Головна Історія Інтелігенція і влада Гончарук Т. Г. Одеське порто-франко: Історія. 1819—1859 рр.: Монографія. — Одеса: Астропринт, 2005. — 312 с
joomla
Гончарук Т. Г. Одеське порто-франко: Історія. 1819—1859 рр.: Монографія. — Одеса: Астропринт, 2005. — 312 с
Історія - Інтелігенція і влада

В. М. Мордвінцев

Вільні економічні зони (ВЕЗ) були і мають місце в низці країн. Не вільною від їхніх проблем є також Україна. Про них йшлось на урядовому рівні в радянські часи, про них чимало гострих дискусій в керівних структурах незалежної України. Якщо уряд Юлії Тимошенко позбавив ВЕЗ значних пільг, то уряд Віктора Януковича поспішив повернути ці пільги. У пресі не вщухає полеміка з питання: кому вигідні ВЕЗ? У кожної сторони свої аргументовані докази.

Проте, одеський історик Тарас Гончарук переконливо довів, що сучасна гостра проблема про доцільність ВЕЗ на україн­ських землях надто стара. Її вік сягає другої половини XVII століття. У солідній монографії (понад 18 друкованих арку­шів) “Одеське порто-франко. Історія. 1819-1859” (Видавницт­во “Астропринт”, Одеса, 2005) у главі “Спроби запровадження “вільної торгівлі” на українських теренах у другій половині XVII — кінці XVIII ст.” переконливо доведено похилий вік ВЕЗ на українській землі.

Читач, очевидно, вже підрахував, що драматичні дискусії про відкриття ВЕЗ точилися більше ніж століття. То була жо­рстока боротьба власне російських купців та промисловців з одеськими, серед яких переважають вихідці з інших країн. Останнім аргументом у цій запеклій боротьбі став “Додатковий акт” до російсько-австрійського трактату 21 квітня 1815 року, який стосувався торгівлі і промисловості Польських провінцій, що входили до кордонів 1772 р. Знаменно також те, що в стат­ті 12 трактату, зокрема, говорилося: “Високі сторони, що до­мовляються, задля доброго зміцнення взаємних торгівельних відносин Одеси з Бродами, уклали... особливу постанову про транзит між цими портами...” Читач, мабуть, звернув увагу: торговельний шлях Одеса — Броди мав давнє історичне значен­ня, і як важливо, що у незалежній Україні вже майже 10 років уряди намагаються його реанімувати — спочатку будівництвом потужного нафтопроводу Одеса — Броди та наповненням його нафтою.

Автору цієї рецензії стало відомо, що нова монографія Та­раса Гончарука, що готується до друку, присвячена історії та змісту саме торговельного шляху Одеса — Броди. Очевидно, не тільки історикам-фахівцям, але й урядовцям цікаво буде озна­йомитись з новою книгою одеського історика.

Але повернемося до одеського порто-франко. В результаті самовідданої боротьби одеських владових осіб з петербурзьки­ми чиновниками перемогли перші. 4 липня 1819 року цар Олек­сандр I своїм указом сенату проголосив: “Маніфестом нашим 16 квітня 1817 року даровані місту Одесі та її порту права та свободу, притаманні порто-франко...”

У рецензованій книзі показані не тільки боротьба за від­криття ВЕЗ в Одесі, але й запекла боротьба місцевої влади за різні обмеження та спроби закриття порто-франко, а також пе­реможна боротьба одеської влади за відновлення порто-фран­ко у повному обсязі у 30-х роках XIX століття. Супротивники одеського порто-франко, підтримані петербурзькими чиновни­ками, використовували різні доводи: негативний вплив ВЕЗ на виробництво та збут вітчизняних товарів, зростання контрабан­ди та інше. Врешті-решт вони перемогли.

А кому була вигідна вільна торгівля? В книзі “Одеське пор­то-франко. Історія. 1819-1859 рр.” Серед інших робиться та­кий висновок: “...У мінливих політичних та економічних об­ставинах за часів порто-франко Одеса мала досить стабільний приріст обсягів зовнішньої торгівлі та стрімке зростання насе­лення. За часів порто-франко Одеса стала найбільшим містом України та своєрідною “економічною столицею” Наддніпрян­щини (у свідомості громадян XIX ст. вона була “столицею Пів­дня”). Позитивний економічний вплив Одеси на місцеву еконо­міку відчувався практично у всіх українських регіонах”.

Якщо обов’язково говорити про недоліки монографії, то слід висловити побажання авторові про доцільність більш міцніших “містків” між розділами та главами книги, щоб не змушувати читача самому знаходити зв’язки між суміжними проблемами.

А загальна оцінка книги, безумовно, позитивна. Крім того, що вона корисна не тільки історикам і економістам, що пере­ймаються питаннями вільної торгівлі, її можна рекомендувати і політикам, що беруть участь у баталіях з приводу вільної економічної зони.

Книга сприймається легко, написана цікаво, висновки пере­конливі. Про обґрунтованість думок автора свідчать, зокрема, 763 посилання на документи, пресу та літературу.

Похожие статьи