Головна Історія Інтелігенція і влада ДЖЕРЕЛА ПРО ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ, ГРОМАДСЬКУ ТА НАУКОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ ОСТАПА ТЕРЛЕЦЬКОГО
joomla
ДЖЕРЕЛА ПРО ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ, ГРОМАДСЬКУ ТА НАУКОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ ОСТАПА ТЕРЛЕЦЬКОГО
Історія - Інтелігенція і влада

УДК 82-94+655.535.7+821.161.2

Т. Б. Романів

В статті дано огляд писемних джерел Державного архіву Івано - Франківської області, Державного архіву Львівської області, Цен­трального державного історичного архіву України у м. Львові, Архіву Віденьского університету (Archiv der Universität Wien), Державного архіву (Haus-, Hof - und Staatsarchiv) міста Відня, Від­ділу рукописів ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України, Відділу ру­кописів і текстології Інституту літератури імені Тараса Шевченка АН України, що містять відомості про станіславський період, сту­дентські роки, часи «візії» у Відні, громадську і наукову діяльність Остапа Степановича Терлецького.

Ключові слова: Остап Терлецький, джерела, громадсько-полі­тична і наукова діяльність.

Серед когорти відомих громадсько-політичних діячів, вче­них останньої третини ХІХ ст. посідає вельми помітне, однак досі належно не поціноване місце літературознавець, історик, філософ і правознавець Остап Терлецький (псевд. — Р. Мак,

Н. Заневич, В. Кістка, О. Туземний). Писар Станіславської громади, організатор і редактор учнівської рукописної газети «Зірка» (1865-1867 рр.), почесний член і голова з середини 1870-х років українського академічного товариства «Січ» (Ві­день), один із засновників першої політичної течії європейсько­го зразка в Україні — Русько-української радикальної партії, автор літературно-публіцистичних та наукових праць на істо­ричну, економічну, літературну та суспільно-політичну теми («Першопричини великоруського народу» (1873), «Галицько - руський нарід і галицько-руські народовці» (1874), «Лихва на Буковині» (1878), «Літературні стремління галицьких русинів від 1772 р. до 1848 р.» (1895), «Галицько-руське письменство у 1848-1875 рр.» (1903), «Історія української держави. Кня­жа Доба» (1923), «Історія української держави. Козацька доба» (1924), «Робітницька плата і рух робітницький в Австрії в по - слідніх часах» (1881), «Українське село в драмах Карпенка - Карого» та інші). Це далеко неповний перелік граней діяль­ності Остапа Терлецького, якому «судилося жити й терпіти і проявляти певний вплив у Галицькій Русі в пору тяжкого перелому, і в додатку судилося впасти одною з жертв такого перелому» [1, с. 1].

Історіграфічні пошуки проблеми, внесеної в заголовок да­ної статті, дозволили виявити перші інтерпретації діяльнос­ті О. Терлецького та її суспільної значимості. Вони належать перу його сучасників: І. Франку, В. Гнатюку, К. Студин - ському, Я. Окуневьскому, М. Павлику [1]. Як представник революційно-демократичного табору О. Терлецький постає в науковому доробку істориків радянського часу [2]. А у науко­вих розвідках С. Злупко, В. Калинович, Н. Ассонової, В. Со - куренко, О. Лисенко, П. Манзенко, С. Кіраля, І. Білінкевич

[3] відбито його суспільно-політичні погляди. Проте потрібно пам’ятати про політичну заангажованість даних праць, зумов­лену догмами і стереотипами комуністичної доби, у зв’язку з чим їхнє значення як інформаційного ресурсу в сучасних умо­вах істотно понижується.

В роки незалежності України колоритна постать О. Тер­лецького розглядається на тлі суспільно-політичних рухів

[4] , виникнення політичних партій Галичини [5], у контексті громадсько-політичної діяльності діячів [6] окресленого періо­ду. Зацікавлення дослідників Б. Сенюка, І. Мицко, Л. Тимо­шенко викликав генетичний рід Терлецьких [7]. Деякі історики права (Т. Андрусяк, О. Мироненко, В. Горбатенко, Г. Трофан- чук) [8] відзначають вплив марксизму і соціалістичної ідеології на Терлецького, на основі якої той вибудував свої концепції щодо сутності права. На демократичність ідей О. Терлецько­го та підтримку ним федеративного устрою у слов’янських на­родів вказує Г. Трофанчук. Розуміння «національного» укра­їнським галицьким інтелектуалом знайшло відбиток у статті

В. Бака [9]

Дослідження окремих граней діяльності О. Терлецького заклали основу для створення даної статті. Виходячи з на­укового, теоретичного та практичного значення теми, вико­риставши неопубліковані джерела, що зберігаються у фондах Державного архіву Івано-Франківської області, Львівського об­ласного державного архіву, Центрального історичного архіву України у Львові, Архіву Віденського університету (Archiv der

Universität Wien), Державного Архіву міста Відня (Haus, Hof - und Staatsatchiv), автор поставила за мету провести всебічне та об’єктивне дослідження життєвого шляху, громадської та на­укової діяльності Остапа Степановича Терлецького, його ролі у процесі національно-культурного розвитку, в рамках Австро - Угорської імперії.

Джерельну базу дослідження автобіографічних даних Оста­па Терлецького складають матеріали Державного архіву Івано - Франківської області, зокрема, запису у метричній книзі с. На - зірної про народження О. Терлецького від 5 лютого 1859 р. [10, арк. 39] в сім’ї священника. Походив Остап з давнього великого роду Терлецьких, котрі належали до дрібної підкар­патської шляхти гербу Сас. Початкову освіту здобув в Коломиї, а в 1859 р. став гімназистом. Підтвердженням чого є свідо­цтва успішності О. Терлецького — учня Першої вищої гімназії ім. Романовського у м. Станіславі (1860-1868 рр.) [11, арк. 40­41, 159-160, 244-245, 304-305, 353-354, 390-391, 415-416, 387-388, 394-395]. Начався О. Терлецький в гімназії добре, особливо в останніх класах. Класні журнали засвідчують зміну ним метричного імені Станіслав на Євстахій — Остап, що була тоді модною серед молоді і виникла як реакція на полоніза­цію Галичини. За час діяльності О. Терлецького як громадівця сформувався його світогляд, позитивний вплив на який спра­вили і гімназисти — пізніше громадські діячі В. Навроцький, М. Бучинський, Л. Заклинський. Нечисленні документи із двох фондів ДАІФО головно ілюструють дитячі і юнацькі роки перебування О. Терлецького на Станіславщині.

Представницькіша документальна база про діяльність О. Терлецького в Державному архіві Львівської області. Вона стосується його студентських років. Серед документів запис у головному каталозі студентів юридичного факультету Львів­ського університету про навчання О. Терлецького протягом зимового семестру 1868/69 навчального року; наказ ректора­ту про відрахування О. Терлецького з юридичного факультету Львівського університету за власним бажанням і перехід на фі­лософський факультет (24 лютого 1869 р.); [12, арк. 96]. Да­ний факт пояснюється побутуванням серед станіславської мо­лоді думки, що по закінченні гімназії вони повинні навчатися на філософському факультеті, аби відтак виховувати в націо­нальному дусі шкільну молодь. Зрозуміло, Терлецькому, який перебував в полоні суспільних проблем, філософія імпонувала більше, ніж юриспруденція. Доповнив джерельну базу універ­ситетських студій запис у головному каталозі студентів філо­софського факультету Львівського університету про звільнення О. Терлецького від військової служби, 1869 р.; [13, арк. 31-зв. 32], диплом про закінчення О. Терлецьким філософського фа­культету Львівського університету, 10 липня 1872 р. [14, арк. 410, 411].

По закінченні «абсулюториї» «слабовитий і скуплений в собі» Терлецький мав шанси вийти на «кабінетного науково­го робітника», отримавши посаду «урядника» університетської бібліотеки у Відні [15]. Цьому сприяли добрі знання інозем­них мов (англійської, французької, польської та німецької), на­лежна професійна підготовка. Тут він починає працювати над темою «Реформи Иосифа II та їх вплив на соціальні та націо­нальні відносини в Галичині». Але не політика кабінетів (ве­ликодержавна) цікавила його, а класова, соціальна боротьба.

Зміст громадсько-політичної роботи О. Терлецького роз­кривають архівні матеріали Центрального історичного архіву України у Львові. Серед них: лист В. Навроцького до М. Бу - чинського з відомостями про поїздку О. Терлецького на ар­хеологічний з’їзд у Києві 1874 р. (24 жовтня 1874 р., Ряшів) [16, арк. 36]; листи М. Бучинського до секретаря редакції журналу «Вперед» В. Смирнова у Лондон з рекомендацією О. Терлецького як розповсюджувача журналу серед молоді, 1874-1875 рр., Станіслав [17, арк. 11-13]; протокол прове­дення поліцією обшуку в бібліотеці Віденського університету, де працював О. Терлецький, 1877 р., 16 червня, Відень [18, арк. 63]; протокол обшуку на квартирі О. Терлецького у Від­ні, складений поліцією 18 червня 1877 р. [19, арк. 68-78]; протокол судового допиту О. Терлецького, звинуваченого у приналежності до таємних організацій, складений поліцією у Відні 19 червня 1877 р. [20, арк. 51-52]; довідка про роботу О. Терлецького у бібліотеці Віденського університету, вида­на поліцією 23 червня 1877 р., Відень [21, арк. 62]; довідка про друкування соціалістичних брошур у друкарні Я. Кова - чева у Відні на замовлення О. Терлецького, видана поліцією у червні 1877 р., Відень [22, арк. 67]; розпорядження Львів­ського крайового карного суду про арешт О. Терлецького у зв’язку з приналежністю до таємних організацій від 18 лип­ня 1877 р., Львів [23, арк. 98]; протокол допиту О. Терлець­кого у Львівському крайовому карному суді, звинуваченого у поширенні соціалістичних ідей від 29 липня 1877 р., Львів [24, арк. 1-23]; обвинувачувальний акт державної прокурату­ри у Львові в справі І. Франка, М. Павлика, О. Терлецького та ін. обвинувачених у приналежності до таємних організа­цій (10 жовтня 1877 р., Львів) [25, арк. 16-25]; протокол, складений у Львівському крайовому карному суді під час вручення О. Терлецькому акту звинувачення (23 листопада 1877 р., Львів) [26, арк. 33]; опис документів, конфіскова­них під час арешту О. Терлецького у Відні (1877 р.) [27, арк. 101-116]; протокол допиту у Львівському крайовому карно­му суді І. Франка, М. Павлика, О. Терлецького, звинуваче­них упоширенні соціалістичних ідей (14-16 січня 1878 р., Львів) [28, арк. 64-69]; анкетні дані заарештованого О. Тер­лецького, складені у Львівському крайовому карному суді 15 січня 1878 р. [29, арк. 129 зв.]; вирок Львівського крайового карного суду І. Франкові, М. Павликові, О. Терлецькому та ін., звинуваченим у поширенні соціалістичних ідей (21 січ­ня 1878 р., Львів) [30, арк. 191-200]; розпорядження Львів­ської державної прокуратури охороні тюрми про звільнення О. Терлецького з ув’язнення (21 січня 1878 р., Львів) [31, арк. 5]; протокол Львівського крайового карного суду про зобов’язання О. Терлецького подавати поліції відомості про зміну місць проживання (21 січня 1878 р., Львів) [32, арк. 2]. Відповідно, є декілька доповідних записок О. Терлецько - го Львівському крайовому карному суду про зміну адреси проживання (доповідна записка О. Терлецького Львівському крайовому карному суду про свою адресу від 2 квітня 1878 р., Відень; доповідна записка О. Терлецького Львівському кра­йовому карному суду про нову адресу від 12 липня 1878 р., Люча [33, арк. 7-8, 49-50].

Окремі документи ЦДІА України у м. Львові висвітлюють поведінку О. Терлецького під час судових засідань, відбування ним ув’язнення та його контакти з іншими заарештованими за соціалістичну агітацію, наприклад: рапорт управи в’язниці у Львові Львівському крайовому карному суду про відбування кари О. Терлецьким від 14 вересня 1878 р., Львів [34, арк. 8], а також притягнення О. Терлецького як свідка в інших політич­них процесах (протокол допиту О. Терлецького у Львівському крайовому карному суді у справі А. Павлик та ін., звинуваче­них у приналежності до таємних соціалістичних організацій (25 березня 1879 р., Львів) [35, арк. 1-2]. Заарештованих суди­ли на підставі непрямих доказів. Проте, ані суддя, ані галиць­ка публіка не мали чіткого поняття, що таке соціалізм і в чому полягає його злочинний характер.

Доказову базу інкримінованої О. Терлецькому соціалістичної агітації склали: лист В. Навроцького від 20.06.1876 р., написа­ний у відповідь на запросини Терлецьким до участі Навроцько - го у часописі з соціалістичним напрямком, що мав виходити у Відні, і «картка» М. Драгоманова з Женеви до О. Терлецького (26.10.1876 р.), у якій Драгоманов просив того відіслати 200 екземплярів своєї брошури «По вопросу о малорусской литера­туре» до Галичини, забрати з «друкарні» Ковачева у Відні бол­гарську історію Гільфердінга і кілька чисел «Пчелы» — ілю­строваної газети, що виходить у Петербурзі.

Остап зізнався, що був за «переконанням соціалістом», при­ятелем і політичним однодумцем Драгоманова і вважає себе одним із «нечисленних речників» соціалістичної думки серед галицьких українців.

Важливим для характеристики діяльності О. Терлецького є також особові картки, складені поліцейськими органами, чис­ленні довідки та інформації. Серед них: особова картка О. Тер - лецького, складена Віденською поліцією 17 червня 1877 р. [36, арк. 54]; особова картка О. Терлецького, складена у Львівсько­му крайовому карному суді 26 липня 1877 р., Львів, [37, арк. 100]; довідки про посаду і заробітну плату О. Терлецького, ви­дані адміністрацією бібліотеки Віденьского університету 23 липня 1877 р. [38, арк. 88-89] і 17 жовтня 1877 р. [39, арк. 28], а також довідка про роботу О. Терлецького у бібліотеці Віденського університету, видана поліцією 23 червня 1877 р. і медична довідка про стан здоров’я О. Терлецького від 17 черв­ня 1877 р., Львів [40, арк. 53-62] і т. ін.

Документи ЦДІА України у Львові дають можливість від­значити і перші оцінки, які давали його діяльності сучасники і найближче оточення. Визначальною в цьому контексті є стаття

М. Павлика, подана в редакцію ЗНТШ (М. Павлик. До відносин межи М. Драгомановим і др-ом О. Терлецьким (Лист у редакцію ЗНТШ). Стаття. 1902. Вересня 27. Львів) [41, арк. 1-23].

В основному документи фондів (Ф. 834 Українське студент­ське товариство «Січ» у Відні; Ф. 663 Михайло Павлик — український письменник і громадський діяч; Ф. 152 Крайовий суд, м. Львів; Ф. 362 К. Студинський — академік; Ф. 309 НТШ у Львові). ЦДІА України у м. Львові чи не найповніше від­бивають часи «візії» Остапа Терлецького у Відні, де він всту­пає до українського академічного товариства «Січ», стає його почесним членом і головою з середини 1870-х років [42, арк. 49]. Терлецький і Драгоманов надали новий напрям роботі в товаристві і виробили в січовиків новий світогляд, «оснований на західноєвропейськім соціалізмі». «Апостольські» слова Дра - гоманова викликали переворот в «Січі» [43, арк. 3], а промови, відчити і книжки Терлецького оживили внутрішнє життя в «Січі». Завдяки їм «Січ» стала літературно-науковим товари­ством і надала напрямок не тільки українському студентству, але й галицькій Україні [44, с. 11].

У Відні О. Терлецький пориває з народовством і утворює новий напрям, який схилявся до соціальних ідеалів і критично ставився до принципів народовства [45]. Це був час перелому у світогляді О. Терлецького, його крок до ідеології радикальної національної демократії.

У «Січі» всі горнулися до О. Терлецького, бо був він найпо­важнішою особою, вченим в європейському дусі, щирого серця і гарячого патріотизму, «був ментором і щирим товаришом». Найбільше сил і засобів Остап спрямував на просвіту молоді, щоб, навчившись «правдивої європейської культури» і не зане­дбавши свій «спеціальний фах», стала «щирими робітниками для народної справи» [46, арк. 8].

Саме завдяки Остапові віденські українці в університеті зрозуміли «духа нашої історії, тої невпинної боротьби демо­су проти шляхетсько-польського утиску й визиску». Остап був переконаний, що «...доля України, так легко вернетця, як легко утекла!.. Буде Україна мала долю-волю свою!» (незалеж­ність. — Т. Р. [47]).

Джерелом вивчення віденського періоду наукової та громадсько-політичної діяльності Остапа Терлецького є і ма­теріали архівів Відня (Республіка Австрія). Так, зокрема, в Архіві Віденського університету (Archiv der Universi^t Wien), знаходяться особові картки (Notes) студента О. Терлецького фі­лософського (SS 1873; WS 1872/73) та юридичного (US 1879/80) факультетів і стосуються його навчання у Львівському універ­ситеті. В «Огляді академічних установ, професорів, приватних доцентів, вчителів, посадових осіб та інших в Віденському уні­верситеті (bbersicht der Academischen Beh^den, Professoren, Privatdocenten, Lehrer, Beamten etc. an der K. K. Universitat zu Wien, FUL das studien-jahr) за 1872/1873, 1873/1874, 1874/1875, 1875/1876, 1876/1877, 1877/1878 навчальні роки зроблено запис про те, що О. Терлецький є помічником вченого університетської бібліотеки, та вказано адресу його проживан­ня у Відні. Зазначені дані свідчать про роботу Терлецького в бібліотеці Віденського університету.

Доповнюють джерельну базу і архівні матеріали Держав­ного архіву (Haus, Hof-und Staatsatchiv) міста Відня. У кни­гах фонду інформаційного бюро Міністерства зовнішніх справ (Informationsburo des k. k. Ministeriums der Aussern) зафіксо­вані прізвища О. Терлецького (Index 49, 1877, Band I, Seite 464. — 332.865.2262.4559; Index 50, 1878/1879. — 225.1612; INDEX 1882/1883,-3373) та М. Драгоманова (Index 49, 1877, Band I, Seite ’464. — 332.576.765.2174.2262), М. Пав­лика (Index 50, 1878/1879. — 2161), І. Франка (Index 50, 1878/1879. — 225), Я. Ковачева (Index 1876. — 738), Барабаша (Index 49, 1877, Band I, Seite 464. — 1960.1982.2262.4559), які перебували у час «візії» Терлецького у Відні та з ним співп­рацювали на «поли політичнім». А під рубрикою «Polnische Comspirationes in Wien und Lemberg» (Польські конспірації у Відні та Львові), її офіційна назва документа у справі «Бара - баша і товаришів», числяться справи, які стосуються галиць­ких соціалістів, зокрема, судових процесів над О. Терлецьким (1960.1982.2174.2262.3306.4559 / 70).

Виявлена джерельна база достатньо презентабельна. Її скла­дають рукописні матеріали; хронікальні матеріали, листування

О. Терлецького з громадськими й науковими діячами Галичи­ни, які дозволяють охарактеризувати діяльність та ідейні заса­ди О. Терлецького, окреслити його позицію щодо українських політичних сил.

Перспективним напрямком залишається дослідження ді­яльності О. Терлецького на основі джерел Відділу рукописів і текстології Інституту літератури імені Тараса Шевченка АН України, Відділу рукописів та Відділу україніки Львівської на­укової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України.

Література та джерела

1. Франко І. Я. Др. Остап Терлецький. Спомини і матеріали / І. Я. Франко // ЗНТШ, 1902 р. — Т. 50. — С. 1-64; Гнатюк В. На­ціональне відродження австро-угорських українців. — 1772-1880 / В. Гнатюк. — Відень: Накладом «Союзу визволення України», 1916. — 65 с.; Студинський К. Іван Франко і товариші в соціа­лістичнім процесі 1878 р. / К. Студинський. — Україна, 1926. — Кн. 6. — С. 56-114; Окуневський Я. Пам’яти Остапа Терлецького / Я. Окуневський // Літературно-науковий вісник, 1902. — Т. XX, Кн. 12, річник V. — С. 171-174; Павлик М. Остап Терлецький / М. Павлик // Громадський голос, 1902. — Ч. 16-17. — С. 121— 123.

2. Возняк С. М. У боротьбі за дружбу народів (Пробл. нації і на - ціон. відносини в ідеології української революційної демократії останньої чверті XIX ст.) / С. М. Возняк. — Львів: Вища школа. Вид-во при Львів. ун-ті, 1981. — 191 с.; Пашук А. І. Проблеми суспільно-політичного розвитку в ідеології революційного демо­кратизму України (Друга половина ХІХ ст. — початок XX ст.) / А. І. Пашук. — Львів: Вища школа. Вид-во при Львів ун-ті, 1982. — 182 с.

3. Злупко С. Важливий документ про соціалістичні погляди Оста­па Терлецького / С. Злупко // Наук.-інформ. бюлетень архівного управління УРСР. — 1964. — № 3. — С. 56-63; Ассонова Н. Т. Со­ціалістичні погляди українських революціонерів-демократів (кін. XIX — поч. XX ст.) / Н. Т. Ассонова. — К.: Вища школа, 1977. — 128 с.; Калинович В. І. Революційний демократ Остап Терлець - кий — пропагандист соціалістичних ідей в Галичині: З історії про­гресивної суспільно-політичної думки в Галичині в другій половині

XIX Ст. / В. І. Калинович // Вісник Львівського університету. Сер. Юридична. — 1966. — С. 25-31.; Сокуренко В. Демократичиские учения о государстве и праве на Украине во второй половине XIX века: (Драгоманов, С. Подолинський, О. Терлецький) / В. Соку - ренко. — Львов: Изд-во Львов. ун-та, 1966. — 265 с.; Манзен - ко П. Т. Суспільно-політичні і філософські погляди М. Павлика / П. Т. Манзенко. — К., 1962. — 123 с.; Лисенко О. Я. Остап Терлецький / О. Я. Лисенко // Жовтень. — 1959. — № 5. — С. 110-117; Кіраль С. Стежки Остапа Терлецького / С. Кіраль // Жовтень. — 1984. — № 12. — С. 93-95; Білінкевич І. Він жив для народу: О. Терлецький / І. Білінкевич // Червоний шлях. —

1971. — 5 лют.; Яцкевич Є. А. Становище робітничого класу Га­личини в період капіталізму (1848-1900). — К.: Вид-во АН УРСР, 1958. — С. 79-105.

4. Грицак Я. «Молоді радикали в суспільно-політичному житті Га­личини (кінець XIX ст.)» / Я. Грицак // Записки НТШ, Т. СС XXII. Праці іст.-філософської секції. — Львів, 1991. — С. 71-110; Перенесення центру національного руху на західноукраїнські зем­лі / Я. И. Грицак // Нарис історії України: формування модерної української нації ХК-ХХ ст. — Генеза, 2000. — С. 76; Грицак Я. !сторія України 1772-1999 (народження модерної нації). — Люблін. — 2000. — С. 94; Грицак Я. Пророк у своїй вітчизні. Франко і його спільнота (1856-1886) / Я. Грицак. — Київ: Кри­тика, 2006. — С. 166, 179, 181-182, 184-186, 322, 325, 298, 416.

5. Кугутяк М. Карби 5. Рутенці, москвофіли і народовський рух / Суспільно-політичний рух в Галичині 50-70-х рр. XIX ст. / М. Ко - гутяк // Світ молоді. — 1990. — 13 жовтня; Кугутяк М. Галичина: Нарис суспільно-політичного руху (XIX ст. — 1939 р.) / М. Когу - тяк. — !вано-Франківськ, 1993. — С. 63-66, 72-74, 49-52; Кугу - тяк М. Карби: 6. Нова хвиля поступу / Про суспільно-політичне життя Галичини у 60-80-х рр. XIX ст. / М. Когутяк // Світ мо­лоді. — 1990. — 3 листопада; Сухий О. М. Національна ідея в програмах та діяльності українських політичних партій Галичини (кінець XIX — початок XX ст.) / О. М. Сухий. — Львів: Каме­няр, 1998. — С. 7; Сухий О. М. Галичина між Сходом і Заходом. Нариси історії XIX — початку XX ст. / О. М. Сухий. — Львів: Львівський національний університет ім. I. Франка; !нститут українознавства ім. I. Крип’якевича НАН України, 1999. — С. 42, 103; Сухий О. М. від русофільства до москвофільства: російський чинник у громадській думці та суспільно-політичному житті га­лицьких українців у XIX ст. / О. М. Сухий. — Львів: Львівський національний університет імені! вана Франка, 2003. — 496 с.; На­риси історії суспільних рухів і політичних партій в Україні (XIX-

XX Ст.) / [Малик Я. И., Вол Б. Д., Гелей С. Д. та ін.], за заг. ред. Я. И. Малик. — Львів: Світ, 2001. — 296 с. — С. 23.

6. Андрухів I. О. Українські молодіжні товариства Галичини: 1861-1939 (Короткий історичний нарис) / I. О. Андрухів. — !вано-Франківськ, 1995. — С. 33-34; Арсенич П. Заклинські. !з серії «Славні галицькі родини». До 1110-річчя Галича / П. Ар­сенич. — !вано-Франківськ, 1995. — С. 7-9, 10; Полєк В. Ме - літон Бучинський: Голос правди і громадянськості / В. Полєк, П. Арсенич // Українство: Національно-духовні виміри. Збірник наукових праць і матеріалів. — Випуск 1. — !вано-Франківськ, 2005. — С. 357-358; Арсенич П. Родина Озаркевичів / П. Ар­сенич. — Коломия: Вік, 1998. — С. 54; Арсенич П. Українські правники в національному відродженні Галичини: 1848-1939 рр. / П. Арсенич, I. Андрухів. — !вано-Франківськ, 1996. — С. 7-8; Лысяк-Рудницкий Иван «Между историей и политикой» [Под ред.


Д. Фурмана, Я. Гршцака]. — М. — СПб.: Летний сад, 2007. —

С. 238, 329.

подпись: 7.Сенюк Б. Непогасне світло. Біографічна повість / Б. Сенюк. — Ко­ломия: Світ. — 1993. — 112 с.; Сенюк Б. Яскраве сузір’я родини Терлецьких / Б. Сенюк // Рідна земля. — 2003. — 29 липня. Андрусяк Т. Шлях до свободи (Михайло Драгоманов про права людини) / Т. Андрусяк. — Львів: Світ, 1998. — С. 29-33; Ми - роненко М. Історія вчень про державу і право: Навчальний по­сібник / М. Мироненко, В. Горбатенко. — К.: Академія, 2010. —

С. 330-331; Трофанчук Г. І. Історія вчень про державу і право: Навч. посіб. / Г. І. Трофанчук. — К.: Магістр. — ХХІ сторіччя, 2005. — С. 256.

подпись: 9.
10.
11.
12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19.
17. 21. 22.
23.
24.
25.
26.
27.
28.
29.
30.
31.
32.
33.
Бак В. Поняття національного в українській філософській думці Галичини останньої третини ХІХ ст. / В. Бак // Людина і політика. — 2002. — № 2. — С. 99-100.

ІФОДА, ф. 631, оп. І, № 135, арк. 39.

ІФОДА, ф. 292, оп. І, № 32, арк. 40 зв. — 41; № 34, арк. 159 зв. — 160; № 35, арк. 244 зв. — 245; № 36, арк. 304 зв. — 305; № 37, арк. 353 зв. — 354; № 38, арк. 390 зв. — 391; № 39, арк. 415 зв. — 416; № 40, арк. 387 зв. — 388; № 41 арк. 394 зв. — 395.

ЛОДА, ф. 26, оп. 26, № 216, арк. 96.

ЛОДА, ф. 26, оп. 15, № 541, арк. 31 зв. — 32.

ЛОДА, ф. 26, оп. 15, № 716, арк. 410-411.

Archiv der Universität Wien, Z 85, bersicht der akademischen Be - hurden, der den einzelnen Facultet zugehrenden Decane, Pro-Decane, Professoren, Privatdoccenten, Lehrer, Adjuncten, und Assistenten, dann der Kirche, Bibliotek, Kanzlei, Guastur, Pedellenamt etc an der Kaiserl. Konigl.

ЦДІА України у м. Львові, ф. 152, оп. 2, № 14416, арк. 36.

ЦДІА України у м. Львові, ф. 663, оп. І, № 415, арк. 11-13, 25-27. ЦДІА України у м. Львові, ф. 152, сп. 2, № 14397, арк. 63.

подпись: цдіа україни у м. львові, ф. цдіа україни у м. львові, ф. цдіа україни у м. львові, ф. цдіа україни у м. львові, ф. цдіа україни у м. львові, ф. цдіа україни у м. львові, ф. цдіа україни у м. львові, ф. цдіа україни у м. львові, ф. цдіа україни у м. львові, ф. цдіа україни у м. львові, ф. цдіа україни у м. львові, ф. цдіа україни у м. львові, ф. цдіа україни у м. львові, ф. цдіа україни у м. львові, ф.І. 152, оп. 2, № 14392, арк. 68-78. і. 152, оп. 2, № 14397, арк. 51-52.

. 152, оп. 2, № 14397, арк. 62.

. 152, оп. 2, № 14397, арк. 67.

. 152, оп. 2, № 14406, арк. 98. і. 152, оп. 2, № 14410, арк. 1-23. і. 152, оп. 2, № 14416, арк. 16-25.

. 152, оп. 2, № 14416, арк. 33. і. 152, оп. 2, № 14406, арк. 101-116.

. 152, оп. 2, № 14397, арк. 64-69. і. 152, оп. 2, № 14417, арк. 129 зв. і. 152, оп. 2, № 14417, арк. 191-200. і. 152, оп. 2, № 14418, арк. 5.

І. 152, оп. 2, № 14418, арк. 2.

ЦДІА України у м. Львові, ф. 152, оп. 2, № 14420, арк. 7-8; арк.49-50

34. ЦДІА України у м. Львові, ф. 152, оп. 2, № 14420, арк. 8.

35. ЦДІА України у м. Львові, ф. 152, оп. 2, № 14779, арк. 1-2.

36. ЦДІА України у м. Львові, ф. 152, оп. 2, № 14397, арк. 54.

37. ЦДІА України у м. Львові, ф. 152, оп. 2, № 14406, арк. 100.

38. ЦДІА України у м. Львові, ф. 152, оп. 2, № 1406, арк. 88-89.

39. ЦДІА України у м. Львові, ф.152, оп.2, № 14416, арк.28

40. ЦДІА України у м. Львові, ф. 152, оп. 2, № 14397, арк. 53, 62.

41. ЦДІА України у м. Львові, ф. 663, оп. 1, № 173, арк. 1-23.

42. ЦДІА України у м. Львові, ф. 834, оп. 1, спр. 10, арк. 49-50.

43. ЦДІА України у м. Львові, ф. 834, оп. 1, спр. 115, арк. 3.

44. Мишуга Л. Спогад декадента / Л. Мишуга // Над синім Дунаєм. Ювілейний збірник українського академічного товариства «Січ» у Відні [За ред. О. Грицая, Т. Марітчака]. — Відень, 1932. — С. 11.

45. Терлецький О. Галицько-руський нарід і галицько-руські народо­вці / О. Терлецький // Правда. — 1874. — Ч. 17.

46. ЦДІА України у м. Львові, ф. 834, оп. 1, спр. 8, арк. 8-9.

47. Терлецький Остап. Лист до Окуневьского Ярослава 5.12.1886 // ІЛШ, Відділ рукописів і текстології. — Ф. 119. — Од. зб. 129.

Анотації

Романив Т. Б. Источники о жизненном пути, общественной и научной деятельности Остапа Терлецкого.

В статье дан обзор письменных источников Государственно­го архива Ивано-Франковской области, Государственного архива Львовской области, Центрального государственного исторического архива Украины во Львове, Архива Венского университета (Archiv der Universit^t Wien), Государственного архива (Haus-, Hof - und Staatsarchiv) города Вены, содержащие сведения о станиславском и венском периодах, студенческих временах, общественной и на­учной деятельности Остапа Степановича Терлецкого.

Ключевые слова: Остап Терлецкий, источники, общественно­политическая и научная деятельность.

Romaniv T. B. Sources about the biography, political and scien­tific activity of Ostap Terletskyi.

The article gives the survey of written sources from the State Ar­chive of Lviv, State Archive of Ivano-Frankivsk region, State Archive of Lviv region, Central State Historical Archive of Ukraine in Lviv, Archive of Vienna University, State Vienna Archive. All these ma­terials contain information about the Stanislavian period, students’ years of Ostap Terletskyi, the period he stayed in Vienne, his social and political activity.

Key words: Ostap Terletskyi, sources, social and political, scientific activity

Надійшла до редакції 28 грудня 2013 року