Головна Історія Інтелігенція і влада ПИТАННЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО СТАНОВИЩА ЖІНКИ В РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ В 20-30-х рр. XX ст. В РАДЯНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ (1918-1991 рр.)
joomla
ПИТАННЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО СТАНОВИЩА ЖІНКИ В РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ В 20-30-х рр. XX ст. В РАДЯНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ (1918-1991 рр.)
Історія - Інтелігенція і влада

УДК 930.1:[326.1 + 94 (477) «1920/1930»

О. О. Коханова

У статті досліджується проблема зміни правового становища жінки в УСРР у 20-30-ті рр. XX ст. на основі історіографи радян­ського періоду (1918-1991 рр.), погляди різних радянський авторів на процес формування рівноправної жінки радянською владою. Про - слідковуються особливості дослідження різними авторами проце­су залучення жіноцтва до партійних організацій та інститутів.

Ключові слова: історіографія, жіноцтво, УРСР, суспільно-полі­тичне життя.

Проблема рівноправності жінки та чоловіка з моменту вста­новлення радянської влади на території України набула ши­рокого розголосу. Жінки, які боролися за свої права ще до лютневої революції 1917 року, ще більше тиснули на владу закріпити їх досягнення на тендерній ниві. Закони та Консти­туції початкового етапу боротьби за політичні та громадянські права поклали початок активному дослідженню проблеми за­лучення жінки до суспільно-політичного життя держави. За­звичай пропагандистська інформація не містить великої істо­ричної цінності, але в даному випадку джерела, що вийшли в світ протягом 1920-1930-х років, мають велику цінність через свою конкретну направленість та підтвердження архівними ма­теріалами.

Сучасні автори, досліджуючи гендерні питання радянського періоду, інколи ігнорують літературу 1918-1936 років, крити­куючи її як суто пропагандистську та ідеологічну. На нашу думку, це зовсім не логічно, адже більшість джерел та літера­тури написано під час подій сучасниками і не можуть відкида­тися сучасним істориком. Тому радянська історіографія є важ­ливою складовою у дослідженні питання суспільно-політичного становища жінки в Радянській Україні.

Мета статті — дослідити особливості радянської історіогра­фії з питання залучення жіноцтва до суспільно-політичного життя Радянської України в період 20-30-х рр. XX ст., висвіт­лити проблему заангажованості та пропагандистської інформа­ції в літературі радянський часів.

Умовно історіографію даної проблеми можна поділити на: 1) радянську, 2) сучасну українську, 3) сучасну російську, 4) закордонну.

Виходячи з того що більшість робіт присвячено питанню рівності жінок по відношенню до чоловіків у політичній та гро­мадській сфері написані саме в радянський період, то ми вва­жаємо за необхідне поділити радянську історіографію на певні частини:

1) 1920-1930-ті рр. (більшість робіт були написані саме під час процесу формування в радянській історіографії образу жін­ки як рівноправного суб’єкта соціалістичного радянського сус­пільства, хоча вони і характеризуються пропагандистськими та ідеологізованими настроями).

2) 1930-1980-ті рр. (література, що має більш критичний зміст і написана з точки зору результатів втілення рівноправ­ності як на правовому, так і практичному рівнях).

3) 1980-1990-ті рр. (роботи, що написані в останнє десятиліт­тя існування радянського режиму та мають більш об’єктивний характер).

Перший етап — 1920-1930-ті роки — характеризувався по­явою наукового інтересу до вивчення проблеми рівності жінок у суспільно-політичному житті держави. В цей період в історич­них дослідженнях вперше виникає питання законодавчого та практичного закріплення рівних прав та можливостей жіночої половини Радянського Союзу та УРСР зокрема. Це можна по­яснити великими сподіваннями радянських істориків на зміни, пов’язані з встановленням нової влади, виникненням першої пролетарської держави у світі, яка повинна була встановити ґендерну справедливість та рівність. Поява кардинально нових законодавчих актів підсилила цікавість з боку юристів, істо­риків, соціологів, політологів та психологів, що намагалися не лише дослідити особливості даних документів, а й донести до широких мас нововведення.

Питання залучення жінок до суспільно-політичного життя держави, можливості політичного освічення та партійної діяль­ності найбільше чітко висвітлюється в періодичній літературі.

Незважаючи на те, що статті мають суто пропагандистський характер, але все ж містять змістовну історичну інформацію. Основними радянськими виданнями, що були агітаційною платформою залучення жіноцтва до соціалістичного будівни­цтва періоду 20-30-х рр. XX ст., були журнали та газети «Ко - мунарка України», «Комуністка», «Робітниця», «Селянка», «Червоний шлях». Такі автори, як А. Ашмаріна, О. Блоніна, М. Єгорова, А. Єлізарова, Ю. Жукова, Е. Квіринг, М. Крупе - ніна, Н. Крупська, М. Куйбишева, Л. Межаль, В. Морской,

С. Смідович, у тогочасних періодичних виданнях публікували статті, що були спрямовані на залучення жіноцтва до активної участі в житті держави, а також до суспільного виробництва через політичну освіту та агітацію. Вони пропагували вступати до партії, жінвідділів, ставати делегатками, йти на вибори у ради. У цих статтях, окрім агітації, ми можемо прослідкувати структуру партійних органів, що займалися роботою серед жі­нок, та їх напрями діяльності.

Наступною групою авторів, що також публікували статті у періодичних виданнях 1920-1930-х рр., були ті, що пропагу­вали ідеал «нової радянської жінки», яка повинна бути нере- лігійною, сильною, незалежною, політично обізнаною, брати участь у виробництві та державному будівництві. У публікації таких авторів: В. Гуцул, Ф. Ковальов, Р. Ковнатор, А. Панкі - на, Л. Туркельтауб слід відзначити саме такі ідеї та пропаган­дистські настрої. Багато авторів публікувались анонімно, тому більшість статей цього періоду в періодиці були без прізвищ, що ускладнює оцінку об’єктивності даного виду літератури.

У цілому найпершими ідеологами надання рівних прав та можливостей жінкам стали А. Артюхіна, А Калигіна, Н. Круп - ська, А. Коллонтай, В. Ленін, О. Пілацька, Ю. Себе, Л. Сталь. їх праці та публічні виступи були спрямовані на формуван­ня рівноправного суспільства, вони закликали жінку в повній мірі використовувати свої права, що були надані радянською владою. Наприклад, А. Артюхіна, А. Коллонтай, Н. Крупська були партійними діячками, які складали необхідні програми роботи серед жінок та слідкували за їх виконанням і втіленням у життя. Саме в їхніх роботах можна прослідкувати за про­цесом надання рівних прав і можливостей жіночій половині населення в різні роки. Адже саме ці жінки брали участь у створенні планів на майбутню роботу з жінками по залученню їх до суспільно-політичного життя держави.

Так, в роботі А. Артюхіної «Очередные задачи партии в ра­боте среди женщин» [1] виокремлено пункти діяльності партій­них органів серед жіноцтва УРСР. Вказуються принципи даної роботи, сфери розповсюдження на період 20-30-х років. В стат­тях А. Коллонтай та Н. Крупської розкривається виключна роль жінки в будівництві соціалізму. У цілому вони приділя­ють велику увагу участі жіноцтва в державному управлінні як рівноправних громадян республіки. Зібрані матеріали виступів та статей В. І. Леніна свідчать про формування ідеології «нової жінки», яка є рівноправним громадянином республік. В. І. Ле­нін вказував, що без повного втягнення жіноцтва в будівництво країни, повноцінний розвиток не можливий, тому всі заходи партії спрямовані на активізацію жінок як одну з рушійних сил суспільства.

В роботі А. С. Калигіної «Права работниц и крестьянок в СССР» [2] досліджуються нововведення в законодавчій базі щодо жіноцтва. Вказані нові аспекти надання рівних прав жін­кам в усіх сферах права. Такі роботи були просто необхідними на початковому етапі, так як більшість жінок не вміли навіть читати, а донести до робітниць і селянок їх права було просто необхідним завданням.

Такий автор, як О. Пілацька, в роботі «Жінка-робітниця в соціалістичному будівництві» [3] досліджує не лише правові аспекти надання рівних прав і можливостей жіночій половині суспільства, а й реальні завдання жіноцтва у процесі будівни­цтва соціалізму. Авторка ставить жінку на перший план у за­лученні до виробництва та управління державою.

Роботи другого періоду 1930-1980-х років мають частково пропагандистський характер, але містять критику та оцінку подіям 1920-1930-х рр., що є позитивним для дослідження по­ставленої проблеми.

Зокрема, Н. Араловець у своїй роботі «Советские женщины — активные строители коммунизма» [4] та З. Березіна «Жінки Радянської України — активні будівники комунізму» [5], на відміну від попередників, вказують, що в першу чергу жінці надавалися рівні з чоловіком права лише для втягнення її у виробничий процес на рівні з чоловіком; що саме жінка є ру­шійною силою у трудовій діяльності. Також відзначається, що політична активність призвела і до трудової, що було необхід­ним для країни в період економічної кризи.

Т. Стриженова в роботі «Из истории советского костюма» [6] описує різноманіття радянської моди та розробок одягу та аксесуарів, при цьому не вказуючи, що не кожна жінка могла так виглядати з кількох причин: по-перше, відсутність коштів; по-друге, неможливість працювати в такому одязі; і, по-третє, ідеологічні перепони, що бажали знищити буржуазну моду.

Дослідження «Залучення робітниць партійними організаці­ями України до активного суспільно-політичного життя (1921­1925)» [7] О. Бєлінської розкриває причини залучення жіно­цтва у політичну та громадську діяльність, фактори, що цьому передували.

В. Більшай в праці «Решение женского вопроса в СССР» [8] розкриває зміст проведених гендерних реформ, їх результати та наслідки. В. Белова у роботах «Положение женщин в СССР» та «Решение женского вопроса в СССР» розкриває зміст право­вого забезпечення становища жіноцтва у порівнянні з попере­дньою епохою, а також висвітлює правові можливості жінок в існуючих реаліях, що також можна відмітити як критичну літературу. Наукова розвідка «Решение женского вопроса в СССР (1917-1937 гг.)» [9] П. Чиркова розкриває не лише пра­вові аспекти періоду, а й виокремлює завдання та функції всіх радянських органів та інстанцій щодо жіночого питання.

У статті Н. Данченко «Равноправие женщин: подлинное и мнимое» [10] критикується надання жінкам права, тому що вони мали лише формальний характер, що негативно відобра­жалося на їх практичному застосуванні.

Наприклад, З. Янкова у праці «Советская женщина (социальный портрет)» [11] розкриває не лише правову рівність жінки, а й її місце у суспільстві, роль в управлінні державою, реальні можливості і види діяльності, критично оцінює понят­тя «повної рівноправності».

О. Ємельянова у книгах «Работа Коммунистической пар­тии среди трудящихся женщин в восстановительный период» та «Революция, партия, женщина (Опыт работы Коммунис­тической партии среди трудящихся женщин (октябрь 1917­1925 гг.))» [12] зазначає всі напрями роботи партії серед жінок, активізацію жіноцтва як суспільної сили, необхідність залу­чення жінок до суспільно-політичного життя держави і резуль­тат формування жіноцтва як самостійної суспільно-політичної сили.

Н. Лебіна розкриває аспекти політичного виховання молоді, жіночої половини, у тому числі через всі партійні органи, ком­сомол та профспілки, гуртки та клуби у роботі «В. И. Ленин и политическое воспитание молодежи» [13]. Слід зазначити, що на думку авторки, саме В. І. Ленін розпочав політичне ви­ховання молоді, що у подальшому стало початком ґрунтовної політичної освіти, самоосвіти та обізнаності, і ця думка є клю­човою у даній праці.

Третій виділений нами період 1980-1990-х років — це останнє десятиліття існування СРСР, коли політика радянсько­го уряду була більш ліберальною і м’якою, що давало змогу ав­торам критикувати тоталітарний режим, заходи, що були про­ведені у 20-30-х рр. XX ст., недосконалість законодавчої бази та отримані результати. Широкого розповсюдження набувають матеріали конференцій та статті наукових видань. Необхідно підкреслити, що більшість робіт даного періоду мають більш науковий характер, а не публіцистичний чи агітаційний.

Зокрема, Є. Азарова у роботі «Проблемы равноправия женщины и мужчины в социальном обеспечении в СССР» [14] висвітлює не лише ідеалізовані правові норми 20-30-х рр. XX ст., що були закріплені Конституціями УРСР, а й реальні втілення цих прав, критикує невідповідність наданих прав до існуючих реалій.

Автори М. Кирилова та Н. Семке видали спільну роботу «Участие советских женщин в управлении обществом» [15], що розкривала зміст процесу залучення жіноцтва до політичного життя та управління державою. На думку дослідників, надан­ня жінкам рівних прав та можливостей у політичному житті означало їх активізацію у сфері управлінської та виробничої діяльності.

Наукова праця Т. Курченко «Женотделы партийных комите­тов Украины в борьбе за идейно-организационное сплочение ра­ботниц вокруг партии (1921-1925)» [16] розкрила головні ідеї та напрями роботи партії серед жінок. Авторка виокремила Кому­ністичну партію як головну рушійну силу у вирішенні жіночого питання шляхом консолідації жіноцтва навколо неї, що дало можливість владі в повній мірі контролювати жінок та спрямо­вувати необхідні дії у напрямку вирішення гендерного питання.

Дослідження Т. Піквалової «Коммунистическая партия Украины — организатор вовлечения женщин в осуществление культурной революции в период строительства социализма»

[17] всебічно розкрило зміст не лише діяльності Комуністичної партії, а виокремило аспекти роботи партії у залученні жіно­цтва до будівництва соціалізму. Науковець ґрунтовно проана­лізувала діяльність жінвідділів та комсомольських організацій у роботі з жіночим населенням.

А. Музиря у роботі «Жен совет: опыт, проблемы, перспективы»

[18] звузила спектр роботи партії до питання щодо жінвідділів, вважаючи, що саме ці відділи відіграли найважливішу роль у вирішенні гендерного питання у радянській державі.

Отже, треба враховувати, що преса, яка виходила в радян­ські часи, та опубліковані роботи в період тоталітарного ста­лінського режиму хоча і містили інформацію про залучення жінок у суспільно-політичне життя, але в своїй більшості носи­ли пропагандистський характер. Хоча, як вже було зазначено вище, деякі статті поряд з пропагандою давали також відносно критичний аналіз правового становища жінок. Проаналізував­ши джерельний матеріал, можна зробити висновок, що лише комплексний аналіз усіх видів джерел надає можливість про­вести всебічне дослідження суспільно-політичного становища жінки в Радянській Україні в період 20-30-х рр. XX ст. Ви­вчення радянської історіографії становить лише невелику час­тину всього дослідження становища жіноцтва в зазначений пе­ріод поряд з архівними матеріалами, статистичними даними, особистими листами, пострадянською, сучасною та закордон­ною літературою.

Джерела та література

1. Артюхина А. В. Очередные задачи партии в работе среди жен­щин / А. В. Артюхина. — М. — Л.: Государственное издательство, 1926. — 50 с.

2. Калыгина А. С. Права работниц и крестьянок в СССР / А. С. Ка - лыгина. — М. — Л.: ГИЗ, 1925. — 40с.

3. Пілацька О. Жінка-робітниця в соціалістичному будівництві /

О. Пілацька. — Харьков, 1930. — 24 с.

4. Араловец Н. Д. Советские женщины — активные строители ком­мунизма / Н. Д. Араловец. — М.: Знание, 1975. — 64 с.

5. Березіна З. Жінки Радянської України — активні будівники комунізму / З. Березіна, Г. Бодрова. — К.: Держполітвидав, 1954. — 112 с.

6. Стриженова Т. Из истории советского костюма / Т. Стрижено­ва. — М.: Советский художник, 1972. — 112 с.

7. Бєлінська О. Ф. Залучення робітниць партійними організаціями України до активного суспільно-політичного життя (1921-1925)/

О. Ф. Бєлінська // Український історичний журнал. — 1963. — № 4. — С. 80-84.

8. Бильшай В. Решение женского вопроса в СССР / В. Більшай. — М.: Государственное издательство политической литературы, 1956. — 248 с.

9. Чирков П. М. Решение женского вопроса в СССР (1917-1937 гг.) / П. М. Чирков. — М.: Мысль, 1978. — 256 с.

10. Данченко Н. И. Равноправие женщин: подлинное и мнимое / Н. И. Данченко, Е. А. Монастырский. — К.: Политиздат Украи­ны, 1979. — 112 с.

11. Янкова З. А. Советская женщина (социальный портрет) / З. А. Ян - кова. — М.: Издательство политической литературы, 1978. — 160 с.

12. Емельянова Е. Д. Работа Коммунистической партии среди тру­дящихся женщин в восстановительный период / Е. Д. Емельяно­ва. — Смоленск, 1961. — 34 с.

13. Лебина Н. Б. В. И. Ленин и политическое воспитание молодежи /

Н. Б. Лебина, С. А. Педан. — Ленинград, 1970. — 20 с.

14. Азарова Е. Г. Проблемы равноправия женщины и мужчины в социальном обеспечении в СССР / Е. Г. Азарова. — М.: Наука, 1989. — 164 с.

15. Кириллова М. В. Участие советских женщин в управлении обще­ством / М. В. Кириллова, Н. Н. Щемке. — К.: Знание, 1984. — 16 с.

16. Курченко Т. Е. Женотделы партийных комитетов Украины в борь­бе за идейно-организационное сплочение работниц вокруг пар­тии (1921-1925) / Т. Е. Курченко // Научные труды по истории КПСС. — 1987. — Вып. I. — С. 120-125.

17. Пиквалова Т. И. Коммунистическая партия Украины — организа­тор вовлечения женщин в осуществление культурной революции в период строительства социализма: автореф. дис. ... канд. ист. наук / Пиквалова Татьяна Исаевна. — Харьков, 1985. — 16 с.

18. Музыря А. А. Женсовет: опыт, проблемы, перспективы / А. А. Му - зыря, В. В. Копейко. — М.: Политиздат, 1989. — 192 с.

Анотаци

Коханова Е. А. Вопросы общественно-политического положе­ния женщины в Советской Украине в 20—30-х гг. XX века в со­ветской историографии (1918—1991 гг.).

В статье исследуется проблема изменения правового положения женщины в УССР в 20-30-е годы XX в. а историографии советско­го периода (1918-1991 гг.), взгляды различных советский авторов на процесс создания равноправной женщины советской властью. Прослеживаются особенности исследования различными авторами процесса привлечения женщин к партийным организациям и ин­ститутов.

Ключевые слова: историография, женщины, УССР, общест­венно-политическая жизнь.

Kokhanova E. A. The issue of social and political status of women in the Soviet Ukraine in the 20—30ies years of the XX century in Soviet historiography (1918—1991 years).

This paper investigates the problem of changing of the legal status of women in the USSR in the 20-30-ies of the XX century in histo­riography of the Soviet period (1918-1991 years), views of various Soviet authors on the process of making women equal Soviet citizens. The process of attracting women to joining political organizations and institutions, described by different authors, is also mentioned.

Key words: historiography, women, Ukrainian SSR, social and po­litical life.

Надійшла до редакції 4 березня 2014 року


Похожие статьи