Головна Історія Інтелігенція і влада ФРАКЦІЯ НАРОДНОГО РУХУ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ (1998 — ПОЧАТОК 1999 Рр.)
joomla
ФРАКЦІЯ НАРОДНОГО РУХУ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ (1998 — ПОЧАТОК 1999 Рр.)
Історія - Інтелігенція і влада

С. Л. Овсієнко

До Верховної Ради України (ВР) третього скликання за ма­жоритарно-пропорційною системою була обрана єдина партія серед суб’єктів правоцентристського та правого політикуму — Народний Рух України (НРУ). В результаті парламентських перегонів представники політичної організації зайняли друге місце в уявленні виборців, які голосували за її кандидатів. Ви­борці пов’язували з її кандидатами захист української націо­нальної ідеї, української державності, її мови та культури.

Важка соціально-економічна криза, що охопила Україну у 90-ті рр. минулого століття, стала загрозою існування молодої держави, тому НРУ як народно-демократична партія активізу­вала діяльність у напрямку її подолання. Порушена автором проблема, яка практично не висвітлена в історичних дослід­женнях, є складовою комплексної науково-дослідної роботи ка­федри історії та етнографії України ОНПУ. Окремі її аспекти знайшли відображення в працях К. Диканя [1] та Ю. Діденка [2]. В їх роботах подаються загальні програмні цілі НРУ з еко­номічних та соціальних питань, а також в загальному плані ви­світлюється законотворча діяльність фракції Народного Руху в парламенті третього скликання. Визначено, що період діяль­ності фракції НРУ у ВР третього скликання включає два ета­пи: 1) 1998 р. — початок 1999 р. (період внутрішньопартійної кризи в НРУ); 2) 1999 р. — початок 2002 р. (від періоду відкри­того “розколу” в Русі). Автор у даній статті ставить завдання проаналізувати парламентську діяльність рухівських депутатів впродовж 1998 р. — початку 1999 р.: розкрити роботу фракції Руху та простежити вплив на неї внутрішньопартійної кризи, розглянути законодавчі ініціативи фракції НРУ з питань дер­жавотворення.

Після виборів до ВР фракція НРУ намагалась створювати коаліції та тимчасові союзи з метою вирішення нагальних полі­тичних проблем. Так, перед виборами керівництва парламен­ту Рух, СДПУ(о), НДП, ПЗУ запросили представників фрак­цій розпочати переговори і знайти оптимальне рішення, яке б і відповідало стратегічним інтересам держави. Позиція Руху була така: спікером може бути “центрист”, першим заступни­ком — “лівий”, а другим — “правий” претендент. Така рівнова­га інтересів політичних угруповань давала можливість зробити ефективною роботу законодавчого органу, але ця ініціатива не була реалізована, “пакетна четвірка” знесилилася у відкритому протистоянні й у її рядах намітився розкол” [3: 112]. Наслід­ком співпраці даної коаліції було винесення на голосування на посаду спікера кандидатури Ю. Костенка, який отримав 212 голосів з 226 необхідних (185 голосів віддали фракції-союзниці Руху) [4: 36]. Через непослідовність дій політиків Головою ВР став “лівий” О. Ткаченко.

Член фракції Руху Л. Глухівський, коментуючи цю ситуа­цію, підтвердив: “На жаль, створення парламентської більшості з чотирьох фракцій, на виникнення якої сподівалися рухівці, не відбулося, тому робота у Верховній Раді буде важкою” [5].

Наступним етапом боротьби за владу у ВР був процес роз­поділу комітетів. Ю. Костенко від імені В. Чорновола та В. Ко­валя підтримав висунення А. Мартинюка (КПУ) і В. Медвед - чука (СДПУ(о)) на посади заступників Голови ВР за умови, що рухівці очолять три комітети. Але фракція НРУ виступила проти домовленостей Ю. Костенка [6: 35-36].

Таким чином, Рух очолив лише три комітети, узгоджені з керівництвом парламенту, але за сумарним відсотком керівних посад відносно загальної кількості фракції знаходився на пер­шому місці [7: 20]. Законотворча діяльність фракції у ВР тре­тього скликання залежала від даного розподілу та професійної активності її народних депутатів.

З 11 липня 1998 р. Рух після розподілу комітетів у ВР ого­лосив себе опозиційною парламентською меншістю. Але, пе - ребуваючи в опозиції, фракція НРУ в результаті законодавчої активності намагалася спростувати тезу депутата-комуніста

I. Mойceєнкa про рухівську поразку та розвиток подій у дер­жаві за “лівим сценарієм” [S: 5Q].

З початком роботи першої сесії парламенту голова фракції НРУ В. Чорновіл наголосив на необхідності підняття політич­ного статусу партійних фракцій, які повинні мати більшу вагу, ніж комітети: “Всі законопроекти мають передусім детально опрацювати у фракціях, звичайно, і в комітетах, а в залі вже має відбуватися голосування”. На думку В. Чорновола, такий момент організації роботи ВР був дуже важливий [Q: Q7-QS].

Фракція НРУ у ВР третього скликання була значно потуж­нішою та активнішою у порівнянні з попереднім скликанням [10]. Рухівці на першій та другій сесіях проявляли таку ак­тивність: В. Чорновіл мав б виступів з трибуни та 56 виступів з місця, Ю. Костенко, В. Черняк мали по б виступів з три­буни, I. Юхновський — 4, Л. Танюк, Г. Філіпчук, Д. Чобіт, В. Шевченко — по 3. Найактивнішими після В. Чорновола по виступах з місця були Р. Зварич — 24, Д. Чобіт, Г. Maнчyлeн - ко — по 1Q, В. Шевченко — 16, I. Заєць — 11, В. Коваль — 10. Депутати від Руху активно ставили питання: Р. Зварич — 13, О. Кулик — 12, Г. Maнчyлeнко — Q, Г. Філіпчук — 7 та інші. Більшість депутатів брали активну участь у сесійних засі­даннях, маючи по декілька виступів із трибуни та місця або задаючи питання. S депутатів рухівців на цих сесіях не про­явили жодної активності: серед них В. Борзов, M. Джамілєв, Я. Джорджик, E. Креч та інші. Було запропоновано депутата­ми фракції НРУ до розгляду 11S законопроектів та постанов: В. Альошин, В. Шевченко — по 17, Д. Чобіт — 14, О. !щенко,

О. Лавринович — по 7, I. Заєць, Г. Maнчyлeнко — по 4, I. Юх­новський — 3 та інші, пропонували по 1 — 2 законодавчій ініціативі (наприклад: В. Альошин — проект Постанови про проект Закону України “Про Національний банк України” від 26.10.1QQS р.; Є. Жовтяк — проект Постанови про проект За­кону України “Про місцеві податки і збори” від 13.01.1QQQ р.; Г. Удовенко — проект Постанови про проект Закону України “Про Концепцію державної правової політики захисту прав лю­дини” від 11.11.1QQS р.; Л. Григорович — проект Постанови про проект Закону України “Про внесення змін до деяких за­конодавчих актів, що стосуються донорства крові та її компо­нентів” від 29.10.1998 р.; О. Іщенко — проект Постанови про проект “Концепції законодавчого забезпечення соціально-еко­номічного відродження українського села і реформування агро­промислового комплексу України” від 05.06.1998 р. тощо [11]), а 20 депутатів не надавали пропозицій [12: 98].

14 жовтня 1998 р. В. Чорновіл при формуванні порядку ден­ного третьої сесії в листі до голови Секретаріату ВР просив врахувати і внести на розгляд питання, підготовлені членами його фракції. Серед проектів 30 були повністю готові до роз­гляду (проекти Законів України “Про внесення змін до Закону України “Про захист прав споживачів”, “Про інформаційний суверенітет та інформаційну безпеку України”, “Про створен­ня системи Суспільного телебачення і радіомовлення України”, “Про Концепцію законодавчого забезпечення соціально-еконо­мічного відродження українського села і реформування агро­промислового комплексу України”, “Про введення мораторію на виконання смертних вироків і внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України”, “Про порядок до­пуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України”, “Про охорону культурної спад­щини” (у проект), “Про вільність віросповідання і релігійну діяльність”, “Про мови в Україні” тощо), а близько 50 законо­проектів були направлені на здійснення до комітетів у сферах “політики зовнішньої — 2, економічної — 8, аграрної — 9, промислової — 11, соціальної — 4, гуманітарної — 14, еколо­гічної — 1” [13]. Більшість депутатів не проявила законодав­чих ініціатив, що було об’єктивною реальністю, враховуючи складний розвиток подій у НРУ та фракції. Депутати також мали багато пропусків пленарних засідань: у період з 12 травня по 1 жовтня 1998 р. було здійснено 69 поіменних реєстрацій за­сідань фракції Руху, з яких депутати в середньому відвідували 70% [14: 98-99; 15].

ВР для вирішення актуальних питань створювала тимчасові спеціальні комісії, в яких також працювали рухівські депута­ти: І. Юхновський — з опрацювання та підготовки до розгля­ду ВР проекту Господарського кодексу України; В. Асадчев, Ю. Ключковський — з питань дотримання органами державної влади і місцевого самоврядування та їх посадовими особами,

ЦБК норм виборчого законодавства під час підготовки і прове­дення виборів Президента України; О. Лавринович — з питань доопрацювання законодавчих актів у сфері політико-правової та адміністративної реформи в Україні тощо [16: 180].

Активно брали участь депутати від Руху у створених ВР тимчасових слідчих комісіях: Є. Жовтяк, В. Альошин — по вивченню ситуації щодо забезпечення конституційних прав громадян України на отримання заробітної плати, стипендій, пенсій та інших спеціальних виплат (3 червня 1998 р.) [17: 180]; В. Асадчев, Я. Федорин — по вивченню законності вико­ристання бюджетних коштів у м. Києві за період 1996-1998 рр. [18: 219]; Л. Танюк, Д. Чобіт — для перевірки заяв про хабар­ництво під час голосування по кандидатах на посаду Голови ВР тощо [19: 278; 20: 38].

Верховна Рада зосереджувалася на прийнятті низки законів, передусім на вдосконалення податкової політики, регулювання розвитку економіки та встановлення цивільно-правових відно­син, що відповідали б стандартам ринкової економіки. Аналі­тики прогнозували, що після виборів фракція Руху, яка отри­мала 47 мандатів, мала моральне право претендувати на посаду голови комітету ВР з питань закордонних справ та зв’язків з СНД, а також на один з комітетів, що займався економічними проблемами [21].

НРУ за роки своєї діяльності нагромадив значний досвід державотворення, займався вирішенням економічних, соціаль­них, культурних та зовнішньополітичних питань. Починаючи з перших всеукраїнських зборів, НРУ виступав за економічну самостійність України (вересень 1989 р.), проведення економіч­них реформ (жовтень 1990 р.). У грудні 1992 р. запропонував концепцію державотворення в Україні. Рух виступав за прове­дення аграрної реформи в Україні та ліквідацію бідності [22: 319-351].

До ВР третього скликання були обрані за списками Руху представники кіл та економісти за фахом (О. Слободян, В. Чер­няк, В. Альошин, І. Заєць, Б. Бойко, В. Шепа, О. Чорноволен - ко), які напередодні виборів заявляли про конкретні соціально - економічні проблеми та заходи для їх подолання. Генеральний директор АТ “Оболонь” О. Слободян вважав, що підтримка віт­чизняного товаровиробника повинна бути не лише декларацією [23]. Науковець В. Черняк балотувався до ВР, щоб створювати законодавче поле для економічного зростання України. Поряд з цим він висловлювався за формування у ВР потужної фракції, яка б сприяла національному та економічному відродженню України [24]. Одним з основних завдань діяльності депутатів від Руху була робота, спрямована на забезпечення соціального захисту, поліпшення життєвого рівня громадян, підвищення авторитету партії та поєднання економічного розвитку з націо­нальним відродженням України.

У парламенті представники Руху послідовно відстоювали свої позиції, не підтримуючи, вважаючи популістським прий­няте ВР 21 жовтня 1998 р. рішення про збільшення мінімальної заробітньої платні до 148 грн і встановлені межі малозабезпече­ної до 118 грн 60 коп. Депутати від Руху висловлювали свої пропозиції в ході розгляду проекту Закону “Про пенсії за особ­ливі заслуги”. У період внутрішньопартійної кризи члени фрак­ції НРУ в ключових питаннях діяли злагоджено, голосуючи про подолання вето Президента щодо Закону “Про тимчасову забо­рону підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та послуги громадянського транспорту, що надаються громадя­нам України”, прийнятого 23.07.1998 р. [25]; про Державний бюджет України на 1999 р. у другому читанні від 31.12.1998 р. (КПУ покинула залу; НРУ — “за” — 46, “пр.” — 0, “утр.” — 0, “не гол.” — 0, “відс.” — 0) тощо, а іноді — хаотично: про про­ект постанови про затвердження Звіту про виконання Держав­ного бюджету України за 1997 р. в редакції Кабінету Міністрів від 15.10.1998 р. (не прийнято) (НРУ — “за” — 12, “пр.” — 2, “утр.” — 9, “не гол.” — 12, “відс.” — 12) тощо. Окремі депутати не виконували обов’язкових рішень фракції щодо голосувань з важливих питань: про Закон України “Про оренду землі” з про­позиціями Президента від 28. 07. 1998 р. (не прийнято) (КПУ — “за” — 106 (120); НРУ — “за” — 1 (В. Черняк), “пр.” — 0, “утр.” — 3, “не гол.” — 5, “відс.” — 38); про ратифікацію Кон­венції про заборону розробки, виробництва, накопичення й за­стосування хімічної зброї, про її знищення від 06.10.1998 р. (не прийнято) (НРУ — “за” — 35, “пр.” — 1 (В. Кириленко), “утр.” — 0, “не гол.” — 3, “відс.” — 8) тощо [26].

При наявності соціально-економічних кризових явищ у 1998 р. парламент намагався відправити у відставку уряд. НРУ у цих умовах заявив, що спроба звільнити уряд — це не тільки намагання підсилити кризу у державі, а й спроба вивести уряд В. Пустовойтенка від відповідальності. Рух також доводив, що формування в цій ситуації коаліційного уряду неможливе і виступив за негайне прийняття антикризової програми [27].

НРУ піддав критиці діяльність “лівих” партій на початку сесії ВР, висловивши свою позицію в заяві фракції Руху, в якій КПУ та “Лівий центр” звинувачувалися у блокуванні виборів спікера ВР, політичних спекуляціях на соціальних проблемах. З іншого боку, представники “лівих сил” не виключали мож­ливості співпраці зі своїми політичними опонентами. Фракції СПУ-СелПУ заявляли про намір співпрацювати з ряду питань з соціал-демократами і ПЗУ, а депутат І. Чиж “бачив мож­ливість співпраці навіть з Рухом” [28: 113].

Лідер ПСПУ Н. Вітренко постійно піддавала критиці Народ­ний Рух. Вона звинувачувала його в тому, що у ВР приймалися антинародні закони на догоду Міжнародного валютного фон­ду, та закликала до відродження СРСР, соціалістичного ладу, ліквідації президентської структури [29].

Позиція фракції Руху щодо блокувань з центристськими фракціями викликала негативну оцінку з боку “правих” сил. Більшість “правих” засуджувала принцип “конструктивної опозиції” Руху [30].

Рух у своїй законотворчій діяльності послідовно відстоював суверенітет України та її національні інтереси. При обговорен­ні проекту постанови ВР про приєднання України до Алма - Атинської угоди та про входження її до Міжпарламентської Асамблеї СНД справи доходили до прямих погроз і залякувань на адресу НРУ від лідера КПУ П. Симоненка та Н. Вітренко [31]. Політика “лівих” щодо нехтування національними інтере­сами значною мірою гальмувала позитивний поступ України. Консолідована позиція Руху спільно з іншими фракціями ста­вала на перешкоді втіленню планів “лівих” фракцій та депу­татів, що їх підтримували. Проте ця консолідація стосувалася виключно до окремих питань.

За даний період діяльності у ВР фракція НРУ продовжу­вала зосереджуватися на проблемах науки та освіти, адже без цілісної ідеології української державності та нехтування цими проблемами з боку чиновників неможливе відродження мо­рально-етичних цінностей української нації (про проект Зако­ну “Про вищу освіту” — у першому читанні від 02.10.1998 р. (не прийнято) (НРУ — “за” — 39, “пр.” — 0, “утр.” — 0, “не гол.” — 0, “відс.” — 8) [32]). З розвитком політичної палітри не полишалось поза увагою Руху й питання щодо вдосконалення партійної та виборчої систем України, що є невід’ємним склад­ником кожної розвинутої держави.

Отже, попри поразку на виборах спікера ВР та несподіваного розподілу парламентських комітетів, фракція НРУ, лави якої поповнились представниками бізнесових кіл, у другій половині 1998 р. — на початку 1999 р. у своїй законотворчій діяльності почала проявляти раціональний підхід у вирішенні багатьох питань, особливо того, що стосувалося соціально-економічної сфери. Законотворча та політична активність народних депу­татів від Руху в умовах складної внутрішньопартійної кризи була на достатньо високому рівні. Рухівська фракція як “опо­зиційна” продовжувала розробляти та підтримувати ті законо­проекти, які відповідали національним інтересам держави, і різними засобами боролася з прийняттям антидержавних за­конів. У цей період серед загальної кількості підготовлених та поданих до парламентських комітетів законопроектів більша частка належала до проблем у галузі агропромислового комп­лексу та економіки загалом. Руху не вдалося створити парла­ментську більшість, оскільки її майбутні члени в ідеологічному плані були досить неоднорідні і мали різні політичні та корпо­ративні інтереси. Тому при вирішенні окремих питань фракція НРУ сповідувала принцип міжфракційних домовленостей.

Джерела та література

1. Дикань К. Десять років по тому: від УГС до... Історія новітньо­го партійного будівництв: підруч. / К. Дикань. — К., 1999. — 744 с.

2. Діденко Ю. В. Народний Рух у державотворчих процесах України (1989-2002): [монографія] / Діденко Ю. В. — Одеса: Астропринт, 2006. — 176 с.

3. Там само.

4. Рух ми відстоїмо: В’ячеслав Чорновіл / [упоряд.: М. Косів, Я. Кен- дзьор]. — К., 1999. — 55 с.

5. Левицький Г., Глухівський Л. Змішана система виборів зроби­ла нестійким новий парламент // За вільну Україну. — 1998. — 30 червня.


6. Рух ми відстоїмо: В’ячеслав Чорновіл / [упоряд.: М. Косів, Я. Кен- дзьор]. — К., 1999. — 55 с.

7. Там само.

8. Народний Рух України: місце в історії та політиці: матеріали VI Всеукр. наук. конф., (Одеса, 16-17 верес. 2005 р.) / М-во освіти та науки України, Конгрес української інтелігенції, Одес. націон. політех. ун-т. — Одеса: Астропринт, 2005. — 160 с.

9. Діденко Ю. В. Народний Рух у державотворчих процесах України (1989-2002): [монографія] / Діденко Ю. В. — Одеса: Астропринт, 2006. — 176 с.

10. Архів Центрального Проводу НРУ. Ухвали Центрального Проводу НРУ 1999 р. — Ухвала Центрального Проводу НРУ “Про роботу парламентської фракції Руху” (15 січня 1999 р.).

11. Проекти, зареєстровані за всі сесії Верховної Ради України III скли­кання [Електронний ресурс] / Верховна Рада України: офіційний веб-сайт. — Режим доступу до сайту: Http://gska2. rada. gov. ua/pls/ zweb_n/webproc2_5_1_J? dep_fr=0&prof_kom=0&ses=10004&stan_ zp=0&type_doc=0&type_zp=5&ur_rubr=0

12. Діденко Ю. В. Народний Рух у державотворчих процесах України (1989-2002): [монографія] / Діденко Ю. В. — Одеса: Астропринт, 2006. — 176 с.

13. Поточний архів Закарпатської крайової організації НРУ. — Спр. 10. Керівникові Секретаріату Верховної Ради України Л. Є. Горьово­му. “Законотворча діяльність Руху та його фракції у Верховній

[] Раді” (14 жовтня 1998 р.).

14. Діденко Ю. В. Народний Рух у державотворчих процесах України (1989-2002): [монографія] / Діденко Ю. В. — Одеса: Астропринт, 2006. — 176 с.

15. Архів Центрального Проводу НРУ. Ухвали Центрального Проводу НРУ 1999 р. — Ухвала Центрального Проводу НРУ “Про роботу парламентської фракції Руху” (15 січня 1999 р.).

16. Відомості Верховної Ради України: щотижн. нормат. бюлет. / Вер­ховна Рада України. — Офіційне видання. — К.: Преса України, 1998. — № 26. — С. 479-480. — (Законодавчі та нормативні доку­менти).

17. Там само.

18. Відомості Верховної Ради України: щотижн. нормат. бюлет. / Вер­ховна Рада України. — Офіційне видання. — К.: Преса України, 1998. — № 32. — С. 637-638. — (Законодавчі та нормативні доку­менти).

19. Відомості Верховної Ради України: щотижн. нормат. бюлет. / Вер­ховна Рада України. — Офіційне видання. — К.: Преса України, 1998. — № 45. — С. 878-879. — (Законодавчі та нормативні доку­менти).

20. Відомості Верховної Ради України: щотижн. нормат. бюлет. / Верхов­на Рада України. — Офіційне видання. — К.: Преса України, 1999. — № 4. — С. 54-55. — (Законодавчі та нормативні документи).

21. Бюлетень Верховної Ради України. — 1999. — 7 липня. — № 85.

22. Гончарук Г. І. Народний Рух України. Історія / Гончарук Г. І. — Одеса: Астропринт, 1997. — 378 с.

23. “Підтримка вітчизняного товаровиробника має бути не лише де­кларацією”, — вважає генеральний директор АТ “Оболонь” Олек­сандр Слободян / інтерв’ю з О. Слободяном // Народна газета. — 1998. — Січень. — № 2.

24. Черняк В. Основна політика — це економіка // Народна газета. — 1998. — Січень. — № 3.

25. Профатилова Т. Депутаты проголосовали за повышение пенсий. Но сможет ли профинансировать это повышение новый бюджет? // Время. — 1998. — 15 декабря.

26. Хронологія розгляду питань порядку денного Верховної Ради Ук­раїни третього скликання [Електронний ресурс] / Верховна Рада України: офіційний веб-сайт. — Режим доступу до сайту: http:// gska2. rada. gov. ua/pls/radac_gs09/h_index_arh? nom_skl=3

27. Александрович M. В’ячеслав Чорновіл — за партійну відповідаль­ність // Волинь. — 1997. — 8 квітня.

28. Діденко Ю. В. Народний Рух у державотворчих процесах України (1989-2002): [монографія] / Діденко Ю. В. — Одеса: Астропринт, 2006. — 176 с.

29. Лесишин І., Поморянський M. Відповідь народним депутатам Ук­раїни Наталії Вітренко та Володимиру Марченку на їхній гаст­рольний візит в Чернівці 22 листопада 1998 р. // Буковинське віче. — 1998. — 5 грудня.

30. Бюлетень Верховної Ради України. — 1998. — 20 травня. — № 6.

31. Вівчар Б. Аби в Москві на Кремлі зірка не погасла? // Галичи­на. — 1998. — 11 грудня.

32. Хронологія розгляду питань порядку денного Верховної Ради Ук­раїни третього скликання [Електронний ресурс] / Верховна Рада України: офіційний веб-сайт. — Режим доступу до сайту: http:// gska2. rada. gov. ua/pls/radac_gs09/h_index_arh? nom_skl=3

Анотації

Овсиенко С. Л. Фракция Народного Руха в Верховной Раде Ук­раины (1998 — начало 1999 гг.).

В статье анализируется парламентская деятельность руховских депутатов на протяжении 1998 г. — начала 1999 г.: расскрывается работа фракции Руха и прослеживается влияние на нее внутрипар­тийного кризиса, рассматриваются законодательные инициативы фракции НРУ.

Ovsienko S. L. NRUgroup in Supreme Soviet of Ukraine (1998 — early 1999).

The parliamentary activity of NRU members during 1998 — at the beginning of 1999 is analyzed. Influence of the internal crisis in the party on NRU activity is shown. The author also considers the legisla­tive initiatives of NRU group.