Головна Історія Інтелігенція і влада СИСТЕМА ЦІННОСТЕЙ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА В КОЗАЦЬКИХ ДУМАХ
joomla
СИСТЕМА ЦІННОСТЕЙ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА В КОЗАЦЬКИХ ДУМАХ
Історія - Інтелігенція і влада

Л. В. Якиминська

Уявлення про цінності належать до основних орієнтацій люди­ни і суспільства. Воно існує у протиставленні “цінне — непотріб­не”. Таке протиставлення є універсальним, однак його складові, визначаючи одні й ті ж речі, можуть мати прямо протилежний смисловий зміст для різних людей, культур, соціальних груп. Ціннісна проблематика є досить складною, надто ж — на рівні масової свідомості. Координатори регуляторів ціннісних орієнта­цій містяться в культурі як сукупності матеріальних і духовних цінностей. Інакше кажучи, культура є способом програмування поведінки соціальної групи чи конкретного індивіда [1].

Таким чином, дослідження культурної спадщини суспільс­тва або ж соціальної групи дає змогу скласти уявлення про її ціннісні орієнтири.

Слід наголосити, що це не означає можливості створення так званого універсального типу ментальності, який буде вла­стивим будь-якому представнику досліджуваного культурного простору; неможливою є також побудова “середньостатистич - ної” ментальності (наприклад, досліджуючи ментальний тип українського козацтва, неможливо створити середньостатисти - чний психологічний образ козака).

Проблемам, пов’язаним з українським менталітетом, присвя­чені роботи П. Гнатенка, М. Гримич, С. Тагліна, Н. Яковенко, В. Хруща, А. Льовочкіної, І. Мірчука, О. Кульчицького, В. Яніва та інших. Поруч із цим, у науковій парадигмі широко розгляда­ється проблематика, пов’язана з українським козацтвом. Нею за­ймаються В. Степанков, Н. Шевченко, А. Яковлев та інші. Разом з тим, ціннісні орієнтації українського козацтва на матеріалах укра­їнського фольклору не були предметом окремого дослідження.

Національний характер за своєю суттю є специфічним поєд­нанням загальнолюдських рис із конкретними історичними та соціальними умовами існування нації”. [2] Звідси виходить, що будь-яка загальнолюдська риса може абсолютно по-різному про­являтися в різних соціальних чи етнічних групах, набуваючи специфічного забарвлення в залежності від конкретних умов життєдіяльності і основної направленості ціннісних орієнтацій.

Наше дослідження має на меті виявити актуалізацію загаль­нолюдських рис і окреслити способи їх реалізації в середовищі українського козацтва на основі циклу козацьких дум, і, таким чином, виявити базові ціннісні орієнтири даної соціальної групи.

Через увесь цикл козацьких дум червоною ниткою проходить ідея побратимства, вірної товариської дружби, яка зводиться до якості однієї із найбільших життєвих цінностей. Цей факт легко пояснюється способом життєдіяльності козацької верстви.

Існування в умовах постійної небезпеки, надто ж — у воєн­них походах, зумовлює посилення значущості довіри до това­риша, дружби, взаємодопомоги, оскільки зрада в таких умовах дуже часто означає полон, катування, смерть, і не тільки для одного козака, а й часто — для всього війська. Саме з цих при­чин в козацьких думах дружба і товариська взаємодопомога займають чільне місце в системі цінностей.

Таку тезу підтверджує факт, що зрада в козацьких думах має каратися наглою смертю (батьки відмовляються від сина, дізнавшись, що він кинув напризволяще брата в турецькій не­волі, і посилають його на смерть:

“Лучче мені було тебе, брате, /У турецькій, у бусурменсь­кій неволі доглядати, /А чим мені, брате, між своїм народом, /У своїм безрідді смертю постраждати”” [3].

Гостро засуджується також і зневага до козаків-побратимів (“Козак нетяга Фесько Ганжа Андибер” [4]), яка також заслу­говує на суворе покарання:

“...Сих дуків-срібляників за лоб брали, /Із-за стола, наче волів, виводжали, /Перед окнами поклали, /У три березини потягали.”

Цікавим є той факт, що зрада Марусі Богуславки, яка “...потурчилася, побусурменилась /Для розкоші турецької, /Для лакомства нещасного” [5]

Не засуджується, а скоріше викликає співчуття. Це можна пояснити тим, що дівчина, “потурчившись”, не забуває товари - шів-одновірців, а навпаки, допомагає їм втекти

“з тяжкої неволі, /з віри бусурменської /на ясні зорі, /на тихі води /у край веселий, /у мир хрещений!” [6]

Ще однією визначальною рисою козацьких дум є надзвичай­на їх релігійність.

Козак звертається до матері:

“Благослови мені, козаку молодому,./На герці погуляти, / За віру християнську одностайно стати.” [7]

Таку релігійність легко пояснює той факт, що вороги коза­ків були, в основному, іновірцями: поляки — католиками, ту­рки — мусульманами. З цих причин козацтво дуже негативно сприймало інші віросповідання, асоціюючи їх, в першу чергу, з власними ворогами.

Визнання винятковості православної віри загрожувало за­порожцям скоченням до релігійної нетерпимості, чому також сприяв характер відносин між Запорозькою Січчю та сусідами. Зокрема, в боротьбі проти мусульманського світу козацтво не зупинялось ні перед чим. Як відомо, це узгоджувалось також і з християнськими нормами. Оскільки противниками запорізь­ких козаків були, за їх розумінням, іновірці, в боротьбі проти них допускались і морально виправдовувались випадки хитро­щів, порушення клятви та інші подібні вчинки, загалом несу­місні з лицарською психологією. Даний факт знаходить своє відображення в козацьких думах (наприклад,“Самійло Кішка” [8], “Дума про козака Голоту” [9] та інші).

Особливо гостро звучить мотив релігійного протиставлення в думах про турецьку неволю. Не торкаючись суті, а тим паче деталей міжконфесійних взаємин, думи досить чітко, хоча й на перший погляд опосередковано змальовують їх наслідки. Попри багатство художньо-виражальних засобів і прийомів, українські землі описані в думах досить лаконічно — це “мир хрещений”, “города християнські”, “берег святоруський”. Неважко поміти­ти, що ці терміни, як і в певному розумінні їх узагальнюючий синонім “мир веселий”, означають насамперед духовні цінності.

Натомість в описах чужої землі превалюють матеріальні речі вузькоутилітарного призначення — “срібло”, “злото”, “до­рогі напитки” та ін. Визначальним є той факт, що православні, які приймають інше віросповідання в неволі (Маруся Богуслав - ка, Лях Бутурлак), зрікаються батьківської віри задля якихось матеріальних благ, а не тому, що вбачають духовні переваги в іншій релігії. Водночас терміни “земля турецька” та “віра бусурманська” виступають не просто синонімами, а по суті по­значають одне поняття. Власне “тяжка неволя” ототожнюється в думах з чужою вірою:

“Що в тобі (неволі) козаки, бідні невольники, пробувають, /Та про віру християнську думають та гадають, /Землю турець­ку, віру бусурменську клянуть-проклинають — /Ти, земле туре­цька, ти, віро бусурменська, ти розлуко християнська!” [10].

Найвищою цінністю вважається батьківська віра. Так, ко - заки-полонені проклинають Марусю Богуславку за те, що вона сказала про Великдень:

“...та бодай ти, дівко-бранко, /Марусю, попівно Богуславко, /Щастя й долі собі не мала, /Як ти нам святий празник роко - вий Великдень сказала!” [11]

Отже, мова йде про неволю не стільки фізичну, як духовну. Вважаючи її карою Божою, невільники сподівались на визво - лення й повернення в “край веселий”. Не залишало надій на вороття лише прийняття чужої віри, — незалежно від того, було воно добровільним чи примусовим. Тому навіть після п’ятидесятичотирьохрічного перебування в полоні Самійло Кі­шка не погоджується “хрест на собі поломнути”:

“Хоч буду до смерті біду та неволю приймати, /А буду в землі козацькій голову християнську покладати. /Віра ваша погана, /Земля ваша проклята!” [12]

Зрада батьківської віри прирівнювалась запорізькими коза­ками до найтяжчих гріхів, що їх ніяким чином не можна було спокутувати, оскільки означала не тільки (і навіть не стільки) зраду власної церкви, але й рідної землі, товаришів-земляків - одновірців і автоматично означала перехід до ворожого коза­кам табору.

Таким чином, ми бачимо, що такі загальнолюдські або ін - теретнічні цінності, як любов до рідної землі, відданість ба­тьківському віровченню, товариськість набувають гіперболі­зованого значення у специфічних умовах існування козацької суспільної верстви.

Під впливом історичних чинників на перший план виходять саме ті ціннісні орієнтири, які несуть у собі консолідуючий сенс, набуваючи символічних рис. У той же час форми актуалі­зації самих цінностей дещо трансформуються, зазнаючи впли­ву особливостей життєдіяльності козацтва.

В першу чергу це стосується духовних цінностей право­слав’я. Вбивства, віроломство на війні виправдовувалися тим, що противниками козаків були представники іншого віроспові­дання; в боротьбі проти них, таким чином, допускалися подібні вчинки, які, по суті, суперечать християнській моралі.

Таким чином, на прикладі розглянутих ціннісних орієнта­цій українського козацтва, приходимо до висновку, що рівень актуалізації тих чи інших загальнолюдських рис в конкрет­ному соціокультурному просторі залежить, в першу чергу, від конкретно-історичних умов існування.

Система цінностей українського козацтва, базуючись на суто українській традиційній ментальній основі, в подальшому, за­знавши певного впливу внаслідок специфіки життєдіяльності козацької верстви, справила значний вплив на процеси форму­вання народного світосприйняття.

Український фольклор зберігає у собі досить повну інформа­цію стосовно процесів формування та еволюції ціннісних орієн­тирів українського народу, саме тому він потребує детального аналізу та ґрунтовного дослідження.

Джерела та література:

1. Хрущ О. Почуття людської ментальності // Ментальність. Духов­ність. Саморозвиток особистості. — К.; Луцьк, 1994. — С. 161 — 163.

2. Гнатенко П. Український національний характер. — К., 1997.

3. Втеча трьох братів із города Азова, із турецької неволі //Думи. Історико-героїчний цикл / Упорядкування О. Дея. — К., 1982. —

С. 45 — 47.

4. Козак нетяга Фесько Ганжа Андибер // Думи. Історико — героїч­ний цикл / Упорядкування О. Дея. — К., 1982. — С. 84 -89.

5. Там само.

6. Там само.

7. Проводи козака до війська //Думи. Історико-героїчний цикл / Упо­рядкування О. Дея. — К., 1982. — С. 103 — 105.

8. Самійло Кішка. //Думи. Історико-героїчний цикл /Упорядкування

О. Дея. — К., 1982. — С. 53 — 63.

9. Дума про козака Голоту //Думи. Історико-героїчний цикл /Упоряд­кування О. Дея. — К., 1982. — С. 12 — 19.

10. Плач невольника //Думи. Історико-героїчний цикл /Упорядкуван­ня О. Дея. — К., 1982. — С. 34 — 36.

11. Маруся Богуславка //Думи. Історико-героїчний цикл /Упорядку­вання О. Дея. — К., 1982. — С. 49 — 51.

12. Самійло Кішка. Зазнач. тв.

Анотації

Якиминская Л. В. Система ценностей украинского казачества в казацких думах.

Данная работа представляет собой исследование системы цен­ностей украинского казачества на материалах казацких дум. Цель исследования — в прослеживании актуализации общечеловеческих (или межэтнических) ценностей в конкретной исторической соци­ально-культурной среде.

Yakiminskaya L. V. The system of values of the Ukrainian cosaks in the cosaks dooms.

The given work represents research of the system of values of the Ukrainian cosaks based on the materials of cosaks dooms. The purpose of the research is to track the actualization of universal values in the particular historical socio-cultural environment.

Похожие статьи