Головна Історія Інтелігенція і влада СТАНОВЛЕННЯ ГРЕКО-КІПРСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ В ПЕРШЕ ДЕСЯТИРІЧЧЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ РЕСПУБЛІКИ КІПР (1960-1970)
joomla
СТАНОВЛЕННЯ ГРЕКО-КІПРСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ В ПЕРШЕ ДЕСЯТИРІЧЧЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ РЕСПУБЛІКИ КІПР (1960-1970)
Історія - Інтелігенція і влада

С. В. Ковальський

Процес формування національної інтелігенції в країнах на стадії здобуття незалежності являє собою великий науковий інтерес. Постає питання щодо розглядання цього соціально­го прошарку як маргінальної групи чи нової інтелектуальної хвилі — носія прогресивних ідей. Виникає проблема співвід­ношення цієї групи населення з владою: чи проводить уряд протекціоністську політику відносно інтелектуальної еліти, чи, навпаки, намагається вплинути на її розвиток силою? Держав­на політика Кіпру щодо розвитку інтелігенції яскраво ілюструє проблеми, які виникали у внутрішній політиці “малих країн”, які звільнялись від колоніального панування.

В радянській історичній літературі існувало багато праць, присвячених проблемам Кіпру, таких вчених, як Л. М. Анісі - мов [1], В. А. Шмаров [2], В. Н. Ковальов [3], Б. Г. Єгоров [4]. Попри величезну кількість розглянутих аспектів, інтелігенція острова залишилась майже не вивченою. Серед загальних праць, присвячених інтелектуальній еліті Азії, слід зазначити моногра­фію “Интеллигенция и социальный прогресс в развивающихся странах Азии и Африки”, яка була опублікована в 1981 р. [5]. В цьому дослідженні зроблена спроба систематизувати та пред­ставити цілісну картину інтелігенції як соціального прошарку на Сході. Ця монографія має теоретичний характер та не роз­глядає окремі країни чи регіони, що приводить до некоректних висновків: інтелігенція всього Азійського регіону розвивалась за спільними законами та мала єдину мету, яка полягала в під­тримці національно-визвольної боротьби своєї держави. Досить повна та змістовна інформація з цієї проблеми міститься в пері­одичному інформаційному бюлетені Міністерства освіти Кіпру під назвою “Cyprus To-Day”. Цей журнал відображав тенден­ції в державній політиці щодо національної інтелігенції. Слід враховувати ідеологічне навантаження цього видання, а також його продержавний та антитурецький характер.

Інтелектуальна еліта в перше десятиріччя незалежності Кіпру в 1960-70-х рр. пройшла своє становлення. В цей пері­од на інтелігенцію острова вплинули специфічні фактори по­літичних, етнічних та соціальних процесів молодої держави. Першою умовою, яка вплинула на її становлення, було те, що повну вищу освіту мешканці Кіпру могли отримати тільки за межами своєї країни. Тому висококваліфіковані юристи, ліка­рі, науковці та інші отримували освіту в Європі чи Америці. З одного боку, це зближувало кіпрську інтелектуальну еліту з європейською культурою. З іншого — віддаляло її від своєї національної спадщини. Тому формування інтелігенції під час становлення незалежної республіки проходило серед високоос­вічених людей з різносторонніми уявленнями. Другою рисою можна назвати вплив етнічного розмежування острова, що ві­добразилось на суспільній структурі. Таким чином, кіпрська інтелігенція, маючи одну соціальну основу, поділялась на дві окремі групи, які розвивались в різних етнічних контекстах та бачили по-різному історію та майбутнє острова. Тому, кажучи про національну інтелігенцію Кіпру, слід відокремлювати на­ціональну грецьку та турецьку інтелігенцію, які відображали різні політичні та національні інтереси.

З перших років становлення незалежної республіки Кіпр влада приділяла велику увагу розвитку освіти та культури ост­рова. Усіма питаннями, пов’язаними з освітою, мистецтвом та наукою, керувало Міністерство освіти. З 1961 р. в його складі був створений Департамент культурного розвитку. А з 1965 р. він відокремився в самостійний відділ культурної політики при Міністерстві [6, с.8]. Державну позицію щодо підготовки вчителів висловив міністр освіти Саф’янос, узагальнюючи ре­зультати розвитку культури за 10 років в середині 70-х рр. XX ст. За його словами, саме розвиток освіти надав можливість зміцненню таких економічно вигідних галузей, як туризм та сільське господарство [7, с.6]. Згідно з офіційними даними за

15 років кількість вчителів грецьких початкових та середніх шкіл збільшилась в цілому в два рази з 2121 в кінці 1959 р. до 3938 в 1974 р. [8, с.14]. Позитивним результатом державної політики в цієї сфері було зниження рівня неписемності насе­лення острова. В 1970 р. серед населення острова віком 17-24 років рівень неосвічених людей складав 2 % всієї вікової гру­пи. Тоді як серед населення віком 60-69 років 35 % не вміли читати та писати [9, с.70]. Наведені дані свідчать про те, що політика керівництва Кіпру підтримувала розвиток освіти, що давало свої позитивні результати.

Влада Кіпру приділяла особливу увагу підготовці вчителів. Для цього був організований Педагогічний інститут, де усі, хто отримав середню освіту, мали змогу пройти безкоштовне трирі­чне навчання. Випускники цього закладу мусили відпрацюва­ти в муніципальному чи сільському навчальному закладі п’ять років [10, с.210]. Загальна кількість студентів, які навчались в Інституті в 1974 р., склала 279 студентів [11, с.10]. Існували також вечірні школи, які готували педагогічні кадри. Міністер­ство освіти розробило програму підвищення кваліфікації вчи­телів, яка складалась з періодичних конференцій та зустрічей педагогів. Практикувалось запрошення іноземних спеціалістів. Так, Педагогічний інститут був створений завдяки англійсько­му спеціалісту Веделлу, який спеціально для цього прийхав на Кіпр [12, с.23-24].

В 1962 р. при Міністерстві освіти був створений науково-до­слідницький центр Кіпру. В його функції входило проведення досліджень в сфері історії, фольклору, етнології, етнографії, соціальної антропології, філології, мовознавства та економіки. Центр розпоряджався декількома архівами, проводив археоло­гічні розкопки власними силами та за допомогою закордонних спеціалістів. Одним з найвідоміших вчених Кіпру був та за­лишається Васос Карагеоргієс. Цей відомий археолог закінчив Інститут археології при Лондонському університеті. Він автор чисельних праць з археології та історії Кіпру на англійській, грецькій та французькій мовах. Під його керівництвом була проведена низка археологічних експедицій по всьому остро­ву. Розквіт його наукової діяльності прийшовся на 60-ті рр. XX ст. Зараз він є радником з питань археології у всесвітньо відомому благодійному фонді Левентіса. Ще однією вагомою постаттю кіпрської науки є Нікос Кономіс — філолог та філо­соф, який пройшов навчання в Афінському університеті, Окс­форді та Кембриджі. Сфера його наукових інтересів полягає в дослідженні давньогрецької філософії та літературі. В 1960-ті рр. публікувався в різних виданнях Великобританії, Франції, Греції та Кіпру [13, с.630].

Інженерів та технічних спеціалістів уряд Кіпру почав готувати власними силами з 1968 р., коли разом з ЮНЕСКО був створений Вищий технічний інстітут. Крім того, цей заклад готував викла­дачів для професійних-технічних училищ [10, с.210]. Характер­ною рисою розвитку технічних професій було збільшення архі­текторів. В перші 5 років існування незалежної республіки Кіпр відчувалась потреба в кваліфікованих архітекторах. Це пов'язано перш за все з вимогами туризму, що розвивався в той період дуже активно. Як відзначалося спеціалістами з архітектури при Мініс­терстві освіти, з 1960 р. перехід від колоніального до самостійно­го управління ознаменувався в першу чергу зміною зовнішнього вигляду готелів, шкіл, тощо, і це було зроблено завдяки праці молодих архітекторів [14, с.21]. Особливо виділялись такі спеціа­лісти, як С. Іконому, брати Михалідіси, Т. Дмитріс.

Кіпрська влада вживала заходів зі стимулювання розвит­ку творчої інтелігенції. В 1969 р. була впроваджена Державна літературна премія. Міністерство освіти виділяло гроші біблі­отекам для придбання книг кіпрських письменників та вла­штовувало книжкові виставки на острові і в Греції [8, с.19]. В 1960-ті рр. в грецькій громаді з’явилась велика кількість молодих письменників, серед них значна частина жінок. Голов­ною тематикою їх творчості було життя на острові в сучасний для них період та екскурс в різні історичні епохи. Провідною темою стали трагічні події 1964 р., пов’язані з етнічним кон­фліктом та бомбардуванням острова турецькими літаками. Ця сумна тема не залишила байдужими таких талановитих пись­менників, як Ліна Соломоніду (повість “Тут покоїться”), Ріна Кацеллі (роман “Зошити моєї сестри”) та Христакіс Георгіу (твори “Паралелі” та “Трежини”) [10, с.241]. Треба відмітити, що ці твори не були агітаційними, тому що висловлювали по­чуття спільної біди. Наприклад, Л. Соломоніду зробила спро­бу відтворити психологічні аспекти конфлікту на острові через почуття та думки родичів і друзів загиблого героя біля його могили. Вказані письменники торкались також історичних тем в першу чергу періоду середньовіччя часів Візантії та британсь­кого колоніального правління. Глибокий психологізм був при­сутній творам Янніса Кацуріса та Паноса Іоанідеса. Я. Кацуріс іронічно зображав “маленьких людей”, показував філософію обивателів. П. Іоанідес більш детально вивчав взаємозв’язок між минулим та сучасним в історії Кіпру.

Для цього періоду характерна поява молодого покоління по­етів. Михаліс Пасиардис та Еллі Леоніду почали свій творчий шлях зі збірок, присвячених кіпрській трагедії 1964 р. їх ві­рші наповнені турботою за долю рідного острову. Е. Леоніду проявила себе також як перекладач віршів болгарського поета Гео Мілєва та радянського — Євгена Євтушенка [10, 235-236]. В середині 60-х рр. XX ст. публікує свої перші збірки Георгіос Малекіс. Він закінчив філологічний факультет Московського державного університету, і його твори перекладались на росій­ську, українську, білоруську мови.

В перше десятиріччя незалежності Кіпру сформувався наці­ональний театр. В 1961 р. була створена Кіпрська театральна організація. Спеціально для її розвитку Департамент культури при Міністерстві освіти розробив п’ятирічну програму [15, 135­136]. Незважаючи на те, що на острові тоді діяла постійна ак­торська трупа всього в 30 чол., вона давала вистави в різних районах Кіпру. Георгіс Арвантакіс, випускник афінської консе­рваторії, заснував в 1960 р. музично-хореографічний етногра­фічний ансамбль у містечку Лісі.

Художнє життя також інтенсивно розвивалось. В цей період заявив про себе випускник школи витончених мистецтв в Пари­жі Харілаос Дікеос. Його перша експозиція акварельних малюн­ків на Кіпрі відбулась 29 травня 1965 р. Презентація проходила при підтримці уряду. її відкривав міністр освіти К. Спірідакіс.

Отже, в перше десятиріччя незалежності на Кіпрі чітко про­стежується інтенсивний розквіт інтелектуальної еліти. Грецьку культуру на острові розвивали люди, в підготовці яких суттєву роль відігравав космополітизм та європейська система цінно­стей. Кіпрський уряд зі свого боку створив певні умови для творчої та інтелектуальної праці інтелігенції. В першу чергу це обумовлювалось потребами економічної кон’юнктури острову. Результатами державної політики було зниження рівня непи - семності населення та розширення туристичної сфери. Суттєві здобутки простежуються в науці та літературі, про що свідчить поява в цей період відомих всьому світу вчених та письменни­ків. Підводячи підсумки, можна сказати про те, що за 10 ро­ків існування молодої республіці Кіпр сформувалась інтелек­туальна еліта, яка відображала інтереси та погляди грецької спільноти острова, а керівництво зі свого боку стимулювало подальший її розвиток.

Джерела та література

1. Анисимов Л. Н. Проблемы Кипра: исторический и международ­но-правовой аспекты. — М.: Международные отношения, 1986. — 180 с.

2. Шмаров В. А. Кипрская проблема в политике империализ­ма (1963-1978 гг.). Автореф. дис. ... канд. истор. наук. — М., 1979. — 20 с.

3. Ковалёв В. Н. Проблема Кипра и Организация Объединённых На­ций (1954-1977гг.). Автореф. дис. ... канд. истор. наук. — М., 1978. — 26 с.

4. Егоров Б. Г. Кипр: тревоги и надежды. — М.: Знание, 1986. — 63 с.

5. Интеллигенция и социальный прогресс в развивающихся странах Азии и Африки / Ред. Г. Ф. Ким, А. Б. Беленький. — М., 1981. — 328 с.

6. The Cultural Policy of the Ministry of Education // Cyprus To-Day. — 1976. — № 2. — Р. 7-11.

7. Education in Cyprus. Background Paper Presented by the Minister of Education During the Seventh Commonwealth Education Conference in March, 1977 // Cyprus To-Day. — 1977. — № 1-2. — Р. 6-9.

8. Cyprus To-Day. — 1976. — № 3-4. — Р. 13-20.

9. Michaelidou A. S. The Problem of Illiteracy in Cyprus // Cyprus To­Day. — 1970. — № 3-4. — Р. 70.

10. Кипр. Справочник / Ред. Е. И. Уразова, В. А. Шмаров. — М.: На­ука, 1986. — 272 с.

11. Frixos Petrides. Objectives and Orientations in Cyprus Education // Cyprus To-Day. — 1970. — № 3-4. — Р. 7-15.

12. Christodoulides A. D. Elementary Education // Cyprus To-Day. — 1970. — № 3-4. — Р. 19-25.

13.1стторіа тои EXX^vikou E9vouq. — A9nva, 1980. — 670 q.

14. Georghiddes P. A Brief Introduction to Cyprus Architecture // Cyprus To-Day. — 1965. — № 3. — Р. 20-21.

15. The Almanac of Cyprus / Ed. by A. Cristodoulou. — Nicosia, 1991. — 360 p.


Ковальский С. В. Формирование греко-кипрской национальной интеллигенции в первое десятилетие независимости республики Кипр (1960-1970).

В статье рассматривается процесс формирования греко-кипрской интеллигенции в период становления кипрской государственности в 60-70-х гг. XX ст. Автор показал государственные программы, стимулирующие развитие интеллектуальной элиты в соответствии с экономическими потребностями острова.

Kovalskiy S. V. Forming of the Greek - Cypriot national intel­ligentsia in the first decade of the Cyprus republic independence (1960-1970).

In this article the author tries to analyze the process of Greek-Cyp - riot national intelligentsia forming process during the difficult period of the Cyprus' state building during 1960-1970.State programs that stimulated the development of the intellectual elite according to the economic needs of the young republic are shown.


Похожие статьи