Головна Історія Інтелігенція і влада УЧАСТЬ НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ У ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ 2002 РОКУ
joomla
УЧАСТЬ НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ У ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ 2002 РОКУ
Історія - Інтелігенція і влада

М. С. Кучерук

Результати виборів завжди є показником життєздатності політичної партії за тих чи інших історичних умов. На відміну від Середньовіччя та Нового часу, політична партія набула су­часного характеру інституту боротьби за владу із виникненням загальновиборчого права [1].

Народний Рух України без сумніву є одною із найбільш впливових партій. Як політична партія, мета якої є реалізація своїх програмних положень шляхом приходу до влади, НРУ приймав активну участь у виборах.

Таким чином, вибори є першим кроком політичної партії до реалізації своїх програмних положень. Саме від того, отримає партія перемогу чи потерпить поразку, залежить її майбутнє, а разом з тим — і майбутнє країни.

Метою даної статті є аналіз ходу виборчої кампанії, визна­чення стратегії і тактики партії, а також того, чи були досягнуті Народним Рухом України мета і задачі виборчої кампанії.

Початок виборчого процесу був оголошений 30 грудня

2001 року; початок проведення передвиборчої агітації був при­значений за 50 днів до дня виборів, а закінчення призначалось

О 24 годині останньої п’ятниці перед днем виборів (з 9 люто­го до 24 години 29 березня 2002 року); проведення голосуван­ня — з 8-ї до 20-ї години 31 березня; і не пізніш як на п’ятий день з дня встановлення результатів виборів народних депу­татів України визначалося офіційне оприлюднення результатів виборів народних депутатів України в газетах “Голос України” та “Урядовий кур’єр” [2].

Вибори Верховної Ради IV скликання відбувалися за зміша­ною мажоритарно-пропорційною системою відносної більшості обрання зі збереженням співвідношення розподілу депутатсь­ких мандатів 50/50, яке було й під час виборів 1998 р.

Парламентські вибори стали найболючішою темою ще за­довго до початку передвиборчої агітації. Традиційно, за пе­ремогу на виборах боролися представники полярних політич­них сил: правоцентристських сил і лівого блоку. До першого відносились “Наша Україна”, Блок Юлії Тимошенко, Партія

Зелених, блок “ЗаЄдУ!” (За єдину Україну), “Єдність”. Лівий фланг, що на протязі багатьох десятиріч був представлений єдиною комуністичною партією, також включав у себе багато представників: СПУ-ПСПУ, КПУ, блок СелПУ/КПРС, КПУ(о), “Справедливість”. У виборах брала також участь і Федерація профспілок України, метою якої було представництво у Вер­ховній Раді України. Лідер блоку “Наша Україна” та органі - зації-засновники звернулися з пропозицією щодо входження Федерації профспілок України до блоку. До участі запрошено Голову ФПУ, народного депутата України О. М. Стояна. На міжпартійному з’їзді його було включено до виборчого списку під другим номером [3].

Заява тодішнього екс-прем’єр-міністра Віктора Ющенка про створення блоку “Наша Україна” одразу ж викликала значний резонанс у суспільстві. Політики і політологи намагались про­водити аналіз нової політичної сили — її ідеологічного спряму­вання і шансів на перемогу у парламентських виборах. Обидва Рухи, що утворилися після розколу партії, публічно підтри­мали ідею створення “Нашої України”. їх реакція дала привід для висновків, що блок “Наша Україна” — правого спрямуван­ня [4]. Хоча деякі періодичні видання досить скептично спри­ймали ідею створення блоку, вбачаючи в цьому комерційний хід, в тому числі і використання іміджу Руху [5].

Угоду про заснування блоку підписали наступні партії: На­родний Рух України, партія РУХ (Український Народний Рух), партія “Реформи і порядок”, партія “Солідарність”, Христи­янський народний союз, Конгрес українських націоналістів, Республіканська Християнська партія, партія “Вперед, Ук­раїно!”, Молодіжна партія України та Ліберальна партія Ук­раїни.

За даними соціологічних опитувань, блоку мали віддати свої голоси понад 4 % виборців у переважній більшості регіонів України. Найбільш високі результати (30 % голосів) прогнозу­вались у Львівській, Рівненській, Тернопільській, Івано-Фран­ківській, Волинській областях. Всього ж по Україні — до 25 % голосів. Але на думку деяких “обережних” соціологів, блок мав одержати не більше 17 % голосів виборців (за даними опиту­вань, проведених TNS 80818 у листопаді 2001 р. та УЦЕПД ім. Разумкова, листопад-грудень 2001 р.) [6].

Передвиборна програма Народного Руху України була опублікована 22 лютого 2002 року в “Урядовому кур’єрі”. У ній зазначалося, що Україна повинна залишатися унітар­ною державою з Президентом на чолі. Було оголошено курс на перехід до моделі ринкової, соціально орієнтованої еко­номіки [7].

Соціальною базою партії визначався середній клас влас­ників, соціально захищені наймані працівники, власники се­лянських господарств, сім’я.

Також у програмі було наголошено принцип протекціонізму: партія виступала за реформу оподаткування, зниження подат­ків для вітчизняних підприємств, ліквідація податкових пільг для імпортних товарів. Народний Рух України виступав за вве­дення такої системи податків, яка стимулювала б інвестиції в економіку України; за реформування банківської системи: її прозорість, ефективність, доступність до кредитних ресурсів, її надійність.

Щодо міжнародної політики у програмі зазначалося, що для реалізації гарантій безпеки держави і громадян повинна стати інтеграція України в європейські політичні і економічні струк­тури. Необхідність продемонструвати європейський вибір Ук­раїни і добитися реального, а не номінального співробітництва і впливу в регіональних міжнародних організаціях, сприяти їх роботі. Заявити про готовність вступити до НАТО і рішення про вихід із СНД і Міжпарламентської асамблеї.

Народний Рух України виступав за розвиток рівноправних взаємовідносин з країнами СНД на основі тільки двохсторонніх зв’язків і запобігання входженню України до будь-яких війсь­кових та інших структур, метою яких є домінування Росії. Сприяти перетворенню України у транспортний коридор для Європи, розвиток транзитного транспорту, поборення еко­логічної кризи.

Крім того, було наголошено на необхідності розбудови влас­них Збройних сил і військово-промислового комплексу. На­родний Рух України вважав недостатніми ті гарантії, які були надані Україні при ліквідації ядерної зброї, тому Україна по­винна добиватися їх посилення і визнання факту необхідності надання військової допомоги з боку США і НАТО у разі агресії іншої держави.

Також було оголошено про необхідність створення власної системи інформаційної безпеки.

Значна увага приділялася гуманітарній сфері. Визначався принцип гарантованого мінімуму безкоштовної медичної до­помоги і послуг; право кожного громадянина на отримання невідкладної медичної допомоги.

Народний Рух України виступав за відродження традицій­ної народної культури, збереження культурних цінностей та іс­торичного середовища, повернення на Україну культурних цін­ностей, які знаходяться за кордоном незаконно; наголошував на підтримці українського мистецтва, творчості, відродження української мови, кінематографу; зазначалося, що партія буде проводити реформування освіти з метою наближення її до сві­тового стандарту. Рішуче було відкинуто ідею введення росій­ської мови як другої державної.

Наголошувалося на необхідності повної декомунізації освіти і культури, ліквідації пам’ятників радянської доби.

Голов обох Рухів було включено до першої п’ятірки канди­датів у народні депутати від блоку: Геннадій Удовенко, голова Народного Руху України, під номером 3 і Юрій Костенко, голо­ва Українського Народного Руху, під номером 4 [8].

Вибори до Верховної Ради України відбулися 31 березня 2002 року. Результати були наступними [9]:

Назва блоку/ партії

Кількість обраних депутатів

Безпартійні

219

“Наша Україна”

68

Комуністична партія України

60

“ЗаЄдУ!”

34

Блок Юлії Тимошенко

21

Соціал-демократична партія України (об’єднана)

20

Соціалістична партія України

19

Найбільше депутатів (219 осіб) балотувалися за виборчими округами, вони були так званими незалежними кандидатами і не належали до жодної з партій.

Таким чином, можна зробити висновок, що Народний Рух України був у складі блоку Віктора Андрійовича Ющенка, про­те останній не зміг здобути рішучої перемоги. Виборчий блок політичних партій “Блок Віктора Ющенка “Наша Україна” отримав 68 місць у парламенті, набравши 23,5 % голосів ви­борців.

Джерела та література

1. Мейтус В. В., Мейтус В. Ю. Политическая партия: стратегия и управление. — К.: Ольга — Ника-центр, 2004. — С. 9.

2. Вибори до Верховної Ради України: не помилитися б, опускаю­чи бюлетень // Бібліотечка голови профспілкового комітету. — 2002. — № 1. — С. 9-12.

3. Вибори до Верховної Ради України: не помилитися б, опускаю­чи бюлетень // Бібліотечка голови профспілкового комітету. — 2002. — № 1. — С. 14.

4. Козуля О. Перспективи блоку “Наша Україна” // Нова політи­ка. — 2001. — № 4. — С. 16-18.

5. Вертелецкий Л. Выборы в Украине: политический преферанс или столкновение позиций? // Комсомольская правда в Украине. — 31 января 2002. — С. 7.

6. Вибори до Верховної Ради України: не помилитися б, опускаю­чи бюлетень // Бібліотечка голови профспілкового комітету. —

2002. — № 1. — С. 13-14.

7. Передвиборна програма Народного Руху України // Урядовий кур’єр. — 22 лютого 2002 р. — С. 4.

8. Орієнтири виборця 2002. Довідник // Замніус В., Ковриженко Д., Котляр Д. та ін. — К.: Міленіум, 2002. — С. 258.

9. Вибори до Верховної Ради України 2002 року. Інформаційно - аналітичне видання // гол. ред. Рябець М. М. — К.: Центральна виборча комісія, 2002. — С. 656-670.

Анотації

Кучерук М. С. Участие Народного Руха Украины в парламент­ских выборах 2002 года.

В статье анализируется ход избирательной кампании, опреде­ляются стратегия и тактика партии, а также того, в каком объеме были достигнуты партией цель и задачи изибирательной кампа­нии.

Kucheruk M. S. Participation of NRU in parliamentarian élec­tions in 2002.

The article deals with election campaign and party’s strategy and tactics. Party’s achieved goals are analyzed.