Головна Історія Інтелігенція і влада ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ КАТЕРИНОСЛАВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ (др. пол. XVIII — поч. ХІХ ст.)
joomla
ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ КАТЕРИНОСЛАВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ (др. пол. XVIII — поч. ХІХ ст.)
Історія - Інтелігенція і влада

О. П. Саманцов

Ключові слова: Катеринославська губернія, повіти, військові поселення, Малоросійські землі.

Ключевые слова: Екатеринославская губерния, уезды, военные поселения, Малороссийские земли.

Key words: Katerynoslav province, district, military settlements, Malorosian lands.

Здобутки сучасної української історичної науки у поєднанні із передовими технологіями, відкритістю архівів та доступніс­тю електронних мереж надають досліднику можливість більш якісно простежити процеси, які відбувались на теренах сучас­ної України.

Традиційно, розглядаючи організацію адміністратив­ної одиниці, поза зором науковця завжди залишався процес географічно-соціальних колізій, які, власне, й впливали на ха­рактеристику заселення територій, їх населення, традиційний побут та економічне життя регіону.

Мета статті — визначити основні тенденції географічно - адміністративних трансформацій територій впродовж XVIII ст., з яких на поч. XIX ст. була утворена Катеринославська губ., та причини, які їх детермінували.

Війни Росії із Туреччиною постійно вимагали від уряду Ро­сійської імперії сер. XVIII ст. створення нових систем прикор­донних укріплень та формування людського потенціалу для несення військової служби, ведення господарського життя та засвоєння нових територій.

У зв’язку із чим у 1752 р. на лівому березі Дніпра була створена нова військово-адміністративна одиниця Нова Сер­бія, загальною площею 1421 тис. дес. землі. Її військово- адміністративним центром було визначено м. Новомиргород. Аналогічно у 1753 р., у межах Бахмутської провінції, була утворена Славяносербія, із адміністративним центром у м. Бах - муті. У той же час, на півдні від Нової Сербії, був створений військово-поселенський округ Новослобідський козацький полк. Його військово-адміністративним центром стала побудо­вана фортеця Св. Елісавети (1754 р.).

Подальше реформування військово-адміністративної органі­зації на цих землях привело до створення Новоросійської губ., що було відбито у Височайше затвердженій доповіді сенаторів. Паніних — «О найменуванні Новосербського селища Новоро­сійською Губернією; о заселені в оній полків...; про плани роз­поділу земель до їх заселення» від 22 березня 1764 р.

До її складу були включені території Нової Сербії, «.від верхівки річки Інгул косою лінією до містечка Орель, яке лежить поблизу Польського кордону біля річки Синюха» [1, с. 659]. Загальна площа її визначалась у 1 421 000 десятин землі [1, с. 664].

Організація влади в новій губернії передбачалась у такому вигляді, «.щоб Земське Правління біло відділено від військо­вого...як такою що буде заселено військовими людьми й з ме­тою захисту кордонів. Канцелярія її. повинна бути поділена на два особливі департаменти. Військовий. під керівництвом Генерал-Майора, а другий Земський під Комендантом.» [1, с. 660].

Відповідно до чого резолюцією призначалось очолити Ново­російську губернію генерал-поручику Олексію Мельгунову, а безпосередньо під його підпорядкування генерал-майора Олек­сандра Ісакова.

Уся територія Нової Сербії була поділена на 70 округів, з яких 52 округи для військових, для міських жителів 2 окру­ги; для раскольників, іноземців, які забажають селитися окре­мими слободами, 16 округів.

У свою чергу, кожний округ поділявся на «жереби», до яко­го входили 24 участки. Всього в окрузі повинно бути до 700 участків. Обсяг участків залежав від природних умов й складав в лісо-степових округах по 26 десятин. Таких визначалось 32. Інші 38 округів визначались по 30 десятин кожний як такі, що лісу не мали.

Достатньо цікавим є момент визначення участків «як та­кої частини землі, яка ніколи не ділиться, і назавжди. у сво­їй пропорції залишається, даби завжди було зручно без знов усякого зрівняння із оною служити, рівно й поселянину звич­ні безпосередні податки сплачувати» [1, с. 666]. Вже 11 черв­ня 1764 р. була затверджена доповідь «Об Украинской линии Славяносербии.». Формування такої лінії та приєднання її до Новоросійської губернії визначалась необхідністю утримувати значний кордон із Кримською стороною. Такий кордон визна­чався лінією від «.урочища устя річки Самари...до устя річки Луганчика» [2, С. 796]. Крім того автори проекту виділяли ще такі риси необхідного формування Української лінії, як відда­леність від стаціонарних військових укріплень, потребу захис­ту місцевого населення від ворогу, нестачу води та харчів тощо.

Доповідь визначала об’єднання цих двох територій шляхом додання до Новоросійської губернії обох Водолаг й створення Єкатерининської провінції в складі Новоросійської губернії. Із точки зору адміністративно-територіального поділу, уся вона повинна бути поділена «.на 140 округів, а округи на участки, передбачивши у кожному до 20 000 десятин, даби, окрім вій­ськових округів, 32 для поселян було.» [2, С. 797].

Відповіддю російського уряду було рішення Сенатської ко­місії, відбите у наказі 22 липня 1764 р. із конфірмованою ма - пою створення Єкатерининської провінції, підпорядкованої Но­воросійській губернії.

Однак таке адміністративно-географічне рішення не було остаточним й у вересні того ж року до губернії були додані со­тенні містечка Кременчук та Власівка із усіма мешканцями, землями та угіддями.

Цікавим є той факт, що ініціаторами приєднання цих міс­течок виступають самі мешканці, старшина та виборні козаки, які подали височайше прошеніє. В ньому вони чітко визначали свою мету приєднання — «.будучи впевненими, що Ваша Ім­ператорська Величність, із матеріального милосердя, усіх Сво­їх вірнопідданих всякого звання людей до кращого статку та життєвого добробуту проводить. через що. ми уповаємо в кра­щій стан наше життя привести, й корисними сьогоднішнього Вашої Імператорської Величності й батьківщини зробитися».

Втім, треба зазначити, що формування кордонів нової губер­нії йшло як за рахунок отриманих внаслідок військових дій но­вих територій, так й за рахунок приєднання до неї сусідніх Ма­лоросійських територій. Подібні дії мали тимчасовий характер, що й знайшло своє відображення у череді актів приєднання - вилучення.

Таким чином, з метою налагодження економічного та вій­ськового життя на кінець 1765 р. до Новоросійської губернії були приєднані Малоросійські землі й містечка, які в більшості належали Полтавському полку «.зараз Новоросійська губер­нія у глиб Малоросії далі Полтавського полку розповсюджува­тися не будуть, а щоб у тому полку усі мешканці, а особливо на землі, у сорокаверстовій межі у Єкатерининську губернію від­даної. для Полтавського полку містечка, які у сорокаверстовій межі... під відомством Єкатерининської провінції залишають­ся, а від Малоросійського Правленій відійшли при володінні землями, угіддями й вільності назавжди залишаються.» [3, с. 71].

Крім того, відповіддю на подання генерал-поручика Олексія Мельгунова було підтверджено права повернення до «Малоро­сійської команди» містечок та деяких слобід. Полтавського полку. До них належали містечка Поток, Омельник, Манже - леєвка й Голтва Миргородського полку; містечка Горошин та Білоцерковка Лубенського полку; Крапивка й Ірилеєв Перея - слівського полку; села ген.-майора Штофельна й полк. Битя - говського у Миргородському та Чернігівському полках» [8, с. 272].

А 10 лютого 1765 р. у Новоросійську губернію були конфір­мовані: Нехвороща, Мояки, Царичинка, Китай-городок, Орлін, Переволочна, Кишенька, Соколки, Кобиляки, Беліки, Старі та Нові Санжари, а окрім сорокаверстової межі, за бажанням мешканців було приєднано селище Колеберці [3, с. 72].

У той же самий рік генерал-поручик Олексій Мельгунов звертається до імператриці із поданням. Метою його дій було вирішення питання підпорядкування фортеці Бахмут із пові­том, яка належала двом губерніям — Новоросійській та Воро­незькій. На цьому документі власною рукою Катерина ІІ начер­тала «Быть в ведомстве Новороссийской Губернии» [4, с. 116].

Таким чином, на кінець 1765 р. загальна кількість земель Новоросійської губ. сягала близько 3 млн дес. землі, а сама вона складалась із трьох провінцій — Єлісаветградської, Кате - рининської та Бахмутської.

Через вісім років, а саме у грудні 1775 р., від Новоросій­ської до Слобідсько-Української губ. відходить слобода Нова Водолага із іншими їй належними слободами — Водолажка й

Караванська із їхніми хуторами, так само як й Белєвська фор­теця з метою розвитку й поширення на цій території шовкового виробництва.

Після русько-турецької війни та ліквідації Запорізької Січі на південних територіях Російської імперії було створено дві губернії — Новоросійську та Азовську.

Внаслідок адміністративних змін загальна площа Новоро­сійської губ. складала 7911,2 тис. дес. До її складу увійшли землі Єлісаветградської провінції, територій меж річками Дні­про та Півд. Буг (за Кучук-Кайнарджийською мирною угодою), землі Полтавського полку, включаючи полкове місто Полтаву та містечка Потоки та Хмельник Миргородського повіту. Адмі­ністративним центром губернії було визначено м. Кременчук.

Пізніше, при створенні Харківського намісництва, до Ново­російської губернії відійшли деякі селища Ізюмського повіту Слобідсько-Української провінції. А у 1781 р., відповідно Акту розмежування між Новоросійською губернією та Польською Украйною від 5 січня 1781 р., були визначені кордони Ново­російської губернії по річках та суходолу, що зробило їх більш усталеними.

Азовська губернія включала в себе 4788,8 тис. дес. землі. Її територію складали Азовська та Бахмутська провінції.

Згідно з наказом «Об учреждении Азовской Губернии...» до складу Азовської провінції увійшли: міста Азов, Таганрог, Черкаси, фортеця Св. Димітрія, територія Війська Донського (із збереженням автономного управління), нова Дніпровська лінія, містечко Тор із повітом; Стара та Нова Водолага; крим­ські міста Керчь та Енікуль, Кінбурзький замок у гирлі Дніпра разом із прилягаючими землями між річками Дніпро та Буг.

Відповідно до цього Азовська губ. включала в себе 4788,8 тис. дес. землі. Її територію складали Катерининська та Бахмутська провінції, землі Північного та Східного Приазов’я; містечко Тор із повітом; Стара та Нова Водолаги й формаль­но (із збереженням автономного управління) область Війська Донського. Адміністративним центром губернії було визначено м. Азов.

До Бахмутської провінції відійшли місто Бахмут із підлег­лими йому селищами та Слов’яносербія. Адміністративним центром визнано м. Бахмут.

Генерал-губернатором призначено генерала Григорія По - тьомкіна [6, с. 55].

У подальшому поділ губерній на провінції був замінений на повітовий, відповідно до якого Новоросійська губ. складалась із 12 повітів, а Азовська із 9.

Після приєднання Криму до Російської імперії Новоросій­ська та Азовська губ. втратили своє військово-стратегічне зна­чення. На ці території було розповсюджено загальнодержавне цивільне адміністративне управління.

Згідно з новим указом, 3 березня 1783 р. на місці цих гу­берній, без урахування області Війська Донського, було ство­рене Катеринославське намісництво під керівництвом князя Г. Потьомкіна. Йому було «.предписано поділити її на 12 по­вітів...й визначити губернські й повітові міста «по місцевій доцільності; а у разі необхідності. по земельному простру та по кількості мешканців збільшити кількість повітів, або засну­вати область.» [8, с. 273].

У березні 1783 р. відбувся формальний поділ Катерино­славського намісництва на 12 повітів без визначення їх назв та підпорядкування. А вже у січні 1784 р., згідно із Іменним Наказом «О распоряжениях по устройству Екатеринославской Губернии», встановлюється її поділ на 15 повітів. А остаточний вигляд намісництво набуло із затвердженням Іменного Наказу «Об учреждении Губернскаго города в Екатеринославском на­местничестве, под названием Екатеринославля, и о составле­нии сего наместничества из 15 уездов» від 22 січня 1784 р. Як зазначалось у документі, губернським містом було визначено Катеринослав «.за найкращу зручність на правому боці річки Дніпро та Кодака». А до 15 повітів увійшли: Катеринослав­ський, Новомосковський, Олексопольський, Кременчуцький, Полтавський, Костянтиноградський, Словенський, Бахмут - ський, Донецький, Марієпольський, Павлоградський, Херсон­ський, Ольвіопольський, Єлісаветградський та Олександрій­ський» [7, с. 11—12].

У 1792 р., згідно із Яським миром, територія губернії збіль­шилась за рахунок межиріччя Півд. Бугу та Дністра (Очаків­ська обл.), й її площа досягла 13914,3 тис. дес.

Приєднання Правобережної України до Російської імпе­рії привело до нових адміністративно-територіальних змін.

У 1795 р. створено Вознесенське намісництво із центром у Но - вомиргороді. Його утворювали Елісаветградський, Новомирго - родський, Херсонський, Олександрійський повіти та Очаків­ська область Катеринославського намісництва та ще три сусідні повіти.

У такому складі намісництво проіснувало до кін. 1796 р. А вже у серпні 1797 р. Височайше затверджена доповідь Се­нату, яка предписувала відокремити від колишньої Катерино­славської губернії до Малоросії Градижський, Миргородський, Полтавський, Хорольський та частину Костянтиноградського повітів; до Слобідсько-Української губернії — частини Кос­тянтиноградського та Слов’янського повітів; до Воронезь­кої губернії — частки повітів Бахмутського, Донецького та Слов’янського тощо. А сама Новоросійська губернія повинна була включали 12 повітів: Катеринославський, Бахмутський, Елісаветградський, Маріупольський, Новомосковський, Оль - віопольський, Павлоградський, Перекопський, Ростовський, Сімферопольський, Тіраспольський та Херсонський [8, с. 287]. Адміністративним центром губернії став Катеринослав, який був перейменований Павлом І у Новоросійськ.

А через п’ять років, у 1802 році, Новоросійська губ. була поділені на три — Катеринославську, Миколаївську (пізніше Херсонську) та Таврійську. Адміністративно-териториальним центром губернії знов було визначено м. Катеринослав. До складу губернії увійшли п’ять повних повітів — Катеринослав­ський, Бахмутський, Новомосковський, Павлоградський, Рос­товський та частина Маріупольського із загальною кількістю населення 233 тисячі душ [8, с. 281]. Губернатором призначе­но М. П. Міклашевського (1802-1804 рр.).

Формування території Катеринославської губернії відбува­лося впродовж тривалого часу й у різні періоди мало унікаль­ний територіальний та кількісний склад. Цей процес відбу­вався під впливом зовнішньої політики Російської імперії та її здобутків — приєднання нових територій. Таким чином до процесу територіального формування складу губерній увійшли як нові, завойовані території, так й внутрішні, реорганізовані малоросійські.

Це дало підстави виділити нам два періоди у формуванні територіального складу із притаманними для них рисами.

Перший період — початок XVIII ст. — 80-ті рр. XVIII ст. Час військової активності Російської імперії на Південь та Пів­денний Захід, приєднання Криму, розмежування територій із Польщею тощо.

Облаштування нових територій йде військово-економічним шляхом — створення фортець на нових землях, організація економічного життя, адміністративно-географічне приєднання їх до внутрішніх Малоросійських земель. Ініціатором форму­вання територіальної організації виступає як Російський уряд шляхом видання указів, так й старшина козацьких полкових селищ та слобід, місцеве населення шляхом подання прошеній та їхнього затвердження.

Другий період — 90-ті рр. XVIII ст. — поч. ХІХ ст. Із приєд­нанням Криму до Російської імперії південь країни перестав ві­дігравати традиційну військову роль, що призводить до низки військових, економічних та адміністративних реформ. Головне спрямування — заселення територій, вливання їх у господар­че життя імперії, перетворення на традиційні адміністративні організації.

Ініціатором у цьому процесі виступає російський уряд шля­хом видання низки законів та заохочувальних дій. Катерино­славська губернія стає складовою Російської імперії із усіма традиційними адміністративно-географічними ознаками.

Як можна побачити із викладеного матеріалу, тема не є за­кінченою й потребує подальшого наукового дослідження.

Джерела та література

1. О наименовании Новосербского селения Новороссийскою губер - нею; о поселении в оной полков, двух Гусарских и Пикинерного; о планах раздачи земель к их заселению // Полное собрание За­конов Российской империи. — СПб., 1830. — Т. 16. — С. 657-668.

2. Об Украинской линии Славяно-Сербии; о состоящем за тою ли - ниею поселении и о подчинении оного к Новороссийской губернии под единое право // Полное собрание Законов Российской импе­рии. — СПб., 1830. — Т. 16. — С. 795-799.

3. О возвращении в ведомство Малороссии местечек, вошедших по новому образованию в состав Новороссийской Губернии // Полное собрание Законов Российской империи. — СПб., 1830. — Т. 17. — С.842-843.

4. О состоянии Бахмутскому уезду и Бахмутской крепости Комендан­ту с гарнизоном в ведомстве Новороссийской губернии // Полное

Собрание Законов Российской империи. — СПб., 1830. — Т. 17. — С. 116.

5. Об уничтожении Запорожской сечи и о причислении оной к Но­вороссийской Губернии // Полное собрание Законов Российской империи. — СПб., 1830. — Т. 20. — С. 190-193.

6. Об учреждении Азовской Губернии, с разделением оной на две провинции Азовскую и Бахмутскую // Полное собрание Законов Российской империи. — СПб., 1830. — Т. 20. — С. 55-56.

7. Об учреждении Губернскаго города в Екатеринославском намест­ничестве, под названием Екатеринославля, и о составлении сего наместничества из 15 уездов // Полное собрание Законов Россий­ской империи. — СПб., 1830. — Т. 22. — С. 11-12.

8. Ден В. Э. Население России по пятой ревизии. Подушная подать в XVIII веке и статистика населения в конце XVIII века. Т. 1 / В. Э. Дэн. — М.: Университетская типография, 1902. — 394 с.

9. Первое столетие г. Екатеринослава 1787 — 9 мая 1887. Доклад Екатеринославской Городской Управы к торжественному заседа­нию Думы 9 мая 1887 года (Материалы для исторического очерка) / сост. М. М. Владимиров. — Екатеринослав : Тип. Я. М. Чаусска - го, 1887. — 276 с.

АнотацИ

Саманцов А. П. Особенности процесса формирования терри­тории Екатеринославской губернии (вторая пол. XVIII — нач. XIX в.).

В работе рассматриваются особенности формирования террито - риий которые вошли в состав Екатеринославской губернии (вторая пол. XVIII — нач. XIX в.). Внимание акцентировано на причинах и исторических обстоятельствах территориальной трансформации.

Samantsov A. P. Features of formation of the territories Katerynoslavs’ka Province (late 18th — early 19th cc.).

Features of formation of the territories that became part of Katerynoslavs’ka Province (late 18th — early 19th cc.) are investigated in the paper. Attention is paid to the causes and historical circum­stances of the territorial transformations.