Головна Історія Інтелігенція і влада ДО ПИТАННЯ ПРО СТВОРЕННЯ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НРУ ЗА ПЕРЕБУДОВУ
joomla
ДО ПИТАННЯ ПРО СТВОРЕННЯ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НРУ ЗА ПЕРЕБУДОВУ
Історія - Інтелігенція і влада

О. M. Звєздун

У сучасній рухівській історіографії одним із найактуальні­ших питань залишається вивчення роботи крайових організа­цій, показ їхнього місця в суспільно-політичних процесах окре­мих регіонів і в країні в цілому. Створення організацій Руху в різних областях мало свої особливості. Тут по-своєму впливала на рухівський процес взаємодія цілої низки факторів. Серед них: наявність інтелектуальних потенціалів, як проукраїн- ських, так і антиукраїнських, рівень зросійщення населення, здатність партійного керівництва усвідомити суть політичних змін у суспільстві, наявність осіб, що могли б очолити відповід­ний процес в області. Свої особливості створення мала і Одесь­ка крайова організація.

На жаль, історію Одеської крайової організації Народного Руху України належно не проаналізовано та досліджено недо­статньо глибоко.

У статті використані монографія Гончарука Г. І. та періодич­ні видання (це одеська місцева преса), які описують особливос­ті створення Одеської крайової організації НРУ та дозволяють проаналізувати складнощі й проблеми, з якими зіштовхнулася організація на шляху до створення, її участь у різноманітних громадсько-політичних та культурно просвітницьких акціях, мітингах, показують вплив на населення області, характер від­носин з місцевою владою та партійним апаратом, роль НРУ у зростанні національної свідомості.

Мета і завдання дослідження базуються на тому, щоб пока­зати особливості створення Одеської крайової організації НРУ, а також вивчення раніше невідомих сторінок діяльності Руху на Одещині.

Динаміка рухівських процесів на Одещині залежала в об’єктивному плані від стану українського населення. Без пе­ребільшення можна стверджувати, що українці в Одесі — на­ція обслуговуюча, а пануюча — не українці. Незважаючи на те, що українці складають більше половини жителів, в керів­них структурах Одеси, на керівних посадах їх жалюгідна мен­шість.

Саме національна ситуація передусім вирішальним чином впливала на створення організації НРУ в Одесі. Керівні осо­би гостро сприйняли проект Програми Руху, вбачаючи в нім програму національного відродження українців. Тому в Одесі сформувались обставини для згуртованої відчайдушної бороть­би керівних і управлінських структур проти створення про- української організації Руху [1].

В період «перебудови» прогресивна і найбільш активна час­тина одеситів створили ряд громадських організацій демокра­тичного спрямування.

Одними з перших громадських організацій в Одесі були «Одеський Меморіал» та «Народний Союз сприяння перебу­дові».

Перша суспільно-політична організація — «Народний Союз сприяння перебудові» була організована в Одесі в листопаді 1988 року. Засновниками НССП стали активісти правозахис - ного руху Борис Земельман, Леопольд Мендельсон, Ірина Голо - бородько, Леонід Заславський, Людмила Леонова. Вони ж були в числі Установчого комітету зі створення «Одеського Меморі­алу».

«Одеський Меморіал» був створений спільно активіста­ми правозахисного руху та активістами руху жертв політич­них репресій, спільна установча конференція якого відбулася 10 червня 1989 року.

10 вересня 1988 р. в Києві, в приміщенні Будинку вчених, зібралися представники правозахисного руху України з п’яти міст України — Києва, Львова, Івано-Франківська, Одеси, Хар­кова. Метою цього зібрання була організація в регіонах України народного демократичного руху, що отримав назву Народний Рух України. Одесу на цих зборах представляла Ірина Воло­димирівна Голобородько. Учасники зборів прийняли рішення звернутися за сприянням в організації цього руху до Спілки письменників України, щоб створити оргкомітет з написання Статуту НРУ і організації проведення Установчого з’їзду НРУ.

Почалася клопітка робота «під прицілами» КДБ та ідеоло­гічних відділів КПУ. Немає необхідності нагадувати, скільки труднощів, випробувань і переслідувань довелося пережити цим людям. Але їхню громадянську позицію, їх патріотизм, їх вистраждану мрію про вільну, демократичну, незалежну Укра­їну не могли зламати ніякі переслідування, провокації і репре­сії агонізуючої радянської системи. Вони вистояли!

В кінці серпня 1989 р. активісти громадських організа­цій Одеси, до яких приєдналися представники національно- патріотичного руху «Просвіта», провели Установчу конферен­цію Народного Руху України. Але між цими організаціями стався розкол.

23 серпня «Вечірня Одеса» вслід за двома обласними га­зетами опублікувала проект «Основних напрямків діяльності Одеської обласної організації Народного руху за перебудову» і повідомила, що її оргкомітет прийняв рішення провести уста­новчу конференцію 25 серпня. Цьому передували декілька на­рад представників різних «формальних» і «неформальних» сус­пільних формувань міста, на одному із яких і стався розкол, внаслідок чого організації розділились на два крила і створили два оргкомітети, які в свою чергу організували дві установчі конференції. Чіткого і детального аналізу причин розколу зро­блено не було.

Перша установча конференція Одеської обласної організації відбулася 25 серпня в Будинку самодіяльної творчості імені Лесі Українки (в конференції прийняли участь делегати більше 80 суспільних організацій, творчих союзів і трудових колек­тивів Одеси). Друга — 26 серпня в Кишиневі, в республікан­ському Будинку кіно, де зібрались представники 12 суспільних формувань Одеси [2].

На конференції 25 серпня пропускали суворо по мандатах і пропусках. Незважаючи на те, що у газетних повідомленнях про скликання установчої конференції її оргкомітет запрошу­вав усіх, хто поділяє принципові положення проекту основних напрямків діяльності обласної організації [3]. Та насправді ви­явилося, що не всі бажаючі могли потрапити на конференцію. Боялися дезорганізації, крикливих промов, екстремістських лозунгів.

Відкрив установчу конференцію Іван Митрофанович Коля­да (відповідальний секретар обласної організації Союзу журна­лістів). Він багато зробив для того, щоб примирити два крила самодіяльних суспільних організацій. З докладом-інформацією виступив член оргкомітета, член ради товариства єврейської культури імені Ноте Лур’є, професор Г. Л. Баканурський. Він розповів про те, як визрівала ідея виникнення Народного руху в Одесі, як працював оргкомітет, комісія по розробці програм­них документів новостворюваної масової громадської організа­ції — опублікованого у пресі проекту «Основні напрямки діяль­ності...» і виданого на руки делегатам установчої конференції «Принципи і зміст діяльності обласної організації Народного руху за перебудову».

Коротко характеризуючи ці документи, Г. Л. Баканурський підкреслив, що розроблені вони на основі останнього (липне­вого) проекту програми республіканського руху, в якому зняті найбільш неприйнятні положення із попереднього опублікова­ного в «Літературній Україні» 16 лютого 1989 року [4].

Приєднуючись до основних положень київського проекту, одесити виробили свій варіант програмних документів. їм властиві більш стриманіші формулювання, чітка структура. Чітко розкриті конкретні форми співпраці Руху з партійни­ми, державними і суспільними організаціями. Посилили ідеї консолідації всіх верств населення, всього радянського сус­пільства.

Тема консолідації, об’єднання зусиль в ім’я інтересів народу червоною ниткою проходила крізь багато виступів делегатів, які взяли участь в обговоренні проектів документів.

Уважно слухали учасники конференції промову протоієрея Одеської духовної семінарії В. С. Петлюченка. Варто зазначи­ти, що для участі в роботі по створенню Народного Руху за перебудову своїх повноважних представників прислали п’ять релігійних громад: російської православної церкви, католиків, баптистів, адвентистів, баптистів-п’тидесятників.

Не залишилися непоміченими учасниками конференції помилки, неточності, промахи, допущені оргкомітетом з ви­роблення програмних документів Руху, поспіх, з яким вони готувалися. Говорилось і про те, що в оргкомітеті Руху дуже мало представників робочих і селян. І про те, що в назві но­востворюваної організації, яка заявила, що вона вливається в республіканський Рух, пропущено слово «Україна». І про те, що в одному документі Рух названо організацією «масовою суспільно-політичною», а в іншому «масовою політичною».

Новообраній координаційній раді, до складу якої увійшло 31 чоловік, комісії по підготовці програмних документів за­пропоновано внести в них висловленні учасниками конференції пропозиції, доповнення, усунути неточності.

26 серпня у Кишиневі, де, як уже було сказано, в Будин­ку кіно у складі 120 делегатів провело свою установчу конфе­ренцію відхилене крило самодіяльних суспільних організацій, таких як: «Південної громади», Філософського товариства, «Меморіалу», «Лелеки» та інших міських демократичних ор­ганізацій.

Зі слів Р. Б. Боделана, В. Я. Хмельнюка (перший секретар горкома партії), а також члени оргкомітету стверджують, що необхідності їхати до Кишинева не було. І приміщення виді­лили, і перешкод не чинили, і робили все можливе, щоб при­мирити сторони, об’єднати.

Відкрив установчу конференцію кінорежисер Ю. Ф. Чор­ний. Він підкреслив, що НРУ перш за все ставить перед собою мету повернути людям почуття гідності, підняти їх душевний і моральний потенціал, залучити до спільної справи відновлення суспільства.

Голова правління Одеської організації «Меморіал» В. Д. Цим - балюк зачитав проект декларації створюваної організації.

Кишинівська конференція відрізнялася від одеської своєю чіткістю, організованістю, діловитістю. Більшість виступів розпочинались так: «Я пропоную...» При цьому називались цілком конкретні справи, якими, на думку того чи іншого де­путата, повинен зайнятися Рух. Делегати конференції прийня­ли рішення іменувати себе в подальшому Одеською обласною організацією Народного Руху за перебудову. Кожне речення об­говорювалося і ставилося на голосування [5].

Делегати установчої конференції обрали Координаційну раду в кількості 40 членів і сімох співголів: Є. Акимовича, В. Кри - жанівського, Л. Курчикова, В. Рожка, А. Уйомова, В. Цимба - люка, Ю. Чорного. Обрали 20 делегатів та резерв на Установчий з’їзд Народного Руху України: Євгена Акимовича, Михайла Аксанюка, Василя Барладяну, Анатолія Білецького, Якова Бу­дилова, Валерія Грошка, Лідію Данильчук, Бориса Дерев’янка, Ольгу Ільницьку, Володимира Крижанівського, Леоніда Курчи­кова, Федора Нарійчука, Віталія Оплачка, Володимира Петров - ського, Володимира Пінчука, Олександра Свірського, Василя Струтинського, Юрія Сьоміна, Авеніра Уйомова, Віктора Цим - балюка, Володимира Цюпка, Олександра Чайківського, Юрія Чорного, Олександра Чумака, Миколу Чумаченька [6].

Делегати обговорили політичну ситуацію, прийняли декіль­ка ухвал — щодо демократизації закону про вибори в республі­ці, про екологічний стан в області, про проведення мітингів, а також звернулися до українців Молдови підтримати Народ­ний фронт Молдови. Наступного дня на мітингу в Кишиневі це звернення оприлюднили.

Тодішня обласна комуністична верхівка теж не дрімала. За день до установчої конференції в Кишиневі провела свою аль­тернативну конференцію, де головував Іван Ненов, обрали свій оргкомітет та делегатів на установчий з’їзд НРУ. До складу включили і секретаря обкому компартії з ідеології Руслана Бо - делана.

Установчий з’їзд цю альтернативну групу так званих деле­гатів не визнав.

Невдовзі почали створюватися міські та районні рухівські організації Одещини. Першими в області постали Білгород- Дністровська, Ізмаїльська, Іллічівська, Одеська міські; Сав - ранська, Великомихайлівська, Роздільнянська, Ананієвська районні; Раухівська територіальна на правах районної.

Створення та розвиток Одеської крайової організації Народ­ного Руху України, долаючи численні перешкоди, розповсю­джувала ідеї Руху, насамперед звільнити український народ від впливу більшовицької ідеології, відродити високі почуття національної й громадянської гордості, патріотизму, поваги до своєї історії, мови, культури. Навколо неї гуртувалися люди, які бачили неминучість демократичних змін у суспільстві і були готові до дії в ім’я кращої долі своєї Батьківщини.

Джерела та література

1. Г. Гончарук. Народний Рух України. Історія. — Одеса. — 1997. — С. 39.

2. Л. Бурчо. «Не навреди» // Вечерняя Одесса. — 1989. — 31 авгус­та.

3. В. Радченко-Субич. «Поспіх на шкоду справі». — 1989. — 29 серп­ня.

4. Літературна Україна. — 1989. — 16 лютого.

5. Л. Бурчо. «Не навреди» // Вечерняя Одесса. — 1989. — 31 авгус­та.

6. Г. Щіпковський. «До 20-річчя Одеського Руху» // Час Руху. — 2009. — 19 травня.

Анотації

Звездун О. Н. К вопросу о создании Одесской областной орга­низации НРУ за перестройку.

Статья представляет собой беглый обзор процесса создания одно­го из областных ячеек Руха, который оказывал достаточно мощное сопротивление коммунистической власти. В статье есть интерес­ная информация о проведении учредительных конференций НРУ, поименно названы члены координационного совета, названные ак­тивисты «Народного Союза содействия перестройке» и т. д.

Zvezdun O. M. On the creation of NRU Odessa regional organiza­tion for the reconstructions (perestrojka).

The article is a brief overview of the process of creating a re­gional cell of Rukh that provided sufficiently powerful resistance to communist power. The article contains some interesting information about founding conferences of NRU as well as names of members of the Coordinating Board. Activists of “People’s Union assisting the restructuring (perestrojka)” are called, etc.

Похожие статьи