Головна Історія Інтелігенція і влада СТАНОВЛЕННЯ СЕЛЯНСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ В РОСІЇ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ РЕВІЗІЇ ВОЛОСНИХ ПРАВЛІНЬ У 1863 р. В. П. МЕЩЕРСЬКИМ)
joomla
СТАНОВЛЕННЯ СЕЛЯНСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ В РОСІЇ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ РЕВІЗІЇ ВОЛОСНИХ ПРАВЛІНЬ У 1863 р. В. П. МЕЩЕРСЬКИМ)
Історія - Інтелігенція і влада

УДК 94(47).08“1861/1917”

І. Г. Верховцева

На основі архівних матеріалів визначається коло проблем, що характеризували початковий етап функціонування селянського са­моврядування в Росії. На думку автора статті, свідоцтва про це, що належать перу визначного громадського діяча Росії другої по­ловини ХІХ-початку XX ст., онука історика М. М. Карамзіна, князя В. П.Мещерского, заслуговують особливої уваги дослідників, оскільки відображають погляди тієї частини російської еліти, яка вступила в конфлікт з бюрократією та ліберальними реформатора­ми з питань стратегії і тактики Великих реформ.

Ключові слова: В. П. Мещерський, селянське самоврядування, сільський схід, волосний схід, волосний суд.

Завдання соціальної активізації населення, його залучення до діяльності установ самоврядування в сучасних умовах зу­мовлюють інтерес до історії селянського самоврядування в Ро­сії пореформеної доби.

Дослідження історії становлення самоврядування селян, запровадженого Великою реформою 1861 р., у колі розгляду­ваних науковцями процесів оновлення сільського життя поре­форменої доби, як правило, відходило на другий план порів­няно з життєво значущими питаннями особистого звільнення селян, їх наділення землею. Проте, як справедливо зазначає

В. Краснова, вагомість ролі станового самоврядування селян у ході модернізації сільського ладу в Росії підтверджується, зокрема, тим фактом, що з 207 статей «Загального положення про селян» 124 статті безпосередньо присвячувались «улашту­ванню сільських громад і волостей та громадському їх управ­лінню» [1, с. 67]. Особливо актуальним у контексті вивчення історії розвитку самоврядування селян уявляється досліджен­ня початкового етапу їх самоврядної діяльності безпосередньо «на місцях». В науковій літературі «місцевий ракурс» у висвіт­ленні проблеми знайшов фрагментарне відображення у нечи - сельних працях, до яких слід, зокрема, віднести твір історика другої половини XIX ст. Н. Демерта [2], роботи низки сучасних російських [1; 3; 4] та вітчизняних дослідників [5; 6]. Низь­кий рівень наукової розробки проблеми деякою мірою поясню­ється недостатнім опрацюванням необхідної джерельної бази. Сприяють її розширенню матеріали ревізії волосних правлінь, здійсненої у 1863 р. В. П. Мещерським. Документ зберігається у фондах Російського державного історичного архіву (м. Санкт- Петербург) і практично не залучений до широкого наукового обігу у контексті вивчення становлення селянського самовря­дування в країні [7]. Виходячи з цього завданням нашої розвід­ки вбачаємо: на основі зазначених архівних матеріалів визна­чити коло основних проблем, пов’язаних з першими кроками діяльності станового самоврядування селян на місцях.

Онук історика М. М. Карамзіна, правознавець за фахом, князь Володимир Петрович Мещерський (1839-1914) був представни­ком відомої родини, в якій, вказують дослідники, за карамзі - нівським «духом» царював культ відданості монаршій династії, державі. Юнаком В. Мещерський маніфестує слов’янофільські настрої, він переконаний прибічник реформ, гаряче вітає звіль­нення селян, а у новому ладі, підвалини якого було закладе­но Великою селянською реформою, бачить запоруку вільного «національного» розвитку Росії. У 1861 р. черговою сходинкою своєї кар’єри цей представник відомої родини обирає службу у міністерстві внутрішніх справ, де працює чиновником з особли­вих доручень. В. Мещерський активно їздить країною, викону­ючи завдання очільника міністерства П. О. Валуєва. Черговим службовим завданням у 1863 р. стала ревізія волосних правлінь центральних губерній [8, с. 57-59], про що молодий службовець складає вищезгаданий звіт. Натомість у 1867 р. В. Мещерський звільняється з названого відомства, лишає державну службу і присвячує себе літературній та громадській діяльності, згодом починає видання часопису «Громадянин». У статтях і промовах він критикує ліберальні реформи, заявляє про свої консерватив­ні ідейні позиції, які обстоює у питаннях суспільного розвитку Росії та які пізніше істориками буде віднесено до монархічно - охоронницьких. Певно, до повороту, що наприкінці 1860-х рр. стався в житті і поглядах В. Мещерського, дало імпульс, зо­крема, ознайомлення під час служби у міністерстві внутрішніх справ з власне «місцевим життям», з функціонуванням селян­ського самоврядування: у відрядженнях онук відомого історика отримав підстави для своїх висновків щодо трагічності для Росії шляху ліберальних реформ, що, у свою чергу перетворило його з представника бюрократії на її опонента, з гарячого прихиль­ника реформ на їх супротивника [9; 10].

Знайомство з діяльністю селянських установ самоврядуван­ня під час відрядження 1863 року В. П. Мещерський розпочав зі збору інформації про перші вибори до волосних і сільських правлінь. Чиновник зазначає, що ставились селяни до вибо­рів байдуже, навіть «неприязно», «без жодного усвідомлення користі», обрання до складу волосних і сільських правлінь сприймали як «тяжку повинність» [7, арк. 13-13 зв.], тому виконання обов’язків сільського старости чи волосного старши­ни намагались замінити покаранням за «порочну поведінку» [7, арк. 17 зв.]. У Тверській і Московській губерніях в ході ви­борів сільських та волосних управлінців, за спостереженнями

В. Мещерського, у селян «вельми рідко» виникала «думка про моральні якості осіб», яких вони обирали [7, арк. 16 зв.]. При­міром, з дванадцяти волостей, які було ревізовано в Поділь­ському повіті на Московщині, вказується у звіті, лише в одній Астаф’ївській волості старшина користувався репутацією тако­го, що був чесною людиною [7, арк. 17 зв.]. Особливе нарікан­ня викликали вибори сільських старост: переконати «доброго селянина» прийняти на себе ці обов’язки майже не вдавалося [7, арк. 17]. Як вказується у звіті, у місцевостях, де старостою було обрано «чесного», селяни боялись і поважали його; на­томість, зауважує ревізор, там, де обрали «безчесного» — там селяни набагато більше були «прив’язані до нього», «сходи­лись з ним на пиятиках», відгукувались про нього із захоплен­ням, «усвідомлюючи над собою вельми легке іго управління» [7, арк. 19 зв.]. Не дивно, що постать сільського старости у автора звіту викликала найбільший сум. Старосту В. Мещер­ський називає «жалюгідною особистістю в ієрархії» сільських управлінців [7, арк. 52 зв.]. Обрані сільськими сходами — «збо­рищами домовласників, де заможний порівняно з незаможним має право двох чи трьох голосів» [7, арк. 52], — старости в основному були безграмотними, по суті — «сліпими... виконав­цями наказів волосного старшини», радитись з яким для них означало «принижувати гідність старшини» [7, арк. 28].

Особисті якості обраних на перших виборах сільських управ­лінців, їх вчинки викликали подив та обурення ревізора. Він наводить такі факти: у Калединській волості Подільського по­віту волосний старшина з писарем збирали у неділю все село та, напившись вина, танцювали перед селянами і примушува­ли їх платити за це гроші [7, арк. 19 зв.]; у Перхушківській волості, що на Звенигородщині, старшина постійно був у не­тверезому стані й усю «владу» передав писарю — відставному чиновнику [7, арк. 17]. Внаслідок невдалих перших виборів протягом 1861-1863 рр. у Московській губернії, за свідченням автора звіту, з 149 старшин 49 були відсторонені від посади. З них 9 — за «нетверезе життя», 5 — за «несправне виконан­ня обов’язків», 5 — за «протизаконні вчинки та перевищення влади», 4 — за «здирство», 11 — за «розтрату громадських грошей», 2 — за «дурний вплив на волость і неправдиве тлума­чення закону», решта — за бездіяльність, невиконання наказів начальства, літній вік тощо [7, арк. 21 зв.].

Критичні зауваження висловлює В. Мещерський з приводу впливу на самоврядну діяльність селян з боку писарів. Цей вплив він оцінював, як «аморальний та шкідливий». При цьо­му чиновник з сумом вказував: «особистість писаря є найваж­ливішою у волосній ієрархії» [7, арк. 22, 44-44 зв.]. Чимало з писарів мали «пристрасть до горілки», контролювати їх ді­яльність малограмотні та безграмотні старшини були не в змо­зі, тому останні часто ставали виконавцями «повчань» писаря, «іграшкою» у його руках [7, арк. 22-23]. Особливе обурення представника міністерства внутрішніх справ викликало втру­чання писарів у діяльність волосних судів — ще однієї ланки селянського самоврядування, яка отримала цілком негативну оцінку ревізора. В. Мещерський свідчить: «волосний суд чима­лою мірою залежить від писаря, який керує судженнями суддів і підказує їм рішення у кожній справі»; аби не залишилось «сліду неправильного рішення», писар переконував позивачів і суддів не заносити вердикт у книгу вироків волосного суду, а обмежитись «словесним вироком», визнавши справу «мало - важливою». Суцільне несприйняття В. Мещерського виклика­ли сільські звичаї «виставляти вино» суддям та писареві, при­чому це робили до засідання суду та після нього і позивачі, і ті, хто відповідав у справі. Часто в таких випадках рішення, що приймалось волосним судом, було несправедливим. «Добро­совісні судді... на жаль, у волосних судах зустрічаються рід­ко», — з жалем підсумовує чиновник [7, арк. 42, 44-44 зв.]. Тому, зазначає він, волосні суди, що були покликані замінити попередні «самородні форми звичайного селянського суду», не користуються повагою та авторитетом у селян; останні воліють, як і раніше, звертатись по вироки до стариків і мирських схо­дів [7, арк. 1, 5]. Окремо чиновник картає селян за пияцтво, поширене на селі: «непомірний розвиток пияцтва у народі», «пияцтво існує усюди», — зазначає він [7, арк. 60]. Пізніше у своїх статтях він напише: «пьющих гораздо меньше, это прав­да; но кто знает Россию, знает и то, что каждый пьющий крес­тьянин или просто пьяный по своему влиянию на быт крестья­нина стоит трех непьющих. Общество предлагает школу: два пьяных крестьянина на сходке принуждают общество отказать­ся от школы, и школы нет» [11, с. 343].

Намагаючись зрозуміти, що гальмує становлення дієздат­ного самоврядування селян, В. Мещерський передусім звертає увагу на штучний характер волосної організації, створеної у відповідності з новаціями Великої реформи 1861 року. Волос­не управління, — пише він, — встановило адміністративний зв’язок між різнопомісними сільськими громадами. Ревізор підкреслює, що спільних господарських інтересів у мешканців штучно об’єднаних у волость поселень не було, тому обов’язок утримувати своїм коштом волосне правління був причиною байдужості селян по відношенню до волосного самоврядуван­ня, сприйняття його як повинності [7, арк. 2]. Іншу, не менш вагому, причину неефективності станового самоврядування се­лян чиновник бачить у їх безграмотності, адже «селянський елемент, — вказує він, — є лише грубе невігластво». Через це, по суті, дієздатний на селі є лише писар, — вказує В. Ме­щерський [7, арк. 58 зв.]. Далі так залишатись не може, — підсумовує він і наголошує на необхідності розвитку народної освіти [7, арк. 66 зв.-67]. При цьому чиновник спостережливо зауважує, що у місцевостях, мешканці яких були грамотними, селянське самоврядування було суцільною фікцією, оскільки у таких волостях не тільки писар, а й старшина, судді, засі­дателі, старости володіли «мистецтвом відписуватись...», «від­ходити від відповідальності», «вдаватись до канцелярських штучок» [7, арк. 63, 66]. Грамотний старшина «залишав за порогом» волосного правління свої селянські погляди на речі, свій спосіб мислення, перекладав на писаря свої обов’язки, ба­жаючи скоріше їх позбутись [7, арк. 42-42 зв.].

«Результатом же освіти» народу має стати усвідомлення се­лянами, в яких «немає і зародку поняття про свої громадян­ські обов’язки», «громадянської відповідальності... розуміння своїх потреб», — пише В. Мещерський. «Викладати ці поняття у вигляді науки неможливо: вони отримуються життям та у відносинах громадського життя», — зазначає майбутній вида­вець часопису «Громадянин», — «селянам необхідно вийти зі свого середовища і вступити у живі та постійні зносини з ін­шими станами», вчитись у цьому «обміні відносинами» грома­дянській свідомості, розвиватись; існуючі ж селянські устано­ви «влаштовує замкненість» селянського стану, тому народ не може набути «здравих понять про свої потреби й обов’язок», — вказується у звіті [7, арк. 60, 65-66].

Серед суджень щодо причин гальмування процесів станов­лення селянського самоврядування є думки з приводу відсто - роненості від участі у діяльності установ самоврядування на селі дворянства. Зокрема В. Мещерський картає тих мирових посередників, які «дали селянському... життю розвиватись са­мостійно» [7, арк. 62]. У подальшому в своїх творах суспільний діяч розвиватиме ці ідеї, зокрема, вказуватиме: «звільнення селян від кріпацтва не має означати... при селянському рівні освіти... звільнення від усілякої влади, звільнення від усіля­кого впливу» [13, с. 175]; відстороненням дворянства «теоре­тики та утопісти селянської реформи думали знайти головну умову життєвої міцності селянського самоврядування», проте саме позбавлення дворянства права впливати на розвиток се­лянського самоврядування, на переконання В. Мещерського, створило причини багатьох «ускладнень для майбутнього» в країні, де «ісконі дворянство, народ та цар становили одно не­роздільне ціле з Церквою» [12, с. 283-284]. Однією з ознак майбутніх «ускладнень», — зазначає автор, — стало те, що «весь селянський мир з десятками мільйонів душ» відданий «на свавілля п’яниць-писарів та кулаків-старшин», поставле­ний у таке становище, в якому він «розбещився і зруйнувався вщент» [13, с. 173-174]

Різку оцінку В. Мещерського отримала бюрократизація діяльності установ станового самоврядування селян, канце­лярський дух, що панує в цих установах: «писемне справо - чинство — громадне зло», — пише автор звіту [7, арк. 41 зв., 58 зв-59]. «Порядок справочинства задовільний, застою у справах немає... справи вирішуються скоро», тому «селян­ські установи як... присутственні місця у Росії», — підсу­мовує чиновник [7, арк. 61]. Наслідком такого становища є, на думку В. Мещерського, той факт, що селянський мир та сільські установи становлять два окремих світи, які «один з іншим вельми мало мають спільного» [7, арк. 41 зв.]. Лише за примусом селяни входять у контакти з чужим для них «світом» бюрократизованих сільських установ [7, арк. 58]. Оцінки, дані В. Мещерським бюрократичним тенденціям у селянському самоврядуванні в ході ревізії 1863 р., отриму­ють подальший розвиток у його висловлюваннях на адресу бюрократії. Її автор документа звинувачує у тому, що «пе­реважання чиновничого духу у сфері реформаторських про­ектів» [14, с. 150] привело до появи «химерних» волосних установ [13, с. 173-174], по суті — «потворних створінь» [12, с. 284], привело до відірваності селянського самовряду­вання від народу, до перетворення самоврядування селян на «удаване, дуте» [14, с. 126-127], таке, що «існує, як держава у державі» [14, с. 138].

Вирок, що його В. Мещерський виносить самоврядуванню селян у 1863 р., сумний. Перші кроки функціонування цього суспільного інституту свідчать про його «найсумніше майбут­нє», — вважає автор звіту. «Виконання законних формаль­ностей» лише свідчить перед урядом про формальне «задово­лення народних потреб», натомість «самі селянські установи і життя в них завжди будуть штучними і... чужими народові» [7, арк. 64-65]. Виход з цього становища суспільний діяч ба­чить у поширенні на селі освіти та піднесенні загальної куль­тури народу, посиленні дворянського впливу на діяльність установ селянського самоврядування, звільненні цих установ від канцелярщини, бюрократії, подоланні їх (установ) стано­вої ізольованості і хиб структурної організації, формуванні в селян почуття «громадянськості» [7, арк. 60, 65 зв.]. На наш погляд, в ідеях, висловлених В. Мещерським, хоча і слабко, але проступають проекти запровадження на селі всестанового, по суті — територіального самоврядування, адже тільки у та­кий спосіб можна подолати корпоративну ізольованість селян та залучити до діяльності установ самоврядування в сільській місцевості дворянство. Свідчення В. П. Мещерського про пер­ші кроки функціонування селянського самоврядування в Росії віддзеркалюють погляди тої частини російської еліти, яка всту­пила у конфлікт з бюрократією і ліберальними реформатора­ми з питань стратегії і тактики Великих реформ 1860-1870-х рр. Врахування даних, наведених В. Мещерським, безумовно, сприяє осмисленню складних процесів модернізації Росії дру­гої половини XIX — початку XX ст., зокрема, проблем розви­тку в країні селянського самоврядування.

Джерела та література

1. Краснова В. Б. Положение 19 февраля 1861 г. и образование кре­стьянского самоуправления // Вестник Московского университета. Сер. 8. История. — 1989. — № 1. — С. 67-77.

2. Демерт Н. Новая воля (Из записок служившего когда-то по кре­стьянскому делу): Оттиск из журнала «Отечественные записки» /

Н. Демерт. — 1870. — Ч. I. — С. 211-256.

3. Миронов Б. Н. Социальная история России периода империи (ХУПІ-начало XX в.): Генезис личности, демократической семьи, гражданского общества и правового государства: В 2 т. / Б. Н. Ми­ронов. — СПб.: Дмитрий Буланин, 1999. — Т. 2. — 567 с.

4. Земцов Л. И. Волостной суд в России в 60-х — первой половине 70-х годов XIX века (по материалам Центрального Черноземья) / Л. И. Земцов. — Воронеж: Издательство Воронежского государ­ственного университета, 2002. — 448 с.

5. Історія українського селянства: Нариси: В 2 т. Т. 1. — К.: Наукова думка, 2006. — 630 с.

6. Верховцева I. Г. Наративні джерела про селянське самоврядуван­ня другої половини XIX ст. / І. Г. Верховцева // Інтелігенція і влада: Громадсько-політичний збірник. Серія: Історія. — Одеса: Астропринт, 2013. — Вип. 28. — С. 153-158.

7. Російський державний історичний архів (м. Санкт-Петербург) (далі — РДІА). — Ф. 1291. — Оп. 36. — Спр. 120. Дело о коман­дировании князя Мещерского. — 69 ар.

8. Дронов И. Е. Князь Владимир Петрович Мещерский / И. Е. Дро - нов // Вопросы истории. — 2001. — № 10. — С. 57-84 [Електрон­ний ресурс]. — Режим доступу: Http://historystudies. org/2012/06/ dronov-i-e-knyaz-vladimir-petrovich-meshherskij/

9. Лебедев С. В. Мещерский Владимир Петрович, князь (11[23].01. 1839—10[23].07.1914), писатель и публицист, общественный дея - тель [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://hrono. ru/ biogr af /biom/mesher skyvp. php

10. Черникова H. В. Князь В. П. Мещерский в общественной жиз­ни России (последняя треть XIX — начало XX в.): Автореф. дис. ... канд. ист. наук: 07.00.02. — Москва, 2001 [Електронний ре­сурс]. — Режим доступу: Http://www. dissercat. com/content/knyaz- v-p-meshcherskii-v-obshchestvennoi-zhizni-rossii-poslednyaya-tret - xix-nachalo-xx-v

11. Мещерский В. П. Народное пьянство / В. П. Мещерский // Ме­щерский В. П. За Великую Россию. Против либерализма / Сост. и комментарии Ю. В. Климаков. — М.: Институт русской циви­лизации, 2010. — С. 341-351 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://www. rusinst. ru/docs/books/V. P. Mescherskii-Za. V elikuiu. Rossiiu. pdf

12. Мещерский В. П. Земская несостоятельность. О выборном нача­ле / В. П. Мещерский // Мещерский В. П. За Великую Россию. Против либерализма / Сост. и комментарии Ю. В. Климаков. — М.: Институт русской цивилизации, 2010. — С. 282-320 [Елек­тронний ресурс]. — Режим доступу: Http://www. rusinst. ru/docs/ books/V. Р. Mescherskii-Za. Velikuiu. Rossiiu. pdf

13. Мещерский В. П. Нечто о консерваторах в России / В. П. Мещер­ский // Мещерский В. П. За Великую Россию. Против либерализма / Сост. и комментарии Ю. В. Климаков. — М.: Институт русской цивилизации, 2010. — С. 163-175 [Електронний ресурс]. — Ре­жим доступу: Http://www. rusinst. ru/docs/books/V. P. Mescherskii - Za. V elikuiu. Rossiiu. pdf

14. Мещерский В. П. Политические письма / В. П. Мещерский // Ме­щерский В. П. За Великую Россию. Против либерализма / Сост. и комментарии Ю. В. Климаков. — М.: Институт русской цивилиза­ции, 2010. — С. 87-151 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://www. rusinst. ru/docs/books/V. P. Mescherskii-Za. Velikuiu. Rossiiu. pdf


Анотаци

Верховцева И. Г. Становление крестьянского самоуправления в Росии (по материалам ревизии волостных правлений в 1863 г. В. П. Мещерским).

На основе архивных материалов определяется круг проблем, характеризовавших начальный этап функционирования крестьян­ского самоуправления в России. По мнению автора статьи, сви­детельства об этом, принадлежащие перу видного общественного деятеля России второй половины XIX — начала XX в., внука исто­рика Н. М. Карамзина, князя В. П. Мещерского, заслуживают осо­бого внимания исследователей, поскольку отражают взгляды той части российской элиты, которая вступила в конфликт с бюрокра­тией и либеральными реформаторами по вопросам стратегии и так­тики Великих реформ.

Ключевые слова: В. П. Мещерский, крестьянское самоуправле­ние, сельский сход, волостной сход, волостной суд.

Verkhovtseva I. G. The formation of peasant self-government in Russia (based on revision of rural municipality administrations in 1863 by V. P. Meshcherskii).

Range of problems characterizing the initial phase of the peas­ant self-government functioning in Russia is determined on the ba­sis of archival materials. According to the author of the article, the evidence of this, penned by prominent public figure of Russia of the second half of XIX — early XX century, the grandson of histori­an N. M. Karamzin, Duke V. P. Mescherskii, deserves special atten­tion of researchers as it reflects the views of the part of the Russian elite, which came into the strategy and tactics of the Great Reforms’ conflict with the bureaucracy and liberal reformers.

Key words: V. P. Mescherskii, peasant self-government, village meeting, the rural municipality gathering, the rural municipality court.


Похожие статьи