Головна Історія Інтелігенція і влада ВОЛОДИМИР НИКИФОРОВИЧ СТАНКО — ДЕКАН ІСТОРИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ (1994-2003 РР.)
joomla
ВОЛОДИМИР НИКИФОРОВИЧ СТАНКО — ДЕКАН ІСТОРИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ (1994-2003 РР.)
Історія - Інтелігенція і влада

Л. М. Іваніченко

Ключові слова: В. Н. Станко, історичний факультет ОНУ, іс­торіографічні читання, «Історія Одеси», «INTAS», ПІ ОНУ.

Ключевые слова: В. Н. Станко, исторический факультет ОНУ, историографические чтения, «История Одессы», «INTAS», ПИ ОНУ.

Key words: V. N. Stanko, historical faculty, historiography read­ing, «History of Odessa», «INTAS», PI of ONU.

Володимир Никифорович Станко відомий на всю Європу не тільки своїми цікавими теоріями з археології, а й тим, що 9 ро­ків очолював історичний факультет ОДУ ім. І. І. Мечникова (далі — ОНУ), де повною мірою проявився його талант органі­затора науки та системи вищої освіти. Але відсутність жодної праці, де б окремо висвітлювалася діяльність вченого як дека­на, спонукала авторку висвітлити цей визначний період його діяльності. Крім того, в усіх відомих джерелах та літературі містяться по декілька речень з цієї теми. Тому на основі газет­них статей [3], [11], [12], [18], деяких документів з Особової справи В. Н. Станко з Архіву відділу кадрів ОНУ [2], [6], НА ІА НАНУ [17], протоколів засідань спеціалізованої вченої ради історичного факультету [13-16] та наукової літератури [1], [4], [7-10], авторка вирішила відтворити хронологічно послідовну цілісну картину періоду діяльності вченого на посаді декана.

28 червня 1994 р. відбулося засідання ради університету, на якій була прийнята ухвала заключити договір з професором

В. Н. Станком щодо його призначення на посаду декана істо­ричного факультету [2]. Крім того, у січні 1994 р. вчена рада університету висунула його кандидатуру для участі в обранні членом-коресподентом НАН [12, с. 11].

Перебування В. Н. Станка на посаді декана припало на час перебудови народної освіти України, коли за основу бралися схеми зарубіжної освіти. Доводилося переглядати навчальні плани, позбавляти їх надмірної політизації.

На одному з засідань вченої ради професор В. Н. Станко ви­ділив загальні концепції, за якими у подальшому він викону­вав керівництво:

1. Історичний факультет повинен стати факультетом кла­сичних істориків.

2. Надзвичайна політизація історичного факультету не ви­правдана.

3. Історичний факультет — факультет фундаментальної іс­торії і повинен готувати спеціалістів по всіх періодах.

4. Потрібно внести іншу теорію та ідеологію [14, с. 1].

Дійсно, ряд ініціатив вченого сприяє становленню професій­них істориків та археологів.

В одній з заміток про наукову діяльність історичного фа­культету В. М. Хмарський підсумовує, що «зусилля керівни­цтва факультету спрямоване на інтенсифікацію наукового жит­тя...» [18, с. 3].

Потрібно зауважити, що у 1993 р. В. Н. Станко заснував та очолив кафедру археології та етнології України, згодом від­крив при ній лабораторію, а також провів ліцензування спеці­альностей «Археологія» та «Етнологія».

Крім проведення традиційних олімпіад, щорічних конфе­ренцій, гурткових засідань (виступи аспірантів з інших кра­їн) в Одесі організовувалися на базі історичного факультету всеукраїнські конференції з археології та етнології для сту­дентів, аспірантів і молодих викладачів. Студенти, які нама­галися глибоко займатися наукою, почали одержувати імен­ні стипендії — М. Є. Слабченка (в галузі історії України) та М. Ф. Болтенка (в галузі стародавньої історії та археології) [18, с. 3].

Для реалізації наукового потенціалу як молодої генерації науковців-істориків, так і досвідчених істориків-фахівців ве­лике значення має існування «Записок історичного факульте­ту», які були визнано Вищою атестаційною комісією фаховим виданням. В. Н. Станко налагодив регулярний вихід видання і всі ці роки був незмінним його редактором (1995-2004 рр.).

Ще з 1994 р. важливим питанням для В. Н. Станко була підготовка до видання наукового збірника, в якому вчені іс­торичного факультету мали б можливість друкувати свої дослі­дження. Це мало бути щось на зразок «Праць» або «Записок», які видавалися у 40-60-х рр. XX ст. більшістю наукових цен­трів [13, С. 8]. Майбутнє видання факультету у В. Н. Станка фігурує під назвою «Вісник». Спочатку було вирішено видати два таких вісники: викладацький та аспірантсько-студенський. На одному з засідань вченої ради факультету В. Н. Станко від­мітив: «Буде це два збірники чи один, покаже час, але над першим уже працюємо, надіюсь, що він буде готовий до весни 1995 року» [14, с. 4]. Так, у вказаному році вийшли «Записки історичного факультету».

За роки очолення В. Н. Станком «Записок історичного факультету», починаючи з першого по пятнадцятий випуск включно (1995-2004 рр.), було всього опубліковано 553 статті та 1 монографія.

Під його керівництвом розпочався друк інших наукових збірників, як, наприклад, «Археологія і етнологія Східної Єв­ропи» (1997 р.).

На час деканства В. Н. Станка відбулися ще дві важливі по­дії — перевидання «Історії Одеського університету» (1965-2000) та підготовка до створення «Історії Одеси». Щодо останнього видання, то підготовка до нього почала відбуватися внаслідок успішного проведення під керівництвом В. Н. Станка конфе­ренції «0десі-200». Спочатку до складу редколегії по роботі над монографією було обрано 11 відомих талановитих вчених, серед яких були З. В. Першина, А. Д. Бачинський, В. П. Ващенко та ін. [13, с. 7-8] «Історія Одеси» вийшла у світ вже 2002 р. під редакцією В. Н. Станко в іншому авторському колективі [7].

3 грудня 1997 р. при підтримці В. Н. Станка на історично­му факультеті ОНУ було започатковано проведення щорічних Історіографічних читань [10, с. 319]. Він очолив оргкомітет, до складу якого увійшли керівники провідних наукових то­вариств і організацій Одеси, представники одеських відділень всеукраїнських історичних товариств, професори, завідувачі кафедр факультету, директор наукової бібліотеки університе­ту. Ініціатором організації читань і заступником В. Н. Станка стала Т. М. Попова.

Перші історіографічні читання відбулися 17 грудня 1997 р. і були присвячені 150-літтю від дня народження професора Новоросійського університету О. І. Маркевича. Відкриваючи читання, В. Н. Станко висловив побажання, що постійними учасниками Історіографічних читань мають стати не лише вузькі спеціалісти, але і всі, кому не байдужа доля вітчизняної історичної науки. З нагоди відкриття Перших Історіографіч­них читань було видано книгу «Алексей Иванович Маркевич (1847-1903). Библиографический указатель» [10, с. 320].

Другі Історіографічні читання відбулись на історичному факультеті 16 грудня 1998 р. їх було присвячено 190-літтю від дня народження видатного дослідника Південної Украї­ни А. О. Скальковського (1808-1898). Читання було відкрито презентацією монографії В. М. Хмарського «З історії розвитку на Півдні України: Аполлон Скальковський». З доповідями ви­ступили О. Б. Дьомін, Г. Д. Зленко, Т. Г. Гончарук, Н. О. Ко­това та ін. [10, с. 322].

15 грудня 1999 р. на історичному факультеті ОДУ відбу­лися Треті Історіографічні читання, присвячені 120-літтю від дня народження професора історико-філологічного факультету Новоросійського університету Петра Михайловича Біціллі [1, с. 301].

Відкрив читання В. Н. Станко, який відзначив, що дуже важливим є повернення до дослідження наукової спадщини так званих «забутих» постатей історичної науки, зокрема та­кого видатного мідієвіста, літературознавця, мовознавця, філо­софа Петра Біціллі. Різноманітні питання з життя і творчості цієї постаті висвітлені у доповідях Т. М. Попової, М. Ю. Ра - ковського, В. Я. Буковського, Г. Д. Зленка та багатьох інших [1, с. 303].

Крім того, відбувалися публікації матеріалів традиційних читань, присвячених П. О. Каришковському. В. Н. Станко був головним редактором збірників, присвячених ІІІ та IV Кариш - ковським читанням [4].

Під керівництвом В. Н. Станка почали проводитися все­українські і міжнародні конференції по історії, археології та етнології. Серед них — «Одесі — 200» (1994 р.) та «Міжнарод­на конференція, присвячена 120-літтю визволення Болгарії від османського іга» (1998 р.).

За період перебування на посаді декана він опублікував більш ніж 50 наукових праць (підручники, статті, розділи моногра­фій та рецензії) в українських і закордонних виданнях. Поряд із цим він провів наукове редагування близько 30 монографій та збірників наукових праць. Володимир Никифорович керував науковою роботою аспірантів і здобувачів, шестеро з яких за­хистили кандидатські дисертації (О. В. Сминтина, В. Г. Куш­нір, X. X. Хасан, В. Я. Диханов, І. А. Носкова, Н. О. Петро­ва), та підготував до захисту О. Л. Сємейкіну, В. Л. Денисюк,

А. Г. Карпеченкова та ін., в тому числі керував у різні роки написанням кандидатських з археології та етнології І. В. Ди­митрова, А. О. Постикова, І. М. Рожнатова, О. М. Марчен­ко, О. Самарітакі, Я. В. Семік, Д. Г. Звягіної, Я. О. Резні - кової, А. Т. Павлішиної, Ю. І. Бородкіної, О. М. Павлішина, Ю. І. Ярошевич, С. Л. Копоть, Ю. О. Щербатової, О. Д. Мільче - вої, І. Н. Березницької та ін. Керував докторськими І. Д. Чер - них, А. В. Шабашова.

За цей час виросла наукова школа В. Н. Станка. Серед його послідовників можна назвати С. П. Смольянінову, М. П. Олен- ковського, О. В. Сминтину, В. Г. Кушніра, Н. О. Петрову,

І. В. Піструїла, Д. В. Кіосака.

Як декан він брав участь у роботі вченої ради університету, засіданнях ректорату, керував вченою радою факультету, про­водив засідання завідувачів кафедр, організовував навчальний процес на факультеті тощо.

У 1996 р. В. Н. Станко створив і очолив спеціалізовану раду

Із захисту кандидатських дисертацій, а з 1999 р. — і доктор­ських дисертацій зі спеціальностей 07.00.01. — «Історія Укра­їни» і 07.00.02 — «Всесвітня історія» при ОНУ.

Спеціалізована вчена рада для захисту кандидатських ди­сертацій (К 05.01.13, згодом К 41.051.08) за спеціальностями Історія України та Всесвітня історія була затверджена Наказом ВАК України № 39 від 31 жовтня 1996 р. До складу увійшло 19 чоловік, з них 10 докторів наук (в тому числі 5 за спеціальніс­тю «Історія України» і 5 за спеціальністю «Всесвітня історія») [9, с. 317].

У 1997 р. були захищені 5 кандидатських дисертацій, се­ред них: О. М. Бондарем, О. А. Бачинською, О. М. Мар - ченком, Ю. В. Котляром, А. Є. Румянцевою. У 1998 р. були захищені 7 кандидатських дисертацій; наукову ступінь отрима­ли О. Р. Бриндак, Л. О. Сайгакова, Л. С. Похила, Т. Г. Гонча­рук, І. М. Шкляєв, Н. В. Агафонова, О. Г. Шишко [9, с. 318­319]. Дані по захисту дисертацій інших років можна дізнатися з електронної бази Національної бібліотеки України ім. В. І. Вер - надського. Так, за її даними, було захищено 10 дисертацій за 1999 р., 14 дисертацій за 2000-2002 рр., 8 — за 2003 р [5].

Професор зумів провести десятки засідань, в результаті яких багато вчених стали кандидатами і докторами наук.

Також він брав активну участь у засіданнях спеціалізованої ради по захисту докторських дисертацій при Інституті археоло­гії НАН України (з 1991 по 2008 р.). Яскравим свідченням про­яву його активності на засіданнях по обговоренню дисертацій є стенограма від 11 листопада 1992 р., коли на повістці дня стояв захист кандидатської дисертації Г. Є. Краснокутського «Охот­ничий промисел бизонов в позднем палеолите Северо-Западного Причерноморья» [17].

Крім того, В. Н. Станко був призначений заступником голо­ви ради з історичних наук МОН та експертної комісії ДАК з соціальних наук, в яких проводив відповідну роботу [6].

Завдяки такій ініціативності В. Н. Станка історичний фа­культет став одним з найбільших наукових центрів України.

За період його роботи в ОДУ були налагоджені тісні міжнарод­ні зв’язки з університетами США, Англії, Німеччини, Франції та інших країн. Почалися спільні археологічні дослідження за рахунок фінансування по західноєвропейських грантах. В пер­ший же рік завідування В. Н. Станко кафедрою археології та етнографії України був заключний договір про співробітництво з Інститутом прикладних технологій в галузі охорони пам’яток, що знаходиться у Римі (Італія). В тому ж році (1993) на базі Ла­бораторії археології степової України був прийнятий спеціаліст з Франції — професор Франсуа Джинджан.

Будучи деканом історичного факультету, В. Н. Станко нала­годжує зв’язки з іншими європейськими країнами. У 1994 р. — з університетами Дарема і Нью-Кастла в Англії (Археологічний центр по вивченню Центральної та Східної Європи), Лаборато­рією первісної етнології у Парижі. Передусім відбулися обмін інформацією, участь у спільних конференціях та обмін викла­дачами.

Були зроблені перші кроки для співробітництва з Націо­нальним центром дослідження археологічних технологій (Рим, Італія).

Постійний обмін інформацією та публікації праць співро­бітників кафедри археології та етнології України відбувався при налагодженні контактів з Російською Федерацією — Ін­ститутом історії матеріальної культури в Санкт-Петербурзі, Ін­ститутом археології Російської АН, Московським, Іркутським, Красноярським та Ростовським університетами, Липецьким та Уссурійським інститутами. Тісні наукові контакти вдалося на­лагодити з Ягеллонським та Торунським університетами Поль­щі. Це не тільки обмін фахівцями та суміжні публікації, але й спільні польові дослідження.

У 1998 р. археологи ОДУ почали дослідження по програмі «INTAS» «Скіфія до скіфів». Ця організація, штаб-квартира якої знаходиться у Брюсселі, ставить за мету фінансування проектів, котрі об’єднують зусилля вчених Західної Європи і їх колег з «пострадянського» простору. В даному проекті бра­ли участь дослідники з Великобританії, Франції і України. З британської сторони у ньому взяв участь П. М. Долуханов — «рідер» департаменту археології Ньюкастлського університе­ту, який був координатором проекту. Францію представляв відомий вчений Мішель Сеферіадес з Лабораторії доісторії На­ціонального музею у Парижі. Українським керівником проек­ту був В. Н. Станко. Сам проект був розрахований на 2 роки. В першому сезоні учасники проекту побували на місцях розта­шування основних мезолітичних пам’яток на заході від Одеси. На кожній пам’ятці були ретельно вивчені умови залягання археологічних знахідок, зв’язок поселень з формами рельєфу, рослинністю, ґрунтами. Всі ці дані були перероблено в елек­тронний варіант, що до того раніше не робилося. Не менш від­повідальна частина проекту проводилася у «камералках» та архівах. Були ретельно вивчені архівні матеріали: креслення та плани розкопок, публікації, основні групи археологічних знахідок, визначення стародавніх рослин та тварин. В резуль­таті по кожній основній групі археологічних пам’яток були створені бази даних, що полегшило доступ до інформації. На­ступним етапом роботи була обробка інформації у Парижі та Ньюкастлі.

Як декан історичного факультету В. Н. Станко встанов­лює зв’язки також з Стамбульським університетом (Туреччи­на, 1999 р.), Нью-Кастлом (Великобританія, травень, 2000 р.), інститутами археології РАН та МДУ (Росія, 2001 р.), Вищою антропологічною школою (Молдова, Кишинів, 2001 р.), Реген - сбурзьким університетом (Німеччина, 2003).

Крім результативних заходів, зроблених В. Н. Станком, були такі проекти, які він не встиг втілити в життя. Профе­сор хотів створити кафедру історіографії, джерелознавства та архівознавства з тим, щоб почати підготовку по спеціальнос­ті «Архівознавство» [15, с. 6-7]. Не був також організований Центр українознавства при ОДУ, структурними ланками якого мали стати кафедри археології і етнології та історії України [16, с. 1-2]. Не створений філіал Всеукраїнського товариства Нестора Літописця, головою якого мав би бути В. П. Ващенко [14, с. 10].

Будучи деканом історичного факультету, В. Н. Станко взяв активну участь у становленні філіалу ОНУ імені І. І. Мечно - кова в м. Первомайськ Миколаївської області. За спомина­ми В. З. Куруняна, першого директора філіалу, зовсім не пла­нувалося відкриття спеціальності історія, але ця позиція була переглянута. У складі делегації по створенню наукового цен­тру приїхали представники факультетів по запланованих спе­ціальностях, разом з якими був В. Н. Станко. «Після бесіди з В. Н. Станком, у нього не залишилося сумнівів, що потрібно відкрити спеціальність «історія» [8, с. 92].

В перший же рік відкриття Первомайського навчально - наукового центру (далі — ПННЦ), який згодом отримав статус Первомайського інституту (ПІ ОНУ), В. Н. Станко допомагав в освоєнні даної спеціальності як зі сторони всіх співробітників історичного факультету, так і зі своєї сторони особисто. Всі основні предмети читали доценти та професори з ОНУ, в тому числі і сам В. Н. Станко. Він читав спецкурси «Археологія», «Загальна етнологія», «Політогенез та формування ранньокла - сових суспільств на території України». На цих лекціях були присутні не тільки студенти спеціальності, але і багато викла­дачів філіалу, які переймали методику викладання професора. У ПННЦ викладало багато викладачів з історичного факуль­тету ОНУ імені І. І. Мечникова — О. А. Бачинська, Т. Г. Гон - чарук, О. Б. Дьомін, В. М. Хмарський, I. С. Грєбцова та ін. Це дало можливість підготувати якісний склад спеціалістів з історії. В. Н. Станко також сприяв формуванню викладацького складу центру, допомагаючи у прийнятті до аспірантури ви­кладачів О. М. Марченко, I. М. Мєзєнцевої, Ю. В Бєлкіна.

При підтримці В. Н. Станко була надана суттєва методич­на допомога. З Наукової бібліотеки ОНУ імені I. I. Мечникова було передано чимало підручників по спеціальності; з різних кафедр історичного факультету — велику кількість наукових посібників, методичних розробок, робочих програм. Протягом декількох років В. Н. Станко був головою ДЕК.

Крім роботи професора в ПІ ОНУ імені I. I. Мечникова, він проводив розкопки на поселенні трипільської доби під Кінецпі- лем (Певомайський р-н) [11]. При розвідці у 2001 р. були зна­йдені обломки трипільських ножів, виготовлених за технікою віджиму. Для обстеження поселення запрошено спеціаліста з Одеси А. В. Старкіна та вчених з Франції і Англії (П. М. До - луханов). Разом з ними планувалося провести студентську міжнародну експедицію та у зв’язку з подіями у с. Боліслав - чик (Первомайський р-н), пов’язаних з екологічною катастро­фою, цей задум не здійснився. Але на даному поселенні була проведена студентська археологічна практика під керівни­цтвом В. Н. Станка. Зібрані матеріали зараз зберігаються у ла­бораторії Ш.

Таким чином, за період очолення Володимиром Никифоро­вичем Станком історичного факультету було зроблено багато позитивних зрушень для розвитку вищої науки і освіти. Від­крилися нові спеціальності, налагодилися міжнародні звязки факультету з закордонними університетами, проводилися ці­каві міжнародні конференції та читання, почався друк нових збірників. Вчений також сприяв реалізації творчого потенціалу вчених та їх професійному зростанню. Створення В. Н. Стан­ком спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій сприяло, перш за все, підготовці власних кадрів. Допомога профессора Первомайській філії ОНУ ім. I. I. Мечникова була важливим елементом в її успішному функціонуванні. Тому розробка даної теми у подальшому приведе, можливо, до написання біографіч­ної книги про діяльність В. Н. Станка.

Джерела та література

1. Бачинська О. А. Історіографічні читання / О. А. Бачинська // За­писки історичного факультету Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова / Гол. ред. В. Н. Станко. — Одеса, 2000. — Вип. 10. — С. 301-303.

2. Витяг з протоколу засідання Ради університету від 28 червня 1994 р. Протокол № 8. — Архів відділу кадрів ОНУ ім. І. І. Меч­никова. — Особова справа В. Н. Станко.

3. Долуханов П. Скифия до скифов / П. Долуханов //Одесский вест­ник. — 1998. — № 140-141. — С. 5; Скифия до скифов // Вестник региона. — 1998. — № 35. — С. 1.

4. Древнее Причерноморье: ІІІ чтения памяти профессора П. О. Ка- рышковского: тезисы докл. юбилейн. конференции. — Одесса, 1996; Древнее Причерноморье: IV чтения памяти П. О. Карыш - ковского / ОдесГУ; ОАМ; ОАО. Отдел археол. Сев. — Зап. При­черноморья; Гл. ред. В. Н. Станко. — Одесса, 1998. — 156 с.

5. Електронна бібліотека авторефератів дисертацій [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www. irbis-nbuv. gov. ua. азва. — Назва з домашньої сторінки Інтернету.

6. Звіт про роботу професора кафедри археології та етнографії України Станко Володимира Никифоровича за період з 01.11.1999 до 01.11.2003 року. — Архів відділу кадрів ОНУ імені І. І. Мечни­кова. — Особова справа В. Н. Станко.

7. Історія Одеси / Колектив авторів. Голов. ред. В. Н. Станко. — Оде­са: Друк, 2002. — 560 с.

8. Курунян З. В. Память о друге Владимире Никифоровиче Станко // Человек в истории и культуре: Сборник научных работ в честь 70-летия лауреата Государственной премии Украины, академика РАЕН, профессора, доктора исторических наук Владимира Ники­форовича Станко / Отв. ред. А. А. Пригарин. — Одесса: СМИЛ, 2012. — С. 92-93.

9. Лозовський А. К., Бондар Г. С. Про роботу спеціалізованої вче­ної ради К. 41.051.08 по захисту кандидатських дисертацій при Одеському держаному університеті ім. І. І. Мечникова / А. К. Ло - зовський, Г. С. Бондар // Записки історичного факультету Одесь­кого державного університету ім. І. І. Мечникова / Гол. ред.

B. Н. Станко. — Одеса, 1999. — Вип. 9. — С. 317-319.

10. Максименко І. В., Хмарський В. М. Історіографічні читання // За­писки історичного факультету Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова / Гол. ред. В. Н. Станко. — Одеса, 1999. —

C. 319-322.

11. Марченко О. М. Вдячна память нащадків / О. М. Марченко // Одеський університет. — 2000. — № 2 (1968).

12. Одеський університет. — 1995. — № 1-3 (1900-1902). — С. 11.

13. Протокол № 1 засідання вченої ради історичного факультету Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова від 20 ве - ресня 1994 p. // Поточний архів деканату історичного факультету ОНУ ім. І. І. Мечникова. — 11 с.

14. Протокол № 2 засідання вченої ради історичного факультету Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова від 21 жов­тня 1994 р. // Поточний архів деканату історичного факультету ОНУ ім. І. І. Мечникова. — 11 с.

15. Протокол № 4 засідання вченої ради історичного факультету Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова від 14 груд­ня 1994 р. // Поточний архів деканату історичного факультету ОНУ ім. І. І. Мечникова. — 7 с.

16. Протокол № 1 засідання вченої ради історичного факульте­ту Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова від 15.09.99 р. // Поточний архів деканату історичного факультету ОНУ ім. І. І. Мечникова. — 9 с.

17. Стенограмма заседания специализированного совета по защите докторських диссертаций при Иституте археологи АН Украины // НА ІА НАНУ. — Фонд діловодства. — Протоколи засідань спеціа­лізованої вченої ради по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук Д. 016.47.01. за 1992 р. — 35 с.

18. Хмарський В. М. // Одеський університет. — 1998. — № 5 (1950). — С.3.

Анотації

Иваниченко Л. М. Владимир Никифорович Станко — декан исторического факультета (1994—2003 гг.).

Автор статьи попытался восстановить целостную картину одно­го из этапов деятельности талантливого археолога, историка, эт­нолога В. Н. Станко. Этот ученый не только прославил Украину посредством открытия теперь уже всемирно известных стоянок. Ярким достижением его жизни стала деятельность в качестве дека­на исторического факультета ОНУ им. И. И. Мечникова.

Ivanichenko L. M. Vladimir Nikiforovich Stanko is a dean of historical faculty (1994—2003).

The author of this article made an effort to recover the full pic­ture of one of the stages of activity of V. N. Stanko, talented archae­ologist, historian and ethnologist. This scientist glorified Ukraine by means of opening archaeological setups known worldwide now. The activity as the dean of historical faculty of ONU has become a bright achievement of his life.