Головна Історія Інтелігенція і влада ВИСВІТЛЕННЯ ПРЕСОЮ СТАНОВЛЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ГАЗЕТ «ЛІТЕРАТУРНА УКРАЇНА» ТА «РАДЯНСЬКА УКРАЇНА»)
joomla
ВИСВІТЛЕННЯ ПРЕСОЮ СТАНОВЛЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ГАЗЕТ «ЛІТЕРАТУРНА УКРАЇНА» ТА «РАДЯНСЬКА УКРАЇНА»)
Історія - Інтелігенція і влада

А. В. Кожанов

Ключові слова: Рух, Установчий з’їзд НРУ, компартійна пре­са, пропаганда та агітація.

Ключевые слова: Рух, Учредительный съезд НРУ, компартий - ная пресса, пропаганда и агитация.

Key words: Rukh, founding congress of NRU, communist party press, propaganda and agitation.

Утворення Народного Руху України за перебудову на Уста­новчому з’їзді 8-10 вересня 1989 року стало важливим кроком національно-демократичних сил на шляху до становлення но­вої системи суспільно-політичного світогляду у державі. Най­краще про непересічність цієї події свідчить підвищена до неї увага збоку провідних видань та інших ЗМІ.

Немаловажливу роль у зародженні й поширенні прогресивних ідей у державному вимірі відіграє національно-демократична преса, з огляду на її пропагандистські можливості і нерідко актуальне, багатогранне висвітлення різного виду інформації. Саме тому у розгляді складних трансформаційних тенденцій


Політичного життя України кін. 1980-х — поч. 1990-х рр. ви­няткову актуальність становить аналіз періодичних видань, які є втіленням гострих суспільних дискурсів, надбанням еволюції громадсько-політичної думки зазначеного періоду.

Проблемам зародження та діяльності НРУ присвячено на­уковий доробок вітчизняних вчених О. В. Гараня, Г. І. Гонча­рука, В. Г. Ковтуна, А. М. Русначенка [1].

Завданням дослідження є аналіз періодичних видань з ме­тою встановлення основних суспільно-політичних умов і на­строїв, в яких відбувався процес становлення Народного Руху України за перебудову.

Установчі збори НРУ юридично оформили організацію, об­рали її керівні органи, матеріалізували ідею Руху у всеукраїн­ському масштабі. На сторінках «Літературної України» було відзначено, що у роботі Першого Всеукраїнського з’їзду Руху взяло участь 1109 чоловік, які представляли близько 280 тисяч активних членів НРУ, згуртованих у 1247 організаціях. Де­легати, обговорюючи діяльність оргкомітету і завдання Руху, низки програмних співдоповідей з екологічних, економічних, аграрних, соціальних, міжнаціональних та інших проблем, ви­рішили прийняти програму і статут [2, с. 1].

Офіційну позицію партії з приводу новоутвореної організа­ції висловив Л. Кравчук у виступі на Установчому з’їзді НРУ: «Виходячи з того, що народження НРУ — наслідок перебудо­ви, демократії і гласності, започаткованих КПРС, партійні ор­ганізації республіки хотіли б бачити у Рухові свого природного й активного союзника в справі оновлення суспільства». І все б нічого, але далі простежується двозначний натяк на те, яким шляхом має реалізовувати свої програмні положення НРУ — «уникати найзгубніших помилок, серед яких захоплення го­ворильнею, мітингами і т. п.» [3, с. 5]. Крізь текст виступу червоною ниткою проходить притаманний ЦК КПУ принцип «не можеш знищити — потрібно очолити». «Потрібні спільні дії зі здоровими силами Руху. А для цього потрібна платфор­ма, в якій би зберігалася сутність понять, оцінок, напрямів дії, конкретних планів та заходів» — стверджує завідувач ідеоло­гічного відділу ЦК КПУ, й таку платформу, звісно, вбачає в «рамках удосконалення радянської соціалістичної федерації на основі рішень XIX Всесоюзної партконференції та ґрунтуючись на принципових засадах проекту ЦК КПРС «Національна по­літика партії в сучасних умовах» [4, с. 5].

Стосовно Установчого з’їзду НРУ слід згадати ще один пока­зовий інцидент, що віддзеркалює суспільно-політичну ситуацію навколо зазначеної події. До редакції «Літературної України» звернувся з листом ведучий телеканалу УТ-1 Зиновій Кулик, в якому розповідав про причини низької якості репортажу з місця проведення республіканського з’їзду НРУ.

Ведучий телепередачі «Суботні зустрічі» розповів: «Напере­додні відкриття з’їзду оргкомітет більшістю голосів (23 — за, 11 — проти ) ухвалив дозвіл на його трансляцію за допомогою пересувної телевізійної станції (ПТС). Наступного дня керів­ник центру підготовки з’їзду М. Покровський взяв на себе від­повідальність не допустити ПТС до залу засідань, позбавивши тим самим наших телеглядачів ширшої відеоінформації про цю подію. Нам дозволили працювати в залі засідань лише дво­ма репортажними камерами і проводити запис тільки окремих сюжетів» [5, с. 5]. Цікавим є зауваження З. Кулика про те, що керівник прес-центру Л. Карнаухов «спробував протиста­вити журналістів ЦТ та УТ, підкреслюючи низький рівень об’єктивності викладу подій з’їзду НРУ журналістами УТ... передімною, наприклад, він (Карнаухов) поставив ультиматив­ну вимогу подати прес-центру сценарний план відеофрагментів (поденний та погодинний), що зніматимуться на з’їзді, — дале­ко не нова форма цензури» [6, с. 5].

Навіть після офіційного оформлення Руху в’їдлива та часто необґрунтована критика збоку друкованих органів Компартії не припинилася.

У березневому номері «Літературної України» опубліковано звернення членів СПУ до ЦК Компартії України з наріканнями на безпідставну критику та відверті наклепи, організовані ре­дакцією газети «Правда Украины». Слід зазначити систематич­ний характер такої пропаганди, що засвідчують такі цитати: «Під приводом обговорення проекту Програми Народного Руху України за перебудову «Правда Украины» почала обливати бру­дом українських письменників та митців, у чомусь навіть пе­ревершивши друковані органи 1937-38, 1946-47, 1949, 1951, 1953 рр., коли ті «громили» «троцькістів» та «бухарінців», «українських націоналістів», «космополитів», знову «націона­лістів», «лікарів-убивців...» 23 березня 1989 року ця ж газета друкує пасквіль «Вопрос по существу», в якому оббріхано лау­реата Державної премії СРСР та УРСР Івана Драча. У ті місяці, коли тривало обговорення проекту Закону про мови, «Правда Украины» друкує (у травні 1989 р.) образливого характеру до­пис якоїсь Межжеріної, котра фактично заперечує право Ки­єва бути українським містом, мові українській — державною мовою республіки. Не припиняє «Правда Украины» своєї не - достойної діяльності і 1990 року. 23-24 січня вона вмістила кілька матеріалів, у яких учасникам ланцюга єдності припису­валися антирадянські висловлювання, прагнення «роз’єднати» багатомільйонний народ України» [7, с. 1].

На думку авторів листа, головною метою кампанії є проти­ставити інтелігенцію робітництву та селянству, завдаючи цим самим удару по вразливому місцю Руху — його соціальній базі, більшість якої становить переважно інтелігенція.

Чимало критики випало на долю акцій та заходів, ініціа­тором яких виступив Народний Рух України за перебудову. Підтвердження знаходимо на сторінках офіційної преси. У від­критому листі до І. Драча та Д. Павличка вміщено критику доктора філологічних наук Н. Костенко стосовно розсилання від імені секретаріату Руху та правління ТУМу на адресу ни­зових осередків листа та відозви до громадян України «взяти активну участь у святкуванні Дня Соборності України». Перше звинувачення автори відозви отримали через те, що призна­чили святкування на 21 січня — день смерті В. І. Леніна. Далі авторка Костенко, опираючись на Українську Загальну Енци­клопедію стверджує: «Ніякої Соборної України у січні 1919 р. утворено не було. Споконвічна мета трудящих Західної Укра­їни та всього народу здійснилася у вересні 1939 року» [8, с. 1].

Слід зазначити, що висвітлення подій навколо Руху офіцій­ною пресою носило необ’єктивний та претензійний характер: «Недільна акція НРУ — живий ланцюг — викликала неодно­значну реакцію серед людей. Не вийшло ланцюга, бо камера постійно натрапляла на прогалини. Цю акцію (на перший по­гляд безневинну, ба навіть патріотичну) з ланцюгом він хотів провести на честь річниці з’єднання західних і східних областей України. А виніс, навіть мимоволі, на поверхню конфронтацій­ні настрої. І запахло тут політичним авантюризмом» [9, с. 3].

Завданням друкованих органів КПУ цього періоду стало штучне створення та нав’язування образу НРУ як такого, що, за висловом кореспондента «Радянської України», «обдурює людей, маскується гаслами перебудови та спекулює на націо­нальних почуттях» [10, с. 2].

Інколи публікації преси, присвячені Руху, носили провока­ційний та дещо комічний характер. Показовим став випадок, описаний на шпальтах «Радянської України» від 22 березня. У 67 номері газети вийшла стаття під промовистою назвою - зауваженням «Неложними устами і чистими руками. Суттєве уточнення до телеграми, що надійшла з Івано-Франківського виробничого об’єднання «Промприлад» і була опублікована в «Літературній Україні» 9 березня». Стаття розповідає таке: «Багатьох трудівників Івано-Франківського «Промприладу», м’яко кажучи, здивували ті кілька рядків телеграми, опубліко­ваних у «Літературній Україні» 9 березня. Виявляється, вони, тобто робітники і службовці підприємства, підтримують ініці­ативу по створенню Народного Руху і схвалюють проект його програми. Від імені 1715 чоловік про це повідомив О. Бара - баш» [11, с. 3]. У результаті особистого спілкування кореспон­дента «РУ» з робітниками «Промприладу» з’ясувалося, що жо­ден з них не знайомий з О. Барабашем. Відділу кадрів вдалося розшукати єдину людину з таким прізвищем — Ірину Іванівну. Жінка зі «сльозами на очах, сильно обурюючись», запевнила, що нічого не писала, і взагалі, про Рух робітниця шостого цеху ніколи не чула. Крім того, партком виробничого об’єднання об­говорив проект програми НРУ і визнав його неприйнятним та недоцільним [12, с. 3].

Отже, протягом всієї історії становлення Народного Руху України за перебудову преса стала ареною протистояння між прихильниками та противниками організації, що залучила до дискусії представників різних соціальних верств та світогля­дів. Аналізуючи зміст публікацій комуністичних газет періоду

1989- 1990 рр., можна простежити тенденцію взаємовідносин влади та опозиції, що виражається у початковому намаганні першої знищити Рух у зародку, поступовому перебиранні га­сел опонента з метою його поглинути та розчинити, у підсумку дискредитуючи механізми реалізації програми НРУ через не­можливість їх блокування. Важкі суспільно-політичні умови, в яких відбувався процес становлення організації, в значній мірі були результатом антирухівської істерії, що штучно нагнітала­ся владними ЗМІ.

Джерела та література

1. Гарань О. В. Від створення Руху до багатопартійності: [моногра­фія] / Олексій Васильович Гарань. — К.: Видавництво товари­ства «Знання» України, 1992. — 48 с. — (Сер. 1 «Час»; № 1); Гарань О. Убити дракона. З історії Руху та нових партій України: [монографія] / Олексій Гарань. — К.: «Либідь», 1993. — 198 с.; Гончарук Г. І. Народний Рух України. Історія: [монографія] / Гри­горій Іванович Гончарук. — Одеса: Астропринт, 1997. — 380 с.; іл.; Ковтун В. Історія Народного Руху України: [монографія] / В. Ков­тун. — К.: Факт, 1999. — 407 с.; Русначенко А. Національно - визвольний рух в Україні: середина 1950 - початок 1990-х років: [монографія] / А. Русначенко. — К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 1998. — 720 с.

2. Установчий з’їзд Народного Руху України // Літературна Украї­на. — 1989. — № 37 (4342). — 14 верес.

3. Установчий з’їзд Народного Руху України. Виступ Л. Кравчука // Літературна Україна. — 1989. — № 38. — 21 верес.

4. Там само.

5. Кулик З. Хто ж лишився дезінформованим / З. Кулик // Літера­турна Україна. — 1989. — № 36. — 7 верес.

6. Там само.

7. Центральному Комітету Компартії України (від партійного коміте­ту Київської організації Спілки письменників України) // Літера­турна Україна. — 1990. — № 9. — 1 берез.

8. Костенко Н. До розуму, до істини / Н. Костенко // Радянська Україна. — 1990. — № 17. — 21 січ.

9. Лукеча М. З якими лозунгами / М. Лукеча // Радянська Украї­на. — 1990. — № 21. — 26 січ.

10. Водзінський Л. Керуватись розумом / Л. Водзінський // Радян­ська Україна. — 1990. — № 22. — 27 січ.

11. Шляхтич В. Неложними устами і чистими руками / В. Шлях­тич// Радянська Україна. — 1989. — № 67. — 22 берез.

12. Там само.

Анотацїі

Кожанов А. В. Освещение прессой становления и деятельности Народного Руха Украины.

В статье рассматриваются общественно-политические обстоя­тельства процесса становления Народного Руха Украины, а также анализируется характер публикаций партийной прессы, посвящен­ных деятельности данной организации.

Kozhanov A. V. Press coverage of formation of Narodny Rukh of Ukraine.

The article deals with the social and political circumstances of the process of formation of Narodny Rukh of Ukraine, and analyzes the party press publications on the activities of this organization.