Головна Історія Інтелігенція і влада МІСЦЕ І РОЛЬ С. А. ПОДОЛИНСЬКОГО В ІСТОРІЇ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ ХІХ СТОЛІТТЯ
joomla
МІСЦЕ І РОЛЬ С. А. ПОДОЛИНСЬКОГО В ІСТОРІЇ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ ХІХ СТОЛІТТЯ
Історія - Інтелігенція і влада

О. Є. Корхова

Національно-визвольний рух будь-якого народу завжди ба­зується на національній ідеї. Це та духовна основа, яка цемен­тує його, забезпечує широку підтримку народних мас та ви­значає майбутній суспільний розвиток. В українського народу утвердження національної ідеї — жити вільно на власній землі у своїй суверенній державі, дотримуватися традицій, сповідати свою віру, плекати рідну мову, культуру — розтяглося на довгі століття боротьби й поневірянь.

Особливо активізувався рух за українське національне від­родження у XIX ст., яке було позначено зростанням супер­ечностей в умовах утвердження капіталістичної системи гос­подарства. Активними учасниками національного руху були представники української інтелігенції М. Костомаров, Т. Шев­ченко, В. Антонович, М. Драгоманов, М. Павлик, М. Стариць - кий, С. Подолинський, П. Чубинський, I. Франко та ін. Всіх їх єднала українська національна ідея, віра у національне визво­лення українського народу, патріотичні почуття до України.

Сергій Андрійович Подолинський в історії українського на­ціонального руху 70-80-х рр. XIX ст. займає значне місце. Зна­йомство з його біографією, творчістю, науковим доробком, спо­гадами про нього видатних діячів суспільно-політичної думки того часу, архівними джерелами свідчить, що це був видатний український вчений, мислитель, революціонер, громадський діяч, активний учасник українського національного руху. Про­живши коротке, трагічне життя, С. Подолинський залишив нащадкам ряд наукових праць з питань філософії, економіки, соціології, медицини, природознавства, де обстоював і висло­вив уперше ідеї, які не втратили свого значення й сьогодні. Найвідоміші з них: “Про багатство та бідність”, “Про хлібороб­ство”, “Ремесла та фабрики на Україні” та ін., в яких він роз­робив теорію “громадівського соціалізму”, яка ґрунтувалася на національних традиціях українського народу.

В історичній літературі є чимало наукових праць, при­свячених історії українського національного руху у XIX ст., в основі якого було національне визволення українського на­роду, досліджена діяльність активних учасників українського національно-визвольного руху. Проте залишається маловивче - ною роль С. Подолинського як подвижника українського наці­онального руху, активного учасника громадівського руху, його діяльність щодо поширення національної ідеї, формування національної свідомості, робота у Південно-західному відділі Російського географічного товариства, створеного з ініціативи Київської громади, діяльність в еміграції та ін. Адже, як за­значав М. С. Грушевський у науковій збірці “3 починів укра­їнського соціалістичного руху”, С. А. Подолинський заслужив одне з найбільш почесних місць в історії українського життя. Хоча і сьогодні вивчення його наукового доробку є проблемою для дослідників. Складність вивчення життя й творчості С. По - долинського полягає не лише у багатогранності постаті вченого, активного громадсько-політичного діяча, а й у виробленні на­укових підходів до осмислення його спадщини, у важкодоступ - ності багатьох його наукових праць, листів, документів. Адже більшість наукових праць С. Подолинського була опублікована за життя автора у 70-80-х рр. XIX ст. лише за кордоном. У ра­дянські часи (аж до 1990 р.) не було жодної публікації його творів. Постать Сергія Андрійовича зовсім оминали або дослі­джували життя, наукову та громадську діяльність, участь в українському національному русі вченого обережно. Крім того, коло джерел, якими досі користувалися дослідники життя та діяльності С. Подолинського, було вкрай обмежене.

Лише на початку 1990-х рр. почали перевидавати окремі праці С. Подолинського в Україні (Л. Корнійчук, С. Злупко, М. Кратко), в Росії (В. Чесноков, П. Кузнецов), в Канаді (ві­домий історик української діаспори Роман Сербин). Останнім часом з’явилася можливість використовувати епістолярну спадщину подвижника українського національного руху дру­гої половини XIX ст. Опубліковані листи С. Подолинського, особисті документи розкривають багатогранність інтересів ученого, висвітлюють еволюцію його світогляду, знайомлять із духовним світом, оточенням, в якому він жив, громадсько - політичною та науковою діяльністю [1].

Першим біографом С. Подолинського можна вважати М. Грушевського. Під його керівництвом у 1922 р. у Відні було видано збірку матеріалів про український національний та соціал-демократичний рух, в якій опубліковані наукові праці

С. Подолинського: “Людська праця і єдність сили”, “Соціалізм, нігілізм та тероризм”, програма часопису “Громада”, спогади про С. Подолинського, його листи до К. Маркса, а також листи Ф. Енгельса до К. Маркса з приводу праці українського вченого про сонячну енергію. Ця збірка зберігається у Центральному державному історичному архіві України (фонд М. Грушевсько­го) [2].

Сергій Андрійович Подолинський народився 19 (31) липня 1850 р. у селі Ярославці Звенигородського повіту Київської губернії в родині великого землевласника — урядовця, відо­мого поета Андрія Івановича Подолинського і його дружини Марії Сергіївни, уродженої княгині Кудашевої. На 17-му році життя С. Подолинський вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету. Наполегливе засвоєння С. Подолинським знань у Київському університеті (1867-1871), зумовлене непересічними інтелекту­альними здібностями, не перешкоджало йому зблизитися з ре­волюційно настроєною студентською молоддю та включитися в український національний рух.

Як відомо, у 60-ті рр. ХІХ ст. українська демократична інте­лігенція почала гуртуватися у громади, яких єднала українська національна ідея, віра у можливість досягнення національного самовизначення, любов до рідної землі, гордість за багаті ду­ховні надбання українського народу. Громади займалися пе­реважно проведенням культурно-освітніх заходів, продовжую­чи традиції першої української громади, створеної у 1859 р. у Петербурзі колишніми членами Кирило-Мефодіївського това­риства. Сергій Подолинський увійшов у групу радикального спрямування Київської громади, проводив заняття у недільних школах, постійно виступав на студентських сходках, читав ре­ферати. Він не міг уникнути впливів таких визначних “гро - мадівців”, як Володимир Антонович і Михайло Драгоманов.

Постійно відвідував науковий гурток відомого економіста, по­пуляризатора економічного вчення К. Маркса, члена Київської громади М. Зібера [3]. У січні 1871 р. С. Подолинський брав участь у роботі в Петербурзі нелегального студентського з’їзду, де встановив зв’язки у майбутніми “чайковцями”, які підтри­мував до кінця життя [4].

У 1871 р. С. Подолинський відмінно закінчує навчання, діставши ступінь кандидата природничих наук. Далі майбут­ній вчений виїжджає за кордон для продовження навчання та ознайомлення з суспільно-політичним життям Європи, хоча в офіційних документах від’їзд мотивувався лікуванням, що також було правдою. Виїхавши за межі Російської імперії,

С. Подолинський поїхав до Львова, де познайомився з україн­ською молоддю з Галичини, січовиками і, зокрема, з Остапом Терлецьким, з яким організував видання літератури україн­ською мовою. Він буває у Відні, Парижі, але зупиняється у Цюриху, де мешкало багато емігрантів з Росії. У Цюриху він знайомиться з російським соціалістом-теоретиком П. Лавро­вим, стає його найближчим помічником у виданні журналу “Вперед”. У цей період С. Подолинський виявив організацій­ні здібності щодо згуртування російської студентської молоді, яка навчалась у Швейцарії, стараннями Сергія Андрійови­ча російське студентство ознайомилось з української літера­турою, зокрема з творами Т. Г. Шевченка, влаштовує вечір пам’яті Т. Г. Шевченка. Крім того Сергій Андрійович відвідує лекції з філософії, бере участь в екскурсіях на промислові під­приємства, записується на літній семестр медичного факуль­тету Цюрихського університету, досліджує дію гемоглобіну у вуглеці та осаду азоту в крові. Це дослідження є першою на­уковою працею вченого.

У травні 1874 р. він повертається в Україну, бере активну участь в українському національному русі. У селі Ярославці, без дозволу влади, С. Подолинський відкрив на свої кошти школу-лікарню, де приймав іноді понад 50 хворих щоденно з 40-50 навколишніх сіл, а вечорами проводив заняття у шко­лі. Тут він почав збирати матеріал для своєї майбутньої кни­ги про санітарний стан, гігієну сільського населення України.

С. Подолинський проводить роботу по створенню української соціально-демократичної партії, влаштовує у своїй київській квартирі сховище нелегальної літератури. Разом із Ф. Вовком, Ф. Винниченком, П. Житецьким та ін. С. Подолинський бере активну участь у роботі Київської громади, відвідує її засідан­ня. Громадівці, як відомо, займалися не тільки політичною ді­яльністю — вони, наприклад, збирали кошти на влаштування друкарні в Женеві, працювали над складанням українського словника, з приводу якого С. Подолинський писав В. Смирно­ву: “Без словника, підручників і етнографічного знання народу неможливе не лише видання революційних книг та журналів, але навіть скільки-небудь тямуща усна пропаганда” [б]. Після Ємського указу С. Подолинський знову виїжджає з України, де разом з О. Терлецьким у Відні організовує видання перших соціалістичних брошур українською мовою.

З 1875 р. Подолинський почав активно займатися журна­лістикою. Вивчаючи згідно з орієнтацією створеного за ініці­ативою Київської громади Південно-Західного відділення Ро­сійського географічного товариства, членом якого він став у грудні 1874 р., історію, етнографію, статистику, археологію, Сергій Андрійович активно шукає модель майбутнього сус­пільного розвитку України. У цей період відвідував Галичину, Закарпаття, Балканські країни. Свої подорожні враження він описав на сторінках газети “Київський телеграф”, звертаючи при цьому увагу на різні сторони життя українського населен­ня: мову, побут, питання здоров’я селян тощо.

Поряд з революційною і громадською діяльністю С. Подо - линський, як і раніше, займався науковою працею. Зберігся ди­плом Бреславського (тепер Вроцлавський) університету, отри­маний ним у 1876 р., після захисту докторської дисертації на тему: “Розщеплення білків ферментами підшлункової залози”. Опонентами на його захисті були П. Грютцнер та П. Ерліх (один із засновників імунології та хіміотерапії, лауреат Нобелівської премії). Свою дисертацію С. Подолинський захищав німецькою мовою, хоча відомості про неї відсутні навіть у бібліографіч­ному покажчику Н. Садилової, у якому міститься перелік ди­сертацій та монографічних досліджень з медицини, написаних іноземними мовами протягом XV-XIX ст. [6]. Дисертація була опублікована окремою книгою. Отримав С. Подолинський дип­лом лікаря й у Росії, для чого йому довелося скласти іспити на медичному факультеті Київського університету [7].

Наприкінці 1870-х рр. Сергій Подолинський зблизився з М. П. Драгомановим. Почалося їх творче співробітництво. У 1880 р. вони разом з М. Павликом почали видавати в Женеві часопис “Громада”. У першому номері була опублікована про­грама часопису, складена М. Драгомановим, С. Подолинським, М. Павликом. У програмі, що стала значним кроком у розви­тку соціал-демократичної думки в Україні, викладені політич­ні, економічні й культурні прагнення видавців: рівноправність незалежно від майнового стану, раси, національності, свобода слова, науки, товариств. Україна майбутнього уявлялася їм, як добровільне об’єднання громад, які надалі об’єднуються у федерацію громад України; передача народові, організованому у громади, землі, заводів і засобів виробництва. В культурно - освітній справі проголошувалися розвиток науки, відділення церкви від держави та ін.

У 1880 р. програма часопису “Громада” була надрукована та­кож французькою мовою у третьому томі “Історії соціалізму”, англійською мовою “Програму” було видано у США в “Анналах Української вільної академії наук” [8]. У тому ж році програма була привезена С. Подолинським в Україну, була схвально зу­стрінута прогресивною українською інтелігенцією і вороже — представниками офіційної влади.

У “Громаді” в 1881 р. С. Подолинський опублікував свої останні праці: “Громадський рух в Англії і Ірландії”, “Перегляд громадівського руху в Західній Європі”, “Громадівство і теорія Дарвіна”, в яких першим в український літературі висвітлює історію соціалістичного руху в ряді країн, захищає соціаліс­тичні погляди. С. Подолинський був переконаний у перевазі “громадівства” над приватною власністю і засуджував експлу­атацію однієї людини іншою. Разом з тим він не схвалював примусового соціалізму й не відкидав можливості приватного господарства, але без найманої праці.

Останні роки своєї діяльності вчений невтомно працював для свого народу, вболівав за його долю. Він разом з М. Дра - гомановим і М. Павликом видавав журнал “Громада”, а та­кож у скрутний час фінансував український національний рух. Сергій Андрійович Подолинський був людиною європейського складу. Такою він хотів бачити й свою Батьківщину, на цьому ґрунтувалися і його наукові дослідження.

Джерела та література

1. Сергій Подолинський. Листи та документи / С. Подолинський; [упоряд. : Р. Сербин, Т. Слюдикова] // Центральний державний історичний архів України, м. Київ. — К., 2002. — 422 с.

2. Грушевський М. З починів українського соціалістичного руху. Михайло Драгоманов і женевський соціалістичний гурток. Відень, 1922 / М. Грушевський // Центральний державний історичний архів України. — ф. 1235 (фонд М. Грушевського). — оп. 1. — спр. 232.

3. Драгоманов М. Австро-руські спомини (1867-1877) / М. Драгома­нов. — Львів, 1889. — С. 186.

4. Рудик М. П. С. А. Подолинський у революційно-народницькому русі 70-х років XIX ст. / М. П. Рудик // Український історичний журнал. — 1966. — № 7. — С. 120.

5. Слюдикова Т. Б. Джерела до біографії С. А. Подолинського / Т. Б. Слюдикова // Архіви України. — 1991. — № 5-6. — С. 45.

6. Чесноков В. С. Сергей Андреевич Подолинский. 1850-1891 / В. С. Чесноков. — М. : Наука. — 2006. — С. 104.

7. Російський Державний історичний архів в Санкт-Петербурзі. — ф. 1653. — оп. 1. — спр. 27. — л. 2,4.

8. Чесноков В. С. Сергей Андреевич Подолинский. 1850-1891 / В. С. Чесноков. — М. : Наука. — 2006. — С. 131.

Анотації

Корхова О. Е. Место и роль С. А. Подолинского в истории национально-освободительного движения XIX столетия.

В статье исследуется вклад выдающегося украинского уче­ного С. А. Подолинского в развитие украинского общественно­политического движения второй половины XIX столетия. Особое внимание уделено его участию в деятельности украинских громад, работе в Юго-Западном отделе Российского географического обще­ства и деятельности по сохранению украинского национального движения за рубежом.

Khorhova O. E. The place and the role S. A. Podolinskogo is In history of national liberation motion of 19 th century.

In article the contribution of outstanding Ukrainian scien­tist S. A. Podolinskogo to development of the Ukrainian political movement of second half XIX century is investigated. The special attention is given its participation in activity of the Ukrainian bulks, work in Southwest department of the Russian geographical society and activity on preservation of the Ukrainian national movement abroad.


Похожие статьи