Головна Історія Інтелігенція і влада «ЕПОХА» В ЛАПКАХ: ТЕРМІНОЛОГІЯ ПЕРЕБУДОВИ 1985-1991 рр. ЯК ПРЕДМЕТ ІСТОРІОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
joomla
«ЕПОХА» В ЛАПКАХ: ТЕРМІНОЛОГІЯ ПЕРЕБУДОВИ 1985-1991 рр. ЯК ПРЕДМЕТ ІСТОРІОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Історія - Інтелігенція і влада

В. В. Тарасов

Потреба в аналізі поняттєво-термінологічного апарату пере­будови виникла із суто практичних дослідницьких потреб ав­тора під час роботи над проблемою ролі публіцистики 1989­

1991 рр. в дослідженні «білих плям» вітчизняної історії [1]. Як часто буває зі складними, синтетичними проблемами, освоєння певної частини об’єкту дослідження приводить лише до усві­домлення того факту, що досліджуване явище є набагато більш значущим та глобальним.

До наукового пошуку спонукає і специфічність уявлень про історію кін. 1980-х — поч. 1990-х рр. Для широкого загалу ця епоха є такою, що має чітку детермінацію у часі (квітень 1985 — серпень 1991 рр.) та просторі (терени Радянського Со­юзу), ще й до того ж загальновідома своїми історичними ре­зультатами, зокрема, розвалом СРСР, економічним зубожін­ням тощо. Подібне відчуттям «прісності» горбачовської епохи, «неможливості» в її межах здійснювати «наукові відкриття» аж ніяк не сприяє її аналізові.

Можливо, саме з цієї причини її осмислення в межах новіт­ньої історіографії демонструє певну стереотипність в оцінках та


Інтерпретації ключових подій, не дивлячись навіть на те, що іс­торія перебудови не є надто віддаленою від сучасності. На наш погляд, подібне становище безпосередньо пов’язане із слабкою розробкою поняттєво-термінологічного апарату перебудови.

Відтак, метою нашої розвідки є не лише постановка зазна­ченої проблеми, але й накреслення головних напрямів її пер­спективного аналізу.

Вочевидь, епоха кін. 1980-х — поч. 1990-х років є одним з небагатьох періодів в українській історії, що має власний слов­ник неологізмів, за допомогою якого можна описати чи кожен етап її розвитку упродовж 1985-1991 рр. Утім породжені пере­будовою поняття й терміни не тільки широко вживаються, але доволі вільно трактуються, створюючи неминучі протиріччя в її оцінках. Чого вартує вже той факт, що використання цен­трального поняття цієї епохи, поняття «перебудова», в рамках сучасній історіографії демонструє відверту стереотипність та неузгодженість змісті [2].

Додатковим фактором актуальності винесеної у заголовок проблематики є те, що власне істориками термінологія пере­будови майже не досліджується. Натомість відомий російський філолог, професор Санкт-Петербурзького політехнічного уні­верситету В. Максимов — автор першого «Словника перебу­дови» — нараховує щонайменше чотири видання словнико­вого типу, що «увібрали» неологізми періоду другої половини XX ст., у тому числі і перебудовний «новояз». Утім аналіз істо­ріографії кінця 1980-х — початку 1990-х років вимагає якісно іншого ракурсу дослідження, ніж це прийнято у філологічному дискурсі [3].

Зокрема, у першу чергу йдеться про дослідження тер­мінології політичної та соціальної історії кін. 1980-х — поч. 1990 - х рр. Коло питань, що постає перед дослідниками, є доволі значущим, починаючи від самого факту визначення поняттєво-термінологічного апарату й завершуючи аналізом окремих понять, якими оперують історики. Відкритими лиша­ються наступні питання: як термінологія перебудови впливає на її оцінку та інтерпретацію? Що привнесла сучасна історіо­графія у зміст термінології перебудови? Як вибудовувались і вибудовуються стратегії дослідження проблем, в яких понят­тям перебудовної епохи належить чільне місце? Чи залежать такі стратегії від змісту чи змістів, що дослідники вкладають у ці поняття? Наскільки свідомо вживається зазначена термі­нологія і чи не виходить її вживання за межі її природної по­няттєвої «октави»?

Для прикладу, сфера застосування поняття «гласність» на теренах вітчизняної та зарубіжної історіографії змінювалась фактично від самого початку перебудови. Позначена цим понят­тям політика «революційного оновлення соціалізму» у 1986 р. суттєво відрізняється від тлумачення «гласності» на початку 1990-го чи 1991-го років. Додаткові «змісти» гласності виника­ють і в процесі дослідження історії перебудови 1985-1991 рр., особливо в мемуарній та публіцистичній літературі. З огляду на те, що «гласність» не належить до суто «горбачовських» неологізмів і має істотну доперебудовну та дорадянську історію вжитку, цілком очевидною є потреба в дослідженні її етимоло­гії, що може суттєво полегшити аналіз змістів цього поняття впродовж 1985-1991 рр. та в сучасній історіографії.

Серед стереотипів, які досьогодні здійснюють помітний вплив на розстановку акцентів у дослідженнях епохи перебудо­ви в Україні, варто, насамперед, розглянути три найбільш по­ширених: уявлення про горбачовську гласність як «гуманітар­ну революцію»; інтерпретацію гласності як політики, що була спрямована на критику минулого; насамкінець, її тлумачення в якості «авангардного», «новаторського» явища, що забезпе­чило злам існуючого в СРСР політичного ладу. Хочемо окремо наголосити на тому, що усі вищезгадані тези широко викорис­товуються в сучасній історіографії для аналізу перебудовних трансформаційних процесів в Україні [4].

Можемо констатувати очевидне: перебудовна історіографія вже сьогодні має кілька «гострих кутів», пов’язаних із неузго­дженістю поняттєво-термінологічного апарату. На наш погляд, першочергово слід звернути увагу на наступні проблеми.

1. Перебудова 1985-1991 рр. лишила по собі надто помітний «термінологічний слід». По суті її сучасний історіографічний образ сконструйований неологізмами середини 1980-х рр.

Окремої уваги потребує той факт, що «перебудовна» фра­зеологія увійшла в гуманітарні словники Заходу переважно у вигляді транслітерації, тобто способу передачі знаків (літер) од­нієї писемності (в даному разі, російської), знаками (літерами) іншої писемності (англійської чи, наприклад, французької), що зайвий раз підтверджує термінологічну унікальність перебудо­ви як історичної події [5].

2. Вочевидь, існує свого роду «внутрішня» термінологія «перебудови», яка включає терміни і поняття, що не вжива­ються взагалі (або вживаються вкрай рідко) поза межами кін. 1980-х — поч. 1990-х рр. Попри те, що цей перебудовний «но­вояз» достатньо широко використовується дослідниками та ме­муаристами, сам він предметом історіографічного аналізу прак­тично не був.

У свою чергу термінологічна неузгодженість провокує роз­маїття образів перебудови, які часто виникають не як резуль­тат більш глибокого аналізу чи іншого ракурсу дослідження, а внаслідок елементарного неспівпадіння змістів та побутування термінологічних, а отже і змістовних стереотипів [6, 26].

3. Період кін. 1980-х — поч. 1990-х рр. далеко не усіма сприймається як «історія», особливо це стосується мемуарис­тів перебудови, для котрих сім перебудовних років складають немалу частину особистого життя. За нашими спостереження­ми, мемуаристи почасти не усвідомлюють цієї проблеми, або в іншому разі — не вважають її серйозною причиною для пе­реосмислення власного життєвого досвіду. На рівні вживання та тлумачення понять і термінів перебудови це призводить до гіпотетичного сприйняття подій.

Сьогодні ця риса в більшості характеризує російську та за­хідну історіографію проблеми. Проте рано чи пізно в Україні також розпочнеться сплеск мемуарів на перебудовну темати­ку, тож варто розставити термінологічні акценти (чи принай­мні заявити про існування подібної проблеми) у найближчий час.

В якості висновку зазначимо, що практика введення нових понять (ідеологем) до суспільного вжитку із посиланням на іс­нуючу традицію є, як стверджує російський дослідник цієї про­блеми Д. Фельдман, цілком звичним явищем і має безліч пре­цедентів в історії Російської імперії та в історії СРСР [7, 23].

Вочевидь, в переважній більшості перебудовна терміноло­гія може бути зарахована саме до категорії введених «зверху» понять. Принаймні це стовідсотково стосується т. зв. «стра­тегічних понять» перебудови, серед яких російський історик

В. Согрін називає три, у порядку їхньої появи: «прискорення», «гласність», «перебудова» [8, 10, 11].

З іншого боку, потреба у новій термінології на початку реформ кін. 1980-х — поч. 1990-х років («перебудова», «гласність», «прискорення» та ін.) мала об’єктивну природу, пов’язану із серйозними змінами суспільно-політичних обставин в країні. Відтак, мова перебудови — плакатна, егалітарна, існуюча пере­важно в стереотипних рамках слогана, — є не лише важливим джерелом для її тезаурусного, ідеографічного аналізу, але й є напряму пов’язаною із трактуванням зазначених подій, осо­бливо зважаючи на неузгодженість змісту базової термінології перебудови.

Джерела та література

1. Див. докладніше: Тарасов В. В. «Білі плями» вітчизняної істо­рії на сторінках публіцистики 1989-1991 рр.: історіографічний та методологічний аспекти / Наук. ред. проф. В. К. Якунін. — X.: Курсор, 2007. — 146 с.

2. Див. докладніше: Тарасов В. В. Образ горбачовської «перебудови» 1985-1991 років в сучасній історіографії: проблема термінології та інтерпретації // Грані. — 2008. — № 4. — С. 25-28.

3. Див.: Словарь перестройки / под ред. В. И. Максимова. — СПб., 1992; Словарь новых слов русского языка (середина 50-х — сере­дина 80-х годов) /Под ред. Н. З. Котеловой. — СПб., 1995; Новые слова и значения. Словарь-справочник по материалам прессы и литературы 80-х годов /Под ред. Е. А. Левашова. — СПб., 1997; Толковый словарь русского языка конца XX в. Языковые изме­нения /Под ред. Г. Н. Скляревской. СПб., 1998. До цього списку слід додати і радянсько-французький проект початкового етапу пе­ребудови: Опыт словаря нового политического мышления. — М., 1989.

4. Див. детальніше: Тарасов В. В. Етимологія горбачовської гласнос­ті (1985-1991 рр.) як проблема сучасної історіографії // Наукові записки Вінницького держ. пед. ун-ту ім. М. Коцюбинського: Зб. наук. праць / За заг. ред. проф. П. С. Григорчука. — Сер. Істо­рія. — Вінниця, 2010. — Вип. 18.

5. Див.: The Gorbachev Bibliography: Books and Articles in English on Perestroika in the USSR (1985-1991) / compiled and edited by Joseph L. Wieczynski. — New York: Norman Ross Pub., 1996. — 255 р.; Dear Comrade Editor: Readers’ Letters To The Soviet Press Under Perestroika. — Bloomington: Indiana University Press, 1992. — 235 p.; Glasnost, Gorbachev, Khrushchev and Stalin: [An interview with Robert Conquest] // Smoloskyp. — Summer 1987. — Vol. 8. — № 34. — P. 19-20.

6. Образ горбачовської «перебудови» 1985-1991 років в сучасній іс­торіографії: проблема термінології та інтерпретації // Грані. —

2008. — № 4. — С. 26.

7. Фельдман Д. Советская идеология в контексте политической исто­рии России XX ст. (Идеологемы «культ личности», «репрессии», «реабилитация», «коллективное руководство», «революционная законность», «социалистическая законность»). — Автореф. ... док. ист. н., Саратов, 2007. — 46 с.

8. Согрин В. Политическая история современной России. 1985­

1994. От Горбачева до Ельцина. — М., 1994.

Анотації

Тарасов В. В. «Эпоха» в кавычках: терминология перестройки 1985—1991 гг. как предмет историографического анализа.

В статье анализируется проблема понятийно-терминологического аппарата перестройки 1985-1991 гг. Автор отмечает, что т. н. «внутренняя» терминология перестройки, которая не употребля­ются вообще, или употребляются крайне редко вне пределов кон. 1980-х — поч. в 1990-х гг. нуждается в согласовании объемов по­нятий и преодолении стереотипности.

Tarasov V. V. «Epoch» in quotation marks: terminology of per­estroika of 1985—1991 as an object of historiographical analysis.

The article is about the problem of the inventory of terms and concepts of perestroika of 1985-1991. The author states that so-called «internal» terminology of perestroika which is not used in general, or is used rarely beyond the period of 1980s — 1990s needs concordance of concepts and overcoming of stereotypes.


[1] Стиль і порядок подання професійних груп інтелігенції повністю відпо­відає наведеному у книзі.

[2] Тут і далі підраховано на основі даних статистичних щорічників: Народ­ное хозяйство Украинской ССР в 1970 и 1984 гг.; Численность и состав населе­ния СССР: По данным Всесоюзной переписи населения 1979 г. — М., 1984.

[3] У тексті статті при цитуванні російськомовних джерел автор свідомо вжи­ває термін «русский» у лапках для уникнення заангажованого відображення історичної дійсності. З приводу використання цього поняття у контексті полі­тики Російської імперії щодо західноукраїнських земель в цілому та Галичини зокрема див. Передерко В. Проблема смислу етнонаціонального поняття «рус­ские» в контексті зовнішньої політики Росії щодо Галичини на початку XX ст. / Віталій Передерко // Наукові записки Івано-Франківського краєзнавчого му­зею. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2006. — Вип. 9—10. — С. 144—148; Його ж. Термінологічна плутанина серед русинів Галичини як фактор проросійської пропаганди на початку XX століття // Обрії. Науково-педагогічний журнал. — 2006. — № 2. — С. 89-92.