Головна Історія Інтелігенція і влада А. О. СКАЛЬКОВСЬКИЙ ЯК ДОСЛІДНИК ТА ОБОРОНЕЦЬ ПРАВ ТРАНЗИТНОЇ ТОРГІВЛІ ОДЕСИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТ
joomla
А. О. СКАЛЬКОВСЬКИЙ ЯК ДОСЛІДНИК ТА ОБОРОНЕЦЬ ПРАВ ТРАНЗИТНОЇ ТОРГІВЛІ ОДЕСИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТ
Історія - Інтелігенція і влада

Т. Г. Гончарук

Творчому доробку визначного історика, історіографа та статистика Аполлона Олександровича Скальковського (1808­1898 рр.) вже присвячена низка історичних досліджень (в тому числі ґрунтовна монографія та дисертація В. Хмарського [1], дисертація Л. Новікової, значна кількість наукових статей та розвідок). Проте у багатогранній діяльності А. О. Скальковсь­кого залишаються й маловивчені аспекти. Серед таких аспектів С. Боровий особливо виділив численні економічні праці, від­значаючи, що “деякі роботи Скальковського на історичні теми порушують питання економічного розвитку, а економічні пра­ці... характеризуються історичним підходом до питання...”. На думку С. Борового, окрім детального висвітлення різних сфер господарського життя краю, економічні праці А. Скальковсь - кого виконували ще два завдання: вони “мали обґрунтовувати і виправдати господарську політику і практику вищих властей Новоросії”, а також “в них у відкритій або більш-менш завуа­льованій формі висловлювалися ти чи інші побажання в галузі економічної політики” [2].

Саме необхідність “виправдовувати політику адміністрації” краю нерідко змушувала А. Скальковського вступати у полемі­ку, в якій важливе місце посідали питання розвитку торгівлі краю та її регулювання. Зазначені питання знайшли відбиток в історичних працях А. Скальковського (на це звертає увагу Л. Новікова [3]), а також у його численних статистичних до­слідженнях (про значну кількість опублікованих та неопублі - кованих праць А. Скальковського із вивчення торгівлі Півден­ної України першої половини XIX ст. згадує у своїй дисертації

Н. Котова [4]).

А. Скальковський, як відомо, взяв активну участь у поле­міці щодо одеського порто-франко, яка мала місце у 1820-х — 1840-х рр. в середовищі місцевих та столичних урядовців, та знайшла відбиток на шпальтах газет й сторінках ґрунтовних економічних та статистичних праць. А. Скальковський висту­пив у цій полеміці як переконаний “фритредер” — захисник “вільної торгівлі”. Попри твердження С. Борового про те, що у першій половині XIX ст. “під прапорами “фритреда” об’єд­нувалися різні суспільні верстви, в тому числі й представники найбільш реакційних кіл дворянства”, позицію А. Скальков - ського щодо доцільності “вільної торгівлі” не можна вважати “реакційною”. По-перше, тому, що вона базувалася, передусім, на відстоюванні економічних інтересів Наддніпрянщини як аграрної території, а не лише інтересів місцевого дворянства (між іншим, А. Скальковський не був фінансово зацікавлений в існуванні одеського “вільного порту” й, навіть, терпів пев­ні незручності від існування митного кордону навколо міста, зокрема, при вивезенні за межі Одеси партії його книжок з історії Гайдамаччини та Запорозької Січі [5]). По-друге, через близькість його оцінок до поглядів українських економістів - фритредерів середини XIX ст., яких навіть радянська історі­ографія не наважувалася віднести до “реакціонерів”. В цьому плані слід згадати про публікації А. Скальковського в жур­налах “Экономический указатель” та “Экономист”, видавцем яких був видатний український економіст Іван Вернадский (1821 — 1884 рр.). Між іншим, саме в одній з таких публіка­цій А. Скальковський сміливо ототожнив супротивників оде­ського порто-франко з “московськими фабрикантами та їхніми нахлібниками” (“Головний докір, що його закидають Одесі її недруги — московські фабриканти та їхні нахлібники, полягає в тому, що через її “вільний порт”, ввозять таку велику кіль­кість мануфактурних виробів, що це підриває вітчизняні фаб­рики”, — зазначав А. Скальковський, маючи на увазі вочевидь те, що саме через вимоги московських купців та фабрикантів одеське порто-франко було скасовано [6]).

А. Скальковський виступав як оборонець прав одеської то­ргівлі щодо багатьох питань. Наприклад, він заперечував тезу про “іноземну Одесу” (“голосні та патетичні скарги вдаваних патріотів... , що Одеса місто зовсім іноземне, чуже великій цілі­сності, ніби кордон порто-франко проклав таємничу межу між цим містом та рештою земель імперії”) спираючись, переду­сім, на два факти: переважання в Одесі купецтва російського підданства (А Скальковський на відміну від деяких одеських авторів вважав, що “засилля” у зовнішній торгівлі цього міс­та купців іноземного походження не було ані беззастережним, ані шкідливим для місцевої економіки) та “російський” харак­тер одеської торгівлі, тобто переважання експорту над імпор­том (“баланс російських виробів, що випускаються за кордон, завжди набагато перевищує й буде перевищувати закордонні товари, які до нас привозять, хоча б порто-франко існувало ціле століття” [7]). В контексті розвитку зовнішньої торгівлі Одеси А. Скальковський розглядав різні аспекти економічного життя краю, такі, наприклад, як стан шляхів сполучення чи ярмаркову торгівлю в краї. Щодо останньої дослідник вказу­вав на її поганий зв’язок із зовнішньою торгівлею, штучність деяких ярмарків (наприклад одеського, що був створений, фа­ктично, на противагу порто-франко й поступався за обсягами навіть місцевим базарам та “привозам”), що не виконували сво­їх функцій, а лише слугували поширенню в краї “московських фабричних виробів нижчих сортів” [S].

Виходячи з такого інтересу до зовнішньої торгівлі Одеси,

А. Скальковський не міг не приділити уваги одеському транзи­ту першої половини XIX ст. В своїх історичних та економічних працях він високо оцінював транзит через Одесу часів “Кон­тинентальної блокади”, проголошений у 1S04 р. А. Скальков­ський (вочевидь, використовуючи підрахунки Шарля Сікара) вважав, що лише у 1S0S р. цей транзит приніс місцевим него­ціантам 2 млн. крб. чистого прибутку. Слідом за Скальковсь - ким це твердження наводили й інші автори[9]. Присвятивши транзиту окремий параграф своєї праці з вивчення “промисло­вих та торговельних сил Одеси”, А. Скальковський розглянув досвід транзитної торгівлі Одеси часів “Континентальної бло­кади”, як спробу залучити це місто до “найважливішої галузі господарства Західної Європи” (“У Франції, — писав Скальков - ський, — транзит має цінність майже в 100 млн. крб. сріблом, а уся торгівля Гамбурзького порту, що за своїми обігами перевищує торгівлю усіх портів Росії... є нічим іншим як транзи­том”). Тоді як відзначав дослідник: “куплені у Смірні та інших місцях Туреччини товари, завантажувалися у Артаці або Ра - досто (на Мармуровому морі) на нейтральні кораблі й Чорним морем доходили до Одеси. Звідси через західні губернії досяга­ли Франції, Австрії й навіть Бельгії.” Важливим було й те, що саме в цей час транзитний шлях вперше міцно зв’язав Одесу з галицьким містом Бродами на австрійській території (хоча до того часу ці два торговельних центри, за словами А. Ска­льковського, були скоріше конкурентами аніж партнерами). Однак, на думку дослідника, транзит 1804-1810 рр., попри сподівання, не виконав одного зі своїх завдань: покращення шляхів сполучення між Одесою та Центральною Європою, яке і в другій половині XIX ст. залишалося для одеситів “поетич­ною надією”. Однак в цілому досвід транзитної торгівлі часів “континентальної блокади” А. Скальковський оцінював досить високо. И у пізніших своїх працях, говорячи про визначні успі­хи Одеського порту та його значення для економіки Південної та Правобережної України, він вважав, що піднесення торгівлі Одеси почалося від 1804 р., коли, між іншим, було проголо­шено й влаштування одеського транзиту. “Одеський порт..., — писав А. Скальковський, — затвердивши своє значення з пер­ших років теперішнього століття (1804 — 1808), протягом вже 60-ти років з найкоротшими лише проміжками (1828, 1829, 1855) вніс напевно сотню мільйонів карбованців до скарбниці й цілі мільярди карбованців до статків землеробів Південної та Південно-західної Росії”.

Значно більше уваги А. Скальковський приділив одеському транзиту 1818 — 1859 рр. Адже, по-перше, Скальковський був сучасником його функціонування. По-друге, питання про зру­чність Одеси як транзитного пункту було важливою складовою полеміки про доцільність існування режиму порто-франко, в якій цей дослідник брав безпосередню участь. А. Скальковський навів досить детальну інформацію про обіги транзитної торгівлі Одеси 1820-х — 1850-х рр., приділяючи особливу увагу зв’яз­кам одеського та “закавказького транзиту” (маршрут: Лейп­циг — Броди — Одеса — Редут-Кале — Тбілісі — Персія). Ін­формацію про купців, які брали участь у “одесько-кавказькому транзиті”, складнощі транзитного маршруту та ін. А. Скальковський запозичив з праці відомого фінансиста Юлія Гагемейстера (1806-1878 рр.)[10]. Як зазначалося вище, А. Скальковський надавав важливого значення торговельним зв’язкам між Захід­ною та Південною Україною (товарообмін між цими регіонами, що були розділені державними кордонами, він також досліджу­вав 11]), яким одеський транзит безперечно сприяв.

А. Скальковський досить критично поставився до скасуван­ня торговельних пільг Закавказького краю у 1831 р. Дослідник на цифрах продемонстрував поступове зростання обігів одесько­го транзиту від 1821 р. та його занепад після 1831 р. “Взаємна торгівля двох ринків не могла занепасти так одразу, — відзна­чав Скальковський, — адже потреби та вигоди були обопіль­ними. Що ж знищило її так різко і назавжди? Указ 3 червня 1831 р., який скасував усі права транзиту”. Дослідник, наполя­гаючи на обопільності прибутків від транзиту як іноземців, так і місцевого господарства, мабуть непрямо полемізував з відомим висловом міністра фінансів Е. Ф. Канкріна (який був фактич­ним автором заборони “закавказького транзиту” 1831 р. та су­противником одеського порто-франко): “багатство... поміж на­родами, так само, як і поміж людьми, може здобуватися лише одними за рахунок інших” [12]. А. Скальковський вказував на абсолютну безглуздість скасування митних пільг Закавказького краю, яке не надало великих прибутків російській промисло­вості (“фабриканти, а разом з ними і уряд, забули, що Ниж­ній Новгород не мав тоді доріг на Кавказ”), проте спричинило “втечу” транзитного шляху з Правобережної України та Грузії до турецьких володінь (“завдяки нашим помилкам англійці не­гайно започаткували свою торгівлю у Трабзонді та Ерзерумі й звідти вигнали назавжди російські мануфактурні та промислові вироби”). А. Скальковський вказував й на інші фактори, що в другій половині 1840-х рр. спричинили остаточний занепад одеського транзиту: влаштування прямих сполучень між кавка­зькими та іноземними портами, суттєве обмеження прав Одесь­кого порто-франко та розвиток судноплавства по Дунаю (“Галац перетворився на такий самий пункт постачання до Одеси, яким тривалий час були Броди...”). [13]. Слід відзначити, що як аргу­менти А. Скальковського про важливість та прибутковість для місцевого господарства транзитної торгівлі, так і його негативні оцінки скасування прав транзиту були досить схожими на ду­мки вищезгаданого Ш. Сікара, який також гостро критикував фактичне скасування одеського транзиту у lSll р.

Таким чином, A. Скальковського можна вважати одним з провідних дослідників транзитної торгівлі Одеси першої поло­вини XIX ст. Щодо цієї галузі (так само, як і в обговоренні доцільності Одеського порто-франко та деяких інших аспектів торговельної політики на Півдні України) A. Скальковський наважувався висловлювати своє невдоволення певними захо­дами загальнодержавної економічної політики не “у завуальо­ваній формі”, а цілком відверто, виступаючи як переконаний фритредер та оборонець “місцевого економічного інтересу”.

Джерела та література

1. Xмapський В. М. З історії розвитку археографії на Півдні України: Aполлон Скальковський // Записки історичного факультету. Ви­пуск б. — Одеса, 199S. — 319 с.

2. Боровой С. Я. Економічні погляди A. О. Скальковського // З історії економічної думки України. — K., 19б1. — С. 5S — б0, 72 — 74.

3. Новікова Л. В. Внесок Скальковського (1S0S-1S9S) у дослідження історії Південної України. Дис. ... канд. істор. наук. 07.00.01. — Одеса,2003. — С. 114-11б.

4. Котова Н. О. Діяльність статистичних комітетів на Одещині у

XIX — на початку XX ст. Дис. ... канд. істор. наук. 07.00.01. — Одеса, 2002 — С. 10S-110.

5. Державний архів Одеської області. — Ф. 3. — Оп. 1. — Спр. 10. — Ap^ 1, 15.

6. Скальковский A. Торговое значение Одессы // Экономический ука­затель. — 1S57. — №13. — С. 309.

7. Скальковский A. Коммерческое народонаселение города Одессы // Одесский вестник. — 1S45. — 20 января.

8. Cкaльковский A. Ярмарки или сухопутные пути Новороссийского края //Журнал министерства внутренних дел. — 1S55. — Ч. 11. — С. 7S,79,l2l, l5l-l54. (отд. III); Скальковский A. Торговля, заводс­кая, фабричная и ремесленная промышленность в Одессе // Труды Одесского статистического комитета. — Одесса, 1S65. — Вып. 1. — С. 241, 24S, 249.

9. Сикар Г. Письма об Одессе. — СПб, 1S1S. — С. 37-40, бб-73; Берн­штейн С. Одесса. Исторический и торгово-экономический очерк Одессы в связи с Новороссийским краем. — Одесса, 1S1S. — С. 31.

10.Hagemeister J. Memoire sur le commerce des ports de la Nouvelle Russia, de la Moldavia et de la Wallachie. — Odessa, 1S35. — P. 27-34.

11.Скальковский A. Торговля Бесарабии с Галициею в 1S43 г. // За­писки общества сельского хозяйства южной России. — 1844. — № 3. — С. 145 — 148.

12. Миллер П. Русская транзитная торговля в XIX столетии // Русское экономическое обозрение. — 1900. — №5. — С. 70.

13. Скальковский А. Записки о торговых и промышленных силах Одессы. — СПб., 1865. — С. 48,49, 89 — 93, 119, 121.

АнотацИ

Гончарук Т. Г. А. А. Скальковский как исследователь и охрани­тель прав транзитной торговли Одессы первой половины XIX в.

Статья посвящена экономическим взглядам известного исто­рика, археографа и статистика Аполлона Скальковского (1808­1898 гг.). Анализируются работы Скальковского, посвященные черноморской торговле, а также его участие в полемике по различ­ным вопросам государственного регулирования внешней торговли.

Goncharuk T. G. А. А. Skalkovskiy as a researcher and right de­fender of the transit trade of Odessa in the early 19th century

The article deals with Apollon Skalkovskiy’s (1808-1898), the fa­mous historian, archeologist and statistics researcher, his economical views. Skalkovskiy’s works on the trade in the Black Sea region as well as his views on different issues concerning the government regu­lations of the external trade are examined.