Головна Історія Інтелігенція і влада ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕНЬ ПОЛІТИКИ КОРЕНІЗАЦІЇ В КРИМУ НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ
joomla
ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕНЬ ПОЛІТИКИ КОРЕНІЗАЦІЇ В КРИМУ НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ
Історія - Інтелігенція і влада

А. А. Тропіна

Постановка проблеми. Запрограмована XII з’їздом РКП(б) політика коренізації була однією з найяскравіших сторінок в історії суспільства 1920-30-х років. Вона була спрямована на забезпечення в державних, партійних та громадських устано­вах достатньої кількості ідейно відданих представників корін­ного населення та використання його рідної мови у цих закла­дах. Важливою складовою частиною коренізації було сприяння владних структур в органиізації шкіл, вузів, культурних за­кладів мовами корінних національностей, а також видання від­повідними мовами періодики та книг.

Радянська політика коренізації була для більшовицького керівництва лише вимушеним заходом, одним із засобів зміц­нення влади, а не метою діяльності. Це неодноразово відзна­чалося радянськими керівниками. Так, у статті, поміщеній в


Газеті “Комуніст”, секретар ЦК КП(б)У М. Попов писав: “Ко - ренізація ніколи не була і не є для нас метою, вона є тільки за­собом встановити щільний контакт з національними масами... Практичне значення коренізації, це втягнути широкі маси людності в орбіту комуністичних впливів”.

Суттєву роль у цьому курсі національної політики зіграли також субєктивні фактори. Національним питанням спекулю­вав ряд керівників центральної влади. Під час внутрішньо-пар­тійної боротьби вони намагались притягнути на свій бік біль­шовиків національних республік.

Аналіз останніх публікацій. У наш час багато національ­них проблем залишається відкритими та невирішеними, тому вивчення національної проблематики є актуальною те­мою дослідження, опублікована низка монографічних робіт провідних українських і кримських учених, які розглядають політику коренізації, що проводилася радянською владою в Криму на початку XX століття. Серед них роботи В. М. Броше- вана, автора понад 20 книг з історії Криму радянського періоду;

Н. Є. Дементьєвої; Д. В. Xoвaнцeвa; Д. П. Урсу; В. П. Федюка та інших.

Мета статті — характеристика джерельної бази політики коренізації, яка проводилася радянською владою в Криму на початку XX століття.

Основний матеріал дослідження. Дослідження становища етнічних меншин можливо при залученні широкого спектру джерел, як друкованих, так і архівних. Друковані джерела розрізняються за місцем і часом походження, рівнем фактог­рафічності, теоретико-методологічними підвалинами, спрямо­ваністю тощо.

Першу групу джерел становлять документи радянського за­конодавства, які представлені складною ієрархією матеріалів, що законодавчо регулювали соціально-економічне, політичне й етнокультурне життя.

Серед джерел цієї групи особливий інтерес становлять пуб­лікації стенографічних звітів етапних в історії коренізації пар­тійних, урядових і відомчих форумів. Окреме місце посідають матеріали XII з’їзду РКП(б) [14], Четвертої наради ЦК РКП(б) з відповідальними працівниками національних республік і об­ластей [13], які відобразили весь спектр внутріпартійних течій з питань національної політики на піку загострення національ­ної проблеми в 1923 р.

Другу групу джерел становлять статистичні матеріали і довідники як загального характера [12], так і тематичні, які містять широкий спектр відомостей про дінаміку соціальної структури, економічне життя, партійну приналежність, гро­мадську активність, рівень освіченості, культурний потенціал, демографію [10] тощо етнічних меншин в контексті загальних характеристик розвитку Кримської АРСР.

Третю групу джерел складають тематичні збірки, видані як у досліджуваний період, так і в наступні роки. Серед збірок 20-30-х рр. окреме місце посідають тематичні збірки з теорії й практики вирішення національного питання в СРСР, соціаль­но-економічної політики, соціалістичної перебудови сільскогос - подарського сектору та колективізації, культурної революції [8; 9; 11].

Безсумнівним доробком істориків за останні роки є публікація окремих джерел і видання об’ємних збірок доку­ментів і матеріалів з історії етнічних меншин. Останніми ро­ками збільшилося видання документальних збірок не лише з етнонаціональної історії Крима і її етнополітичного розвитку, а й з історії окремих етнічних меншин [1; 2; 3].

П’яту групу джерел складають праці лідерів більшовизму, зокрема В. І. Леніна та И. В. Сталіна, партійних і державних функціонерів, які є безпосереднім відбитком тогочасної держав­ної тактики й стратегії регулювання міжнаціональних відносин у республиці та соціалистічної реконструкції етнічних громад. Останні є неодмінною складовою вивчення докторинальних засад ленінської концепції соціалістичного будівництва в на­ціональному середовищі та її трансформації під впливом низ­ки соціально-економічних, політичних і культурних чинників 20-х — першої половини 30-х рр. Названий комплекс джерел використовується не як методологічна основа чи концептуаль­на матриця, а як елемент політичного думання, джерело від­повідної практики певним чином перетравлене тогочасним сус­пільством [4; 5; 7].

Важливе значення для дослідницької праці мають опубліко­вані матеріали численних зустрічей, наукових читань, “круг­лих столів”, наукових і науково-практичних конференцій, при­свячених міжнаціональним відносинам в Україні та Криму та історії її окремих етнічних громад [6].

Окрему групу джерел складає мемуарна література, в якій відображено еволюцію етнічних громад в умовах радянської дійсності, зміна пріоритетів міжетнічного спілкування, умов господарського та етнокультурного відтворення, світоглядна трансформація під впливом гасел пролетарського інтернаціо­налізму і класової єдності.

Велику групу джерел становлять вітчизняні і союзні періо­дичні видання 1921-1935 рр. Плідність їхнього використання визначається роллю, яку відігравала преса протягом періоду соціалістичної реконструкції. Більшовики перетворили щоден­не друковане слово на дієве знаряддя партійної роботи по “со­ціалістичному вихованню трудящих”. Коренізація преси забез­печила прорив більшовизму в національне середовище. Серед нацменгромад цю місію виконували національні газети і жур­нали: “Коммуністіс”, “Колехтівістіс”, “Нєос Махітіс” — грець­кою мовою, “Светско село”, “Колективіст” — болгарською, “Трибуна Радзецка”, “Серп” — польскою, “Дас Нойе Дорф” (“Нове село”) — німецькою, “Зай Грейт” (“Будь готовий”) — єв­рейською тощо.

Більшовики, наслідуючи вчення В. Леніна про партійну пресу, вивели її на небачений раніше рівень суспільної акту­альності, розвивали культуру читання, заохочували колективні читання для неписьменних. Внаслідок низки заходів преса пе­ретворилася на передавальний пас масового політичного вихо­вання, а зміст самих публікацій позначив віхи еволюції того­часного суспільства і його політичної системи.

Найбільш часто проблеми життя етнічних меншин висвітлю­валися в наступних періодичних виданнях: “Коммунист”, “Політосвіта”, “Приазовский пролетарий”, “Наша правда”, “Большевик”, “Революция и национальности”, “Шлях освіти” тощо. Опрацювання матеріалів преси дає можливість “вжити­ся” в епоху, зрозуміти, в якому історичному контексті існувало індивідуальне селянське господарство в 20-х роках та відбува­лося економічне та культурне відтворення міст. Окремі еко­номічні та соціальні питання часу висвітлювалися в місцевій і центральній пресі, зокрема на сторінках журналу “Життя національностей”. Регулярно про економічний розвиток села етнічних меншин та його складнощі писали голови національ­них секцій ЦКНМ, які не обминали проблем радянського будівництва в середовищі етнічних меншин.

Центральний блок архівних джерел з проблематики стано­вить колекція ЦДАВО України, зібрана в фонді Центральної комісії у справах національних меншин (ЦКНМ) при ВУЦВК (ф. 413). Колекція фонду хронологічно обіймає 1924-1934 рр. і складається з автентичних документів і матеріалів, що ви­світлюють діяльність національних секцій комісії. Коллекція включає переданий до неї після ліквідації на початку 1924 р. невеликий за обсягом архів Відділу національних меншин НКВС. У ранніх справах ЦКНМ знаходяться матеріали обсте­жень соціально-економічного та культурного становища основ­них етнічних меншин УРСР та Криму, здійснені комісією в 1924-1925 рр. Вони досить детально й неупереджено зафік­сували основні проблеми життя етнічних меншин та причини їхнього виникнення, що своїм корінням сягали в першу поло­вину 20-х рр.

Змістовним джерелом з історії національного села є ма­теріали обстежень сільрад і районів, що відносно регулярно, починаючи з 1925 р., здійснювалися інспекторами окружних бюро національних меншин.

Висновок. Підсумовуючи огляд джерельної бази, слід ска­зати, що вона значно розширює фактографічну базу проблеми, порівняно з попередніми періодами. Вона не лише залучає до наукового обігу нові архівні джерела, але є більш збалансова­ною, оскільки включає джерела, які висвітлюють проблему че­рез призму різних політичних сил. Застосування сучасних мето­дик джерелознавчої праці поруч із уточненням методологічних засад дослідження дозволяє сподіватися, що вона є достатньою для здійснення ґрунтовної комплексної наукової розвідки, яка відповідатиме сучасному стану історичної науки і сприятиме суттєвому прирощенню наукового знання з проблематики.

Джерела та література

1. Братское сотрудничество народов СССР. 1922-1936 гг. — Сб. док. и м-в. — М., 1964. — 439 с.

2. Витяги з протоколів засідань Колегії Наркомпросу [Про організацію культурно-освітньої роботи серед національних меншин]: Постано­ви Колегії НКО// Бюлетень НКО УРСР. — 1925. — № 4. — С. 18.

3. Всеукраинское совещание по работе среди национальных мень­шинств. 2-е. 1930 г. Стенографический отчет и постановления. — Москва — Харьков — Минск, 1931. — 160 с.

4. Декреты Советской власти: в 13 т. — Т. 1. — М.: Политиздат, 1957. — 626 с.

5. Десятый съезд РКП(б): Стеногр. отчет. — М.: Партиздат, 1963.— 954 с.

6. Естественное движение населения СССР в 1926 г. / ЦСУ СССР. Сектор статистики социального состава движения населения. — Т. 1. — М.: ЦСУ, 1929. — 179 с.

7. За ленинскую национальную политику: (Сб. материалов) /Под. общ. ред. Г. Д. Хаханьяна. — Х.: На варті, 1934. — 280 с.

8. Збірник постанов, інструкцій та матеріалів в справі українізації, 1928 р. — Артемівське, 1928. — 38 с.

9. Комуністична партія Радянського Союзу в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. — Пер. з 8-го рос. вид. / Ін-т історії партії при ЦК КПУ. — К.: Політвидав України. — Т. 2. 1917-1924, 1978. — 521 с.

10. Національно-культурне будівництво на рівень темпів 3-го вирішального: Матеріали для доповідачів/ Кабінет культпроп. та агітмасової роботи Дніпропетровського МК КП(б)У. — Дніпропет­ровськ, 1931. — 60 с.

11. Первое Всеукраинское совещание по работе среди национальных меньшинств. 8-11 января 1927 г. — Харьков, 1927. — 231 с.

12. Совещание уполномоченных по работе среди национальных мень­шинств при ЦИКах автономных республик, местных, краевых и губернских исполнительных комитетах. — М., 1928. — 521 с.

13. Четвертое совещание ЦК РКП(б) с ответсвенными работниками национальных республик и областей в Москве. 9-12 июня 1923 г. М.: Бюро секретариата ЦК РКП(б), 1923. — 255 с.

14. XII съезд РКП(б). 17-25 апреля 1923 г.: Стенограф. отчет. — М.: Политиздат, 1968. — XII, 903 с.

Анотації

Тропина А. А. База источников для исследования политики коренизации в Крыму в начале XX века.

В статье дается комплексный анализ и характеристика источни­ковой базы исследования национального курса политики корени - зации, проводимой советской властью в Крыму в первой половине ХХ столетия.

Tropina A. A. The sourse of research base of the policy of “kore - nizatsiya” in the Crimea in the early 20th century.

The article gives a complex analysis and description of research base of national course of policy of “korenizatsiya”, conducted by the soviet government in the Crimea in the early 20th century.


Похожие статьи