Головна Історія Інтелігенція і влада КРЕДИТНО-БАНКІВСЬКІ УСТАНОВИ МІСЬКИХ ПОСЕЛЕНЬ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ — ПОЧАТКУ ХХ СТ
joomla
КРЕДИТНО-БАНКІВСЬКІ УСТАНОВИ МІСЬКИХ ПОСЕЛЕНЬ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ — ПОЧАТКУ ХХ СТ
Історія - Інтелігенція і влада

В. М. Константинова.

Ключові слова: міські поселення, «міський простір», місто, ур­банізація, Південна Україна.

Ключевые слова: городские поселения, «(городское простран­ство», город, урбанизация, Южная Украина.

Key words: urban settlements, «urban space», town, urbanization, Southern Ukraine.

Із певною умовністю формування меж, розвиток структури забудови і благоустрій міських поселень можна розцінювати як внутрішньоміську діяльність, спрямовану переважно на задоволення внутрішніх потреб городян. У той же час доволі поширеною в історіографії є точка зору, що «виправдовують буття міста» ті функції та діяльність, що спрямовані на зо­вні, на зв’язок із зовнішнім для міста світом [1]. Тож до­цільно звернутися до такої специфічної сфери, як фінанси, в розвитку якої наочно і проявлялася зміна ролі міст у госпо­дарському розвитку Півдня другої половини ХІХ — початку

XX ст.

Характеристика стану економіки, більш чи менш детальний фактаж щодо кількості промислових, торговельних та фінансо­вих закладів, обсягів виробництва, наявності шляхів сполучен­ня тощо присутні чи не в кожному виданні, присвяченому кон­кретному місту регіону. Тож, не маючи на меті реконструкцію та опис економічного розвитку кожного міста, ми вважаємо за доцільніше звернутися до такого вкрай важливого аспекту ур - банізаційних процесів, як зміни в кредитно-банківській сфері міських поселень Південної України у порівнянні з сільською місцевістю.

З розвитком торгівлі була прямо пов’язана еволюція кредитно-банківських установ на півдні України.

У Повному Зібранні за 1861-1904 рр. нами виявлено 93 узаконення, що регулювали зміни мережі та діяльність бан­ків Південної України (з них 11 стосувалися земських банків), ще 30 стосувались взаємного кредиту, 4 регламентували діяль­ність міських і 1 — сільських ощадних кас, 4 — ломбардів, 3 — позиково-ощадних товариств на селі.

Вивчаючи відповідну проблематику, І. С. Дружкова ді­йшла висновків, що хоча у другій половині ХІХ ст. в регіоні і з’явилася розгалужена мережа кредитно-банківських уста­нов, однак зріст попиту на кредит значно перевищував пропо­нування. Після скасування кріпацтва на Півдні виникли різні форми економічної допомоги населенню, які ґрунтувалися на багатовікових народних традиціях; найважливішою для сіль­ського населення стає кооперація як «рух самозахисту еко­номічно слабких і соціально принижених верств населення». Оскільки темпи економічного розвитку Півдня були швидши­ми за загальноімперські, тут мало місце штучне гальмуван­ня розвитку кредитних закладів. Упродовж 1860-1890-х рр. створювалася «досконала система» державних кредитно - банківських установ на чолі з Державним банком. До неї входили, крім Державного банку, Селянський поземельний банк (діяльність якого спрямовувалася на розвиток земельної власності селянства) та Дворянський земельний банк (який мав допомагати дворянству й обсяги операцій якого були зна­чно меншими за середньоімперські показники). Тоді як дер­жавні банки були орієнтовані на державні ж потреби, ціна позикового капіталу в них була непропорційно високою, а тому купцям і виробникам було вигідніше звертатися за до­помогою до приватного організованого або неорганізованого кредиту. У 1864-1873 рр. спостерігалася «засновницька га­рячка», в ході якої виникла велика кількість акціонерних банків. Колишні відкупники та грюндери (засновники), які накопичили капітали, почали займатися банківською спра­вою. Для дрібного кредиту були засновані ощадні каси, які не мали змоги суттєво допомогти розвитку торгівлі і промис­ловості, але слугували для накопичення коштів населенням [2, с. 11-15].

Маємо зауважити, що хоча тематика дисертації І. С. Друж - кової і формулюється як «Кредитно-банківські установи на Пів­дні України в ХІХ — на початку XX ст. (історичний аспект)», до територіальних меж цього дослідження увійшла тільки Херсон­ська губернія, яка (і в цьому можна погодитись із Дружковою) була лідером в Україні за кількістю кредитно-банківських за­кладів та обсягами кредитних операцій [2, с. 1]. Зрозуміло, що причина такого лідерства великою мірою полягала у наявності на території Херсонщини такого виключного у багатьох відно­шеннях міста, як Одеса. Втім у такому випадку виникає сумнів щодо «репрезентативності» Херсонської губернії для південно­українського регіону, на яку вказує І. С. Дружкова.

Наш аналіз еволюції кредитно-банківських закладів усіх трьох губерній Південної України дає підстави стверджувати, що на теренах Таврійської і Катеринославської губерній у ці­лому простежувались ті ж тенденції, що відмічені І. С. Друж - ковою щодо Херсонщини, хоча обсяги кредитних операцій і мережа кредитно-банківських установ у згаданих двох губер­ніях тут були меншими. Разом із тим маємо сумніви щодо коректності застосування по відношенню до Півдня в цілому формулювання «досконала система» державних кредитно - банківських установ: і документи щодо діяльності цієї системи в Катеринославській і Таврійській губерніях, і матеріали ди­сертації самої І. С. Дружкової свідчать про численні вади цієї «досконалості».

Для тематики ж нашого дослідження вкрай важливо, що відділення і комерційних, і державних банків, у тому числі і тих, які мали за мету допомогу розвитку земельної власності (зокрема, Селянського поземельного і Дворянського земельного банків), так само як і земські банки, розміщувалися переважно саме в офіційних містах (на 1904 р. в цьому плані для Катери­нославської губернії винятками були Юзівка і Нікополь, для Таврійської — Велика Лепетиха, для Херсонської — Кривий Ріг) [3, с. 368-369, 0140].

Упродовж досліджуваного періоду ознакою міського життя були ломбарди, що створювалися майже виключно саме в офі­ційних містах (серед винятків — наявність «міського ломбар­ду» в посаді Нова Прага [4, с. 157]). Разом із тим звернемо увагу, що 24 квітня 1904 р. імператор затвердив положення Комітету Міністрів, яким міністру фінансів надавалося право після узгодження з міністром внутрішніх справ затверджувати статути земських сільських ломбардів, «із введенням до тих статутів деяких, зумовлених особливостями сільського побуту, змін» [5, с. 394].

Характерною особливістю економічного життя офіційних міст Півдня 1860-1870 - х рр. було виникнення і в деяких ви­падках — банкрутство міських громадських банків.

Натомість як у міських поселеннях, так і на селі діяли то­вариства взаємного кредиту [3, с. 368-369, 0140]. Втім мож­ливості міського і сільського населення в плані одержання кредиту залишалися нерівними. Як зазначалось у «Статистико - економічному огляді Херсонської губернії за 1904 рік», сіль­ське населення в основній масі було позбавлене доступного і дешевого кредиту через «відносну нечисленність створених для нього кредитних установ». Міське ж населення «переважно може задовольняти потребу в такому кредиті» [4, с. 155-156].

Не тільки в містах, а і в офіційних сільських поселеннях на початок ХХ ст. були доволі поширеними ощадні каси. Специфі­кою Катеринославської губернії можна вважати практику від­криття таких кас на рудниках [6, с. 34]. Разом із тим, як можна судити зі статистики діяльності ощадних кас, більша частина вкладників належала до городян [6, с. 33; 1516, с. 145].

Дослідження місця міських поселень у господарському роз­витку Півдня, частиною якого є кредитно-банківські установи, дозволяє зробити висновок, що офіційний статус населеного пункту накладав помітний відбиток фактично на кожен аспект освоєння «міського простору» (на його межі, земельну власність, розвиток структури забудови, благоустрій, фінанси). Тож і за­конодавче регулювання, і практика упорядкування (розбудови) відповідних аспектів щодо офіційних міст суттєво відрізнялися від тих, що стосувалися населених пунктів інших типів (у тому числі — і міських). Тим самим підтримувалися і в низці сфер певною мірою навіть поглиблювалися відмінності між офіцій­ними містами і сільською місцевістю, з посіданням містечками такої собі проміжної позиції між «містом» і «селом», причому із більшим наближенням до останнього, а не до першого.

Джерела та література

1. Миронов Б. Н. Русский город в 1740-1860-е годы: демографичес­кое, социальное и экономическое развитие / Б. Н. Миронов. — Ле­нинград : Наука, 1990. — 273 с.

2. Дружкова I. С. Кредитно-банківські установи на Півдні України в XIX — на початку XX ст. (історичний аспект) : автореф. дис. ... канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України» / I. С. Дружко­ва. — Одеса, 2004. — 20 с.

3. Города России в 1904 году / Центральный статистический коми­тет М. В. Д. / под ред. Н. А. Тройницкого. — СПб. : ЦСК МВД, 1906. — 805 с.

4. Статистико-экономический обзор Херсонской губернии за 1904 год. Год восемнадцатый. — Херсон : Типо-литография наследни­ков О. Д. Ходушиной, 1908. — 329 с.

5. Полное Собрание законов Российской империи. — СПб. : Государ­ственная типография, 1907. — Собр. III. — T. XXIV. — Отд. I. — От № 23839-25604. —1271 с. разд. паг.

6. Статистико-экономический обзор Екатеринославской губернии за 1898 год. Год второй. — Екатеринослав : Тип. губернского зем­ства, 1899. — VII+222 с.

Анотації

Константинова В. Н. Кредитно-банковские заведения город­ских поселений Южной Украины второй половины XIX — начала XX в.

Статья посвящена выяснению специфики развития кредитно­банковской сферы городских поселений Юга второй половины XIX — начала XX ст. Регион был лидером в Украине по количе­ству кредитно-банковских заведений и объемам кредитных опера­ций. Исследование кредитно-банковской сферы позволяет сделать вывод, что официальный статус населенного пункта накладывал заметный отпечаток фактически на каждый аспект освоения «го­родского пространства».

Konstantinova V. M. Credit and banking establishments of ur­ban settlements of Southern Ukraine in the late 19th — early 20th centuries.

The article is devoted to the ascertaining of specific features of development of credit and bank sphere of urban settlements of the South of the second half of XIX — at the beginning of XX century. A region was a leader in Ukraine to the amount of credit and bank es­tablishments and volumes of credit operations. Research of credit and bank sphere allows the conclusion, that official status of settlement laid a noticeable imprint actually on every aspect of «urban space» development.