Головна Історія Інтелігенція і влада ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКІ ОСЕРЕДКИ ПАРТІЇ КАДЕТІВ НА ПОЧАТКУ XX ст.: ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ
joomla
ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКІ ОСЕРЕДКИ ПАРТІЇ КАДЕТІВ НА ПОЧАТКУ XX ст.: ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ
Історія - Інтелігенція і влада

УДК 94:329.272-05(477.74)

Є. П. Назарова

Описано особливості становлення південноукраїнських органі­зацій КДП на початку XX ст. Охарактеризовано основні напрямки і форми їх роботи в регіоні. Проаналізовано участь місцевих орга­нізацій КДП у виборах Державних Дум Російської імперії.

Ключові слова: політична партія, революція, вибори, опозиція.

Органічною складовою програм більшості сучасних укра­їнських партій є політичні настанови, які традиційно пов’я­зуються з ліберальною ідеологією, як-то ідея вільного ринку, мінімалізація державного втручання в життя суспільства тощо. Ще на початку XX ст. ліберальні ідеї знайшли своїх прихиль­ників на теренах українських земель. На Наддніпрянщині, яка в зазначений період перебувала під владою Російської імперії, діяли як українські, так загальноімперські сили ліберального спрямування. Однією з найбільш впливових у загальноукра­їнському і загальноімперському масштабі ліберальною парті­єю початку XX ст. була Конституційно-демократична партія (далі — КДП). Представники кадетів розгорнули досить актив­ну роботу на Півдні України, найбільш строкатому в етнічно­му сенсі українському регіоні. Звернення до досвіду діяльності осередків названої політичної сили на регіональному рівні дає нам можливість відстежити основні тенденції розвитку місце­вих осередків партії кадетів, тому ми поставили своєю метою проаналізувати політичну діяльність КДП у південноукраїн­ському регіоні на початку XX ст.

Слід зазначити, що історія партії кадетів вже давно при­вертає увагу вітчизняних дослідників, проте діяльність цієї по­літичної сили на регіональному рівні, зокрема на Півдні Укра­їни, на початку XX ст. є недостатньо дослідженою у сучасній українській історіографії. Окремі аспекти зазначеної проблеми знайшли відображення у спеціальних дослідженнях з історії партії. Особливості діяльності кадетів на українських теренах висвітлюються в публікації О. Старинця [1] та в монографії

С. Донченко [2], присвяченій ліберальним партіям України по­чатку XX ст. Названа проблема висвітлювалася в узагальню - вальних студіях з історії політичних партій України початку

XVIII ст., зокрема у роботах А. Павка [3; 4]. Ф. і Г. Турченко, досліджуючи націотворчі і модернізаційні процеси на Півдні України першої чверті XX ст., звертають увагу на вплив на них не лише українських, а й загальноімперських політичних сил, у т. ч. кадетів [5]. Аналізуючи становлення політичних партій у Таврійській губернії початку XX ст., В. Корольов характери­зує дії місцевих осередків КДП [6-8]. О. Кульчицька, охарак­теризувавши основні тенденції розвитку громадських органі­зацій і політичних партій на Херсонщині на початку XX ст., також звертає увагу на діяльність конституційних демократів у цій губернії [9]. Спираючись на матеріали Державного архіву Російської Федерації, С. Іваницька проаналізувала діяльність катеринославських кадетів в період революції 1905-1907 рр. [10]. Отже, як бачимо, на сьогодні у вітчизняній історіографії відсутні спеціальні дослідження з історії діяльності КДП у пів­денноукраїнському регіоні.

Хоча сама КДП постала лише у жовтні 1905 р., її поява була підготовлена діяльністю двох нелегальних опозиційних цара­ту організацій — «Союз земців-конституціоналістів» і «Союз звільнення», які сформувалися у 1903 р. За нашими даними, активісти і осередки останньої організації були представлені у південноукраїнському регіоні. Політична програма «Союзу звільнення» проголошувала, що «вважаючи політичну свободу навіть у найбільш мінімальних її межах повністю несумісною з абсолютним характером руської монархії, Союз буде домага­тися, перш за все, знищення самодержавства і встановлення в Росії конституційного режиму» [11, с. 112]. В установчому з’їзді цієї політичної сили, який відбувся 3-5 січня 1904 р. у Санкт-Петербурзі, брали участь делегати від Сімферополя і Одеси [11, с. 109, 110].

Маємо нечисленні дані щодо дій і активістів Союзу на Пів­дні України. У регіоні його членами були майбутні представни­ки КДП В. Оболенський (Сімферополь), Є. Щепкін [12, с. 422, 713; 13, л. 268 об., 406 об.] і К. Панкеєв (Одеса) [14, с. XII; 15, с. VII]. Перші двоє з названих осіб згодом були обрані депута­тами І Державної думи від партії кадетів.

Однією з політичних акцій, ініційованих «Союзом звільнен­ня», до якої приєдналися і громадські діячі Півдня України, була «бенкетна кампанія». Під час неї ліберали збиралися на бенкети, під час яких виголошували промови про необхідність політичних свобод і проведення реформ у Російській імпе­рії. Зокрема наприкінці 1904 р. земці Одеси і Слисаветграда (Херсонщина), беручи участь у «бенкетній кампанії», прийня­ли резолюції з вимогами скликання Установчих зборів для роз­робки конституції, припинення війни і амністії всім політич­ним висланим [16].

На початку 1905 р. представники Союзу взяли активну участь у створенні професійно-політичних спілок, як-то Все­російська спілка адвокатів, Всеросійська академічна спілка тощо. Припускаємо, що така активність мала місце і на регіо­нальному рівні. Після створення КДП як «Союз звільнення», так і «Союз земців-конституціоналістів» припинили своє існу­вання [17, с. 575]. Отже появі КДП передувала діяльність пред­ставників загальноросійського ліберального руху в рамках не­легальних політичних союзів. Проте в умовах запровадження представницьких органів влади і виборчого права в Російській імперії постала потреба у створенні принципово нового типу організації, яка б об’єднала загальноімперський ліберальний рух, а саме політичні партії.

Більшість кадетських організацій на Півдні України поста­ла під час виборів до І Думи в кінці 1905 — навесні 1906 р. Це було загальноімперською тенденцією. Партбудівництво було пов’язано з виборчою кампанією і визначалося потребами про­ведення виборів [17, с. 267]. У жовтні — листопаді 1905 р. осередки партії виникли у Катеринославі (голова О. Олексан - дров), Олександрівську (П. Чижевський), Маріуполі (Пихачі) Катеринославщині [1, с. 40, 41]. Наприкінці 1905 р. розпочали політичну діяльність кадетські організації у Таврії, що форму­валися самостійно, без допомоги партійного центру [18, л. 3]. Так, кадети Севастополя утворили комітет на початку листо­пада 1905 р. на чолі з А. Веймарном [19]. Отже партія кадетів мала електоральне походження. Як зазначає М. Дюверже, «чим більше розширюються право голосу і чисельність голосуючих, тим більш потрібна організація виборців за допомогою комі­тетів, здатних ознайомити їх з кандидатами і здобути голоси на їх користь» [20, с. 22]. Відповідно поява представницького органу влади в Російській імперії зумовила потребу в утворенні на місцях, у т. ч. на Півдні України, осередків партії кадетів, які виконували функції виборчих комітетів.

Найчисельнішою губернською організацією КДП в Украї­ні, разом з Київською, була Херсонська, парткомітети якої на 1 січня 1906 р. були в усіх повітах губернії [1, с. 40]. Чималий вплив мала парторганізація Одеси на чолі з комітетом, до яко­го входили професор Новоросійського університету Є. Щепкін (голова), професори Н. Ланге і В. Кониський (товариші голо­ви), Я. Новіков (скарбник), студенти І. Цітрон і С. Штерн (се­кретарі) [21, с. 1]. Одесити А. Ізгоєв, Є. Щепкін і О. Пергамент згодом стали членами ЦК КДП [12, с. 452; 22, с. 312, 320]. З ініціативи цієї партгрупи в березні 1906 р. пройшла нара­да організацій кадетів південних губерній Російської імперії, на якій розглядалося питання створення обласного комітету, що охопив би Херсонську, Бессарабську, частину або всю Тав­рійську губернію, найближчі повіти Подільської губернії [21, с. 10; 23].

В умовах передвиборчих перегонів усі новостворені організа­ції КДП були змушені одразу розгорнути у регіоні агітаційну ро­боту. Зпочатку своєї діяльності (1905-1906 рр.) партосередки у Сімферополі, Севастополі, Ялті, Керчі, Феодосії, Євпаторії і Ме­літополі Таврійської губернії займалися переважно поширенням парт літератури, проводили мітинги, зібрання. А своїми головни­ми суперниками місцеві кадети бачили ліві партії — РСДРП і ПСР [18, л. 3]. Аналогічна робота велася і одеською організаці­єю кадетів під час виборів до І Думи. Зокрема було видано агі­таційний листок накладом в кілька десятків тисяч примірників. Агітатори від КДП поширювали серед населення Одеси списки партійних кандидатів і партійні брошури [13, л. 248].

Разом з агітаційними листівками і брошурами в регіоні по­ширювалася низка місцевих кадетських видань. У часи пер­шої російської революції на Півдні видавалась така кадетська чи прокадетська преса: «Вестник Юга» [24], «Южная заря», «Приднепровский край» (Катеринославська губ.) [22, с. 300; 10, с. 154], «Южный голос» [25], «Новый обозреватель» [21, с. 7], «Одесский листок», «Юг», «Голос Юга», «Южная Рос­сия», «Южные записки», «Новая волна» [22, с. 308], «Ново­российский курьер» [26], «За Свободу» [21, с. 2], «Известия партии народной свободы» (Херсонська губ.) [27].

Представники КДП також проводили активну роботу з по­шуку політичних союзників на місцевому рівні, особливо у пе­ріод виборів до І і II Дум. В умовах виборів кадети активно вдавалися до формування партійних союзів. Слід зазначити, що партійні союзи можуть мати різні форми і ступені. М. Дю- верже пропонує розрізняти виборчі, парламентські і урядові со­юзи: перші — існують на рівні кандидатів, другі — депутатів, а треті — міністрів. Щодо тривалості існування партійних со­юзів, то зазначений дослідник пропонує вживати термін «коа­ліція» відносно епізодичних угод, а «альянс» — щодо тривалих союзів [20, с. 387].

Зупинимося більш детально на характеристиці союзів каде­тів з іншими політичними силами на Півдні України в умовах початку XX ст. На нашу думку, у 1905-1907 рр. у південно­українському регіоні постали саме виборчі партійні коаліції. Під час виборів до І Думи, які бойкотували такі впливові за - гальноросійські політичні сили, як більшовики і есери, каде­ти приділили головну увагу пошуку політичних партнерів у південному регіоні серед ліберальних національних сил, зокре­ма українських. Так, на виборах до І Думи УДРП і кадети у Катеринославі уклали союз, який базувався на визнанні вимог федералізації Росії й автономії України [28, с. 47; 2, с. 180].

Аналогічні процеси мали місце в Одесі. Місцеві кадети скла­ли спільні виборчі списки за участі популярних діячів укра­їнської, польської і єврейської громад міста [21, с. 3]. Зокре­ма до виборчого списку були включені відомі українські діячі міста — М. Комаров, І. Луценко, Д. Сигаревич, Ф. Шульга,

І. Липа [29, л. 74]. Місцева преса повідомляла, що угода про співпрацю між одеською громадою УДРП і місцевими кадета­ми мала короткотерміновий характер коаліції і була підписана лише на час виборів, «відкладаючи до грядущого часу питан­ня про союз партії з конституційно-демократичною партією, через те, що вироблення умов вимагає багато часу» [13, л. 240 об.]. Цій місцевій угоді так і не судилося стати довготри­валою: вважаючи громадську підтримку українських лібера­лів в Одесі низькою, кадети замінили напередодні голосування українських кандидатів на більш популярних кандидатів від єврейської громади міста. Така ситуація була типовою для вза­ємин українського і загальноімперських рухів. В. Винниченко навіть зазначав свого часу, що український рух — «сила, але поки сила сира, неорганізована, не здатна до виявлення себе цілеспрямовано. Тому нас бояться, але з нами не рахуються!» [30, с. 41].

Разом з українськими, єврейськими і польськими силами кадети на Півдні України в умовах виборів до І Думи спів­працювали з кримськотатарським рухом. Однак взаємини ро­сійських лібералів з татарами були не менш складними, ніж з українськими політичними силами. Так, у Бахчисараї (Сімфе­ропольський пов. Таврійської губ.) татарські збори 26 жовтня 1905 р., організовані І. Гаспринським, висловилися за спів­працю з кадетами. Схоже рішення винесли і збори у Карасуба - зарі (Сімферопольський пов. Таврійської губ.) [7, с. 17]. Саме підтримка татарами і євреями кадетів забезпечила перемогу останніх на виборах до І Думи у Сімферополі. Як згадував один з кримських кадетів В. Оболенський, ставлення національних груп міста «до виборів було заздалегідь відоме: греки і німці подадуть голоси за октябристів, а євреї і татари за нас. Оскіль­ки останні дві національності більш чисельні, то наша пере­мога була майже забезпечена» [31, с. 125]. На виборах до II Думи у січні 1907 р. кримські татари теж підтримали кадетів [7, с. 17]. Однак у 1908-1914 рр. стосунки лідерів «Союзу му­сульман» і КДП погіршилися, бо кадети ігнорували інтереси мусульман імперії [17, с. 231].

Отже, укладаючи партійні угоди на час виборів до І Думи, кадети керувалися власними політичними інтересами — необ­хідністю проведення максимальної кількості своїх партійців до представницького органу Російської імперії. Ці ж прагматичні інтереси КДП лягли і в основу місцевих партійних угод під час виборів до II Думи. У цей період у передвиборчу боротьбу активно включилися есери і більшовики. Угоди цих соціаліс­тичних сил з кадетами і стали основою нових виборчих союзів у 1906-1907 рр. Так, на виборах до II Думи кадети блокували­ся з РСДРП, ПСР та іншими партіями у Феодосії, Керчі [22, с. 253], Севастополі [32], Миколаєві [33; 34]. Гостра боротьба за місця в об’єднаному списку виборщиків на чолі з кадетами точилася між російськими есерами і еедеками в Одесі [35].

Крім пошуку політичних союзників, в умовах революції ка­дети вели роботу серед прихильників партії в рамках позапар­тійних структур. Як вже зазначалось, члени «Союзу звільнен­ня», а згодом і КДП справляли чималий вплив на діяльність професійно-політичних спілок, які виникли у 1905 р. Як за­значав А. Керенський у своїх спогадах, «практично вся країна «обсоюзилась». З’явились союзи університетської професури, союзи вчителів, союзи юристів, лікарів і інженерів, архітекто­рів, акторів, робітників пошти, залізниці і багато інших» [36, с. 35]. Так, 28-30 березня 1905 р. створено Всеросійський союз адвокатів. Його відділи діяли в Одесі і Катеринославі. Одним із засновників Союзу став лідер катеринославських кадетів

О. Александров [37, с. 83; 38, с. 138]. Головною метою ново - створеної організації було «досягнення політичного визволення Росії на основі демократичної конституції» [39, с. 186]. На по­чаток 1906 р. в Одеському окрузі судової палати було 200 чле­нів Союзу [37, с. 83]. А під час II з’їзду Всеросійського союзу адвокатів виникла Ліга боротьби зі смертною карою, членами якої 1906 р. стала низка кадетів з Херсонщини [40].

Значний вплив кадети мали і в Академічному союзі, утворе­ному в кінці березня 1905 р. на з’їзді діячів вищих навчальних закладів і наукових установ у Санкт-Петербурзі [37, с. 110]. Члени цієї організації вважали, що «академічна свобода не є сумісною з сучасним політичним ладом Росії». Відділи Союзу діяли у Катеринославі й Одесі [39, с. 176, 181]. Ініціатором утворення і головою відділу Новоросійського університету був професор С. Ярошенко, який згодом став членом комітету КДП в Одесі [41, л. 11]. На 1905 р. з 1544 членів Академічного союзу 72 були з Новоросійського університету і 16 — з Катеринослав­ського вищого гірничого училища [37, с. 111]. Таким чином, кадети у часи революції 1905-1907 рр. активно працювали в рамках професійних об’єднань, що сприяло швидкому зростан­ню їхньої популярності.

Отже, кадети як партія електорального походження, чиї осе­редки постали як виборчі комітети, були орієнтовані на мирні, ненасильницькі методи боротьби, виконання своєї політичної програми через Думу. Ці риси партії відзначали і сучасники. М. Грушевський, характеризуючи роботу кадетів у парламенті в 1906 р., писав, що вони «сподіваються, що Дума, зостаючись в легальних границях, пильно виконуючи всі виписані для неї формальності, нарешті примусить правительство уступити Думі й піддатися її директивам. Змусить своєю моральною по­вагою, авторитетом суспільності й народу, що маніфестує на кожнім кроці свою солідарність з нею» [42, с. 358].

Проте очікування кадетів від самого початку виявилися мар­ними. Дії місцевих осередків КДП, подібно до інших опозицій­них владі сил, зазнали переслідування. Місцева влада активно практикувала арешти й адміністративні заслання щодо лідерів і активістів місцевих кадетських організацій. Так, у грудні 1905 р. були заарештовані майже всі члени бюро Катеринос­лавського комітету партії. Лише через кілька місяців парторга - нізації вдалося відновити свою діяльність [1, с. 41; 10, с. 152]. Досить активна спочатку діяльність кадетів на Таврії занепала після арештів партійних лідерів на початку 1906 р. [13, л. 215]. Навесні 1906 р. арештів зазнали секретарі одеського міського комітету КДП С. Штерн і Окольський [43; 44]. А восени 1906 р. під час виборів до II Думи з міста було вислано одного з членів місцевого парткомітету К. Панкеєва [21, с. 11].

На розвитку місцевих осередків партії позначився і той факт, що підтримка КДП населенням імперії в 1905-1907 рр. не мала достатньо сталого характеру. На думку американського істори­ка Р. Пайпса, в умовах Першої російської революції «тріумф лібералів був досить нестабільним. Як показали наступні події, вони були невеликою групою, що потрапила під перехресний вогонь консерваторів і крайніх радикалів. Намагаючись, як консерватори, запобігти революції, вони водночас були сильно зобов’язані радикалам, бо лише загроза революції була тим ва­желем, за допомогою якого вони могли добитися від монархії більших поступок» [45, с. 60]. Це позначилося на діяльності КДП у постреволюційний період. Як і соціалісти, ця партія під­пала під репресії центральної і місцевої влади. 16 лютого 1908 р. Сенат відмовив цій КДП у легалізації. По закінченню революції у 1907-1914 рр. кадети переживали організаційну кризу.

Напередодні виборів до IV Думи політична робота кадетів дещо пожвавилася. Зокрема херсонська організація кадетів на чолі з

А. Парамоновим підготувала звернення до селян і інтелігенції [46, арк. 1, 2]. Проте кадети втратили довіру частини виборців. Партійці також зіткнулися із протидією місцевої влади. Навіть досить сильна парторганізація Одеси у 1912 р. не змогла провес­ти своїх кандидатів А. Нікольського і Г. Сліозберга до Думи [21, с. 4]. Як бачимо, поточна політична ситуація спонукала кадетів до посилення політичної роботи у рамках позапартійних струк­тур, як-то легальні товариства, органи земського і міського само­врядування, що і мало місце у 1912-1914 рр. [З, с. 229].

У постреволюційний період кадети продовжували вести агітаційно-пропагандистську роботу шляхом видання і поши­рення власної періодики на Півдні України. З прокадетської преси у регіоні після революції до початку Першої світової ві­йни виходили «Южная заря», «Приднепровский край» (Кате­ринославська губ.), «Одесский листок», «Голос Юга» (Херсон­ська губ.), «Жизнь Крыма», «Крымский вестник», «Южные ведомости» (Таврійська губ.) [47, с. 197, 202, 203].

У роки Першої світової війни політична робота кадетів на Півдні України майже припиняється. Маємо окремі дані про партроботу кадетів у Таврійській губернії в роки війни. Як факт діяльності КДП у губернії, місцева поліція зафіксувала проведення партійної наради в Сімферополі у червні 1915 р.

[48, л. 1, 2]. Навесні 1915 р. серед населення Таврії популяр­ними стали прокадетські погляди. Однак у 1914 — на початку 1917 рр., на думку В. Корольова, кадети не мали парторганіза - цій у цій губернії [8, с. 48].

Варто зазначити, що на початку Першої світової війни час­тина загальноімперських політичних сил проголосила гасло громадянського миру [49, с. 241]. За даних умов в 1914 р. ка­дети відмовилися від ролі «опозиції його величності». Поразки на фронті, посилення опозиційних настроїв в суспільстві зму­сили кадетів різко поставити питання про владу, яку вони кри­тикували за нездатність забезпечити збройні сили всім необхід­ним, надати гуманітарну допомогу населенню, постраждалому від війни [50, с. 85, 89]. Це позначилася на роботі членів партії на місцях.

У цілому в роки світової війни політична робота кадетів була зосереджена у рамках власної фракції у Державній думі і у громадських організаціях. Зростав вплив партійців на коопе­ративний рух, кредитні й страхові товариства, органи міського і земського самоврядування [51, с. 151]. Так, у 1915 р. в місь­кій думі Єлисаветграда Херсонщини домінували кадети. Місь­ким головою був лівий октябрист Г. Волохін, але найбільший вплив на міські справи мали члени міської думи: видавець га­зети «Голос Юга» кадет Горшков, есдек І. Дубровінський і член міської управи кадет А. Добровольський [52, л. 21].

За даними поліції, члени КДП у період Першої світової ві­йни мали чималий вплив на роботу Всеросійського земського союзу [53, с. 28]. У Катеринославі кадети керували обласним комітетом цього союзу [3, с. 230]. Слід зазначити, що немож­ливість влади вирішити проблеми, поставлені перед нею ві­йною — забезпечення армії, організація життя біженців на нових місцях та ін., сприяла політичній роботі Земського і Міського союзів, які були негласною опозицією діючому режи­мові [54, с. 113-115].

Російський дослідник В. Шевирін вважає, що «партійність» не відігравала суттєвої ролі при створенні і на початку діяль­ності Земського і Міського союзів. Коли жахливі поразки на фронті і явні прорахунки управління тилом стали відомі, уряд потрапив під критику цих громадських організацій, у роботі яких значну роль відігравали кадети та інші загальноімперські ліберальні й соціалістичні сили [55, с. 15, 16, 24]. Як зазначав П. Мілюков, «країна отримала можливість організуватися са­мостійно, висунула власні лозунги, підтримала бойові настрої думської громадськості і разом з нею перейшла в наступ. У своє­му засліпленні влада проґавила момент, коли, ціною суттєвих поступок, вона ще могла укласти новий компроміс — вже не в інтересах перемоги, а в інтересах свого подальшого існування» [56, с. 134]. Отже, гуманітарні організації за рахунок участі у їхній роботі кадетів та інших опозиційних сил і сфери своєї ді­яльності, яка вимагала взаємодії з владою, стали учасниками політичних процесів.

Таким чином, у період революції 1905-1907 рр. на Півдні України постали осередки КДП. Херсонська губернська орга­нізація партії була найбільш чисельною після Київської гу­бернської організації КДП на теренах українських земель. Про впливовість місцевих осередків партії і свідчить те, що низка її членів входила до ЦК КДП. Однак ступінь активності цієї полі­тичної сили в південному регіоні не був сталим, що обумовлено її електоральним походженням і орієнтацію, в першу чергу, на парламентські способи політичної боротьби. Пік активності ка­детів у регіоні припадає на період 1905-1907 рр., що пов’язано з виборами до І—III Дум, у яких ліберали брали активну участь. Пізніше активність цієї сили на Півдні України слабшає вна­слідок переслідувань з боку влади та організаційної кризи самої партії. Певне пожвавлення політичної діяльності кадетів у регі­оні пов’язано з виборами до IV Думи. В умовах Першої світової війни місцеві осередки КДП активності не виявляли, проте на місцях партійці проводили активну громадсько-політичну робо­ту у рамках організацій гуманітарного спрямування.

Джерела та література

1. Старинець О. Г. Виникнення організації конституційно-демокра - тичної партії (партії народної свободи) в Україні (жовтень 1905 — лютий 1906 рр.) / О. Г. Старинець // Український історичний журнал. — 1995. — № 6. — С. 37-46.

2. Донченко С. П. Ліберальні партії України (1900-1919 рр.) / С. П. Донченко. — Дніпродзержинськ : Видавничий відділ ДДТУ, 2004. — 379 с.

3. Павко А. І. Політичні партії, організації в Україні: кінець XIX — початок XX століття: зародження, еволюція, діяльність, історична доля / А. І. Павко. — К. : Видавництво Іван Федоров, 1999. — 246 с.

4. Павко А. І. Російські ліберальні партії у громадському житті Над­дніпрянщини в 1905-1907 рр. / А. І. Павко // Пам’ять століть. —

2002. — № 4. — С. 68-75.

5. Турченко Ф. Г. Південна Україна: модернізація, світова війна, ре­волюція (Кінець XIX ст. — 1921 р.): Історичні нариси / Ф. Г. Тур­ченко, Г. Ф. Турченко. — К. : Генеза, 2003. — 352 с.

6. Королев В. И. Бунт на коленях (Политические партии в Тавриче­ской губернии 1905-1907 гг.) / В. И. Королев. — Симферополь : Таврия, 1993. — 70 с.

7. Королев В. И. Возникновение политических партий в Тавриче­ской губернии / В. И. Королев. — Симферополь : Таврия, 1993. — 42 с.

8. Королев В. И. Крым и Северная Таврия в 1907-1917 гг. Страницы политической истории / В. И. Королев. — Симферополь : Таврия, 1995. — 72 с.

9. Кульчицька О. В. Громадські і політичні організації Півдня Укра­їни в кінці XIX — на початку XX ст. (на матеріалах Херсонської губернії) : автореф. дис. ... канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України» / О. В. Кульчицька. — Донецьк, 2007. — 20 с.

10. Іваницька С. Г. Катеринославські кадети в період Першої ро­сійської революції 1905-1907 рр. (за матеріалами Державного архіву Російської Федерації) / С. Г. Іваницька // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університе­ту. — 2012. — Вип. XXXII. — С. 150-160.

11. Шаховский Д. М. Союз освобождения / Д. М. Шаховский // Зар­ницы. Литературно-политический сборник (Санкт-Петербург). — 1909. — № 2. — С. 81-172.

12. Государственные думы Российской империи: 1906-1917: Эн­циклопедия. — М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2008. — 735 с.

13. Российская национальная библиотека (далі — РНБ), Отдел руко­писей. — Ф. 1072. — Т. 15.

14. Личков В. К. М. Панкеев. Биографический очерк / В. К. Лич - ков // Зарницы. Литературно-политический сборник (Санкт - Петербург). — 1909. — № 2. — С. VIII-XIV.

15. Пергамент О. Памяти К. М. Панкеева / О. Я. Пергамент // Зар­ницы. Литературно-политический сборник (Санкт-Петербург). — 1909. — № 2. — С. ІІІ^ІІІ.

16. Социал-демократ. Рабочая газета (Женева). — 1904. — № 3 (де­кабрь).

17. Политические партии России. Конец XIX — первая треть XX века. Энциклопедия. — М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 1996. — 872 с.

18. Государственный архив Российской Федерации (далі — ГАРФ). — Ф. 523. — Он. 1. — Д. 374.

19. Вестник партии народной свободы (Санкт-Петербург). — 1906. — 22 февраля.

20. Дюверже М. Политические партии / М. Дюверже. — М. : Акаде­мический проект; Трикста, 2007. — 544 с.

21. Штерн С. Десятилетие к.-д. партии в Одессе (клочки воспомина­ний) / С. Штерн. — Одесса : Тип. «Одес. листок», 1915. — 14 с.

22. Шелохаев В. В. Кадеты — главная партия либеральной буржуазии в борьбе с революцией 1905-1907 гг. / В. В. Шелохаев. — М. : Наука, 1983. — 328 с.

23. Вестник партии народной свободы (Санкт-Петербург). — 1906. — 25 мая.

24. Громадська думка (Київ). — 1906. — 4 січня.

25. Вестник партии народной свободы (Санкт-Петербург). — 1906. — 12 марта.

26. Известия партии народной свободы (Одесса). — 1906. — 14 апреля.

27. Известия партии народной свободы (Одесса). — 1906. — 25 марта.

28. Голобуцький О. Український політичний рух на Наддніпрянщині кінця XIX — початку XX століття: Дослідження / О. Голобуць­кий, В. Кулик. — К. : Смолоскип, 1996. — 124 с.

29. РНБ, Отдел рукописей. — Ф. 1072, т. 10.

30. Винниченко В. К. Публіцистика / В. К. Винниченко. — Нью- Йорк; Київ : Українська Вільна академія наук у США; Національ­на Академія наук України, 2002. — 392 с.

31. Оболенский В. А. Выборы в Таврической губернии / В. А. Оболен­ский // Выборы в І-ІУ Государственные думы Российской импе­рии: (Воспоминания современников. Материалы и документы. — М. : РЦОИТ, 2008. — С. 118-127.

32. Рада (Київ). — 1907. — 9 січня.

33. Наша трибуна. Еженедельник (Вильно). — 1906. — 27 декабря (№ 3).

34. Наша трибуна. Еженедельник (Вильно). — 1906. — 31 января (№ 8).

35. Наша трибуна. Еженедельник (Вильно). — 1907. — 8 февраля (№ 9).

36. Керенский А. Ф. Россия на историческом повороте / А. Ф. Керен­ский. — М. : Республика, 1993. — 384 с.

37. Лейкина-Свирская В. Р. Русская интеллигенция в 1900-1917 го­дах / В. Р. Лейкина-Свирская. — М. : Мысль, 1981. — 285 с.

38. Кураев А. Н. Партии и массовые организации в первой русской ре­волюции: Научное издание / А. Н. Кураев. — М. : МГУП, 2000. — 204 с.

39. Российские партии, союзы и лиги: Сборник программ, уставов и справочных сведений о российских политических партиях, все­российских профессионально-политических и профессиональных союзах и всероссийских лигах / сост. В. Ивановичем. — СПб. : тип.-лит. Б. М. Больфа, 1906. — 252 с.

40. Вестник партии народной свободы (Санкт-Петербург). — 1906. — 11 апреля.

41. ГАРФ. — Ф. 102, 4 делопроизводство. — Оп. 1909 г. — Д. 84

Ч. 12 л. Д.

42. Грушевський М. С. Твори : у 50 т. / М. С. Грушевський. — Львів : Світ, 2002. — Т. 1 : Серія «Суспільно-політичні твори (1894- 1907)». — 592 с.

43. Вестник партии народной свободы (Санкт-Петербург). — 1906. — 28 марта.

44. Вестник партии народной свободы (Санкт-Петербург). — 1906. — 18 мая.

45. Пайпс Р. Русская революция / Р. Пайпс. — М. : РОССПЭН, 1994. — Ч. 1. — 398 с.

46. Державний архів Миколаївської області. — Ф. 167. — Оп. 1. — Спр. 1.

47. Шелохаев В. В. Идеология и политическая организация россий­ской либеральной буржуазии. 1907-1914 гг. / В. В. Шелохаев. — М. : Наука, 1991. — 232 с.

48. ГАРФ. — Ф. 102, Особый отдел. — Оп. 1915 г. — Д. 27 ч. 75.

49. Дискуссия // Россия и Первая мировая война (Материалы меж - дунар. науч. коллоквиума 1-5 июня 1998 г., г. С.-Петербург). — СПб. : Дмитрий Буланин, 1999. — С. 240-253.

50. Чертищев А. В. Политические партии России и массовое полити­ческое сознание действующей русской армии в годы Первой миро­вой войны (июль 1914 — март 1918 гг.) / А. В. Чертищев. — М. : Изд. ВВИА им. проф. Н. Е. Жуковского, 2006. — 848 с.

51. Шелохаев В. В. Кадеты, или искусство компромисса / В. В. Шело­хаев // Полис. — 1993. — № 1. — С. 147-153.

52. ГАРФ. — Ф. 102, Особый отдел. — Оп. 1915 г. — Д. 167 ч. 89.

53. Общее положение к июлю 1916 г. Записка департамента полиции // Былое. — 1918. — № 3. — С. 24-30.

54. Захарова О. А. Всероссийский земский союз и проблема бежен­цев в условиях политического кризиса лета — осени 1915 года /

О. А. Захарова // Юг России в прошлом и настоящем: История, экономика, культура : сб. науч. тр. IV Междунар. науч. конф. — Белгород, 2007. — Т. 2. — С. 111-119.

55. Шевырин В. М. Земский и Городской союзы: 1914-1917 гг.: Анали­тический обзор / В. М. Шевырин. — М. : ИНИОН РАН, 2000. — 64 с.

56. Милюков П. Н. Воспоминания (1859-1917) / П. Милюков. — М. : Современник, 1990. — Т. 2. — 446 с.

Анотації

Назарова Е. П. Южноукраинские организации партии кадетов в начале XX в.: основные тенденции развития.

Описаны особенности становления южноукраинских организаций КДП в начале XX в. Охарактеризованы основные направления и фор­мы их работы в регионе. Проанализировано участие местных органи­заций КДП в выборах в Государственные Думы Российской империи.

Ключевые слова: политическая партия, революция, выборы, оппозиция.

Nazarova Е. P. South-Ukrainian Organizations of Cadets’ Party at the beginning of the 20th Century: the general trends of the de­velopment.

The article specifies the development peculiarities of South-Ukrai- nian organizations of the CDP at the beginning of the 20th century. It characterizes general trends and methods of their political work in the region. The participation of local organizations of the CDP in the elec­tions of State Duma of the Russian empire has been analyzed as well.

Key words: political party, revolution, election, opposition.

Надійшла до редакції 21 травня 2013 p.

Похожие статьи