднорідною і нео­днозначною. Більшість робіт опосередковано розкривають ста­новище Балтського повіту в період Гетьманату П. Скоропадсько­го. Серед них виділяються роботи О. Кравчука [1], В. Лозового

[2] , П. Григорчука та О. Яременка [3].

В січні 1918 р. Центральна Рада, внаслідок агресії біль­шовицької Росії, втратила контроль над більшістю території України. Однак, вже в лютому цього ж року уенерівське керів­ництво заключило союзницький договір з країнами Почвірного союзу. Владнавши всі принципові питання договору, союзники 18 лютого розпочали свій похід в Україну. Німецькі війська 8 березня захопили Балту, а до 20 березня — все Поділля [4, с. 139].

З просуванням військ союзників по Україні почали віднов­лювати свою діяльність органи влади. Законодавчим підґрун­тям існування системи управління в регіонах залишалась по­станова російського Тимчасового уряду від 19 вересня 1917 р. та «Тимчасове положення про губернських і повітових комі­сарів» [5, арк. 1-2]. Як відомо, комісари Тимчасового уряду після утворення УНР були замінені обраними на з’їздах різ­них партій і громадських організацій комісарами Централь­ної Ради. Досить швидко всі повітові комісари приступили до виконання своїх службових повноважень [6, арк. 102]. Однак, і надалі головною проблемою в діяльності місцевих органів ви­конавчої влади Центральної Ради залишалась відсутність до­свідчених адміністраторів, які змогли б реалізувати рішення, прийняті керівниками УНР. Призначення на ключові посади в органах влади здійснювалось на основі належності до партій соціалістичної орієнтації, а професіоналізму відводилась друго­рядна роль.

В той же час компетенція і прерогативи комісарів були дуже обмежені. В їх руках не було ніякої виконавчої сили. Міліція, яка знаходилась у відомстві місцевих самоуправлінь, майже не виконувала своїх професійних обов’язків.

В Балтському повіті переобраний II селянським з’їздом ко­місар взагалі втратив контроль над ситуацією в повіті. Селяни розгромили державний спиртовий склад в Балті. Два дні вся округа грабувала склади, а потім через чиюсь необережність спирт загорівся. В результаті багато людей загинуло, а весь спирт та будівлі, в яких він зберігався, були знищені [7, с. 2].

Певну дезорганізацію в роботу місцевої адміністрації вносила також діяльність органів місцевого самоврядування — земств. У виборах взяло участь значно менше половини осіб виборців, що мали виборче право. Так, у Подільській губернії в голосуван­ні взяло участь близько 37 % виборців [8, с. 56]. Внаслідок цьо­го соціальний склад земських зборів та управ майже повністю був позбавлений інтелігенції, яка в період революційних настро­їв була зарахована до ворожого селянам та робітникам класу, що не дало їй можливості отримати представництва в земствах. В результаті діяльність земських установ носила непрофесійний характер і виходила далеко за межі їх компетенції.

Австро-німецькі союзники розуміли, що забезпечення про­довольством Центральних держав залежить в першу чергу від нейтралізації збройного опору з боку селянства. Тому, почина­ючи вже з перших днів їх перебування на Поділлі, роззброєння населення стало головною проблемою для військового контин­генту. Однак, в деяких випадках, вони навіть постачали на­селенню зброю. В Балтському повіті, там, де були селянські спілки та організовані вільні козаки, австрійці за дорученням місцевої влади видавали зброю членам комітетів та вільним козакам [9, с. 3]. Таким чином вони сподівались закріпити свій авторитет на селі та пришвидшити процес відновлення порядку в регіоні.

В регіоні, через бездумну і неконтрольовану посівну компа­нію селян, склалась ситуація, коли хлібами була зайнята май­же вся посівна площа, а на інші культури виділялась невелика частина орних земель. Така сільськогосподарська практика вже в період збору врожаю 1918 р. могла призвести до голоду та не­стачі цілого ряду сільськогосподарських культур. Зрозуміло, що окрім селян, такою посівною були невдоволені всі, хто в май­бутньому очікував на добрі врожаї. В такій ситуації все частіше стало чути голоси, які закликали терміново відновити роботу поміщицьких господарств під патронатом земельних комітетів.

Великі землевласники звернулись за допомогою у вирішенні земельного питання до розквартированих на території Укра­їни польських національних військових формувань, що були сформовані протягом 1917 р. з дозволу російського Тимчасово­го уряду.

Повернення попередніх власників до маєтків супроводжу­валося фізичними розправами над місцевим населенням та накладенням непомірних реквізицій на ті села, які не могли відшкодувати завдані збитки одразу. Селяни у відповідь чи­нили збройний опір. Так, на початку березня в свій маєток с. Бузиковата Юзефпольської волості Балтського повіту повер­нувся поміщик Михайло Ільницький. Він був розстріляний се­лянами, які не захотіли повертати йому придбаного майна. В сусідній економії поміщик Косовський ледве встиг утекти під захист австро-угорських військ від агресивно налаштованих се­лян [10, арк. 7]. Після цих випадків місцеві поміщики почали активно використовувати для повернення власних маєтків по­вітову міліцію та польські легіони.

Ситуація почала змінюватись з встановленням на Україні 29 квітня 1918 р. Гетьманату Павла Скоропадського. Суть пе­ревороту полягала у спробі консервативних політичних кіл зу­пинити дезорганізацію суспільства і утвердити стабільний лад, що ґрунтувався б на приватній власності та дотриманні право­вих норм суспільством.

Реформа місцевих адміністрацій розпочалась майже одразу після державного перевороту на початку травня 1918 р. Вже

4 травня 1918 р. були призначені перші губернські старости Української держави [11, арк. 6]. В Балтський повіт старостою було призначено відомого місцевого суспільно-політичного ді­яча Івана Бордюжевича [12, с. 63].

На Поділлі виконання розпоряджень гетьманської влади проходило в складних умовах. Місцеві представники вико­навчих органів самоврядування неприхильно поставились до заміни уенерівської влади. В Балтському повіті представники місцевих управ провели з 7 по 16 травня селянські з’їзди. Ре­акція селянства на заклики підтримати Центральну Раду була неоднозначною. Більшість делегатів проявили нейтралітет і за­йняли очікувальні позиції [13, арк. 2 зв.].

З встановленням влади Гетьмана П. Скоропадського в Укра­їні всі повітові коменданти були звільнені, а на їх місце з 1 по 18 травня 1918 р., згідно наказу по Армії УД, в Балтському повіті були призначені — Янковий, а з 31 травня генерал Ма - зарський [14, арк. 3, 86]. В цей час не рідкістю були арешти повітових комендантів, які підозрювались в антидержавниць­кій діяльності. Так, з 18 по 27 травня 1918 р. під арештом перебували Балтський повітовий комендант Янковий та його помічник [15, арк. 112].

Пріоритетом економічної діяльності гетьманського уряду за­лишалась аграрна сфера. Характерною для селянського госпо­дарства дореволюційного Поділля була його кричуща технічна відсталість. Уряд, розуміючи, що село потерпає від нестачі ква­ліфікованих кадрів, виділяє кошти на відновлення діяльності зруйнованих сільськогосподарських шкіл. Так в с. Березівка Балтського повіту запрацювала практична приватна школа са­дівництва [16, арк. 8].

Складною і надалі залишалась ситуація у земельній сфе­рі. За вирішення земельного питання поряд із поміщиками виступали і власники середніх та дрібних господарств. З їх ініціативи протягом травня — червня в Подільській губернії відбулись хліборобські з’їзди. В першу чергу, метою з’їздів була організація повітових союзів земельних власників та ви­користання приватного торгово-промислового апарату в спра­ві закупівлі хліба. На підтримку цих резолюцій 25-26 травня в Балті відбувся з’їзд земельних власників повіту. На збори прибуло близько 400 делегатів, головним чином, дрібні влас­ники [17, с. 2].

Гетьманський уряд та особисто гетьман розуміли, що без підтримки науки, освіти та культури не можна успішно ви­рішувати основні питання державного будівництва. Своєю ді­яльністю нова влада продовжила політику Центральної Ради, впроваджуючи в життя принцип цілеспрямованого відроджен­ня української освіти, науки і культури. Комісаром з освіти в Балтський повіт було призначено Григорія Пономара (19 трав­ня 1918 р.) [18, арк. 6]. Урядові інституції активно проводи­ли заходи щодо об’єднання професійних шкіл, які діяли при різних інституціях. Так, у вищу школу було перетворено Балт - ське однокласне єврейське училище [19, с. 1].

Підготовка вчителів, здатних вести навчання українською мовою, стала одним із перших заходів уряду в створенні наці­ональної школи. Відповідно до програми, прийнятої Міністер­ством освіти 9 травня 1918 р., в Подільській губернії в червні - липні 1918 р. відбулись курси для учителів нижчих початкових шкіл у Балті [20, арк. 12-12 зв.].

Незважаючи на це, в Балтському повіті учителі отримували лише 67 карбованців на місяць і то були державні кошти [21, арк. 37]. Звичайно, цей факт негативно впливав на подальшу роботу педагогічних кадрів повіту. Але незважаючи на цей не­гатив, до кінця 1918 р. в Балтському повіті за державний кошт було відкрито 9 нових україномовних вищих початкових на­вчальних шкіл [22, с. 2]. Отже, у справі відкриття нових освіт­ніх закладів в Балтському повіті гетьманський режим перевер­шив всі попередні влади.

Вузьке соціальне підґрунтя гетьманського режиму стало, можливо, й головною причиною його поразки. Селянство й робітництво, яке з поміркованою насторогою та певними на­діями сприйняло встановлення Гетьманату у квітні 1918 р., вже в липні-серпні ототожнювало новий лад з відновленням поміщицького панування. Під час повстання Директорії в листопаді-грудні 1918 року лише Балтський повіт силами Дер­жавної варти і добровільних дружин утримували владу гетьма­на. 29 листопада, із захопленням Балти, уенерівці встановили повний контроль над Поділлям [23, арк. 34].

Таким чином, період Гетьманату в Балтському повіті харак­теризується певною стабільністю. Вдалось налагодити діяль­ність адміністративного апарату, відновити приватновласниць­ке сільськогосподарське землеволодіння, створити умови для розвитку дрібного та середнього господарства. Повітова влада підтримала розвиток освіти та культури.

Джерела та література

1. Кравчук О. М. Становлення гетьманської системи управління в Подільській губернії (1918 р.) // Поділля у контексті української історії: Всеукр. наук. конф. : матеріали. — Вінниця, 2001. — С. 172-177.

2. Лозовий В. С. Поділля в період гетьманату (1918 р.) : навч.-метод. посібник. — Кам’янець-Подільський : Медобори, 2003. — 36 с.

3. Григорчук П. С., Яременко О. І. Реалізація реформи органів дер­жавного управління та самоврядування в Подільській губернії в 1918 р. // X Подільська істор.-краєзн. конф. : матеріали. — Кам’янець-Подільський, 2000. — С. 361-364.

4. Гуменюк С. К. Боротьба трудящих Поділля з австро-німецькими окупантами в 1918 р. // Боротьба за владу Рад на Україні. — К., 1977. — С. 138-156.

5. Центральний державний архів вищих органів влади та управлін­ня України (далі — ЦДАВО України). — Ф. 1064. — Оп. 1. — Спр. 106. — 3 арк.

6. ЦДАВО України. — Ф. 1792. — Оп. 1. — Спр. 2. — 121 арк.

7. З Балти на Поділлю // Поділля. — 1918. — 3 травня.

8. Яременко О. І. Земське самоврядування Поділля в період Гетьма­нату (1918) // ХІІІ Вінницька обл. істор.-краєзн. конф. — Вінни­ця, 1994. — С. 56.

9. Поділля // Поділля. — 1918. — 26 березня.

10. Державний архів Вінницької області. — Ф. П-138. — Оп. 6. — Спр. 69. — 12 арк.

11. ЦДАВО України. — Ф. 1793. — Оп. 1. — Спр. 95. — 34 арк.

12. Дорошенко Д. Історія України, 1917-1923 рр.: В 2 т. — Т. 2: Укра­їнська Гетьманська Держава 1918 року. — К. : Темпора, 2002. — 352 с.

13. Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі — ЦДІАК України). — Ф. 419. — Оп. 1. — Спр. 7363. — 3 арк.

14. ЦДАВО України. — Ф. 4542. — Оп. 1. — Спр. 4. — 212 арк.

15. ЦДАВО України. — Ф. 1793. — Оп. 1. — Спр. 76. — 201 арк.

16. ЦДАВО України. — Ф. 1061. — Оп. 1. — Спр. 371. — 31 арк.

17. Съезд земсобственников // Слово Подолии. — 1918. — 30 мая.

18. ЦДАВО України. — Ф. 2201. — Оп. 1. — Спр. 19. — 93 арк.

19. Преобразование низших училищ в высшее // Слово Подолии. — 1918. — 4 июня.

20. Державний архів Хмельницької області. — Ф. Р-260. — Оп. 1. — Спр. 39. — 65 арк.

21. ЦДАВО України. — Ф. 2201. — Оп. 1. — Спр. 28. — 79 арк.

22. Высшие начальные училища в Подольской губ. // Слово Подо­лии. — 1918. — 16 октября.

23. ЦДІАК України. — Ф. 419. — Оп. 1. — Спр. 7355. — 58 арк.

Анотації

Антонишин А. П. Балтский уезд в период Гетьманата Павла Скоропадского: (апрель — декабрь 1918 года).

В статье рассматривается общественно-политическая и соци­ально-экономическая жизнь в Балтском уезде в период Украинской державы (апрель — декабрь 1918г.). Автор анализирует позитивные и негативные стороны деятельности гетманской администрации. Раскрывает причины прихода к власти и падению гетманского ре­жима.

Antonyshyn A. P. Balta district in the period of Pavlo Skoropad - skiy’s Hetmanat: (april — decembar 1918).

The article deals with socio-political and socio-economic life in Balta district in the time of the Ukrainian State (April — December of 1918.). The author analyzes positive and negative aspects of the hetman’s administration. Reasons of coming to power and fall of the regime of hetmanat are disclosed.

Похожие статьи