Головна Історія Інтелігенція і влада ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО СКЛАДУ НАСЕЛЕННЯ ХЕРСОНСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ ЗЕМСЬКИМИ СТАТИСТИКАМИ (80-ті рр. ХІХ ст.)
joomla
ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО СКЛАДУ НАСЕЛЕННЯ ХЕРСОНСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ ЗЕМСЬКИМИ СТАТИСТИКАМИ (80-ті рр. ХІХ ст.)
Історія - Інтелігенція і влада

О. В. Герінбург

Одним із актуальних напрямів сучасної історичної науки є дослідження в галузі історичної демографії, що сприяє ціліс­ному висвітленню різноманітних аспектів життя населення. Цінним, однак майже недослідженим джерелом з демографі­чної історії Півдня України у другій половині XIX ст. є праці земських статистиків Херсонської губернії. Науковий доробок з цієї проблематики обмежується кількома статтями, автори яких намагалися дати загальну характеристику діяльності херсонсь­ких статистиків по вивченню народонаселення [1], з’ясувати специфічні риси земсько-статистичних джерел та реконструю­вати демографічну ситуацію у регіоні на їх основі [2] тощо.

У даній статті автор зосереджує увагу на вивченні соціа­льного складу населення краю за матеріалами фронтального опису всіх повітів губернії, що був проведений Статистичним відділенням Херсонського земства протягом 1882-1887 рр. з метою з’ясування економічного потенціалу регіону, визначення адекватного розміру земського оподаткування та розробки про­екту оцінки земельної власності. Земський опис Херсонської губернії став по суті першим суцільним переписом місцевого населення, результати якого відрізнялися високим ступенем репрезентативності та достовірності. Однак оскільки демогра­фічні дослідження не мали самостійного значення у роботах земських статистиків, демографічні показники розглядалися переважно в контексті вивчення господарського життя місце­вого населення. За результатами оціночних робіт та подвірних переписів (останні були проведені лише у половині повітів),

Херсонське земство видало шеститомну працю “Материалы для оценки земель Херсонской губернии” (далі — “Матеріали”) [3], що вміщує цінну для сучасних дослідників інформацію стосов­но економічного розвитку регіону та господарського потенціалу місцевих мешканців, що з’ясовувався через розгляд групи де­мографічних показників — статево-вікового, етнічного, профе­сійного, освітнього складу населення тощо.

Окремим напрямом демографічних досліджень Херсонсько­го земства було вивчення соціального складу населення — його розподілу за “станово-економічними групами”, що відбивали відмінності у соціальному походженні, правовому та економі­чному становищі населення. При цьому херсонські статистики наголошували на всестановості власних статистико-демографі - чних досліджень [4]. Це вигідно відрізняло їх від подібних об­стежень інших земств Південної України, що стосувалися ви­ключно сільського населення [5].

Основні проблеми у вивченні станового складу населення полягали у виробленні критеріїв соціального розподілу мешка­нців регіону та складності їх узгодження в межах кількох адмі­ністративно-територіальних одиниць. Зокрема, при виділенні станово-економічної групи часто змішувалися етнічні та соціа­льні показники. Так, земські статистики в окремі групи виді­ляли німців та євреїв, мотивуючи це особливим способом гос­подарювання, притаманним цим національним меншинам [6]. Також складність для земських статистиків у ході вивчення соціального розподілу населення представляла невизначеність законами про стани соціального становища певних категорій осіб — десятинщиків, німців та євреїв, зокрема [7]. Прагнучи чіткості у з’ясуванні станового складу населення, статистики вмістили у “Матеріали” детальну характеристику становища представників цих груп.

Для сучасних дослідників певну складність представляє від­сутність єдиної для всіх регіонів губернії програми досліджен­ня станового розподілу населення та розгляд певних аспектів становища представників різних станів лише в деяких повітах (наприклад, розподіл земельної власності та частка непрацезда­тного через фізичні вади населення всередині різних станових груп становили предмет досліджень земських статистиків лише під час перепису у Єлисаветградському повіті). При цьому най­більш детальні програми були розроблені для трьох північних повітів, де були проведені подвірні переписи, — Єлисаветград - ського, Олександрійського, Ананьївського.

Під час земського опису 1880-х рр. до основних станових груп земці відносили колишніх військових поселенців (у Херсонсь­кому повіті визначені як колишні південні поселенці) та від­ставних солдатів, колишніх поміщицьких і державних селян, десятинщиків, німців, євреїв, міщан, купців та почесних гро­мадян, дворян, духовенство, іноземних підданих та робітників. При цьому для сучасних істориків особливу цінність мають вміщені у “Матеріалах” відомості щодо соціально-правового статусу представників основних станових груп, нариси про їх матеріальне становище, особливості світосприйняття та взаємо­відносин з іншими групами, історичні екскурси про формуван­ня окремих станів тощо.

Найбільш докладно земські статистики охарактеризували групу десятинщиків (поселенців-орендарів), звертаючи увагу на історію її формування, статус, економічне становище, умови та тривалість проживання на одному місці, забезпечення худобою їх господарств і т. п. Така увага з боку земства була пов’язана зі значною часткою даної групи у західному регіоні губернії (зо­крема, її частка в населенні Ананьївського повіту сягала май­же 17%). Статистики зазначали, що термін “десятинщик” не мав єдиного значення навіть у межах одного регіону. Зокрема, у північній частині Єлисаветградського повіту ним позначали місцевих та прийшлих робітників з Полтавської, Чернігівської, Київської та Подільської губерній (з “Гетьманщини” та “Поль­щі”), які приставали “на десятини”, тобто на збирання хліба та сіна з оплатою з десятини (переважно наперед), а на півдні повіту цією назвою об’єднували інші категорії поселенців [8]. В Олександрійському повіті взагалі не було розповсюдженим поняття “десятинщик” [9], хоча їх частка у становій структу­рі населення була досить суттєвою. В цілому, до десятинщиків належали особи всіх станів, які жили у приватновласницьких маєтках на різних умовах та наймали землю під один посів або ж у довгострокову оренду дрібними ділянками, які вони могли обробляти силами власної родини, не наймаючи сторонніх ро­бітників [10]. Хоча десятинщики не володіли власною землею, земці відносили їх до сільських станів [11]. Переважна маса десятинщиків складалася з міщан, що сприяло ототожненню цих двох станових груп як серед місцевих мешканців, так і земськи­ми діячами. Ілюстрацією цього стали народні вирази “міщани, як цигани”, яким позначався кочовий спосіб життя міщан-деся - тинщиків, та “став на міщанську лінію”, якщо селянин позбав­лявся надільної землі і переходив на становище десятинщика

[12] ; а також вживання термінів “десятинщик” та “міщанин” як синонімічних у працях земських статистиків [1З].

Під час дослідження Єлисаветградського та Олександрійсько­го повітів статистики розглядали десятинщиків як цілісну гру­пу, однак в Ананьївському повіті змішана група десятинщиків була поділена на три: десятинщики різних станів (сюди увійш­ли головним чином десятинщики з міщан, актових та дворових селян, що приписалися до міщан, безземельних молодих селян, а також одиничні господарства інших станів — дворян, почес­них громадян тощо), десятинщики-німці та десятинщики-єв - реї [14]. Такий поділ був зроблений з метою охарактеризувати економічне становище двох останніх груп десятинщиків, що представляли порівняно нове явище в житті повіту і за своєю суттю відрізнялися від десятинщиків інших національностей, які мешкали у повіті з давніх часів і певною мірою складали частину корінного населення. Особливо неочікуваною для зем­ських статистиків була присутність у повіті десятинщиків з чис­ла єврейського населення, хоча їх кількість була невеликою. Крім того, змішаний склад десятинщиків суттєво ускладнював процес підрахунку чисельності даної станової групи і завищу­вав її: зокрема, зустрічалися випадки включення безземельних і до групи десятинщиків, і до тієї станової групи, до якої вони належали (дворяни, міщани тощо) [15].

Термін “німці” використовувався земськими статистиками для позначення нащадків колоністів Херсонської, Катерино­славської та Таврійської губерній, та тих німців-російських під­даних, які поселилися пізніше і певним чином залучилися до економічного життя регіону, набули земельну власність грома­дами або особисто, орендували казенні та приватновласницькі землі або займалися неземлеробськими заняттями. За словами земських статистиків, всі вони були об’єднані в окрему групу “німців”, щоб не зазначати кожного разу “німці, колишні ко­лоністи, а тепер землевласники або орендарі” [16]. Самі земці визнавали, що таке поєднання шкодило чіткості визначення станових груп, однак було прийнято з міркувань, що землероб­ські звичаї всіх розрядів німців нічим не відрізнялися; а розпо­діл їх згідно до класифікації за становими розрядами призвів би лише до збільшення чисельності цих, надто малочисель - них, груп. Особливості німців як окремої станово-економічної групи, на думку земських статистиків, яскраво виражалися у розмірах земельних наділів, які приблизно в 1,5 рази переви­щували середній розмір наділу селянина [17]. В окрему групу були виділені лише ті німці, які мали ознаки десятинщиків, їх було віднесено до цього стану [18]. З цих же причин були відокремлені євреї та євреї-десятинщики. Інші станові групи позначалися земцями загальноприйнятими термінами, хоча і з певними уточненнями. Так, до дворянства були віднесені, окрім потомственних та особистих дворян, особи вищих станів (графи, князі тощо), а також усі чиновники; з купців та поче­сних громадян були виключені євреї, належні до цього стану [19], до розряду міщан входили лише міщани-християни різ­них національностей [20] тощо.

З метою ілюстрації матеріального становища та побуту на­селення, земські статистики наводили характеристики зовніш­нього вигляду поселень та будівель представників різних стано­вих груп. Вони відзначали порядок, акуратність, правильність та однотипність німецьких поселень, а їх двори вважали най­кращими у господарському відношенні [21]; нечистоплотність та безхазяйний вигляд більшості єврейських поселень та дворів [22]; бідність десятинщицьких селищ та будівель [23] тощо.

Слід враховувати, що вміщені до “Матеріалів” демографічні відомості відрізняються високою достовірністю лише щодо тих повітів, де були проведені подвірні переписи — Ананьївсько - го, Олександрійського та Єлисаветградського. Однак у перших двох повітах статистиками був з’ясований становий розподіл виключно сільського населення; в останньому — і міського та­кож (за виключенням м. Єлисаветград), оскільки, за зауважен­нями статистиків, у даному повіті міське та сільське населення важко було відокремити [24]. У програму обстежень Одесько­го повіту збір інформації щодо демографічних характеристик станових груп не був включений. “Матеріали” по Тирасполь­ському повіту містили інформацію про чисельність станових груп у сільській місцевості, однак через відсутність подвірного обстеження самі земці наголошували, що ці дані є приблизни­ми та неточними [25]. Інформація про розподіл населення за становими групами у Херсонському повіті також була досить неточною, оскільки статистики підрахували лише кількість гос­подарств, належних різним станам виключно у сільській місце­вості, а показники чисельності кожної групи були вирахувані шляхом помноження кількості дворів на середній показник чи­сла мешканців в одному дворі [26].

Вміщені до “Матеріалів” статистичні відомості [27] засвід­чують, що попри процеси уніфікації соціальної структури, ха­рактерні для Південної України у пореформену добу, досить помітною залишалася її строкатість. При цьому домінуючі позиції мали сільські стани, а частка привілейованих груп була незначною. Крім того, роль окремих соціальних груп у господарському житті регіону суттєво різнилася в залежності від географічного розташування повітів та історичних умов їх заселення. Зокрема, малопомітна на сході губернії група де - сятинщиків була впливовим чинником соціально-економічного життя у західних повітах, а частка колишніх іноземних коло­ністів навіть наприкінці ХІХ ст. залишалася традиційно висо­кою в Одеському та Тираспольському повітах тощо.

Під час перепису 80-х рр. ХІХ ст. херсонські статистики досить детально характеризували становий склад повітів, зве­ртаючи увагу на різноманітні показники: від статево-вікової, етнічної, професійної структури тощо до розмірів земельної власності, кількості належних приміщень та кімнат і т. п. Це стосується, у першу чергу, тих повітів, де були проведені по­двірні переписи.

Аналізуючи статевий розподіл всередині різних станів, ста­тистики встановили, що у станових групах зі стабільним со­ціально-економічним становищем (духовенство, дворянство, купці, міщани тощо) домінували жінки, на відміну від нестабі­льних станових груп (наприклад, робітників) [28]. З’ясування вікового складу станових груп та часток продуктивного насе­лення всередині кожної з них [29] засвідчило, що найбільшу кількість робітників працездатного віку мали привілейовані стани (дворяни, духовенство, іноземні піддані, купці та почес­ні громадяни), найменшу — євреї та німці, а група селянських станів (колишні селяни, військові поселенці, міщани, десяти­нщики тощо) займала проміжне становище. Аналогічний ре­зультат мав поділ населення на 2 великі групи — продуктивну (до неї були включені чоловіки від 14 до 70 років та жінки від 16 до 55, що брали найбільшу участь у виробничій робо­ті господарства) та споживацьку. Однак у випадку включення осіб шкільного віку до продуктивної групи (адже вони брали участь у продуктивній діяльності господарства, зокрема, у ви­гляді погоничів, підпасків тощо), відношення між окремими групами змінювалося: у групі сільських станів, де підлітки найбільше приймали участь у господарських роботах, їх було менше за середній показник регіону; у тих групах, де не лише підлітки, а часто і доросле населення менше прикладало осо­бистої праці для ведення господарства, підлітків було набагато більше [30].

Увагу земських статистиків привертав національний розпо­діл всередині станово-економічних груп [31]. При цьому хара­ктерною рисою було часте змішування етнічних та соціальних показників. Зокрема, статистики виділяли в окремі станово - економічні групи німців та євреїв, мотивуючи це особливим способом господарювання, притаманним цим національним меншинам [32].

На основі статистичних даних щодо етносоціального складу населення трьох північних повітів [33] можна зробити наступні висновки: малороси домінували майже в усіх станових групах; суттєва частка великоросів була серед дворян, міщан, купців та почесних громадян (серед останніх в Олександрійському повіті росіяни навіть домінували), в Ананьївському повіті — і поміж групи колишніх військових поселян та відставних солдатів, в Олександрійському — також серед робітників; більшість поля­ків мали дворянський статус; значна кількість молдаван нале­жала до груп колишніх військових поселян та колишніх держав­них селян; німці та євреї представляли окрему станову групу, а також мали суттєву частку серед групи іноземних підданих.

Особливий інтерес статистиків привертала професійна спря­мованість господарств різних станових груп [34]. При цьому під господарством земські статистики розуміли родину та найня­тих нею робітників, за умови їх проживання у домі наймача і харчування за його рахунок [35]. Вміщена до “Матеріалів” статистична інформація [36] дозволяє стверджувати, що провід­ним заняттям як сільських, так і привілейованих станів було землеробство, за виключенням міщан, купців, громадян та єв­реїв тощо. Євреї переважно займалися торгівлею, ремеслами та шинкарством, купці — торгівлею, міщани та іноземні підда­ні — ремеслами та приватною службою тощо. Заняття вільними професіями були поширені серед дворян та євреїв, а змішаними та невизначеними, як правило, займалися представники більш економічно стабільних станів (дворяни, купці та громадяни).

Ще одним питанням, що привертало увагу статистиків Херсонського земства, було забезпечення господарств різних станових груп працівниками [37]. Земці дійшли висновку, що забезпечення робітниками окремих господарських одиниць за­лежало не тільки від частки осіб робочого віку певної станової групи, а також від дрібності родини як господарської одиниці. Відповідно, чим більшим був середній склад родини в певній становій групі, тим більше господарства цієї станової групи були забезпечені робітниками і навпаки. Оскільки, за виснов­ками статистиків, прагнення до подрібнення родин було роз­винуте у більшій мірі у привілейованих станів, то незважаючи на більшу продуктивну групу цих станів, окремі господарства були забезпечені робітниками набагато менше, ніж господар­ства решти станів [38].

Всебічно вивчаючи становий склад населення, статистики також намагалися з’ясувати рівень освіченості представників різних станів [39]. Результат вивчення даного питання виявив­ся для земських статистиків очікуваним: представники приві­лейованих станів, німців та євреїв значно переважали за рів­нем грамотності селянські стани, в яких показник освіченості був навіть меншим за середній показник по регіону [40]. Серед непривілейованих станів найбільша кількість грамотних була серед міщан та колишніх поміщицьких селян; найнижчі по­казники грамотності — серед колишніх державних селян та військових поселенців [41].

Отже, “Материалы для оценки земель Херсонской губер­нии”, видані за результатами оціночних та подвірних обстежень 80-х рр. ХІХ ст., є цінним джерелом для дослідників соціаль­ної історії регіону, демографічного та економічного аспектів ви­вчення окремих станових груп тощо. Земські статистичні описи дозволяють з’ясувати роль кожної станової групи в економічно­му, культурному, суспільному розвитку регіону тощо.

Джерела та література

1. Сінкевич І. Ю. Внесок статистиків Херсонської губернії у до­слідження історії краю (ХІХ-початок ХХ ст.) / Зб. ст. Південна Україна ХУШ-ХІХ ст. Записки науково-дослідної лабораторії іс­торії Південної України. Вип. 5. — Запоріжжя, 2000. — С. 171­176; Герінбург О. В. Вивчення етнорелігійного складу населення Херсонської губернії статистичними службами Російської імпе­рії // Гуржіївські історичні читання (Збірник наукових праць). — Черкаси, 2007. — С. 127-131; Герінбург О. В. Стан демографічної ситуації в Херсонській губернії за працями російських статистиків ІІ половини ХІХ століття // Південний архів: Історичні науки. — Вип. 25. — Херсон, 2007. — С. 30-37; Герінбург О. В. Організація демографічних досліджень у Херсонській губернії в ХІХ столітті // Сторінки історії. — Вип. 25. — Київ, 2007. — С. 15-24.

2. Макієнко О. А., Єжова О. В. Земські статистичні описи Херсон­ської губернії як джерело вивчення демографічної ситуації на Півдні України у 80-х роках ХІХ ст. // Південний архів. Збір­ник наукових праць. Історичні науки. — Випуск 11. — Херсон, 2003. — С. 11-24; Герінбург О. В. Висвітлення особливостей етні­чних груп Херсонської губернії у земських статистичних описах 80-х років ХІХ століття // Південь України: етноісторичний, мо­вний, культурний та релігійний виміри. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. — Одеса, 2007. — С. 27-32; Ге - рінбург О. В. Етнічний склад Херсонської губернії у 80-х роках ХІХ століття за матеріалами земських статистичних описів // На­укові праці історичного факультету Запорізького державного уні­верситету. — Вип. 21. — Запоріжжя, 2007. — С. 98-103.

3. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. В 6 т. Т. 1. Одесский уезд (статистико-экономическое описание уезда). — Херсон: Тип. Н. О. Ващенко, 1883. — 548 с.; Т. 2. Елисаветградский уезд (статистико-экономическое описание уезда). — Херсон: Тип. М. К. Аспера, 1886. — 636 с.; Т. 3. Александрийский уезд (стати­стико-экономическое описание уезда). — Херсон: Тип. О. Д. Хо - душиной, 1888. — 542 с.; Т. 4. Тираспольский уезд (статистико­экономическое описание уезда). — Херсон: Тип. О. Д. Ходушиной,

1889. — 388 с.; Т. 5. Ананьевский уезд (статистико-экономическое описание уезда). — Херсон: Тип. О. Д. Ходушиной, 1889. — 608 с.; Т. 6. Херсонский уезд (статистико-экономическое описание уез­да). — Херсон: Тип. О. Д. Ходушиной, 1890. — 736 с.

4. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 3. — С. 104.

5. Петров О. О. Діяльність земських статистичних закладів південно­українських губерній у другій половині ХІХ — початку ХХ ст.:

Дис. ... канд. іст. наук: 07. 00. 01 /Дніпропетр. нац. ун-т. — Дніп­ропетровськ, 2003. — С. 143.

Б. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 2. — С. 99; Т. 3. — С. 96; Т. 4. — С. 71-72; Т. 5. — С. 100; Т. 6. — С. 94; Про­токолы заседаний Херсонской губернской статистической комис­сии. — Од.: Тип. П. А. Зеленого, 1883. — С. 15, 37.

7. Материалы С. 100.

8. Там само.

Для

Оценки

Земель

Херсонской

Губернии.

Т.

2

9.Материалы С. 97.

Для

Оценки

Земель

Херсонской

Губернии.

Т.

3

10. Материалы С. 101.

Для

Оценки

Земель

Херсонской

Губернии.

Т.

2

11. Материалы С. 62.

Для

Оценки

Земель

Херсонской

Губернии.

Т.

1

12. Материалы

Для

Оценки

Земель

Херсонской

Губернии.

Т.

4

С. 74.


13. Державний архів Херсонської області (ДАХО). — Ф. 5. Херсонская губернская земская управа. — Оп. 1. — Спр. 3. Доклады и сведе­ния о переселении крестьян южной губернии в прямом и обратном направлении (в Сибирь и на Урал и из Сибири). — Арк. 151, 160, 182.

14. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 5. — С. 100.

15. Протоколы заседаний Херсонской губернской статистической ко­миссии (25-26.08.1886). — Херсон: Тип. М. К. Аспера, б. г. — С. 35.

16. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 2. — С. 102.

17. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 1. — С. 62.

18. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 2. — С. 102.

19. Там само. — С. 104.

20. Там само. — С. 103.

21. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 4. — С. 61-63; Т. 6. — С. 107.

22. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 6. — С. 107­108.

23. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 1. — С. 50; Т. 4. — С. 61; Т. 6. — С. 107-108.

24. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 5. — С. 101.

25. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 4. — С. 71.

26. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 6. — С. 94­95.

27. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 2. — С. 99; Т. 3. — С. 96; Т. 4. — С. 71-72; Т. 5. — С. 100-101; Т. 6. — С. 95.

28. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 2. — С. 107; Т. 3. — С. 99.

29. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 2. — С. 112­114; Т. 3. — С. 105; Т. 5. — С. 111-112.

30. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 2. — С. 114.

31. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 2. — С. 99; Т. 3. — С. 96; Т. 5. — С. 104.

32. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 2. — С. 99; Т. 3. — С. 96; Т. 4. — С. 71-72; Т. 5. — С. 100; Т. 6. — С. 94.

33. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 2. — С. 99; Т. 3. — С. 95-96; Т. 5. — С. 104-105.

34. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 2. — С. 122­123; Т. 3. — С. 111-112; Т. 5. — С. 140-142.

35. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 3. — С. 104; Т. 5. — С. 117.

36. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 2. — С. 122; Т. 3. — С. 111; Т. 5. — С. 140.

37. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 2. — С. 115­116; Т. 3. — С. 105.

38. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 2. — С. 115.

39. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 2. — С. 118; Т. 3. — С. 116; Т. 5. — С. 161-162.

40. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 2. — С. 118; Т. 3. — С. 115-116; Т. 5. — С. 161.

41. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. 5. — С. 161.

АнотацИ

Геринбург О. В. Исследование социального состава населения Херсонской губернии земскими статистиками (80-е гг. XIX в.)

Автор статьи сосредоточила внимание на изучении социально­го состава населения края по материалам фронтального описания всех поветов губернии, которое было проведено Статистическим от­делением Херсонского земства на протяжении 1880-х гг.

Gerinburg O. V. Investigation of social complement of Kherson province by zemstvo statistics (the 80th years of the XIX c.)

In this article the author focuses on studying the social comple­ment of Kherson province. As source of investigation the author used the materials of zemstvo statistic which was conducted in the 1880th years in Kherson province.