Головна Історія Інтелігенція і влада НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ НА КАФЕДРІ ІСТОРІЇ ТА ЕТНОГРАФІЇ УКРАЇНИ ОДЕСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПОЛІТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
joomla
НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ НА КАФЕДРІ ІСТОРІЇ ТА ЕТНОГРАФІЇ УКРАЇНИ ОДЕСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПОЛІТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Історія - Інтелігенція і влада

Г. І. Гончарук

Ключові слова: кафедра, наукова діяльність.

Ключевые слова: кафедра, научная деятельность.

Key words: chair, science, Odessa National Polytechnic University.

Аксіомою є те, що колектив кафедри у вищому навчальному закладі приречений на дослідницький пошук. Тільки органічне поєднання навчальної та дослідницької роботи, з одного боку, є фактором творчого розвитку самого навчального процесу, з іншого, забезпечує професійний ріст викладачів та використан­ня, точніше, застосування дослідницького потенціалу вчених кафедри, результати пошуків яких мають безмежний вплив на різні галузі господарства, культури, науки за межами свого ро­бочого місця.

Актуальність проблеми визначається значною різницею на­укових досягнень різних, навіть однойменних структур, порів­няно з такими кафедрами в інших вузах. Тому вивчення і влас­ного досвіду, і досвіду інших колективів не може не сприяти покращенню результатів наукових пошуків.


Дослідження пошукової роботи кафедри історії та етногра­фії України Одеського національного політехнічного універси­тету раніше здійснювалось [1, с. 153-165]. Це було п’ять років тому. Але наука не стоїть на місці взагалі, і на нашій кафедрі, зокрема.

У роки незалежності України, коли вибір тем перестав контролюватися, точніше, диктуватися з Києва, як це було за радянських часів, колектив вів і продовжує вести три напрям­ки досліджень: загальна кафедральна наукова тема: «Політичні партії та громадські організації: історія та сучасність» (кожних три роки вищі інстанції чомусь вимагають змінювати тему, або хоч би редакцію, незалежно від того, чи вона завершена, чи ні); починаючи з 1995 року і кожні три роки поспіль аж до 2012 року, колектив кафедри працював за планом Міністерства осві­ти і науки України у результаті перемог на конкурсах за так званою держбюджетною темою під загальною назвою «Інтелі­генція і влада», хоч кожного разу ми змушені були модифіку­вати редакцію; та наукові хобі кожного дослідника за його, так би мовити, пошуковими слабкостями.

Слід зазначити, що до виконання робіт за держбюджетною темою залучались (за сумісництвом) результативні дослідники з інших вищих навчальних закладів. Це було впродовж майже дванадцяти років, аж поки у 2012 році Міністерство не пере­стало фінансувати держбюджетну тему.

Тепер про результати наукової діяльності кафедри. Перед усім слід зазначити, що захистили кандидатські дисертації ас­піранти, чиї прізвища та теми були названі мною у збірнику «Інтелігенція і влада» серії «Історія» № 10, що побачив світ у 2007 році. Це Олена Мардаренко, Юрій Діденко, Станіслав Овсієнко, Надія Кіндрачук, а також здобувач Олег Мельник [2].

Захистили дисертації на здобуття кандидата історичних наук аспіранти Олексій Присяжнюк [3], Катерина Женгал [4].

Опублікували по декілька монографій та фактично заверши­ли докторські дисертації наші колишні аспіранти Ела Мамон­това та Олена Шановська.

Хоч підготовка та захист дисертацій відбувся традиційно успішно, або, як зараз кажуть, у штатній ситуації, але хочеть­ся поділитись з читачами деякими думками з приводу керів­ництва аспірантами. Не зроблю відкриття, якщо скажу про таке явище, що зустрічалось раніше і зустрічається сьогодні на ниві досліджень. Не секрет, що інколи дисертант, який за­хищається у Спеціалізованій вченій раді не за місцем написан­ня дисертації, змушений приймати пропозиції члена цієї ради щодо зміни прізвища фактичного керівника на прізвище або цього члена ради, або його колеги. Щоб запобігти ускладнення з захистом, дисертант змушений погодитись з такою пропози­цією. Часто трапляється: новий керівник порекомендує нову редакцію назви дисертації, або щось змінити у назві розділів чи підрозділів. Про душевний стан справжнього наукового ке­рівника, який визначив і тему дисертації, і фіксував все це у індивідуальних планах, і ректорат регулював, контролював його діяльність наказами, а колектив кафедри неодноразово ре­цензував, обговорював роботу аспіранта на своїх засіданнях, і всі залишилися «у розбитого корита», нічого й казати.

Як один з виходів у цій ситуації пропоную повернутись до забутої практики, коли писали прізвища двох керівників зі збереженням назви кафедри й вищого навчального закладу, де дисертація була написана.

Хоч втрата все-таки буде, але менш значна. Керівник не буде покараний за свою багаторічну допомогу аспірантам.

Ще одне міркування. Відомо, що керівні документи дозво­ляють вченим радам вишів надавати право керівництва аспі­рантами, здобувачами вченого звання кандидата наук викла­дачам, які мають вчене звання кандидата наук. Це положення спробував втілити в життя автор цієї статті. Не можу забути слова свого старого колеги з Одеського національного універ­ситету ім. І. І. Мечникова Дмитра Павловича Урсу, який мені сказав: «Гриша, чому ти засмічуєш процес керівництва дисер­тантами? Не кожний доктор наук здатний ефективно керувати аспірантами, а ти добиваєшся надавати це право кандидатам наук. За це ти будеш покараний ними самими».

Він неначе у воду глядів. По-перше, вони, ці керівники — кандидати наук, майже перестали працювати над своїми док­торськими дисертаціями. Уже досягнутий один з стимулів. По­друге, до них швидко чіпляється мікроб зарозуміння. Вони не тільки перестають по суті поважати докторів наук, а пробують при нагоді насміхатись над ними. Мовляв, я не доктор, а вже визнаний керівником аспірантів. Кажуть, що дехто з них на­віть ходу змінює. Більше того, намагається збити опозиційну групу з таких самих «рідкісних, талановитих доцентів», як самі. Але головний недолік у іншому: результат їх керівництва якщо не плачевний, то низький. Словом, вважаю, що так зва­ний інститут наукового керівництва доцентів себе не виправ­дав. Якщо будуть заперечення, то прошу привести не прямі, поодинокі факти, а статистику по Україні.

Хочеться поділитись радістю з того, що процес підготовки дисертаційних робіт не призупиняється, не дивлячись на лікві­дацію держбюджетних фінансувань. Коли пишуться ці рядки, Спеціалізована вчена рада при Одеському національному уні­верситеті ім. І. І. Мечникова прийняла до захисту кандидат­ську дисертацію Марини Цинової про наукову і педагогічну діяльність української діаспори Сполучених Штатів Америки у післявоєнний період. Треба сказати, що це вже друга дисер­тантка з кафедри іноземних мов, яка, будучи філологом, за час перебування в аспірантурі написала дисертацію.

Прийнята до захисту цією спеціалізованою вченою радою дисертація Марини Кучерук про об’єднавчу діяльність На­родного Руху України серед національно-демократичних сил України. Більше того, ми переходимо від дослідження історії та діяльності НРУ взагалі до глибокого вивчення громадсько - політичної роботи Руху в регіонах. Так, фактично завершені кандидатські дисертації Оксани Козаченко про діяльність НРУ на Одещині, а Оленою Шепотіловою — на Миколаївщині.

У напрямку дослідження діяльності НРУ колектив кафедри у травні 2011 року організував VIII Всеукраїнську наукову кон­ференцію «Народний Рух України: місце в історії та політиці», присвячену 20-річчю незалежності України. Як і матеріали по­передніх семи конференцій, так і матеріали восьмої конферен­ції знаходяться на електронному збереженні на порталі Націо­нальної бібліотеки ім. В. І. Вернадського [2].

Кафедра формує авторський колектив з написання двох - томної історії Народного Руху України до 25-річчя НРУ. До авторського колективу входять переважно колишні аспіранти кафедри, які успішно захистили дисертації і мають значні на - працювання як у формі публікацій, так і джерельні зібрання.

Все-таки у нас є аспіранти, які працюють не за основни­ми напрямками досліджень кафедри, а, скажімо, за покликом душі. Успішно працює над кандидатською дисертацією Лілія Іваніченко про наукову та освітянську діяльність нині покій­ного, відомого вченого, друга нашої кафедри Володимира Ни­кифоровича Станко. Хоч уже деякі «неофіційні» радикальні опоненти заявили про себе, але зичливих колег більше, вони охоче діляться своїми документами і спогадами про Володими­ра Станко.

Другим головним напрямком наукової роботи кафедри є «Інтелігенція і влада». Виходить з друку вже 25-й номер одно­йменного наукового громадсько-політичного збірника. Будучи фаховим, він значною мірою допоміг у публікації аспірантів не тільки наших, кафедральних, а із інших одеських вузів та на­укових центрів України. Відкриваєш автореферат тієї чи іншої дисертації і з задоволенням помічаєш наш внесок у вивчення теми дисертантом, а деякі дослідження забезпечені виключно публікаціями збірника «Інтелігенція і влада» серії «Історія».

За цим напрямком колективом кафедри організовано п’ять Всеукраїнських конференцій «Інтелігенція і влада». Показово, що у всіх наших конференціях приймають участь разом з вче­ними державні і політичні діячі.

Ми не залишаємося у своїх дослідженнях в рамках кафедри. Наші пошукові колеги публікуються у наукових збірниках Ки­єва, Івано-Франківська, Миколаєва та в інших містах.

Редколегія з задоволенням розміщує статті у збірниках як відомих вчених, так і молодих, здібних аспірантів та здобува- чів. Більше того, ми вдячні нашим талановитим авторам за їх знахідки, а також за пропозиції покращення збірника.

За останні п’ять років членами кафедр написані та опубліко­вані монографії Г. І. Гончарука «Газетна пам’ять» [4], Г. І. Гон­чарука та О. Ю. Нагайцева «Неравная борьба продолжалась: этнический потенциал движения за независимую Украину по отечественным документам 1965-1974 годов» та Г. І. Гончару­ка, О. Ю. Нагайцева, О. А. Шановської: «Украина: предрассвет­ные сражения. Сопротивление власти в советских документах 1975-1991 годов». Останньою монографією завершено публіка­ції, присвячені повстанському руху з 1942 року.

Коли пишеться ця стаття, у видавництві «Астропринт» го­тується до друку збірка публікацій «Г. І. Гончарук і ті, хто про нього. Газетний розум та емоції», у якій розміщені понад 150 газетних публікацій автора цих рядків та його зичливих колег й українофобів. Ці статті зібрали мої аспіранти, що на­дибали їх під час пошуків газетного матеріалу щодо своїх го­ловних тем.

Не дивлячись на те, що наші можливості останні роки змен­шуються (колектив кафедри скорочується), наукова продукція збільшується. До нас звертаються за допомогою дослідники і з інших колективів, і ми раді їм допомогти. В останні два роки ми організаційно підтримали двох докторантів, допо­могли їм з захистом докторських дисертацій, співпрацюємо з вченими з інших внз. Зокрема, з відомим істориком, профе­сором С. А. Цвілюком та доктором історичних наук, професо­ром Д. С. Шелестом та іншими.

Висновки маю зробити такі: колектив кафедри історії та ет­нографії України Одеського національного політехнічного уні­верситету примножує результати своїх наукових пошуків. За­порукою плідної роботи є, передусім, талановита молодь, яка не дивлячись на скрутний матеріальний стан (чомусь в істори­ки йдуть молоді люди переважно з незаможних сімей) непохит­но прямують до поставленої наукової мети, чітко виконують свої індивідуальні плани наукової діяльності, дуже часто до­строково завершуючи кандидатські дисертації. Бажано, держа­ві надавати, крім жалюгідної стипендії, допомоги в організації і участі у наукових конференціях, публікаціях, відрядженнях до архівних сховищ, бібліотек тощо.

Пошук історичної правди про батьківщину не зупинити, а при бажанні влади можна прискорити.

Джерела та література

1. Гончарук Г. І. Наукові дослідження на кафедрі історії та етногра­фії України Одеського національного політехнічного університету / Г. І. Гончарук // Інтелігенція і влада : Громадсько-політичний наук. зб. — Серія : Історія. — Одеса : Астропринт, 2007. — Вип. 10. — С. 153-165.

2. Мельник О. В. Становлення та розвиток вищої жіночої освіти в Одесі (1879-1921 рр.) : автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Мельник Олег Віталійович ; Одеський національний ун-т ім.

І. І. Мечникова. — О., 2009. — 19 с.

3. Присяжнюк О. М. Становлення і розвиток системи охорони куль­турної спадщини Одеської області (1944-2009 рр.) : автореф. дис. ... канд. іст. наук : 26.00.05 / Присяжнюк Олексій Микола - йович ; НАН України, Укр. т-во охорони пам’яток історії та куль­тури, Центр пам’яткознавства. — К., 2010. — 20 с.

4. Женгал К. В. Діяльність профспілок Одеської області в умовах незалежності України (1991-2002 рр.) [Текст] : автореф. дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 / Женгал Катерина Володимирівна ; Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. — О., 2012. — 16 с.

5. Народний Рух України: місце в історії та політиці. Матеріали VIII Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 20-річчю НРУ, 25-26 травня, 2011 р., м. Одеса. — Одеса : Астропринт, 2011. — 456 с.

6. Гончарук Г. І. Газетна память: літературні проби, журналістика, історія, публіцистика : [зб. ст.] / Григорій Гончарук. — Одеса : Астропринт, 2007. — 397 с.

7. Гончарук Г. И., Нагайцев А. Е., Шановская Е. А. Неравная борьба продолжалась : этнический потенциал движения за независимую Украину по отечественным документам 1965-1974 годов: В 3 т. — Одесса : Астропринт, 2009. — 312 с.

8. Гончарук Г. И. Украина : предрассветные сражения сопротивле­ние власти в советских документах 1975-1991 годов / Г. И. Гон­чарук, А. Е. Нагайцев, Е. А. Шановская. — Одесса : Астропринт, 2011. — 320 с.

Анотації

Гончарук Г. И. Научные исследования на кафедре истории и этнографии Украины Одесского национального политехнического университета.

В статье Г. И. Гончарука показаны научные исследования на кафедре истории и этнографии Украины Одесского национального политехнического университета. Анализируются результаты науч­ной деятельности названой кафедры.

Goncharuk G. I. Scientific research at the department of His­tory and Ethnography of Ukraine in Odessa National Polytechnic University.

In this paper G. I. Goncharuk shows the scientific research at the department of History and Ethnography of Ukraine in Odessa Na­tional Polytechnic University. There are the results of the scientific research of this department.


Похожие статьи