Головна Історія Інтелігенція і влада ВПЛИВ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ НА НАВЧАЛЬНО - ВИХОВНИЙ ПРОЦЕС СІЛЬСЬКИХ ШКІЛ ВОЛИНІ У 1960—1980-х рр
joomla
ВПЛИВ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ НА НАВЧАЛЬНО - ВИХОВНИЙ ПРОЦЕС СІЛЬСЬКИХ ШКІЛ ВОЛИНІ У 1960—1980-х рр
Історія - Інтелігенція і влада

О. Л. Михальчук

На сучасному етапі реформування системи освіти в Україні, її адаптації до європейських стандартів особливого значення набуває переосмислення попереднього досвіду функціонуван­ня освітянської сфери в українському селі. На особливу ува­гу заслуговують проблеми взаємодії органів державної влади і освіти, зокрема, державної підтримки сільських шкіл по фор­муванню сучасної матеріально-технічної бази, вирівнювання “сільської” і “міської” освіти, підняття соціального статусу сільського вчителя.

Проблеми розвитку загальноосвітньої школи досліджувано­го періоду розробляються вже з 1960-х років у працях О. За- вадської [1] та М. Моторнюка, які розглядали проблеми освіти в умовах побудови “розвинутого соціалізму” [2]. З об’єктивних позицій проблеми соціально-культурного розвитку села, в т. ч. й освіти, досліджували П. Панченко [3], А. Середа і О. Середа [4; 5].

Мета даної розвідки — на основі архівних документів ви­світлити та проаналізувати політику органів радянської влади щодо сільських шкіл Волині у 1960-1980-х рр., показати не­гативні наслідки ідеологізації сільських освітніх осередків та проблеми їх працівників.

Головним завданням навчально-виховного процесу в “за­стійні” роки було виховання “будівника комунізму”, у зв’язку з чим вагомого значення надавалось єдності ідейно-політич­ного, морального і трудового виховання школярів. Останнє, через орієнтацією на специфіку укладу сільського життя, стало для учнів села першочерговим. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 23 серпня 1974 року “Про організа­цію міжшкільних навчально-виробничих комбінатів трудового навчання і профорієнтації” зобов’язувала працівників освіти забезпечити підготовку молоді до праці у сфері матеріального виробництва. В роботі по організації трудового навчання учнів сільської місцевості основну роботу виконували виробничі бри­гади. До їх обов’язків входила робота на пришкільних навчаль­но-дослідних ділянках, а головне — на колгоспних полях. На обласному рівні визначалися переможці виробничих бригад. Так, однією з найкращих у Ківецівському районі була учнівсь­ка виробнича бригада Олицької середньої школи, яка станом на 1977 рік нараховувала 128 учнів 8-10 класів, що вирощували сільськогосподарські культури на площі 50 га. За рік дитячими силами було зібрано урожаю озимої пшениці по 34,1, столових буряків — 320 і моркви — 400 центнерів з га. Крім догляду за своїми ділянками школярі допомагали і колективним госпо­дарствам. Зокрема, у колгоспі ім. Дзержинського ними зібрано картоплю на площі 12 га та цукрових буряків із 3 га. Учні доглядали і за колгоспним садом [6, 13]. Школярі Озерянської початкової школи Луцького району зібрали для колгоспу “Пе­ремога” 1 т помідорів, 1 т огірків і 4 ц цибулі [7, 73].

Виконання народногосподарських планів стало першочерго­вим для держави, тому особливо контролювалась профорієн­тація у сільських школах. До того ж реальна картина вибору професії підлітків села не задовольняла радянське керівництво. Так, з 1974 по 1978 роки з 3290 випускників шкіл Ківецівсько - го району лише 507 пішли по профілю сільського господарства. І знову летіли звинувачення у бік педагогічних колективів, які “не хотіли працювати з учнівською молоддю, щоб переконувати в необхідності такої правильної професії” [6, 17]. Хоча мали міс­це і випадки перевиконання плану профорієнтації. Як свідчить аналіз виконання плану працевлаштування молоді за 1977 рік, у Камінь-Каширському районі при потребі 430 працівників у галузь сільського господарства влаштувалось 530 осіб, з них 345 осіб пішли працювати безпосередньо у колгоспи [8, 4].

На виконання державних планів був спрямований і відпо­чинок сільських дітей. Протягом літнього періоду 1977 року в Камінь-Каширському районі було оздоровлено 5076 дітей. На базі Нуйнівської, Черченської, Хотешівської, Ворокомівської, Видертської СШ працювали табори праці і відпочинку, 210 уч - нів-старшокласників, які перебували в таких таборах, брали активну участь в суспільно-корисній праці. В районі працюва­ло 2 піонерських табори (районний і міжколгоспний в с. Поли­ці та с. Добре, де було оздоровлено 400 дітей). В усіх середніх та восьмирічних школах діяли оздоровчі майданчики, в яких перебувало 1610 школярів, які крім відпочинку працювали на прополці буряку, картоплі, брали участь у збиранні льону [9, 4].

Певна увага в школах приділялась правовому вихованню та запобіганню правопорушень. Питання стану дитячої злочин­ності заслуховувались на засіданнях комісії у справах непов­нолітніх, на нарадах шкіл району, засіданнях методоб’єднань. За підлітками, які стояли на обліку в дитячій кімнаті міліції, закріплювали шефів та громадських вихователів. З метою усу­нення повторних правопорушень з боку “важких” учнів прово­дилась індивідуальна робота з їх батьками. Багато уваги з даної проблеми приділялось на уроках з основ радянської держави

І права. Кожний класний керівник у своєму виховному плані намічав ряд заходів по правовому вихованню, проводив тема­тичні вечори і диспути на морально-етичні теми. Значну роль в організації правового виховання відігравали дитячі кімнати міліції [10, 12-13].

Протягом першого кварталу 1967 року Луцьким районним відділом міліції було затримано за правопорушення 15 шко­лярів. Дане питання обговорювалось на нараді директорів шкіл району. Кожен окремий випадок розглядався педагогіч­ними колективами, вживались заходи з метою недопущення подібних випадків у майбутньому. Коли вчительський актив не мав впливу на правопорушника, його переводили в іншу школу. Так, наприклад, учня Городищенської восьмирічної школи Луцького району, який систематично займався дрібни­ми крадіжками, було переведено в сусідню Чаруківську школу [11, 52].

В окремих районах Волинської області фіксували, що не дивлячись на проведену роботу, кількість правопорушень не зменшувалась, а навпаки — зростала. Такі факти мали місце у Любешівському районі. Так, за 1967 р. 12 учнів Любешівсь - кої СШ пошкодили 4 вулики на колгоспній пасіці, нанісши при цьому матеріальну шкоду колгоспу на суму 60 крб. Знач­но частішими, крім випадків бешкетування, були крадіжки. В травні цього ж року учні Любешівської СШ, Прохідської ПШ, В’язівенської ВШ у складі 8 осіб під час обідньої пере­рви викрали з магазину с. Проходи 13 пляшок вина. Учнем Рудківської початкової школи було зроблено крадіжку з га­лантерейного магазину на загальну суму 111 крб. Всі факти злочинів свідчили про “недостатню роботу класних керівників з проблемними дітьми” [12, 18].

Крім трудового і правового, важлива роль відводилась і атеїстичному вихованню школярів. На виконання Постанови Колегії Міністерства освіти УРСР від 11.10.1968 р. “Про стан науково-атеїстичного виховання у школах учнів Української РСР” потрібно було систематично вивчати та глибоко аналізува­ти стан антирелігійної пропаганди і вживати заходів по поліп­шенню цієї роботи в навчально-виховному процесі. У документі вказувалось на докорінне поліпшення контролю і керівництва за станом науково-атеїстичного виховання учнів як на уроках, так і в позаурочний час. Наголошувалось на необхідності ство­рення у кожній школі атеїстичних куточків, гуртків, роботою яких повинні керувати найкращі вчителі, обізнані з атеїстич­ною пропагандою [13, 4].

У закладах освіти було створено певну систему атеїстично­го виховання учнів. Найбільш поширеними формами роботи були лекції, бесіди, атеїстичні тематичні вечори, ранки, усні журнали, конференції, гуртки. Останні були основою для фор­мування світогляду дітей. На базі гуртків розгортались інші форми позакласної атеїстичної роботи: проводились вечори, ранки, усні журнали. Так, лише у 1971-1972 н. р. у сільських школах Камінь-Каширського району було створено 11 гуртків “Войовничий атеїст”, яким було охоплено 247 учнів. У дано­му напрямку працювали і шкільні бібліотеки. їх працівники оформляли виставки атеїстичної літератури, організовували обговорення книг [14, 2], районні практичні конференції по атеїстичному вихованню, екскурсії до Львівського музею атеїз­му [15, 23] та ін.

Основна світоглядна робота школи зводилась до заперечен­ня сутності релігії. Першочерговим завданням вчителів було створення системи доказів відсутності Бога. Слід зазначити, що при вивченні усіх дисциплін гуманітарного циклу, що мали безпосередній вплив на формування особистості дітей, в процесі вивчення певного предмету педагоги створювали сис­тему атеїстичного виховання, втрачаючи при цьому сам зміст навчального матеріалу. Наприклад, вчителька біології То - болівської СШ Камінь-Каширського району, вивчаючи з вось­микласниками тему “Імунітет”, на конкретних прикладах на­магалась довести про шкідливість релігійних переконань про різні захворювання, вказувала на переможну боротьбу науки з релігією [14, 2].

Важливою ланкою антирелігійної політики в школі була індивідуальна атеїстична робота з учнями. Такий вид роботи був включений у плани виховної роботи класних керівників. Особливу увагу вчителі повинні були приділяти дітям з сімей євангельських християн-баптистів. До того ж за такими учня­ми класні керівники змушені були вести психолого-педагогіч - ні спостереження, складати індивідуальні плани виховних за­ходів, вести облік спостережень за результатами своєї роботи, які висвітлювались на педагогічних нарадах [14, 33-34]. Діти сектантів залучались до громадської та суспільно-корисної пра­ці. Певна робота проводилась педагогами і за місцем проживан­ня. Особливо контролювалась організація вільного часу дітей [7, 17]. Як свідчать архівні дані, у деяких місцевостях спос­терігається результативність індивідуальної атеїстичної роботи в школі. Так, вчителька Кримненської ВШ Камінь-Каширсько - го району працювала з ученицею, батьки якої були “віруючи­ми”, і як наслідок — дівчина порвала з сектантством і вступила на заочний відділ Горохівського сільськогосподарського техні­куму [14, 3]. Разом з тим слід відзначити, що реальна практика педагогічних колективів щодо формування матеріалістичних поглядів в учнів мала ряд недоліків. Непоодинокими були ви­падки, коли керівники шкіл та вчителі замість проведення сис­тематичної виховної роботи застосовували методи адміністру­вання до дітей з віруючих сімей [12, 18].

Позитивним явищем виховного процесу у шкільних сільсь­ких закладах Волині можна вважати краєзнавчу роботу. Так, 18-20 травня 1978 р. в смт. Цумань пройшов 21-й районний зліт юних туристів-краєзнавців. Краєзнавча робота потребувала клопіткої дослідницької діяльності. В усіх середніх (13) і вось­мирічних (28) школах Ківерцівського району було призначено відповідальних за туристсько-краєзнавчу роботу. Юні туристи Суської СШ зібрали цікавий регіональний матеріал про діяль­ність підпільної організації, яка діяла в роки війни [18, 9]. Загалом у школах району працювало 23 краєзнавчих гуртки, в яких працювало 319 учнів. Широкого розмаху набула органі­зація учнівських експедицій. В даний період в школах райо­ну було 324 експедиційних загони, якими було охоплено 5260 школярів. Слід зазначити, що кожний загін мав конкретне за­вдання. Так, червоні слідопити Жорнищенської ВШ повинні були встановити імена всіх односельчан, які брали участь у Ве­ликій Вітчизняній війні. На основі зібраного матеріалу вигото­вити альбоми: “В боях відстояли Вітчизну свою”, “До таємниць природи”, “Мистецтво належить народові” [19, 24].

Однак варто відзначити, що в ході вирішення завдань ко­муністичного виховання вчителі не могли належним чином викладати навчальний матеріал, оскільки при вивченні будь - якої теми вчителі повинні були звертати увагу на виховний потенціал матеріалу, що вивчався на уроках, часто нехтуючи фактичним матеріалом. Такий підхід до навчання не міг не позначитись на якості знань учнів.

Як свідчили результати інспекторської перевірки шкіл Ка­мінь - Каширського району у 1969-1970 н. р., учні, які вчились на “4” і “5”, складали лише 25,7%. До того ж школярі мали недостатні правописні навички, в окремих — надзвичайно бід­ний словниковий запас. Як наслідок, учні не справлялись з навчальною програмою. Наприклад, у Заліській ВШ не змогли написати диктант на позитивну оцінку 55,5% четверокласни - ків. Ще гіршою була ситуація у Добровицькій ПШ, де із за­вданням не справилось 60% третьокласників [20, 9]. У 1973­1974 н. р. більш ніж кожен третій школяр району вчився виключно на трійки. За цей рік по району не встигав 51 учень. Найбільше таких школярів було у Видертській, Нуйнівській, Грудківській, Боровненській, Черченській, Піщанській та Со- шичненській школах [21, 62]. Найгірше становище спостері­галось з математичними знаннями, оскільки значна частина дітей мала низькі обчислювальні навички. Так, у Нуйнівській СШ Камінь-Каширського району успішність восьмикласників з алгебри складала лише 48% [20, 9]. За результатами написан­ня контрольної роботи з алгебри у 8 класі Мстишинської ВШ Луцького району з 13 учнів 9 одержали двійки [7, 1].

Фронтальна інспекторська перевірка роботи шкіл Лю - бешівського району, яка проводилась в січні 1967 р., також показала надзвичайно низькі знання учнів з основ наук. Ре­зультати контрольних робіт, проведених за завданнями райв­но, показали, що фактичні знання учнів були значно нижчі від показників успішності на кінець минулого навчального року. У Щитинській школі із загальної кількості 322 учні, що писа­ли контрольні роботи, не справились з ними 178 осіб, або 55%. Особливо незадовільні знання виявили учні восьмого класу з алгебри та геометрії. Завдання виконувало 19 учнів, з них

2 одержали незадовільну оцінку, а 17 — взагалі не справились із завданням [12, 11]. Низькі знання з фізики і математики виявили учні Ветлівської СШ. Під час проведення контроль­них робіт виявилося, що учні зовсім не засвоїли програмного матеріалу. В результаті тільки 68% частково справились з кон­трольною роботою. Слабкий рівень знань з фізики і математи­ки показали учні Бірківської та Березичівської шкіл [22, 35]. Становище не покращилось і в наступні роки. Так, станом на 1976 н. р. у школах району переважаючою оцінкою знань уч­нів залишалась “трійка”. Лише 34,8% учнів навчалась на “4” і “5”, причому кількість таких учнів у порівнянні з минулими роками залишалась незмінною [22,32]. Перевірка якості знань, проведена у Любешівському районі вже у 1980 р., показала, що у Березичівській ВШ 50% учнів 5 класу не засвоїли програм­ний матеріал з російської мови [23, 8].

Отже, якість знань учнів ставала фактично другорядною справою, оскільки політика держави у 1960-1980-х рр. була спрямована на виховання “будівника” розвинутого соціалізму і комунізму. У навчально-виховному процесі сільських шкіл усіх рівнів на першому місці було трудове, правове, атеїстичне виховання. Крізь призму виховання “нової людини” здійсню­вався і навчальний процес, в результаті чого знижувався якіс­ний рівень знань учнів. Крім того, на нашу думку, зайвою була орієнтація учнів сільських шкіл на роботу саме у сільському господарстві, вони повинні були мати “вільний доступ” до вибо­ру професій. Значні перегиби відзначаємо і в атеїстичному ви­хованні, яке відбувалось всупереч проголошеній у радянській Конституції свободі слова. В особливо важку ситуацію потрап­ляли діти із сімей так званих “віруючих”, тобто сектантів, які мусили роздвоюватись між віруючими батьками і посиленим атеїстичним тиском вчителів у школі.

У подальших дослідженнях варто звернути увагу на якісний склад вчителів та матеріальну базу сільських шкіл Волині у 1960-1980 - х рр. та їх вплив на навчально-виховний процес.

Джерела та література

1. Завадская О. А. Развитие общеобразовательной школы Украины в период строительства коммунизма (1959-1968). — К., 1968.

2. Моторнюк М. М. Соціальна роль загальноосвітньої школи. — К., 1976.

3. Панченко П. П. Сторінки історії України XX століття: (Українсь­ке село: поступ, сподівання, тривоги). — К., 1995.

4. Середа А. М. Проблеми соціально-культурного розвитку села (60- 70-ті рр. XX ст.) // Автореферат дис канд. істор. наук. — За­порізький держ. університет. — Запоріжжя, 1994.

5. Середа А. М., Середа О. В. Розвиток соціально-культурної інф­раструктури села // Історія українського селянства. Нариси в 2-х т. — Т. 2. — К., Наук. думка, 2006. — С. 493-502.

6. Державний архів Волинської області (далі: ДАВО). — Ф. Р-3097. —

Оп. 1.

— Спр. 2S4.

7. ДАВО.

— Ф.

Р-925.

— Оп. 2.

— Спр. 252.

S. ДАВО.

— Ф.

Р-612.

— Оп. 2.

— Спр. З09.

9. ДАВО.

— Ф.

Р-612.

— Оп. 2.

— Спр. З0Б.

10. ДАВО.

— Ф.

Р-612.

— Оп. 2.

— Спр. 22S.

11. ДАВО.

— Ф.

Р-925.

— Оп. 2.

— Спр. 257.

12. ДАВО.

— Ф.

Р-10З1.

— Оп. З.

. — Спр. 9.

1З. ДАВО.

— Ф.

Р-10З1.

— Оп. З.

. — Спр. 20.

14. ДАВО.

— Ф.

Р-612.

— Оп. 2.

— Спр. 227.

1Б. ДАВО.

— Ф.

Р-З097

— Оп. 1

. — Спр. 2SS

16. ДАВО.

— Ф.

Р-10З1.

— Оп. З.

. — Спр. 57.

17. ДАВО.

— Ф.

Р-612.

— Оп. 2.

— Спр. 308.

1S. ДАВО.

— Ф.

Р-З097

— Оп. 1

. — Спр. 2S7

19. ДАВО.

— Ф.

Р-З097

— Оп. 1

. — Спр. 105

20. ДАВО.

— Ф.

Р-612.

— Оп. 2.

— Спр. 244.

21. ДАВО.

— Ф.

Р-612.

— Оп. 2.

— Спр. 250.

22. ДАВО.

— Ф.

Р-10З1.

— Оп. З.

. — Спр. З7.

2З. ДАВО.

— Ф.

Р-10З1.

— Оп. З.

. — Спр. 71.

Анотації

Михальчук О. Л. Влияние государственной политики на учебно-воспитательный процесс сельских школ Волыни в 1960— 1980-х гг.

В статье автор, основываясь на архивных материалах, анали­зирует проблемы народного образования в сельской местности Во­лыни в 1960-1980-х гг. В центре внимания — влияние государ­ственной политики на учебно-воспитательный процесс в сельских школах Волыни.

Michalchuk O. L. Influence of the state policy on the educational process of village schools in Volyn in 1960s—80s.

Considering archive records, the autor analyzes the problems of popular education in Volyn villages in 1660-80s. The influence of the state’s politics on the educational process of Volyn rural schools.

Похожие статьи