Головна Історія Інтелігенція і влада ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ В’ЯЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА ТА її ЗВ’ЯЗОК З НАРОДНИМ РУХОМ УКРАЇНИ (1989-1999 рр.)
joomla
ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ В’ЯЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА ТА її ЗВ’ЯЗОК З НАРОДНИМ РУХОМ УКРАЇНИ (1989-1999 рр.)
Історія - Інтелігенція і влада

І. Б. Кривдіна

В науковій літературі багато дослідників зверталися до вив­чення особи В’ячеслава Максимовича Чорновола — відомого правозахисника, політика, журналіста й громадського діяча. Найбільшу увагу приділялося його правозахисній та жур­налістській діяльності. В свою чергу, політичну діяльність, яка була тісно пов’язана з існуванням Народного Руху України, висвітлено фрагментарно. Тому й вважається доцільним зупи­нитися саме на зазначеному аспекті прояву особистості В. Чор - новола.

Розгляд та аналіз поглядів В. Чорновола-політика, його різнопланової діяльності на політичній арені України, а та­кож вплив на розвиток політичних ідей в нашій державі та можливе їх застосування на практиці сучасними українськими політиками й є науковим завданням автора статті.

Стислий огляд останніх досліджень та публікацій за даною тематикою має такий вигляд: існують два ґрунтовних збір­ники, які широко репрезентують особу В’ячеслава Чорново­ла — “Твори: у 10 томах” та “Пульс української незалежності: Колонка редактора” [1]. Основні публікації про В. Чорновола містяться в монографіях з загальних питань політичного жит­тя України (Гончарук Г. І. “Народний рух України. Історія”, Касьянов Г. В. “Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х років в Україні”, Курносов Ю. О. “Інакомислення в Україні (60-ті — перша половина 80-х років XX ст.)) та у публі­цистичних статтях в різноманітних періодичних виданнях [2].

Серед невирішених раніше частин загальної проблеми слід виділити такі: визначення ідеологічних засад діяльності відо­мого громадського та політичного діяча, а також загальний ог­ляд основних безпосередньо організованих В. Чорноволом та проведених за його участі політичних акцій та заходів у зазна­чений період.

Таким чином, основною метою дослідження є висвітлення політичної діяльності В’ячеслава Максимовича Чорновола на­прикінці 80-х — у 90-х роках XX ст. та простеження її зв’язку з Народним Рухом України.

В’ячеслав Максимович Чорновіл народився 1 січня 1938 р. в с. Єрки Черкаської області у родині сільських вчителів. Жур­налістську освіту отримав в Київському університеті ім. Та­раса Шевченка. У 1960-80-х роках приймав активну участь в українському правозахисному русі. За політичні переконання був двічі засуджений, зазнавав постійних переслідувань з боку влади.

Від часу створення у вересні 1989 року Народного Руху України (НРУ) — член Руху та його Великої Ради, з березня 1992 року — співголова, а з грудня 1992 року — голова НРУ. У березні 1990 року В’ячеслав Чорновіл був обраний депутатом Львівської обласної ради та Верховної Ради України. Він був одним з лідерів радикального крила демократичної частини Верховної Ради — Народної Ради. З квітня 1990 року до квітня 1992 року — голова Львівської облради та облвиконкому. Восе­ни 1991 року В’ячеслав Чорновіл був кандидатом у Президенти України (2 місце, 23,27 % голосів). У жовтні 1991 року на Ве­ликій козацькій раді В’ячеслава Чорновола обрано гетьманом українського козацтва. З квітня 1992 року — на постійній ро­боті в парламенті України. Народний депутат України двох на­ступних скликань — 1994 і 1998 років. Керівник депутатської фракції Народного Руху України. З 1995 року член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.

В. Чорновіл був також шеф-редактором незалежної громад­ської політичної газети “Час/Тіте” (з січня 1995 до травня 1998 р.) і “Час” (з жовтня 1998 до березня 1999 р.). В. Чор­новіл — лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка

(1996) у галузі журналістики та публіцистики — за збірки “Правосуддя чи рецидиви терору?”, “Лихо з розуму (Портре­ти двадцяти “злочинців”)”, книгу “Хроніка таборових буднів”, публіцистичні виступи в пресі. Також йому було присудже - но Міжнародну журналістську премію ім. Ніколаса Томаліна (1975). Нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ступеня

(1997) . 25 березня 1999 року B’ячecлaв Чорновіл загинув в ав­токатастрофі під Борисполем. 2000 року присвоєно звання Ге­роя України.

Детальніше аналізуючи політичну діяльність B. Чорновола у складі Народного Руху України, необхідно зупинитися, перш за все, на тих ідеологічних засадах, якими керувався його ра­дикально налаштований керівник. Так, у 19S9 році B’ячecлaв Чорновіл у своєму виступі на установчому з’їзді Народного Руху України за перебудову зазначав, що він бачить майбутню Україну незалежною демократичною державою. Зазначена теза на практиці відображалася й на діяльності Народної Ради, де Чорновіл входив до складу т. зв. радикальної фракції, і під час референдуму в березні 1991 року. Саме з ініціативи Чорновола Галицька Асамблея на референдум у Галичині винесла третє запитання про повну державну самостійність України. Після президентських виборів 1991 року B. Чорновіл висунув тезу про Рух як цілеспрямовану, сильну, єдину політичну організа­цію. А в доповіді на IV з’їзді НРУ в грудні 1992 року Чорновіл сформулював зародок майбутнього гасла Руху: “Рух сповідує два принципи — державність і демократія” [3]. При вирішенні проблеми відносин Руху і влади у тому ж році Чорновіл окрес­лив ще раз позицію Руху: “Суть полягає не в тому, щоб просто боротися проти влади, — суть полягає в конструктивній пози­ції... первинною є позиція Руху. I якщо дії влади відповідають цій позиції, ми їх підтримаємо. Якщо ні — ми їх гостро крити­куємо, боремося проти них” [4].

Дуже важливою ідеологічною складовою, на якій наполягав B’ячecлaв Максимович Чорновіл, був реформаторський шлях змін. Надзвичайно важливою ідеєю Чорновола було те, що для Народного Руху соціальною опорою є весь український народ. При цьому була закладена суть Руху як партії народної, як партії європейського типу. B. Чорновіл, зокрема, зазначав: “Основною рисою діяльності Руху є послідовне обстоювання ін­тересів українського народу... ” [5].

Для розбудови НРУ велике значення мала харизматичність і глибока внутрішня демократичність B’ячecлaвa Чорновола. Brn умів не нав’язувати свої погляди, маючи дуже чітку ідео­логію, — він умів переконати своїх соратників у тому, що він правий. Йому не завжди це вдавалося, і часом керівні органи Руху приймали рішення, з якими Чорновіл внутрішньо був не згідний. Таким чином, криза Руху 1998-99 років, власне, була викликана в першу чергу тим, що недостатній прагматизм Чор - новола, викликаний його стійкою ідеологічністю, був не сприй­нятий великою групою його соратників. Сам В. Чорновіл у 1999 році так бачив проблему розколу: “...Ідейного розходження у нас ніби нема... Але я — ідейний прагматик. А ці люди — за­землені прагматики: посади, гроші, становище в суспільстві і таке інше. На першому плані повинна бути ідея. Лідери повин­ні бути ідейними” [6].

Щодо безпосередньо організованих В. Чорноволом та про­ведених за його участі політичних акцій та заходів необхід­но відмітити: “Живий ланцюг” до дня Злуки ЗУНР та УНР (22.01.1990 р.), масовий виїзд на Нікопольщину та Запоріжжя до 500-ліття запорізького козацтва (7-12 вересня 1990 р.), ве­ликі заходи під Берестечком, Батурином, в Лубнах і Хотині. Характеризуючи львівський період діяльності В. Чорновола на посаді голови обласної ради народних депутатів в 1990-1992 роках, необхідно відмітити, що він належить, мабуть, до най­продуктивніших і найактивніших періодів його життя. Перші рішення стосувалися національної символіки й національних свят, землі, власності, багатопартійності, департизації підпри­ємств і організацій, деідеологізації й декомунізації, місцевого часу, визнання ветеранів УПА ветеранами війни, був органі­зований 250-тисячний похід за легалізацію греко-католицької церкви та інші. Львівський обласний виконавчий комітет став ініціатором адміністративної, економічної та аграрної реформ на регіональному рівні. Особливою сторінкою діяльності В. Чор­новола була Галицька Асамблея, в рамках якої було передба­чено створення робочого органу — Міжрегіональної координа­ційної ради, експертних груп спеціалістів з метою визначення головних регіональних проблемних питань і шляхів їхнього вирішення. Проте з часом В’ячеслав Максимович поступово відійшов від цієї ідеї. Крім виконання безпосередніх обов’язків голови обласної ради, В. Чорновіл проводив величезну публіч­ну діяльність: зустрічі з трудовими колективами, громадськи­ми й політичними організаціями, журналістами; виступи по радіо і телебаченню. Активна особиста журналістська творча праця. Поїздки в сусідні держави: Угорщину, Чехо-Словаччи - ну, Польщу. Зустрічі з видатними політиками в США, Канаді, Великобританії, Франції [7].

Політична послідовність В’ячеслава Чорновола в питаннях зовнішньополітичного курсу України простежується впродовж всієї його діяльності на політичній арені України. Він бачив Україну європейською державою і для досягнення цієї мети зробив чимало. У своїх статтях Чорновіл писав: “Неважко визначити, яка позиція патріотичніша і перспективніша для України: крок за кроком іти до Європи і загальноєвропейсь­ких структур (у тому числі й НАТО) чи залишатися у буфер­ній “сірій зоні” під прапорами мертвонародженого СНД, стати об’єктом торгу між Росією та Заходом” [8].

Народний Рух України у своєму головному програмному документі визначив, що вирішальною для реалізації гарантій національної безпеки України повинна стати її інтеграція в єв­ропейські політичні та економічні структури. Ці постулати, що були викладені в Програмі НРУ 1993 року, знайшли своє відоб­раження і в наступних її редакціях 1996 та 2001 років. У той же час Народний Рух через свого головного ідеолога висловив необхідність виходу України з СНД, участь в якому є пере­шкодою процесу інтеграції, а для забезпечення рівноправних українсько-російських відносин уникати входження до замкну­тих економічних та політичних угруповань за участю Росії, здатних поставити під загрозу безпеку України чи можливість її інтеграції в європейські структури. Ці задекларовані в Про­грамах НРУ пункти щодо зовнішньополітичного курсу України послідовно втілювалися Чорноволом у життя. Його участь у складі постійної депутатської делегації в Раді Європи та внесок у прискорення прийняття України до впливової міждержавної організації красномовно свідчили про наміри бачити Україну в Європі. В’ячеслав Чорновіл неодноразово висловлювався щодо необхідності тіснішої співпраці з країнами так званої Балто - Чорноморської дуги. Не можна не згадати про послідовну по­зицію Чорновола щодо важливості євроатлантичної інтеграції України. Уже в 1992 році НРУ ставив питання про бажаність розширення НАТО й про перетворення цієї структури в систе­му колективної безпеки в Європі, де б знайшлося місце й для

України. Уже в 1997 році Народний Рух у своїх заявах ставив пряму вимогу до Президента й Уряду негайно подати заявку на вступ нашої держави в НАТО. Прискорення курсу Украї­ни на європейську, а особливо на євроатлантичну інтеграцію Чорновіл пов’язував з підтримкою України на цьому шляху з боку США. “Ми хочемо, щоб Америка... остаточно повернулася обличчям до України” [9].

Підсумовуючи вищезазначене, можна зробити наступні вис­новки: по-перше, політична діяльність В. Чорновола була ак­тивною та багатогранною, стала для нього можливістю втілити в життя низку своїх державотворчих ідей та сподівань, які він виношував протягом довгого часу та за які отримав різні стро­ки ув’язнення за часів Радянського Союзу. По-друге, В. Чор - новол розумів, що тільки через діяльність у рамках структу - ризованих політичних сил та державних інституцій можлива конструктивна робота в зазначеному напрямі. По-третє, саме Народний Рух України став тією політичною силою, в рамках якої В’ячеслав Максимович знайшов частково однодумців й підтримку при веденні активної політичної діяльності, саме через НРУ він прийшов до влади й вже політичним шляхом втілював провідні ідеї у життя. По-четверте, як один з найак­тивніших членів Руху, а згодом і його керівник, В. Чорновол мав незаперечний вплив на формування ідеології цієї партії. Його радикальні ідеї сприймалися далеко не всіма, але саме цей радикалізм у поглядах і діях дав змогу розставити пев­ні орієнтири для українських політиків сьогодення. Й те, що низка проголошених ідей Чорновола є сприйнятими та прого­лошеними як напрями державної політики, доводить його да­лекоглядність та стратегічне мислення.

Щодо перспектив подальших наукових розвідок, то можли­вим є розгляд у майбутньому досить маловивченого питання, яке мало б стосуватися релігійної політики В. Чорновола, зок­рема його особистих релігійних поглядів.

Література

1. Чорновіл В. Твори: у 10 т. — Т. 1. — К.: Смолоскип, 2002. — Т. 1. — 640 с.; Чорновіл В. Пульс української незалежності: Колонка редактора / Всеукр. істор.-культ. правозахисне тов-во; Вступн. ст. та післямова Леся Танюка. — К.: Либідь, 2000. — 624 с.

2. Гончарук Г. І. Народний рух України. Історія. — Одеса: Астро­принт, 1997. — 378 с.; Касьянов Г. В. Незгодні: українська ін­телігенція в русі опору 1960-80-х років в Україні. — К.: Либідь,

1995. — 222 с.; Курносов Ю. О. Інакомислення в Україні (60-ті — перша половина 80-х років XX ст.). — К.:ІІУ, 1994. — 220 с.; В’ячеслав Чорновіл // Крилаті. — 1979. — Ч. 10. — С. 7-8; В’ячеслав Чорновіл, член Великої Ради Руху // Вісник Руху. — 1990. — Ч. 7. — С. 60; Меншун В. І. “Ми діждемося Вашинг­тона з новим і праведним законом? А діждемось-таки колись!” Штрихи до портрету народного депутата Верховної Ради України

B. М. Чорновола // Трибуна. — 1991. — № 10. — С. 2-15.

3. Ключковський Ю. Роль В’ячеслава Чорновола у формуванні ідео­логії Руху. — Официальный сайт партии Народный Рух Украины: Http://nru. org. ua/

4. Там само.

5. Чорновіл В. Про Народний Рух України // Чорновіл В. Пульс української незалежності: Колонка редактора. — К.: Либідь, 2000. — С. 63.

6. Чорновіл В. Я думаю, що Рух ми відстоїмо. — Там само. —

C. 179.

7. Давимука С. Львівський період державотворчої діяльності В. Чор­новола 1990-1992 років. — Официальный сайт партии Народный Рух Украины: Http://nru. org. ua/

8. Чорновіл В. Чи буває НАТО занадто? // ЧАС/TIME. — 1997. — № 14. — 3-9 квітня.

9. Тарасюк Б. Чорновіл бачив Україну Європейською державою. — Официальный сайт партии Народный Рух Украины: Http://nru. org. ua/

Анотації

Кривдина И. Б. Политическая деятельность Вячеслава Черно - вола и её связь с Народным Рухом Украины (1989—1999 гг.).

Статья посвящена известному украинскому политику, журна­листу и правозащитнику Вячеславу Черноволу. Прослеживаются основные направления его политической деятельности в конце 80-х-90-х годах XX в. в Украине.

Krivdina I. B. The politics activity of the Vyacheslav Chornovol and her communication with Narodny Rukh Ukrainy (1989—1999).

The article is devoted to Vyacheslav Chornovol — the famous Ukrainian politician, journalist and law-defender. The main direction of his work in politics in late 1980s — 1990s in Ukraine is traced.


Похожие статьи