Головна Історія Інтелігенція і влада «ЛИПОВАНЕ: ИСТОРИЯ И КУЛЬТУРА РУССКИХ СТАРООБРЯДЦЕВ»: ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОБОТИ (2004-2013)
joomla
«ЛИПОВАНЕ: ИСТОРИЯ И КУЛЬТУРА РУССКИХ СТАРООБРЯДЦЕВ»: ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОБОТИ (2004-2013)
Історія - Інтелігенція і влада

УДК 930:2-9«2004-2013»

А. І. Федорова

Подається короткий огляд конференцій та проблематики ста­тей, опублікованих у наукових збірках «Липоване: история и куль­тура руських старообрядцев» впродовж 2004-2013 рр.

Ключові слова: липовани, старообрядці, конференція, збірка наукових праць.

2013 р. вийшов друком ювілейний 10-й випуск збірки «Ли­поване: история и культура русских старообрядцев», тому мені, як члену редакційної колегії, хотілося підвести певні підсумки десятирічної роботи.

Збірки наукових праць [1-10], що виходили в світ з 2004 року, — це передусім результати однойменних науково - практичних конференцій. Про конференції хотілося б сказати декілька слів окремо, оскільки вони кардинально відрізняються від звичних для нас, в деякій мірі, камеральних конференцій. За задумом засновників проведення конференцій кандидата іс­торичних наук, доцента О. Прігаріна (ОНУ ім. І. І. Мечникова) та о. Ніколи Бобкова (с. Стара Некрасівка Ізмаїльського р-ну Одеської обл.), вони представляють собою своєрідний діалог між науковцями та самими липованами, старообрядцями. Кон­ференції приурочуються, як правило, до храмового свята, яке дуже пишно святкується: з’їзджаються старообрядці з інших міст та сіл, і не тільки околишніх. В сучасний період стало можливим відвідування свят і старообрядцями з інших регіо­нів, і навіть країн — Росії, Молдови, Румунії. Науковці разом з прихожанами відстоюють службу, після якої на святковому обіді біля церкви та після нього є можливість поспілкуватися зі старообрядцями, історію та культуру яких вони досліджують. Отже, на таких конференціях відбуваються зустрічі дослід­ників і носіїв культури, що знімає своєрідну дистанцію між ними, оскільки, як відомо, старообрядці завжди до чужих від­носилися з підозрою, а в останні десятиліття приводом до цього стали ще й часті крадіжки ікон, що дуже насторожує місцеве населення, яке неохоче «іде на контакт». Під час зустрічей на­уковці ведуть бесіди з прихожанами, уточнюють свої доробки, обмінюються думками між собою, знайомлять як дослідників, так і небайдужих старообрядців зі своїми доробками тощо.

1- а конференція відбулася 8-10 жовтня 2004 р. в с. Ста­ра Некрасівка Ізмаїльського р-ну Одеської області; приурочена вона була до храмового свята — Святого Апостола Іоанна Бого­слова.

2- а — 6-8 листопада 2005 р. (м. Кілія — с. Василівка), при­урочена до храмового свята Св. Димитрія в с. Василівка Кілій - ського р-ну Одеської області.

3- я — 8-11 жовтня 2006 р. (м. Ізмаїл — с. Стара Некрасів - ка).

4- а — 20-23 вересня 2007 р. (м. Вилкове Кілійського р-ну Одеської обл.), приурочена до свята Різдва Пресвятої Богоро­диці.

5- а — 10-14 вересня 2008 р. (с. Муравлівка Ізмаїльського р-ну). Конференція приурочена до престольного свята колиш­нього жіночого монастиря «Усекновения Честная Главы Ио­анна Предтечи» (1909-1951). Особливістю цієї зустрічі було встановлення учасниками конференції разом з духовними на­ставниками пам’ятного хреста на місці колишнього монастиря.

6- а — 18-21 вересня 2009 р. (с. Нова Некрасівка Ізмаїль­ського р-ну), зустріч приурочена до 180-річного ювілею пересе­лення некрасівців із Добруджи до Бессарабії 1829-1830 рр. та виникнення Кугурлуя (стара назва с. Нова Некрасівка). За тра­дицією попередньої конференції був встановлений пам’ятний хрест на місці колишнього чоловічого монастиря Архангела Михаїла (1863-1947). До речі, цей монастир був довгий час центром Ізмаїльської єпархії.

7- а — 22-24 жовтня 2010 р. у м. Києві. Вперше місцем про­ведення конференції стала не Одеська область. Це була одна з найбільш представницьких конференцій, в якій взяло участь більше 70 осіб з України, Росії, Білорусі, Польщі, Молдови, Румунії та ін. В рамках конференції було проведено засідан­ня Комісії з дослідження старообрядництва при Міжнародному комітеті славістів.

8- а — 6-10 жовтня 2011 р. (с. Стара Некрасівка — м. Із­маїл — с. Нова Некрасівка — с. Муравлівка), приурочена до 200-річного ювілею переселення некрасівців до Бессарабії (від­лік ведеться від Указу російського імператора Олександра І від

25 липня 1811 р. про дарування некрасівцям османської До - бруджи прав і свобод, визначення умов, на яких вони могли переселитися на територію Російської імперії).

9- а — 24-28 жовтня 2012 р. (с. Мирне Кілійського р-ну Одеської обл.).

10- а — 19-21 вересня 2013 р. (м. Кишинів — с. Покровка, Республіка Молдова). Вперше місце проведення конференції перетнуло кордони України.

Етнонімом «липоване» прийнято називати старообрядців, що мешкають на території Румунії, України, Республіки Молдова та частково Болгарії (див. статті Н. Абакумової-Забунової з цієї проблематики в аналізуємих збірках [V, с. 17-22; 9, с. 22-29.]). Але, незважаючи на присутність у назві конференції і збірни­ка ключового слова «липоване», роботи дослідників торкаються усіх старообрядців — різних направлень, різних регіонів.

В збірниках свої наукові доробки публікують вчені з Украї­ни, Росії, Молдови, Румунії, Італії, Болгарії, Польщі, Білорусі, Угорщини.

Матеріал розміщується по наступним розділам: «Історія» (всього з І по X випуск в цьому розділі надруковано 112 ро­біт), «Мистецтвознавство» (9), «Етнографія» (з ІІІ випуску роз­діл називається «Культура»; всього надруковано 98 статей), «Мова, література» (26), з ІІ випуску додалися ще два розді­ли — «Сучасність» (8) та «Рецензії. Обзори. Хроніки» (24), з ІІІ вип. — «Публікація джерел» (24), з VII вип. — «Біографії» (2), «Общини та храми» (8), з ІХ вип. — «Книжність» (3). Отже, найбільш репрезентабельними виступають розділи «Історія» та «Культура».

З першого випуску збільшилася і кількість опублікова­них статей, і обсяг збірника: І вип. — 22 статті (19 др. арк.),

ІІ — 29 (25 др. арк.), ІІІ — 26 (22 др. арк.), V — 40 (32 др. арк.), VI — 41 (36 др. арк.), VII — 40 (33 др. арк.), VIII — 33 (27,5 др. арк.), ІХ — 28 (25,5 др. арк.), X вип. — 28 (25 др. арк.). У IV вип. надрукована монографія «Карячка — Мирное: очерки прошлого и традиций», що містить 27 статей (24,5 др. арк.). Основою для підготовки монографії став збір історико - етнографічного матеріалу в с. Мирне Кілійського р-ну Одеської області під час експедицій 1997, 1999 та 2000 років. Польовий матеріал також доповнений архівним.

Публікації науковців у збірниках супроводжуються якісни­ми фотографіями, більшість з яких не була відома дослідникам і вперше вводиться до широкого наукового вжитку.

Пріоритетне місце в збірнику займає історія та культура саме липован, оскільки саме ця тематика представляє більший інтерес аудиторії (я маю на увазі місцеве населення, яке при­ймає учасників конференції).

Чимало уваги приділяється дослідженню історії культових споруд старообрядців: старообрядницьких монастирів Ізмаїль - щини в роки Великої Вітчизняної війни (М. Михайлуца [1, с. 71-76]), церкви та монастиря с. Муравлівка (О. Прігарін [6, с. 46-58]), м. Вилкове (А. Федорова [5, с. 39-50]), Николь - ського монастиря поблизу Тучкова (м. Ізмаїл) (А. Федорова [6, с. 35-39]), Кугурлуйського (А. Федорова [7, с. 71-77]) та Сер - ковського (Н. В. Абакумова-Забунова [8, с. 7-14]) монастирів, Успенського собору в Білій Криниці (Л. Варварич (о. Леонтій) [8, с. 31-34]) та ін.

Звертається увага як на історію окремих «липованських» поселень — Нової Некрасівки (І. Кучерявенко [7, с. 115-117]), Старої Некрасівки (І. Чебан [3, с. 71-80]), Болграда (І. Пушков [6, с. 100-123]), Кагулу (П. Любич [7, с. 118-128; 8, с. 59-65]), Куничі (Н. В. Абакумова-Забунова [10, с. 47-56]), так і по­дається більш загальна характеристика, наприклад, щодо ви­никнення та формування старообрядницьких общин на Дунаї у XVIII — першій третині XIX ст. (О. Прігарін [1, с. 11-32; 3, с. 3-26]; І. Кучерявенко [1. с. 67-70]), становища старо­обрядницьких общин на території Південної Бессарабії у сере­дині ХІХ ст. (А. Федорова [1, с. 51-58]), появи та чисельнос­ті липован на Буковині наприкінці XVIII — початку ХХ ст. (М. Чучко, А. Гостюк [1, с. 33-40]), виникнення та розвитку старообрядницьких поселень на території Молдови (А. Болу - ченкова [7, с. 61-67]). Окрема увага приділяється положенню старообрядців в період румунської влади (А. Варона [6, с. 68­70]), Л. Варварич (о. Леонтій) [5, с. 103-108], А. Федорова [10. с. 105-114], І. Кучерявенко [6, с. 130-132]).

Вводяться в науковий обіг нові документи з фондів Ізмаїль­ського архіву (А. Галкіна [5, с. 115-130; 6, с. 167-172; 7, с. 159- 161], А. Галкіна, О. Дьомін [2, с. 71-76; 3, с. 91-100], О. Дьомін [6, с. 68-75], Л. Боурош [3, с. 115-116]), з фонду Канцелярії архієпископа Московського та всея Русі Російського державного архіву давніх актів (В. Осіпов [6, с. 160-166; 9, с. 112-114]), Архіву зовнішньої політики Російської імперії (С. Інікова [7, с. 139-146]; О. Прігарін, Д. Сень [8, с. 66-87]) тощо. Також дру­куються документи, матеріали, що були виявлені в середовищі старообрядців під час археографічних експедицій (О. Маголу [6, с. 143-150]; А. Федорова [8, с. 90-92; 9, с. 115-118]).

З етнографічних досліджень липован можемо виділити пра­ці з весільної обрядовості (Б. Бондарюк, І. Сандуляк [5, с. 194­198]; О. Чернова, [9, с. 180-181], В. Гуляновська [3, с. 155-160],

С. Інікова [8, с. 123-144]) А. Лєснікова [9, с. 128-135], родиль­ної обрядовості (Г. Захарченко [1, с. 115-118]); Г. Захарченко, О. Петрова [2, с. 157-160]; Г. Стоянова, А. Троцик [3, с. 151­154], А. Троцик [2, с. 155-156], календарної (С. Інікова [7, с. 201-208], І. Младінова [10, с. 152-154, Т. Паніот [2, с. 164­172]), народної медицини (Н. Серебряннікова [1, с. 119-122;

2, с. 161-163]), матеріальної культури, а саме житла (В. Гра - бян, М. Чучко [5, с. 171-173]; Н. Душакова [7, с. 235-237; 8, с. 115-122; 9, с. 172-179]), одежі (В. Ліпінська [5, с. 178-184; 7, с. 174-184, с. 185-192], І. Шишкіна [5, с. 188-190]), дослі­дження прізвиськ (О. Виноградова [6, с. 250-253]) та ін.

Іконі як головному атрибуту християнської віри у збір­нику присвячено окремі статті Ю. Горбунова [1, с. 87-96; 2, с. 85-98]), Н. Гріднєвої [1, с. 97-102; 2, с. 99-100], В. Білого [1, с. 103-108], С. Інікової [9, с. 136-148], М. Красіліна [10, с. 147-151].

У випусках щорічника публікуються і статті щодо різних аспектів історії старообрядницьких поселень на території Укра­їни — Харківщини (П. Єремєєв [3, с. 127-132; 6, с. 59-67; 8, с. 15-18; 9, с. 30-35 та ін.], А. Черкашин [2, с. 65-68], О. Об - сченко [7, с. 44-48], В. Потоцький [5, с. 77-88]), Чернігівщини (Л. Григор’ева [8, с. 42-46]), Донеччини (Я. Комар [7, с. 136­138]), Поділля (С. Таранець [3, с. 61-66; 7, с. 95-100]), Старо - дубщини (Ю. Волошин [1, с. 41-50; 2, с. 31-44; 3, с. 31-50]), Криму (О. Бельський [5, с. 109-114]) та ін.

В збірках представленні також дослідження старообрядни­цтва в різних регіонах світу: Далекий Схід і Китай (Ю. Аргу - дяєва [9, с. 36-60; 10, с. 66-95], І. Шевнін [7, с. 88-94]), Сибір (О. Дутчак [3, с. 51-60]; В. Ліпінська [6, с. 76-84], С. Васильє­ва [6, с. 85-88]), Урал і Поволжжя (О. Данілко [5, с. 61-70], Латвії (П. Алексеев [10, с. 66-68]), Болгарії (К. Анастасова [1, с. 77-82], І. Думініка [8, с. 47-49]), Польщі (М. Глузовський [7, с. 250-256], М. Зюлковька [8, с. 151-156], М. Коздра [6, с. 265-270] та ін.

Нами проведений доволі короткий огляд праць, опубліко­ваних у збірці «Липоване: история и культура русских старо­обрядцев» за десять років. Головний акцент зроблений саме на «липованській» історії. Можна констатувати, що визначена збірка надає широкий історіографічний та джерелознавчий ма­теріал для вивчення різноманітних аспектів історії та культури старообрядців. Цілком можна погодитися зі словами О. Прі - гаріна, що збірка стала: «своеобразной вертикалью для ком­муникации между представителями различных поколений, дисциплин, центров и т. д. А, следовательно, ...выполняет важную роль механизма преемственности поколений и пере­дачи опыта» [10, с. 11].

Робота з проведення конференцій та видання збірки науко­вих праць «Липоване: история и культура русских старообряд­цев» на цьому не завершується. Цього року проведення 11-ї Міжнародної наукової конференції планується на 28-30 верес­ня 2014 р. в м. Чернівці — с. Біла Криниця.

Джерела та література

1. Липоване: история и культура русских-старообрядцев. — Одесса,

2004. — Вып. I.

2. Липоване: история и культура русских-старообрядцев. — Одесса,

2005. — Вып. II.

3. Липоване: история и культура русских-старообрядцев. — Одесса,

2006. — Вып. Ш.

4. Липоване: история и культура русских-старообрядцев. — Одесса,

2007. — Вып. IV.

5. Липоване: история и культура русских-старообрядцев. — Одесса,

2008. — Вып. V.

6. Липоване: история и культура русских-старообрядцев. — Одесса,

2009. — Вып. VI.

7. Липоване: история и культура русских-старообрядцев. — Одес­са — Измаил, 2010. — Вып. VII.

8. Липоване: история и культура русских-старообрядцев. — Одес­са — Измаил, 2011. — Вып. VI!!.

9. Липоване: история и культура русских-старообрядцев. — Одес­са — Измаил, 2012. — Вып. IX.

10. Липоване: история и культура русских-старообрядцев. — Одес­са — Измаил, 2013. — Вып. X.

АнотацИ

Федорова А. И. «Липоване: история и культура русских старо­обрядцев»: основные направления работы (2004—2013)

В статье подается краткий обзор международных конференций и проблематики статей, опубликованных в научных сборниках «Липоване: история и культура русских-старообрядцев» на протя­жении 2004-2013 годов.

Ключевые слова: липоване, старообрядцы, конференция, сбор­ник научных трудов.

Fedorova A. I. «Lipovans: History and Culture of Russian Old Believers»: The main areas of work (2004—2013)

The article gives a brief overview of international conferences and range of problems of articles published in the scientific digests «Li­povans: History and Culture of Russian Old Believers» from 2004 to

2013.

Key words: Lipovans, Old Believers, a conference, a collection of scientific papers.

Надійшла до редакції 8 квітня 2014 року