Головна Історія Інтелігенція і влада МАТЕРІАЛИ ДО ПЕРЕДІСТОРІЇ смт. ЦЕБРИКОВЕ (ГОФНУНГСТАЛЬ)
joomla
МАТЕРІАЛИ ДО ПЕРЕДІСТОРІЇ смт. ЦЕБРИКОВЕ (ГОФНУНГСТАЛЬ)
Історія - Інтелігенція і влада

M. А. Заєць, Д. В. Кіосак

Ділянка широкої долини р. Малий Куяльник поблизу впа­діння Фрайбурзької балки (біля сучасного смт. Цебрикове) ви­дається перспективним регіоном для виявлення археологічних пам’яток. Долина тут має трапецієподібну у перетині форму з широкими (100-400 м) заплавами, розвинутими по обох бере­гах ріки. Річище помірно звивисте, досить широке. По обох берегах до р. Малий Куяльник впадають численні широкі, гли­бокі та довгі яри та балки, утворюючи терасоподібні уступи («миси»), зручні для передісторичного мешкання. Незважаючи на зручне географічне розташування та довгу історію вивчен­ня, досі пам’яток археології тут було виявлено непропорційно мало. Ця робота присвячена реконструкції послідовності епі­зодів давнього мешкання в районі смт. Цебрикове та особли­востям використання території в різні періоди передісторичної доби на прикладі цього мікрорегіону.

Перша згадка про археологічні роботи в цьому районі міс­титься у рукописі археологічної карти Херсонської губернії, складеної на початку XX ст. В. І. Гошкевичем. За ним, непо­далік від Цебрикова, поблизу кургану були знайдені бронзо­вий наконечник стріли, фрагменти орнаментованого посуду та горщик з мідним ножиком всередині. Коли було розкопано сам курган, там містилися розмаїті мідні та залізні вироби. І досі в 1 км на південь від селища на лівому березі Малого Куяльника у заплаві стоїть курган, розритий «глухою траншеєю» — мето­дом, притаманним позаминулому сторіччю.

Вчитель місцевої школи Г. Г. Маузер знайшов ногайське кладовище, яке розкопувалося 1905 р. Поруч було і «поселен­ня», в ході розкопок якого виявлено дві ями циліндричної фор­ми та досить пізні речі (полив’яна кераміка та уламки люльок)

[1] . Мабуть, йдеться про відомого культурного діяча Густава Маузера (1874-?), який в майбутньому стане редактором кіль­кох німецькомовних газет [2].

Район Цебрикова неодноразово відвідувався розвідками Одеського археологічного музею та Одеського державного уні­верситету ім. І. І. Мечникова, які здебільшого фіксували кур­гани довкола селища [3].

2009 р. під час проведення археологічної розвідки з метою створення карти пам’яток історії та культури на території Ве- ликомихайлівського району Одеської області, експедицією Одеського археологічного музею НАН України було здійснено обстеження мікрорегіону біля смт. Цебрикове.

Перші свідчення людського мешкання поблизу смт. Це­брикове можуть гіпотетично датуватися пізнім палеолітом. Так, 2009 р. на південь від смт. було виявлено пункт знахідок кам’яної доби Цебрикове 1 (рис. 1: 3). Він розташований на південно-східному краю населеного пункту, над в’їздом з боку села Цибулівка, на мису лівого берегу р. Малий Куяльник на кургані. Південною полою кургану проходить дорога від пта­хоферми до траси Цебрикове-Червонознам’янка. Курган має висоту 2,5-3 м, радіус біля 30 м. Абсолютна висота верхівки кургану — 44 м. На південний захід від нього простежуєть­ся ледь помітний насип, висотою до 0,5 м, майже повністю розораний. На південно-західній полі кургану та між курга­ном і дорогою до птахоферми зібрано сім глибоко патинованих кременів, зокрема реберчасту пластину (рис. 2: 4) та вістря, оформлене косим усіченням кінця сколу оновлення площадки нуклеусу (рис. 2: 2).

Вищезгаданий пункт знахідок на кургані, мабуть, є найдав­нішим в районі смт. Цебрикове. Досить довга, масивна ребер- часта пластина виключає атрибуцію цього місцезнаходження до мезо-неолітичного часу, а особливо індикативними такі ви­роби є для періоду пізнього палеоліту [4].

Пізній палеоліт змінився добою мезоліту, а останній — ча­сом неоліту. Кременеві вироби пізнього мезоліту та раннього неоліту дуже схожі і їх розрізнення за невеликими колекці­ями підйомного матеріалу значно утруднене. Довгий час всі колекції мікролітичних кременевих знарядь зі степів Одещини

1 - Мардарівка; 2 - Цебрикове; 3 - Цебрикове 1

Рис. 1. Схема розташування пам’яток в районі смт. Цебрикове.

Топоснова — військово-топографічна карта (3-верстова) 1860-1890-ті рр.


Атрибутувалися до пізнього мезоліту. Проте виявлення шма­точків архаїчної кераміки на стоянці з мікролітичною індустрі­єю Катаржино 1, розташованої у 20-25 км на південний схід від мікрорегіону вивчення, змушує бути обережнішим в ході визначення культурної належності таких колекцій [5].

Знаряддя праці часів пізнього мезоліту (чи раннього нео­літу?) були виявлені у двох пунктах поблизу смт. Цебрикове. Перший з них було відкрито В. І. Красковським 1966 р. На північно-західному краю селища, у нижній частині високого мису правого берегу Фрайбурзької балки та р. Малий Куяль­ник (рис. 1: 2) ним було зібрано 14 мікролітичних кременевих виробів, які було віднесено до пізньомезолітичного часу [6]. Се­ред них — неправильно призматичний та конічний нуклеуси, мікролітична скребачка на відщепі. 2009 р. при огляді цього місця було знайдено ще 4 мікролітичних фрагменти пластинок. Мис повністю зруйновано кар’єром, нині перетвореним на зва­лище сміття.

Другий пункт репрезентовано невеликою колекцією кре­меневих виробів, зібраних на поселенні доби пізньої бронзи

Мардарівка (рис. 1: 1). Пам’ятка розташована у 5 км на пів­денний захід від смт. Цебрикове та в 4,5 км на південний схід від с. Мардарівка (кол. Магарів Хутір), на низькому (4-5 м) широкому мисі, який похило спускається до Оль - гинівської балки, навпроти впадіння до останньої невеликої балки. Мис, на якому було виявлено стоянку, дуже похилий, розорюється. Знахідки доби каменю представлені патинова - ними та непатинованими артефактами з розщепленого кре­меню. Вони залягали досить компактно. Кременеві вироби представлені пласким призматичним нуклеусом (рис. 2: 3), 1 ретушованим відщепом, 1 правильним медіальним фраг­ментом призматичної пластинки (рис. 2: 1), 6 відщепами та 1 уламком. Наявність дуже регулярної пластівчастої техніки відколювання свідчить на користь того, що кременеву колек­цію можна гіпотетично атрибутувати до доби пізнього мезо­літу чи раннього неоліту.

Тут представлено дві відмінні топологічні позиції стоянок доби пізнього мезоліту — раннього неоліту: на високому мисі та на невеликому уступі поблизу яру. Довгий час важливим критерієм розрізнення мезолітичних і неолітичних пам’яток вважалася їх гіпсометрична позиція. Давно відомо, що в пев­ний період року мезолітичне населення замешкувало і невеликі підвищення поблизу заводнених річок аж до самого берегу річи­ща [7]. З іншого боку, знахідки фрагментів буго-дністровської кераміки на високорозташованій стоянці Гиржеве [8], архаїч­ної кераміки на таких пам’ятках, як Катаржино 1 (відносна висота 20 м) [5], Карпове (висота 30 м) [9], і перш за все, цілих поселень савранської фази буго-дньїстровської культури, роз­ташованих високо на плато (Гард 3, Гард 4, Клепана Балка) [10], примушують визнати вірним і зворотне твердження. Ви­сокі миси привертали не тільки мисливців-збирачів пізнього мезоліту, але і людей ранньонеолітичного часу; на них жило населення, знайоме з технологією кераміки.

Доба пізнього енеоліту-ранньої бронзи не представлена без­посередньо знахідками поблизу смт. Цебрикове. Тим не менш, оскільки це був час значного будівництва курганів і переважна більшість останніх була зведена саме в цей час [11], то наяв­ність численних курганних груп поблизу смт. Цебрикове свід­чить на користь присутності тут людини і у вказаний період.

^ 8 Рис. 2


Лише у добу пізньої бронзи людність сабатинівської куль­тури почала землеробське освоєння степу [12]. їх характерну кераміку було виявлено неподалік від смт. Цебрикове на вже згаданому поселенні Мардарівка. Матеріали доби пізньої брон­зи залягали довгим овальним скупченням, витягнутим вздовж берегу балки, і представлені 33 фрагментами стінок ліпного посуду, 2 уламками денець (рис. 2: 5, 7) та 1 — вінець. Керамі­ка поганого обпалу, переважно темно-сіра у зламі. Тісто грубе, погано промішане, з домішками дрібно товченої черепашки, шамоту, піску та органічних решток. Поверхня окремих по­судин була добре згладжена, іноді жмутком трави. Орнамент представлено наліпним валиком, трикутним в перетині. Єди­ний морфологічно діагностичний фрагмент походить від висо - когорлої посудини з діаметром горла 11-12 см, сильно віді­гнутими вінцями та добре лискованою зовнішньою поверхнею. Фрагмент замалий, щоб бути впевненим у формі первинної по­судини, але, мабуть, можна припускати, що мова йде про кубок чи кубкоподібну посудину (рис. 2: 5-9). Розташування стоянки доби пізньої бронзи на невисокому підвищенні, безпосередньо біля водостоку яру є цілком природнім та досить поширеним. Землероби цього часу шукали добрих плодючих земель поблизу від джерел води [12].

Мешкання часів ранньозалізного віку в цьому мікрорегіоні засвідчено знахідками на вже згаданому кургані на південний схід від смт. Цебрикове. На верхівці великого кургану, серед глибокої ріллі, виявлено компактне скупчення кісток люди­ни/людей, фрагменти кераміки та виробів з заліза. Найбільша концентрація кісток знаходилася в 5 м на північ від верхівки кургану в глибокій борозні, яка прорізає північну полу курга­ну зі сходу на захід. Скупчення знахідок мало розміри 2,5x1 м та було витягнуто з заходу на схід — вздовж борозни. Після обробки знахідок виявилося, що зібрані кістки належать двом людям. Зокрема представлені дві однобічні (ліві) плечові кіст­ки, одна з них помітно меншого розміру від іншої. Так само представлені численні фрагменти черепної коробки (коробок), 8 зубів та фрагменти щелепи, фрагментовані хребці, колінна чашечка, які можуть походити з неглибокого впускного по­ховання або з заповнення грабіжницького лазу центрального поховання [13]. Серед людських кісток були зібрані і кістки коня (плюсна та передплюсна) та вівці (визначення О. П. Се - керської). Наявність кісток ніг коня робить ймовірним при­пущення про печенізьку належність поховання. Сіроглиняна гончарна кераміка, яка траплялась поміж кістками, пред­ставлена фрагментами стінок. Один з останніх має орнамент у вигляді подвійної прокресленої лінії. За тістом та фактурою, ці посудини могли б належати до IV ст. до н. е. (визначен­ня Н. М. Секерської). Можливо, вони пов’язані з рештками тризни скіфського часу. Поряд було знайдено фрагмент вінця ліпної посудини, орнаментований насічками, і кілька невизна - чених шматочків виробів з заліза.

Окремі ділянки місцевості мали особливе значення чи то в господарських системах, чи то в ритуальних практиках дав­нього населення. Кожна популяція, яка освоювала степи Оде­щини, приносила з собою не тільки свої вироби, а й особливу ментальну карту добре нам знайомих теренів, де важливим був свій характерний саме для них набір місцевостей [14]. Часто такі карти різних суспільств частково перетиналися.

Прикладом такого перетину «ментальних мап» є феномен «стоянок на курганах». Досить часто у степовому Північно- Західному Причорномор’ї кременеві вироби доби палеоліту знаходили біля курганів [15], а часто й безпосередньо в їх на­сипах в ході розкопок [16], так, як на пункті знахідок Цебри­кове 1. Однією з перших згадок про такі пам’ятки слід визнати неопубліковані результати розвідок А. А. Кравченка в доли­ні р. Кучурган на північ від с. Павлівка (1956) [17]. Природ­но кургани з’явилися пізніше від перебування тут мисливців кам’яної доби, і, можливо, саме роботи з їх зведення і руйну­вали давні стоянки, переміщуючи артефакти з розщепленого кременю на поверхню. Тим не менш факт частого збігу двох категорій різночасових та різнофункціональних категорій ар­хеологічних пам’яток має одержати пояснення.

Скоріш за все, першопричиною вказаного феномену був збіг потреб двох різних спільнот. Скотарі пізнього енеоліту та ранньої бронзи з релігійних міркувань намагалися збудувати курган у найвищій точці довколишнього ландшафту, на домі­нуючій висоті [18]. Як правило, їм це вдавалося майже з гео­дезичною точністю. Мисливці пізнього палеоліту обирали ті ж самі пункти як точки з найкращим оглядом для стеження за пересуваннями дичини. При цьому максимально висока точка в окремому ландшафті — це досить визначена територіально лат­ка землі, що і обумовлювало суміщення двох типів пам’яток.

Крім того, визнаючи пріоритет попередньо викладеного по­яснення («топографічного»), можна гіпотетично припустити і дію інших факторів. Так, обробка кременю мала сакральне значення для скотарів пізнього енеоліту — ранньої бронзи, а предмети та продукти розщеплення знаходили використання в поховальному обряді [19]. Цікаво, що у праіндоєвропейському словнику терміни на означення неба, сокири, молоту та каменю звучали схоже. На пояснення цьому було запропоновано низку гіпотез [20]. На нашу думку, найпереконливіший зв’язок між цими поняттями досягається через сакралізацію обробки кре­меню. Сокири виготовлялися з кременю, в тому числі і удара­ми відбійника-молота. При співударянні кремінь виробляв іс­кру та характерний звук, які природно асоціювалися з громом та блискавкою. Бога-громовержця, можливо, уявляли як не­бесного майстра з розщеплення кременю. Остання теза знахо­дить підтвердження у історичній лінгвістиці [21]. І добре відо­ме народне визначення давніх виробів кременю як «громових стріл» з дивного забобону перетворюється на залишок давніх, повсюдно поширених, господарських та релігійних практик. Тому цілком можливо, що знахідка стародавніх розщеплених кременів на певній площі розглядалася будівниками курганів як додатковий аргумент на користь сакральності місця, обра­ного для зведення поховального насипу.

Таким чином, археологія району Цебрикова багата на зна­хідки, має значний потенціал для подальших досліджень і демонструє багатотисячолітню історію заселення благодатно­го куточку південноукраїнського степу. Розмаїтість рельєфу дала змогу носіям різноманітних господарсько-культурних типів у різні часи знайти сприятливу ділянку терену, яка б підходила для їх потреб. Іноді повний чи частковий збіг та­ких потреб у відмінні історичні періоди призводив до багато­разових відвідин певної місцини, що, в свою чергу, сприяло формуванню особливих ландшафтних комплексів, які поєд­нують рештки різного віку і потребують особливої охорони та інтеграції зусиль спеціалістів з різних галузей знань для їх дослідження.

Джерела та література

1. Фабрициус И. Археологическая карта Причерноморья УССР. — K.: 1951. — 130 с.

2. Leibbrandt G. Hoffnungstal und seine Schwaben. — Stuttgart: Rich­ard Wahl Druckerei, 2005.

3. Гудкова А. В., Охотников С. Б., Субботин Л. В. та шш. Архео­логические памятники Одесской области (справочник). — Одесса: Ренийская типография, 1991. — 184+38 с.

4. Гиря Е. Ю. Технологический анализ каменных индустрий // Ар­хеологические изыскания. — 1997. — Т. 44. — 198 с.

5. Пиструил И. В. Стоянка Катаржино 1 и ее место среди памятни­ков позднего каменного века Северо-Западного Причерноморья // Взаимодействие и хронология культур мезолита и неолита Восточ­ной Европы. Материалы международной научной конференции, посвященной 100-летию Н. Н. Гуриной. — Спб.: ИИМК РАН/МАЭ РАН, 2009. — С. 67-70.

6. Красковский В. И. Памятники палеолита и мезолита Северо­Западного Причерноморья (археологическая карта). — К.: Науко­ва думка, 1978. — 69 с.

7. Дворянинов С. А., Сапожников И. В. О возможной интерпретации двух типов геоморфологического расположения стоянок позднего палеолита и мезолита Северо-Западного Причорноморья // 150 лет Одесскому археологическому музею. — К.: Наукова думка, 1975. — С. 16-18.

8. Станко В. Н. Мезолитическая стоянка Гиржево в Одесской обла­сти (1962-1964 гг.) // Советская археология. — 1966. — Т. 2. — C. 96-103.

9. Красковский В. И. Карпово — новый памятник каменного века в долине р. Свинной // Материалы по археологии Северного При­черноморья. — 1976. — Т. 8. — C. 157-161.

10. Товкайло М. Неолм Степового Побужжя. — Кшв: Шлях, 2005. — 160 с.

11. Иванова С. В. Эпоха ранней бронзы Причерноморских степей // Revista arheologica. — 2005. — Т. 1. 1. — C. 34-43.

12. Черняков И. Т. Северо-Западное Причерноморье во второй полови­не II тыс. до н. э. — К.: Наукова думка, 1985. — 170 с.

13. Иванова С. В., Ветчинникова Н. Е. Археологические исследо­вания у с. Лиманское // Тезисы Второй областной историко­краеведческой научно-практической конференции, посвященной 200-летию основания Одессы и 25-летию создания УООПИК. — Одесса, 1991. — C. 91-93.

14. Neustupny E. Metoda archeologie. — Plzeü: Vydavatelství Ales Cenek, 2007. — 206 p.

15. Смольянинова С. П. Карта памятников каменного века степного Побужья // Станко В. Н., Григорьева Г. В., Швайко Т. Н. Позд­непалеолитическое поселение Анетовка II. — К.: Наукова думка,

1989. — С. 113-126.

16. Сапожников И. В. Палеолит степей Нижнего Поднестровья. — Одесса: б/и, 1994. — 78 с.

17. Кравченко А. А. Дневник археологической разведки Кучурганской балки от с. Зеленый Гай до Беляевки (Одесская область). — 1955 // Архив ОАМ НАНУ — без номеру.

18. Чмихов М. О. Курганні пам’ятки як явище давньої культури. — К.: НМК ВО, 1993. — 144 с.

19. Разумов С. Н. Кремень в обрядовой практике племен бронзового века. Постановка вопроса / // Проблемы археологии и архитекту­ры. — Донецк-Макеевка, 2001. — Т. 1. — С. 71.

20. Mallory J. P. In search of indo-europeans. Language, archaeology and myth. — London: Thames and Hudson, 1989. — 288 p.

21. Mallory J. P., Adams D. Q. Oxford introduction to the proto-indo - european and the proto-indo-european world. — Oxford: University Press, 2006. — 731 p.

Анотації

Заєць H. А., Киосак Д. В. Материалы к предистории пгт. Це - бриково (Гофнунгсталь).

В статье рассматривается проблема ланшафтной приуроченно­сти хозяйственной деятельности и ритуальних практик в праисто­рии на примере микрорегиона в долине р. Малый Куяльник.

Zaets’ N. A., Kiosak D. V. Materials to the prehistory of v. Tse - brikove (Hoffnungstahl).

The paper treats the issue of landscape influence on the subsis­tence and ritual activities in the prehistory. Authors present the sur­vey results of the microregion situated in the Maly Kujal’nyk river valley.