Головна Історія Інтелігенція і влада ВИСВІТЛЕННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОБІТНИКІВ КАМ’ЯНОВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ДОНЕЦЬКО-ПРИДНІПРОВСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО РЕГІОНУ КІНЦЯ ХІХ — ПОЧАТКУ XX ст. ЖИТЛОМ В ПРОМИСЛОВІЙ СТАТИСТИЦІ ПОЧАТКУ XX ст
joomla
ВИСВІТЛЕННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОБІТНИКІВ КАМ’ЯНОВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ДОНЕЦЬКО-ПРИДНІПРОВСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО РЕГІОНУ КІНЦЯ ХІХ — ПОЧАТКУ XX ст. ЖИТЛОМ В ПРОМИСЛОВІЙ СТАТИСТИЦІ ПОЧАТКУ XX ст
Історія - Інтелігенція і влада

О. П. Саманцов

XX століття — це час бурхливого розвитку історико-еконо - мічної думки в Україні та Росії, формування цілої низки мі- фологем під постійним ідеолого-політичним тиском. Головним напрямком цього процесу було “створення передумов соціаліс­тичної революції”. Міфологізації потребувала не тільки сама “революція” та її історія, а й соціальні процеси, які відбува­лись у країні. Обмеження кола джерел, сувора цензура, забуття дослідників минулого у поєднанні із класовою інтерпретацією виступають підвалинами у формуванні “нової історичної дум­ки”. Причому впродовж нетривалого часу питання формування робітничого класу, його еволюції, діяльності та участі у про­мисловому процесі можна вважати одними з найдосліджені - ших (С. Аксьонов, М. Антонов, Г. Бейлехіс, В. Вартмінський,

І. Гонімов, Я. Губенко, Ю. Кір’янов, Л. Ліберман, І. Лященко,

С. Потолов, Г. Соснов, М. Шишкін та ін.). При цьому досяг­нення соціальної сфери початку XX століття, як правило, зво­дились нанівець та підкреслювалось, що це питання вирішува­лось тільки у період соціалізму [1, с. 12].

І тому не дивно, що після “параду суверенітетів” 90-х років

XX століття науковці звернулись до тем, пов’язаних з історією антагоністичного ворога пролетаріату — буржуазії, залишаючи цю проблематику сферою інтересів невеликого кола фахівців (А. Михненко, О. Реєнт, О. Саманцов, О. Саманцова, О. Щер - бініна та ін.) [2, с. 165].

Характерною рисою кінця XX — початку XXI ст. стала від­критість джерел та документів у поєднанні із залученням знач­ного кола науковців, бібліотек, архівів та простих поцінювачив минулого до комп’ютерних мереж, що зробило більш доступни­ми невідомі наукові роботи, заборонені впродовж “радянської доби”, а це робить означену проблематику більш цікавою та альтернативно інтерпретованою.

Метою статті є визначення рівня відображення у офіційній промисловій статистиці початком XX ст. забезпеченості робіт­ників кам’яновугільної промисловості Донецько-Придніпровсь­кого економічного регіону кінцем XIX — початком XX ст. жит­лом та їхніх житлових умов.

Таким чином, хронологічні рамки нашого дослідження будуть обмежені кінцем XIX — кінцем другого десятиліття XX ст.

Але для всебічного висвітлення нашої наукової мети треба зупинитись на з’ясуванні того, яке місце займало житло для робітників кам’яновугільної промисловості, ставлення до цього власників копалень та заводів, й що на той час являла собою система державного обліку.

Проблема формування робітничого класу Донецько-Придніп­ровського регіону належить до одного із досліджених, зупинимось тільки на його поділі на кваліфікований та некваліфікований.

До першої групи ми віднесемо постійних робітників у друго­му й третьому поколінні, які володіють специфічними навич­ками та вміннями і які мають необхідну професійну освіту. Як правило, це були токарі, електрики, машиністи тощо, праця яких була пов’язана із використанням техніки, технічних за­собів праці та новітніх на той час технологій, для яких праця на виробництві була основним заробітком засобів існування.

Другу групу складали робітники у першому-другому поколін­ні, які не мали навичок до систематичної праці [3, с. 14;16], як то: чорноробочі, сезонні робітники, селяни, люмпен-пролетарі тощо, для яких робота на підприємствах та копальнях давала тільки додатковий заробіток.

І якщо частка перших була невелика впродовж 70-80-х рр.

XIX ст., то починаючи із початку 90-х рр. ХІХ ст. їх відсоток неухильно зростав, на що неодноразово звертали увагу дослід­ники [4]. А відтак ставлення до житла у них буде різне. Не - кваліфіковані робітники зберегли зв’язок із землею, в той час як постійні вимушені в пошуках наймати собі житло у селян, які жили поблизу копалень та заводів, відбираючи у них се­зонну працю, що в свою чергу призводило до ворожих стосун­ків між ними. А якщо взяти до уваги, що копальні й заводи будувались на віддаленні декількох кілометрів від житла, що при наяві житла в селі зменшувався час на відпочинок, і на­пруженість в стосунках із селянами штовхали робітників на “будівництво спочатку землянок самими робітниками, а потім підприємцями” [5, с. 423].

А на початку XX ст. забезпечення робітників житлом, на­дання їм медичної допомоги, освіти тощо, на думку багатьох дослідників початку XX століття, становили додаткову вина­городу за кваліфіковану працю робітника, в якій були зацікав­лені підприємці. Таким чином, в історико-економічній літера­турі початку XX ст. з’явився феномен “винагорода натурою” для робітників кам’яновугільної промисловості Донецько-При­дніпровського регіону, до якої відносилось отримання робітни­ком додатково до платні за свою працю від підприємця житла, лікування, освіти тощо [6, с. 17].

Але це твердження піддавав сумніву Ф. Фертнер у своїй праці “Донецкая каменноугольная промышленность”, акцен­туючи увагу на собівартості вугілля у Донецькому басейні і на тому, як на пуд вугілля “лягає” винагорода натурою.

За його підрахунками, вартість робочої сили на пуд вугілля сягала 6,929 коп., з яких: робоча сила — 3,404 коп., утримання шкіл — 0,022 коп.,

Лікування робітників — 0,103 коп., матеріали — 1,248 коп., інтелігентна праця — 0,303 коп., податки — 0,319 коп., погашення — 0,785 коп., паливо — 0,495 коп,

Витрати на виконання закону 2.06.1903 р. — 0,250 коп. (не­щасні випадки та їх компенсація — О. С.) [7, с. 23].

І хоча у системі собівартості “винагорода натурою” відсутня, але, на думку Ф. Фертнера, вона закладалася у вартість робочої сили.

Таким чином, у питанні отримання житла робітником кам’яновугільної промисловості Донецько-Придніпровського регіону кінця ХІХ — початку XX ст. простежуються дві точки зору. Перша — наділення кваліфікованого робітника житлом як приваблюючий, заохочувальний чинник із боку підприємця й чинник свідомого вибору робітника. И друга — яке б житло та додаткову винагороду не отримував робітник, все це під­приємці закладали у собівартість вугілля й повертали у виг­ляді праці робітника, платні за житло та від продажу вугілля. Але разом із тим констатували факт наділення кваліфікованого працівника більш комфортним житлом на тривалий час й наді­лення сезонних робітників житлом із меншими комфортними умовами на нетривалий термін.

Швидкий розвиток машинної індустрії вимагав від уряду налагодження системи контролю за виробництвом, його облад­нання, виробничої потужності, обсягів прибутків та податків, що знайшло відображення у законі від 14 березня 1894 року “О преобразовании учреждений фабричной инспекции и гу­бернських механиков”.

Згідно із ним офіційний нагляд над фабрично-заводською про­мисловістю лягав на фабричну інспекцію, до функцій якої входи­ло збирання та перевірка статистичної інформації про фабрики та підприємства та попереднє опрацювання даних [8, с. 51].

Як зазначав В. Крутіков “під наглядом фабричної інспекції опинилась значна частина підприємств переробної та гірничо­заводської промисловості” [9, с. 25]. Керівництво статистики фабричної інспекції на той час очолив видатний статистик В. Варзар.

Основу інформації про підприємства складали опитувальні бланки 1894 р., в яких ставилась низка питань, обов’язкових для відповіді, серед яких: місце життя власника або орендаря підприємства, місце знаходження підприємства, його форми. Розширювались відомості про власника, в тому числі й його громадянство, віросповідання, освіта тощо. Окрему групу скла­дали відомості про технічне забезпечення копалень та підпри­ємств, їх технічні можливості та потужності.

Ми не будемо детально зупинятись на описі цієї анкети, а відзначимо лише, що в ній знайшов своє відображення кіль­кісний вимір наявних робітників, їх кваліфікації, кількості шкіл, лікарень на підприємствах та копальнях, забезпеченість житлом тощо. (Більш повний опис анкети 1894 року можна знайти у: Крутиков В. В. Источники по социально-экономи­ческой истории Украины периода капитализма (1861-1900). —

С. 25-30. — О. С.)

Опрацьовані дані відомчої статистики складали підвалини багаточисельних періодичних видань Міністерства фінансів, таких як “Ежегодник Министерства финансов”, “Сводные дан­ные о фабрично-заводской промышленности” тощо.

3 1887 року виходили “Сборники статистических сведений о горнозаводской промышленности России”, який курирувався “Горным Управлением Южной России”. А металургійні під­приємства підпорядковувались нагляду гірничих інспекторів “Юго-Восточного горного управления”. Подальший розвиток кам’яновугільної промисловості, організація З’їзду гірничопро­мисловців вимагали становлення власної статистики.

Таким чином, на початок XX ст. налічувалось декілька десятків друкованих статистичних видань різної відомчої підпорядкованості, схожої структури, але різноманітні за га­лузевою спрямованістю. Наприклад “Статистика Съезда гор­нопромышленников Юга России”, “Марганцевая промышлен­ность Южной России”, “Железная промышленность Южной России”, “Каменноугольная промышленность Донецкого бас­сейна” та ін., на певний рік відання, дані до яких збирались шляхом анкетування підприємств із обов’язковою подачею відомостей про соціально-економічну й культурно-побутову характеристику підприємств, його виробничу та прибуткову спроможність.

Зрозуміло, що в такій невеличкій статті неможливо про­аналізувати усі особливості формування та еволюцію держав­ної статистики економічних процесів. Для подальшого дослід­ження нами було обрано вже означені статистичні відомості “Марганцевая промышленность Южной России” [10], “Желез­ная промышленность Южной России” [11], “Каменноуголь­ная промышленность Донецкого бассейна” [12]. Всі відомості побачили світ у 1901 р. з даними по означених галузях на 1900 р.

Відповідно мети нашого дослідження ми виберемо з відомос­тей тільки соціально-побутові дані. Разом із тим для кращого сприйняття матеріалу ми будемо використовувати зведену ав­тором таблицю (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Марганцева

Проми­

Словість

Залізоробна

Проми­

Словість

Кам’яно­

Вугільна

Промисловість

Кількість робітників

1352

41 442 50058*

110 560**

3 них: при видобуванні

609

5 784

Допоміжних

743

Середня річна платня

200-300

Кількість робітничих казарм

13

139

152***

На яку кількість людей

400

6 082

6 482

Сімейних будинків

64+4 л. бар.

186

150+4 л. бар.

На кількість сімей

94+160

438

532+160

Інженерів

3

35

38****

Штейгерів

4

57

59****

*Переробні заводи.

**3агальна кількість в залізорудній, марганцевій, залізоробній та кам’яновугільній промисловості.

*** Без залізорудної та кам’яновугільної промисловості.

****Без урахування кам’яновугільної промисловості.


У результаті проведеного дослідження ми дійшли до ряду висновків, які узагальнюють авторські підходи, спостере­ження, інтерпретації та припущення, а також проміжні вис­новки:

- проблематика соціального забезпечення робітників кам’я­новугільної та металургійної промисловості Донецько-Придніп­ровського регіону в кінці XIX — початку XX ст. набула поши­рення з точки зору економічної доцільності цього процесу, що відобразилось у роботах науковців початку XX ст.;

- використання цих джерел унеможливлює спростування або підтвердження наявності такого явища, як “додаткова ви­нагорода” у кам’яновугільній та металургійній промисловості визначеного регіону, залишаючись міфологемою цього історич­ного періоду;

- коло відображеної у опитувальних аркушах інформації обмежувалось зацікавленістю керівних органів за контролем розвитку потужності галузі, її видобувної спроможності, при­бутковості та оподаткування, що робить використання тільки цих джерел дуже обмеженим;

- виходячи із економічного інтересу, на початку XX ст. ця проблематика ще не стала сферою істориків, а стала часом за­кладання методології дослідження, накопичення джерельної бази тощо, залишаючись сферою інтересу тільки економістів та статистиків;

- використовуючи статистичні збірки, можна отримати тіль­ки загальні кількісні відомості про загальний стан промисло­вості й той соціально забезпечений мінімум, на який йшли під­приємці;

- використання статистичних збірок за тривалий час дає можливість простежити динаміку цього процесу;

- такі статистичні дані доцільно використовувати у співстав - ленні із результатами інших статистико-економічних спосте­режень, що дасть можливість полегшити перевірку даних та доповнить результат дослідження;

- разом із тим такі дані доречно використовувати для ілюс­трації соціально-економічних процесів в Донецько-Придніп­ровському регіоні у кінці XIX — початку XX ст., або як допов­нення до розділів усної історії.

Література

1. Саманцов О. П. Кам’яновугільна та металургійна промисловість Донецько-Придніпровського економічного регіону кін. XIX — поч. XX ст. (проблеми історіографії): Автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.06 / Запорізький нац. ун-т. — Запоріжжя, 2007. — 20 с.

2. Саманцов О. П. Кам’яновугільна та металургійна промисловість Донецько-Придніпровського економічного регіону кін. XIX — поч.

XX ст. (проблеми історіографії): Дис. ... канд. іст. наук: 07.00.06 / Запорізький нац. ун-т. — Запоріжжя, 2007. — 251 с.

3. Фертнер Ф. Р. Нужен ли Донецкой угольной промышленности синдикат? — Харков, 1909. — 47 с.

4. Балабанов М. Очерки истории рабочего класса. Часть 2. Капита­листическая Россия (60-е-80-е XIX). — М., 1925; Пальчинский П. И. Жилища для рабочих на рудниках Донецкого бассейна // Горный журнал. — 1906. — № 9. Т. 3.; Фертнер Ф. Р. Донецкая каменноугольная промышленность. — Спб, 1909, та ін.

5. Пальчинский П. И. Жилища для рабочих на рудниках Донецкого бассейна // Горный журнал. — 1906, — № 9. Т. 3. — С. 423.

6. Фертнер Ф. Р. Донецкая каменноугольная промышленность. — Спб, 1909. — 47 с.

7. Там само.

8. Рыбаков Ю. Я. Промышленное законодательство России I полови­ны XIX в: (источниковедческие очерки). — М., 1986. — 212 с.

9. Крутиков В. В. Источники по социально-экономической истории Украины периода капитализма (1861-1900). — Днепропетровск, 1980. — 132 с.

10. Марганцевая промышленность Южной России в 1900 году. — Xарьков, 1901. — 12 с.

11. Железная промышленность Южной России в 1900 году. — Xарь- ков, 1901. — 42 с.

12. Каменноугольная промышленность Донецкого бассейна в 1900 г. / под ред. Н. Ф. Дитмара. — Xарьков, 1901. — 76 с.

Анотації

Саманцов О. П. Освещение обеспечения работников каменно­угольной промышленности Донецко-Приднепровского экономичес­кого региона конца XIX — начала XX вв. жильем в промышлен­ной статистике начала XX века.

В статье определяется уровень отображения в официальной про­мышленной статистике начала XX в. обеспеченности работников каменноугольной промышленности Донецко-Приднепровского ре­гиона конца XIX — начала XX вв. жильём и их жизненных усло­вий.

Samantsov O. P. Reporting on the supply of housing of the coal­mining industry workers in Donetsk economic region in the late 19th — early 20th century in industrial statistics 20th.

The article deals with official industry statistics of providing coal­mining industry workers with lodging in the early 20th century.