Головна Історія Інтелігенція і влада ПІВДЕННИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР АН УРСР: КОРОТКИЙ ІСТОРИЧНИЙ НАРИС
joomla
ПІВДЕННИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР АН УРСР: КОРОТКИЙ ІСТОРИЧНИЙ НАРИС
Історія - Інтелігенція і влада

Г. Л. Звонкова

Ключові слова: інститут, наука, науковий центр, вчений, ре­гіон, дослідження, експеримент.

Ключевые слова: институт, наука, научный центр, ученый, регион, исследование, эксперимент.

Key words: institute, science, scientific center, scientist, region, in­vestigation, experiment.

У 1971 p. постановою ЦК Компартії України і Ради Міні­стрів УРСР було створено п’ять наукових центрів (НЦ) Акаде­мії наук Української РСР: Харківський (у 1981 р. переймено­ваний на Північно-Східний), Донецький, Дніпропетровський, Південний (у м. Одесі) та Західний (у м. Львові), а згодом і шостий — у м. Києві. Науковими центрами передбачалось в короткі строки розробити і реалізувати програми, спрямовані на досягнення економічних і соціальних результатів. Оскіль­ки такі структури управління наукою передбачали певні змі­ни в соціально-економічних відносинах суспільства, поряд

З вивченням економічних наслідків, наукові центри почали займатись вивченням і соціальних аспектів їх ефективності. Науково-технічні програми регіонів мали відрізнятись високи­ми техніко-економічними характеристиками, наприклад таки­ми, як: продуктивність праці, питома витрата матеріалів, спо­живання енергоресурсів тощо [1, с. 130].

НЦ на середину 1980-х рр. нараховували 56 самостійних наукових установ, відділень і філіалів інститутів АН УРСР і свій вплив розповсюджували на науково-дослідні і проектно - конструкторські установи різних міністерств і відомств, 112 вищих навчальних закладів. Тут працювало понад 2,6 тис. док­торів і 30 тис. кандидатів наук [2, с. 16].

Наявні праці дослідників не висвітлили багатогранну діяль­ність регіональних наукових центрів та їх структурних складо­вих — інститутів АН УРСР [2-6].

Мета нашого дослідження — на основі джерельних даних показати, що історія і діяльність згаданих двох установ, як і Південного наукового центру АН УРСР в цілому, слід вивчати значно раніше прийнятої у 1971 р. спільної партійно-урядової постанови. Крім того, виявити основні напрями досліджень двох найбільш великих академічних установ Південного НЦ — Інституту біології південних морів ім. О. О. Ковалевського і Морського гідрофізичного інституту.

Для забезпечення керівництва у НЦ Президія АН УРСР у 1971 р. звернулась з проханням до Ради Міністрів УРСР до­зволити обрати до складу Південного НЦ одного акад. і 6 чл.- кор. АН УРСР. Відповідно до постанови уряду Української РСР акад. АН УРСР було обрано М. С. Полуектова; чл.-кор.: Ю. Г. Алєєва, О. В. Богатського, Г. М. Земськова, В. А. На­заренка, В. С. Мартиновського і Г. В. Троїцького [7, ф. Р-2, оп. 13, спр. 5707, арк. 66].

Інститут біології південних морів імені О. О. Ковалевського був створений в 1963 р. на базі Севастопольської біологічної станції, заснованої за ініціативою М. М. Миклухо-Маклая в

1871 р. Інститут носить ім’я О. О. Ковалевського, який був його першим директором. Основними науковими напрямами діяльності інституту були: біорізноманіття екосистем Світового океану; комплексні дослідження структури і функціонування морських екосистем та їхніх компонентів; вивчення антропо­генного впливу на морські екосистеми з метою створення на­укових основ моніторингу і прогнозування їхнього стану; роз­робка нових інформаційних технологій і систем накопичення, обробки й аналізу даних, а також підвищення наукових знань у галузі біології та екології моря; створення наукових основ біотехнології, раціональної експлуатації й охорони живих ре­сурсів моря [8, ф1, оп.32, спр. 841, арк. 147; 9, с.3].

Головне завдання Інституту біології південних морів ім. О. О. Ковалевського — поставити на наукову основу рибний промисел Радянського Союзу; створити ефективні засоби бо­ротьби з забрудненнями, особливо відчутними у внутрішніх мо­рях, що мають найбільшу цінність як регіони перспективного розвитку інтенсивних морських господарств різного профілю; виявити перешкоди для використання водного середовища, а також обґрунтувати заходи по їх усуненню. В Інституті в цьо­му напрямі було накопичено певного досвіду. У 1968 р. групою вчених-дослідників інституту була запропонована схема розра­хунку середньорічних течій океану по заданих полях щільності і вітру з урахуванням нелінійних членів і ефектом бокового об­міну; складені карти течій для поверхні різних глибин океану; виконано численні експерименти по дослідженню зміни поля щільності за часом; з’ясовано, що час установки поля щільнос­ті порядку двох років (такі розрахунки в Радянському Союзі проведені вперше). Було визначено значення горизонтальних і вертикальних швидкостей течій, а також характеристики рів - невої поверхні Карібського моря, які показали важливу роль бароклінності і динаміки стаціонарних течій. У цей же період в Морському гідрофізичному інституті продовжувались дослі­дження гідрогеологічних і гідрохімічних полів океану. Побу­довані поля щільності для Атлантичного океану за експеди­ційними спостереженнями; отримані величини біохімічного споживання кисню, які дозволили висловити думку про швид­кість хімічних процесів в океанах [8, с. 55].

Академіками наук УРСР А. Г. Колєсніковим, В. І. Бєляє - вим, А. Н. Парамоновим та ін. було розроблено і випробува­но в морських умовах гідрологічний зонд «Исток-2»; виконано технічний проект пристрою синхронізації і зв’язку на борту науково-дослідного судна; закінчено виготовлення телеметрич­ного батитермоксиметра; завершені конструкторські і механіч­ні роботи по апаратурі бортового пристрою телеметричного гли­боководного РН-метра. З метою ехолотного проміру морських глибин і обробки отриманих даних розроблені принципові електричні схеми перетворювачів у двоїчний код інформації з датчиків глибини, курсу і швидкості. Були створені макет­ні зразки блоків перетворювачів, комутації і виходу на перфо­стрічці даних глибини, звуку і пройденого шляху. Розроблена конструкторська документація макета позиційного самописця. Визначена принципова можливість вибору глибин, відповідних значенням стандартних ізобат безпосередньо в процесі вимірю­вання [8, с. 56-57].

У 1969 р. вченими інституту розпочато і у 1972 р. завершено ряд крупних наукових тем, що мають велике народногосподар­ське значення, зокрема: «Продуктивність біологічних систем у південних морях»; «Біологічна продуктивність тропічної Ат­лантики» та ін. Дві названі роботи виконані згідно з міжнарод­ною програмою «Еквалант». Праця «Темпи відтворення кормо­вої бази планктоноїдних риб Чорного моря» дала можливість обґрунтувати можливий рівень рибопродуктивності Чорного моря. Виконувались важливі роботи в галузі технічної гідро­біології. Удосконалювався склад протиобростаючих покриттів для кораблів і підводних суден, вивчався локаційний апарат дельфінів. Оригінальним і важливим стало дослідження некто­ну як особливого еколого-морфологічного типу тварин водного середовища. Протягом 1969-1972 рр. було здійснено 8 експе­дицій у Середземному морі, 20 експедицій в Атлантичний, Ти­хий та Індійський океани на суднах УРСР і СРСР. Матеріали досліджень узагальнено у 21 монографії, 21 збірнику наукових праць. Захищено 6 докторських і 35 кандидатських дисертацій [9, с. 3-4].

У 1972 р. в інституті було завершено обробку мікробіологіч­них матеріалів, зібраних під час 3-го рейсу науково-дослідного судна «Академік Вернадський» в Карібському морі і Атлан­тичному океані. Описано 4 види таксона азотофіксуючих гере - тотрофних мікрорганізмів, у тому числі новий для науки вид спірімли. Завершена обробка зібраних матеріалів по вивчен­ню біофізичних характеристик ряду масових біолюмінесцен - тів екваторіальної частини Атлантичного океану в 2-му рейсі науково-дослідного судна «Михайло Ломоносов». Проведено видове визначення культур нафтоокислюючих мікроорганізмів, виділених у Північному і Балтійському морях. У Балтійському морі виділено 42 культури нафтоокислювальних мікроорганіз­мів, які віднесені до 17 видів. У Північному морі виділено і ви­значено 15 культур таких організмів, які віднесено до 6 родів і 13 видів [7, ф. Р-2, оп.13, спр. 6613, арк. 10; 9, с. 4].

Науковими співробітниками інституту досліджено водооб­мін через Босфорську і Туніську протоки та вплив цього про­цесу на склад і розподіл фіто - і зоопланктона та їх продукцію; отримано дані по зміні кількості ікри і личинок азовської хам­си; поставлено досліди по виживанню її личинок в екстремаль­них умовах і в басейнах з природними планктонами; вивчено морфологічну мінливість ембріонів і личинок хамси в процесі розвитку [7, ф. Р-2, оп.13, спр. 6613, арк. 122].

За технічним проектом, складеним на основі рекомендацій інституту, була споруджена глибоководна система для випуску стічних вод у районі Ялти. Передано для промислового проек­тування наукову документацію викиду в Чорне море стоків од­ного з місцевих заводів. З самого початку роботи інституту тут відчутними стали і недоліки — проявилась недостатня увага дослідженням підвищення продуктивності, раціонального ви­користання ресурсів і поліпшення санітарного стану Чорного і Азовського морів, налагодження зв’язків із спорідненими орга­нізаціями для розв’язання цих питань [9, с. 4].

Великий обсяг науково-дослідних робіт у Південному НЦ було проведено вченими Морського гідрофізичного інститу­ту. Інститут був створений у 1929 р. за ініціативи ученого - океанолога акад. В. В. Шулейкіна на Південному березі Криму в селищі Кацівелі. Спочатку це була Чорноморська гідрофізич­на станція для проведення комплексних досліджень процесів у прибережній зоні моря. У 1948 р на базі цієї станції і Морської гідрофізичної лабораторії (раніше відділ Інституту теоретичної геофізики АН СРСР) в Москві був створений Морський гідро­фізичний інститут (МГІ) АН СРСР. Перші наукові досягнен­ня інституту були пов’язані з дослідженнями теплових явищ в океані, теплової взаємодії між океанами, атмосферою і матери­ками, впливу Світового океану на клімат і погоду. Безпосередні спостереження штормових хвиль на Чорноморській гідрофізич­ній станції та їх моделювання в штормовому басейні заклали фізичні основи теорії морського хвилювання. У серпні 1961 р. МГІ був переданий в систему Академії наук УРСР, а в 1963 р. перебазований в Севастополь [10, Naukaodessa@ukr. net].

У 1970 р. відповідно до спільних планів НДР вченими Мор­ського гідрофізичного інституту та Інституту біології півден­них морів АН УРСР було проведено експериментальні та теоре­тичні дослідження течії Ломоносова та системи суміжних течій Тропічної Атлантики [7, ф. Р-2, оп.13, спр. 5707, арк. 92].

У 1972 р. вчені Морського гідрофізичного інституту продов­жували дослідження Світового океану, спрямовані на забез­печення безпеки мореплавства, розробляли рекомендації по раціональному використанню його ресурсів. Проведено аналі­тичний і кількісний аналіз внутрішніх хвиль, які виникають в океані під впливом періодичних природних збурень. Ство­рено і випробувано комплекс апаратури для спільного дослі­дження просторово-часових характеристик поля температури води, швидкості потоку, показника послабленого напрямку світла. Під час 5-го рейсу науково-дослідного судна «Акаде­мік В. І. Вернадський» були проведені дослідження гідрологіч­них полів за допомогою гідрологічного комплексу «Исток-3», проведені комплексні виміри рельєфу дна і гравітаційного поля на чотирьох полігонах Індійського і Атлантичного океанів, а також по маршруту плавання. Виконані камеральні обробки матеріалів спостережень. Результати були передані в Централь­не картовиробництво СРСР [7, ф. Р-2, оп.13, спр. 6613, арк. 6].

Було виконано великий обсяг експериментальних досліджень турбулентності і структури фізичних полів океану з різних пе­ретворювань властивостей — тимчасових масштабів у Тихому, Індійському і Атлантичному океанах. Досліджена статистична структура поля швидкості звуку шляхом автоматизованого ви­мірювального комплексу [7, ф. Р-2, оп. 13, спр. 6613, арк. 6].

Під час 26-го рейсу науково-дослідного судна «Михайло Ло­моносов» вченими інституту було проведено дослідження рельє­фу дна для напруженого геомагнітного поля для Атлантичного океану. Здійснено комплексну зйомку рельєфу дна і гравіта­ційного поля під час чорноморського рейсу науково-дослідного судна «Академік В. І. Вернадський». Проведено прорахунок матриць по рельєфу дна і магнітному полю Карібського регіону для розрахунку ізотопічної рівноваги земної кори. Досліджено процеси сорбації урану з морської води на чистих смолах та їх сумішах. Розроблено і виготовлено укрупнену установку для витягу урану з морської води і проведено її натурні досліджен­ня в експедиції 26-го рейсу науково-дослідного судна «Михай­ло Ломоносов» [7, ф. Р-2, оп. 13, спр. 6613, арк. 117].

Протягом 1980-х рр. Морським гідрофізичним інститу­том було проведено широкий спектр спільних досліджень з науково-дослідними інститутами і організаціями зарубіжних країн як шляхом проведення експедиційних досліджень, так і відрядження за кордон радянських вчених і прийому вчених і спеціалістів з-за кордону. Беручи участь у багатосторонньому науковому співробітництві соціалістичних країн по програмі «Інтеркосмос», вчені інституту вели роботи в галузі дистанцій­ного зондування. На базі інституту, який виконував роль ке­рівника, тут у 1983-1985 рр. були здійснені багаторівневі між­народні експерименти «Чорне море — Інтеркосмос». Це дало можливість відпрацювати методики контролю за станом чор­номорського басейну за допомогою штучного супутника Землі, літака-лабораторії і науково-дослідних суден та океанографіч­ної платформи. Під час виконання цих робіт було організовано ряд заходів, де взяли участь близько 40 вчених соціалістичних країн. Відповідно до міжнародної Радянсько-Гвінейської угоди від серпня 1973 р. у столиці Гвінейської республіки м. Конакрі було розпочато будівництво і у 1983 р. введено до експлуатації науково-дослідний центр по океанографії, геліофізиці та ви­пробуванням конструкційних матеріалів в умовах тропічного клімату. У 1986 р. в науково-дослідному центрі м. Конакрі пра­цювало близько 60 радянських спеціалістів — представників різних міністерств та відомств Радянського Союзу. Роль голов­ної організації по забезпеченню його роботи, а також підготов­ки гвінейських спеціалістів була покладена на Академію наук УРСР в особі Морського гідрофізичного інституту [7, ф. Р-2, оп.15, спр.116, т.1, арк.64-65].

До згаданого про Морський гідрофізичний інститут варто додати, що він був затверджений головною організацією в Ра­дянському Союзі по виконанню ряду завдань науково-технічної програми «Світовий океан» Державного комітету науки і техні­ки, Держплану СРСР і АН СРСР. У рамках цих завдань інсти­тут проводив експедиційні дослідження на науково-дослідних суднах в різних районах Світового океану, включаючи зони зарубіжних країн. У цих експедиціях щорічно брали участь близько 300 співробітників АН СРСР і АН союзних респу­блік. Інститут здійснював планування і організацію науково - технічного співробітництва на період експедицій, обробку отриманих матеріалів та їх передачу за кордон, підготовку на­укових звітів, а також підбор наукових співробітників і оформ­лення виїзних віз [7, ф. Р-2, оп.15, спр.116, т.1, арк. 65].

Таким чином, в Інституті біології південних морів іме­ні О. О. Ковалевського і Морському гідрофізичному інституті був накопичений певний досвід наукових дослідів щодо народ­ного господарства. Це відбувалося ще до офіційно прийнятої постанови про створення Південного наукового центру Акаде­мії наук Української РСР.

Джерела та література

1. Бєсов Л. М. Управління науково-технічним розвитком промис­ловості України у 70-80-ті роки: Уроки історії: Дис. ... д-ра іст. наук: 07.00.07 / Л. М. Бєсов. — К., 1999. — 396 с.

2. Научные центры Академии наук Украинской ССР (опыт и перспективы) / Добров Г. М., Марущак В. Т., Байдаков В. В. и др. — К.: Наук. думка, 1986. — 208 с.

3. Академия наук Украинской ССР / В. Е. Тонкаль, В. М. Пелых, Б. С. Стогний. — К., 1980. — 433 с.

4. Академия наук Украинской ССР: История и современность / [А. П. Шпак, В. П. Цемко, В. Д. Ровиков та ін.]. — К., 1990. — 395 с.

5. Історія Академії наук України. 1918-1993 / [В. Матвеева, Є. Г. Циганкова, О. К. Янковська та ін.]; гол. ред. Б. Є. Патон. — К., 1994. — 318 с.

6. Історія Національної академії наук України в суспільно - політичному контексті. 1918-1998 / [С. В. Кульчицький, Ю. В. Павленко, С. П. Руда, Ю. О. Храмов]. — К., 2000. — 527 с.

7. Центральний державний архів вищих органів влади України.

8. Про діяльність Інституту біології південних морів ім. О. О. Ковалев­ського // Вісник Академії наук УРСР. — 1973. — № 10 — С. 3-4.

9. Отчет о деятельности Академии наук Украинской ССР в 1968 году. — К.: Наукова думка, 1969. — 238 с.

10. Naukaodessa@ukr. net.

11. Www. ibss. org. ua.


Звонкова Г. Л. Южный научный центр АН УССР: краткий исторический очерк.

Показано структуру и основные направления исследований Южного научного центра АН Украинской ССР с начала его дея­тельности.

Zvonkova G. L. The Ukraine south scientific center of USSR Academy of Science: short historical essay.

A structure and basic directions of researches of the South scien­tific center of USSR Academy of Science from the beginning of its activity is shown.

Похожие статьи