Головна Історія Інтелігенція і влада ЖИТТЯ, СПОВНЕНЕ ТВОРЧОЮ ПРАЦЕЮ До 70-річчя професора Г. І. Гончарука
joomla
ЖИТТЯ, СПОВНЕНЕ ТВОРЧОЮ ПРАЦЕЮ До 70-річчя професора Г. І. Гончарука
Історія - Інтелігенція і влада

Ця книга відкривається розділом, що складається з десятка творів поетичної та прозової проби пера, написаних автором ще у юнацько-курсантські роки під час навчання у військовому училищі. Серед них виділяється невеличкий чотирирядковий сонет, створений взимку далекого 1960 року:

О, Волга, гордая, сурова.

С тобой я встречусь поутру.

Не упрекни меня ты снова,

Что сердце отдал я Днепру.

Як стверджують філософи, у системі цінностей українсь­кої культурної традиції завжди домінувало серце. Не розум, не віра, навіть не воля, а саме — серце. Своє серце автор від­дає славному Дніпрові-Славуті, який у віках символізує нашу Україну, нашу славну Батьківщину. Саме такою виступає сис­тема цінностей доктора історичних наук, професора, завідувача кафедри історії та етнографії України Одеського національного політехнічного університету Григорія Івановича Гончарука, та­ким є його життєве кредо, що знайшло своє відображення у новій книзі — “Газетна пам’ять”, котра щойно вийшла друком у видавництві“Астропринт”.

Книга ця певною мірою — унікальна, мені, в усякому разі, раніше не доводилось знайомитись з подібним виданням. В ній відтворено шлях творчої людини, насичений активним жит­тям, котрий зафіксовано на газетних шпальтах. Матеріали різних жанрів, що вміщені у даному збірнику, нараховують понад 200 публікацій — літературних і науково-популярних творів, журналістських статей, публіцистики, написаних авто­ром упродовж кількох десятиліть. Ці матеріали, як зазнача­ється в анотації до книги, зібрані й систематизовані учнями професора і видані на честь його 70-річного ювілею. Характер­на назва видання розкриває його суттєвий зміст — завдяки газетним публікаціям автора, здійсненим у різні роки й за рі­зних суспільно-політичних умов, прослідковуються не тільки, скажімо, його творчі та наукові інтереси й уподобання, але й еволюція ідеологічних поглядів — від колишніх прокомуніс­тичних, пов’язаних з діяльністю за часів радянської влади (ав­тор, він же основний персонаж книги — дитя свого часу!..) до національно-демократичного світогляду й світорозуміння доби незалежної Української держави.

Книга має особливо зацікавити молодого читача, передусім численних студентів, учнів професора, який свого часу актив­но працював на ниві наукового дослідження діяльності комсо­молу, різних молодіжних організацій. Аналіз опублікованих в збірнику матеріалів дає можливість познайомитись на при­кладі оригінальних документальних свідчень з окремими ас­пектами історико-соціального буття українського суспільства на різних етапах його розвитку, особливо молодіжної сфери. Наведені газетні матеріали досить чітко віддзеркалюють дія­льність молоді, комсомольців, молодих комуністів, які чесно трудились в різних сферах. Не їхня провина в тому, що вірили вони в комуністичне “світле майбутнє”, якого їм так і не суди­лося дочекатися.

В збірнику чимало матеріалів з комсомольського життя Оде­ського політехнічного інституту. На прикладі описаних автором подій, пов’язаних зі створенням та діяльністю інститутської комсомольської організації 20-40-х років, а також в 60-ті роки минулого століття, маємо змогу ознайомитися зі світом турбот, радощів, а також драматичних і трагічних подій сталінської епохи, часів Другої світової війни та повоєнних сподівань на краще, передусім представників колективу одеського політеху старших поколінь.

В газетних матеріалах, написаних автором, основними дійо­вими особами виступають люди, закохані у свою справу, — ті, хто чесно працював, добре вчився, займався наукою. Вихо­дець із працьовитої селянської сім’ї, він для своїх статей й газетних замальовок відшукує таких же, як він сам, як його батьки, людей самовідданої праці — ударників, передовиків виробництва, переможців соціалістичного змагання тощо. Це, мабуть, тому, зізнається сам професор, що вся родина Гонча­руків — батьки, брат, сестри, а, головне, він сам — справжні невільники улюбленої праці. Його особиста діяльність — яс­краве тому підтвердження: діставши трудове загартування з дитячих років, добре вчився в школі та у військовому учи­лищі, з відзнакою закінчив історичний факультет Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова, в досить молоді роки захистив кандидатську й докторську дисертації, 25 років поспіль працює завідувачем провідної кафедри гуманітарних дисциплін в політехнічному національному університеті (ко­лишньому державному інституті)...

Чимало можуть розповісти про автора публікації студент­ських років Григорія Гончарука. В його душі деякий час бо­ролись два почуття, дві життєвих зацікавленості: юнацьке ба­жання реалізувати себе на журналістській ниві, з одного боку, й інтерес до історичної науки — з іншого. В студентські роки він навчався одночасно на заочному відділенні загальноосвіт­нього факультету журналістики (філіал Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка) і стаціонарно — на історично­му факультеті Одеського державного університету ім. І. І. Ме­чникова. Зрештою, переміг потяг до історії, проте інтерес до журналістської праці також залишився з ним назавжди. Про це переконливо свідчать численні публіцистичні матеріали, з якими читач має можливість познайомитись у рецензованій книзі.

Зрозуміло, зібрані в книзі газетні публікації викличуть у читача різні почуття: у когось повагу до результативної праці головного персонажа — Григорія Гончарука; в інших — бай­дужість до його життя й діяльності, які багато в чому схожі на минуле й сьогодення його ровесників, теж вчених; у ко­гось — осуд за те, що віддано служив комуністичному режимо­ві в ідеологічній сфері й надто пізно розгледів імперську суть тоталітарного радянського ладу. Проте незаперечним є факт, що знайомство з життєвим шляхом головного персонажу книги та його діяльністю сприятиме сучасній молоді краще зрозуміти складне й суперечливе, часом драматичне й трагічне буття гро­мадян нещодавніх радянських часів.

З книги постає творча натура Г. І. Гончарука як дієвого вченого і організатора науки, який упродовж усього свідомо­го життя — у пошуку, у творчому навантаженні себе й ко­лег, котрі працюють поряд, під його керівництвом, переваж­но молодих талановитих викладачів, яких сам же й зростив і виховав. Характерно, що після здобуття Україною державної незалежності він вперше в практиці вищих технічних навча­льних закладів в Одесі ініціював відкриття аспірантури з іс­торії України, яка успішно готує викладацькі кадри для вузів цілого регіону. В аспірантуру до професора Гончарука завжди прагнуть потрапити кращі випускники історичного факультету Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова та інших вищих навчальних закладів. Бо вони добре знають, що за допомогою вимогливого і авторитетного керівника, всі його учні, як правило, своєчасно й успішно захищають дисертаційні праці, добиваючись наміченої мети на науковій ниві. У цілому в аспірантурі при кафедрі вже підготовлено і захищено 17 кан­дидатських й одну докторську дисертації.

Особливо успішно реалізував свій власний творчий потен­ціал професор Г. І. Гончарук в роки державної незалежності України, коли на порядок денний постала нова наукова про­блематика, рідна його творчому кредо й патріотичним у своїй основі національно-демократичним поглядам. Наприклад, ви­значним науковим досягненням у творчій біографії професора стали дослідження нової для української науки проблеми — становлення багатопартійного суспільно-політичного життя не­залежної України. Зокрема, багато років творчої праці віддано темі, пов’язаній з зародженням й розвитком Народного Руху України, історичного значення його діяльності в становленні суверенної Української держави. Його книга “...” стала одним з перших серйозних досліджень про народно-демократичний рух в Україні, отримавши чимало позитивних відгуків спеці­алістів. Скажімо, в монографії О. Бойка “Україна в 1985 —

1991 рр. Основні тенденції суспільно-політичного розвитку” з цього приводу зазначається: “Своєю аналітичністю та аргумен- тованістю у висвітленні різних аспектів становлення вітчизня­ного багатопартійного спектру вирізняються роботи А. Білоуса, М. Томенка, О. Гараня, В. Литвина, А. Слісаренка, О. Май - бороди. Неодноразово предметом досліджень ставала проблема виникнення Руху. На нашу думку, найбільш вдало... вдалося висвітлити місце і роль НРУ у політичному житті республіки Г. Гончаруку, який, використавши архіви рухівських струк­тур, зумів дати доволі об’єктивну картину історії формування

НРУ та критично оцінити його лідерів. Ця робота відрізняється органічним поєднанням науковості та публіцистичності”.

Рухівська проблема фактично стала провідною у науково-до­слідницькій діяльності всього кафедрального колективу. З цієї теми підготовлено ряд дисертацій і 6 всеукраїнських наукових конференцій під загальною назвою “Народний Рух України: мі­сце в історії та політиці”, в яких брали участь керівники Руху й відомі діячі України: В’ячеслав Чорновіл, Дмитро Павлич - ко, Іван Драч, Лесь Танюк, Геннадій Удовенко, Борис Тарасюк. Крім того, в останні роки на базі Одеського національного по­літехнічного університету проведено 4 наукових конференції з проблеми “Інтелігенція і влада”. До участі в цих конференціях були залучені вчені й громадські діячі, дослідники вітчизняної історії з усіх регіонів України. Професор Г. І. Гончарук є голо­вою редакційної колегії 14 наукових збірників, ініціатором за­снування й головним редактором періодичного наукового збір­ника “Інтелігенція і влада”, в якому друкуються фахові статті авторів з вищих навчальних закладів і науково-дослідницьких структур всієї України.

Природно, основне наукове досягнення самого професора — це його власні більш як 100 наукових і науково-методичних праць, у тому числі 18 монографій. Серед його книг — видання історико-партійного й краєзнавчого характеру, персоналістика, збірники документальних матеріалів. До кола наукових інте­ресів професора Г. Гончарука входить і така гостра й складна проблема, як національний повстанський рух в Україні в роки Другої світової війни, зокрема діяльність Української повстан­ської армії.

На науково-педагогічну та життєву біографію професора наклав свій відбиток і сумнозвісний “Афган”. Призначений радником ректора Кабульського університету та керівником колективу радянських вчених і викладачів, які працювали у навчальних закладах афганської столиці, він безпосередньо зі­ткнувся з багатьма негативними сторонами діяльності радян­ських органів, московської верхівки Кремля, їхнього вкрай агресивного і ворожого ставлення до підкореного афганського народу. Та й не тільки афганського; численні жертви серед со­лдатів й офіцерів радянського військового контингенту, сотні покалічених радянських юнаків, що лежали в шпиталях Кабу­ла... Про ці трагічні роки своєї роботи розповідає книга Г. Гон­чарука “Афганістан, прости!”.

Заради об’єктивності зазначимо, що не всі книги професора Г. І. Гончарука виявились рівноцінними за своїм науковим й суспільно-політичним значенням... Деякі з них викликали спа­лахи критики незгодних зі здійсненою в них оцінкою сучасних подій. Про ці резонансні баталії ми читаємо в ювілейному збір­нику “Газетна пам’ять”. Справді, не завжди вдалим був об’єкт вивчення, й витрачання дорогоцінного часу, творчої енерг ії, коштів, зрештою, на написання книги та її видання... Але це нормальний творчий процес. Автор так бачив, так розумів і сприймав суспільно-політичну ситуацію на тому чи іншому етапі розвитку нашої країни, Південно-Чорноморського регіону зокрема. Тому дорікати йому з цього приводу, на наш погляд, зовсім недоречно. Більше того, книги професора Гончарука, в яких відображено гострі перипетії суспільно-політичного жит­тя на регіональному рівні в складних умовах українського дер­жавотворення рубіжної доби XX — ХХІ століть, безсумнівно, стануть важливим першоджерелом для майбутніх істориків, соціологів, політологів. Вони, ці книги, стануть важливим й оригінальним підґрунтям для об’єктивного висвітлення бурх­ливого і загалом — цікавого періоду в історії становлення й розвитку нашої незалежної Української держави.

Семен ЦВІЛЮК —

Доктор історичних наук, професор кафедри історії державності України та культурології Одеського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ

Похожие статьи