Головна Історія Інтелігенція і влада СИСТЕМА ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: СЬОГОДНІ І ЗАВТРА
joomla
СИСТЕМА ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: СЬОГОДНІ І ЗАВТРА
Історія - Інтелігенція і влада

В. С. Лопаков

Пенсійне забезпечення громадян є важливою складовою со­ціальної політики держави. Рівень життя пенсіонерів — це один з найголовніших індикаторів, за яким можна судити про соціальний захист населення в країні. Чинною Конституцією та Декларацією про державний суверенітет Україну оголошено соціальною державою, а основним принципом соціальної дер­жави є забезпечення гідних умов для життя людини. Проте з огляду на економічну ситуацію в країні проблема соціально­го захисту населення, зокрема пенсійного забезпечення, зали­шалась однією з найгостріших у сфері соціально-економічного розвитку. Протягом останніх років спостерігаються помітні по­зитивні зрушення, що стосуються добробуту населення: зростає рівень заробітної платні та соціальних, зокрема пенсійних ви­плат, загалом підвищується рівень життя населення.

Вивченню проблем пенсійного забезпечення присвячено пра­ці таких учених та науковців, як І. Багнюк, І. Шклярська, Л. Поволоцька, Б. Надточій та ін., які ще раз доводять акту­альність обраної теми.

Дана тема є досить актуальною в теперішній час, тому метою цього дослідження є виокремлення основних проблем у пенсій­ному забезпеченні та формування передумов для покращення пенсійної системи України.

Сутність проблеми пенсійного забезпечення полягає в розроб­ленні нових підходів і механізмів дослідження цього питання з урахуванням зарубіжного досвіду проведення пенсійних ре­форм. В сьогоднішніх економічних умовах в Україні пенсійна реформа стала вкрай необхідною [5]. В цьому зв’язку особливу увагу треба звернути на докорінну зміну основ пенсійного за­безпечення з метою вдосконалення механізмів фінансування пенсій, створення умов для накопичення додаткових пенсійних заощаджень на добровільних засадах із зростанням заробітної плати, встановлення чіткої залежності розміру пенсії від спла­чених внесків і страхового стажу.

Право на призначення пенсії за віком мають застраховані особи, котрі досягли пенсійного віку — чоловіки 60 років, жін­ки 55 років — і мають не менше 5 років страхового стажу. Од­нак у разі, коли пенсіонер відмовляється від отримання пенсії і продовжує працювати, її розмір буде збільшено за відповідною шкалою. Це збільшення коливається від 3 % за один рік від­строчки виходу на пенсію до 85,32 % за десять років пізнішого отримання пенсії [1].

Зміни в пенсійному забезпеченні громадян зумовлені тим, що:

- середній розмір виплачуваних пенсій був дуже низький, і це спонукало багатьох людей продовжувати працювати після досягнення пенсійного віку;

- платники пенсійних внесків не задоволені надмірно висо­кими ставками пенсійних внесків. Роботодавці змушені спла­чувати до пенсійної системи третину фонду заробітної плати. Це підвищує собівартість продукції та знижує її конкуренто­спроможність, стримує зростання заробітної плати, не сприяє залученню інвестицій, легалізації тіньового сектора економіки та доходів населення;

- розмір пенсій практично не залежав від трудового стажу

І сплачених пенсійних внесків. Через економічні проблеми в Україні було запроваджено штучне обмеження максимального розміру пенсій, що призвело до «зрівнялівки» в пенсійному за­безпеченні;

- змінилася демографічна ситуація в країні. Солідарна пен­сійна система залежить від демографічних ризиків, а її ста­більність — переважно від співвідношення між кількістю пен­сіонерів і платників пенсійних внесків. Сучасна демографічна ситуація у світі і в Україні окрема характеризується «старінням нації». Це означає збільшення частки пенсіонерів у структурі населення, тобто згодом кожний працівник буде «утримувати» відносно більшу кількість пенсіонерів. У нашій державі демо­графічна ситуація одна з найскладніших в Європі [3]. Якщо на початку 60-х років XX ст. населення України старше 60 років становило 11 %, то сьогодні його кількість майже подвоїлась, а від 2011 р. почне стрімко зростати до рівня майже 30 %. Пік демографічного навантаження буде досягнуто в 30-ті роки нинішнього століття: на 10 осіб працездатного віку припадати­ме 11 пенсіонерів, тобто один працівник утримуватиме одного пенсіонера [4];

- вносяться зміни у світову практику. Пенсійні системи вдосконалюються практично в усіх країнах, зокрема з високо- розвиненими суспільними відносинами. Це зумовлено насампе­ред тенденціями старіння населення. В зв’язку з цим запрова­джуються системи пенсійного забезпечення, які побудовані на принципово нових засадах. їхньою метою є:

- підвищення рівня життя пенсіонерів;

- встановлення залежності розмірів пенсій від величини за­робітку і трудового стажу;

- забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи;

- заохочення громадян до заощадження коштів на старість;

- можливість виходу на пенсію в пізнішому віці, ніж пе­редбачено законодавством, що сприяє збільшенню надходжень. При цьому громадяни зможуть отримувати пенсії вищого роз­міру.

Існують два шляхи підвищення розмірів пенсій за рахунок страхових внесків: зростання надходжень від сплати пенсій­них внесків; збільшення відношення кількості працівників, котрі сплачують внески, до кількості пенсіонерів. Чим більше це співвідношення, тим вищими можуть бути розміри пенсій. Збільшити його можна за умови стимулювання пізнішого віку виходу на пенсію через збільшення розмірів пенсій або зміни механізму фінансування пільгових пенсій, що їх призначають у періоди роботи і виплачують у повному розмірі.

Підвищення віку виходу на пенсію не означає, що пенсії нікому буде отримувати. Дехто із спеціалістів вважає, що вирі­шуючи питання пенсійного віку, необхідно враховувати лише середню тривалість життя в країні. Однак у системах пенсій­ного забезпечення суттєвим є показник тривалості життя з до­сягненням пенсійного віку.

В Україні вік виходу на пенсію нижчий, ніж у багатьох кра­їнах, які провели пенсійні реформи. Будь-яка пенсійна систе­ма повинна спиратися на принцип: ті, хто сплачує однакові внески, мають отримувати й однакові пенсії, тому важливим питанням пенсійного забезпечення сьогодні є встановлення од­накового віку виходу на пенсію для жінок і чоловіків. У Ве­ликобританії, Естонії, Канаді, США, Угорщині вік виходу на пенсію однаковий для жінок і чоловіків: у США він становить 67 років, Великобританії та Канаді — 65, Естонії — 63, Угор­щині — 62 роки.

Експерти ООН вважають, що в умовах ринкової економіки диференціація пенсійного віку за ознакою статі є дискриміна­ційною, оскільки рівень життя залежить насамперед від профе­сійної кар’єри і періоду трудової діяльності. Крім цього, ниж­чий вік виходу на пенсію для жінок розхитує баланс механізму фінансування пенсій, включаючи їх до своєрідної категорії пільговиків: вони сплачують внески на п’ять років менше, жи­вуть на кілька років більше від чоловіків, а пенсію отримують однакову. Отже, якщо не встановити залежність розміру пенсії від віку виходу на пенсію, то доведеться й надалі виплачувати дуже малі пенсії людям похилого віку, які становлять значну частку в суспільстві [2].

Говорячи про проблему підвищення пенсійного віку, варто наголосити, що від її вирішення одні верстви населення ви­грають, а інші програють. Завдання полягає в тому, щоб за­безпечити виграш найменш захищених і відповідно найбільш нужденних верств населення. Вони абсолютно нічого не втра­тять від підвищення пенсійного віку, а виграти можуть, коли зекономлені кошти держава витратить на збільшення пенсій передусім для них.

Хто програє від такого рішення? Якщо вважати програшем збільшення періоду трудової діяльності, то програють ті, кому сьогодні 45-50 років. Але вони зможуть без обмежень працю­вати, отримуючи істотно більші доходи в порівнянні з пенсією. «Щоб пом’якшити сприйняття його населенням, підвищення пенсійного віку доцільно провести поступово, розтягнувши його на певний проміжок часу» [6].

Проблема підвищення пенсійного віку, безумовно, пов’язана

З політикою зайнятості, зокрема з можливостями підтримува­ти низький рівень безробіття. Але, по-перше, не може бути і мови про значне підвищення пенсійного віку в умовах сучасної економічної кризи, а по-друге, йдеться про дуже поступовий процес, який розвиватиметься на фоні скорочення загальної чисельності населення працездатного віку.

При вирішенні термінових питань — передусім ліквідації заборгованості — припустимим є тимчасова концентрація зу­силь на окремих напрямах дій, але короткострокові пріоритети мають бути підпорядковані тим, що формуються на більш від­далену перспективу і мають стратегічний характер.

Отже, проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що необхідно:

- встановити пряму залежність розміру пенсії від розміру внесків: хто сплачує внески більшого розміру або протягом довшого часу, той одержуватиме пропорційно більшу пенсію порівняно з тими, хто робить менші відрахування з меншого заробітку чи працює протягом коротшого часу;

- забезпечити точний облік періодів зайнятості, заробітної плати і сплачених внесків. З цією метою в Україні тепер ство­рено систему персоніфікованого обліку відомостей;

- упорядкувати систему призначення пільгових пенсій. Всі працівники, котрі сплачують однакові внески, мають отриму­вати однакові пенсії;

- стимулювати пізніший вихід на пенсію. Завдяки продо­вженню пенсійного віку вдасться збільшити кількість платників внесків і підвищити пенсії.

Водночас, слід зауважити, що в історії українського пенсій­ного забезпечення настав новий етап — час вдосконалення пен­сійного законодавства. Проте, не дивлячись на всі позитивні зрушення останніх років, залишається ще багато аспектів, які не дають змогу повною мірою виконувати принципи соціаль­ної держави — забезпечити гідний рівень життя населення, у тому числі й громадян пенсійного віку. Не всі проблеми у сфері пенсійного забезпечення населення ліквідовані. Проблема пен­сійного забезпечення лишається однією з найактуальніших у сфері соціальної державної політики.

Джерела та література

1. Бенько І. Д. Проблеми пенсійного забезпечення громадян Украї­ни. — Тернопіль: Економічна думка, 2004. — С. 96-98.

2. Кір’ян Т., Шаповал М. Насущні проблеми соціальної політики // Праця і зарплата. — 2007. — № 8. — С. 5.

3. Макарова О. Демографічні проблеми і соціальна політика // Пра­ця і зарплата. — 2007. — № 45. — С. 4.

4. Надточій Б. Соціальне страхування в контексті історії // Со­ціальний захист. 2003. — Вип. 2. — С. 24.

5. Ткаченко Л. Важливий етап пенсійної реформи // Праця і зарпла­та. — 2007. — № 7. — С. 7.

6. Ткаченко Л. Особливості розвитку пенсійної системи в Україні // Праця і зарплата. — 2006. — № 32. — С. 5.

Анотацїі

Лопаков В. С. Система пенсионного обеспечения: сегодня и завтра.

Освещены актуальные вопросы пенсионного обеспечения граж­дан Украины в процессе проведения пенсионной реформы. Акцен­тировано внимание на изменении механизмов финансирования пенсий и создании условий для установления четкой зависимости размеров пенсии от выплаченных взносов.

Lopakov V. S. System of the pension providing: today and tomor­row.

The pressing questions of the pension providing of citizens of Ukraine are reflected in the process of implementing the pension re­form. Attention is given to the change of mechanisms of pensions financing and conditioning for establishment of strict dependence of pension size on the paid contributions.

Похожие статьи