Головна Історія Інтелігенція і влада ЕТНІЧНА МОЗАЇЧНІСТЬ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ (ДРУГА ПОЛОВИНА XX ст.)
joomla
ЕТНІЧНА МОЗАЇЧНІСТЬ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ (ДРУГА ПОЛОВИНА XX ст.)
Історія - Інтелігенція і влада

Ю. Ю. Богуславська

В умовах національного та культурного відродження України, становлення її державності, особливу увагу привертають проблеми формування структури українського суспільства, у тому числі націо­нальної. Український народ є головним чинником процесів держа­вотворення, але не варто забувати, що в Україні з давніх часів меш­кають представники різних етносів, які по праву вважають себе громадянами нашої держави і беруть активну участь в усіх проце­сах, які відбуваються в державі. Вивчення національного складу населення є проблемою багатогранною та багаторівневою, яка по­требує міждисциплінарного підходу для найбільш повного висвіт­лення різних аспектів складного питання міжнаціональних взає­мовідносин в етномаргінальному районі.

Дослідження цього питання розпочато ще А. О. Скальковським у XIX ст. [1]. Протягом двох століть національний склад населен­ня цікавив багатьох дослідників, серед яких не можна не згадати

В. I. Наулка, який присвятив чимало праць вивченню етнічної струк­тури та міжнаціональних відносин населення України [2]. Проте застосування математичних методів в етнографічних дослідженнях дозволяє внести уточнення в попередні дослідження. Саме таку спро­бу й зроблено у даній статті.

Для оцінки кількісного співвідношення різних національностей серед населення регіону або населеного пункту, а також для визна­чення рівня його багатонаціональності використовують індекси мо­заїчності етнічного складу населення. Під мозаїчністю в даному ви­падку мають на увазі різноманітність національностей, представни­ки яких мешкають та контактують між собою на окресленій терито­рії. Чим більше різних етнічних груп у регіоні та чим більшою є відсоткова частка кожної з них, тим більшою буде мозаїчність. Важ­ливим є саме розмір групи, він повинен бути одного порядку з інши­ми: навіть якщо в регіоні мешкають представники багатьох націо­нальностей, але основний відсоток у кількості населення припадає на одну етнічну групу, мозаїчність такого району буде незначною.

Існує цілий ряд індексів для опису етнічної мозаїчності, які ма­ють різний математичний вираз. Наприклад, В. С. Кондратьев роз­раховує етнічну мозаїчність як ентропію розподілу [3]. Вибір будь - якого з індексів для розрахунку є припустимим, тому що в рамках вивчення локальних середовищ кожен із цих індексів працює ціл­ком надійно. Однак для зіставлення результатів необхідно визна­чити лише один і той самий індекс для кожного з регіонів або насе­лених пунктів на кожний момент часу, щоб уникнути ймовірних розбіжностей під час аналізу.

При вивченні етнодемографіних процесів на перше місце вису­ваються питання міжнаціональної взаємодії, тому ми спробуємо визначати етнічну строкатість населення через вірогідність інтен­сивності міжнаціональних контактів, яка мала б місце у тому разі, коли такі контакти були б обумовлені лише відсотковим співвідно­шенням національних груп у даному районі, незалежно від інших факторів. Цей коефіцієнт було розроблено Б. М. Еккелем, який за­стосовував його при визначенні етнічної мозаїчності великих тери­торіальних утворень: республік, країв та областей [4]. Теоретична вірогідність того, що етноси будуть вступати у міжетнічні контакти, тим вища, чим більше існує груп національностей та чим вони є меншими за чисельністю. В основу формули Еккель поклав поло­ження про те, що теоретична вірогідність сполучання двох незалеж­них явищ дорівнює добутку частот кожного явища окремо. Тобто спостерігається прямий взаємозв’язок між мозаїчністю національ­ного складу і теоретичною вірогідністю вступу національностей у міжнаціональні контакти. Це відбивається у формулі:

Т


Де Р. — індекс мозаїчності національного складу і-го району; т — число національностей у і-му районі; П — доля (частота зустрічі) і-ї національності у населенні і-го району; п.(1-п.) — теоретична вірогідність вступу у міжетнічні контакти і-ої національності у і - му районі (всі можливі контакти у і-му районі приймаємо за 1).

Чим більше Р., тим вище мозаїчність, тим більше теоретична вірогідність розповсюдження міжетнічних контактів, які є головни­ми чинниками таких етнодемографічних процесів, як асиміляція, консолідація і т. ін.

Важливою перевагою свого методу Еккель вважав його однознач­ність [5]. Саме вона робить цей метод дуже зручним для зіставлен­ня змін рівня багатонаціональності як великих регіонів, так і окре­мих населених пунктів протягом певного часу.

Використовуючи дані Всесоюзних переписів, ми розрахували за вищенаведеною формулою індекс етнічної мозаїчності Одеської об­ласті (таблиця 1).

Таблиця 1

Динаміка індексу етнічної мозаїчності Одеської області

АРі

1959

0,628

-

1970

0,629

01

,0

0,

II

-

1979

0,625

Рі 1979 - Рі1970 0,004

1989

0,619

Рі 1989 - Рі1979 = - 0,006

Із таблиці видно, що Одещина є регіоном із чималою мозаїчніс­тю етнічної структури. У цілому з 1959 р. по 1989 р. АР. = — 0,009, тобто етнічна мозаїчність майже непомітно зменшилася, але досить мале значення індексу дає підстави стверджувати, що вірогідна ін­тенсивність міжетнічних контактів в Одеській області залишаєть­ся відносно високою. Тобто теоретично з кожних десяти осіб, яких може зустріти протягом певного проміжку часу умовна людина, шість мають бути представниками іншої національності; між ними виникають певні міжетнічні взаємовідносини та відбувається об­мін деякими елементами національної культури. Зрозуміло, реаль­не життя не збігається з логічними математичними викладками, і людина зазвичай спілкується саме з представниками своєї націо­нальності, але це твердження дедалі більше втрачає справедливість щодо мешканців міст. Урбанізація та посилення міграційної рухо­мості населення спричиняють зростання міжетнічних контактів у межах можливостей, запрограмованих етнічною мозаїчністю регіону, що призводить до підвищення кількості міжнаціональних шлюбів і, у свою чергу, сприяє подальшим етнодемографічним процесам.

За допомогою індексу етнічної мозаїчності можна точно оціни­ти, у яких населених пунктах у більшому ступені зросла чи змен­шилася строкатість етнічного складу та дати цим змінам кількіс­ну характеристику. При цьому можна враховувати всі національ­ності, що мешкають у даному регіоні, але при використанні форму­ли Еккеля практично на величину коефіцієнту впливають лише досить великі за чисельністю етноси. Наприклад, якщо доля націо­нальності в населенні складає менш ніж 0,1 %, то її врахування може збільшити значення індексу мозаїчності менш ніж на 0,0001, що зазвичай є несуттєвим. Це дозволяє при розрахунках не брати до уваги нечисленні етноси, що є дуже важливим через генералізацію даних переписів. Саме незначність впливу малих за кількістю на­ціональностей створює можливість проводити розрахунки індексу мозаїчності на підставі статистичних матеріалів всесоюзних пере­писів, відомості яких є узагальненими.

Одеську область умовно можна поділити на три великі терито­рії: північні та східні райони (Південне Поділля), центральна час­тина, що знаходиться під найбільшим впливом мегаполісу, та Буд - жак. Національна структура міст та селищ міського типу у кожно­му з цих регіонів має певні особливості.

Міські поселення в районах Одеської області, які розташовані на схід від Дністра, вирізняються порівняно невисокою етнічною мозаїчністю. Найбільшою однорідністю національної структури характеризується смт. Ширяеве (РЦ979 = 0,156, РЦ989 = 0,168), най­більш багатонаціональні у цьому регіоні — м. Балта (РЦ979 = 0,468, Рд989 = 0,415) та смт. Зеленогорське Любашівського району (РЦ979 = = 0,471, РЦ989= 0,437). Майже незмінною можна вважати етнічну мозаїчність м. Котовська та смт. Затишшя Фрунзівського району. У шести населених пунктах північних районів строкатість націо­нального складу з 1979 р. до 1989 р. зменшується (смт. Саврань, м. Кодима, м. Балта, смт. Зеленогорське, смт. Велика Михайлі - вка та смт. Цебрикове). Саме у смт. Цебрикове зафіксоване найбі­льше у області нівелювання національної різнобарвності. За раху­нок змін в етнічному складі населення м. Балта поступається пер­шим місцем м. Котовську (РЦ989 = 0,435), етнічна мозаїчність яко­го у 1989 р. є найбільшою серед цієї групи міських поселень.

У районах центральної частини Одеської області спостерігаєть­ся більша різноманітність індексів етнічної мозаїчності міст та се­лищ міського типу. На національній структурі поселень у значній мірі позначається їх територіальна близькість до обласного центру, з яким вони подекуди пов’язані щоденними або сезонними маят­никовими переміщеннями (маршрут “дім — робота”).

Як у 1979 р., так і в 1989 р. величина мозаїчності коливалася від порівняно невеликої у смт. Комінтернівське (РЦ979 = 0,221, Р.1989 = 0,247) до однієї з найбільших по області у смт. Петрівка Іванівського району (РЦ979 = 0,705, РЦ989 = 0,697). Більше половини міських поселень у центральних районах мають індекс етнічної мозаїчності близький до 0,5 та вище. У восьми з них цей показник збільшився за досліджуване десятиліття, особливо помітно — у смт. Іванівка (Р.1979 = 0,274, Р.1989 = 0,319) та смт. Овідіополь (Р.1979 =

= 0,287 Рд989 = М29).

Величина індексу майже всіх міських поселень Буджаку близь­ка до середньообласної, а частіше — більша від неї. Високі показ­ники етнічної мозаїчності міських поселень Буджаку легко пояс­нюються строкатою структурою населення, що історично склалася в цьому регіоні Одещини, через яку всі райони Одеської області, розташовані на захід від Дністра, зазвичай характеризуються як територія активних міжетнічних контактів. Лише в трьох населе­них пунктах (м. Татарбунари, м. Вилкове, смт. Суворове Ізмаїльсь­кого району) індекс порівняно низький, але в масштабах області й вони виглядають досить багатонаціональними. Найвищого значен­ня досягає етнічна мозаїчність у м. Рені (рЦ979 = 0,723, рЦ989 = 0,728) та чотирьох селищах міського типу Тарутинського району. Нагада­ємо, що саме Тарутинський район виявився найбільш поліетніч - ним і на рівні сільських населених пунктів. Ці спостереження є справедливими й для 1979 р., і для 1989 р. Зміни, що відбулися у мозаїчності населення протягом десятиліття, дуже незначні як у разі її зростання, так і в разі зменшення.

Таким чином високі показники етнічної мозаїчності маркують Одеську область як регіон інтенсивних процесів міжетнічної взає­модії, які можуть призвести як до подальшого підвищення націона­льної строкатості населення, так і, навпаки, до згладжування міжет­нічної різниці і поступової асиміляції. Мозаїчність національного складу міст та селищ міського типу відповідає загальнообласним тенденціям, які спостерігаються у мозаїчності сільського населен­ня. У населених пунктах північних районів вона є дуже невеликою, тоді як Південна Бессарабія підтверджує свій статус поліетнічного регіону й на рівні міст. Центральні райони характеризуються стро­катістю величини індексу. У змінах, що спостерігаються в націона­льній структурі населення міських населених пунктів, не вдалося виявити чіткої тенденції ані до асиміляції чи консолідації, ані до консервації етнічної відокремленості. Динаміка індексу мозаїчності не створює чіткої тенденції, її можна охарактеризувати як хаотичні зміни, що залежать від різних причин, котрі, скоріш за все, у кожно­му окремому випадку будуть особливими.

Література:

1. Скалъковский А. А. Опытъ статистического описанія Новороссійскаго края. — Ч. 1. Географія, атнографія и народосчисленіе Новороссійскаго края. — Одесса: въ типографіи Л. Нитче, 1850. — 336 с.

2. Наулко В. И. Развитие межэтнических связей на Украине. — К.: Нау­кова думка, 1975. — 275 с.; Наулко В. І. Етнічний склад населення Української РСР. Статистико-картографічне дослідження. — К.: Нау­кова думка, 1965. — 136 с.; Наулко В. І. Хто і відколи живе в Україні.

— К.: Головна спеціалізована редакція літератури мовами національ­них меншин України, 1998. — 80 с. та ін.

3. Кондратъев В. С. Этническая среда и межэтнические контакты в свете статистики (На примере республик Поволжья и Приуралья) / / Статис­тика в этнографии. — М.: Наука, 1985. — С. 18.

4. Эккелъ В. М. Определение индекса мозаичности национального состава республик, краев и областей СССР // СЭ. — 1976. — № 2.

5. Там само. — С. 35.