Головна Історія Інтелігенція і влада СТАТИСТИЧНІ ДАНІ ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ЕТНІЧНОГО СКЛАДУ НАСЕЛЕННЯ
joomla
СТАТИСТИЧНІ ДАНІ ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ЕТНІЧНОГО СКЛАДУ НАСЕЛЕННЯ
Історія - Інтелігенція і влада

Ю. Ю. Богуславська

Історичні процеси формування й розвитку етносу та його окремих груп можна характеризувати не лише через якіс­ні, але й через кількісні покажчики; одним з головних серед останніх є загальна чисельність представників кожного етносу на певній території. Вивчення цих даних давно і міцно увійш­ло в методику історичних наук. Саме кількісні дані лежать в основі картографування етнічного складу населення. Кількісні методи давно вже прийняті на озброєння гуманітарними нау­ками і стали майже звичними. Використання різноманітних статистичних джерел дозволяє детально розглянути це питан­ня, застосовуючи відповідний математичний апарат. В даній роботі зроблено спробу проаналізувати різні види статистичних джерел, характер публікації даних та місце кількісних методів у вивченні етнічного складу населення на прикладі Одеської області у другій половині XX ст.

Офіційна державна статистика СРСР, якою є Всесоюзні пе­реписи населення, складає основу демографічних досліджень. Проведення переписів має свою історію, методологію, дослід­ників. Цінність переписів як базового джерела відомостей про чисельність та склад населення підкреслював А. А. Ісупов [1]. Перед здійсненням кожного з суцільних статистичних перелі­ків кілька років велась підготовча робота, розроблялись відпо­відні анкети, списки запитань та їх формулювання. За харак­тером питань можна навіть прослідкувати нюанси відповідної наукової парадигми.

На основі даних Всесоюзних переписів населення можна створити доволі масштабну картину національного складу.

Найбільш загальні дані, зібрані під час проведення опитувань, було опубліковано [2]. Ці видання містять загальні генера - лізовані відомості про національний склад області в цілому. Опубліковані матеріали відрізняються дуже високим ступенем узагальнення. При цьому спостерігається тенденція щодо не­бажаних для влади матеріалів чи показників: вони взагалі не публікувались або вилучалися з обігу.

Для більш детального аналізу етнічного складу населення мікрорегіонів використовуються зведені таблиці, які зберіга­ються у Відділах демографічної статистики Одеського облас­ного статистичного управління та Державного управління ста­тистики м. Києва. На превеликий жаль, архів Держкомстату України зберігає матеріали переписів 1959 та 1970 років лише у вигляді загальнообласних таблиць. Більш детальні відомості, які за правилами знаходились лише в Одеському статуправлін - ні та не мали дублікатів у центральному архіві, зникли під час пожежі, що сталася у відділі переписів на початку 90-х рр. Ці дані втрачено для науки, тому вивчати етнічний склад населен­ня Одеської області у 1959 та 1970 рр. можливо лише у зага - льнообласному зрізі. Дані перепису 1979 року представлено у таблиці “Одеська область. Розподіл населення за національною ознакою та рідною мовою у розрізі районів області”. Вона мі­стить дані про кількісний склад міст та селищ міського типу за переважаючими етносами. Лише у Києві збереглась табли­ця “Чисельність наявного та постійного населення по кожно­му сільському населеному пункту. Миколаївська — Одеська область” [3]. За даними перепису 1989 року це таблиці “Все­союзная перепись населения 1989 г. Сельское население” та “Всесоюзная перепись населения 1989 г. Население городов и поселков городского типа”, що зберігаються в Одеському стату - правлінні. Для кожного сільського населеного пункту виділе­ні один, два, рідше більше найбільш багаточисельних етносів, іноді — з позначенням відсоткового співвідношення. Усі інші національності, представники яких мешкають в сільській міс­цевості, не згадуються взагалі. Відомості про міста та селища міського типу містять більше подробиць щодо малочисельних етносів.

Відділ переписів населення Одеського обласного статуправ - ління має невелику кількість одиниць зберігання, тому таб­лицям, що містять результати переписів, не надано архівних номерів та не згруповано у фонди. Вони просто зберігаються по роках проведення переписів. Дані в усіх таблицях згруповані порайонно, без нумерації сторінок, що робить неможливим де­тальні посилання на це джерело в наукових роботах.

На основі даних переписів було проведено кілька комплекс­них досліджень. Б. Ц. Урланис вивчав глобальні зміни у кіль­кості населення країни [4]. Низка праць присвячена аналізові етнодемографічних процесів, зокрема, С. І. Брук зінтегрував відсоткове співвідношення етносів у населенні кожної респуб­ліки окремо та порівняв результати, отримані у переписах 1959 та 1970 років [5].

Продовжуючи традиції науковців старої школи, сучасні дослідники поширили кількість питань, що розглядаються на базі переписів, та застосували нові методи. У дослідженні О. Воронко здійснена спроба комплексного підходу до матеріа­лів перепису 26 року та на їх основі об’єктивного відтворення тогочасної етнодемографічної ситуації в Україні [6].

В історичній літературі досить часто зустрічаємо викорис­тання і даних поточної демографічної статистики. Серед дослі­джень останніх років приклад такого комплексного застосуван­ня різних статистичних джерел подає у своїй роботі М. Лаврук [7]. До її роботи залучено дані переписів, матеріали архівів об­ласних, районних та міських статистичних управлінь, етносо - ціологічні опитування, різні форми статистичної звітності.

Статистичні щорічники та інші видання, що містять поточ­ну статистику, зазвичай подають відомості про наявне насе­лення [8], тоді як переписи охоплюють не лише наявне, але й постійне населення. При деяких розрахунках ці розбіжності можуть помітно вплинути на результат. Наприклад, під час вивчення щільності населення дехто з дослідників рекомендує використовувати кількість постійного населення, тобто всіх мешканців, проживаючих у даному населеному пункті, неза­лежно від факту їх знаходження або тимчасової відсутності на момент перепису. А відомий демограф І. Г. Венецький врахо­вував наявне населення, тобто усіх мешканців, які опинилися у даному місці на момент перепису [9]. Різні методичні під­ходи породжують помітні розбіжності в результатах розрахун­ків. Отримання об’єктивних результатів, однак, можливе за умови використання сучасних методик та комплексного ана­лізу джерел.

На наш погляд, при розгляді кількох етносів одночасно ви­користовувати цю методику недоцільно через виникнення рі­знобою цифрових показників, обумовленого різною природою джерел. Фрагментарність та узагальненість матеріалів поточної статистики вимагає звернення до архівних матеріалів перепи­сів, адже загальну чисельність населення з максимальною точ­ністю можуть визначити лише суцільні демографічні переписи. Тому у рівнозначних умовах слід віддавати перевагу саме під­сумкам переписів, а не довідникам, щорічникам та т. ін.

Цінні відомості про національний склад окремих населених пунктів подають погосподарські книги сільрад. У Буджаку по- господарські книги приходять на зміну церковно-приходським у 1940-му році, після встановлення радянської влади, а у Буго - Дністровському межиріччі — ще раніше, у 1930-х роках. Кож­на книга містить записи за п’ять років, що дозволяє проводи­ти порівняльний аналіз етнокультурної ситуації різних років. Крім національної статистики, погосподарські книги містять відомості про головні заняття населення, рівень життя, якість та час зведення споруд у садибах, про особливості національ­них систем спорідненості тощо.

Перш за все, погосподарські книги дають уявлення про етні­чний склад села. Порічна система записів дозволяє порівнюва­ти положення у різних селах та зміни у часі етнічного складу населення в одному селі. Дані по одному окремо взятому селу дозволяють прослідкувати мікроміграції населення в межах ра­йону, появу представників раніше не зафіксованих національ­ностей. Часто відомості про населення сіл, що їх сконцентрова­но у погосподарських книгах, відрізняються дещо суб’єктивним характером, оскільки записи зроблено не на основі об’єктивних даних, а зі слів голів сімей. Через це у поліетнічних родинах час від часу виникають цікаві казуси. Так, наприклад, відомі випадки, коли в українсько-болгарській родині діти записують­ся росіянами (с. Червоноармійське Болградського району) [10]. У тому ж селі зафіксовано, що етнічна приналежність дружини інформатора зазвичай співпадає з національністю його матері. Такий цікавий прояв етнопсихологічних аспектів заслуговує на увагу фахівців. Помічено також, що в біетнічних сім’ях, де лише один з подружжя є представником етнічної меншини, молодше покоління в результаті соціалізації найчастіше має самосвідомість домінуючого у цьому регіоні етносу і не стає носієм етнічної культури другого з батьків. Таким чином дані, що зібрані у погосподарських книгах, мають велику цінність та потребують обробки.

Матеріали погосподарських книг використовували у своїх дослідженнях В. І. Наулко, Л. Н. Чижикова та інші дослід­ники [11]. Але ці цінні багатопланові джерела ще далеко не повністю введені до наукового обігу й залишають широкий простір для подальшого вивчення. Цей прошарок матеріалів є дуже великим, до того ж погосподарські книги зберігаються не в одному місці, як архівні дані, а розпорошені по сільрадах, тому для їх обробки та ретельного вивчення потрібна праця принаймні декількох дослідників.

Методика іноземних дослідників дещо відрізняється від віт­чизняної. Французькі вчені Л. Анрі та А. Блюм, дуже деталь­но пояснюючи методику аналізу таких різноманітних архівних матеріалів, як метричні книги, ревізькі казки, подвірні описи і сповідні розписи та інші французькі джерела, навіть не згаду­ють про наявність етнічної статистики [12]. Тим не менш, за­пропоновані французькими вченими засоби складання таблиць необроблених даних на основі переписних листів, їх подальшої обробки та створення зведених таблиць, таблиць стану населен­ня, карт щільності населення і т. ін. неважко пристосувати до особливостей вітчизняних статистичних матеріалів.

Отже, офіційні публікації результатів переписів містять лише узагальнені дані, тому для детального та об’єктивного вивчення багатьох етнодемографічних питань необхідно залу­чати архівні матеріали, які містять набагато більше відомос­тей, хоча й не охоплюють всі можливі питання та потребують доповнення відомостями з інших джерел.

Таким чином, вивчення кількісних характеристик етнічного складу населення неможливо без використання статистичних даних, найбільш репрезентативними з яких зазвичай є дані суцільних переписів населення. Існує чимало різноманітних методик обробки статистичних відомостей, як вітчизняних, так і іноземних, тому добір відповідних методів кожного разу залежить від цілей дослідження та наявних джерел. До цього етапу роботи слід ставитись дуже відповідально, бо результати досліджень безпосередньо залежать від обраного способу оброб­ки даних.

Джерела та література

1. Исупов А. А. Переписи как ценный источник информации о насе­лении // Вестник статистики. — 1980. — №7. — С. 29-37.

2. Итоги Всесоюзной переписи населения 1959 г. Украинская ССР. — М.: Госстатиздат, 1963. — 210 с.; Итоги Всесоюзной переписи на­селения 1970 г. — Т.. Национальный состав населения СССР. — Ч. 1. — Книга 2. — М.: Центр. Стат. упр. при Совете Министров СССР, 1972. — 564 с.; Население СССР: По данным Всесоюзной пе­реписи населения 1979 г. — М.: Политиздат, 1980. — 32 с.; Наци­ональный состав населения СССР (по данным Всесоюзной переписи населения 1989 г.). — М.: Финансы и статистика, 1991. — 264 с.

3. Архів Держкомстата України, оп. 20, д. 37, т. 6.

4. Урланис Б. Ц. Рост населения в СССР. — М.: Статистика, 1966. — 38 с.

5. Брук С. И. Национальность и язык в переписи населения 1970 г. // Вестник статистики. — 1972. — №5. — С. 42-54; Брук С. И. Этнодемографические процессы в СССР (по материалам переписи 1970 г.) // СЭ. — 1971. — №4. — С. 8-30; Зинченко И. П. О наци­ональном составе и языках населения СССР по данным переписи 1970 г. // Вестник статистики. — 1972. — №3. — С. 18-25.

6. Воронко О. Г. Розвиток етнодемографічних процесів і формування соціальної структури суспільства в Україні 20-х рр. XX ст.: Дис. ... канд. іст. наук: 07. 00. 05 / Чернігівський державний педагогічний ін-т ім. Т. Г. Шевченка. — Чернігів,1998. — 181 л.

7. Лаврук М. М. Гуцули українськиї Карпат (етнографічне дослі­дження): Дис канд.. геогр. наук:11. 00. 02 / Львів. держ. ун-т

Ім. І. Франка. — Львів, 1997. — 175 л.

8.Одеська область у 2000 році (до 10-ї річниці незалежності Украї­ни). — Одеса, 2001. — 372 с.; Склад населення України за статтю та віком (на 1 січня 2000 року) / Державний комітет статистики України. — К., 2000. — 416 с.; Статистичний щорічник України за 1998 р. — К.: Техніка, 1999. — 576 с.; Чисельність населення Одеської області на 1 січня 2001 р. — Одеса, 2001. — 32 с.; Чисе­льність наявного населення України, 1999 / Державний комітет статистики України. — К., 2000. — 110 с.; Численность населения союзных республик по городским поселениям и районам на 1991 г. Статистичесикй сборник / Информационно-издательский центр Го­скомстата СССР. — М.:Б. и., 1991. — 446 с.

9. Венецкий И. Г. Статистические методы в демографии. — М.: Ста­тистика, 1977. — с. 138.

10. Брейтман Ю. Ю., Пригарин А. А. Межэтнические связи болгар и гагаузов во 2-й половине XX века по материалам с. Червоноармей-

Ское (Кубей) // Етнографічні дослідження населення України (Ма­теріали першої Всеукраїнської етнологічної конференції студентів та молодих вчених, лютий 1996 р.). — Одеса, 1996. — С. 10-11.

11. Наулко В. И. Национальный состав населения Украинской ССР по материалам переписей населения. — М: Наука, 1964; Наулко В. І. Динаміка етнічного складу населення Одещини в XX ст. // Одесі — 200. Матеріали міжнародної науково-теоретичної конфе­ренції, присвяченої 200-річчю міста. — Одесса, 1994. — С. 146­148; Чижикова Л. Н. Русско-украинские этнокультурные связи в южных районах Украины // Культурно-бытовые процессы на юге Украины. — М.: Наука, 1979. — С. 12-73.

12. Анри Л., Блюм А. Методика анализа в исторической демографии / Пер. с франц. С. Хока и Ю. Егоровой. — М.: Изд. центр Россий­ского гос. гуманитарного ун-та, 1997. — 208 с.

Анотацїі

Богуславская Ю. Ю. Статистические данные как источник изу­чения этнического состава населения.

В статье рассматриваются разные виды статистических источ­ников, анализируется характер публикации данных, методика про­ведения Всесоюзных переписей населения во второй половине XX

В. и определяется роль количественных методов в изучении этни­ческого состава населения на примере Одесской области.

Boguslavskaya Y. Y. The statistic facts as the source of the popu­lation’s ethnic structure investigation.

The article deals with different statistic sources, analyses the da­ta’s publications character and the methods of conducting the All-so­viets censes of population in the second half of the 20th century; the role of the quantitative methods in the study of population’s ethnic structure is determined.

Похожие статьи