Л. М. Іваніченко

Ключові слова: В. Н. Станко, палеоліт Північно-Західного Причорномор'я, історичний факультет ОНУ, історія первісного суспільства, Анетівка, Дикий Сад, Мирне, етногенез.

Ключевые слова: В. Н. Станко, палеолит Северо-Западного Причерноморья, исторический факультет ОНУ, история перво­бытного общества, Анетовка, Дикий Сад, Мирное, этногенез.

Key words: V. N. Stanko, palaeolith of North and West Pricherno- morye, historical faculty of Odesa National University, history of the primitive society, Anetovka, Dikiy Sad. Mirne, ethnogenesis.

Видатний американський вчений та винахідник Томас Еді - сон якось сказав: «В геніальності 1 % таланту і 99 % праці»

[1] . Саме постійна праця була запорукою успіху відомого архе­олога другої половини XX ст., вченого зі світовим ім’ям — Во­лодимира Никифоровича Станко.

За високі досягнення в області первісної археоло­гії В. Н. Станко отримує визнання вітчизняних та зарубіжних науковців. У 1995 р. його обирають дійсним членом Російської народної академії наук; 1997 р. вчений стає лауреатом дер­жавної премії України в області науки і техніки та отримує Міжнародну премію «INTAS». Тому не дивно, що вітчизняні та зарубіжні дослідники більшу увагу приділяють характерис­тиці В. Н. Станко як видатного археолога. Це спонукало авто­ра більш повно розкрити освітянську діяльність знаменитого професора, де заслуг було не менше, ніж в археологічних до­слідженнях.

Незважаючи на світове визнання В. Н. Станко, до сих пір не існує узагальнюючої праці, яка б створила цілісну картину діяльності вченого як освітянського діяча і розкрила невідомі факти з його біографії згідно з даною темою.

Найбільш вагомий внесок у дослідженні цієї проблеми був зроблений М. В. Агбуновим [2, С. 369-376], О. А. Пригаріним [12, С. 293, 294], К. В. Горбенко та А. І. Смирновим [4, С. 378­379]. У працях перших двох дослідників містяться основні ві­домості про діяльність В. Н. Станко у руслі вищої освіти в м. Одесі, у двох останніх — освітянська діяльність в м. Мико­лаєві. Фрагментарні відомості з досліджуваного питання можна зустріти у працях О. А. Бачинської [3, С. 10], Г. В. Григорьєвої [5, С. 16], О. М. Дзиговського [6, С. 163, 165], А. В. Шабашова [15, С. 125] та ін. Короткі згадки про В. Н. Станко як педагога містяться у споминах про нього [11, С. 341] та у загальних ви­даннях з історії Одеського університету імені І. І. Мечникова [9, С. 184-186, 217-218].

Метою роботи є розкриття чинників, які спричинили фор­мування В. Н. Станко як педагога, керівника в системі універ­ситетської освіти та характеристика заслуг вченого як освітян­ського діяча.

Вивчення освітянської діяльності В. Н. Станко дозволяє отримати більш повне уявлення про розвиток системи вищої освіти на Півдні України та роль вченого у формуванні науко­вих підрозділів окремої території.

Великою заслугою у становленні В. Н. Станко як педа­гога є його знайомство з такими блискучими археологами, як С. М. Бібіков та П. И. Борисковський. Доля звела В. Н. Стан - ко з цими видатними діячами, коли він переводиться з історико-філологічного факультету Ростовського універси­тету на історичний факультет ОДУ імені І. І. Мечникова. У 1959 р. в Одесу приїхала ленінградська експедиція під керів­ництвом П. И. Борисковського. Почалися розкопки кам’яного віку Велика Аккаржа (смт Великодолинське). В. Н. Станко, який прийняв участь у розкопках, став прислухатися до порад вченого і під його впливом зайнявся первісною археологією. Про вплив П. И. Борисковського на світогляд та професійні навички В. Н. Станко було описано у його авторській статті «П. И. Борисковский и становление палеолитоведения в Одессе (воспоминания ученика)» [13, С. 49, 50, 52]. Коли В. Н. Стан­ко вступає в аспірантуру до Києва (Інститут археології АН УССР, то його під своє керівництво бере інший талановитий археолог — С. М. Бібіков.

Сергій Миколайович Бібіков володів глобальним мисленням, був найвеличнішим генератором ідей в археології [14, С. 78]. Все, чому вчили С. М. Бібіков та П. И. Борисковський, стали благодатною основою для формування В. Н. Станко як вченого і як педагога.

Достроково і блискуче захистивши у 1967 р. кандидатську дисертацію, В. Н. Станко повертається до м. Одеси. Місцем праці у якості спершу старшого викладача, а потім доцента, стає кафедра історії стародавнього світу та середніх віків ОДУ імені І. І. Мечникова. Вже не було М. Ф. Болтенко. Кафедрою завідував П. И. Каришковський, він став справжнім духовним наставником молодого вченого. В. Н. Станко багато в чому став першопроходцем. Він розробив і почав читати спільні курси «Іс­торія первісного суспільства», «Основи археології», «Основи ет­нографії», спецкурси з давньої історії та археології. При цьому в повній мірі розкрилися його викладацькі здібності. П. И. Ка - ришковський читав блискуче класичні лекції. В. Н. Станко теж чудово читав лекції, але при цьому він ще активно спонукав студентів до наукових занять. За споминами М. В. Агбунова,

В. Н. Станко був прекрасним лектором. Він не просто читав лекції, а розповідав, спілкувався зі студентами, обговорював різні питання. Студенти любили його лекції, заслуховувалися, закидали питаннями. Але при цьому боялися йти до нього на екзамен. Доцент був суворим. Бувало, деякі студенти здавали йому «Історію первісного суспільства» по два, а то і по три рази [11, С. 341].

О. Б. Дьомін, в минулому студент В. Н. Станко, згадує, що йому важко було здавати «Історію первісного суспільства» — «це були все ж складні питання, в основному, пов’язані зі знанням різних історіографічних точок зору з тої чи іншої про­блеми. майже 50 % студентів отримали незадовільні оцінки» [7, С. 31]. З такого важливо жорсткого відліку і почалася ви­кладацька діяльність В. Н. Станко.

Студенти обов’язково повинні були проходити практику, яка відбувалася на основі палеолітичного загону ОДУ (1969­1976 рр.) у поселенні Мирне. Але дуже скоро з’ясувалося, що знань, отриманих на лекціях, для практичної археологічної ді­яльності не було достатньо. Володимир Никифорович знахо­дить своє розв’язання проблеми — створює свого роду семінар з методики археологічних досліджень. Спочатку на семінар приходили студенти з молодших курсів, потім старшокурсни­ки і навіть робітники Археологічного музею [7, С. 31]. Завдя­ки цим заняттям почали свій шлях ряд відомих на сьогодні археологів. Студенти не тільки слухали теоретичні питання з первісної археології, а і набували практичні навички: вчилися малювати кремені і кераміку, займалися морфологією камін­ня. О. Б. Дьомін зазначає, що найцікавішим було дізнаватися з доповідей В. Н. Станко про новітні археологічні відкриття і теоретичні розробки радянських та зарубіжних дослідників [7,

С. 31]. За допомогою такої підготовки і практики у с. Мирно­му було виховано кілька поколінь студентів, які до сих пір із вдячністю та захватом згадують про трудове та моральне вихо­вання суворим професором [10, С. 458].

Викладацька робота та самостійні археологічні досліджен­ня дали можливість для швидкого становлення В. Н. Станко - вчителя. З’явилися перші учні. Але багатогодинна лекцій­на нагрузка, відірваність від колег та складності поїздок на конференції унеможливлювали займатися археологією. Нена­че на допомогу В. Н. Станко прийшов наступний випадок. В Північно-Західному Причорномор’ї на той час проводили­ся великі будівні роботи і було просто необхідно розпочати широкомасштабні розкопки курганів. На Інститут археології лягла величезна загрузка. Тому було підтримано ініціати­ву В. Н. Станко створити в Одесі Відділ археології Північно - Західного Причорномор’я Інституту археології АН України. Створивши великий відділ, вчений зібрав у ньому кращих спеціалістів, а також молодих археологів. За короткий час Відділ став одним з найбільших наукових центрів на півдні України. За період керівництва В. Н. Станко співробітника­ми було захищено 2 докторські і 7 кандидатських дисерта­цій, видано 7 монографій і 5 збірників наукових статей [2,

С. 371]. Та керівництво великим, багатопрофільним відділом займало багато часу, сил, нервів. Для того, щоб займатися наукою не було вільного часу. І в цей час П. И. Каришков - ський знову почав запрошувати В. Н. Станко на кафедру. Такі викладачі, як В. Н. Станко, завжди були потрібні уні­верситету. Ще завідуючи Відділом, він почав читати лекції. У 1989 р. В. Н. Станко знову повертається в університет, де в повній мірі проявився його талант як організатора системи вищої освіти. Спочатку він працює професором кафедри істо­рії Стародавнього світу та середніх віків. У 1993 р. — створив і очолив одну з перших в Україні кафедру археології та етно­графії. Таким чином, В. Н. Станко не тільки піднімає вивчен­ня проблем археології на новий рівень, а і відроджує наукову школу етнографії в Одесі, яка припинила своє існування на поч. 30-х рр. XX ст. [14, С. 81]. При кафедрі в тому ж році Володимир Никифорович створив лабораторію археології і ет­нографії Степової України. Там студенти практично оволоді­вали професійними знаннями і уміннями на основі знайом­ства з матеріалами археологічних і етнографічних експедицій [10, С. 459]. Зараз в Лабораторії зберігаються багаті колекції, здобуті в результаті досліджень Причорноморської експедиції під керівництвом В. Н. Станко пам’яток кам’яного віку доли­ни ріки Бакшали (Анетівка-1, Анетівка-2, Анетівка-13, Ане - тівка-22, а також матеріали більш ніж 20 стоянок кам’яного віку цього ж регіону) [2, С. 372].

В період роботи на факультеті В. Н. Станко виховує ряд молодих спеціалістів в області археології і етнографії, створю­ючи кадрову основу для подальшого розвитку факультету [14,

С. 81]. Професор В. Н. Станко також розробив і став читати ряд спецкурсів: з теорії археології та методики обробки архе­ологічних матеріалів, проблеми антропосоціогенезу, археології кам’яної доби Північного Причорномор’я тощо [8, С. 112].

У 1994 р. археолога В. Н. Станко було обрано деканом іс­торичного факультету, де він розпочинає бурхливу і плідну ді­яльність. Вчений добивається відкриття нових спеціальностей «Археологія» і «Етнологія». У 1996 р. В. Н. Станко створив і очолив Спеціалізовану Раду із захисту кандидатських дисерта­цій, а з 1999 р. — і докторських дисертацій. Професор зумів провести десятки засідань, в результаті яких багато вчених ста­ли кандидатами і докторами наук. Також почали проводитися всеукраїнські і міжнародні конференції по історії, археології та етнології. За період роти В. Н. Станко в ОДУ були налаго­джені тісні міжнародні зв’язки з університетами США, Англії, Німеччини, Франції та інших країн. Почалися спільні архео­логічні дослідження за рахунок фінансування по західноєвро­пейським грантам. Завдяки такій ініціативності В. Н. Станко історичний факультет став одним з найбільших наукових цен­трів України.

За цей час виросла наукова школа В. Н. Станко. Він під­готував більше десяти кандидатів наук, серед яких С. П. Смо - яльнінова, М. П. Оленковський, О. В. Сминтина, В. Г. Кушнір, Н. О. Петрова, І. В. Піструїл, Д. В. Кіосак.

У 2004 р. професор В. Н. Станко повернувся до Миколаєва, де працював професором кафедри історії України в Миколаївському державному університеті імені В. О. Сухомлинського. З першого ж дня він повністю віддається роботі і збирає навколо себе колек­тив археологів. Починається робота над науковою темою «Етно­генез та етнічна історія населення степового Побужжя в первісну епоху за даними археології». Водночас В. Н. Станко розробляє документальну базу для створення Лабораторії археології і етно­логії при науковому відділі університету на базі історичного фа­культету [4, С. 378]. Лабораторія починає працювати з 2005 р.; її базовими пам’ятками стають Дикий Сад, Анетівка, античне посе­лення на о. Березань. В. Н. Станко стає керівником лабораторії, науковим консультантом різних напрямків її діяльності.

У 2005 р. Володимир Никифорович починає підготовку до відкриття нових спеціальностей «Класична історія» і «Архе­ологія». Так, восени 2007 р., Інститут історії і права вперше за своє 30-літнє існування прийняв студентів за спеціальністю «Класична історія» [4, С. 379].

У цей же час професор організовує відкриття спеціалізова­ної ради по захисту кандидатських дисертацій з історії України та всесвітньої історії.

Не полишає В. Н. Станко і викладацької діяльності. Ним були розроблені навчальні плани, програми, теми. Його педа­гогічна діяльність була націлена на підготовку власних кадрів для факультету. Володимир Никифорович працював виключно з магістрантами та аспірантами. Оцінювання на іспитах про­ходило у В. Н. Станко тільки за двохбальною системою «4-5». «Людина, яка дійшла до магістратури і аспірантури, просто не заслуговує меншої оцінки», — так говорив професор тим, хто дивився на його екзаменаційні відомості [4, С. 379].

У 2007 р. В. Н. Станко перейшов до Миколаївського держав­ного гуманітарного університету імені Петра Могили і до кінця своїх днів там працював.

Всі ці роки професор допомагав у становленні філії ОНУ І. І. Мечникова в м. Первомайськ Миколаївської області, де читав лекції, здійснював наукове керівництво археологіч­ною практикою студентів в Анетівці-2.

Таким чином, багато років В. Н. Станко виконував велику роботу по формуванню наукових підрозділів на Півдні України: відкриття нових спеціальностей у вузах, наукових лабораторій, формування власної наукової школи, професійна підготовка спеціалістів в області археології та етнології — це далеко не повний список того, що зробив В. Н. Станко для покращення якості вищої освіти. Професор був не тільки гарним керівни­ком, а й талановитим педагогом, що допомогло йому підняти вищу освіту України на новий рівень.

Джерела та література

1. Афоризми [електронний ресурс]. — Режим доступу до тексту: Http://letter. com. ua/sel. php? lit= %C0 %ED %F0 %E8 %20 %C0 %EC %E8 %E5 %EB&limit=251&sort=abc

2. Агбунов М. В. В. Н. Станко как организатор науки // Лукомор’я: ар­хеологія, етнологія, історія Північно-Західного Причорномор’я. — Вип. 3. — Одеса, 2009. — С. 369-376.

3. Бачинська О. А. Вітаємо ювіляра // Человек в истории и куль­туре. Сборник научных работ в честь 70-летия лауреата Государ­ственной премии Украины, академика РАЕН, профессора, доктора исторических наук Владимира Никифоровича Станко. — Одесса — Терновка, 2007. — С. 8-10.

4. Горбенко К. В., Смирнов А. И. Владимир Никифорович Станко: последние годы творческого пути // Лукомор’я: археологія, ет­нологія, історія Північно-Західного Причорномор’я. — Вип. 3. — Одеса, 2009. — С. 378-380.

5. Григорьева Г. В., Анисюткин Н. К. Памяти Владимира Никифоро­вича Станко // Stratum plus. — 2010. — № 1. — С. 15-17.

6. Дзиговський О. М. Станко Володимир Никифорович. Археолог, ет­нолог, історик // Професори Одеського (Новоросійського) універ­ситету. — Т. 4 (Р-Я). — Одеса: Астропринт, 2005. — С. 162-166.

7. Дёмин О. Б. Первые годы преподавательской деятельно­сти В. Н. Станко в Одесском государственном университете им. И. И. Мечникова // Наукові праці: Науково-методичний журнал. — Т. 96. Вип. 83. Історичні науки. Присвячується пам’яті В. Н. Стан - ко (1937-2008), археолога, історика, етнолога, доктора історичних наук, професора, академіка. — Миколаїв: МДГУ ім. Петра Моги­ли, 2008. — С. 30-31.

8. Залізняк Л. М. Пам’яті Володимира Никифоровича Станко // Ар­хеологія. — 2008. — № 2. — С. 111-113.

9. Історія Одеського університету (1865-2000). — Одеса: Астропринт, 2000.

10. Кіосак Д. В., Прігарін О. А. Пам’яті вчителя // ЗІФ. — Вип. 19. — Одеса, 2008. — С. 456-462.

11. Матеріали до біографії (спомини про В. Н. Станко) // Лукомор’я: ар­хеологія, етнологія, історія Північно-Західного Причорномор’я. — Вип. 3. — Одеса, 2009. — С. 341-344.

12. Пригарин А. А. Памяти учителя // Древності 2006-2008. Харьков­ский историко-археологический ежегодник. — Харьков, 2008. — С.292-295.

13. Станко В. Н. П. И. Борисковский и становление палеолитоведения в Одессе (воспоминания ученика) // Лукомор’я: археологія, ет­нологія, історія Північно-Західного Причорномор’я. — Вип. 2. — Одеса, 2009. — С. 48-54.

14. Шабашов А. В. Станко Владимир Никифорович // Видные ученые Одессы. — Вып. 7. — Одесса, 1997. — С. 76-81.

15. Шабашов А. В. Жизнь в науке // Времена и годы. — Вып. 1. — Одесса, 1998. — С. 123-127.

Анотації

Иваниченко Л. М. Станко В. Н. как организатор системы выс­шего образования на юге Украины.

В статье рассмотрены заслуги выдающегося археолога, истори­ка первобытного общества и етнолога — В. Н. Станко. Основное внимание уделено достижениям этого заслуженного деятеля за годы работы в вузах городов Одессы и Николаева.

Ivanichenko L. M. Stanko V. N. as organizer of the system of higher education in the South of Ukraine.

The article deals with contribution of the outstanding archeologist, historian of the primitive society and ethnologist — V. N. Stanko. Special attention is paid to the achievements of this renowned scientist during his work in universities of Odessa and Nikolaev.