Головна Історія Інтелігенція і влада УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІ ТОРГОВО-ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ В 1991-2001 РР. В ОЦІНЦІ ВІТЧИЗНЯНИХ І РОСІЙСЬКИХ ДОСЛІДНИКІВ
joomla
УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІ ТОРГОВО-ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ В 1991-2001 РР. В ОЦІНЦІ ВІТЧИЗНЯНИХ І РОСІЙСЬКИХ ДОСЛІДНИКІВ
Історія - Інтелігенція і влада

А. І. Загарій

Ключові слова: Україна, Росія, торгово-економічна взаємодія, оцінка відносин.

Ключевые слова: Украина, Россия, торгово-экономическое взаи­модействие, оценка отношений.

Key words: Ukraine, Russia, trading and economic interrelations, evaluation of relations.

Після здобуття Україною державної незалежності в 1991 році характер її економічних відносин з Російською Федера­цією потрапив під пильну увагу фахівців з різних галузей як в Україні, так і в Росії. Самі відносини в перше десятиліття після розпаду Радянського Союзу були досить неоднозначними і відзначалися як періодами активізації, так і періодами спаду. Якщо з 1994 по 1996 рік обсяг взаємного товарообігу зріс із

11006,2 млн дол. США до 14441,2 млн [1], то в наступні три роки він незмінно знижувався й становив у 1999 році суму в розмірі 7988,6 млн дол. США [2; 297], а потім знову почав зростати.

Суперечливість і складність двостороннього економічного співробітництва знайшли відображення в багатьох роботах до­слідників україно-російської торгово-економічної взаємодії, в яких часто давалася абсолютно різна оцінка одним і тим самим подіям. У зв’язку з цим метою даної роботи став аналіз і сис­тематизація матеріалу, який стосується українсько-російських торговельно-економічних відносин в 1991-2001 роках.

Найбільш значним дослідженням, яке присвячене історіо­графії даного питання, є монографія російського вченого В. Ми - роненка «Російсько-українські відносини в 1991-2002 рр. Істо­ріографічний нарис».

Автор проаналізував найбільш важливі документи, які сто­суються різних сфер російсько-українського співробітництва. Він відзначає, що розходження в поглядах із приводу подаль­шої долі СНД серед російських і українських політиків знайшло відображення в публіцистиці двох країн. Разом з тим вчений підкреслює, що історіографія проблеми торгово-економічних взаємин України й Росії в зазначений період «і по числу, і по глибині досліджень поступається проробленню таких питань, як, наприклад, забезпечення територіальної цілісності, націо­нальної безпеки, російської мови й ін.» [3].

Авторові вдалося, на нашу думку, досить об’єктивно охарак­теризувати основні етапи розвитку історіографії українсько - російських торговельно-економічних відносин у зазначений час. Однак поза його полем зору опинилися праці ряду вітчиз­няних та зарубіжних дослідників, які дозволили б розкрити проблему історіографії економічного співробітництва України і Російської Федерації більш повно.

Аналіз робіт з даної проблематики дозволяє зробити висно­вок про наявність декількох напрямків в оцінці характеру між­державних економічних відносин. Представники першого на­прямку у своїх роботах вказують на необхідність встановлення максимально тісних торговельно-економічних відносин між на­шими державами, аж до створення єдиного економічного про­стору. До них належать К. Затулін, О. Севастьянов, А. Мигра - нян, Ю. Лужков, В. Кореневська та інші [4].

Роботи цих авторів відображають точку зору найбільш ра­дикально налаштованої частини російського політикуму і про­низані ідеєю помилковості роздільного існування двох країн. Також у них досить часто зустрічається теза про майбутнє еко­номічне злиття України з Росією. Серед робіт представників даного напрямку необхідно виокремити статтю К. Затуліна й

О. Севастьянова «Дружба, співробітництво й партнерство» між Росією й Україною: два роки потому після обману в минулому столітті» [5]. В ній неодноразово вказується на те, що Україн­ська держава веде «нечесну» гру стосовно Росії і що за її спи­ною завжди стоїть Захід, а підписанням Договору про дружбу, співробітництво й партнерство «на роки й десятиліття вперед закладається міна під відносини між російським і українським народами». На думку авторів, уряд Єльцина зрадив російський народ, віддавши Україні «споконвічні російські землі» і части­ну самого російського народу.

В той же час вони стверджують, що у Росії ще є шанси на збереження свого впливу на Україну, оскільки самостійно вона здатна виробити лише 20 % від загального обсягу своєї про­дукції, інше залежить від імпорту й коопераційних зв’язків з Росією, а значить, «російсько-українська реінтеграція на сьо­годні можлива єдиним шляхом: шляхом поглинання частини української економіки російськими фінансово-промисловими групами» [5].

Закінчується стаття висновками про необхідність продов­ження політики прагматизму з боку Москви в українсько - російських економічних відносинах, а також про необхідність збільшення російських інвестицій в економіку України для того, щоб зробити політику суверенної держави більш проро - сійською.

У схожому руслі написана й стаття російського генерал - майора А. Гушера «Російсько-українські відносини: економіч­ний і політичний аспект. Аналітичний доклад». Досліджуючи негативні процеси в російсько-українських економічних відно­синах в 1991-2001 роках (на тлі несприятливої економічної ситуації в Україні), автор доходить висновку, що українська сторона, користуючись «терпимістю, поступливістю, а то й байдужністю Москви до долі російсько-українських відносин, паразитуючи й граючи на слабостях і пристрастях російських лідерів, і в першу чергу Б. Єльцина, послідовно вела справу до все більшого дистанціювання від Росії, від усього російського, від спільної історії росіян і українців» [6].

На думку автора, основна відповідальність за зниження обсягів взаємного товарообігу в 1996-1999 роках лежить на Україні, її «протилежній російській позиції стосовно Союзу Ро­сії й Білорусі, Ташкентського договору про колективну безпеку країн СНД, стратегії подальшої інтеграції в рамках СНД, ре­гіонального співробітництва й безпеки, перспектив регіональ­ної військово-політичної організації ГУУАМ (Грузія, Укра­їна, Узбекистан, Азербайджан, Молдова), розширення НАТО та ін.» [6].

Подальший розвиток двосторонньої економічної взаємодії

А. Гушер вбачає в стовідсотковій передоплаті Україною імпор­тованого з Росії газу, а також в одержанні Росією пакетів акцій великих українських підприємств як умови погашення забор­гованості України.

У той же час у доповіді автор наголошує на необхідності збереження й поліпшення ефективних економічних відносин двох держав, а також переведення їх на зовсім новий рівень, який буде вигідним для обох сторін. Таким чином, ми бачимо, що представники першого напрямку виступають за повернення України в економічне й політичне поле Російської Федерації.

Набагато більш зважену позицію займають представники другого напрямку. До них необхідно віднести Ю. Суркова, Л. Косикову, А. Мошеса, О. Дергачова, І. Іванова, А. Гугеля та ін. [7].

Роботи зазначених авторів акцентують увагу читача на складності та неоднозначності двостороннього економічного співробітництва, а також на необхідності шукати взаємовигід­ний компроміс. Вищевказані дослідники не перекладають усю провину за погіршення економічних відносин між Україною й Росією на одну зі сторін, а об’єктивно й незаангажовано вказу­ють на реальні причини їхнього погіршення, пропонують шля­хи виходу зі складної ситуації.

На окрему увагу заслуговує робота російського вченого Ю. Суркова «Південно-західний сусід і партнер Росії — Укра­їна», в якій він розкриває характер і специфіку становлення українсько-російських економічних відносин у перші три роки після розпаду Радянського Союзу [8]. Автор вказує на те, що в першій половині 1990-х років між економічними система­ми України й Російської Федерації мала місце висока інте­грація, взаємодоповнюваність і взаємозалежність. Головними проблемами в торговельно-економічних відносинах двох кра­їн у 1992-1993 роках були ціни, взаємні платежі, покриття боргів підприємств, кредитування, обсяги й регулярність по­ставок енергоносіїв. По суті, дана стаття — одне з небагатьох об’єктивних досліджень першої половини 1990-х, присвячених економічному співробітництву двох держав.

У дусі конструктивізму написані й роботи деяких україн­ських учених, що стоять на позиціях взаємовигідного спів­робітництва України і Росії. Серед них статті В. Януковича,

І. Матюшенко [9].

У цих роботах говориться про історичну спільність еконо­мічного розвитку, господарських зв’язках, які складалися сто­літтями, особливо між прикордонними регіонами, про глибоку кооперацію й спеціалізацію виробництва, а також про необхід­ність відновлення єдиного економічного простору на території України й Росії. Автори стверджують, що співробітництво й промислова кооперація здатні вивести наші країни з економіч­ної кризи й відновити їхню конкурентоспроможність на світо­вому ринку.

На позиції тісного економічного співробітництва України й Росії стоїть і А. Гугель. У своїй роботі «Україно-російський економічний форум, або Україно-російський економічний роз­лам десять років потому» автор стверджує, що «загальний корінь економічних негараздів, які переживаються нашими країнами, варто шукати як у загальній історії, так і в самому сценарії розпаду СРСР і виникненні на його території нових держав» [10].

На його думку, політичні амбіції представників влади ко­лишнього СРСР у поєднанні з елементарною безвідповідальніс­тю й низькою економічною культурою призвели до того, що за­мість радикального лікування цілісного соціально-економічного організму відбулося його розчленовування, що, у свою чергу, багаторазово ускладнило для новостворених держав завдання ринкової трансформації своїх економік.

Констатація факту необхідності підтримки активних торгово - економічних відносин між двома країнами характерна для ро­біт С. Пирожкова, А. Сухорукова, М. Бурмистрова, Г. Шесто - палова, О. Острого, В. Іванова, Л. Кузнецової, В. Кузьменка,

А. Мазаракі, В. Юхименко та ін. [7]. Разом з тим у роботах цих авторів вказується на важливість диверсифікації зовніш­ньоекономічних партнерів та джерел енергоресурсів для того, аби убезпечити Україну від монопольного впливу російських постачальників нафти й газу.

На залежність української економіки від російських енер­гоносіїв вказують у своїй роботі А. Сухоруков і С. Воробйов [11]. Вони вважають, що критична залежність української економіки від Росії в цілому й поставок російських енерго­носіїв зокрема створили для нашої держави чимало проблем. Особливо актуально це стало у світлі фінансово-економічної кризи.

Найбільше повно розкриваються всі особливості й специфіка економічних відносин між двома нашими державами в моно­графіях Національного інституту україно-російських відносин [12, 13]. Провідні спеціалісти даного центру представили на суд читача роботи, в яких аналізують усі нюанси даної проблемати­ки. Досліджується нормативно-правова база відносин, а також реалізація Програми економічного співробітництва України й Російської Федерації на 1997-2007 роки.

Таким чином, можна зробити висновок, що представники другого напрямку також виступають за тісне економічне спів­робітництво України з Росією, але у формі рівноправного вза­ємовигідного партнерства.

Представники третього напрямку у дослідженні україно - російських торгово-економічних відносин виступають за мак­симальну інтеграцію національної економіки у світову еконо­міку при скороченні її залежності від російської. Це переважно українські автори.

Серед дослідників, які розділяють дану позицію, на нашу думку, у першу чергу необхідно назвати М. Гончара, О. Мос - кальца, С. Наливку, Р. Жанжору та ін. [14]. У своїх роботах ці автори наполягають на тому, що надмірна залежність укра­їнської економіки від російської має вкрай негативні наслідки для першої.

У статті «Між «стратегічним партнерством і стратегічною залежністю» її автори М. Гончар і О. Москалець говорять про те, що «Москва була й буде зацікавлена в співробітництві з Україною лише настільки, наскільки російська економіка за­лежить від української. А ступінь цієї залежності, як відо­мо, невисокий» [15, с. 5]. Дослідники стверджують, що Росію цікавить не весь ринок України, а окремі його об’єкти, такі як нафто - і газотранспортна інфраструктура і підприємства військово-промислового комплексу.

Вищевказані автори наголошують на тому, що Росія відпра­цювала технологію управління економічним зростанням Украї­ни і має вона такий вигляд: «поставка російських енергоносіїв, нарощування українських боргів, часткова енергетична блока­да з боку РФ, вибивання боргів, необхідні політичні й еконо­мічні поступки, кадрові перестановки, поставка нової порції енергоносіїв» [15, с. 5].

В той же час, на думку дослідників, «Україна зберігає шан­си витримати російський пресинг при наявності політичної волі й бажання зробити все не так, як цього хочуть у Москві, а так, як це необхідно робити виходячи з національних інтер­есів» [15, с. 5].

У схожому форматі написана й стаття С. Наливки, О. Мос - кальца та М. Гончара «Відгомін серпневого струсу. Україна — Росія: оцінка відносин у контексті російської кризи». У ній говориться про занадто велику залежність української еконо­міки від російського ринку, що є небезпечно, особливо у світлі серпневої кризи 1998 року в Росії. На думку авторів, «за умови збереження надмірної залежності нашої країни від РФ у сфері торговельно-економічних відносин будь-яка економічна неста­більність у Росії буде продукувати дестабілізацію господарської й фінансової системи України. З урахуванням співвідношення економік такий вплив може мати й мультипліційний характер зі згубними соціально-економічними й політичними наслідка­ми» [16, с. 32]. Для того щоб Україна максимально виграла від співробітництва з Росією й уникла небажаних наслідків двосто­ронньої взаємодії, їй необхідно стати максимально незалежною й дистанціюватися від російських проблем.

На думку С. Наливки, О. Москальца та М. Гончара, «саме це і є найважливішим державним пріоритетом у сфері відносин із РФ, як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспекти­ві» [16, с. 34]. Необхідно здійснити комплекс заходів, спрямо­ваних на зменшення рівнів залежності від РФ у ключових для життєзабезпечення країни сферах» [16, с. 45]. Саме це, укупі зі структурними реформами в економіці, повинно сприяти ста­новленню України як органічній складовій європейського еко­номічного простору.

Таким чином, представники третього напрямку розцінюють збереження формату україно-російських торгово-економічних відносин у незмінному виді як можливу загрозу економічному й політичному суверенітету країни.

Підводячи підсумки, ми можемо зробити висновок, що після того, як Україна з Росією стали на шлях суверенного розвитку, їхнє співробітництво в політичній та економічній сферах не було позбавлено напруженості й взаємних претен­зій. Відразу ж з’явилися прихильники як найшвидшого роз­лучення національних економік, так і якнайшвидшої реінте­грації двох близьких по історії, менталітету й вірі держав і народів.

Аналіз розходжень в оцінці двостороннього партнерства українськими й російськими авторами говорить про те, що вона неоднозначна. На відміну від російських дослідників, які традиційно відстоюють ідею максимально тісної економічної інтеграції України й Росії, українські вчені відстоюють як ідею тісного взаємовигідного співробітництва, так і ідею економіч­ного дистанціювання від Росії.

Джерела та література

1. Українсько-російські відносини: економічний аспект [Пирож­ков С. І., Губський Б. В., Сухоруков А. І. та ін.]. — К., 1999.

2. Статистичний щорічник України за 1999 рік / Держкомстат Укра­їни. — К.: Техніка, 2000.

3. Мироненко В. Российско-украинские отношения в 1991-2002 гг. Историографический очерк [Электронный ресурс] / Мироненко В. — Режим доступа: Ь'Нр://уірег8оп. ги/'тп^рЬр? ГО=483469&8осЬ=1

4. Затулин К. СНГ после Кишинёва. Начало конца истории / Зату­лин К. Мигранян А. // Содружество НГ. — 1997. — № 1; Затулин К. И пораженье от победы ты сам не должен отличать? Ратифи­кация Договора — новое испытание Украиной / Затулин К. // Со­дружество НГ. — 1998. — № 1; Севастьянов А. «Другие» на Укра­ине. К их числу относятся в первую очередь русские / Севастьянов А., Фролов К. // Содружество НГ. — 1998. — №3; Кореневская В. Односторонние преимущества Киева. Их может закрепить скорая ратификация Договора о дружбе, сотрудничестве и партнёрстве между Российской Федерацией и Украиной / Кореневская В. // Содружество НГ. — 1998. — № 3; Севастьянов А. Бой в Крыму. Всё в дыму? / Севастьянов А. // Содружество НГ. — 1998. — № 8; Севастьянов А. Пушкин, русские, тюрьма. Ратификация договора с Украиной развязала руки местной этнократии / Севастьянов А. // Содружество НГ. — 1999. — № 4; Лужков Ю. Куликово поле современной России. Отношение к соотечественникам за рубежом / Лужков Ю. // Содружество НГ. — 1999. — № 9.

5. Затулин К. «Дружба, сотрудничество и партнерство» между Рос­сией и Украиной: два года спустя после обмана в прошлом веке [Электронный ресурс] / Затулин К., Севастьянов А. — Режим до­ступа: Http://www. ng. ru/cis/2001-02-01/0_pact. html;

6. Гушер А. Российско-украинские отношения: экономический и политический аспект. Аналитический доклад [Электрон­ный ресурс] / Гушер А. — Режим доступа: Http://www. rusidea. ru/?part=65&id=408

7. Сурков Ю. Юго-западный сосед и партнер России — Украина / Сурков Ю. // Внешняя торговля. — 1993. — № 11; Кузнецо­ва Л. І. З позицій обережного оптимізму. Інтеграційні та дезин - теграційні чинники багатовекторних процесів на європейському та пострадянському просторах / Кузнецова Л. І., Кузьменко В. П. // Політика і час. — 1998. — № 9, № 10; Мазараки А. За спіль­ності мотивів стратегічного партнерства. Економічні відносини України з Російською Федерацією / Мазараки А., Юхименко В. // Політика і час. — 2002. — №6; Мошес А. Л. Российско - украинские отношения в период до 2000-го года / Мошес А. Л. // Россия и ее соседи. Научные доклады московского центра Кар­неги. — М., 1995. — № 1; Мошес А. Л. Современное состояние и перспективы российско-украинских отношений [Электронный ресурс] / Мошес А. Л. — Режим доступа: Http://www. niiss. ru/ Publications/Seminar/05/0 7.htm; Савин В. Торговые отношения России с Украиной: экономика и внешнеэкономическая полити­ка / Савин В. // Внешняя торговля. — М., 1995. — №6; Шу­тов А. Д. Россия — Украина: векторы сотрудничества. Материалы «круглого стола». 22 июня 2001 г. / Шутов А. Д // Дип. акаде­мия МИД России. Посольство Украины в РФ. — М., 2001; Ива­нов И. Россия и Украина — на пути к стратегическому партнер­ству [Электронный ресурс] / Иванов И. — Режим доступа: Ы^:// Www. zn. ua/1000/1600/29510/; Косикова Л. С. Производственное сотрудничество России с Украиной: тенденции и противоречия / Косикова Л. С. // Российский экономический журнал. — 2002. — № 2; Евзеров Р. Я. Украина: с Россией вместе или врозь? / Евзе - ров Р. Я. — М., 2002.

8. Сурков Ю. Юго-западный сосед и партнер России — Украина / Сурков Ю. // Внешняя торговля. — 1993. — № 11.

9. Янукович В. Ф. Украинско-российские экономические отноше­ния в региональном аспекте: тенденции, особенности развития [Электронный ресурс] / Янукович В. Ф. — Режим доступа: http:// Www. niurr. gov. ua/ukr/publishing/ panorama%203~4_99/9.htm;

10. Гугель А. Украинско-российский экономический форум, или Украинско-российский экономический разлом десять лет спус­тя [Электронный ресурс] / Гугель А. — Режим доступа: http:// Www. ravnopravie. org/articles/ukrainsko-rossiyskiy-ekonomicheskiy- £огит-і1і-икгаіп8ко-го88Іу8кіу-екопотісЬе8кіу-га7Іот^е8уа'Ь-1е'Ь-

Spustya

11. Сухоруков А. Вплив російської кризи на економіку України. Осно­вні причини фінансової та соціально-політичної кризи у Росії / Су­хоруков А., Воробйов С. // Економіка, фінанси, право. — 1998. — № 10.

12. Експортний потенціал України на російському векторі: стан і про­гноз: Монографія [За ред. Пирожкова С. І., Сухорукова А. І.] — К., 1998; Українсько-російські відносини: економічний аспект [Пирожков С. І., Губський Б. В., Сухоруков А. І. та ін.]. — К., 1999.

13. Пирожков С. І. / [Пирожков С. І., Сухоруков А. І., Бурмі - стров М. П. та ін.] Україна — Росія: проблеми економічної вза­ємодії. — К., 2000.

14. Гончар М. Между «стратегическим партнерством» и стратеги­ческой зависимостью. Размышления над приоткрывающимися страницами украинско-российских отношений / Гончар М., Мо - скалец А. // Зеркало недели. — № 4 (277); Гончар М. Відгомін серпневого струсу. Україна — Росія: оцінка відносин у контексті російської кризи / Гончар М., Москалец А., Наливка С. // Полі­тика і час. — 1999. — № 2; Діяк І. В. Україна — Росія: історія та сучасність. / Діяк І. В. — К., 2001.

15. Гончар М. Между «стратегическим партнерством» и стратегиче­ской зависимостью. Размышления над приоткрывающимися стра­ницами украинско-российских отношений / Гончар М., Москалец

А. // Зеркало недели. — № 04 (277).

16. Гончар М. Відгомін серпневого струсу. Україна — Росія: оцінка відносин у контексті російської кризи / Гончар М., Москалец А., Наливка С. // Політика і час. — 1999. — № 2.

17. Мазаракі А. За спільності мотивів стратегічного партнерства. Економічні відносини України з Російською Федерацією / Маза­раки А., Юхименко В. // Політика і час. — 2002. — № 6.

18. Савин В. Торговые отношения России с Украиной: экономика и внешнеэкономическая политика / Савин В. // Внешняя торгов­ля. — М., 1995. — № 6.

19. Шутов А. Д Россия — Украина: векторы сотрудничества. Мате­риалы «круглого стола». 22 июня 2001 / Шутов А. Д // Дип. ака­демия МИД России. Посольство Украины в РФ. — М., 2001.

20. Гладко В. Украина как вечный вопрос России [Электронный ре­сурс]/ Гладко В. — Режим доступа: Http://www. pravda. com. ua/ rus/news/ 2001/08/23/4362484/

Анотації

Загарий А. И. Украинско-российские торгово-экономические отношения в 1991—2001 годах в оценке отечественных и россий­ских исследователей.

В статье исследуется проблема освещения украинско-российских торгово-экономических отношений в 1991-2001 гг. отечественны­ми и российскими исследователями.

Zagariy A. I. Commercial and economical relations of Ukrain and Russia in 1991—2001 in the papers of Ukrainian and Russian researchers.

The problem of Ukrainian and Russian researchers’ representa­tion of the Ukrainian-Russian commercial and economical relations in 1991-2001 is analyzed in the article.