Головна Історія Інтелігенція і влада РОЗВИТОК ВИЩОЇ ОСВІТИ У 1918 Р. В ОДЕСІ ЗА МАТЕРІАЛАМИ ГАЗЕТИ “ОДЕССКИЕ НОВОСТИ”
joomla
РОЗВИТОК ВИЩОЇ ОСВІТИ У 1918 Р. В ОДЕСІ ЗА МАТЕРІАЛАМИ ГАЗЕТИ “ОДЕССКИЕ НОВОСТИ”
Історія - Інтелігенція і влада

О. В. Мельник

Одеський національний політехнічний університет

Питання про формування і розвиток вищих освітніх установ в Одесі на початку XX ст. безпосередньо пов’язано зі світовими освіт­німи процесами, вплив яких значно посилився після лютневої рево­люції 1917 р. Обмеження державного втручання в ці процеси при­звело до несподіваного темпу розвитку вищої освіти та формування нових навчальних закладів з чітко окресленою освітньою спеціалі­зацією. Актуальність дослідження безпосередньо пов’язана з проце­сами удосконалення та глобалізації освіти в Україні.

Мета дослідження — прослідкувати процес розвитку вищої осві­ти в Одесі у 1918 р., виділити його основні складові, напрямки та про­блеми.

У зв’язку з тим, що це питання не привертало уваги дослідників вищої освіти Одеського регіону, тому тема її дослідження вимагає широкої джерельної бази, зокрема періодичних видань регіону.

Вивчення процесу формування системи, як державних, так і при­ватних навчальних закладів завжди вимагає залучення таких дже­рел, якими є періодичні видання. Вони надають унікальну можли­вість оцінити історичні події з точки зору освічених сучасників: жур­налістів та читаючої публіки.

Одним з провідних часописів Одеси та Південної України напри­кінці XIX — на початку XX ст. були “Одесские новости”. Ця газета продовжувала виходити і в буремні 1917 — 1918 рр. Оцінки на її шпальтах перебігу подій Української революції є вельми показови­ми (адже журналістами газети переважно залишалися досвідчені “старі кадри”). Не обминали “Одесские новости” питань становища та розвитку вищої освіти в Одесі, зокрема тих явищ, які мали місце в цій галузі за часів гетьманату П. Скоропадського 1918 р.

Особливу увагу ще з дореволюційних часів газети приділяли пи­танням вищої жіночої освіти. В місті з 1903 р. існували Одеські вищі педагогічні курси, що з 1906 р. були перетворені на Одеські вищі жіночі курси. “Одесские новости” в двох номерах помістили нарис Івана Андрійовича Лінніченка “15-річчя Одеських ВЖК”. Його ав­тор — професор Новоросійського (Одеського) університету, учень В. Антоновича — не тільки виступав як палкий оборонець права жі­нок на вищу освіту, але й прийшов до висновку про те, що система вищої жіночої освіти вже склалася, сформувалась як єдине ціле, що за рівнем, в цілому, не поступалася університетській освіті. Він, як плідний науковець, який керував науковою роботою своїх учнів та видавав їх власним коштом, підкреслює: “Я видав два томи таких ро­біт, відібрав з них тільки такі, що могли свідчити про наукову зрі­лість, здатність до науково-виробничої діяльності курсисток. Це був перший досвід публічного іспиту осіб, бажаючих довести, що з однієї зі сторін розумової роботи, на яку дотепер брали привілеї тільки чо­ловіки, вони змогли не поступатися сильній половині нашого роду. І цей іспит курсистки витримали [1].

Вища жіноча освіта в Одесі на той час була остаточно сформована та мала певну спеціалізацію, про що свідчить існування двох Вищих жіночих курсів. Перші ВЖК сформувались як тотожні університету курси з майже однаковою структурою, до якої входили історико-фі - лологічний та фізико-математичний факультети, у 1909, до них до­дається юридичний факультет [2]. У 1910 р., за ініціативою профе­сорів Новоросійського університету та на пожертви приватних осіб, відкриваються Вищі жіночі медичні курси. Необхідність великої кі­лькості лікарів та фармацевтів для країни в умовах першої світової війни змінює структуру ВЖК. А у 1915 р. було відкрито хіміко-фар - мацевтичне відділення на Вищих жіночих курсах, з метою підготов­ки спеціалістів з вищою фармацевтичною освітою.

А те що потреба в вищих жіночих навчальних закладах була до­сить стійкою, свідчать оголошення про набори до середніх жіночих закладів міста: Приватної жіночої гімназії Б. М. Фельдман, вул. Тро­їцька, д. 12; Жіночої середньої учбової установи, з курсом чоловічої гімназії — учр. В. С. Васильєва и А. П. Мільска, вул. Коблевська, 40; Жіночі загальноосвітні курси А. В. Горчевої — Козленко, Каранго - зова, 8. До груп. 2,4,6,7,8-х класів та до групи для підготовки на зван­ня вчительки. [3]. Саме в цих закладах готували до вступу на вищі жіночі курси.

У газеті також подається оголошення про створений у 1918 р. Оде­ський політехнікум. Назва статті “До відкриття Одеського політех­нічного інституту”. В ній подана така інформація, що “1 листопада, за новим стилем, відбудеться урочисте відкриття політехнікуму. Незважаючи на великі труднощі, з якими довелось стикнутися під час ремонту та переобладнання, у відведених містом Сабанських ка­зармах, в яких будуть розміщені механічний та інженерно-будівни - чий факультети.” Враховуючи певне відставання абітурієнтів за рі­внем підготовки, планувалось збільшення підготовчих та основних лекцій в період до 1 листопада. Тому було ухвалено розпочати читан­ня деяких теоретичних курсів з 15 жовтня. Та з цього ж моменту роз­почати розподіл студентів по групах для проведення практичних за­нять. Також студенти запрошуються на 9 годину ранку 16 жовтня в приміщення інституту за адресою вул. Полтавської перемоги. Буди­нок Сабанських казарм 3-й поверх. Це сучасний Інститут внутрішніх справ [4].

У системі вищої освіти України того часу не вистачало саме інже­нерів — спеціалістів з різних галузей народного господарства. Вра­ховуючи досить чітку залежність Української держави від Німеччи­ни за гетьмана П. Скоропадського, за основу побудови вищих техніч­них закладів було взято німецьку систему політехнікумів. Ця систе­ма відображала регіональну технічну специфіку, тобто повинна була задовольняти потреби економічного розвитку регіону та його спеціа­лізації.

Таким чином, Одеський політехнікум відкрився в першу чергу з економічних міркувань. Стабільна економічна ситуація, що склалась на період української держави П. Скоропадського, вимагала великої кількості інженерних кадрів.

Враховуючи необхідність аграрної спеціалізації в Одесі існував сільськогосподарський інститут. За матеріалами оголошення з оде­ських новин видно, що через “велику кількість бажаючих прийом заяв до інституту зупинено” [5].

Для поширення наукових знань серед громадськості працював народний університет. Про це свідчать оголошення про цикли публіч­них лекцій, що проводились у різних клубах міста. Наприклад, так оголошувались лекції: “27 жовтня, в аудиторії пересипського робо­чого клубу імені П. К. Михайловського (вул. Московська, 3), відбу­деться лекція Кулябко-Корецького “Історія Франції” у 18 та 19 го­дині вечора”; “29 жовтня П. Л. Тучанський “Загальний курс росій­ської історії, початок о 6 годині вечора; 2 листопада В. С. Житков “Цикл лекцій з астрономії” [6].

Серед студентської та наукової громадськості вирувало суспіль­не та особисте життя. Проводились благодійні заходи для підтрим­ки вищих жіночих медичних курсів. “Вечір курсисток: У понеді­лок у Міському театрі відбудеться цікавий спектакль на користь слухачок ОВЖМК. Йде опера “Іоланта” і великий балет “Витівки арлекінів” [7].

А видатний вчений проф. А. Л. Ляпунов, що перебував в Одесі для читання лекцій викладачам та студентам, у будинку № 10 по вул. Софійській намагався покінчити життя самогубством у зв’язку з передчасною смертю дружини. Він був доставлений до лікарні з во­гнепальним пораненням [8].

Більшість студентів, на жаль, була постійно втягнута у політичні події, і це перешкоджало їх плідному навчанню. Проводились страй­ки, різні політичні збори, що ускладнювало роботу вищих навчаль­них закладів. Так, газета розглядає питання про Раду студентських представників. У ній говориться про зібрання “в медичній аудиторії, де викладались програми різних напрямків та були присутні більше 20 виступаючих” [9].

У газеті розглядаються події в університеті, “за страйком на Оде­ських вищих жіночих медичних курсах почали бастувати вищі жі­ночі курси, сільсько-господарчий інститут та університет”. А на 2 ли­стопада Рада старост ОВЖМК призначила загальне факультетське зібрання в будинку курсів для вирішення першочергових питань [10]. Тобто політика безпосередньо заважала навчальному процесу.

Враховуючи загальний розгляд питання про українізацію освіти як серед інтелігенції так і серед урядовців, в матеріалах газети досить час­то розглядалось це питання розділі: “На Україні: Питання про мову”.

Так, газета цитує погляди голови Сенату та міністра народної осві­ти Василенка: “В цьому питанні необхідна велика обережність. Тре­ба підійти до нього правдиво, без політики. Російська культура та мова дуже сильні на Україні. Говорити про те, що ця культура нав’я­зана народу, означає говорити очевидну неправду” [11].

В навчальних колах також постійно обговорювались питання, щодо українізації та доцільності рівних прав для української та ро­сійської мови. Так, в газеті з’явились статті “Единство или распад?”

І. А. Линниченка; “О русском сепаратизме” Мих. Мандеса. В них роз­глядається саме ця полеміка, як з історичної, так і з політичної по­зиції [12]. Таким чином, можна вважати, що жоден період українсь­кої державної історії не дав так багато для розвитку освіти в Одесі, як період стабільної Української Держави П. Скоропадського.

Грамотне керівництво Українською академією наук В. Вернадсь - кого та дублювання найбільш поширених в Європі освітніх моделей з урахуванням регіональної специфіки заклал підвалини майбутньої науки і освіти як Радянського Союзу, так і сучасної незалежної Укра­їни. Дотепер в Одесі існують створені в той час Одеський національ­ний політехнічний університет, Одеська сільськогосподарська ака­демія, Одеський інститут сухопутних військ, Південноукраїнський педагогічний університет, який за твердженням історика А. Добро - любського походить с Одеських вищих жіночих курсів [13]. І в су­часному процесі глобалізації освіти потрібно не тільки входити од­разу до “Болонського процесу”, але, й враховуючи історичний досвід існуючої системи вищої освіти в Україні, розвивати всі її позитивні моменти, відкидаючи зайве втручання державних органів в її само­врядування та академічну систему. Бо саме від демократизації осві­ти залежить майбутнє наукової інтелігенції, влади та країни.

Література

1. Линниченко И. А. 15-летие Одесских Высших женских курсов// Одесс­кие новости. — 1918. — 6 окт. — С. 4.

2. Одесские ВЖК в 1909 г. //Журнал МНП. — 1910. — № 11. — С. 3.

3. Одесские новости. — 1918. — 6 сент. — С. 1.

4. Прибавление к “Одесским новостям”. — 1918. — № 10815. — С. 2.

5. Одесские новости. — 1918. — 23 окт. — С. 3.

6. Одесские новости. — 1918. — 27 окт. — С. 3.

7. Одесские новости. — 1918. — 1 нояб. — С. 3.

8. Одесские новости. — 1918. — 2 нояб. — С. 3.

9. Одесские новости. — 1918. — 29 окт. — С. 4.

10. Одесские новости — 1918. — 2 нояб. — С. 3.

11. Одесские новости — 1918. — 13 окт. — С. 4.

12. Одесские новости — 1918. — 27 окт. — С. 2.

13. Добролюбський А. Из истории педагогического университета. — С. 8-31.