Головна Історія Інтелігенція і влада ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ БЛАГОДІЙНИХ ТОВАРИСТВ ОДЕСИ (КІН. ХІХ — ПОЧ. ХХ СТ.)
joomla
ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ БЛАГОДІЙНИХ ТОВАРИСТВ ОДЕСИ (КІН. ХІХ — ПОЧ. ХХ СТ.)
Історія - Інтелігенція і влада

Т. M. Моісеєва

Ключові слова: благодійні товариства, джерела фінансування, членські внески, пожертвування, субсидії міських органів самовря­дування, капітали.

Ключевые слова: благотворительные общества, источники финансирования, членские взносы, пожертвования, субсидии город­ских органов самоуправления, капиталы.

Key words: charities, funding, membership fees, donations, grants municipal government, capital.

Проблема утворення та функціонування благодійних това­риств у XIX — на початку XX століття в останній час привертає увагу багатьох науковців. Окрім загальних праць [1], численні

Публікації присвячуються різним її аспектам: регіональному [2], часовому [3], конфесійному [4], галузевому (в окремих сфе­рах суспільного життя) [5] і т. ін.

В той же час недостатньо, на наш погляд, досліджена фінан­сова складова діяльності згадуваних установ, зокрема джерела поповнення грошових фондів.

В сучасних умовах, коли коло «соціальних ризиків» постій­но зростає, а держава не завжди справляється зі своїми соціаль­ними зобов’язаннями, надзвичайно актуальним стає питання про залучення до справи суспільної опіки приватних осіб, бла­годійних організацій, в т. ч. вирішення проблеми формування бюджету цих закладів, шляхів залучення додаткових коштів.

Метою статті є аналіз основних статей прибутків окремих благодійних товариств, що діяли в Одесі наприкінці XIX — на початку XX ст.

Вивчення документів, обраних нами для дослідження добро­чинних установ (Одеська Стурдзовська богадільня сердоболь - них сестер, Одеське відділення Опікунства імператриці Марії Олександрівни про сліпих (ОВМОС — авт. скороч.), Одеський Павловський притулок, Дамське товариство допомоги бідним породіллям м. Одеси, Опікунство про будинки працелюбства та робітні будинки (Головне Опікунство, — авт. скороч.), свідчить, що більшість з них мала традиційні для закладів по­дібного типу канали надходження коштів.

Серед найбільш поширених можна виділити такі: відсотки з капіталів; членські внески; грошова допомога від станових, громадських та ін. установ; прибутки від нерухомого майна, пу­блічних лекцій, концертів, вистав, виставок та ін., які влашто­вувалися на користь товариств; одноразові пожертвування неру­хомим майном, грошами, речами, продуктами; коробковий збір; надходження по збиральних книжках та деякі інші.

Поряд з цим існували і специфічні джерела, пов’язані з характером діяльності закладу. Так, наприклад, головним за­вданням Одеської Стурдзовської богадільні сердобольних сес­тер було надання медичної допомоги, відповідно, одним з дже­рел була плата за лікарняні ліжка та догляд сестер за хворими в приватних будинках. ОВМОС та Опікунство про будинки працелюбства і робітні будинки використовували такий вид додаткового заробітку, як продаж виробів опікуваних.

Важливим джерелом надходження коштів були добро­вільні внески та приватні пожертвування. Саме вони часто були тим фінансовим стрижнем, який дозволяв закладам не тільки існувати в своїх первинних формах, а й розширяти­ся. Це красномовно підтверджують цифри фінансових зві­тів. Так, якщо проаналізувати різні статті прибутку Одесь­кої Стурдзовської богадільні сердобольних сестер в період з 1851 по 1865 р., то сума приватних пожертвувань склада­ла 123 178 карб. (з них — 30 452 карб. надійшли від чле­нів імператорської сім’ї), в той час як інші статті виглядали так: прибутки з нерухомого майна — 15 762 карб.; відсотки

З капіталів, що належать громаді — 12 603 карб.; за платні лікарняні ліжка та догляд сестер за хворими в приватних будинках — 13 723 карб.; від Канцелярії Ради Імператорсько­го Людинолюбного Товариства (І. Л. Т. — авт. скороч.) —

2 385 карб. Таким чином, сума всіх інших названих статей прибутку складала лише 36,1 % від суми приватних пожерт­вувань (підраховано автором) [6].

В той же час обсяг приватних даянь з року в рік не був стабільним, зводячись іноді до зовсім незначних сум. Для при­кладу: в 1876, 1884 рр. він склав відповідно 200 та 109 карб., в той час як в 1857 та 1886 рр. — 14 625 та 13 522 карб. [7].

Слід зазначити, що окремі пожертви благодійників най­частіше були невеликими, коливаючись від 10 до 300 карб. і лише в поодиноких випадках вони складали 1000 карб. та вище (в основному — це пожертви з цільовим призначенням). Серед тих, хто тривалий час фінансово підтримував Стурдзов - ську богадільню, можна назвати членів родин Стурдза, Гагарі - них, Толстих, Раллі, графиню Є. А. Ланжерон, Г. Г. Маразлі, М. Ф. Маврокордато, М. І. Моісеєва та інших.

Однією з найбільш щедрих покровительок закладу була його перша попечителька Л. К. Воронцова. За двадцять років пере­бування на цій посаді вона майже щорічно виділяла на користь богадільні значні кошти. В цілому сума її пожертвувань за цей період склала близько 140 тис. карб. [8].

Історія Одеського відділення Опікунства імператриці Ма­рії Олександрівни про сліпих нерозривно пов’язана з ім’ям визначного добродійника, почесного члена ОВМОС, статського радника М. Ф. Маврокордато. З перших днів існування від­ділення він постійно переймався проблемами дітей-інвалідів, жертвував великі кошти для організації нормального функціо­нування закладу.

Саме завдяки пожертвуванню М. Ф. Маврокордато в розмірі 1000 карб. Рада ОВМОС змогла здійснити найом помешкання для школи на Старопортофранківській вулиці (навпроти Базарної) та його початкове облаштування. Коли в скорому часі наймане приміщення перестало відповідати попитам закладу, М. Ф. Мав­рокордато здійснив чергову крупну пожертву (25 тис. карб.). Ка­пітал був пожалуваний для придбання ділянки землі в 2 деся­тини з забудовами на території дачі, що належала дарителю та його матері (по дорозі на Малий Фонтан, № 8).

Після чотиримісячних будівельних робіт, направлених на деяке перелагодження та пристосування дачі під навчальний заклад, 25 жовтня 1892 р. відбулося урочисте освячення нового приміщення школи, розрахованого на 60 дітей [9].

Гаряче співчуття серед усіх станів одеського суспільства викликало відкриття Одеського Павловського притулку. На шляхетну справу виділяли пожертвування постійні члени - жертвувателі Товариства, громадяни міста у вигляді разових даянь. Прийняли участь у фінансуванні закладу і три одеські клуби. Зокрема, рішеннями Англійського клубу притулку ви­ділялося по 25 коп. з кожної картярської гри; клубів Одесько­го товариства пароплавства і торгівлі і Одеського шляхетного зібрання — по 10 коп. [10].

Варто зауважити, що по мірі розширення закладів, сфер їх діяльності збільшувалися і видатки, що змушувало керівни­цтво установ шукати нові джерела фінансування.

Так, в 1888 р. Комітет Одеської Стурдзовської богадільні сердобольних сестер звернувся з клопотанням до Ради Імпе­раторського Людинолюбного Товариства і отримав дозвіл до­повнити §5 Статуту Богадільні впровадженням звання членів - змагальників з осіб обох статей, які будуть щорічно вносити на користь закладу не менше 5 карб. [11].

Ч ленами-змагальниками, в основному, були люди, які і до цьо­го брали активну участь у житті закладу: княгиня А. І. Гагаріна- Стурдза, граф М. М. Толстой, князь Г. Є. Гагарін-Стурдза,

З. Є. Ашкіназі, Р. Л. Харі та інші. Розмір одного членського внеску коливався від 5 до 50 карб. [12].

Не були сталими склад та чисельність членів-змагальників: від 12 осіб в 1894 р. (загальна сума внесків — 175 карб.) [13] до 27 осіб в 1901 р. (445 карб.) [14]. Зрозуміло, що ця стаття при­бутків не могла кардинально поліпшити фінансову ситуацію в закладі.

В 1895 р. помічник попечителя богадільні М. І. Моісеєв роз­робив та представив на обговорення Комітету проект організа­ції збору непридатних для користування в домашньому ужитку речей ( за прикладом великих міст у різних європейських дер­жавах, Петербургу, Москви, де такий збір давав благодійним організаціям досить значні кошти), який був ухвалений Ра­дою І. Л. Т. [15].

З 1898 р. з’явилася додаткова стаття фінансування Одесь­кого відділення Опікунства імператриці Марії Олександрівни про сліпих — за ініціативою уповноваженого Опікунства по Херсонській губернії І. А. Спірідонова було започатковано ко­робковий збір у казенних винних лавках губернії [16].

Відчутний вплив на обсяг грошових надходжень справляли як внутрішньополітичні потрясіння, так і зовнішньополітична ситуація. Зокрема, під час військових дій на Балканах прак­тично припинилися приватні пожертвування на користь Одесь­кого Павловського притулку, було скасовано відрахування на його рахунок субсидій Одеського клубу та Зібрання Російсько­го товариства пароплавства і торгівлі (у зв’язку із збільшен­ням грошових пожертвувань на користь Товариства Червоного Хреста) [17].

В ОВМОС членські внески найнижчими були в 1906 та 1915 рр.; церковний коробковий збір — в 1905 та 1907 рр.; коробковий збір у винних лавках — у 1915 р. (в цей рік було зібрано всього 127 карб., для порівняння — в 1908 р. він скла­дав 5 993 карб.) [18].

Аналізуючи фінансову складову діяльності благодійних за­кладів, не можна обійти увагою ще один вагомий чинник фор­мування їх бюджетів — субсидії міських органів самовряду­вання.

Так, міська влада надавала Одеському Павловському при­тулку щорічну субсидію у розмірі 500 крб, а також допла­чувала за утримання кожного годованця відділення Одеського міського Сирітського будинку.

Спочатку, за погодженими обома сторонами умовами, ця сума складала по 4 крб на кожну дитину. Пізніше Комітет То­вариства, у зв’язку з ростом цін на товари, необхідністю збіль­шити плату годувальницям, змушений був переглянути ці умо­ви. За новими домовленостями Товариство відмовлялося від міської субсидії, а міська дума в подальшому зобов’язувалася асигнувати притулку по 6 крб за виховання кожного підкидь­ка, що поступає до відділення Сирітського будинку. Але вже в 1882/1883 р. місто зменшило плату за своїх вихованців з 6 до 5,5 крб [19].

Тим не менш надходження від міської влади, в порівнянні з іншими статтями прибутку, були найбільш значними. На­приклад, в 1883/84 р. Одеська міська управа перерахувала за кожну дитину 23 883 крб, в той час як інші статті виглядали так: від членів-жертвувателів — 2 921 крб; разових пожертву­вань — 3 296 крб; від Одеського клубу — 600 крб та ін. [20].

В той же час слід пам’ятати, що кошти від міської влади йшли на утримання саме вихованців відділення Одеського міського Сирітського будинку. Всі інші завдання Товариство повинне було вирішувати за власні кошти, тобто з інших ста­тей прибутку.

Субсидія міської управи для Дамського товариства допо­моги бідним породіллям м. Одеси надавалася з сум коробкового збору і поповнювала обіговий капітал.

Міська влада намагалася фінансово підтримати організацію, причому обсяг цієї підтримки поступово збільшувався. Напри­клад, якщо впродовж 1894-1897 рр. Дамське Товариство отри­мувало від міста по 1800 карб., то в 1898-1901 рр. — 2400 карб., а в 1903 і 1906 рр. відповідно 3300 та 3796 карб. [21].

Фонд міської допомоги на фоні інших складових обігового капіталу не тільки зберігав стабільність, а й проявляв сталу тенденцію до зростання. Якщо порівняти три головні статті формування обігового капіталу — членські внески, приватні пожертвування грошима та міську допомогу, остання в 1894 р. складала 36,5 % їх загальної суми, в 1898 р. — 43,8 %, а в 1903 р. — 50,8 % відповідно (підраховано автором).

З метою розширення та упорядкування фінансових потоків деякі благодійні товариства створювали окремі капітали, що мали своє призначення та формувалися з певних джерел.

Приміром, Статут Дамського товариства допомоги бідним породіллям м. Одеси передбачав створення трьох типів капіта­лу: обіговий (формувався з щорічних членських внесків і йшов на покриття грошової допомоги та поточні розходи), запасний (поповнювався за рахунок одноразових членських внесків, міг використовуватися лише у виключних випадках), недоторкан­ний (створювався з пожертвувань та доходів від благодійних акцій, поміщався в процентні папери або мав бути витрачений на придбання помешкання для породіль) [22].

Аналогічні підходи бачимо в Опікунстві про будинки праце­любства та робітні будинки і підпорядкованих йому закладах. З усіх коштів формувалися капітали: спеціальні, в т. ч. недо­торканний — утворювався з суми в 500 тис. карб., що була перерахована з коштів суспільної опіки (для Головного Опікун­ства); з сум суспільної опіки (для Головної організації), а також пожертвувань чи відрахувань зі спеціальним призначенням (по волі благодійника); запасний (в низових організаціях) попов­нювався з коштів Товариства по рішенню загальних зборів; ви­тратний — складався з усіх надходжень, що не підлягали пе­рерахуванню в спеціальний чи запасний капітали [23].

Таким чином, аналіз нормативних та звітних документів, обраних для дослідження благодійних товариств, дозволяє зро­бити такі висновки:

1. Фінансову основу їх становили традиційні для закладів подібного типу канали надходження коштів;

2. Характер діяльності закладів обумовлював появу специ­фічних джерел фінансування;

3. Розширення закладів та сфер їх діяльності змушувало ке­рівництво шукати нові канали формування статей прибутку;

4. Важливою складовою формування бюджетів установ були благодійні внески та приватні пожертвування, які в той же час не були стабільними;

5. Обсяг грошових надходжень значною мірою залежав від обставин як внутрішньополітичного, так і зовнішньополітич­ного характеру;

6. Для багатьох закладів вагомим чинником їх фінансової стабільності були субсидії міських органів самоврядування.

Джерела та література

1. Донік О. М. Благодійність в Україні (XIX — початок XX ст.) // Український історичний журнал. — Київ, 2005. — № 4. — С. 177.

2. Гребцова И. С., Гребцов В. В. Становление государственного попе­чительства и общественной благотворительности в Одессе в конце

XVIII — 60-е гг. XIX ст. (В аспекте проблемы: центр — реги­он): Монография. — Одесса: Астропринт, 2006. — 320 с.; Гузен­ко Ю. I. Благодійні товариства Миколаївщини наприкінці XIX — на початку XX ст. // Проблеми історії України XIX — початку

XIX Ст. / !нститут історії України НАН України. — К., 2002. — № 5. — С. 132-154; Савочка А. Становлення та розвиток благодій­них товариств загального типу Таврійської губернії (сер. XIX — поч. XX ст.) // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 78-84.

3. Донік О. М. Громадська благодійність в Україні в роки Першої сві­тової війни // Проблеми історії України XIX — початку XX ст. — 2005. — № 9. — С. 61-86; Курінна Т. М. Благодійницька діяльність на Черкащині в період першої світової війни // Проблеми історії України XIX — початку XX ст. — 2003. — № 6. — С. 280-291.

4. Курінна Т. М. Витоки культурно-освітньої діяльності православної церкви й благодійності на Середньому Подніпров’ї, Пороссі та По - тясменні наприкінці XVIII — середині XIX ст. // Проблеми історії України XIX — початку XX ст. — 2004. — № 8. — С. 225-230.

5. Савочка А. М. Товариства допомоги нужденним учням Таврій­ської губернії (друга половина XIX — початок XX ст.) // Чорно­морський літопис. — 2010. — Вип. 2. — С. 142-147.

6. Пятидесятилетие Стурдзовской общины сердобольных сестер в Одессе. Исторический очерк. — Одесса: Тип. Акционерного Южно­Русского Общества Печатного Дела, 1900. — С. 79-89.

7. Там само.

8. Отчет Комитета Одесской Стурдзовской богадельни сердобольных сестер за 1880 год. — Одесса: в тип. Алексомати, 1881 г. — С. 6.

9. Отчет о деятельности Одесского отделения, состоящего под авгу­стейшим покровительством ея императорского величества госуда­рыни императрицы, попечительства Императрицы Марии Алексан­дровны о слепых за 1892 г. — Одесса: Типография Е. И. Фесенко, 1893. — С. 6-7, 12, 20.

10. Отчет о деятельности Одесского общества для призрения младен­цев и родильниц с 1 августа 1872 г. по 1 августа 1873 г. — Одесса: в типографии П. Францова, 1873. — С. 8.

11. Отчет Комитета Одесской Стурдзовской богадельни сердобольных сестер за 1888 год. — Одесса: типография окружного штаба Одес­ского военного округа, 1889. — С. 4.

12. Отчет о деятельности Одесской Стурдзовской богадельни сердо­больных сестер за 1900 год. — Одесса: «Славянская» типогра­фия Н. Xрисогелос, 1901. — С. 69.

13. Отчет о деятельности Одесской Стурдзовской общины сердоболь­ных сестер за 1894 год. — Одесса: Типография «Одесскаго Лист­ка», 1895. — С. 16-18, 41.

14. Отчет о деятельности Одесской Стурдзовской богадельни сердо­больных сестер за 1901 год. — Одесса: типография А. Л. Хакалов - ского, 1902. — С. 18, 58.

15. Отчет о деятельности Одесской Стурдзовской общины сердо­больных сестер за 1895 год. — Одесса: «Славянская» типогра­фия Н. Хрисогелос, 1896. — С. 4.

16. Отчет состоящего под августейшим покровительством государы­ни императрицы Марии Федоровны Совета одесского отделения попечительства Императрицы Марии Александровны о слепых за 1898 г. — Одесса: Типография Е. И. Фесенко, 1899. — С. 12-13.

17. Отчет о деятельности Одесского общества для призрения младен­цев и родильниц за 1875-1876 г. — Одесса: типография П. Фран - цова, 1876. — С. 5; Отчет о деятельности Одесского общества для призрения младенцев и родильниц за 1876-1877 г. — Одесса: ти­пография П. Францова, 1877. — С. 12; Отчет Одесского общества для призрения младенцев и родильниц за 1877-1878 г. — Одесса: типография П. Францова, 1878. — С. 16.

18. Моісеєва Т. М. Одеське відділення Опікунства імператриці Ма­рії Олександрівни про сліпих: формування структури та засад діяльності (1887-1915 рр.). // Інтелігенція і влада. Громадсько - політичний науковий збірник. Серія: історія. — Одеса, 2008. — Вип. 14. — С. 40.

19. Отчет Одесского общества для призрения младенцев и родильниц за 1880-1881 г. — Одесса: Франко-Русская типография Л. Да - никана, 1881. — С. 9; Отчет Одесского общества для призрения младенцев и родильниц за 1882-1883 г. — Одесса: «Славянская типография», 1883. — С. 3.

20. Отчет Одесского общества для призрения младенцев и родильниц за 1883-1884 г. — Одесса: «Славянская типография», 1884. — С. 8.

21. Отчет правления дамского общества вспомоществования бедным родильницам г. Одессы за 1894 г. — Одесса: Тип. Исаковича, 1895. — С. 6; Отчет правления дамского общества вспомоще­ствования бедным родильницам г. Одессы за 1898 г. — Одесса: Типо-Лит. 3. Л. Слапака, 1899. — С. 6; Отчет правления дамского общества вспомоществования бедным родильницам г. Одессы за 1903 г. — Одесса: Тип. Торгового Дома Г. М. Левинсон, 1904. — С. 18; Отчет правления дамского общества вспомоществования бедным родильницам г. Одессы за 1906 г. — Одесса: Тип. Торгово­го Дома Бр. Кульберг, 1907. — С. 14.

22. Устав дамского общества вспомоществования бедным родильни­цам г. Одессы. — Одесса: Тип. А. Шульце, 1883. — С. 2-3.

23. Положение о состоящем под Августейшим Покровительством Ея Императорского Величества Государыни Императрицы Алексан­дры Федоровны Попечительства о домах трудолюбия и работных домах // Краткие сведения по состоящему под Августейшим По­кровительством Ея Величества Государыни Императрицы Алек­сандры Федоровны Попечительству о домах трудолюбия и ра­ботных домах. 10-е янв. 1899 г. — С.-Петербург, Типография Главного Управления Уделов, 1899. — §§13-16, С. 64-65; Устав попечительского общества о доме трудолюбия в г. NN // Краткие сведения... — §§7-8. — С. 102; Устав Попечительского общества о доме трудолюбия в гор. Одессе. — Одесса: тип. Исаковича Бейлен - сон, 1897. — §§7-8. — С. 2.

Анотацїі

Моисеева Т. Н. Источники финансирования благотворитель­ных обществ Одессы (кон. XIX — нач. XX ст.).

В статье на основе анализа нормативных и отчетных докумен­тов отдельных благотворительных обществ Одессы рассматривают­ся основные источники формирования бюджета организаций, пути привлечения дополнительных средств.

Moiseeva T. N. Sources of funding charities in Odessa (late XIX — early XX century).

The main source of budget organizations, ways to raise additional funds are considered on the basis of analysis of regulatory and ac­counting documents of individual charities of Odessa.