Головна Історія Інтелігенція і влада ПИТАННЯ ВЗАЄМОВПЛИВУ НАУКОВОГО СУСПІЛЬСТВА І ВЛАДИ ПІД ЧАС ОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ЖІНОЧОЇ ОСВІТИ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ СЕРЕДИНИ ХІХ — ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ
joomla
ПИТАННЯ ВЗАЄМОВПЛИВУ НАУКОВОГО СУСПІЛЬСТВА І ВЛАДИ ПІД ЧАС ОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ЖІНОЧОЇ ОСВІТИ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ СЕРЕДИНИ ХІХ — ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ
Історія - Інтелігенція і влада

О. В. Мельник

Розвиток капіталізму та швидка модернізація країни після реформ середини XIX ст. збільшили потребу у спеціалістах з вищою та середньою освітою. Виконанню цієї задачі заважала не тільки нерозвиненість системи освіти, але й наявність лише одностатевої вищої освіти, що обмежувала кількість випуск­ників. Складний процес формування системи вищої жіночої освіти середини XIX — початку XX ст. являв собою резуль­тат взаємовпливу наукової інтелігенції та системи влади, часто ідеалістичні погляди інтелігенції стикались з практицизмом влади, що не перешкоджало розвитку вищої жіночої освіти, а лише його поступово вдосконалювало.

В умовах сучасного українського колапсу системи освіти ви­вчення процесу взаємовпливу наукової інтелігенції і влади та знаходження позитивних виважених рішень і складає актуаль­ність теми дослідження.

Мета статті полягає у дослідженні процесу творення системи вищої жіночої освіти як з боку наукової громадськості, так і уряду, етапів цього процесу та змін у підходах до розвитку цієї системи та результатів процесу.

Питання розвитку системи вищої жіночої освіти розгляда­лись як у дореволюційній, так і радянській історіографії. Якщо в першій надавалась перевага фактичному процесу та організа­ції ВЖК [1], другий напрямок досліджень був тісно пов’язаний з ідеологічною складовою процесу і розглядався як процес бо­ротьби з самодержавством за жіночу освіту [2].

В останніх дослідженнях цієї проблематики часто перева­жає гендерний підхід, як в Росії, так і в Україні, значно пе­ребільшується роль феміністичного руху за вищу жіночу осві­ту, а діяльності наукової громадськості відводиться скромне місце.

Гарантований успіх створенню системи вищої жіночої освіти могла принести тільки широка громадська підтримка. Але для цього було необхідно змінити саме ставлення суспільства до жі­ночих прав, тому боротьба за освіту жінок стає складовою части­ною як феміністичного руху, так і руху ліберального. Ці складо­ві однаково сприяли розвиткові системи жіночої освіти і вільно співпрацювали. Саме підтримка феміністичного руху видатними науковцями країни сприяла змінам у жіночому освітньому про­цесі. Початок цього процесу відносять на середину XIX ст., а найбільш активно громадськість заявила про необхідність вищої жіночої освіти в період ліберально-буржуазних реформ.

Передова громадськість у Російській імперії в середині 60 - х рр. починає боротьбу за вирішення “жіночого питання” [3]. Одночасно з реформами середніх жіночих навчальних закладів поширюється стихійний рух громадськості за допуск жінок в університети. У 1859 р. для жінок, що прагнули систематичних занять наукою, відкрив двері Петербурзький університет. Сотні жінок у якості “вільнослухачок” з’явилися також в аудиторіях Петербурзького, Київського і Харківського університетів. Однією з розповсюджених форм навчання тоді стали і так звані “летючі університети” на приватних квартирах: там читалися безкоштов­ні лекції провідними професорами [4]. У Київському університеті в 1862 р., — писав проф. Романович-Славатинський, — “значна частина аудиторії була зайнята “стриженими панночками в си­ніх окулярах” [5]. Міністерство народної освіти не перешкоджа­ло цьому процесу, тому що університетський Статут 1835 р. не забороняв жінками відвідування університетських лекцій [6].

В Петербурзькому університеті, згідно спогадам Л. Ф. Пан - телеєва, “жінки з’явилися на лекціях ще восени 1860 р. та відвідували лекції К. Д. Кавеліна, В. Д. Спасовича, М. І. Кос­томарова та інших. Серед жінок, що відвідували лекції, були

Н. І. Корсіні, М. А. Богданова, Н. П. Суслова — члени органі­зації “Земля і воля” [7].

Починається процес офіційного тиску на уряд жінок, що пра­гнуть отримати вищу освіту, за допомогою звернень вільних слу­хачок університетів до Міністерства народної освіти. Потік цих прохань був досить великий, вони направлялися в Ради універ­ситетів, а потім — до Міністерства народної освіти. Д. І. Багалій наводить наступний приклад з історії Харківського університету і вважає, що це була перша спроба офіційного вирішення цьо­го питання в Російській імперії: в 1861 р. домашня вчитель­ка Людмила Ожигіна звернулася з клопотанням до попечителя Харківської учбової округи Д. Левшина з проханням вступити до медичного факультету Харківського університету, її подан­ня було передано міністру народної освіти Е. П. Ковалівському, який після особистої доповіді царю Олександру ІІ передав його на розгляд “Головного управління училищ” [8].

Початок у розвитку системи вищої жіночої освіти багать­ма дослідниками вбачається у перших спробах жіночої моло­ді стати вільно слухачками університетської системи (1859­1863 рр.) [9].

Однак, на наш погляд, ця позиція має певні недоліки, бо не передбачає всієї картини тогочасного формування освітньої концепції уряду. Так можна с певністю заявити про те, що уряд не тільки мав певну мету, але й використовував ініціати­ву громадськості не тільки під час обговорення питань освіти, але й для контролю за новими вищими жіночими закладами.

Таким чином, саме ініціатива жінок, підтримана науковою спільнотою, приводить до обговорення питання про їх допуск до відвідування лекцій і складання іспитів у Радах університетів Російської імперії. Міністр народної освіти А. В. Головін опитав по цьому питанню всі університети. В результаті у вересні — грудні 1861 р. університетські Ради обговорили питання про допущення жінок в університети. Позитивно висловилися Ради Петербурзького, Київського, Казанського і Харківського уні­верситетів; проти — Ради Московського і Дерптського універси­тетів [10], оскільки, на їх думку, “воно може мати шкідливий вплив на успішний хід занять ” [11]. Тобто більшість університе­тів виступило за перегляд існуючої системи на користь жіночої освіти. Однак, втрутились ідеологічні чинники і в 1863 р. згід­но новому Університетському статуту, право жінок відвідувати лекції в університетах було скасовано, і до 1864 р. жінок у них не залишилося. Циркуляром міністра народної освіти А. В. Го - ловіна попечителям навчальних округів заборонялося особам жіночого стану відвідування університетських лекцій [12]. “Так влада відплатила майже “студенткам” за їхню участь у студент­ських виступах, за протест проти нерівності і гноблення жі­нок”, — вважають сучасні російські дослідники питання вищої жіночої освіти Євстратова А. І., Ніконов І. І. [13].

Обговорення в університетських радах питань щодо допуску жінок до університетів стає ключовим моментом для модер­нізації системи жіночої освіти в цілому. Проти вищої жіно­чої освіти виступила частина наукової громадськості країни, яка розуміла що для допуску жінок в університети бракує на­лежної базової середньої освіти, орієнтованої на навчання в університеті. Тому це питання вирішувалось не через універ­ситетську систему, яка залишиться чоловічою, а через окре­му громадську систему вищих жіночих навчальних закладів. Вона з одного боку буде громадською та приватною, а з іншого буде спиратися на кращі наукові сили країни, контролюватися ними та урядом.

Тобто громадська думка не тільки враховується, на неї спи­рається уряд, хоча цей процес і уповільнюється факторами по­літичного, соціально-економічного та культурного характеру.

Уряд в особі міністерства народної освіти, занепокоєний ситу­ацією з грамотністю в країні, недоліками початкової освіти, відсутністю вчителів початкової та середньої школи, підтримує ініціативу громадськості щодо вищої жіночої освіти, спрямову­ючи її в русло вищої педагогічної освіти, яка, на його думку, є пріоритетною.

Саме це обумовило появу педагогічних класів у жіночих гім­назіях та педагогічних курсів з трьохрічним терміном навчан­ня (1872 р). У період з 1872 р. по 1884 р. відбуваються якісні зміни не тільки у відношенні громадськості до жінки з вищою освітою, але й у відношенні уряду до системи ВЖК, що стає необхідною складовою подальшого розвитку системи освіти в Російській імперії. В цей час формуються вищі жіночі курси, які можна поділити за програмами навчання та напрямками спеціалізації. Це, в першу чергу, вищі жіночі курси загально­освітнього характеру, що спрямовані в основному на ліквідацію недоліків системи середньої жіночої освіти, тобто курси, що но­сять, як правило, характер підготовчих для вступу в вищі уч­бові заклади. їх програми не співпадають з університетськими, на курсах читаються предмети загальноосвітнього (енциклопе­дичного) характеру. До них можна віднести перші з відкритих в Російській імперії ВЖК, починаючи з 1872 р. Саме в цей період виникають і спеціальні вищі жіночі навчальні заклади, як правило, медичного профілю.

У матеріалах комісії з розробки нового статуту ВЖК 1884 р. усіляко підкреслювалася необхідність існування жіночих ви­щих навчальних закладів, але основний наголос робився на пе­дагогічній спрямованості цих структур [14].

Дослідники вищої жіночої освіти в Російській імперії Є. Ли - хачова, К. Шохоль та О. Іванов у розвитку ВЖК традиційно виділяють три основних етапи. Перший етап (1872-1886 рр.) пов’язаний з відкриттям у якості досвіду Московських вищих жіночих курсів професора В. І. Герьє (1872 р.) і дозволом уряду на відкриття вищих жіночих курсів в університетських містах: Казані (1876 р.); Петербурзі і Києві (1878 р.). У 1886 р. прийом на курси був припинений. Другий етап (1889-1905 рр.) характе­ризується поновленням прийому, але лише на С.-Петербурзькі вищі жіночі курси. Третій етап (1905-1917 рр.) відрізняється ростом числа вищих жіночих навчальних закладів реформу­ванням програм викладання і боротьбою за надання випускни­цям ВЖК прав, рівних випускникам університетів [15].

Однак така періодизація страждає низкою недоліків, оскі­льки не враховуються фактори внутрішнього розвитку серед­ньої жіночої освіти в Російській імперії (система педагогічних класів і курсів, удосконалення навчальних програм середніх навчальних закладів) і розвиток системи ВЖК пов’язується з урядовими постановами, але не зі зміною в навчальному проце­сі на ВЖК і їхніх програмах, хоча саме це є основою створення нової, відповідно вимогам університетської освіти, системи ви­щої школи для жінок.

На наш погляд, вирішальними етапом на шляху зростання системи вищих жіночих курсів є період з 1889-1912 рр., коли послідовно під контролем уряду та наукової громадськості ВЖК перетворюється на дійсно вищу систему навчання для жінок, модернізуються навчальні плани та система викладання з метою наближення їх до програм університетів країни і допущення ви­пускниць ВЖК до складання іспитів в екзаменаційних комісіях університетів на диплом установленого зразка, тобто до факти­чного визнання за випускницями ВЖК права на викладання в структурі Міністерства народної освіти. В цьому процесі посту­пово змінюється характер і середньої жіночої освіти, додаються додаткові класи (7-8), вводяться нові предмети. Нівелюються недоліки в системі середньої жіночої освіти за рахунок нової жіночої наукової громадськості, що поступово насичує систему середньої освіти. Саме поступовість цього процесу у свій час змусила багатьох радянських дослідників розглядати створення системи вищої жіночої освіти в російській імперії, як боротьбу громадськості з урядом, а не як плідну поступову співпрацю для досягнення певної загально необхідної мети.

В цьому процесі були різні періоди, але вони, на жаль, і за­раз часто розподіляються за спізнілими “ідеологічно зашорени - ми” гаслами боротьби з консервативним самодержавством, його соціальною та національною обмеженістю та недалекоглядніс­тю. На жаль, серед сучасних дослідників на зміну соціальним штампам комуністичної боротьби приходять нові пріоритети бо­ротьби тендерної, пов’язані з перебільшенням саме феміністич­ної складової як головного фактора, та ігнорування нагальних причин процесів модернізації країни на початку XX ст.

Таким чином, можна відзначити, що система вищої жіночої освіти спиралась на загальну тенденцію поширення освіти під час модернізації країни. Лідерські позиції у процесі створен­ня та функціонування системи жіночої освіти зайняла наукова громадськість, за допомогою якої та під державним контролем була створена система вищої жіночої освіти, модернізовано се­редню жіночу освіту. Внесок громадського руху в процес тво­рення системи жіночих навчальних закладів був найвизначні­шим, тому що саме на благодійність та громадську підтримку спиралась уся система вищої жіночої освіти. Прояви фемініс­тичного руху, що спирався на основні потреби жінок у захисті своїх прав на незалежне існування та освіти, дали поштовх для творення системи ВЖО, як гарантії незалежності жінки та фе­мінізації суспільства.

Джерела та література

1. Див.: Зинченко Н. Е. Женское образование в России. — СПб., 1902; Лихачева Б, О. Материалы дня истории женского образования в России. — СПб., 1899-1901. Т. 1-4; Покровская М. И. О высшем женском образовании в России. — СПб., 1906; Шохоль К. Р. Высшее женское образование в России. — СПб., 1910; Песковсь - кий М. Университетская наука для русских женщин // Русская мысль. — 1886. — № 11,12; Песковский М. А. Основа организации высшего образования женщин // Русская мысль. — 1887. — № 1.

2. Див.: Тишкин Г. А. Женский вопрос в России в 50-60 гг. XIX в. — Л., 1984; Михеева Э. П. Из истории высшего женского образования в России // История СССР. — 1969. — № 2; Ефремова Н. П. Шес - тидесятницы // Вопросы истории. — 1978. — № 9; Ковалева И. Н. Женский вопрос к России в 50-60 гг. XIX в. // Проблемы истории русского общественного движения и исторической науки. — М., 1981; Павлюченко Э. А. Женщины в русском освободительном дви­жении. — М., 1988.

3. Теплов Д. В. 50-летие высшего женского образования в России // Вестник воспитания. — Кн. 9. — 1910. — С. 119.

4. Пушкарева Н. Л. Первые российские женщины-ученые // Жен­щины в отечественной науке и образовании. — Иваново, 1997. — С. 2-5, 13.

5. Современный мир, 1907, ч. УП-УШ. — С. 20-21.

6. Див.: Николадзе Н. Воспоминания о шестидесятых годов. Очерк первый 1861-1862. — С. 27-52. // Каторга и ссылка. Историко-ре­волюционный вестник 4, №33. — М., 1927. — С. 35; М. Михайло­вский Женщины в университете // Современник 1861 №1У. — Ап­рель. — С. 497-507.

7. Пантелеев Л. Ф. Женщины в Петербургском университете // Из кн. Ленинградский университет в воспоминаниях современников. Т. 1. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1963. — С. 62-65.

8. Багалій Д. I. Справа про допуск жіноцтва в університети. // Архі­вна справа №2-3 дод. “Червоний Архів”. — 1927. — С. 14-20.

9. Див.: Михеева Э. П. Из истории высшего женского образования в России // История СССР. — 1969. — № 2. Гришина 3. Л. Высшее образование женщин в дореволюционной России и Московский университет // Вестник Московского университета. — 1984. — № 1 (история); Иванов А. Е. 3а право быть студенткой... // Вопросы ис­тории. — 1973. — № 1; Иванов А. Е. Высшая школа России: конец XIX — начало XX в. — М., 1991.

10. Деревицкий А. Н. Женское образование в России и за границей. — Одесса. — 1902. — С. 5.

11. Теплов Д. В. 50-летие высшего женского образования в России // Вестник воспитания. — Кн. 9. — 1910. — С. 124.

12. Р. Г. Эймонтова Университетская реформа 1863 г. // Исторические записки. — Т. 70. — 1961. — С. 170.

13. Евстратова А. И., Никонов И. И. Развитие высшего женского обра­зования в России в XIX веке // Женщины в отечественной науке и образовании. — Иваново. — 1997. — С. 33-35.

14. Комиссия по вопросу о ВЖО // Русское богатство. — 1887. — №7. — С. 104.

15. Иванов А. Е. Высшая школа России в конце XIX — начале XX веков. — Москва: Наука. — 1991. — С. 102-103.

Анотації

Мельник О. В. Вопрос взаимодействия научного сообщества и власти во время организации системы высшего женского образо­вания в Российской империи в середине XIX — начале XX ст.

На основе анализа политики царского правительства и деятель­ности научной общественности относительно создания и развития системы высшего женского образования автор рассматривает воп­рос относительно взаимодействия интеллигенции и власти на эти вопросы и прослеживает их суть.

Melnik O. V. The question of co-operation of the association of scientists and power during the time of organization of the system of higher woman education in Russian empire at the middle of the XIX — beginning of the XX centuries.

The author investigates the co-operation of intelligentsia and power in creation and development of the system of higher woman education on the basis of analysis of policy of tsar’s government and activity of scientists and traces their essence.


Похожие статьи