Головна Історія Інтелігенція і влада ВНЕСОК В. Г. ТЕПЛЯКОВА В РОЗВИТОК АРХЕОЛОГІЧНОЇ НАУКИ ОДЕСИ
joomla
ВНЕСОК В. Г. ТЕПЛЯКОВА В РОЗВИТОК АРХЕОЛОГІЧНОЇ НАУКИ ОДЕСИ
Історія - Інтелігенція і влада

С. C. Ахмід

Ключові слова: Тепляков В. Г., листи з Болгарії, Фракійські елегії, формування колекції одеського археологічного музею.

Ключевые слова: Тепляков В. Г., письма из Болгарии, Фракий­ские эллегии, формирование коллекции одесского археологического музея.

Key words: Teplyakov V. G., letters from Bulgaria, Thracian elegy, formation of a collection of Odessa Archaeological Museum.

Віктор Григорович Тепляков (1804-1842 pp.) — сьогодні майже забутий поет і збирач античних старожитностей. Ді­яльність В. Г. Теплякова відноситься до самого блискучого «Бларамбергового», за словами С. С. Дложевського, періоду Одеського музею, коли тільки формувалась його колекція. Зу­силлями В. Г. Теплякова фонди музею поповнились чудовими античними експонатами — монетами, витворами мистецтва, епіграфічними пам’ятками.

Серед тих, хто стояв біля витоків створення колекції — лю­бителів старожитностей і вчених, — В. Г. Тепляков займає особливе місце. Його шлях в археологію не зовсім звичайний. Опальний офіцер і поет, вірші якого були відмічені О. С. Пуш­кіним, В. Г. Тепляков прийшов до археології абсолютно ви­падково і, як сам писав, згодом, «був смиренний профан в цій області», «імпровізований антикварій». Тим не менше, В. Г. Те­пляков лишився «пам’ятний товариству по тих археологічних предметах, що доставив в Одеський музей» [1, с. 17-23].

Література про В. Г. Теплякова нечисленна та присвячена «головним чином» його літературній творчості і мандрам; за поодинокими виключеннями, дослідники обмежуються лише коротким згадуванням про його заслуги перед археологі­єю. Детально та багато написано про В. Г. Теплякова в робо­ті О. О. Формозова [2, с. 27], опорною для даного дослідження стала стаття С. А. Булатович [3, с. 17-23], а також Вацуро В. Е. [4, с. 192-212] та інші.

В. Г. Тепляков — фігура неабияка і мало оцінена. Він фор­мувався в декабристських колах, був заарештований та висла­ний з Петербурга на Південь Росії, де й захопився історією та археологією. Під час російсько-турецької війни 1829 р. він був відряджений в Болгарію, щоб зібрати для Одеського му­зею старожитностей монети, каміння з написами, посудини і статуї. Результатом цієї подорожі були «Фракийские элегии» і прозаїчні «Письма из Болгарии» (1833). В цій книзі описані деякі археологічні знахідки і зроблено ряд висновків, в подаль­шому підтверджених наукою. «Гебеджинские развалины» по­казують, що окрім античності В. Г. Тепляков цікавився і більш ранньою добою. Спостереження В. Г. Теплякова були відмічені, зокрема, О. С. Пушкіним в його рецензії.

О. О. Формозов пише, що в творах О. С. Пушкіна є непомі­чений відгук на відкриття в області палеоліту. Він міститься в рецензії 1836 р. На «Фракийские эллегии. Стихотворения Ви­ктора Теплякова». В цьому вельми доброзичливому відгуку ци­тується як «краща з всіх» елегія «Гебеджинские развалины», і там ми знаходимо рядки:

Мамонта могуч и страшен

На битву равную охотник вызывал!

Літературознавці не звернули на них уваги: хто ж не знає, що первісні люди полювали на мамонта? Але в тому-то і спра­ва, що ані у 1829 р. (коли В. Г. Тепляков їздив в Болгарію і писав свої елегії), ані у 1836 р., коли писалася рецензія, цього не знав майже ніхто. Так, Чарльз Лайєль, у 1817 р. писав про допотопні старожитності, а з 1830 р. почав публікувати свій трьохтомник «Основные начала геологии» [5, с. 48]. До робіт на Сомме Буше де Перт приступив 1832 р., а до висновку про одночасне існування людини і викопних тварин прийшов вже в 1840-ті роки. Основна його праця «О кельтских и допотопных древностях» вийшла в трьох томах в 1847-1864 рр. У вивчен­ні кам’яної доби у Буше де Перта були попередники — Поль Турналь, що почав свої дослідження в 1826 р. і помістив дві статті в «Annales des sciences naturelles» в 1828 і 1834 pp., і Філіпп Шмерлінг, що виявив кістки мамонта разом з креме­невими знаряддями коло Льєжа. Його повідомлення побачили світ в 1833 і 1834 рр. В примітках до елегій В. Г. Теплякова ці імена не названі. Посилається він, правда в іншому зв’язку, на відомого палеонтолога Ж. Кюв’є. Але великий біолог не вірив, що людина жила одночасно з мамонтом. В прочитаній Тепляковим і у тій, що була в бібліотеці О. С. Пушкіна роботі Ж. Кюв’є «Рассуждение о переворотах на поверхности земно­го мира» автор заявляв, що «викопних людських кісток не існує». Джерелом свідчень В. Г. Теплякова був, отже, хтось інший [6, с. 27, 48].

З його віршів можна дібрати епіграфи майже до кожної сто­рінки його справжнього життєвого шляху. Про що б він не пи­сав — чи про Овідія, про невідомого в’язня або вигнанця, — він говорить про себе. Навіть перекладаючи Беранже, він вставляє відсутні в оригіналі і вочевидь автобіографічні рядки:

Мой дерзкий смех над бешеной судьбою,

Мой тайный плач ты внукам передай.

Думка про нездійсненне призначення стає тепер одним з лейтмотивів його творчості; він відчутний і в «Письмах из Бол­гарии» (1833), і в віршах, які його брат і біограф О. Г. Тепля­ков прямо включав в свій нарис його життєвого шляху:

О други! крылья соколины Душа б расправила моя,

Когда бы ранние кручины Из урны бешеной судьбины Не проливались на меня.

Лейтмотив цей виражав більше, ніж історію однієї невда­лої долі. Голосом Теплякова говорило ціле покоління, що за­стало кінець декабризму і захоплене епохою лихоліття [7, с. 192-212.].

Перед відплиттям до Болгарії В. Г. Тепляков, який ніколи раніше не цікавився археологією (в чому він відкрито пізніше зізнається), відвідав Бларамберга і отримав від нього відпо­відні інструкції. В. Г. Тепляков вирушає в дорогу без книг і без будь-якої підготовки, забезпечений вкрай обмеженим утри­манням — в канцелярії йому було видано 1000 рублів. 29 бе - резня 1829 р. В. Г. Тепляков прибув в фортецю Варну для при­дбання античних пам’яток. З опублікованих після повернення «Писем» і «Отчета» видно, як поступово розгубленість перед незвичайним завданням змінюється захопленістю. В одному з листів до брата Олексія В. Г. Тепляков повідомляє: «.началь­ству Новоросійського краю завгодно було доручити мені огляд деяких місць, зайнятих нашими військами на правому боці Дунаю. Мета цього доручення є розвідки про різні пам’ятки старовини, які ховаються між руїнами Мезії і класичної Фра­кії. Ви здивуєтесь, що, будучи безумовно настільки далеким точних і ґрунтовних відомостей про країни, в яких майже ко­жен крок освячено якою-небудь славною історичною подією, я прийняв на себе, обов’язок настільки важке доручення, що дуже мало схоже на рід моїх занять...». Але вже скоро не без гумору зізнається, що в Варні «підступна спокусниця Архео­логія довго утримувала мене міцно-міцно у своїх запорошених обіймах».

Вже після тижня пошуків В. Г. Тепляков знаходить 9 шмат­ків мармуру, які місцеві жителі використовували як будівель­ний матеріал, і відправляє їх в Одесу. Він висловлює надію, що відкриті ним старожитності слугуватимуть джерелом наукових розвідок спеціалістів. У завдання В. Г. Теплякова входило та­кож придбання античних монет. Ним було зібрано 89 медалей золотих, срібних і бронзових, з яких більше 50 — давньогрець­кі, а також римські і візантійські.

За три з половиною місяці перебування на болгарській землі було придбано і доставлено в Одесу 36 шматків давнього мар­муру з написами і барельєфами, невеликі статуї — бронзовий амур і мармуровий жіночій бюст, придбаний в Анхіало; вели­чезний Анхіальський саркофаг.

Результатом поїздки Теплякова в Болгарію були не тільки знайдені ним античні пам’ятки, що поповнили зібрання му­зею. Давня земля Болгарії надихнула Теплякова-поета — ним були написані десять «Фракийских элегий», високо оціне­них О. С. Пушкіним: «.головні переваги «фракійських еле­гій»: блиск і енергія; головні недоліки: пихатість і одноманіт­ність», «якби пан Тепляков нічого іншого не написав, крім елегії «Одиночество» і станси «Любовь и Ненависть», то й тут зайняв би він почесне місце між нашими поетами» [8]. А його «Письма» — справжній літературний шедевр. В першому ж з них В. Г. Тепляков описує спочатку свою подорож і прибуття в Варну, слідом описує стан археологічних пам’яток, їх знищен­ня [9, с. 17-23; 10, с. 3, 89].

В своїх листах В. Г. Тепляков так описує свою подорож: «Перший мій тиждень в Варні проходив в даремному огляді руїн, якими загромаджена вся фортеця. Невігластво жителів, але здебільшого прибульців, що оселилися вже в Руській Вар­ні, позбавляло мене всякої надії встигнути в моїх розшуках, лише час міг призвести до яких-небудь відкриттів, а тому, по­ходжаючи з ранку до вечора по фортеці, відкрив я нарешті один за іншим 9 шматків давнього мармуру, які тоді ж відпра­вив в Одесу. Але покупка медалей представляла труднощі май­же нездоланні. Випробовуючи для придбання їх тисячі різних засобів, я звернувся, нарешті, в цьому випадку до Митрополи­та Грецького і Вірменського; але всі зібрані від них відомості полягали в тому тільки, що європейські вчені, що відвідують з давніх пір країну цю, вивезли з неї, ймовірно, всі визначні пам’ятки. Пізніше я дізнався, що з самого підкорення Варни кращі медалі придбані нашими військовими начальниками, що приклад цей став поштовхом для безлічі наслідувачів, і що те­пер варненський гарнізон може хвалитися цілими досягнення­ми армійських антикварів. Ось причина неймовірної дорожнечі медалей: десять, двадцять, іноді сто і навіть до двохсот кар­бованців сріблом здаються жителям самою слушною ціною за всяку стару монету. Забавно бачити, як іноді повновагий Пав - ловський гріш або дві пари Князя Потьомкіна пропонуються разом з медаллю древньої Одеси за кілька сот левів. Понад те, не тільки самі мешканці, але навіть приїжджі купці пустилися в ці нумізматичні спекуляції.

Незважаючи на всі ці труднощі, встиг я купити близько 20 монет бронзових і срібних, з яких деякі мені здаються доро­гоцінними. Особливої уваги гідне те, що майже всі з них, ті, що я бачив у Варні (не кажучи про монети Східної Імперії і медалі римські) належать саме тим грецьким містам, яких іс­нування передбачається в нинішній Болгарії; більша ж частина цих давніх медалей зберігає ім’я жителів стародавньої Одеси, (ОДНЕІГОМ), що разом з авторитетом відкритих мною барельє­фів і написів перетворює, здається, в явну аксіому, думку досі гіпотетичну про існування стародавньої Одеси на місці ниніш­ньої Варни» [11, с. 3-5.].

Віктор Григорович Тепляков, пов’язаний з археологією лише випадково, не змарнував власного життя, як сам вважав, він зробив цінний внесок в розвиток археологічної науки Одеси. Його внесок істотний і повинен бути оцінений по достоїнству.

Джерела та література

1. Булатович С. А. К истории формирования фондов Одесского ар­хеологического музея: В. Г. Тепляков // Записки исторического факультета. — Одесса: ОДУ, 1997. — Вып. 5. — С. 17-23.

2. Формозов А. А. Пушкин и древности: Наблюдения археолога. — М.: Языки русской литературы, 2000. — 144 с.

3. Булатович С. А. Вказ. праця.

4. Вацуро В. Э. К биографии В. Г. Теплякова // Пушкин. Исследова­ния и материалы. — Л.: Наука, 1983. — Т. XI. — С. 192-212.

5. Энгельгардт М. А. Чарльз Лайель. Его жизнь и научная деятель­ность // Http://lib. rus. ec/b/168951/read; Лебедев Г. С. История отечественной археологии (1700-1917 гг.). — СПб.: Изд. СПбУ, 1992. — 464 с.

6. Формозов А. А. Вказ. праця; Лебедев Г. С. Вказ. праця.

7. Вацуро В. Э. Вказ. праця. — С. 192-212.

8. Пушкин А. С. Фракийские элегии: Стихотворения Виктора Тепля­кова // Современник. — 1836. — Кн. III // Http://pushkin. niv. ru/ pushkin/text/articles/article-094.htm

9. Булатович С. А. Вказ. праця.

10. Тепляков В. Г. Письма из Болгарии (Писаны во время кампании 1829 г.). — М.: Тип. Августа Семена, 1833. — 210 с.

11. Тепляков В. Отчеты о разных памятниках древности, открытых и приобретенных в некоторых местах Болгарии и Румилии. — Одес­са: Одесская городская типография, 1829. — 15 с.

Анотації

Ахмид С. С. Вклад В. Г. Теплякова в развитие археологической науки Одессы.

Данная статья посвящена поэту и собирателю античных древно­стей Виктору Григорьевичу Теплякову, усилиями которого фонды Одесского археологического музея пополнились чудесными антич­ными экспонатами. В 1829 г. его командировали в Болгарию, ре­зультатами этой поездки стали «Письма из Болгарии», в них были описаны некоторые археологические находки и сделан ряд выво­дов, в дальнейшем подтвержденных наукой.

Ahmid S. S. The contribution of V. G. Teplyakov to the develop­ment of archeology in Odessa.

This article is devoted to a poet and collector of ancient antiquities Victor Grigorevich Teplyakov, due to whom the funds of the Odessa archaeological museum were filled up by wonderful ancient exhibits. In 1829 he was sent on an assignment to Bulgaria. Results of this journey were described in his «Letters from Bulgaria», in which some archaeological finds were described and some conclusions further con­firmed by science were made.

Похожие статьи