Головна Історія Інтелігенція і влада ПРОБЛЕМИ ДІЯЛЬНОСТІ МОРСЬКИХ ПРОФСПІЛОК В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
joomla
ПРОБЛЕМИ ДІЯЛЬНОСТІ МОРСЬКИХ ПРОФСПІЛОК В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
Історія - Інтелігенція і влада

К. В. Женгал

Ключові слова: інтеграція, морська галузь, профспілки, Чорно­морське морське пароплавство.

Ключевые слова: интеграция, морская отрасль, профсоюзы, Черноморское морское пароходство.

Key words: integration, maritime industry, the unions, Black Ship­ping.

Дослідження діяльності українських профспілок, які були і залишаються наймасовішими громадськими організаціями, є важливою складовою вітчизняної історії. Становлення та роз­виток руху профспілкових об’єднань морської галузі є мало - дослідженим навіть на рівні усієї України. Однією з причин цього є його документальна недосяжність для дослідників, а саме: відсутність архівних джерел, пов’язаних з їх діяльніс­тю, відсутність інколи друкованих видань, на сторінках яких можна було б прослідкувати формування основних напрямів діяльності конкретної профспілки тощо. У той же час морські профспілки на сучасному етапі не тільки виконують функцію захисту та представництва соціально-економічних інтересів га­лузі, але й відіграють важливу інтеграційну роль України за кордоном. Комплекс названих факторів обумовив актуальність обраної теми статті.

Історіографія, яка розглядає українські профспілки у роки незалежності України, представлена численними дослідження­ми істориків, соціологів, політологів та інших науковців різ­них галузей. В той же час література, яка б висвітлювала та аналізувала діяльність та розвиток морських профспілок, май­же відсутня. У такому випадку на допомогу досліднику прихо­дять джерела, які мають вузьке коло поширення. Серед таких поточні архіви профспілок, періодична преса, а також видання морських профспілок, які мають незначний тираж та внутріш­ній характер використання.

Реформування українського профспілкового руху після 1991 р. було позначене переорієнтацією вже існуючих на той час профспілкових структур на нові задачі, які ставило перед ними суспільство. Поруч із цим відбувався розвиток нових профспілкових об’єднань. Це ставало результатом об’єднуючих зусиль самих профспілок та колективів працівників окремих установ та підприємств.

Якщо розглянути найбільш масові та представницькі мор­ські профспілкові організації незалежної України, перш за все варто звернути увагу на Профспілку працівників морсько­го транспорту України. Вона є найстаріша у державі та бере свої витоки зі страйку 1903 р. У ході страйку була організо­вана перша профспілкова організація — страйковий комітет. Але страйковий комітет став легальною організацією лише в

1905 р., коли 1 вересня в Одесі почала свою легальну діяль­ність «Реєстрація суднових команд». У серпні 1906 р. «Реє­страція» була перейменована у «Професійне товариство судно­вих команд Чорноморського торгового флоту в Одесі» («Спілка моряків»). З 1912 р. «Спілка моряків» починає видавати свою газету — «Моряк», яка відновлена Профспілкою робітників морського транспорту України і до сьогодні є її друкованим органом. В березні-квітні 1917 р. вживаються заходи по ство­ренню загальноросійської спілки працівників морського та річкового транспорту.

За часів СРСР в Україні існували на морському та річковому транспорті 4 басейнових комітети: Азовський, Дніпровський, Дунайський та Чорноморський, які входили до профспілки працівників морського та річкового флоту СРСР і підпорядко­вувались Москві, не маючи статусу окремої профспілки. З про­голошенням незалежності України, 30 січня 1992 р. на першо­му установчому з’їзді була створена Профспілка працівників морського транспорту України (ППМТУ), яка стала правонас - тупницею колишньої галузевої Профспілки працівників мор­ського й річкового флоту СРСР на території України [1, арк. 2].

Профспілка об’єднала підприємства морської галузі, суд­ноплавні компанії, учбові заклади тощо. Та охопила терито­ріально не тільки увесь південний регіон, але й Донецьку та Запорізьку області [2]. ППМТУ разом з усіма її членськими організаціями увійшла до Федерації профспілок України. В 1997 р. відбувся II з’їзд, у 1999 р. III (позачерговий) з’їзд, у 2002 році — IV з’їзд профспілки.

Ще у вересні 1991 р. була створена Морська профспілка Чорноморського морського пароплавства (ЧМП), яка в подаль­шому стала серйозним конкурентом Профспілки працівників морського транспорту України. Власне на середину 1990-х рр. Морська профспілка об’єднувала більш як 2/3 працівників па­роплавства. Першим головою її став А. Соснін. З самого почат­ку у незалежної Морської профспілки почалися непорозумін­ня з адміністрацією ЧМП, яку тоді очолював В. Пилипенко. Морській профспілці відмовляли у радіозв’язку з судами, ді­яльність їх усіляко блокували. Після приходу до керівництва ЧМП у 1992 р. П. Кудюкіна ситуація змінилась на протилеж­ну. ППМТУ було позбавлено радіозв’язку з судами, а комітет Морської профспілки перетворився на опору адміністрації [3, с. 32].

Коли в липні 1994 р. за фактами службових зловживань Ге­неральна прокуратура України порушила кримінальну справу проти П. Кудюкіна та діяльності створеного ним акціонерного товариства «Бласко», голова Морської профспілки А. Соснін виступив на його захист.

Відтак виникли протиріччя між А. Сосніним та частиною профспілкових функціонерів, що звинувачували його у фінан­сових зловживаннях та перетворенні Морської профспілки на «кишенькову» профспілку адміністрації. У жовтні 1994 р. опо­зиційна частина профспілки, використовуючи ситуацію, обра­ла новим головою Морської профспілки М. М. Барського [4]. На цьому етапі відношення Морської профспілки та ППМТУ, які до того за свідченням учасників профспілкового руху базу­вались на особистій неприязні голів профспілкових об’єднань А. Сосніна та В. Зубкова, перейшли у стадію діалогу [5].

Ще одним із представників профспілкового об’єднання, яке мало свої витоки із Морської профспілки ЧМП, стала Федера­ція морських профспілок України (ФМПУ). ФМПУ була створе­на 15 січня 1992 р. на I Установчому з’їзді перших незалежних профспілок морської галузі в Україні. Засновниками ФМПУ стала Морська профспілка ЧМП і Незалежна профспілка до­керів Іллічівського морського торгівельного порту [6, с. 64]. Власне остання діяла вже з жовтня 1990 р. на чолі з А. Бойчу­ком. Профспілка об’єднувала близько 4000 працівників порту. Керівництво профспілки в особі А. Бойчука вкрай негативно ставилось до так званих традиційних профспілок в особі ФПУ, вважаючи їх корумпованими, та заперечувала будь-які контак­ти з останніми [7]. У березні 1992 р. ФМПУ подала заявку на вступ до Міжнародної Федерації транспортників (МФТ/ІТЕ), а вже у квітні того ж року стала її членською організацією. Пер­шим головою Федерації став С. Борщ.

Ще одним прикладом об’єднання незалежних профспі­лок стала Регіональна Федерація морських профспілок пів­дня України (РФМПпУ), потреба виникнення якої була про­диктована актуальними проблемами тогочасного суспільства. У зв’язку з різким скороченням флоту України після розпаду СРСР звільнилися і стали безробітними десятки тисяч моряків. У таких умовах з’явилися посередницькі агентства із праце­влаштування безробітних моряків в іноземні судновласницькі компанії. Внаслідок цього з’явилось та міцно закріпилося сло­во моряк-«підпрапорник» [8]. Моряки-«підпрапорники» потре­бували правового та соціального захисту.

Моряки Чорноморського флоту (ЧМП) створили профспіл­ку, яка об’єднувала моряків - «підпрапорників». Наприкінці 1999 р. на Установчій конференції була створена Одеська облас­на профспілка моряків (ООПМ). Згодом виникла ідея створення нової профспілкової структури для консолідації профспілкових сил і згуртування моряків-«підпрапорників» у відстоюванні їх інтересів, посиленні соціального захисту. Нове профспілкове об’єднання було створено 15 вересня 2000 р. в м. Херсоні на Установчій конференції за активної участі Одеської обласної профспілки моряків (з грудня 2001 р. Одеська обласна проф­спілка моряків-«підпрапорників» (ООПМП)) та Херсонської обласної морської профспілки (ХОМП). Воно одержало назву Регіональна Федерація морських профспілок півдня України. Головою Федерації було обрано Є. І. Ізотова [9].

Варто сказати, що становлення морських профспілок в Україні мало такий фактор впливу, як діяльність Чорномор­ського морського пароплавства. Сьогодні не викликає сумніву, що 1990-ті рр. видались найбільш складними в історії паро­плавства. Ще на початку 1991 р. до тодішнього лідера держави М. С. Горбачова було надіслано листа із проханням звернути увагу на складне становище пароплавства [10, арк. 98-99]. Відмічалось, що ЧМП має надмірне старіння флоту, що веде до масового списання суден. Слабке фінансування та недостат­ня державна підтримка ведуть до знищення матеріальної бази флоту [251, арк. 95]. Окрім фінансової кризи у ЧМП відміча­лась криза управління. Варто лише навести той факт, що про­тягом досліджуваного періоду керівництво ЧМП змінювалось

7 разів, а до оцінки діяльності деяких із них, а саме П. Ку - дюкіна, долучалась Генеральна прокуратура України. Кризові явища в управлінні пароплавством у певній мірі вплинули і на розкол у профспілковому русі морської галузі.

Взаємини новопосталих профспілкових об’єднань не можна назвати партнерськими. На сторінках періодичних видань по­всякчас відбувались взаємні звинувачення профспілок у тих чи інших порушеннях прав та інтересів працівників. Особливого резонансу набув конфлікт між головами Морської профспілки ЧМП А. Сосніним та ППМТУ В. Зубковим [11]. Відсутність порозуміння між профспілками морської галузі в першу чергу визначалась конкуренцією за профспілкове членство та внески. Особливо гостро постало це питання, коли українські моряки отримали можливість працювати на іноземних суднах та отри­мувати зарплатню в іноземній валюті.

Окрім цього, закономірним, на наш погляд, видається ситу­ація несприйняття традиційних профспілок, а саме таких, які були створені на базі колишніх радянських та мали тісні зв’язки з державними структурами, незалежними та навпаки. Незалеж­ні профспілки часто звинувачували традиційні у «ностальгії за Радянським Союзом» та його методами в управлінні [12].

Таким чином, аналіз оформлення профспілкової мережі у перші роки незалежності свідчить про певний розкол проф­спілкового руху в одній із найбільш провідних галузей країни. На нашу думку, найголовнішою причиною цього явища стали руйнівні тенденції в самому ЧМП, на базі якого працювали ви­щевказані профспілкові об’єднання.

Ще однією особливістю морських незалежних профспілок стало їх перманентне реформування протягом усіх 1990-х рр. Причин цьому було декілька. Першою з них можна назвати процедуру державної реєстрації усіх профспілок після 1999 р., яка стала необхідною після прийняття Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Багато профспілок тоді не змогли відповідати потрібним вимогам та змушені були або самоліквідуватися, або піддати реформації свою структуру. Друга ж причина носить дещо особистий ха­рактер. Часто створення нової профспілки ставало інструмен­том для профспілкових лідерів перетягнути частину моряків, а значить, і членські внески від їх прибутків у своє власне роз­порядження.

Оформлення незалежності України призвело до значних соціально-економічних перетворень, які більшість дослідни­ків визначають як період трансформаційної кризи. Критичний стан виробництва простежувався в кожній галузі промисловос­ті країни. Не була винятком і морська галузь. В умовах зни­ження ділової, науково-технічної та інвестиційної активності в країні, зміни транспортно-економічних зв’язків, переорієнтації ринків збуту виробничі можливості морського транспорту ви­користовувались менше їх потенціальних можливостей. Зали­шились без роботи і українські моряки, які почали поповню­вати екіпажі суден іноземних судновласників та конкурувати

З представниками інших національностей. Разом з тим гостро постало питання соціального та економічного захисту україн­ських моряків, що винаймалися іноземними судновласниками як прямо, так і через українських посередників — так звані крюінгові агентства (агентства з працевлаштування моряків за кордоном).

Моряк, йдучи у плавання, нерідко залишався безправною та жорстко експлуатованою робочою силою. Йому не гаранто­вані відповідні умови праці, пенсійне та медичне страхування, встановлення чіткої заробітної плати. Агентства — посередни­ки з працевлаштування моряків не завжди дотримувались всіх необхідних вимог для працевлаштування моряків за кордоном, таким чином залишаючи останнього сам на сам з роботодавцем у відстоюванні своїх інтересів [13, арк. 9 зв.].

Хоча робота по вдосконаленню законодавства з питань пра­цевлаштування моряків за кордоном проводилась профспілка­ми даної галузі, однак практичної реалізації вона не отриму­вала. Тому під час досліджуваного періоду дуже гострою була проблема законодавчого закріплення обов’язкового встановлен­ня соціально-трудових гарантій при укладенні контрактів най­му моряків та зовнішньоекономічних контрактів між україн­ськими посередниками та судновласниками.

Маючи як приклад великий досвід закордонних колег, мор­ські профспілки не мали навіть державного обліку кількості українських моряків, що у той чи інший час знаходились на роботі за кордоном.

Підтримуючи зв’язки з Міжнародною федерацією робітни­ків транспорту (ІТЕ), ППМТУ все ж вдалось суттєво покращи­ти соціально-економічні умови українських моряків, а саме підвищити рівень заробітної плати, отримати можливість для моряків працювати під зручним прапором та закріпити це підписанням відповідного колективного договору, ухваленого ІТЕ.

Однак розрізненість та неузгодженість профспілкового руху в області породжувала негативні наслідки і на міжнародній аре­ні. Так, на конгресі ІТЕ в Женеві 1994 р. моряків від України представляли одразу дві профспілки — ППМТУ та МП ЧМП. У результаті внутрішні суперечки профспілкових очільників упродовж міжнародного конгресу, доноси одного керівника на іншого та намагання апелювати у вирішенні конфлікту до між­народних представників викликало лише подив та несерйозне ставлення світової громадськості до вітчизняного профспілко­вого руху [14].

Однак все ж співпраця ППМТУ та ІТЕ була поновлена та триває і по сьогодні. Станом на 2001 р. ППМТУ підписала ко­лективні договори більш ніж з 10 компаніями, що відповідають стандартам ІТЕ. Враховуючи відповідний рівень законодавчої свідомості, судновласники компанії, з якими підписані колдо­говори, у своїй більшості виконували умови укладених угод.

Однак залишалось відкритим питання захисту моряків, які не належать до морської профспілки. Непоодинокими були факти несплати заробітної плати українським морякам суд­новласниками після закінчення контракту по найму, немож­ливість отримати компенсацію морякам у разі отримання трав­ми, через те, що судновласник своєчасно не застрахував свої ризики, та ін.

Попри усі складнощі, із якими стикались морські профспіл­ки в умовах становлення України як незалежної держави, саме вони виступали єдиною громадською силою, яка брала на себе повноваження вирішувати питання соціального захисту робіт­ників у галузі. У той час, коли певні категорії населення, як, наприклад, моряки - «підпрапорники», які працювали на іно­земних судах, не були під захистом навіть чинного українсько­го законодавства, професійні спілки морської галузі ставали у буквальному сенсі першими і єдиними виразниками інтересів найманих працівників.

Окрім цього, морські профспілки розширювали міжнародні зв’язки та таким чином виводили не тільки профспілковий рух України, а й саму державу на новий рівень її розвитку, здій­снюючи таким чином важливі кроки на шляху до її інтеграції у міжнародний простір.

Питання участі українських профспілок у міжнародних організаціях є до сьогодні майже недослідженим, однак пер­спективним та актуальним для подальших наукових розвідок. І роль морських профспілок у цьому питанні видається нам провідною.

Джерела та література

1. Архів Профспілки працівників морського транспорту України, м. Одеса. Спр. 01-03. Від з’їзда до з’їзда (матеріали до звітної до­повіді на ІІ з’їзді профспілки), лютий 1996 р., 20 арк.

2. Профсоюз работников морского транспорта Украины. — Одесса : Изд. центр ООО «Редакция Украинской транспортной газеты «Мо­ряк», 2007.

3. Голобуцький О. Сучасний профспілковий рух в Україні / О. Голо - буцький, Ю. Докунін, В. Кулик. — К., 1996 —. — (Серія «Екс - клюзив»). Вип. 5. — 1996. — 60 с.

4. Барский Н. О каком раздоре в профсоюзах пишет Е. Кравец в газете «Одесский вестник» / Н. Барский // Морские ведомости. — 1995. — 11 сентября.

5. Костин Р. ЧМП: Профсоюзы в режиме диалога / Р. Костин // Мо­ряк. — 1995. — 27 февраля.

6. Україна транспортна / [упор. В. Болгов]. — К., 2007 —. — (Укра­їнський видавничий консорціум. Громадська організація «Україн­ське наукове товариство геральдики та вексилології»).Вип. 1. — 2007. — 336 с.

7. В. М. Федерация морских профсоюзов минувший год был нелёг­ким / В. М. // Вестник региона. — 1996. — 6 января.

8. Атарщиков В. Наш моряк под чужим флагом / В. Атарщиков // Одесские известия. — 1995. — 30 мая.

9. Изотов Е. Мы работаем открыто / Е. Изотов // Судоходство. — 1998. — № 8-9. — С. 20-21.

10. Центральний державний архів громадських об’єднань України. Ф. 1. Центральний комітет Комуністичної партії України. Оп. 32.

Спр. 2940. О состоянии дел в Черноморском морском и Советском Дунайском пароходствах, січ. — лип. 1991 р., 98-99 арк.

11. Соснин А. Пусть говорят документы / А. Соснин // Юг. — 1993. — 12 мая.

12. Чумак А. Тоска по империи или Вперёд назад / А. Чумак // Юг. — 1993. — 20 августа.

13. Архів Профспілки працівників морського транспорту України, м. Одеса. Спр. 01-03. Від з’їзда до з’їзда (матеріали до звітної до­повіді на II з’їзді профспілки), лютий 1996 р., 20 арк.

14. Набычившись, ничего не добьёшься // Моряк. — 1994. — 12 сен­тября.

Анотації

Женгал К. В. Проблемы деятельности морских профсоюзов в условиях становления независимости Украины.

В статье на основе архивных данных и материалов периодиче­ской прессы представлен анализ деятельности морских профсоюзов Украины. Рассмотрено становление наиболее массовых профсоюзов морской отрасли, их взаимодействие и сотрудничество с междуна­родными организациями.

Zhengal K. V. The problems of sea trade unions in conditions of independence of Ukraine.

This paper presents the analysis of the periodical press of the Marine Trade Unions of Ukraine based on historical data and mate­rials. The article shows the formation of the most abundant marine industry unions, their interaction and cooperation with international organizations.