Головна Історія Інтелігенція і влада ВИЩА ЖІНОЧА МЕДИЧНА ОСВІТА І НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС НА ОДЕСЬКИХ ВЖК ТА ОВЖМК: МІЖ ПРИВАТНИМ ТА СУСПІЛЬНО-КОРИСНИМ (1910-1917 рр.)
joomla
ВИЩА ЖІНОЧА МЕДИЧНА ОСВІТА І НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС НА ОДЕСЬКИХ ВЖК ТА ОВЖМК: МІЖ ПРИВАТНИМ ТА СУСПІЛЬНО-КОРИСНИМ (1910-1917 рр.)
Історія - Інтелігенція і влада

О. В. Мельник

Ключові слова: система вищої жіночої медичної освіти, на­вчальний процес, організація вищих жіночих медичних курсів, на­укова громадськість.

Ключевые слова: система высшего женского медицинского об­разования, учебный процесс, организация высших женских меди­цинских курсов, научная общественность.

Key words: the system of the female higher medical education, edu­cational process, an organization of the female higher medical courses, scientific community.

Розвиток сучасної системи освіти в Україні і світі та перехід до її глобалізації змушує дослідників знову і знову перегортати сторінки минулого освіти задля вдосконалення сучасної системи. Однією з найцікавіших сторінок освітнього процесу в Україні є


Розвиток системи вищої жіночої освіти, який змінив обличчя освіти, висвітлив місце сучасної освіченої жінки у суспільстві та став одним із стовпів «фемінізації» освіти. Вищі жіночі освіт­ні заклади носили приватний характер, однак підтримка їх ді­яльності з боку освіченого суспільства та постійний контроль за освітніми процесами з боку міністерства народної просвіти вдо­сконалив цю систему, створивши гідний рівень навчання.

Питаннями розвитку системи жіночої освіти в Україні за­ймаються такі автори, як Кобченко К. А. [1], Драч О. О. [2]. Загальні питання щодо вищої жіночої медичної освіти дослі­джують російські історики: Зимин И. В. [3], Ковалева М. Д. [4]. Розвиток медичної науки та постаті медиків-науковців в Одесі ґрунтовно досліджує Васильєв К. К. [5].

Однак залишаються деякі проблемні моменти, до яких необ­хідно звернутись під час нових модернізацій освітнього про­цесу. В сучасній системі вищої освіти, на жаль, присутні при­ватні навчальні заклади, що не відповідають стандартам, тому завданням статті є дослідження взаємовпливу приватного ха­рактеру системи вищої жіночої медичної освіти та суспільства у процесі підготовки фахівців-медиків.

Виходячи із загальних складових поступового реформуван­ня та модернізації вищої жіночої освіти в Одесі, необхідно зо­середити увагу на розвитку системи спеціальної вищої жіночої освіти. Вона формувалася на базі вже чинної системи універ­ситетів та ВЖК, отож провідною тенденцією її розвитку стало створення спеціальних курсів та факультетів для розв’язання загальноімперських проблем становлення вищої жіночої осві­ти, а також функціонування факультетів природничого та ме­дичного напрямів.

З перших років планування системи вищої жіночої осві­ти постало питання про відповідність вищих жіночих курсів загальноприйнятій університетській системі, тому структура факультетів ВЖК завжди базувалась на загальній організації класичної німецької вищої освіти.

Основним взірцем для всіх ВЖК, що відкрилися після 1889 року, стали Петербурзькі ВЖК. Вони складалися з фізико- математичного та історико-філологічного факультетів. Устрій факультетів ОВЖК тотожний до міністерського зразка: зокре­ма історико-філологічний складався з історичного, словесного відділень; фізико-математичний — з математичного і природ­ничого відділень. Кількісний склад слухачок на 1 січня 1907 р. становив 614 осіб, з них на історичному відділенні навчалося 327 осіб, філологічному — 31, на математичному — 45, при­родничому — 211 осіб [6, арк. 2]. Це засвідчує про пріоритети гуманітарного спектру наук.

Навчальний процес на курсах поступово змінювався під впливом таких факторів, як посилення вимог МНП, зростан­ня кількості викладачів курсів, поступової зміни навчальних планів згідно зі стабілізацією правової бази курсів, а також ініціативи викладачів та слухачок курсів. Впродовж часу програма курсів поступово наближалася до програми викла­дання в університетах Російської імперії. Зразком для по­слідовних змін навчального плану у бік наближення його до університетського були Петербурзькі ВЖК, тому, аналізуючи навчальний процес на Одеських ВЖК, необхідно відзначи­ти одну обставину: курси утворилися тоді, коли на Петер­бурзьких ВЖК проводилася науково-навчальна реформа, що частково відбилося і на організації навчального процесу на Одеських ВЖК.

Одеські ВЖК практично скопіювали університетську структуру, а її навчально-методичні засади відповідали про­грамам МНП. Однак щоб піднести діяльність до належного рівня, необхідно було дотриматися таких вимог, як: забезпе­чити належну кількість викладачів з університетською осві­тою для читання лекцій та проведення практичних занять; відповідність матеріально-технічної бази курсів (бібліотека, лабораторії, устаткування та приміщення) для ґрунтовної науково-дослідницької роботи; відповідність навчальних пла­нів факультетів університетським вимогам (кількість годин, наповнення курсів, спеціалізація курсисток). Ці питання ви­рішувались поступово під контролем державних органів та за допомогою наукової громадськості міста. На жаль, у гонитві за більшою кількістю факультетів часто не дотримувались уні­верситетських стандартів. Так, було закрито романо-німецький факультет, що не відповідав вимогам МНП.

На Одеських педагогічних курсах система викладання згідно з вимогами МНП була «курсовою». Вона цілком відповідала сис­темі викладання на інших педагогічних курсах імперії, згада - них у попередньому параграфі. Курсова система мала позитивні і негативні моменти. Перевагами її були простота та зручність для навчальної адміністрації, а недоліками — шаблонність та обмеження вибору вивчення предметів слухачками.

На Одеських ВЖК поступово запроваджено предметну сис­тему, притаманну всім вищим навчальним закладам імперії, вона мала низку незаперечних переваг: значно розширювала обсяг викладання; дозволяла виходити за межі міністерських програм; надавала професорам і слухачкам право вибору тих чи інших навчальних предметів, їх складу та змісту, характе­ру їхнього викладання і вивчення тощо. Предметна система не скасовувала обов’язкового циклу наукових дисциплін, склад якого визначався Радою професорів курсів, проте вона дозволя­ла не дотримуватись чіткої послідовності у їхньому вивченні, скасовувала розподіл на курси з перехідними іспитами напри­кінці кожного навчального року. Курси було замінено «гру­пами», «де заняття концентрувалися навколо вивчення най­актуальніших наукових проблем, слухачки відвідували лекції за власним розсудом, залежно від їх особистих схильностей і вибраної професійної орієнтації» [7, с. 4.].

У період 1907-1910 рр. запровадили систему обов’язкових і необов’язкових предметів, ввели практичні заняття, спеціа­лізацію і читання спеціальних і теоретичних курсів для по­глибленого знання предметів. По закінченні кожного курсу обов’язкові іспити: слухачкам необхідно було витримати не менш ніж 5 іспитів, щоб перейти на наступний курс. Кіль­кість курсисток з кожним роком зростала: на 1 січня 1908 р. на курсах навчалося 960 осіб, на 1 січня 1909 р. — 1206, з них на історико-філологічному факультеті — 586, на фізико - математичному — 550 осіб. 1908 р. відкрито юридичний фа­культет у складі одного курсу, де на 1 січня 1909 р. навчалося 73 слухачки. Навесні 1909 р. відбувся перший випуск. Усього курси закінчило 89 слухачок; з них історичне відділення — 55 осіб, словесне — 13, французьке — 4, німецьке — 2, матема­тичне відділення — 15 осіб [8, с. 3].

Щоб запобігти перешкодам вдосконалення структури та на­вчальних програм викладання згідно з вимогами МНП, Рада ОВЖК впровадила спеціалізацію у вивченні гуманітарних та природничих напрямів. Так, 1909 року фізико-математичний факультет розділив природниче відділення на два підвідділи: хімічний і біологічний. Основна проблема — брак виклада­чів — поступово розв’язувалася як за рахунок нових професо­рів, так і за допомогою «сторонніх» приват-доцентів. Уже на 1 січня 1910 р. у штаті викладачів ОВЖК по факультетах було: на історико-філологічному — 26 осіб, з них 11 заслужених ординарних і екстраординарних професорів; на фізико-матема - тичному — 27; на юридичному факультеті — 6 осіб. Кількість курсисток також зросла до 1278 осіб, з них на історико-фі­лологічному навчалось 606 осіб, на фізико-математичному — 570, на юридичному — 102 [9, с.10]. Таким чином, як і раніше, перевага надавалася гуманітарній освіті.

Значним «прискорювачем» модернізації вищої жіночої осві­ти та розвитку вищої жіночої медичної освіти в Російській імпе­рії стала революція 1904-1905 рр. та пов’язана з нею демокра­тизація системи вищої освіти. На процес відкриття медичних курсів фактично вплинула поразка Російської імперії у Русько - японській війні та необхідність модернізації системи медично­го обслуговування, керуючись потребами великої за кількістю російської армії, яка страждала на дефіцит медичних кадрів, що впливало на її боєздатність. Тому в цей період (1906-1910) постають вищі медичні курси по всій імперії: Москва (1906), Київ (1907), Харківський жіночий медичний інститут (1910).

В Одесі з ініціативи професора С. В. Левашова відкрива­ються Одеські вищі жіночі медичні курси (1909-1910) [10, с. 3]. їх засновник — Сергій Васильович Левашов (1856­6.06.1919) — відомий представник одеської терапевтичної шко­ли проф. С. П. Боткіна [11, с. 52-53], професор Казанського університету (1886-1902), з 1903 року — професор ІНУ, з 1907 року — декан медичного факультету ІНУ. Починаючи з 4 груд­ня 1907 року, за розпорядженням міністра народної просвіти він виконував обов’язки ректора Новоросійського університе­ту [12, с. 432]. У період 1906-1913 рр. серед активних діячів правоконсервативних організацій він намагається вплинути на стабілізацію ситуації в країні.

Під керівництвом С. В. Левашова Вищі жіночі медичні кур­си поступово стали взірцем університетської освіти, курсист­ки навчались не тільки у своїх аудиторіях, але й мали змогу працювати в лабораторіях та лікарнях ІНУ у позанавчальний час. Устрій курсів нагадував устрій медичного факультету Ки­ївських ВЖК. Зазначалось, що вища медична освіта рівна уні­верситетській, викладання проводиться за курсовою системою, на курси вступають абітурієнтки з 17 років. Пункт 3 надавав пільги тим, хто вступає, маючи атестат зрілості, а порядок конкурсу атестатів полягав у їх ступеневому розділі на гру­пи: «А) ті, що закінчили курс 7-класної гімназії МНП; Б) ті, що закінчили курс 7-класної гімназії чи інституту відомства імп. Марії Федорівни; В) ті, що закінчили курс єпархіально­го училища; Г) ті, що закінчили курс інших, рівних за про­грамою вищезазначених навчальних закладів». Ті ж, хто мав посвідчення навчального округу про додаткові іспити в межах чоловічих гімназій («з російської мови (твір на історичну чи літературну тему), з математики (алгебра, геометрія, тригоно­метрія), з латинської мови (в обсязі вимог для осіб-екстернів) та однієї з нових мов (переклад історичного твору), якщо від­сутня відмітка в «Атестаті»), звільнялись від цих іспитів при вступі, згідно з приміткою першою, від додаткових іспитів з російської мови звільняли осіб, які закінчили 8-й клас жіно­чих гімназій або історико-філологічне відділення ВЖК; з ма­тематики звільняли осіб, котрі закінчили 8-й клас жіночих гімназій чи курс фізико-математичного відділення; з латини лише тих, хто закінчив курс історико-філологічного відділен­ня [13, арк. 20].

Тому викладачі ОВЖК часто вважали, що причиною скоро­чення кількості слухачок був перехід на ОВЖКМ, який став пільговим для осіб, що навчались на перших курсах гуманітар­них та технічних спеціальностей.

Підготовка до відкриття ОВЖМК розпочалась за ініціативи громадськості, і вже 16-го жовтня 1909 року відбулося перше зібрання педагогічної Ради, яке відповідно до положення керу­вало всім навчальним життям курсів та їх власністю. Головою Ради обрано С. В. Левашова, заступником — Н. А. Щеголева, секретарями — І. І. Кіяніцина та Е. П. Серапіна, скарбни­ком — С. С. Яковлева. Членами господарчого комітету обрані

С. С. Головін, А. Ф. Маньковський та А. В. Корш [14, с. 24].

Допомогу у вирішенні організаційних та фінансових питань надала попечительська рада, до якої входили Н. І. Моісеєва, ба­рон М. А. Рено, граф М. М. Толстой, проф. О. А. Павловський,

Е. А. Полетаев, І. І. Сінкевич-Корчак, М. I. Комарницький, Н. Д. Тахчогло, Н. Ф. Сухомлінов, П. А. Казарінов, П. П. Кот­ляревський, Е. Н. Яловіков, С. А. Кумбарі [15, с. 26].

Через необхідність ґрунтовної технічної підготовки вищої медичної освіти роботи з відкриття курсів полягали у придбан­ні будинку на вул. Зовнішній, № 2 та його якісного ремонту. Архітектором К. А. Багером 1910 року проведено ремонт та переобладнання будівлі, у якій створено дві аудиторії, кабіне­ти для кафедр нормальної анатомії, гістології, хімії, фізики, залу для практичних занять з біології, ботаніки та гістоло­гії, лабораторію для практичних занять з хімії. Істотну до­помогу у фінансуванні проекту надали члени «Дамського ко­мітету»: О. В. Левашова, Б. X. Щербакова, Л. Д. Толмочева, В. Н. Корш, М. Н. Попова, Л. Н. Батуева, Ю. І. Маньковська, А. І. Головіна, О. Ф. Щеголева, М. П. Орлова, С. П. Кіяні - цина, Ю. М. Серапіна, М. К. Коровицька, А. Н. Ігнатовська, Л. Б. Вороніна, баронеса Е. Ф. Рено, А. А. Вассаль, В. К. По­летаева, Н. Ф. Єранцева, Є. К. Вітте, С. Ю. Вітте, графиня Є. Г. Толстая, В. П. Дмитрієва, Е. Д. Хаісь. Для поліпшення фінансового стану курсів комітетом 7-го, 8-го та 9-го червня 1910 року проведено лотерею алегрі [15, с. 25, 27-28.].

Отож фінансова стабільність курсів, згідно зі звітом скарб­ника курсів проф. С. С. Яковлева, була забезпечена. Кошти для курсів збиралися поступово з пожертв різних осіб, і спочатку становив 4000 крб. За допомогою «Дамського комітету» та осо­бисто пані О. В. Левашової проведено гуляння та лотерею. При­буток з першої лотереї та пожертв у травні 1909 року становив 17008 крб, від другої — у червні 1910 р. — 5048 крб 20 коп. Тобто всього 22056 крб 20 коп. [15, с. 27-29.].

Ці кошти дозволили придбати через міське кредитне това­риство ділянку землі 2200 кв. сажень вартістю 88084 крб з будівлями, які після ремонту стали придатними до викладання медицини. Для обладнання кабінетів та лабораторій виділено 11000 крб. Таким чином, матеріально-технічна база була по­вністю забезпечена [15, с. 26].

Навесні 1910 року кількість поданих прохань про зараху­вання на курси досягло кількості 1500 осіб. Але на день від­криття зараховано на курси всього 89 слухачок, з них іудей­ського віросповідання 8 осіб [15, с. 25].

Святкове відкриття Одеських вищих жіночих курсів відбу­лося 27 вересня 1910 року у неділю. На курсів були присутні архієпископ Херсонський та Одеський Дімітрій, помічник ко­мандувача військами одеського округу генерал К. П. Фандер - Флит, одеський градоначальник генерал-майор І. Н. Толмачов, міський голова І. І. Моісеєв, помічник одеського градона­чальника М. А. Набоков, а також педагогічна Рада курсів на чолі з проф. С. В. Левашовим, професори ІНУ, а також пред­ставник університету Св. Володимира та Київських ВЖК проф. С. Н. Томашівський.

У святковій промові С. В. Левашов відзначив: «Ми відзна­чаємо сьогодні знаменний день не тільки для м. Одеси, але й для всього південно-західного краю, запалав світоч вищо­го знання, що повинен просвітити вогнем науки жіноче на­селення південного заходу». Він підкреслив, що вже тільки факт відкриття курсів є важливим через недостатню кількість університетів у Російській імперії — 9, тоді як у Німеччині — 21, Італії — 21, Франції — 16 та 32 тис. студентів, Англія та Австрія — по 11 університетів із 25 та 32 тис. студентів. Відтак наголосив, що «курси повинні стати зразковими та присвячуватись лише тим дисциплінам, які мають кінцевою метою високогуманні та важливі цілі: поліпшення та допомо­гу страждаючому людству, поліпшення його існування та роз­робку способів боротьби із людськими хворобами». Навівши приклад азіатської холери (200 тис. загиблих) та гімалайської чуми (100 тис. загиблих), боротьба з якими вимагала посилен­ня медичного обслуговування, С. В. Левашов підкреслив необ­хідність плідної роботи одеських медиків проти чуми, провів аналіз розвитку хвороби в Одесі, починаючи з 1812 року. Його висновок: «відкриття курсів носить важливе державне значен­ня, бо саме від рівня навчання на курсах залежить здоров’я суспільства» [15, с. 16-17].

Характеризуючи процес підготовки до відкриття курсів він стверджував, що сучасна медична наука вимагає належної кількості лабораторій, клінік та патологоанатомічних відді­лень і для їх роботи необхідна значна сума у 600-800 тис. крб. З перших кроків організаційний комітет спирався на підтрим­ку міського самоврядування, яке чимало зробило для розвитку медичного факультету ІНУ та модернізації клініки.

Організаційний комітет вважав, що, по-перше, устрій зраз­кових та оснащених необхідним приладдям курсів повинен сприяти подальшому розвиткові міста Одеси та піднесенню його ролі як культурного центру; по-друге, курси є суспільним, тобто міським надбанням. З огляду на це оргкомітет звернувся до міського голови за підтримкою у цій справі і отримали її [15, с. 18-19]. Наприкінці доповіді С. В. Левашов зазначив, що від випускниць курсів можна чекати зразкового виконання обов’язків, співчуття та м’якості, які притаманні російській жінці [15, с. 20].

Фактично ОВЖМК існували як жіночий медичний факуль­тет ІНУ, бо допомога С. В. Левашова в роки його роботи рек­тором була тому запорукою. З початком Першої світової війни 1914 року курси істотно вплинули на підготовку нових ліка­рів для армії, однак нестача ліків на фронті через відсутність хіміко-фармацевтичної бази позначилась на розвиткові ВЖК.

На засіданні Ради ОВЖК 12 вересня 1915 р. обговорено проект проф. В. В. Зав’ялова про організацію хіміко-фармацевтичного відділення на фізико-математичному факультеті ОВЖК [16, арк. 97, 98].

Отож 19 грудня 1915 р. було отримано телеграму заступника МНП В. Т. Шев’якова «про дозвіл відкрити хіміко-фармацев- тичне відділення у складі фізико-математичного факультету ОВЖК». Початок занять планували на 4 січня. Кількість слу­хачок — 125 осіб [16, арк.104]. Про популярність спеціальності засвідчує розподіл курсисток за факультетами ОВЖК: на істо - рико-філологічному — 539, на фізико-математичному — 777, юридичному — 337 і на хіміко-фармацевтичному відділенні — 941 слухачка.

Власне, саме на хіміко-фармацевтичне відділення по­кладав надії царський уряд. За твердженням А. Е. Іванова, «хіміко-фармацевтичні відділення (Одеських — з 1916 р. та Московських ВЖК — з 1917 р.) були включені в роботу, що пом’якшувало лікарський дефіцит в армії» [17, с. 118]. Саме на цьому факультеті ОВЖК збільшується кількість працюючих жінок-випускниць. Так, за пропозицією попечителя Одеського навчального округу 25 лютого 1916 р. на посаді асистентів хі­мічної лабораторії хіміко-фармацевтичного факультету затвер­джено дві жінки — Р. Кальфе та Є. Петрову [16, арк. 108].

Таким чином, розвиток спеціальної вищої жіночої освіти не тільки стає ознакою високого рівня навчання на ВЖК, але й визнається урядом і активно використовується для потреб країни за умов Першої світової війни. Тобто система ВЖК пе­ретворюється на необхідний елемент не тільки в освіті, але й у народному господарстві, охороні здоров’я та інших важли­вих суспільних ділянках. Активна підтримка громадськості міста дає можливість називати одеську вищу медичну освіту суспільно-корисною, тому що її випускниці вирішували на­гальні проблеми охорони здоров’я у місті Одеса, а також вико­ристовувалися для покращення рівня фармації та підвищення рівня медицини.

Джерела та література

1. Кобченко К. А. «Жіночий університет Святої Ольги»: історія Київ­ських вищих жіночих курсів / К. А. Кобченко. — К. : «МП Леся», 2007. — 271 с.

2. Драч О. О. Діяльність спеціальних комісій 1870-х рр. із питань вищої жіночої освіти в Російській імперії // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. — Вип. 22. — Серія: історія. — Одеса : Астропринт, 2011. — С. 30-40.

3. Зимин И. В. Подготовка медицинских кадров в России: (XIX — начало XX вв.) — СПб.: Изд-во СПбГМУ, 2004. — 367 с.

4. Ковалева М. Д. Женщины в медицине : монография. — Волго­град : Изд-во ВолГУ, 2004. — 214 с.

5. Див. : Васильев К. К. В’ячеслав Карлович Стефанський (1867­1949 рр.) // Інфекційні хвороби. — 1997. — № 4. — С. 52-53; Васи­льев К. К., Васильев К. Г., Калнин В. В. Воспитанник медицинско­го факультета Тартуского университета профессор В. В. Завьялов (1873-1930) // Some Problems of the History of Tartu University. — Tartu, 1991. — V. 26. — Р. 68-71; Васильєв К. К. Перший завід­увач кафедри фізіологічної хімії Новоросійського університету в Одесі професор Анатолій Константинович Медведев (1863-1921) // VII Український біохімічний з’їзд (Тези доповідей). — Київ, 1997. — Ч. 3. — С. 184-185.; Васильев К. К. К истории гомеопа­тии в Одессе до 1917 года // Укр. гомеопатический ежегодник. — Одесса, 2001. — Т. 4. — С. 44-47.

6. ДАОО. Ф. 334. — Оп.3. — Спр. 7651. Звіт про діяльність ОВЖК (1907-1908 рр.).

7. Марголин Д. Справочник по высшему образованию / Марго - лин Д. — К. : Сотрудник, 1911. — 507 с.

8. Современная летопись Одесских Высших женских курсов в 1909 г. // Журнал Министерства народного просвещения. — Новая се­рия. — Часть XXX. — 1910. — № 11/12. — Ноябрь. — С. 1-16.

9. Там само.

10. Открытие высших женских медицинских курсов в Одессе 26 сент. 1910 г. // Из отчета Одесских высших женских медицинских кур­сов за 1910/1911 гг. — Одесса, 1911. — 45 с.

11. Биобиблиографический словарь профессоров и преподавателей Ка­занского университета, 1905-1917 / [сост. Е. М. Мишина и др.]. — Казань : Казанский ун-т., 1986. — 78 с.

12. Марголин Д. Студенческий справочник. Ч. 2: Руководство для по­ступающих во все высшие учебные заведения за границей. — К. : Сотрудник, 1908. — 556 с.

13. ЦДІАК. — Ф. 707 (Управління Київського навчального округу). — Оп. 84. — Спр. 45. Ніжинські вищі жіночі курси (1916 р.).

14. Там само.

15. Открытие высших женских медицинских курсов в Одессе 26 сент. 1910 г. // Из отчета Одесских высших женских медицинских кур­сов за 1910/1911 гг. — Одесса, 1911. — 45 с.

16. ДАОО. — Ф. 334. — Оп. 5. — Спр. 5. Книга протоколів засідання Ради ОВЖК (1909-1920 рр.).

17. Иванов А. Е. Российское «ученое сословие» в годы «второй отече­ственной войны» (очерк гражданской психологии и патриотиче­ской деятельности) / Иванов А. Е. // Вопросы истории естествоз­нания и техники. — 1999. — № 2. — С. 108-127.

18. ДАОО. — Ф. 334. — Оп. 5. — Спр. 5. Книга протоколів засідання Ради ОВЖК (1909-1920 рр.).

Анотації

Мельник О. В. Высшее женское медицинское образование и учебный процесс на Одесских ВЖК и ОВЖМК: между частным и общественно-полезным (1910—1917 гг.).

В статье исследуется история развития системы высшего жен­ского медицинского образования и влияния на этот процесс науч­ной общественности города.

Melnik O. V. Female higher medical education and training pro­cess in OHMC and OHWMC: between private and generally useful (1910-1917).

The article investigates the history of the development of the fe­male higher medical education and the influence of the scientific com­munity upon this process.