Головна Історія Інтелігенція і влада ПЕНСІЙНА РЕФОРМА — КРОК ДО РЕАЛЬНОЇ ДЕМОКРАТІЇ
joomla
ПЕНСІЙНА РЕФОРМА — КРОК ДО РЕАЛЬНОЇ ДЕМОКРАТІЇ
Історія - Інтелігенція і влада

В. С. Лопаков

Проголошений в Конституції курс країни на побудову демо­кратичної, соціальної, правової держави свідчить про принци­пово нові основи державної політики та концепції соціально - економічних прав людини. Пріоритетами соціальної політики є створення умов для забезпечення достатнього життєвого рівня населення, реформування системи соціального забезпечення. У складних соціально-економічних умовах запропоновані шля­хи реформування ще не знайшли значного превалювання тієї чи іншої точки зору щодо основних гарантій забезпечення прав людини в соціальній сфері, механізму їх реалізації та компле­ксу заходів, пов’язаних з реформою соціального забезпечення. Така ситуація не сприяє успішному формуванню та розвитку системи соціального забезпечення. Разом з тим, у історичній на­уці бракує наукових досліджень організаційно-правових форм соціального забезпечення. Тому набуває актуальності проблема висвітлення особливостей соціального забезпечення в Україні в сучасних соціально-економічних умовах, глибокого науково­го аналізу нових історичних і правових категорій. Важливість


І нагальність таких наукових пошуків визначається необхід­ністю вдосконалення шляхів реформування сучасної системи соціального забезпечення в умовах ринкової економіки. Тому метою роботи є з’ясування демократизму пенсійного забезпе­чення, теоретичне обґрунтування рекомендацій щодо побудо­ви нової системи пенсійного забезпечення у трансформаційній економіці, адекватної ринковому середовищу. Наукова новизна роботи полягає у розробці нових методичних засад щодо стру­ктури та змісту складових пенсійної системи та в обґрунтуван­ні рекомендацій з удосконалення і підвищення ефективності здійснення пенсійної реформи в Україні. Практичне значення дослідження полягає в тому, що воно сприятиме розвитку ре­формування пенсійного забезпечення в Україні.

Час, коли держава несла повну відповідальність за вирішен­ня практично всіх соціальних проблем своїх громадян, минув. Сьогодні ми прагнемо розбудувати суспільство, в якому б па­нувала демократія і дотримувались права та свободи людини. Але вирішити ці завдання без активної участі самих громадян практично неможливо.

Кожна людина повинна нести частку відповідальності за те, що відбувається в суспільстві. Необхідно розуміти, що кожен із нас певною мірою відповідальний за невирішені проблеми і певні негаразди в Україні, тому не варто шукати винуватців усіх наших бід на стороні. У громадянському суспільстві люди­на не повинна стояти осторонь вирішення існуючих соціальних проблем, адже відомо, що найбільше цьому шкодить саме наша байдужість.

Людина — істота суспільна, це випливає з самої її природи. Сучасні досягнення цивілізації — результат діяльності бага­тьох поколінь. Це — аксіома та визначальна суть прогресив­них перетворень у суспільстві. З цього випливає необхідність об’єднання людей в суспільні організації, вищою формою якої є держава. В свою чергу, суспільна організація потребує управ­лінського центру (органів державної влади), який би регулював соціальні процеси і спрямовував діяльність людей у визначено­му напрямі.

Організація державного управління може здійснюватись різ­ними методами і в різних формах. Найбільш досконалим і про­гресивним є державний устрій, побудований на демократичних принципах. Звичайно, демократія не є ідеальним способом дер­жавного управління, що відповідав би усім вимогам суспільної організації, але на сьогодні це найкраще, що створило людство в сфері управління соціальними процесами.

Демократія передбачає пропорційне поєднання прав і свобод людини з встановленими нормативно-правовими актами дер­жавної влади і моральними законами. Тому дотримання і вико­нання законів, інших нормативно-правових актів — обов’язко­ва умова успішного розвитку суспільства. При цьому основним завданням демократичної держави можна вважати таку орга­нізацію суспільного життя, яка б максимально забезпечувала свободу і гідне життя людини.

Проголосивши європейський вибір, Україна взяла на себе високі зобов’язання як перед своїми громадянами, так і перед світовим співтовариством щодо соціального захисту людей. Але, водночас, це означає, що від нас самих залежить і благополуч­чя держави, і добробут кожного її громадянина. Аналіз ситуа­ції у соціальній сфері дає відповіді на багато питань, оскільки у ній фокусуються всі проблеми суспільства в їх неприкрито­му, реальному вигляді [1]. Особливе місце у зазначеній сфері займає механізм пенсійного забезпечення населення України, тому що кількість пенсіонерів станом на січень 2000 р. склада­ла 14,5 млн. [2].

Право громадян на пенсію — конституційне (ст. 46 Консти­туції України) [3]. Пенсійні правовідносини є одним з видів суспільних відносин і особливою формою здійснення права на пенсію. Вони складають найбільшу групу правовідносин у пра­ві пенсійного забезпечення [4].

На дванадцятому році незалежності в Україні розпочато практичну реалізацію пенсійної реформи, що створює кожному громадянину більше можливостей щодо самостійного вибору і прийняття рішення відносно того, яку пенсію він отримува­тиме в майбутньому. Для цього “запроваджується трирівнева страхова пенсійна система, де закладено основні демократич­ні принципи” (ст. 7 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування) [5]. Це означає, що держава, гарантуючи певний рівень матеріального забезпечення в старо­сті, частково перекладає відповідальність за це і на кожного з нас, одночасно даючи нам і право вибору.

Необхідність реформування пенсійного забезпечення викли­кана низкою об’єктивних факторів: економічних, демографіч­них, соціально-політичних. Сьогодні ця проблема особливо актуальна в багатьох країнах світу, незалежно від рівня еконо­мічного розвитку, що обумовлено старінням населення, зміною його вікової структури, ускладненням економічної ситуації. “Головна причина необхідності пенсійних реформ — старіння населення, яке є результатом зниження народжуваності та збі­льшення середньої тривалості життя ”[6]. Але розв’язувати проб­лему потрібно ретельно зваживши всі фактори та можливості як держави, та і її громадян. При цьому необхідно враховувати національні традиції та менталітет людей.

У демократичному суспільстві з ринковою економікою дер­жавна влада не повинна брати на себе вирішення матеріальних проблем своїх громадян, а зобов’язана створювати умови, за яких люди зможуть самостійно, відповідно до своїх можливо­стей та бажань, їх розв’язувати, в т. ч. й пенсійні проблеми. Адже однією з основних ознак демократії є право людини на здійснення власного вибору. Звичайно, це не стосується тих, хто через певні обставини не може своєю працею забезпечити відповідний матеріальний достаток (наприклад, інваліди). І са­ме трирівнева пенсійна система дозволяє раціонально поєднати демократичні засади, забезпечити дотримання соціальної спра­ведливості в державі та гарантувати необхідний рівень матеріа­льного забезпечення в старості для кожної людини.

Нова пенсійна система, особливо її накопичувальна частина, спрямована на виховання економічної самостійності та відпові­дальності громадян за стан особистого матеріального добробуту після виходу на пенсію. Це повинно змусити людей уже сього­дні замислитися над тим, що вони отримають по завершенні своєї трудової діяльності, підвищити їх зацікавленість у конт­ролі за належною сплатою роботодавцями страхових коштів до Пенсійного фонду. Про складний характер пенсійної системи зазначав М. Захаров, який підкреслював, що дана система є складним системним утворенням, що має об’єктивно складну структуру та відбиває II внутрішню єдність і зміст, взаємодію елементів якої обумовлює її специфічна якість як цілісного правового об’єкта [7].

Цим самим пенсійна реформа сприятиме виходу економіки з тіні. Адже для розрахунку розміру пенсії в майбутньому буде братися величина заробітку за весь період трудової діяльності, а не за певні її періоди, як було раніше. Тобто кожен із нас змо­же розраховувати на пенсію, розмір якої залежатиме від того, скільки коштів буде накопичено на його власному рахунку в Пенсійному фонді. Роботодавець, приховуючи реальний розмір заробітку, не сплачує належні внески до Пенсійного фонду і тим самим порушує закон. Але в майбутньому для найманих працівників це призведе до зменшення розміру пенсії. “Необ­хідно контролювати процес формування своєї майбутньої пен­сії, домагаючись від роботадавця, щоб він виплачував заробіт­ну плату через банковські установи і повністю розраховувався з Пенсійним фондом України” [8].

Як ми вже відзначали, демократія передбачає створення лю­дині гідних умов життя. Нині ж значна частина населення зна­ходиться за межею бідності, насамперед — пенсіонери. Тому новим законом передбачено скасування “верхньої межі” пенсій і поступове наближення її мінімального розміру до прожитко­вого мінімуму. Для цього розмір пенсій (у разі зростання рівня середньої заробітної плати в економіці) щорічно переглядати­меться. З цього виходить, що подолати бідність без ефектив­ної розвинутої економіки неможливо. Тому пенсійна реформа спрямована і на створення сприятливих умов для розвитку під­приємництва та залучення інвестицій.

Водночас демократія — це не тільки права та свободи, вона передбачає й обов’язки громадян перед суспільством. Для по- вномасштабного вирішення завдань пенсійної реформи необ­хідно мати відповідні фінансові ресурси. Основним їх джере­лом є страхові внески, і Законом “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що зобов’язан­ня страхувальників перед Пенсійним фондом є першочерго­вими по відношенню до інших платежів до бюджету, крім заробітної плати. Та як засвідчує практика, не всі підпри­ємства сумлінно ставляться до виконання своїх зобов’язань щодо сплати внесків. Виплачуючи заробітну плату “нетради­ційними методами”, вони мають значну заборгованість перед Пенсійним фондом і цим демонструють свою неповагу до сус­пільства. “Суспільство повинно розуміти важливість прозорих фінансових розрахунків. Прихована зарплатня сьогодні — це недоотримана пенсія завтра, крадіжка у самаго себе і у своїх робітників” [9].

Однією з важливих рис демократії є відкритість і прозорість дій держави, що передбачає інформування громадян про змі­ни в соціальній політиці. Тому особливого значення набуває роз’яснювальна робота про нову пенсійну систему, “ведення відповідної пропагандистської роботи з населенням”, практичну реалізацію прийнятих законів і перспективи отримання грома­дянами пенсії, достатньої для забезпечення гідного життя [10].

Сьогодні органи Пенсійного фонду проводять активну ро­боту щодо інформування всіх верств населення з цих питань, використовуючи засоби масової інформації, зустрічі в трудових колективах, з профспілковим активом, підприємцями, студе­нтами, випускниками шкіл. В кожному управлінні створено консультативні центри з питань пенсійної реформи, запрова­джено прямі телефонні лінії.

Одним із важливих елементів роз’яснювальної роботи стало проведення акції з доведення до застрахованих осіб даних пе­рсоніфікованого обліку, накопичених у Пенсійному фонді. Ця інформація змусила багатьох людей вже сьогодні замислитися над перспективою пенсійного забезпечення в старості.

Проте, не зважаючи на великий обсяг інформації щодо пе­нсійної реформи, багато наших співвітчизників, особливо мо­лодих, не надають їй належної уваги, вважаючи, що їм ще зарано думати про пенсію. Відтак, обізнаність населення щодо впроваджуваної в Україні пенсійної системи залишається до­сить низькою. Вбачається доцільним запровадити в школах та вищих навчальних закладах 1-4 рівнів акредитації вивчен­ня основ пенсійного страхування (та інших видів соціального страхування). Крім того, пенсійну реформу дуже часто пов’язу­ють із підвищенням пенсій нинішнім пенсіонерам. Насправ­ді ж, пенсійна реформа в першу чергу розрахована на людей працездатного віку, а її суть полягає в переході від пенсійного забезпечення до пенсійного страхування. Вона, в першу чергу, розрахована на молоде покоління, яке виросло в незалежній Україні. Тому молоді люди, які сьогодні розпочинають свою трудову діяльність, повинні знати: перша отримана заробітна плата — це початок формування їхньої майбутньої пенсії. Ко­жному сьогодні надано широкі можливості для створення не­обхідного рівня добробуту після досягнення пенсійного віку. Вони визначені в солідарній та накопичувальній системах.

Водночас слід зауважити, що пенсійна реформа — це не одноразовий захід, а системна, розрахована на десятки років, робота. “Реалізація пенсійної реформи вимагає комплексного підходу і зачіпає всі сфери суспільно-політичного життя” [11]. Тому вдосконалення пенсійного законодавства доцільно продо­вжити. Ці питання без зайвого популізму та економічно необ - ґрунтованих обіцянок повинні обговорюватись за участі висо­кокваліфікованих спеціалістів різних галузей на конференціях, круглих столах, в пресі. Це сприятиме розвитку демократії в державі, утвердженню законності та справедливості в суспіль­стві, відродженню соціального оптимізму та розумінню особис­тої відповідальності за власний добробут.

Джерела та література

1. Шевченко Я. М.,Молявко О. М., Саладко А. Л. та ін. Розвиток ци­вільного та трудового законодавства в Україні. — Харків, 1999. — С. 252.

2. Надточий Б., Яценко В. Пенсійне забезпечення в Україні: історич­ний аспект // Україна: аспекти праці. — 2000. — № 1. — С. 11.

3. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.

4. Сірота І. М. Право пенсійного забезпечення в Україні. — К.,

1998. — С. 75.

5. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Закон України від 9 липня 2003 р. № 1058 — IV.

Б. Зарічук О. Становлення системи недержаваного пенсійного забез­печення в Україні// Вісник пенсійного фонду України. — 2004. — № 6. — С. 15.

7.Захаров Л. Д. Единая система пенсионного обеспечения в СССР: становление, функционирование и перспективы (правовое исследо­вание): Автореф. дис. докт. юрид. наук. — М., 1978. — С. 16.

8. Дзюба Л. Пенсійна реформа в контексті реформи заробітної пла­ти// Вісник пенсійного фонду України. — 2005. — № 6. — С. 21.

9. Там само. — С. 21.

10. Сандлер Д. Пенсійне реформування в сучасному світі // Соціаль­ний захист. — 2005. — № 8. — С. 20.

11. Сафін О. Пенсійна реформа як фактор досягнення соціальної спра­ведливості в суспільстві// Вісник пенсійного фонду України. —

2004. — № 3. — С. 16.


Лопаков В. С. Пенсионная реформа — шаг к реальной демо­кратии.

Статья посвящена обоснованию демократической природы пост­роения в Украине трехуровневой системы пенсионного обеспечения и создания на этой базе основ ее реформирования. Даются конкрет­ные рекомендации относительно совершенствования информирова­ния общества о пенсионном обеспечении.

Lopakov V. S. The Pension reform as a step towards the real democracy.

The article is devoted to the grounding of the democratic nature of the three-level pension-providing system construction in Ukraine and the creation of its reformation on this basis. Distinct recommenda­tions are presented concerning the perfection of informing the society on the issues of pension providing.