Головна Історія Інтелігенція і влада ЄВРЕЇ В ОДЕСЬКОМУ МІСЬКОМУ САМОВРЯДУВАННІ В ХІХ СТОЛІТТІ
joomla
ЄВРЕЇ В ОДЕСЬКОМУ МІСЬКОМУ САМОВРЯДУВАННІ В ХІХ СТОЛІТТІ
Історія - Інтелігенція і влада

K. А. Тиганій, Т. В. Тхоржевська

Однією з основоположних складових національної політики держави є визначення правового становища окремих народів, які мешкають на її території, що передбачає, у тому числі, де­тальний розгляд їхнього історичного розвитку, правотворчості щодо національних меншин у попередні часи.

Актуальною продовжує залишатися необхідність руйнуван­ня стереотипів в оцінках діяльності уряду Російської імперії, його впливу на початкову історію міста Одеси, зокрема в тій частині, яка стосується єврейського населення міста.

До історії та окремих аспектів правового становища євреїв в Російській імперії зверталися дослідники XIX — XX ст. Зо­крема, розглядалась господарча та торгівельна діяльність євре­їв [1].

Щодо євреїв міста Одеси, то література, присвячена цій про­блематиці, представлена набагато менше, ніж цього можна було б сподіватися. В контексті загальної історії міста становище євреїв висвітлювалось у роботах XIX — XX століть А. О. Скаль­ковського, П. Герлігі та ін. [2].

Деякі відомості безпосередньо про одеських євреїв, їхні пер­ші громади подаються в роботі “Еврейская старина в Одессе”, яка належить С. Пену [3]. Певною мірою до історії вивчення одеського єврейства спричинився “Доклад комиссии, избран­ной в собрании одесской городской управы с оседлыми и зажи­точными членами Одесского еврейского общества, для выяс­нения порядка выборов на разные общественные должности в еврейских благотворительных учреждениях, а также раввинов и их помощников” (1885) [4]. У доповіді подаються відомості саме щодо правового статусу євреїв Російської імперії: перелі­чуються законодавчі акти, які було видано в різні часи протя­гом XIX ст. тощо.

Серед монографічних досліджень XX ст. можна назвати працю С. Ципперштейна “Евреи Одессы. История культуры 1794 — 1881” [5]. Автор звертається саме до питань культури в контексті конфесійного протистояння між різними єврейсь­кими громадами. Тим не менш, певну увагу С. Ципперштейн приділив участі одеських євреїв у місцевому управлінні.

Наприкінці XX ст. деякі автори звертались до окремих аспе­ктів історії перебування євреїв у Одесі розглядуваного періоду, що знайшло відображення у статтях, тезах конференцій тощо [6]. Проте комплексної роботи, яка б досліджувала безпосеред­ньо правове становище євреїв Одеси, зокрема їхню участь у міському самоврядуванні, на сьогодні не існує, а отже, залиша­ється досить багато недосліджених у науковому плані питань.

Таким чином, метою даної роботи є спроба визначити пра­вове становище єврейської громади міста Одеси у XIX ст., зо­крема в частині участі її представників у міському самовря­дуванні. Для досягнення означеної мети необхідно, по-перше, розглянути основні етапи розвитку міського самоврядування в Одесі впродовж XIX ст.; по-друге, з’ясувати представництво в ньому єврейського населення міста.

Після трьох поділів Речі Посполитої наприкінці XVIII ст., із входженням до Російської імперії Правобережної України та Західної Білорусі, на території імперії сконцентрувалося біля третини європейського єврейства. Швидке економічне зростан­ня Одеси протягом XIX ст. стало однією з причин внутрішньої міграції євреїв на південь. Найбільш активно переселялися до Одеси та інших міст Південної України євреї — вихідці з Бі­лорусії, Галичини, Волині, Поділля, Київщини та Литви [7]. Оселяючись, вони починали займатися торговельно-економіч­ною діяльністю, яка стає серйозним компонентом у розвитку економіки міста. Природно, що євреї надавали допомогу та під­тримку один одному за національною ознакою, об’єднувались навколо своїх осередків, утворюючи громади, які брали певну участь у міському самоврядуванні.

Наприкінці XVIII — на початку XIX ст., під час початко­вого розвитку міста, управління містами здійснювалось на підставі декількох законів, виданих в різні часи. Дійовими залишались органи управління містом, які були впроваджені Петром І — міські магістрати, які повинні були об’єднувати в собі всі окремі частини міського управління — суспільну, су­дову, поліцейську.

Водночас, після 1785 р. в галузі міського управління дія­ло видане Катериною ІІ “Міське положення” або “Жалувана грамота містам ” [8], яке фактично залишило петровським ма­гістратам їхні функції, права та підлеглість губернському прав­лінню [9].

Магістрати влаштовувались, у тому числі, й у новозаснова- них містах. В Одесі такий орган (Російський магістрат) було влаштовано у 1795 р. 23 серпня 1797 р. було відкрито магістрат для іноземців, який діяв паралельно із Російським магістратом, його обирали іноземці. Іноземний магістрат було створено за зразком іноземних магістратів міст Риги та Ревеля [10]. Оскі­льки існування двох паралельних органів самоврядування було неефективним, указом Павла І від 26 січня 1798 р., Російський магістрат було ліквідовано [11]. Водночас Сенат своєю постано­вою зобов’язав обирати до іноземного магістрату пропорційну кількість від “російського товариства” і від “іноземців” [12].

Іноземний магістрат проіснував до 9 квітня 1801 р., коли указом Олександра І його функції передавалися новостворе - ному Одеському магістрату на основі загальноросійських за­конів [13]. Уряд імперії в означений період був зацікавлений у продуктивній економічній діяльності міст, у зв’язку з чим надавав можливість участі в управлінні містом представникам національних меншин.

Участь російських євреїв в управлінні містом — привілей, який вперше був наданий білоруським євреям у 1783 р. Після поділів Речі Посполитої цей привілей був розповсюджений на всіх, крім литовських євреїв. Проте ця участь була припинена практично одразу та обмежена офіційним указом Катерини ІІ. Одеса стала одним з небагатьох міст, в якому така участь ли­шилась дозволеною, що спонукало євреїв до активної громадсь­кої позиції. Так, на перших одеських виборах до магістрату, в 1796 р. Меїр Елманович став одним із 10 гласних, обраних до міської думи при магістраті зі списку, що містив 21 кандидата.

У 1799 р. Тевель Лазаревич був обраний гласним від одеського купецтва 2-ї гільдії [14].

Поруч із зберіганням діяльності магістратів “Міське по­ложення” 1785 р. впроваджувало міські думи — загальну і шестигласну та визначало порядок обирання гласних: “Чтоб составить голос настоящих городовых обывателей, собирают­ся всякие три года в каждой части города настоящие город­ские обыватели и выбирают по балам одного гласного. Каждый гласный настоящих городских обывателей явиться должен у городского головы” Аналогічно обираються гласні від інших категорій — цехів, гільдій тощо. Загальна дума повинна була обирати шестигласну думу — по одному представнику від кож­ного із шести розрядів гласних [15].

В Одесі Міське положення Катерини II фактично було впрова­джено з початком царювання Олександра I. 16 травня 1801 року в Одесі були проведені вибори до міської думи, які відбувались за становою ознакою. З членів загальної думи було обрано шес­тигласну думу (міську думу) з п’яти гласних, яка фактично була підлеглою магістрату і продовжувала роботу до реформування системи міського управління в Одесі, яке відбулося у 1863 р.

Про участь у діяльності шестигласної (міської) думи євре­їв надають уявлення дані, що надруковані у “Новоросійському календарі”, який почав виходити з 1834 року. Довідкове за своїм характером видання друкувало дані про склад міського магістрату (у тому числі прізвища бургомістрів, ратманів та се­кретаря) та міської думи (у тому числі прізвища міського голо­ви, гласних, міського старости, секретаря та бухгалтера) [16].

Якщо серед працівників магістратів єврейські прізвища зу­стрічаються мало, то серед гласних міської думи їхня кількість досить велика. Добре представлені вони й у так званій ремісній управі, яка була впроваджена у 1839 році у складі міської (ше - стигласної) думи.

Представництво євреїв у міському самоврядуванні 1830-х — 1850-х рр. представлено у Таблиці 1.

Таким чином, у дореформену добу представники єврейської національної громади брали активну участь в управлінні містом.

На початок 60-х рр. XIX ст. система управління містами потребувала реформування так само, як і решта управлінських систем імперії.

Таблиця 1

Участь євреїв у діяльності Одеської Міської Думи 1835 — 1863 рр.

Рік

Гласні Міської Думи

Ремісний Голова

Альтермани / Старшини

1835

Купці 3-ї гільдії: Людвіг Симонович Штифель, Лазар Еммануїлович Лошкарьов, Соломон Ио - ськович Гурович, Мозес Иоськович Трахтенберг

1836

Купці 2-ї гільдії: Соломон Андрійович Ганцельман, Мойсей Пилипович Трах­тенберг

1837

Купці 2-ї гільдії: Соломон Андрійович Ганцельман, Мойсей Пилипович Трах­тенберг

1838

-

-

-

1839

-

Абрам Бекер, Мотя Мишак

1840

-

Абрам Бекер, Мотя Мишак

1841

Іван Гельцель

Абрам Бекер, Мотя Мишак

1842

-

Андрій Ширмер

Мотя Мишак

1843

-

Андрій Ширмер

Мотя Мишак

1844

-

-

-

1845

-

-

-

1846

-

-

Тавел Фанштейн

1847

-

-

Лейзер Шех

1848

Яків Соломонович Леві, Соломон Йосипович Гу - рович

Лейзер Шех

1849

Яків Соломонович Леві, Соломон Йосипович Гу - рович

Балтазар Іва­нович Герцог, Лейзер Шех

1850

Яків Соломонович Леві, Соломон Йосипович Гу - рович

Лейзер Шех

1851

Яків Соломонович Леві

-

Лейзер Шех

1852

Яків Соломонович Леві

-

Лейзер Шех

1853

Яків Соломонович Леві

-

Лейзер Шех

1854

Рувін Лейб Незгурицер

-

Лейзер Шех


Рік

Гласні Міської Думи

Ремісний Голова

Альтермани / Старшини

1855

Рувін Лейб Незгурицер

-

Лейзер Шех

1856

Рувін Лейб Незгурицер

-

-

1857

Хаім Мирон Симонович

-

1858

Хаім Мирон Симонович

-

Адам Аведик.

1859

Хаім Мирон Симонович

-

1860

Іоганн Абрамович Ан­сельм

Борис Мануйло, Мордко Кирбас,

1861

Іоганн Абрамович Ан­сельм

Мошка Штран - фельд, Морд Грінштейн, Борис Мануйло, Лейба Бурт, Самуїл Майбах,

1862

Іоганн Абрамович Ан­сельм

Мошка Штран - фельд, Лейба Бурт,

Яків Мейдінгер, Самуїл Майбах,

1863

Іоганн Абрамович Ан­сельм

Яків Меер

Янкель Ріфман, Мортко Грінш - тейн, Мотя Хаїт,

Яків Макс.

Відповідно до Міського положення для Одеси від 30 квітня 1863 р. [17], управління містом було розподілене на: 1) загальне для всього міського товариства; 2) за окремими станами обива­телів. Загальне управління повинно було здійснюватись загаль­ною міською думою, міським головою та розпорядчою міською думою. Окреме станове управління покладалось на зібрання ви­борних, станових старшин, купецьку та міщанську управи.

Право голосу надавалось будь-якому жителю, який: “1)...не менее 21 года от роду; 2) .не опорочен судом.; 3) владеет в го­роде собственностью в недвижимом имуществе или в денежном капитале и товарах, приносящею в год дохода не менее 100 р. сер.; 4) записан в городскую обывательскую книгу или приписан к городу не менее 2-х лет” [18]. Оскільки наведені вище умови для осіб, що мають право голосу, не містять вимог щодо віроспо­відання, з цього виходить, що воно надавалось і євреям.


За становою належністю останні, як правило, були купця­ми або міщанами (ремісниками). Таким чином, вони мали своє представництво у міському управлінні за рахунок управ купе­цької та міщанської, які обирались на 3 роки й затверджува­лись генерал-губернатором. Один з членів міщанської управи призначався зібранням виборних від міщан, а інші члени — іс­нуючими в Одеському міщанському товаристві ділянками мі­щан “.Русских, Болгарских, Немецких и Еврейских.” [19].

Про участь представників національних громад у міському самоврядуванні після означеної реформи дає уявлення Табли­ця 2, складена за даними Новоросійського календаря цього періоду:

Таблиця 2

Участь євреїв у діяльності Одеської Міської Думи 1864 — 1870 рр.

Рік

Депутати За­гальної Думи

Депутати Розпорядчої Думи

Купецька

Управа

Міщан­

Ська

Управа

Від

Куп­

Ців

Від

Міщан

Від купців

Від міщан

1864

Еля

Бик

Говард

Лец,

Мойсей

Рашкович

Арон

Галка

Леон Борт - нікер

Абрам Гецельтен, Зейл Лейб

1865

Говард

Лец,

Мойсей

Рашкович

Арон

Галка

Леон Борт - нікер

Абрам Гецельтен, Зейл Лейб

1866

Говард Лец, Леон Бортнікер

Арон

Галка

Леон Борт - нікер

Абрам Гецельтен, Зейл Лейб

1867

Леонід

Бортнікер

Арон

Галка

Леон Бор - тнікер

1868

Арон

Галка.

Абрам Ге - цельтен

Злидень

Кацен

Іцко Фіх - тенгольц

1869

Абрам

Гецель-

Тен

Август

Сепич

Іцко Фіх - тенгольц

1870

Абрам-

Бер

Гецель-

Тен

Абрам-Бер

Гецельтен

Бер Вайн­штейн

Іцко Фіх - тенгольц

Таким чином, представники єврейського населення Одеси активно працювали у загальній, ремісній та цеховій управі.

Наступним документом, який регулював систему міського самоврядування, було Міське Положення від 1870 р. [20].

Відповідно до цього документу, влада в місті надавалась мі­ським виборчим зборам, міській думі та міській управі. Міські виборчі збори відбувалися один раз на чотири роки виключно для обрання гласних міської думи.

Щодо участі євреїв в управлінні містом, відбулися деякі змі­ни порівняно з положенням 1863 р. Пункт 35-й Міського По­ложення 1870 р. обмежив права національних товариств міста іудейського віросповідання. Зокрема, в міській думі “.число гласных из нехристиан не должно превышать одной трети об­щего числа гласних ” [21].

Аналогічне обмеження знаходимо й у пунктах, які регулю­ють діяльність міської управи та міського голови: “Евреи не могут быть избираемы в Городские Головы, ни исполнять их должность. Число членов Городской Управы из нехристиан не должно превышать одной трети всего ее состава” [22].

Щодо функціонування Одеської міської думи протягом

1870 — 80-х рр. варто зазначити, що не зважаючи на обмежен­ня щодо осіб іудейського віросповідання положенням 1870 р., серед гласних існували єврейські угрупування. Одна група гла - сних-євреїв, переважно міщанського походження, об’єднувала­ся навколо О. М. Бродського. Навколо Г. С. Гуровича функціо­нувала інша група — євреїв-купців, до якої входили Галка, Айсберг, Розен. Окремо від двох означених груп існувала третя єврейська група гласних — Соловейчик, Коган, Берштейн, Ро - тгауз [23].

Протягом XIX століття відбулось ще одне реформування міського самоврядування: 11 червня 1892 року імператором Олександром III було затверджено нове міське положення. Осо­бливістю його була заміна податкового цензу на майновий, у зв’язку з чим виборче право отримали лише заможні мешканці міста. До виборів серед купецтва допускались лише представ­ники 1-ї гільдії.

Положенням 1892 р. були суттєво обмежені права євреїв. У законі зазначається: “Впредь до пересмотра действующих о евреях узаконениях, постановить следующие правила: 1) Евреи не допускаются к участию в Городских Избирательных Съез­дах и Собраниях домохозяев, а также к занятию должностей по городскому общественному управлению и к заведыванию отдельными отраслями городского хозяйства и управления; 2) В городских поселениях губерний, в коих евреям дозволя­ется постоянное жительство, кроме города Киева, евреи допу­скаются к исполнению обязанностей городских гласных или уполномоченных на следующих основаниях; 3) По каждому городскому поселению местною Управою или городским ста­ростою ведется особый список евреев, которые на основании Городового Положения могли бы быть избираемы в городские гласные или уполномоченные; 4) Из внесенных в список лиц избираются местным по земским и городским, либо по горо­дским делам, Присутствием городские гласные или уполномо­ченные в числе, определяемом министром Внутренних Дел, не свыше, однако, одной десятой части общего состава Думы или Собрания” [24].

Загалом можна стверджувати, євреї що, беруть досить ак­тивну участь у системі міського самоврядування. Вони є се­ред гласних міської шестигласної думи дореформеного періоду; серед гласних загальної та розпорядчої думи після реформи 1863 р. Найбільше вони представлені в діяльності купецької, міщанської та ремісної управ.

Слід також зазначити, що імперський уряд не міг допус­тити надто великого втручання представників інших народів, особливо “іновірців”, до участі у владних структурах. Цим обу­мовлена набагато менша участь їх у магістраті вже в першій половині XIX ст.

В середині століття відбувається певне покращення стано­вища євреїв щодо представництва у місцевій владі. Впродовж другої половини XIX ст. уряд поступово зменшує представни­цтво євреїв в діяльності органів місцевого (міського) самовря­дування.

Джерела та література

І. Оршанский И. Русское законодательство о евреях: Очерки и ис­следования. — СПб.: Ландау, 1877; Павлович В. Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генераль­ного штаба России. Екатеринославская губерния. — СПб., 1862; Шмидт А. Материалы для географии и статистики России, соб­


Ранные офицерами генерального штаба. Херсонская губерния. — СПб., 1862; Петровский-Штерн И. Евреи в русской армии 1827 — 1914. — М.: Новое литературное обозрение, 2003. — 555 с.

2. Скальковский А. А. Первое тридцатилетие города Одессы. 1793 — 1823. — Одесса, 1837; Скальковский А. А. Хронологическое обо­зрение истории Новороссийского края. 1730 — 1823. — Одесса, 1838; Скальковский А. А. Коммерческое народонаселение города Одессы // Одесский вестник. — 1845. — № 6; Скальковский А. А. Историко-статистический опыт о торговых и промышленных силах Одессы. — Одесса, 1839; Герлігі П. Одеса. Історія міста, 1794 — 1914 — К.: Критика, 1999. — 383 с.

3. Пэн С. Еврейская старина в Одессе. — Одесса: Тип. “Издатель” Я. Х. Шермана, 1903 — 31 с.

4. Доклад комиссии, избранной в собрании одесской городской управы с оседлыми и зажиточными членами Одесского еврейского общества для выяснения порядка выборов на разные общественные должности в еврейских благотворительных учреждениях, а также раввинов и их помощников. — Одесса: Тип. Исааковича, 1885. — 33 с.

5. Ципперштейн С. Евреи Одессы. История культуры 1794 — 1881. — М., 1995.

6. Гриськов А. С. Одеські євреї у ХІХ столітті (соціально-демографіч­ний аспект) // Одесі — 200: Тези доп. міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 6 — 8 вересня 1994 р.). — Ч. 1. — Одеса: б. и., 1994. — С. 114 — 115; Мартынюк Э. И. Когда “ад воспылал вокруг Одессы” (несколько замечаний к биографии С. — Л. Швабахера) // Одес­са — 200. Матеріали міжнародної науково-практичної конферен­ції. — Одесса, 1994. — С. 116 — 117.

7. Гриськов А. С. — Вказана праця. — С. 114.

8. Грамота на права и выгоды городам Российской империи // ПСЗРИ. — СПб., 1830. — Собр. І. — Т. ХХІІ. — № 16188 от 21 апреля 1875 г. — С. 358 — 384.

9. Там само.

10.Высочайше утвержденный доклад Сената: О упразднении в городе Одессе особого для российских купцов Магистрата // ПСЗРИ. — СПб., 1830. — Собр. І. — Т. ХХУ. — № 18346 от 26 января 1798 г. — С. 49 — 50.

11.Там само.

12.Сенатский: О избирании Членами Одесского Магистрата для ино­странных из Российских жителей // ПСЗРИ. — СПб., 1830. — Собр. І. — Т. ХХУ. — № 18355 от 29 января 1798 г. — С. 53.

13.Высочайше утвержденный доклад Сената: Об учреждении во всех Губернских городах Ратгаузов, с присовокуплением Устава и штата оным // ПСЗРИ. — СПб., 1830. — Собр. І. — Т. ХХУІ. — № 19763 от 25 февраля 1801 г. — С. 542 — 547.

14.Ципперштейн С. — Вказана праця. — С. 115.

15.Грамота на права... — Вказана праця. — С. 362.

16. Новороссийский календарь на 1848 г. Издаваемый при Ришельев - ском лицее. — Одесса: Городская типография, 1847. — С. 184; Новороссийский календарь на 1849 г. Издаваемый при Ришельев - ском лицее. — Одесса: Городская типография, 1848. — С. 184; Новороссийский календарь на 1850 г. Издаваемый при Ришельев - ском лицее. — Одесса: Городская типография, 1849. — С. 191; Новороссийский календарь на 1851 г. Издаваемый при Ришельев - ском лицее. — Одесса: Городская типография, 1850. — С. 194; Но­вороссийский календарь на 1852 г. Издаваемый при Ришельевском лицее. — Одесса: Городская типография, 1851. — С. 198; Ново­российский календарь на 1853 г. Издаваемый при Ришельевском лицее. — Одесса: Городская типография, 1852. — С. 213; Ново­российский календарь на 1854 г. Издаваемый при Ришельевском лицее. — Одесса: Городская типография, 1853. — С. 217; Ново­российский календарь на 1855 г. Издаваемый при Ришельевском лицее. — Одесса: Городская типография, 1854. — С. 217; Ново­российский календарь на 1856 г. Издаваемый при Ришельевском лицее. — Одесса: Городская типография, 1855. — С. 217; Ново­российский календарь на 1864 г. Издаваемый при Ришельевском лицее. — Одесса: Городская типография, 1863. — С. 9; Новорос­сийский календарь на 1865 г. Издаваемый при Ришельевском лицее. — Одесса: Типография Л. Нитче, 1864. — С. 10; Новорос­сийский календарь на 1866 г. Издаваемый при Ришельевском ли­цее. — Одесса, Типография Л. Нитче, 1865. — С. 10.

17. Высочайше утвержденное Положение об общественном управлении города Одессы. Именной указ, данный Правительствующему Сена­ту 30-го Апреля 1863 года // ПСЗРИ. — СПб., 1863. — Собр. II. — Т. XXXVIII. — Отд. I. — № 39565 от 30 апреля 1863 г. — С. 402 — 412.

18. Там само.

19. Там само.

20. Высочайше утвержденное Городовое Положение. Именной указ, данный Правительствующему Сенату 16 (28) Июня 1870 года // ПСЗРИ. — СПб., 1874. — Собр. II. — Т. XIV. — Отд. I. — № 48498 от 16 июня 1870 г. — С. 821 — 839.

21. Там само.

22. Там само.

23. Марченко О. М. Соціальний склад гласних Одеської Міської Думи в 70 — 80-х рр. XIX ст. // Одесі — 200: Тези доп. міжнар. наук.- практ. конф. (м. Одеса, 6 — 8 вересня 1994 р.). — Ч. 1. — Одеса:

Б. и., 1994. — С. 54 — 55.

24. Высочайше утвержденное Городовое Положениие. Мнение Госу­дарственного Совета, Высочайше утвержденное 11 Июня 1892 года (Собр. Узак. 1892 г. Июля 11, ст. 729) // ПСЗРИ. — СПб., 1895. — Собр. III. — Т. XII. — № 8708 от 11 июня 1892 г. — С. 431.


Тиганий К. А., Тхоржевская Т. В. Евреи в Одесском городском самоуправлении в XIX веке.

В статье на основании законодательства Российской империи и данных, опубликованных в издании справочного характера “Ново­российский календарь” анализируется участие евреев в Одесской городской думе и ее отдельных структурних частях — Ремеслен­ной, Мещанской, Купеческой управах на протяжении XIX века.

Tiganiy K. A., Tchorjevska T. V. Jews in Odesa municipal council in the 19th century.

The article deals with participation of Jews in the work of Odesa municipal duma and its separate structural parts - industrial, bour­geois and merchant departments. The analysis is carried out on the basis of Russian empire legislation and data published in the issues of New Russian calendar.

Похожие статьи