Головна Історія Інтелігенція і влада РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
joomla
РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
Історія - Інтелігенція і влада

Â. С. Лопаков

Ключові слова: пенсія, пенсійне забезпечення, реформування, трирівнева система.

Ключевые слова: пенсия, пенсионное обеспечение, реформирова­ние, трехуровневая система.

Key words: pension, pension maintenance, reformation, three-level system.

Після здобуття незалежності перед Україною постало пи­тання розробки національного законодавства з пенсійного за­безпечення, яке б відповідало ринковим умовам, забезпечувало кращу соціальну захищеність населення. Пріоритетами соці­альної політики є створення умов для забезпечення достатньо­го життєвого рівня населення. Рівень життя пенсіонерів — це один з найголовніших індикаторів, за яким можна судити про соціальний захист населення в країні. Проте з огляду на еко­номічну ситуацію в країні проблема соціального захисту насе­лення, зокрема пенсійного забезпечення, залишалась однією з найгостріших у сфері соціально-економічного розвитку.

Пенсійна система і механізм управління її фінансами вима­гають змін, адекватних сучасним економічним, соціальним і де­мографічним умовам з урахуванням передового світового досві­ду, накопиченого фінансовою наукою. Це викликає необхідність глибокого наукового аналізу проблем, пов’язаних з реалізацією пенсійної реформи, її наслідками, функціонуванням пенсійної системи і, головне, діяльністю пенсійного фонду держави.

Враховуючи суспільне значення пенсійного забезпечення, в даній статті зробимо спробу більш детальніше дослідити ста­новлення пенсійного забезпечення на території сучасної Украї­ни, тому що вивчення періоду реформування чинної пенсійної системи є актуальним, а зазначене питання недостатньо висвіт­лено у вітчизняній історичній літературі.

Вивченню проблем пенсійного забезпечення присвячено праці таких учених та науковців, як І. Багнюк, І. Шклярська, Л. Поволоцька, Б. Надточій та ін., які ще раз доводять акту­альність обраної теми.

Актуальність дослідження та наявність великої кількості нерозв’язаних теоретичних та практичних проблем, що сто­суються становлення на території сучасної України системи пенсійного забезпечення, обумовили мету роботи: розгляд пе­редумов, закономірностей і проблем становлення системи пен­сійного забезпечення.

Сутність проблеми пенсійного забезпечення полягає в розро­бленні нових підходів і механізмів дослідження цього питання

З урахуванням зарубіжного досвіду проведення пенсійних ре­форм. В сьогоднішніх економічних умовах в Україні пенсійна реформа стала вкрай необхідною [1].

Необхідність реформування пенсійного забезпечення ви­кликана низкою об’єктивних факторів: економічних, демогра­фічних, соціально-політичних. Сьогодні ця проблема особливо актуальна в багатьох країнах світу, незалежно від рівня еконо­мічного розвитку, що обумовлено старінням населення, зміною його вікової структури, ускладненням економічної ситуації. «Головна причина необхідності пенсійних реформ — старін­ня населення, яке є результатом зниження народжуваності та збільшення середньої тривалості життя» [2]. Але розв’язувати проблему потрібно ретельно зваживши всі фактори та можли­вості як держави, та і її громадян. При цьому необхідно врахо­вувати національні традиції та менталітет людей.

Упродовж багатьох років в Україні існувала однорівнева система пенсійного забезпечення, яка певним чином узгоджу­валася з командно-адміністративною економікою та функціо­нувала на засадах солідарності поколінь. В умовах ринкової економіки вона виявилася економічно необґрунтованою, фі­нансово неспроможною, соціально несправедливою здебільшо­го для найбідніших верств населення. Тому Верховною Радою України були остаточно схвалені базові закони з реформування системи пенсійного забезпечення — «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [3] і «Про недержавне пенсій­не забезпечення» [4], які вступили в дію з 1 січня 2004 року, та «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформуван­ня пенсійної системи» [5], який вступив в силу з 1 січня 2012 року.

Це рішення парламенту остаточно сформувало правову базу нової системи і фактично дало старт широкомасштабній пен­сійній реформі. «Пенсійна реформа в Україні покликана ство­рити надійну систему соціального захисту непрацездатного на­селення адекватно ринковим умовам» [6].

В Україні створена трирівнева система пенсійного забезпе­чення, що складається з трьох компонентів: солідарного (пер­ший рівень), обов’язкового накопичувального (другий) і додат­кового, або добровільного, накопичувального (третій рівень) [7]. Якщо солідарна система (перший рівень) чутлива переваж­но до демографічних ризиків, то накопичувальна (другий і тре­тій рівні) — до принципово інших, пов’язаних з довготривалим захистом пенсійних засобів від інфляції. «Одним із напрямків удосконалення системи соціального захисту громадян в умовах ринкової економіки є здійснення пенсійної реформи та форму­вання багаторівневої системи пенсійного страхування» [8].

Перш за все потрібно відзначити, що солідарна система базу­ється на принципах безумовної соціальної рівності. Тому якщо залишити за нею тільки спочатку властиві їй функції однако­вого для всіх захисту від бідності в старості і звільнити від всіх інших, так або інакше пов’язаних із закріпленням соціальних відмінностей, зокрема з фінансуванням пільг, то з’ясовується, що ця система взмозі забезпечити невеликий дохід всім, хто працював. Якщо людина — чи то у зв’язку з невеликим за­робітком, чи то через інші причини — не зуміла зібрати собі на старість грошей, вона вимушена буде задовольнятися цими достатньо скромними засобами. Альтернативою класичній со­лідарній системі є фінансування так званих мінімальних тру­дових пенсій з бюджету.

Участь в обов’язковій накопичувальній системі (друго­му рівні) припускає, що незалежно від свого бажання кожна легально працююча людина протягом всього свого трудового життя частину коштів, що заробляє, не витрачає на теперешнє споживання, а відкладає на старість. Фактично введення сус­пільством цього пенсійного компоненту пов’язане з властивою багатьом людям легковажністю і необхідністю «насильно» за­безпечувати їх доходи і після припинення трудової діяльності. Якщо в суспільстві домінує пріоритет особистої свободи і права вибору, обов’язкова накопичувальна система не вводиться.

Таким чином, навіть обов’язкова накопичувальна система припускає значно більшу, ніж солідарна, свободу вибору і од­ночасно відповідальність. «Накопичувальна система забезпечує високий рівень гарантій» [9].

Участь в додатковій (добровільній) накопичувальній сис­темі (третій рівень) розрахована на тих людей, хто хоче і може зробити більші, ніж звичайно, накопичення на ста­рість. Крім того, саме в рамках додаткових систем фінансу­ються, наприклад, дострокові пенсії працівникам ряду галу­зей і професій.

Оскільки накопичувальна система — і другий, і третій рів­ні — існує тільки за рахунок перерозподілу споживання про­тягом життя однієї і тієї ж людини і у принципі не припус­кає перерозподілу від одних людей до інших, автоматично розв’язуються практично всі проблеми, обумовлені соціальною несправедливістю. Суми, накопичені на індивідуальних пенсій­них рахунках, є власністю застрахованих і у разі передчасної смерті успадковуються в діючому порядку, а не залишаються в загальному «казані».

Немає і не може бути ніяких обмежень максимального роз­міру пенсій — скільки відклав, стільки і одержав, а також фінансування пільг, що надаються одним шарам суспільства за рахунок інших, — всі професійні пільги оплачуються відпо­відними професійними пенсійними фондами. Оскільки значну частину коштів до таких фондів вносить працедавець, у нього з’являються серйозні стимули упроваджувати нові технології, що дозволяють значно скоротити застосування робочої сили в шкідливих для здоров’я умовах, чим власне, і мотивується призначення дострокових пенсій.

Безпосередня і зрозуміла залежність пенсії від суми нако­пичених коштів краще за інші заходи стимулює легалізацію доходів, що одержуються протягом трудового життя. Якщо на­йнятий робітник заперечує, працедавець не зможе так легко платити зарплату в конверті. «Необхідно контролювати процес утворення своєї майбутньої пенсії» [10].

Безумовно, необхідні достатньо жорсткі обмеження на ін­вестування пенсійних засобів. Законодавець повинен чітко ви­писати правила інвестування, визначити дозволені фінансові інструменти і встановити обґрунтовані обмеження по інвесту­ванню в них пенсійних грошей. У той же час необхідно по­вністю виключити можливості придбання пенсійними фондами фінансових інструментів, не відповідних вимогам збалансова­ності ризику і очікуваної прибутковості.

Можливість інвестування за межами України дозволить роз­поділяти інвестиційні ризики в межах світового, а не тільки національного ринку капіталів. Всі інвестиції повинні здійсню­ватися на користь застрахованої особи.

На перших порах до виконання функцій по управлінню пен­сійними засобами доцільно залучати тільки найвідоміші і ста­більніші банки країни, що мають достатньо тривалий і успіш­ний досвід інвестицій в реальну економіку. Такі банки потрібно зацікавити в створенні спеціальних компаній-адміністраторів. Ці компанії і нестимуть всі зобов’язання по пенсійному забез­печенню. При цьому украй важливим є чітке законодавче ви­значення вимог до компаній-адміністраторів і неможливість використання ними засобів пенсійних фондів для гарантування своїх зобов’язань або рішення інших, далеких від пенсійного страхування, завдань.

В цілому ж держава зобов’язана створити необхідні умови для збереження пенсійних засобів громадян — потрібен спеці­альний регулятивний орган, що забезпечує прозорість і коор­динацію всієї системи.

Різноманітність можливостей робити заощадження на ста­рість дозволить кожному вибрати саме той спосіб, який зда­ється найпривабливішим. Саме тому пенсійне забезпечення повинне проводитися не тільки пенсійними фондами, але і бан­ківськими установами і страховими організаціями.

Надзвичайно важливо вирішити питання про оподаткуван­ня коштів, які прямують в пенсійну систему, формуються в ній або вилучаються з неї. Податкові пільги мають вирішальне значення і значною мірою визначають вибір працедавцями і найнятими робітниками схеми пенсійного забезпечення.

Не тільки економічна ситуація в країні впливає на ефектив­ність пенсійного забезпечення, але і раціональна пенсійна сис­тема прискорює економічний розвиток. «Реформа — це ломка певних стереотипів, що не проходить безболісно» [11].

Впровадження адекватної ринковій економіці пенсійної сис­теми привчає населення до відповідальності за свою власну долю і за долю своїх близьких, привчає не витрачати негай­но всі зароблені засоби, а відкладати їх частину на старість, допомагає подолати такі характерні для нас патерналістські очікування і адаптуватися до нових умов життя. Нарешті, саме накопичувальна система пенсійного забезпечення сприяє становленню середнього класу — основного гаранта соціаль­ної стабільності. Таким чином, став багаторівневою, система пенсійного забезпечення перетвориться з гальма в локомотив економічного розвитку. Без цього принципові зміни психології і населення, і держави в особі його управлінських структур просто неможливі. «Найкращою характеристикою надійності та ефективності пенсійної системи є довіра до неї людей» [12].

Водночас, слід зауважити, що пенсійна реформа — це не одноразовий захід, а системна, розрахована на десятки років, робота. Тому вдосконалення пенсійного законодавства доцільно продовжити. Ці питання без зайвого популізму та економічно необґрунтованих обіцянок повинні обговорюватись за участі висококваліфікованих спеціалістів різних галузей на конфе­ренціях, круглих столах, в пресі. Це сприятиме розвитку демо­кратії в державі, утвердженню законності та справедливості в суспільстві, відродженню соціального оптимізму та розумінню особистої відповідальності за власне благополуччя. «Пенсійна реформа — це комплексний, системний захід величезної склад­ності, який потребує високого управлінського потенціалу, по­ставленого перед необхідністю одночасно вирішувати безліч як невідкладних поточних завдань, так і проблем стратегічного характеру» [13].

Джерела та література

1. Бенько І. Д. Проблеми пенсійного забезпечення громадян України // Економічна думка. — 2004. — С. 96-98.

2. Зарічук О. Становлення системи недержавного пенсійного забез­печення в Україні// Вісник пенсійного фонду України. — 2004. — № 6. — С. 15.

3. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 49.

4. Закон України «Про недержавні пенсійні забезпечення» від 09.07.2003 № 1057-ІУ // Відомості Верховної Ради України. —

2003. — № 47.

5. Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-УІ // Ві­домості Верховної Ради України. — 2012. — № 12-13.

6. Ткаченко Л. Важливий етап пенсійної реформи. //Праця і зарплата. — 2007. — № 7. — С. 6.

7. Гнибіденко І. В. Пенсійна реформа в Україні: стан, проблеми, пер­спективи // Економіка України. — 2006. — № 4. — С. 4—11.

8. Зарічук О. Становлення системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні// Вісник пенсійного фонду України. — 2004. — № 6. — С. 14.

9. Сандлер Д. Пенсійне реформування в сучасному світі // Со­ціальний захист. — 2005. — № 8. — С. 16.

10. Дзюба Л. Пенсійна реформа в контексті реформи заробітної плати // Вісник пенсійного фонду України. — 2005. — № 6. — С. 21.

11. Єршов І. Соціальний захист потребує реформ// Соціальний за­хист. — 2005. — № 6. — С. 50.

12. Сандлер Д. Пенсійне реформування в сучасному світі // Соціаль­ний захист. — 2005. — № 8. — С. 18.

13. Сандлер Д. Пенсійне реформування в сучасному світі // Соціаль­ний захист. — 2005. — № 8. — С. 20.

Анотацїі

Лопаков В. С. Реформирование пенсионного обеспечения Укра­ины в современных условиях.

Работа посвящена раскрытию построения в Украине трехуров­невой системы пенсионного обеспечения и создания основ ее ре­формирования. Предоставляются конкретные рекомендации отно­сительно совершенствования пенсионного обеспечения.

Lopakov V. S. The reforms of pension maintenance in modern Ukraine.

This work is devoted to exposition of construction of the three - level system of the pension maintenance and creation of bases of its reformation in Ukraine. Concrete recommendations in relation to per­fection of the pension maitenance are given.